Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка43/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Книга Юдити


Автор книги Юдити мусів мати трохи неясні уявлення у тому, що відноситься до історії. Але в його часі в Палестині не вивчалося історії як у наших шкільних підручниках. І, зрештою, у його розповіді й не мало великого значення, чи Навуходоносор, наприклад, був царем в Ніневії, і чи у його війську були перські генерали, як, напр., Олоферн.

Навуходоносор залишився у загальній пам’яті єврейського народу, як приклад поганського царя, який не лише вчинив стільки зла для ізраїльського народу, намагаючись його знищити, але й який зрівняв із землею Єрусалим та Божий храм.

Історичні неточності тратять тут будь-яку вагу: боротьба тут розвивається не так між Персією та Ізраїлем, як між правдивим Богом та Навуходоносором, який претендує, щоб його почиталося і слухалося, як бога. І ось правдивий Бог Ізраїля упокорює аж до сміху бідного вавилонського бога, знищуючи всю його силу за допомогою однієї беззахисної, але відважної, чесної і повної віри жінки.

Книга може бути поділена на дві частини:



а) Юд 1–7 розповідає про сенсаційну перемогу Навуходоносора над Арфаксадом, перським царем, і далі — про військовий похід генерала Олоферна, з ціллю покарання східних народів (Сирії, Палестини, Єгипту) за те, що вони не допомогли великому цареві у цій війні. Військо Олоферна маршує землями, сіючи всюди руїну і винищення між народами, що намагаються ставити опір. Ті ж, що піддаються, повинні прийняти Навуходоносора, як свого бога, відмовляючись від власної релігії та знищуючи свої храми. Ізраїльтяни не можуть згодитися з цими умовами й готуються до спротиву на своїх горах. Одне місто, Ветулія, займає важливе стратегічне положення і готується до опору та до перекриття дороги безмежному ворожому війську. Мешканці Ветулії знають, що вони є набагато слабшими у цій боротьбі; отож, вони моляться та покутують, щоб виблагати Божої допомоги.

Олоферн не вірить своїм вухам, коли його повідомляють, що сини Ізраїля готуються до боротьби: що то за народ, який насмілюється противитися великому цареві? Олоферн взагалі його і не знає; він не чув навіть, щоб про нього коли-небудь говорилося. Тоді Ахіор, один аммонійський князь (аммонії мешкали у Трансйорданії) дає Олофернові інформації про ізраїльтян, роблячи короткий виклад їхньої історії (Юд 5,5-21), та чітко відтворюючи ті переконання, що лежали в основі самого існування вибраного народу, і які автор книги хоче пригадати своїм читачам. Це є одна з найважливіших сторінок книги.

Бідний Ахіор своїми словами викликає лиш погорду Олоферна, й таким чином його приводять аж під стіни Ветулії, де сторожі знаходять його зв’язаним: нехай він розділить долю того народу з його «непереможним» Богом; він побачить, на своє горе, хто може встоятися перед Навуходоносором!

Коли Ахіора приводять до міста, він розповідає, що Олоферн задумав вчинити Ветулії. Всіх охоплює жах: начальникам не вдається більше зберегти відвагу, бракує харчів і води. Ще кілька днів — і прийдеться здатися. А це означає, що місто буде пограбоване, чоловіки винищені, а жінки і діти забрані в рабство.



б) В Юд 8–15 на сцену виходить Юдита, якій автор не шкодує найщедріших похвал. Вона відчуває, що може зробити щось вирішального для спасіння свого міста. Бог підказує їй один зовсім жіночий, сміливий і надзвичайно небезпечний для неї план. Але найменша ідея у тих обставинах — це заклик до дії, із звіренням на Божу допомогу: тож перед тим, як приступити до дії, вона молиться, покутує і закликає до молитви і до покути все місто. Її молитва (Юд 9,2-14) — це ще одна важлива сторінка цієї драматичної і воднораз повної глибоких релігійних почуттів книги. У цій молитві знаходимо всю душу ізраїльського, після заслання вже бідного, малочисельного народу, що забився у своїх горах, і єдине багатство, яке він має — це завзятість у захисті своєї віри і всеціла надія на Бога своїх батьків.

Після молитви приходить час на дію. Юдита, чепурно зодягнувшись, у супроводі однієї слугині виходить з міста і направляється до ворожого табору. Схоплену асирійськими вартовими її приводять до головного генерала, який, вражений її красою і обдурений її словами, прихильно її приймає, залишаючи їй певну свободу рухів. Відважна жінка живе у ворожому таборі безпечно, очікуючи доброї нагоди, щоб приступити до дії. Коли її запрошують на бенкет високих військових офіцерів, Юдита нарешті знаходиться наодинці з цілком п’яним генералом, що вкоротці падає в глибокий сон: прийшла очікувана хвиля.

Юдита, коротко помолившись, виймає з чохла меч генерала і відтинає йому голову та кладе її своїй слугині у мішок. Тоді дві жінки, користуючись своєю свободою рухів, без перешкод виходять з шатра Олоферна і з асирійського табору.

Коли вони повертаються до міста, й коли переходить перше невимовне здивування, починається приготування до завтрашнього несподіваного нападу, що закінчується блискучою перемогою ізраїльтян, спричиненою замішанням у ворожому таборі, яке виникло, коли асирійці дізналися про трагічну смерть свого головнокомандуючого. Тоді приходить похвала і подяка Юдиті з боку вождів ізраїльського народу: адже Юдита врятувала не лише Ветулію, але й усього Ізраїля. Остання глава містить у собі гарну пісню подяки, що оспівує цю подію, в якій Бог послужився слабкою жінкою для того, щоб завдати поразки наймогутнішому військові, яке лише поставало коли-небудь проти Ізраїля.

Читаючи цю книгу, Церква ще від перших століть зрозуміла її глибоке значення: вона символічно представляє боротьбу Бога та його послідовників проти зла, що поширюється у світі, що виглядає завжди набагато сильнішим від добра.

Порівняння Юдити, яка приносить спасіння своєму народові, до Матері Відкупителя, що дарує духовне спасіння всьому світові, прийшло спонтанно. Отож, дуже влучно Церква під час Марійських свят звертається до Пресв. Богородиці тими словами, якими вожді ізраїльського народу зверталися до Юдити (пор. Юд 15,9-10).


Книга Естери


Книга Естери, як і книга Юдити, розповідає про спасіння єврейського народу перед однією великою небезпекою, в яку він попав у часі перського панування, за царювання Ксеркса I (485-465 рр. до Хр.). Це спасіння — це також у великій мірі заслуга однієї жінки, проводирем у діях якої був її вуйко і вихователь Мардохей.

У цій книзі також знаходимо сутичку між поганськими народами, в руках яких знаходилася могутність, багатство і сила, та ізраїльським народом, позбавленим цих людський середників для захисту, але маючим одного всемогутнього Союзника. А для нього могутні цього світу не є нічим іншим, як лиш простими смертними, як і всі інші: їхнє життя та вся їхня могутність знаходиться в його руках, і він розпоряджається ними, як хоче.

Ворогом вибраного народу цього разу не є сам цар, але його міністр Аман, перед яким Мардохей, що належав до обслуги царського палацу, не хоче впасти на коліна і поклонитися. Подібні вчинки для юдеїв, принаймні в післязасланному періоді, були зарезервованими лише для почитання Бога. Антипатія Амана перетворюється у глибоку ненависть, що виливається на лише на Мардохея, але і на увесь народ, до якого він належить. Міністр Аман, користуючись тим довір’ям, яке він мав у царя, не знаходить трудностей у тому, щоб змалювати своєму панові юдеїв, як бунтівничий і небезпечний для безпеки держави народ, і отримати від володаря декрет про їх знищення.

Але Бог вже приготовляв спасіння. Ксеркс, вигнавши свою жінку Вашті, вибирає собі іншу серед дівчат із різних провінцій. Вибір падає якраз на єврейку Естеру, яку Мардохей виховував як дочку, дбайливо навчаючи її Божого закону. За порадою вуйка вона приховує своє єврейське походження. Коли було опубліковано декрет про знищення євреїв, Мардохей повідомляє про це свою племінницю, що стала царицею, пригадуючи їй обов’язок послужитися своїм впливом на царя, щоб осягнути спасіння для свого народу: можливо, саме задля цього трагічного моменту Боже провидіння так влаштувало, щоб вибір Ксеркса впав саме на неї (Ест 4,14).

Однак спасіння приходить від Бога; лише він може перемінити серце людини та змінити волю наймогутнішого царя на світі. Тож також Естера, як і Юдита, молиться і постить, так само як і багато інших юдеїв, що мешкали в місті Сузі, перській столиці. Також і у цій книзі молитви Мардохея та Естери є не лише найгарнішою сторінкою, але й ключем усієї розповіді. Вони ще один раз виявляють віру цього народу, який незважаючи на все зберігає переконання, що він повинен сповнити одну місію у світі, що Бог його вибрав для цієї місії й тому навіть цього разу він не дозволить, щоб його було знищено. Вірність Бога своїм обітницям — це тверда основа довір’я Ізраїля до свого Бога.

Естера, зі страхом і одночасно з відвагою, приходить до царя з власної ініціативи, незважаючи на те, що він не посилав за нею; а це могло означати на перському дворі навіть смерть, хіба би цар виявився прихильним до гостя. Але царицю прийнято з прихильністю, і вона запрошує царя з його першим міністром до себе на двохденний бенкет, не виявляючи свого прохання. В міжчасі банальне, але провіденціальне безсоння Ксеркса приводить до того, що амбіційний і жорстокий Аман мусить прилюдно віддати честь Мардохеєві, який в минулому доніс цареві про змову проти нього.

Естера, будучи певною про прихильність Ксеркса, просить помилування для свого народу, представляючи присутність юдеїв в імперії, як корисну для самого царя річ. Аман не може змагатися з царицею, яка вказує на нього, як на ворога царя та ворога його народу. Таким чином міністра повішено на шибениці, яку він наказав поставити для Мардохея.

Тим часом готується декрет, який дає юдеям дозвіл оборонятися проти того, хто, слухаючись попереднього декрету, якого, згідно із конституцією перської імперії, не можна було відкликати, виступив би проти них. Юдеї виступили проти тих, хто виявив і щоразу більше виявляв себе ворожим до них, і хто міг би на них напасти (пор. Ест 9,2). Число людей, яких юдеї мали б вбити по цілій імперії (75.000) — це одне з тих народних перебільшень, про які говорилося на початку цієї глави.

На згадку про це спасіння почалося святкувати одне свято, що звалося Пурім, тобто «свято жеребу», 13 дня місяця Адара, що більше-менше відповідає часові від середини лютого до середини березня. Ця назва пов’язана з описаним в Ест 3,7 фактом, коли Аман встановив за допомогою жеребу день, в якому малося знищити євреїв. Це свято, що отримало чисто світський та народний характер, можна порівняти з сучасним «карнавалом».

Таким чином у цьому періоді євреї також отримали спасіння завдяки Естері та Мардохеєві, двом героям, які зуміли показати себе вірними підданими царя і водночас добрими, зберігаючими закон ізраїльтянами. Крім цього, вони скористалися тим високим становищем, яке вони осягнули, не лише для власної користі, але й для добра всіх їхніх співвітчизників.

Написання цих трьох «повчальних» книг в тому часі, коли насувалося переслідування Селевкидів, мало на меті не лише увізвати народ до стійкості у небезпеках та утисках за власну віру, але й оживити надію та поширити певність, що у цих важких роках Бог також покличе своїх героїв, спасителів, як і в будь-якій іншій епосі, і дасть нагороду тим, які будуть йому вірні, як це сталося в минулому з Товитом, Юдитою та Естерою.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка