Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка9/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   44

Сотворення світу


«Розповідь» про сотворення, яку краще і влучніше було б назвати Божою «катехизою» про його діло сотворення світу, побудована за семи-дневною хронологічною схемою. Для того, щоб виявити те, що священний автор намагається дати нам зрозуміти у цьому тексті, написаному з неабиякою охайністю, вкажемо на деякі точки, що видаються нам особливо важливими для плідного розуміння цієї першої грандіозної сторінки Біблії, яка охоплює всю першу главу і перші стишки другої глави Буття: Бут 1,1–2,4а.

Автор збудував свою розповідь за тижневою хронологічною схемою, але також і за логічним зростом. Виходячи із безформного початкового хаосу, Боже творче діяння є розположене таким чином:



1-ий день:
світло-темрява (день-ніч)

4-ий день:
сонце, місяць і зорі

2-ий день:
твердь і відділення води

5-ий день:
птахи та риби

3-ій день:
а) суха земля
б) рослинність

6-ий день:
а) земні тварини
б) чоловік і жінка

Як бачиться, діла перших трьох днів приготовляють «простір» чи середовища, в яких будуть поміщені сотворені в наступних трьох днях істоти, точно відповідаючи одне одному. Крім цього, у третьому та у шостому дні здійснюється по два «діла», у досконалій симетрії між собою. Сьомий день — це шабат, субота, тобто відпочинок (про його значення ми говоритимемо пізніше).

Початкове твердження, «На початку сотворив Бог небо й землю» — це фундаментальний акт віри у Бога-Творця. Автор уявляє собі на початку безмежну хаотичну масу, щоб потім могти розкласти у часі, через декілька етапів, діло сотворення «космосу», тобто впорядкованого всесвіту.

Хронологічна послідовність семи днів (6 + 1) — безсумнівно умовна: число 7 у Біблії — це число повноти і досконалості; крім цього схема 6 + 1 пропонує самого Бога, як модель діяльності людини, що чергується з відпочинком. Автор міг би вибрати також схему місяців року, годин дня, або місячних фаз... Очевидно, тиждень було вибрано з ціллю якоїсь важливої катехизи, як покаже кінець розповіді.

Розповідь побудована також за схемою ряду повторюючихся формул: наказ, сповнення, опис сотвореної речі, затвердження, благословення для живих істот (як символ плідності), надання імені (як символ панування над створеною річчю), занотування часу. Найважливішою формулою є двочлен наказ-сповнення: це типова схема священичої традиції, до якої належить велика частина законодавчих текстів (напр., обширний комплекс Вих 25–40), й, отож, соціально-релігійного впорядкування в Ізраїлі. У цих текстах все представлено, як Божий наказ («Бог сказав Мойсеєві / Мойсеєві та Аронові») і його сповнення народом; все, що існує, — існує в силу слова, яке наказує і приводить до буття як установи, на яких Ізраїль базується, так і землю та увесь всесвіт, в яких Ізраїль знаходиться. Повторення цих формул, незважаючи на деякі дрібні видозміни, надає кожному з цих діл зокрема і всім їм разом, – а навіть й часові, який починається з моменту сотворення, – ясне значення, що це є вираження чіткої волі Творця: у Божому діянні ніщо не існує випадково, ніщо не є забуте, і все спрямоване до свого сповнення та досконалості.


«Бог сказав»: творча сила слова


Після того, як ми коротко проаналізували характеристики розповіді про сотворення світу (схема і формули), звернімо увагу на головний зміст цієї «біблійної катехизи» про сотворення, що подає нам священича традиція. Вона бачить сотворений Богом світ у великому оптимізмі.

В цьому тексті міститься твердження про абсолютний монотеїзм та про цілковите відрізнення Бога від його діл: ніщо не є «Богом» поза справжнім Богом; і все те, що Бог створив, є «добрим». Це являється дуже важливим навчанням, зокрема в часі автора та в його поганському середовищі, яке вбачало у кожній сотвореній речі таємничі прихильні або ворожі до людини божества. Бог ставить перед людиною всю дійсність і весь всесвіт в такий спосіб, що за ним не може існувати жодних інших божеств, але лише він, правдивий Бог; те, що людина зараз не розуміє — вона відкриє впродовж історії. Той факт, що всі сотворені Богом речі є добрі, виключає можливість, щоб існували злі речі у своїй природі, й, отож, виключає будь-який фаталізм. Вже починаючи від цієї першої сторінки, Бог у своєму об’явленні навчає, що зло знаходиться лише у серці людини, і шукати його десь інше, щоб зняти з себе відповідальність за нього, — це обдурювання себе самого. Ця сторінка відбирає від сотвореного світу ті фальшиві вартості, якими його переповнили людські релігії, та надає йому правдивої вартості, як дійсності, що призначена на службу людини: перша велика демітизація була здійснена, власне, Божим словом.

Бог приводить до буття світ, послуговуючись лише словом. Слово — це найбільш духовний елемент, яким автор міг скористатися, щоб виразити думку, що Бог не потребує нічого іншого, щоб здійснити заплановані речі і події. Але слово, що конденсується і ніби конкретизується у сотворених речах, по своїй природі являється елементом висловлення, спілкування, елементом типово «людських» відносин. Божі діла є завжди також Божими словами (в єврейській мові один єдиний термін, dabar, означає як діло, так і слово), так само, як Божі слова є ділами, бо вони є ефективними (пор. Іс 55,10-12). Ізраїль міг так висловитися, через автора Бут 1, тому що він відчув ефективність цього слова у своїй історії та у пережитих ним подіях, й, отож, може проголошувати, що «небеса повідають славу Божу» (Пс 19,2). Без цього досвіду, мова оповідання про сотворення може виглядати дуже неясною. Лише прийнявши з вірою те слово, яким Бог звертається до нас у своєму об’явленні, ми можемо себе поставити у краще становище, щоб могти почути те слово, яке Бог проголошує у сотворенні.

Сотворення людства


Сотворення людини завершує весь ряд Божих діл. Не існує вищого визначення і вищої оцінки людини від тієї, яку подає автор, який під Божим натхненням написав стишки Бут 1,26-28. Людина, у своєму подвійному означенні чоловіка і жінки, без різниці між одним та іншою, була приведена до існування і бажана Богом, як буття, сотворене «на його образ і на його подобу». Цей таємничий вислів треба розуміти передовсім у загальному контексті об’явлення. Перша сторінка Біблії, як і всі інші, являється словом, зверненим до людини, зокрема до Ізраїля, яке, ще перед тим, як стати написаним словом, було словом живим: отож, людина — це буття, до якого Бог може звернутися своїм словом, це його співрозмовник, це для Бога той «ти», з яким він налагоджує розумне та свобідне спілкування, чого він не може зробити із жодним іншим створінням, яке він привів до існування. Йдеться про спілкування, яке ніколи не є нейтральним, але завжди спрямоване до злуки, до союзу, до «подружнього» зв’язку, як відважаться сказати пророки.

Найбільш наявні аспекти цього сотворення «на образ і на подобу Божу» — вказані у самому тексті. Людина є образом Божим, тому що вона панує над сотвореним світом, який Бог йому передав: отож, сотворіння — це дар, який Бог дає людині; це дім, який треба робити щоразу більш придатним до життя, продовжуючи розумно і свобідно Боже діло й, отож, приймаючи участь у його творчості. Людина покликана «гуманізувати» сотворений світ, а не грабувати його, як військову здобич; вона покликана робити «речі добрі», додаючи їх до тих добрих речей, які Бог їй дарував. Ми сьогодні як ніколи здаємо собі рахунок, що спасіння природи і спасіння людини йдуть в ногу одне з одним.

Виглядає, що для священного автора людина є Божим образом більше як пара, ніж як поодинокий індивідуум. Це включає в собі твердження про повну рівність перед Богом чоловіка і жінки: обидвом їм він передав сотворений світ, але передовсім він передав подружній парі свою найвищу силу: могти привести до буття нове людське життя. Бог — «Живий» в найвищій мірі, передовсім в противагу до ідолів, що є нерухомими, німими, безсилими виразити найменший знак життя. Бути Божим образом як пара, очевидно, не означає, що автор або Ізраїль припускав існування якоїсь статевості у Бозі (якого, зрештою, тут бачиться, як абсолютно єдиного), що було спонтанним у кожній іншій політеїстичній поганській релігії. Однак, навіть не беручи до уваги статевий вимір, подружня пара живе у постійних і цілковито захоплюючих відносинах, які представляють собою вершину, ідеал будь-яких позитивних і творчих відносин, які спричинюють добробут і життя для самих цих двох осіб, навіть якщо вони не приводять до життя іншої людини. Чоловік і жінка є Божим образом, тому що вони покликані до позитивних, конструктивних та взаємно будуючих відносин між собою та з іншими. Бог хотів встановити такі відносини і такий союз з Ізраїлем, які були б прототипом відносин між чоловіком і жінкою у кожному часі і місці. Ці відносини являються самим життям ізраїльського народу. Таким чином, чоловік і жінка, і як пара, і як кожен зокрема, покликані жити в таких відносинах, які би дарували та продовжували життя.

Субота для людини і для Бога


На останок, людина не повинна забувати, що вона є «образом», тобто що вона має свою модель. Крім того, що вона є сотворінням, вона не повинна забувати, що вона являє собою також «ти» для Бога. Іншими словами, для священичої традиції не є людина сама в собі вершиною сотвореного світу, але «людина суботи», тобто людина, яка, так як і Бог, і у противагу до всього всесвіту, що продовжує свій безперервний рух, вміє зупинитися, вміє зробити шабат, тобто відпочинок; і вона це робить не так і не лише для того, щоб відновити свої сили і щоб потім знову приступити до праці, але для того, щоб дати місце спілкуванню зі своєю моделлю, щоб зустрітися з Богом та щоразу наново усвідомити свій стан та своє покликання, висловлене, власне, у тому, що вона являється Божим образом. Субота стає днем автентичності нашого буття, днем подяки та прослави, днем, в якому відкладаються на бік всі заняття і праці, щоб віднайти точку опори та рівноваги для власного життя і діяльності.

Бог «поблагословив» суботу. Благословення ж у Біблії є пов’язане з життям, з плідністю, з продовженням життя; отож, субота повинна бути вічною установою. Бог «освятив» суботу; а освятити означає відділити, відставити на бік, вийняти із світського вжитку та присвятити для вжитку священного; отож, субота буде часом, присвяченим для Бога, але також і часом, який Бог дарує людині, тому що саме людина його потребує для того, щоб бути справді людиною, а не щоб звестися до рівня якогось робота чи тварини, яка лиш продукує та споживає. Для християн неділя успадкувала, через Христа, всі вартості біблійної суботи.

Маючи перед очима всі ті повчання, які перша біблійна сторінка подає до нашої уваги, було б банальним ставити собі запитання стосовно шестидневного періоду процесу сотворення, стосовно світла та рослинного світу, що з’являться перед сонцем, чи стосовно вод, що знаходяться над небом, — одним словом, стосовно способу, в який, згідно з уявленнями автора, відбувалося сотворення світу. Очевидно, автор застосовує, говорячи про походження всесвіту, той спосіб мислення і висловлення, який був загально поширений у його часі, але він намагається нас навчити деяких набагато важливіших речей. Ми вже заторкували це питання, коли говорили про правду у Біблії у третій главі цього підручника.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка