Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка5/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Ісус Христос, центр об’явлення та історії спасіння


Від того моменту, коли Бог вперше об’явився Авраамові, історія, про яку розповідає Біблія, знаходиться під імпульсом певної сили, напруження, що безперестанно штовхають її до переду не просто тому, що час переходить, але тому, що вона прямує до свого сповнення, до осягнення своєї цілі. Дані Богом цьому патріархові єврейського народу обітниці провадять до того, щоб пуститися з Богом в дорогу до їх здійснення, що повинно було сповнитися у потомстві Авраама. Події, які наступають одна по одній, починаючи від цього моменту, і які безпосередньо торкаються до єврейського народу аж до приходу Христа, не мали б жодного особливого значення, якщо б у них не об’явилася Божа присутність, і якщо б вони не були осяяні його словом. Але через цю присутність та через це слово вони стали «священною історією» і торкаються до всіх нас. Ап. Павло, дивлячись назад на історію ізраїльського народу як на щось одне єдине, скаже до християн: «Усе це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків» (1Кр 10,11). Ця «повнота віків» в усьому Новому Завіті утотожнюється з тим часом, в якому прийшов Ісус Христос, з месіанським часом, в якому знайшло сповнення все те, що було провіщене та символічно представлене перед Христом: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина...» (Євр 1,1-2). У цих словах, якими розпочинається послання до Євреїв, зауважується відлуння всього об’явлення та всієї священної історії аж до Христа; зауважується, як, зрештою, і в цілому Новому Завіті, продовження і одночасно перевищення цього минулого, його недосконалість і тимчасовість, його надія та його стремління до остаточного об’явлення Бога і остаточного спасіння людини.

Отож, історія спасіння складається з двох чітко розрізнених етапів: перший, пережитий Божим народом Старого Завіту, посередником об’явлення та адресатом Божих обітниць, — це у своїй суті підготовчий період, в якому Бог діяв і промовляв до Ізраїля через своїх посланців; другий, кінцевий етап — це час, в якому виходиться поза всі національні та расові кордони, час, в якому обіцяне та приготовлене спасіння мусить дійти до всіх людей, об’являючи їм, що всі є Божими дітьми, що для всіх подається новий союз з Богом в особі Ісуса Христа. Адже у ньому досконало здійснилася та зустріч між Богом і людиною, яка є головною ціллю всього об’явлення. В Ісусі Бог у повноті об’явив себе самого та здійснив свої обітниці; в Ісусі людина сказала своє цілковите і досконале так Богові в любові та в послусі аж до смерті на хресті, так від імені всіх людей, для яких він став другом і братом; а, отож, і наше спасіння здійснюється додаючи наше непевне й нерішуче так до Ісусового. Таким чином Ісус Христос не є лиш останнім об’явителем, що наступає після ряду інших; він є самим Божим об’явленням; він є тим, хто надає сенс та значення усьому об’явленню та усій історії, пережитій перед ним; він є тим, хто освітлює все те, що буде після його приходу. Він є самим Словом Божим, що стало тілом, все життя, діла і слова якого — це об’явлення Бога Отця. Лише пізнавши його особу, його слово і його діло, ми можемо читати і розуміти Старий Завіт, розуміти прекрасну єдність Божого плану, який з маленької зернини покликання Авраама розвивається та росте, незважаючи на все, аж поки не стане великим деревом, на якому могтимуть сідати небесні птиці, згідно з євангельською притчею.

Пасхальне таїнство Ісуса — це вершина цілого Божого замислу, тому що у ньому первісток людства, воскреслий Ісус, приходить до дому Отця й бере участь, навіть у своєму людському вимірі, у самому Божому житті. Від цього моменту спасіння залежатиме від зустрічі з Богом в Ісусі, якого потрібно прийняти як Божого Сина і як Спасителя людства. Отож, це є ще одна зустріч, ще одне відкриття особи, яка спасає нас своїми словами та своїми вчинками (тепер це — св. Тайни), які він сповняє в лоні нового Божого народу, Церкви. «Вічне життя — у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного істинного Бога і тобою посланого Ісуса Христа» (Йо 17,3).

На заключення цієї глави нехай прочитаються три наступні уривки: Втор 26,5-10; ІН 24,2-14; Еф 1,3-14.

Перших два можна би було назвати «ізраїльським “Вірую”». Перший, взятий із Второзаконня, — це формула, яку побожний ізраїльтянин відмовляв коли навесні приходив до храму, щоб скласти жертву з первістків урожаю. Він пригадував собі те, що Бог вчинив для Ізраїля, тобто ті події, через які Ізраїль пізнав свого Бога.

Другий уривок, взятий із книги Ісуса Навина, наводить промову цього великого провідника під кінець його життя. Здобуття обіцяної землі ще один раз доказало вірність Бога своєму слову. Згадка про минулі Божі діла має за безпосередню ціль викликати відповідь віри, віри не в якісь абстрактні правди, але в Бога, який об’явив себе самого через вчинки на спасіння Ізраїля; віри, яка не мала б жодного значення для євреїв, якщо б вона не стала вірністю та відповіддю Богові у конкретному житті.

Останній уривок, з послання ап. Павла до Ефесян, — це одна з найгарніших молитов у Новому Завіті і глибока богословська думка. Ап. Павло звертає свій погляд на християнське «таїнство», що у його способі мовлення означає план спасіння всіх людей, задуманий Богом Отцем та здійснений Христом, до якого спрямована та від якого отримує своє значення вся попередня історія. Апостол тут висловлює почуття кожного християнина, який збагнув це «таїнство» і відкрив у ньому значення власного життя та значення існування світу, в якому він живе. Ми не є «випадково закинені у якийсь абсурдний світ»: хтось думає про нас ще відколи не існувало світу, і думає про нас з любов’ю.

Ширина та універсальність Павлового кругозору в порівнянні до обмеженого кругозору побожного ізраїльтянина, який дякує Богові за даровані ним плоди землі, — це також знак поступовості в об’явленні і свідчення про той довгий шлях, який перейшлося разом, впродовж століть історії, Богом і людиною, шлях, в якому Бог пристосовується до кроку людини.

Ця історія не є завершена, тому що Бог — це завжди «Бог з нами», навіть коли ми подорожуємо втомлені й обезнадієні, не впізнаючи його крокування поруч з нами, як учні, що прямували до Емаусу (пор. Лк 24,15-16).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка