Апарат верховної ради україни



Сторінка14/14
Дата конвертації17.01.2018
Розмір0.96 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

«РОЗБЕРІТЬ ЦЕЙ МІСТ, БО НАС ЗАТОПЛЮЄ»

Марина Карасьова, «Молодий буковинець», 29.06.2010, Чернівецька обл.

Глава уряду прибув перевірити, як керівники всіх рангів виконують обов’язки з ліквідації наслідків повені, надання допомоги потерпілим.

Прилетівши до аеропорту «Чернівці» 26 червня, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що не можна кожне явище в природі розглядати як надзвичайне і щоразу залучати всі сили країни, щоби ліквідувати його наслідки. Глава уряду прибув перевірити, як керівники всіх рангів виконують обов’язки з ліквідації наслідків повені, надати допомогу потерпілим. А також подивитися, що було зроблено після повені 2008 року.

Маршрут Миколи Азарова був коротким – до недобудованого мосту в селі Маршинці Новоселицького району. Після цього кілька обласних чиновників позбулися посад. Ще під кількома крісла захиталися. Прем’єр безапеляційно заявив, що кошти (а це 1,6 мільярда гривень), виділені на відновлювальні роботи після повені 2008 року, розікрали.

Йшли у холодній брудній воді по пояс

Неподалік мосту в Маршинцях люди почали збиратися ще задовго до приїзду прем’єра. Були налаштовані войовниче: «Ми будемо говорити тільки з Азаровим. Нам не потрібна місцева влада, нам не потрібні гроші. Тільки розберіть цей міст».

Рятувальники намагалися відвести людей трохи далі, адже тимчасовий міст – під охороною, перебувати стороннім тут не можна. Проте зробити це виявилося непросто.

Мешканці села розповідають, що дітей відвезли до родичів, а самі не сплять вже чотири доби.

– Страшно. Тільки дощ починається – і ми не спимо, дивимося, чи вода не піднімається. Живемо, як на «Титаніку». Нас ніхто не попереджає. Вночі з дітьми довелося залишати будинок, – каже пан Олексій, який живе неподалік Пруту.

– О 03.00 чоловік каже: «Виходимо з будинку!» А вода вже по пояс. І так у холодній, брудній воді й ішли, – розповідає Людмила Русу. – Ми не хочемо, щоби нас відселяли. Нам гроші не потрібні. Ми хочемо, щоби цей міст забрали.

– Шість сіл страждає через цей міст. Шість! – емоційно підкреслює Валерій Русу. Маршинці – серед тих сіл, які цьогоріч постраждали найбільше. Капітальний міст через річку Прут знищила повінь 2008 року. На його місці облаштували тимчасовий. Розташований він низько, а коли рівень води почав підвищуватися, міст перетворився на дамбу. «Міст низький, – пояснюють люди. – Вода несе сміття, дерева, все застрягає під мостом, прохід забивається – і вода заливає село». Крім того, за словами селян, замість укріплення берегів, у Маршинцях гравій вивозять вдень і вночі.

«Надо будєт взорвать – взорвьом»

Микола Азаров вдягнутий у форму рятувальника та гумові чоботи. У Маршинцях одразу з мікроавтобуса вирушив до мосту. Побачив… На місці, де мали збудувати капітальний міст, за два роки зведено лише бетонні опори. Зі 123 мільйонів гривень, необхідних для будівництва, виділили та освоїли 65 мільйонів.

– 65 мільйонів – це великі кошти. І якщо стільки освоєно, то скільки вкрадено? – запитав прем’єр. Не отримавши відповіді, відповів сам: «Половину коштів вкрадено. Це мінімум половину. Я ж бачу за обсягами виконаної роботи. Де начальник міліції і прокурор?»

Поблизу виявився обласний прокурор Йожеф Орос, який скоромовкою випалив: «Мост нє достроєн, Ніколай Яновіч, трі чєловєка арєстовано, дєло возбуждєно, шесть міліонов украдєно». Коли Микола Янович перепитав, чи лише шість мільйонів украдено, прокурор пообіцяв: «Пока установлєно шесть міліонов, но будєт больше».

Відповідь прем’єра задовольнила, і він звернувся до мешканців: «Ну что, житєлі, хотєлі сказать?» Селяни, на відміну від посадовців, поводилися впевненіше – їм було що сказати.

– Через цей міст страждають шість сіл. Тут жодних робіт не відбувалося. Це тільки показуха перед вашим приїздом, – навперебій говорили мешканці Маршинців. – 2008 року в нас затопило всі будинки. Цього року не вистачило метра води, щоби знову все затопило. Бо під мостом все забилося, і вода пішла в село. Ми вночі не спимо, діти наші налякані, плачуть… Зрозумійте нас, жителям села цей міст не потрібен.

Глава уряду погодився, що тимчасовий міст побудовано неграмотно і шкоди від нього більше, ніж користі. Заляканих селян запевнення рятувальників, що міст постійно чистять, а вода вже не підійматиметься, не переконали. Вони панікують. Тому Азаров пообіцяв у випадку небезпеки міст розібрати: «Надо будєт взорвать – взорвьом». Міністр МНС Шуфрич тут же розпорядився передислокувати піротехнічну бригаду з вибухівкою.

Скарги на безконтрольне вивезення гравію з берегів Пруту (яка також є причиною підтоплень) Микола Азаров перервав фразою: «Керівника управління водного господарства зняти з роботи сьогодні і призначити людину відповідальну».



«Міст добудуємо, але кожну копійку контролюватимемо»

Будівництво капітального мосту Микола Азаров пообіцяв взяти під свій контроль: «Я же нічєго нє забиваю. Свойство у мєня такоє малєнькоє єсть».

– Ви будували міст? – запитав глава уряду Миколу Загоровського, керівника підприємства «Трансмост». – Ну що вам сказати? Руки і ноги потрібно відривати за такі мости. Що плечима знизуєте? Я пришлю сюди спеціалістів, КРУ – і перевіримо кожну копійку. Ставлю вам строк – щоб у травні наступного року міст було здано. А чому будівництво закинули?

– Так його не фінансують вже півтора року, – навіть здивувався з такого запитання пан Загоровський.

– Збирайте техніку, людей і починайте працювати, – наказав Микола Азаров. – З фінансуванням питання вирішимо, але кожну копійку будемо контролювати.

Персональну відповідальність за будівництво мосту Микола Азаров поклав на голову ОДА Михайла Папієва. До речі, Людмилі Русу, яка найактивніше відстоювала інтереси села, Михайло Папієв залишив номер своєї мобілки. Вголос продиктував «067», але схаменувся. Губернатор вирішив не розголошувати таку інформацію усім, на відміну від свого попередника Володимира Куліша, який озвучив свої контакти через ЗМІ.

– Про мост поговорілі, давайтє про жизнь поговорім, – запропонував мешканцям села прем’єр.

Але людей зараз турбує одне: біда, яку їхнім помешканням завдають повені. «Ми будуємо-будуємо, батьки на заробітках перебувають по чотири-п’ять років, а вода все забирає» – нарікали вони. На інші життєві теми спілкування так і не склалося.



Полетіли голови

– Такий рівень безгосподарності і найголовніше безвідповідальності, які тут є, – це вже не помилки керівництва, це злочин перед народом, – підсумував свої враження від перебування в Маршинцях Микола Азаров. – 1,6 мільярда було виділено і по суті розкрадено. Жоден із 55 мостів не збудовано і не здано в експлуатацію, зокрема і цей. І всі, хто причетний до цього, повинні відповідати.

Глава уряду прийняв рішення того ж дня звільнити керівника управління водного господарства за неконтрольовану вибірку гравію. «Сьогодні його не просто знято з роботи. З ним будуть розбиратися за ті неподобства, які чинили в області, – зауважив Азаров. У немилість потрапила і начальниця обласного КРУ – за те, що не проявила принциповість, коли розкрадали гроші за повінь-2008. Її глава уряду також звільнив.

А під деякими керівниками крісла захиталися. Наприклад, Миколі Яновичу вистачило маршруту від аеропорту до Маршинців, щоб оцінити стан обласних доріг: «Даю рік начальникові управління дорожнього господарства, щоб навести лад на дорогах, оскільки гірших, ніж тут, доріг я не бачив. Розумію, що за рік неможливо зробити автобани, але принаймні ямковий ремонт, щоби можна було їздити без тряски, обов’язково треба зробити». Двозначно прозвучали і наступні висновки: «Вирубування лісів, яке сьогодні безконтрольне, хамське і нахабне, призводить до цих стихій. Ми все зробимо, щоб навести лад у цій справі». На думку Азарова, в Україні потрібно за 5-6 років розробити серйозну протиповеневу програму: «Один раз взятися – і зробити назавжди надійний захист для людей, споруд, сільськогосподарських угідь».



http://www.molbuk.com/vnomer/28566-rozberit-cejj-mist-bo-nas-zatopljuye.html

ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА




УКРАЇНА СВЯТКУЄ 14-РІЧЧЯ КОНСТИТУЦІЇ

Олександр Білоусенко, «Запорізька правда», 26.06.2010

Наш парламент з перших кроків своєї діяльності включився в напружену роботу з державотворення.

У моїй пам'яті залишився той досить напружений момент у роботі Верховної Ради України другого скликання, який завершав затяжний період обговорювання і прийняття Основного Закону - Конституції України. Не применшуючи ролі народних депутатів України другого скликання, на долю яких випала історична можливість прийняття Конституції України,  хотів би зауважити, що робота над її проектом розпочалася 20 років тому народними депутатами ще Української РСР - на момент їхнього обрання - 12 скликання, а пізніше - після проголошення незалежності України - народними депутатами України першого скликання.

Сформований порядок денний першої сесії Верховної Ради Української РСР, яка розпочала роботу 15 травня 1990 року, був прийнятий досить швидко - 23 травня. В ньому, крім організаційних питань щодо обрання керівних органів, утворення постійних комісій, були включені питання: "Декларація про суверенітет Української РСР" та прийняття Закону "Про економічну самостійність УРСР". Порядком денним сесії також передбачалося розглянути - "Про зміну редакції шостої та сьомої статей Конституції (Основного Закону) Української РСР” і "Про утворення Конституційної комісії Верховної Ради Української РСР".

Наш парламент, обраний громадянами України ще за радянських часів, маючи високий рівень свідомості і відповідальності перед виборцями, громадянську і державницьку позицію, з перших кроків своєї діяльності включився в напружений період державотворення.

Без внесення змін до діючого Основного Закону республіки подальші кроки на шляху її незалежності були просто неможливі.

А тому робота із внесення змін до Конституції Української РСР, яка була прийнята Верховної Радою УРСР ще в квітні 1978 року, відбувалася досить динамічно, особливо після прийняття декларації "Про Державний суверенітет України".

Ми добре розуміли, що Конституція Української РСР, навіть із внесеними до неї змінами, не може бути тим базовим документом, який був потрібен для розробки Основного Закону республіки, яка, тим більше, на той час ще не була незалежною державою.

Потрібно було прискорити розробку і прийняття декларації про Державний суверенітет не Української РСР, а держави, ім'я якої - Україна, яка стане основою для розробки нової Конституції, законів України і визначить позицію республіки при укладанні  міжнародних угод.

Конституційна комісія, співголовами якої в той час були Леонід Кравчук,  Іван Плющ, а також наукові установи,  залучені для підготовки проекту Конституції України, мали всі можливості в досить короткий термін розробити  і винести на обговорення Основний Закон. Їм нічого не заважало. Але цього не було зроблено.

У різні часи політичні лідери України давали різні пояснення, чому Конституцію України прийняли лише через шість років після прийняття Декларації про державний суверенітет і майже через п'ять років після проголошення Акта про незалежність України.

Іван Плющ стверджує, що він гальмував прийняття Конституції України Верховною Радою України першого скликання, яка була обрана за Радянських часів, свідомо, щоб виключити в майбутньому відповідні закиди.

У Леоніда Кравчука є свої пояснення, які десь близькі до слів І. Плюща.

Але ж після дострокового припинення діяльності Верховної Ради України першого скликання пройшло ще півтора року, і тільки під тиском і погрозами Президента України Леоніда Кучми розпустити Верховну Раду, якщо вона не прийме Конституцію, парламент прийняв Основний Закон, в якому немало політичних компромісів.

Хотілося б нагадати читачам, що проект Конституції України був  підготовлений конституційною комісією, утвореною Верховною Радою Української РСР, ще задовго до дострокового припинення каденції Верховної Ради України першого скликання. У його розробці брав участь і я, висловлював публічно свої погляди на окремі положення, виступав на сторінках періодичних видань.

Наголошую, діюча нині Конституція України - це продукт того проекту Основного Закону, який розроблявся і обговорювався Верховною Радою першого скликання. Зволікання з прийняттям Конституції України, як на мене, не має виправдань.

В умовах Радянського Союзу Верховна Рада Української РСР упродовж 60 днів розробляє і приймає Декларацію про державний суверенітет - Основний документ для розробки Конституції країни й законодавчої бази.

Тільки відсутністю політичної волі та присутністю кон'юнктури у політичних лідерів того періоду можна пояснити те, що Україна, як незалежна держава, так довго жила без власної Конституції.

28 червня - день прийняття Конституції України, Указом Президента визначено святковим днем. На жаль, ми не завжди його сприймаємо як свято, частіше - як ще один вихідний.  Чому? Думаю, що основною причиною скептичного ставлення певної частини громадян до 28 червня є відсутність поважного ставлення до Конституції з боку політиків, урядовців, спроби нехтувати її положеннями, намірами внесення до неї радикальних змін.

Внесені в кінці 2004 року зміни до Основного Закону під політичні крісла політиків кинули Україну на цілих п'ять років у ситуацію політичного дискусійного клубу.

Послідуючі спроби парламентських фракцій радикально змінити акценти в управлінні країною, через зміни до Конституції, не додали авторитету Основному Закону України.

Тому не гоже політикам у залежності від політичної кон'юнктури шукати можливості ставити під сумнів вікопомні положення Декларації про державний суверенітет України і розробленої на її базі Конституції України.

Немає сумнівів у необхідності доопрацювання і внесення змін до окремих статей Конституції України.

Але, при цьому, повинен бути присутнім інтерес держави, її громадян, а не політична кон'юнктура окремих партій, а тим більше - політиків.

Святкуючи День Конституції України, потрібно пам'ятати, що без прийняття Декларації про Державний суверенітет України і проголошення Акту про незалежність України розробка і прийняття Конституції України були б не можливими.



Віце-президент ЗОСПП "Потенціал", заслужений економіст України, народний депутат України першого с кликання

http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=1747:--14--&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ




ПРАВА ПРОПИСАНІ. ПРАВ ДОТРИМУЮТЬСЯ?

«Одеські вісті», 26.06.2010

У Європі права громадянина, записані на папері, виконуються дуже чітко. А як у нас?

Свого часу тріск списів, що ламалися у Києві навколо Конституції, було чути на всю країну. Про наші з вами основні громадянські права «дбали» опозиції та коаліції, міністри і депутати. Конституцію України правознавці називали чи не найкращою в Європі. Тільки от у Європі права громадянина, записані на папері, виконуються дуже чітко. А як у нас? Ми вирішили провести традиційне бліц-опитування на вулицях міст і сіл на тему: «Як захищає Українська держава гарантовані Конституцією права людини?»



Олександр Кондратюк, викладач школи мистецтв, м. Балта :

– Наша держава, відповідно до Конституції (ст.53), гарантує безкоштовну освіту. І кожна людина має право здобути якісну освіту у  вузах. На жаль, на ділі ми бачимо зовсім інше. Якщо хочеш навчатися у престижному вищому навчальному закладі, доведеться батькам за тебе викласти велику суму грошей. А якщо в них немає такої можливості? Тоді твоя мрія залишиться мрією. А діти із забезпечених родин, закінчуючи  академії і університети, здебільшого потім  не працюють за спеціальністю. Ось так і виходить, що здібні, навіть талановиті діти рідко можуть стати студентами за знаннями, а не за гроші.

Країні потрібні фахівці, високоосвічені в усіх галузях. Тоді чому б не зробити так, як зробили в більшості західних країн, дати молодим людям можливість із незаможних сімей  навчатися у кредит.

Ірина Попель, підприємець, м. Білгород-Дністровський:

– У Конституції сказано, що держава створює умови для доступного медобслуговування усіх громадян. Але мені здається, що сьогодні проста людина надана сама собі і бореться за власне виживання як тільки може. Про безкоштовну охорону здоров’я не йдеться зовсім. Бюджетна медицина ледве здатна забезпечити власну зарплату. Хто в такому разі буде піклуватися про хворого? Якщо потрібно, наприклад, зробити якісь аналізи, то деякі  з них коштують значних сум. Найбільше ми боїмося серйозно захворіти. Тому що тоді щодня потрібні будуть дуже великі гроші. У свою чергу, ціни в аптеках позахмарні. А чого коштувала простим громадянам організована істерія зі «свинячим» грипом, коли всі ринулися до аптек і буквально змітали з полиць будь-які ліки? Зараз багато хто  шкодує про це і про втрачені гроші, а незатребувані медпрепарати припадають пилом у домашніх аптечках, чекаючи на закінчення термінів зберігання. А от фармацевтичні магнати одержали на цьому супербариші! Мені здається, що багато чого в нашій державі робиться на догоду тільки дуже заможних громадян, але не на користь простих людей.  Почула, що в Україні готується тривала реформа охорони здоров’я. Але тільки у більшості моїх знайомих є дуже маленька надія на те, що наші конституційні права на безкоштовну медичну допомогу можуть набути реального наповнення.



Марія Гульда, м. Арциз:

– Про що ви кажете, яка захищеність? Права Конституцією України дані. І лише. Тому що для нас вони просто недоступні.

Скажімо, є таке право на працю. Але тоді звідки у нас такий рівень безробіття? Пам’ятаєте, екс-президент України Віктор Ющенко клятвено обіцяв 2 млн. робочих місць за рік? А як ретельно годував нас обіцянками уряд Тимошенко – напевно, найнездатніший щось вирішувати на користь народу? Чого тільки він не обіцяв, у той же самий час грабуючи нас.

Боже мій, скільки моїх добрих знайомих – відмінних педагогів стали не зі своєї волі торговками. Вони донині їздять із величезними в клітинку сумками на «7-й кілометр» і після перепродають товар тут! Але ж колись вони повністю реалізували своє право на безкоштовну освіту, закінчивши вузи. Тоді вони були дуже затребувані й у пошані. Нещодавно, ще за тієї влади, мене до болю вразило одкровення однієї з них. Вона сказала: «Я навіть рада зараз, що пішла зі школи. За таких відверто шовіністичних настроїв Міністерства освіти та й усього уряду я просто не змогла б працювати. Бо говорити дітям історичну правду – отже, бути звільненою. А проповідувати свідомо жахливу неправду – наступити на горло своїй совісті».

Одне слово, нічого собі – дожили...

Віктор Олексійович Черних, смт Фрунзівка:

– Я вважаю, що права людини, регламентовані Основним Законом України, порушуються на кожному кроці. Наприклад, ідеш до лікарні – плати гроші. Стаття 43 Конституції про те, що кожен має право на працю сьогодні не діє. Я не маю роботи не тому, що не хочу працювати – просто ніде. Мушу перебиватися випадковими заробітками, беручись за будь-яку справу, що можу добре виконувати. І ще одне: якщо керманичі нашої держави вважають заробіток 100 – 200 доларів на місяць для працюючої людини достатнім, то чому за кордоном такі суми отримують соціально незахищені верстви населення? Чому німецькі сталевари отримують зарплату в розмірі 4 – 6 тисяч євро, а українські стільки ж, лише в гривнях? А ціна на сталь всюди однакова.

Стосовно освіти, то у вузах нині мають змогу навчатися тільки як то кажуть, дуже розумні діти та з тих сімей, де є повний достаток. Середній клас випадає, бо батьки просто не в змозі нести такий значний матеріальний тягар. Тож про яку захищеність конституційних прав може йти мова?

Марія Беженар, смт Тарутине:

– Моє життя останнім часом переконливо доводить: я живу у не правовій державі.

Знаєте, чому я працюю дотепер, будучи давно вже пенсіонеркою? Чи ви думаєте, що мені так цього хочеться, що я сповнена сил і здоров’я? Працюю – тому що на одну більш ніж скромну пенсію ветерана торгівлі просто не прожити... З деяких пір конституційні права сприймаю як знущання. Так, Конституція гарантує нам право на відпочинок. Зокрема – заслужений. Як же мені хотілося б ним скористатися! Щоб, нарешті, зайнятися своїм здоров’ям. Або з’їздити за путівкою до санаторію. На жаль, все це мені не по кишені. Тому почуваюся обмеженою у правах.

Але я не скаржуся. За вдачею я – оптимістка. І майже впевнена: з новим Президентом і новим урядом наше життя стане цікавішим, спокійнішим душевно і заможнішим. Ну дуже цього хочеться.



Віра Павлова, м. Татарбунари:

– Скажу чесно: коли мені заявляють про якісь конституційні права, – мені погано стає. Вже занадто це тхне неправдою.

Я літня вже людина, та ще й не дуже здорова. Часто сиджу на ослінчику біля хвіртки свого будинку і спостерігаю за тим, що відбувається. Із сумом відзначаю, як тиняються вулицями без діла, нерідко напідпитку, молоді люди. Мораль падає катастрофічно. Невже ж ми втрачаємо покоління? Починаю хлопців соромити: мовляв, чого не працюєте і т.д. А вони: «Та де ж цю роботу знайти? Підкажіть, ми підемо туди».

Жахливо. У мене у самої онуки ростуть. Як їм у цьому житті буде? Право на працю – воно є. Але чи зуміють вони його реалізувати в цьому неясному житті?

Заспокоює лише те, що нова влада наполегливо веде боротьбу з бідністю. Свої великі плюси дає відродження дружби України та Росії. І, гадаю, дарма зляться і жлобують. Цей номер не пройде.

http://izvestiya.odessa.gov.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=18990
* * *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 1 липня 2010 року включно.

Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:

demchenko_o@rada.gov.ua

або телефоном:  255-25-43,


Демченко Олені Анатоліївні.

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління

Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційних ресурсів та відкритих заходів
Голова житомирської обласної ради володимир ширма про досягнення та пріоритети 13
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни
Вінничина має бути «флагманом» у формуванні політики у сільському господарстві України А. Яценюк 7
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційно-бібліотечного забезпечення
Юрій вілкул: я хотів би, щоб роботу обласної ради вимірювали кількістю зроблених добрих справ 8
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни
Громадські активісти тернопільщини об'єднались заради контролю діяльності державної влади 2
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни
Министр регионального развития украины василий куйбида с рабочим визитом посетил севастополь 8
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління
Володимир гройсман: децентралізація є запорукою успіху І зміцнення благополуччя українців 4
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління
Мария Шолохова, Татьяна Довженко, "Днепровская правда", 22. 05. 2009, Днепропетровская обл
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління
Віктор янукович про ситуацію в країні, або подорож в адміністрацію президента 12
Апарат верховної ради україни iconАпарат верховної ради україни
Дмитрий святаш: "деньги вместо избирательной кампании правильнее использовать на социальные проекты и поддержку населения" 3


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка