Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка41/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Друга книга Макавеїв


Як ми казали на початку цієї глави, друга книга Макавеїв не є продовженням першої, але цілком самостійним твором. Вона розповідає про події перед повстанням Макавеїв, наводячи деякі епізоди з переслідування за Антіоха IV, і потім про юдейське повстання під проводом Юди Макавея аж до «дня Никанора»: в ній охоплені 15 років: від 175 до 161 р. до Хр.

Автор другої книги Макавеїв говорить, що його книга — це скорочення однієї об’ємної праці в п’яти книгах, написаної якимсь Ясоном з Киринеї (2Мак 2,23). Про цього Ясона та про його твір ми більше нічого не знаємо.

Ця друга книга дуже відрізняється від першої навіть своїм стилем та літературним жанром. Перша — це справжня книга історії, яка тут цілком тверезо представлена; в цій книзі говорять тільки факти. Натомість у другій книзі автор з особливим задоволенням наслідує деяких класичних авторів, видобуваючи з представлених фактів виразні моральні повчання та ставлячи на сцену небесні видіння «для тих, хто шляхетно та ревно боровся за юдейство» (2Мак 2,21). Це є його спосіб, як конкретизувати переконання про Божу присутність у болючих та славних пригодах, які Ізраїль пережив у переслідуванні і згодом у повстанні Юди Макавея: вірні ізраїльтяни були нагороджені, в той час, як великі грішники та переслідувачі були покарані на науку для інших (пор. 2Мак 4,16.38; 5,9-10; 9,5-6; 13,8).

Перед тим, як розпочати свою розповідь, автор наводить два листи, вислані палестинськими юдеями до своїх співвітчизників, що мешкали в Єгипті, в яких їх запрошується до святкування свята Кучок на спомин очищення та відновлення храму Юдою Макавеєм. Перший, дуже короткий лист (2Мак 1,1-9) був написаний у 124 р. до Хр. й у ньогму згадується про ще один лист, що був написаний двадцятку років раніше (у 143 р. до Хр.). У другому, досить довгому листі (2Мак 1,10-2,18) подаються різні відомості, передані від часів заслання і Неємії, які більше ніде не знаходимо; також цей лист має на меті запросити єгипетських юдеїв, щоб вони приєдналися до співвітчизників в Палестині у святкуванні річниці перепосвяти храму Юдою Макавеєм.

У 3-ій гл. після короткої передмови (2Мак 2,19-32), в якій сам автор пояснює, як постала його книга, починається його розповідь.

3-7 глл. детальнішим чином описують те, про що перша глава 1Мак розповідала загально, тобто епізоди переслідування Антіоха IV, міжусобна боротьба та скандал юдейських священиків, які співпрацювали з гелленістичною партією, щоб лиш утриматися на найвищих державних посадах. Ці перші глави інформують нас про загальний занепад у цьому періоді, в якому все те, що було найсвятішим для юдеїв, було збезчещене господарюючими поганами. Однак поряд із цими сумними епізодами були також і геройські моменти. Автор наводить два з них: мучеництво старого книжника Єлеазара і мучеництво сімох братів з їхньою матір’ю. Також цих братів названо «Макавеями», незважаючи на те, що вони не мали жодного відношення до родини Маттатії. Але вистачає лише цих фактів, щоб доказати, що насилля ніколи цілковито не відібрало би від вибраного народу його віру, і що завжди знайшлися ті, що її захищали б.

2Мак 8,1–10,8 описують, як організувалося маленьке військо Юди Макавея, описують його перші перемоги, які дозволили йому увійти в Єрусалим і наново посвятити храм, відновлюючи практику священного богопочитання. У 2Мак 10,9–15,39 згадуються бої та перемоги Юди аж до блискучої перемоги над Никанором, нахабним генералом, що пізнав собі на шкоду вмілість та силу Макавея.

Вибраний народ перейшов ще одне дуже важке випробування, яке ще один раз піддало його відборові, виявляючи, хто були правдиві сини Авраама, хто були ті, що справді мали віру в ізраїльського Бога та вірили у місію вибраного народу, яка полягала у тому, щоб зберегти незмінною віру в правдивого Бога, передати світові його об’явлення та утримувати живою месіанську надію.

Все це резюмувалося у свободі, щоб могти жити згідно з Божим законом та отцівськими традиціями. За цей закон, за цю свободу євреї зазнали першого знаного в історії релігійного переслідування

У цій боротьбі, можливо, були замішані також і людські інтереси, але натхнюючим принципом була релігійна свобода. Спосіб, в який ця боротьба зродилася, розвивалася і досягнула до своєї мети, мав у собі щось надзвичайного, чудесного, щось, у чому натхненні автори вбачали діяння Бога, який ще один раз виявив вірність своїм обітницям зберегти принаймні «останок» того народу, якого він свобідно вибрав як «свій» народ.


Книга Даниїла і «апокаліптичний» жанр


Знаходимось у часі переслідування Селевкидів та очолюваного Макавеями повстання. Небагато євреїв, що залишилися вірними Богові та його законові, відчайдушно борються за власну релігійну свободу проти переважаючих ворожих сил. Як розв’яжеться ця нерівна боротьба? Захисники Ізраїля надіються й очікують на Божу допомогу, як це ставалося і в інших критичних моментах минулої історії.

У цій ситуації Бог натхнює одного автора звернутися до минулого, щоб видобути з нього мотиви для підбадьорення та надії. Але він це робить на свій спосіб, такою технікою, що приводить нас до замішання.

Він вдається до одного визначного героя минувшини, а саме до Даниїла, який жив в не менш бурхливій епосі (вавилонське заслання) від тієї, в якій живе автор, і уявляє собі його адресатом видінь, що об’являють йому майбутній розвиток історії та долю його народу аж до того часу, в якому автор пише. Видіння є символічними: дійсність є представлена тваринами, числами та іншими символами, що мають своє значення, пояснене одним ангелом.

Цей спосіб писання історії був названий «апокаліптичним» літературним жанром (апокаліпсис дослівно означає «об’явлення»). Цей жанр мав великий успіх від II ст. до Хр. аж до II ст. по Хр., і він увійшов і до Біблії: іншими словами, Бог його застосував, як і інші літературні жанри, для того, щоб довести до Ізраїля своє слово потіхи та надії в одному найтрагічніших моментів, щоб відновити віру в Бога, який завжди є господарем подій історії і який є вірний обітницям спасіння.

Також Новий Завіт матиме свій «Апокаліпсис» (Одкровення), який також був написаний в одному з найкритичніших моментів для перших християнських спільнот, під час переслідування імператора Доміціана вкінці I століття.

Постання книги Даниїла — це маленька таємниця, принаймні для нас: з 14-ти глав, з яких вона складається, деякі є написані на єврейській мові, інші — на арамійській, мові, що дуже подібна до єврейської, тоді як дві останні глави та довга молитва юнаків у печі (Дан 3,24-90) написані по-грецьки. Вчені ще сперечаються, чи ця книга була написана в такому вигляді, як маємо її ми, а чи була написана вся лише одною мовою, і якщо так, то якою. Однак всі однозгідно визнають, що хоч ця книга розповідає про визначного героя з VI ст., вона була написана, принаймні в такій формі, в якій вона дійшла до нас, багато часу після того, — в часі Макавеїв.

В книзі виразно видний поділ на дві частини: Дан 1–6 розповідають про деякі події з життя Даниїла при вавилонському і перському царському дворі; натомість Дан 7–12 описують видіння Даниїла про пригоди ізраїльського народу після заслання. Останні дві глави розповідають ще про три епізоди з життя Даниїла, але вони походять з інших джерел і являються сатирою проти ідолопоклонства. Вони були додані до грецького перекладу книги.

Розповіді


Перша глава грає роль вступу: Навуходоносор здобуває Єрусалим та наказує, щоб до царського двору були приведені молоді, розумні та знатного походження євреї, щоб їх зробити, після відповідного приготування, державними чиновниками. Між ними були Даниїл та три його товариші. Вони вирішити триматися вірними вірі та законам своєї релігії. Бог нагородив за це рішення, даруючи цим чотирьом євреям надзвичайний розум і мудрість. Дан 2–6 описують деякі епізоди, що виявляють мудрість і вірність Божому закону Даниїла та його товаришів. Лише Даниїлові вдається пояснити Навуходоносорові сон про статую, яка складалася з вилитих з різних металів частин і яка валиться від удару каменя по крихких глиняних ніжках, на яких вона стояла (Дан 2). Тоді жахливий засуд падає на трьох товаришів Даниїла, вірних поклонників єдиного Бога, які відмовилися впасти ниць перед однією статуєю: однак полум’я печі, в яку вони живцем були кинені, не торкається до них, так що вони можуть прославляти та дякувати Богові посеред вогню (Дан 3). Приголомшений цим чудом цар благословить Бога трьох юнаків, обдаровуючи їх різними почестями.

У 4-ій гл. Даниїл пояснює Навуходоносорові ще один сон. Цього разу сон стосується безпосередньо до гордого вавилонського царя, якого Бог вирішив упокорити дивною хворобою: Навуходоносор стане як тварина і буде поводитися як тварина: він їстиме траву і житиме під голим небом; коли ж отямиться, то зрозуміє, що його влада походить із неба. Далі йде славний бенкет Вальтасара (Дан 5), під час якого з’являється таємнича рука, що виписує настільки ж таємничі слова, яких Даниїл з точністю вияснює. Останній епізод (Дан 6) з цієї серії відбувається після падіння Вавилонії в руки персів; в ньому розповідається, як через заздрість чиновників царського двору Даниїла кидається в яму з левами під претекстом його вірності юдейським релігійним практикам. Також цього разу Бог чудесним чином нагороджує витривалість та віру свого пророка, роблячи левів спокійнішими від ягнят.

Ці на перший погляд біографічні глави треба читати в тому дусі, в якому вони були написані, тобто беручи до уваги те становище, що витворилося в часі переслідувань царя Антіоха IV та опору під проводом Макавеїв.

Цар скасував закон Мойсея, який включав у собі також деякі обмеження у харчуванні (пор. 2Мак 6,18нн, епізод про старого Еліазара); але розповіді про Даниїла показують, що дотримування закону — це акт пошани до Бога і джерело мудрості та успіху (Дан 1; 2; 5).

Сон про статую, що представляє різні імперії (вавилонську, мідянську, перську, грецьку), показує, що Антиох є з... крихкої глини, і його буде повалено Божим втручанням (камінь, що відривається від гори без втручання людини).

Відмова виконувати нав’язаний греками поганський культ викликала дуже суворі покарання, але Бог зможе утримати в житті своїх вірних навіть у палаючій печі чи між голодними левами.

Одним словом, Даниїл та його друзі уособлюють єврейський народ, що під захистом Божого ангела вийде живим із рук своїх переслідувачів. Всі ці факти мають виразну ціль дати пізнати Бога Даниїла тим, хто володіє світом, і головно дати їм доторкнутися рукою, що цей Бог є господарем людей та історії; він дає владу, кому хоче і доки хоче, та дає своїм вірним слугам мудрість, щоб вони могли «читати» події історії.

Факти, про які розповідається вкінці, у додатку, — це сатира проти ідолопоклонства (Бог, який... їсть, і отруєний дракон, Дан 14) і виявлення мудрості Даниїла, якого Бог посилає на допомогу Сусанні, яку несправедливо звинуватили два старі розпущені юдеї (Дан 13).


Видіння


Видіння 7–12 глав є дуже таємничими, але Даниїл отримує їх пояснення від одного ангела.

Особливу вагу має 7-ма гл. з видінням Бога і Сина Чоловічого. Йдеться про одного таємничого героя, якого Даниїл споглядає у видінні, побачивши спершу чергування різних імперій на землі (4 звірі). Цьому таємничому небесному, але подібному до «Сина Чоловічого» героєві, Бог, якого тут зветься «Ветхим деньми», віддає вічну владу над усією землею та над всіми народами, владу, яка не матиме кінця (7,9-13).

У видінні Даниїла Син Чоловічий уособлює вибраний народ («святих Всевишнього», пор. пояснення ангела у Дан 7,15-27), який зберіг вірність Богові. Цей народ представлений з людським лицем, в той час, як інші імперії, ворожі до Божого народу, представлені в образах жахливих звірів.

Але лише «Ссинові Чоловічому» буде дана остаточна влада над усім всесвітом.

Ця таємнича постать, в якій зосереджене все, що лиш найкраще мав Ізраїль, буде вихідною точкою для нового способу думання про очікуваного Месію. Коли прийде Ісус і назве себе самого цим титулом, він пригадає своїм слухачам видіння Даниїла, небесне походження Сина Чоловічого та його велич. Але Ісус часто пов’язуватиме цей титул з місією Слуги Йгвг, описаною в Іс 53.

Ісус звернеться до цього титулу та до видіння Даниїла головно під час свого суду, коли, відповідаючи на запитання Каяфи, ствердить, що він є Сином Божим і Сином Чоловічим, провіщений Данилом (Мр 14,61-62). За це твердження його буде проголошено гідним смерті і буде засуджено.


Заключення


Даниїл — це пророк, що краще від всіх інших зумів побачити Божий замисел у всесвітній історії. У своїх видіннях він охоплює понад пів тисячоліття історії, від кінця VII ст. аж до приходу Месії, і це дає йому зрозуміти (і повинно дати зрозуміти читачеві), що всі великі переміни в історії, а не лише історія маленького вибраного народу, мають своє значення у Божому замислі. Бог приведе всі народи до підпорядкування владі Сина Чоловічого.

Сили зла могтимуть перешкоджати, воювати і навіть осягати деякі часткові перемоги, але останнє слово належатиме завжди всемогутності Бога і Сина Чоловічого, царство якого є вже від тепер для тих, хто його приймає, царством миру, справедливості, любові. У своїй суті вістка Даниїла — це запрошення до здорового оптимізму та до розумного спокою перед тими чи іншими подіями чи змінами в історії.

У періоді жертовної боротьби Макавеїв об’явлення ніби сповнює крок уперед. Тут вже не так роздуми мудреців з усіма їхніми запитаннями, як сама історія бере на себе завдання, як це вже було в минулому, усвідомити Ізраїля у тій правді, що Бог йому дарує. У важкій боротьбі за Бога та за його закон, боротьбі, що коштувала життя багатьом євреям у розквіті віку, пробиває собі дорогу правда, що Бог нагородить своїх героїв, знову даруючи їм життя, яке вони великодушно пожертвували за нього. 2Мак 7 і Дан 12,1-3.13 свідчать про віру в кінцеве воскресіння та у вічне життя людини; крім цього, 2Мак 12,38-46 свідчить також про віру в молитви за упокій померлих.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка