Апарат верховної ради україни інформаційне управління


ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДОМОР ЯК АКТ ГЕНОЦИДУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ



Сторінка19/19
Дата конвертації21.12.2017
Розмір1.14 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

ПАМ'ЯТЬ




ГОЛОДОМОР ЯК АКТ ГЕНОЦИДУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Юлія Сокирка, "Поступ", 30.11.2009, Львівська обл.

Цієї суботи вся Україна вшановувала пам'ять жертв Голодомору та політичних репресій.

По-правді кажучи, такі заходи на теренах України проходять виключно за період президентства Віктора Ющенка. Скільки б політизації та піару не було б навколо питання голодомору, вшанування пам'яті невинно загиблих є нашим історичним боргом та місією для майбутніх поколінь. Беззаперечним є те, що встановлення історичної правди про Голодомор 1932-1933 років є надзвичайно важливим для формування цінностей цього та наступних поколінь громадян України. Як би ми не критикували Віктора Ющенка, але епоха його президентства принесла чимало здобутків для культурно-історичного та демократичного поступу України. Зокрема, це формування української ідентичності, збереження історичної пам'яті, формування та розвиток демократичних цінностей.

Серед істориків та суспільно-політичних діячів до сих пір точаться дискусії чи можна вважати голодомор актом геноциду проти українського народу. Так Віктор Ющенко вважає, що в першу чергу на сьогоднішній день мають бути зроблені висновки для недопущення подібних трагедій у майбутньому. "У злочині 1932-1933 ми не звинувачуємо Росію, російський народ. Сьогодні нема тої держави та влади, які скоїли цей злочин", - підкреслив Президент Віктор Ющенко. Натомість він нагадав, що при формуванні діалогу з Росією у цій темі виступав з пропозицією щодо проведення спільного заходу із вшанування пам'яті жертв Голодомору. "Йдеться про християнську місію... Наш обов'язок - незалежно від того, яка у тебе національність, державність, схилити голову і сказати слова шани цим невинно убієнним людям", - зазначив Президент.

Водночас Віктор Ющенко висловив переконання, що Голодомор 1932-1933 років, безумовно, можна вважати актом геноциду. "Це не смерть від голоду - це є вбивство голодом... За цим злочином стоїть документальна база, цей крок продуманий", - сказав він. "Ми говоримо про те, що спланований в 1932-1933 році Голодомор був актом, направленим на знищення національного руху в Україні", - додав Ющенко.

Президент України також переконаний, що необхідно вести мову про відповідальність за цей злочин. "Не питання в тому, живий той, хто цей злочин коїв, чи ні. Йдеться про наше відношення - що ми називаємо злом та добром. Якщо ми називаємо голод 1932-1933 років в Росії, Казахстані, Україні злом, тоді ми повинні сказати - організоване воно чи ні. Якщо це зло організоване - це геноцид. Якщо так, то у цього злочину нема терміну давності, і ми повинні сказати, що за цим стояв комуністичний режим, комуністична влада. І ці висновки повинно зробити сьогоднішнє покоління", - наголосив Віктор Ющенко.

Відтак історичним завданням для політичної еліти України є неповторення такої ситуації в майбутньому, турбота про гідний життєвий рівень її громадян. На сьогоднішній день найбільш незахищені верстви населення є покинуті владою напризволяще, що ставить їх на межу виживання. Про яку інтеграцію в Європу може йти мова, коли значна частина громадян змушені обмежувати себе в найнеобхіднішому - їжі, одязі, медичному обслуговуванні - і це в країні, де їздять найдорожчі іномарки в світі. Про яку справедливість взагалі йде мова? І чи не є діяльність теперішньої влади свідомим геноцидом проти власного народу?

Епоха президентства Ющенка добігає кінця - і серед багатьох поразок та нереалізованих обіцянок не можливо не помітити ряд вагомих здобутків, і вшанування пам'яті жертв голодомору яскравий тому приклад. Хто б і що не казав, але Ющенко приніс в Україну зародки демократичної традиції, вільнодумства і свободи слова, яких не було в часи Кучми. Ми можемо без перестанку критикувати Віктора Андрійовича за неспроможність сформувати монолітну та ефективну управлінську команду, за політичну слабкодухість та патерналізм, але ми не можемо перекреслити те, що він зробив для збагачення української національної культури, розвитку української мови, єдиної помісної церкви, євроінтеграційних устремлінь нашої держави. Вочевидь для того, щоб по-справжньому оцінити еру Ющенка потрібний час.

Час потрібний і щоб загоїлись рани після голодомору, років вигнання та переслідування української нації. В цей буремний вік, вік споживацького суспільства особливо важливо зберегти нашу ідентичність - і нехай шляхом відкриття дорожезних пам'ятників, пасічництва, чи навіть шароварщини - це наша культура, не варто її соромитися.

Можливо ми ще занадто молоді, адже нашій незалежності лише 18 років і не пройшов ще той етап економічного насичення, коли духовні та моральні цінності стануть пріоритетами у нашому з вами житті, але я вкотре переконуюсь, що кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. В перехідному, так званому підлітковому віці свої незалежності Україна потребувала саме такого Президента-патріота, який би сформував світоглядні ідеологічні орієнтири на майбутнє. Сьогодні Україна вже стоїть на стежці демократичного поступу, і нехай це довгий і тернистий шлях, але дороги назад вже нема, адже нація, яка не шанує свого коріння, не має майбутнього…

http://postup.brama.com/usual.php?what=66126

ДЕПУТАТИ - ЧИЇ ОБРАНЦІ?

"Главное", 30.11.2009, Харьковская обл.

Заява Харківського об'єднання розвитку громадянського суспільства "Поступ" з приводу Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій .

"Ну а тим, хто все-таки наважиться блюзнірствувати щодо пам'яті про мільони українців, які прийняли найстрашнішу смерть з усіх можливих - тим скажемо: " Ми, брати Капранови, від щирого серця бажаємо, щоб усі ваші рідні загинули від голоду, щоб ви бачили все це і не могли нічого зробити. А після цього вже - кепкуйте та насміхайтеся на всі заставки. Тоді вже буде можна"



(Брати Капранови, стаття "Танці на трунах", Українська правда, 25 листопада 2009 року)

У дні загальнонаціональних торжеств і всенародної скорботи зближуються всі люди доброї волі: представники різних політичних течій, усіх соціальних верств. Таким є і День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій в Україні, що відзначається в четверту суботу листопада.

У жалобних заходах 28 листопада 2009 року взяли участь представники багатьох політичних партій демократичної спрямованості та громадських організацій. Разом з ними схилили голови перед пам'яттю безневинно убієнних представники місцевої влади. До Хреста Пам'яті прийшли працівники Харківської обласної державної адміністрації на чолі з її головою Арсеном Аваковим, разом з його заступниками. Склали шану предкам, жертвами яких освячено нинішню незалежну державу, зокрема, начальник Управління Служби безпеки України в Харківській області Андрій Мухатаєв та начальник ГУ МВС України в Харківській області Анатолій Сліпченко. Владу міста на скорботній церемонії представляв заступник Харківського міського голови, директор Департаменту з гуманітарних питань міської ради Вадим Ландсман.

І тільки від Харківської обласної ради не було представників, які стали б поряд із слобожанами в день скорботного єднання: ані голови ради, ані жодного з його заступників.

Відомо, що нині в Харківській обласній раді чисельно панує Партія регіонів. Пам'ятаючи способи її дій п'ять років тому і пізніше, ми не очікували від неї правдивості й конструктивізму. А повне ігнорування Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій в Україні лише підтвердило антиукраїнський курс, який виразно простежується у діях "регіоналів" на всеукраїнському та на місцевому рівнях.

Ми пам'ятаємо, як "регіонали" у 2004 році провокували поділ України. А влітку 2009 року, ніби схаменувшись, голова Харківської міської організації Партії регіонів, перший заступник голови Харківської обласної організації цієї ж партії та водночас Харківський міський голова Михайло Добкін сказав: "Горе тим політтехнологам, які будуть використовувати "розділювальні технології" під час наступної виборчої кампанії". І що ж? Уже восени "народний депутат" від Партії регіонів Дмитро Табачник своєю україножерською статтею в московській газеті "Известия" фактично засвідчив, що розділювальні технології проти України практикуються й надалі.

Нас тоді цікавило: чого ще, крім розгнузданої брехні, можна чекати від "реґіоналів"? Адже стійкі рефлекси на окрики з парткомів у них видресирувані ще з радянських часів - тому багато значать довжина партійного повідка та жорсткість номенклатурного нашийника.

Останні події засвідчують: за поводок їх таки добряче смикнули.

Згадавши гірші сепаратистські вихватки минулих літ, Сергій Чернов поставив підпис під колективною заявою голів деяких облрад, а також голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради нібито за "розвиток демократичних процесів", а насправді - за можливість і далі безкарно зневажати право українців на отримання інформації своєю мовою у своїй єдиній державі.

Звичайно, не пройшов повз увагу громадськості й візит Віктора Януковича до сусідньої країни на з'їзд партії "Єдина Росія". Кандидат на посаду Президента України, котрий у рекламі називається "ефективним лідером", - з'їздив у державу, де "ефективним менеджером" тепер підноситься кривавий Йосиф Сталін, а в системі державного управління дедалі виразніше проявляються царсько-самодержавні тенденції. Чим цей з'їзд міг бути цікавим нібито "українському" політикові, і чим він сам ще може догодити й прислужитися тамтешнім держимордам - бачимо по ділах.

Донедавна були в нас суттєві запитання до "низових" партійців-"регіоналів", які ще мають певний вплив на Харківщині. Тепер запитання залишилося тільки одне - та й те риторичне, свого часу геніально сформульоване Тарасом Шевченком:

О люди! Люди небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

Це ж запитання адресуємо і мудрим харківським, слобожанським виборцям.

Від імені Координаційної ради Харківського об'єднання розвитку громадянського суспільства "Поступ"

Голова Координаційної ради А.Сергієнко

Член Координаційної ради - Голова КУІн Харківської області Н.Виноградська

http://glavnoe.ua/articles/a2828


ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ




ЗМІНИЛАСЯ ТРІЙКА ЛІДЕРІВ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ПЕРЕГОНІВ

Олег Мельник, "Львівська газета", 30.11.2009

Із наближенням виборів "картина" так званої "електоральної прихильності" ставатиме чіткішою.

А самі громадяни почали частіше замислюватися над тим, кому з претендентів на найвищу посаду віддати голос. Із наближенням виборів "картина" так званої "електоральної прихильності" ставатиме чіткішою. Експерти прогнозують суттєву зміну виборчих уподобань українців та їхньої політичної активності.

Так, Центр соціальних технологій "Соціополіс" із 2 по 8 листопада провів дослідження "Електоральна ситуація в містах України з населенням 100 тисяч мешканців і більше", допустима статистична похибка репрезентативності опитування не перевищує 2%. Як з'ясували соціологи, питання виборів набуває дедалі більшого значення для українців - городян, які точно голосуватимуть, уже 70,4%, що на 12,1% більше, ніж у серпні. А якщо додати тих, хто радше за все при­йде на виборчі дільниці, то кількість "активних" виборців становить 84,3%. При цьому тих, хто точно не піде на вибори, - лише 3,7%. Тобто відбувається такий собі процес підвищення "електоральної" свідомості. Важливо також, що найменше тих, хто готовий іти на вибори, серед мешканців Заходу - 81,3% та Центру - 82,7%. Це вкотре підтверджує розчарування "помаранчевого" електорату у свої лідерах, адже саме на Заході та в Центрі проживає найбільше прихильників політиків Майдану. А мешканці Сходу, навпаки, найактивніші - 87,1% із них готові йти на виборчі дільниці.

Цікаво, що найбільше тих, хто точно піде і проголосує за свого кандидата, - серед прихильників Сергія Тігіпка - 97,1%. Найменше готові підтримати "свого" однодумці Володимира Литвина - 78,3% (як бачимо, 21,7% "литвинівців" не вірять, що від їхнього голосу щось залежить). Спробуймо проаналізувати причини такої ситуації, розглянувши рейтинги кандидатів, які також надав "Соціополіс".

Лідером опитувань залишається Віктор Янукович (його підтримує 34,2% тих, хто визначився). Помітно певне зростання підтримки лідера опозиції - за даними того ж "Соціополісу", в серпні рейтинг Віктора Федоровича був на рівні 26,7%. Можливо, таку ситуацію спричинили два фактори: фінансово-економічна криза та гострий конфлікт між В. Ющенком та Ю. Тимошенко. Обидва ці чинники - не на користь "помаранчевих" політиків, вони мотивують громадян підтримувати найпотужнішу опозиційну силу. До слова, ці самі фактори є причиною того, що Юлія Володимирівна не демонструє стрімкого зростання рейтингу вже доволі тривалий час. Її показник декілька місяців тримається на рівні 15,2%. Результати дослідження також засвідчили зміну трійки лідерів передвиборних перегонів: Арсенія Яценюка потіснив Сергій Тігіпко, якому готові віддати свої голоси 11,2% опитаних. Саме в Сергія Леонідовича, на думку соціологів, найкраща динаміка електорального зростання (про це свідчать результати й інших досліджень, що їх провели авторитетні компанії) - із серпневих 4,1% до листопадових 11,2%. Експерти пояснюють це тим, що команда пана Тігіпка зуміла правильно позиціонувати свого кандидата в засобах масової інформації. Сергій Тігіпко у своїй кампанії зосереджується на позитиві, акцентує на необхідності впровадження насамперед економічних реформ і пропонує власні альтернативні механізми управління державою. Це "підкуповує" позитивно налаштованих виборців, адже люди стомилися від постійного протистояння політиків і їхніх взаємних звинувачень. Як наслідок, Сергій Леонідович випередив колись "прохідного" представника третьої сили - Арсенія Яценюка, який нині має лише 9,6%, і передвиборну кампанію якого більшість експертів визнає провальною. П'яте місце в рейтингу посідає комуніст Петро Симоненко, в якого 4,8%. Рейтинг діючого Президента Віктора Ющенка залишається стабільно низьким - лише 2,4%, а нинішній голова Верховної Ради Володимир Литвин може розраховувати лише на 1,2% голосів (цей показник коливається в межах статистичної похибки).

Щодо електоральної прихильності за регіональною ознакою, то дослідження дало цілком очікувані результати. Так, Схід України готовий віддати за Віктора Януковича 46,7%, за Сергія Тігіпка - 13,8%, а за Юлію Тимошенко - 9,2% голосів. У західних областях ситуація інша: за В. Януковича - 12,5%, Ю. Тимошенко - 22,4%, А. Яценюка - 16,6% виборців. Щодо північних областей України, то там В. Януковича підтримують 19,2%, Ю. Тимошенко - 31,1%, а А. Яценюка - 11,3%. Південь країни прихильний до Віктора Федоровича на 47%, до Юлії Володимирівни - на 11%, Сергія Леонідовича на 10,5%. Загалом, за висновками соціологів, найшвидше на листопад 2009 року зростає рейтинг В. Януковича та С. Тігіпка, а найповільніше - А. Яценюка, В. Ющенка та Ю. Тимошенко. Експерти прогнозують, що, з огляду на ситуацію в країні, ці тенденції зберігатимуться.



http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/11/30/39846/
* * *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 1 грудня 2009 року включно.

Зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:

nekrasova@rada.gov.ua

або телефоном:  255-23-94,


Некрасовій Олені Станіславівні.

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Схожі:

Апарат верховної ради україни інформаційне управління iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційних ресурсів та відкритих заходів
Голова житомирської обласної ради володимир ширма про досягнення та пріоритети 13
Апарат верховної ради україни інформаційне управління iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційно-бібліотечного забезпечення
Юрій вілкул: я хотів би, щоб роботу обласної ради вимірювали кількістю зроблених добрих справ 8


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка