Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців



Скачати 411,62 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації04.06.2017
Розмір411,62 Kb.
  1   2   3

1.1.2

Архаїчна доба Шумеру - найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців

Архаїчна доба Шумеру

Найдавніші сліди осілого заселення південної Месопотамії сягають IV-V тисячоліття до н.е. Залежно від міст, де знайдено пам'ятки того заселення, його поділяють на три періоди: ель-обеїдський та урукський у Шумері і джемдет-насрський в Аккаді. (За найновішими даними, у дошумерські часи існував ще й четвертий період, коли була створена так звана ерідська культура, відкрита іракськими археологами в Абу-Шахрейні поблизу Перської затоки.)

Урукський період (приблизно 3500-2800 роки до н.е.)

Від тих часів до нас дійшли дані про спорудження монументальної будови - першого зіккурату, східчастої храмової вежі, яка, очевидно, являє собою подобу "гори", оселі богів. На глиняних табличках і печатних валках часів приблизно 3300 року до н.е. вчені виявили зразки первісного рисункового письма; воно мало приблизно 2000 знаків, і саме на його основі поступово виник клинопис - перше письмо в історії людства, Пам'ятки свідчать, що ці народи використовували вози та тягло, бо знали вже колесо - винахід, до якого, наприклад, американські ацтеки не дійшли навіть у XVI ст. н.е. Вчені знайшли сліди споруд для штучного зрошування, що є "передумовою сільського господарства". Знайшли вони також документи, що свідчать про утворення перших держав.

Після вигнання гутів (десь у першій половині XXII ст. до н.е.) настає новий - і останній - період розквіту шумерської культури; Від тих часів донині збереглася монументальна храмова вежа - перший справжній зіккурат, перша відома нам Вавілонська вежа. Стояла вона біля храму бога місяця Наннара в Урі, на прямокутній основі, боки якої мають 62,5 і 43 метри. Це могутня масивна споруда, що має чотири поверхи й троє сходів, а на верхньому майданчику храм, "що у нього сходив бог". Обличкована ця споруда паленою цеглою, на внутрішньому боці якої часто викарбовано ім'я царя, ядро збудоване з непаленої цегли. Походить ця вежа з часів першої урської династії, тобто з XXIX- XXVIII ст. до н.е. Ця перша, яка збереглася до нашого часу, Вавілонська вежа (первісного її вигляду не знаємо), була побудована принаймні на сто років раніше від найстарішої єгипетської піраміди!

Давньовавилонське царство

На руїнах Урської держави (завоювали її на початку XIX століття до н.е. кочові племена амореїв та війська еламітів) виникає Вавілонське царство. Його перші володарі знов об'єднують Шумер і Аккад - під назвою Вавилон

За часів Хаммурапі Давньовавілонське царство сягнуло вершини своєї могутності й, на перший погляд, найбільшої внутрішньої єдності. Але це тільки так здається, і в XVI століття до н.е. воно вже не мало сили протистояти натиску ворогів - перестало існувати. У 1594 році до н.е. хеттський покоритель Вавилона Муршіліш I скинув з трону останнього царя династії Хаммурапі - Самсудітана. Потім Вавилоном оволоділи гірські племена кассітів. Період їхнього панування вдало названо "вавілонською темрявою". Занепад культури Вавилона тривав приблизно до VII століття до н.е.

Стародавня Ассирія

А тим часом у північній Месопотамії, над верхньою течією Тигру, писався другий розділ історії цієї країни, який був тісно пов'язаний з вавілонським іще з часів шумеро-аккадських міст-держав: розділ ассірійський. Лише поєднавши ці два розділи, ми дістанемо уявлення про історію Стародавньої Месопотамії.

Сліди найдавніших мешканців північної Месопотамії (або точніше Ассирії) знаходимо біля села Муаллафат на річці Верхній Заб. Його відкривач американець Брейдвуд відносить це поселення до кінця VI тисячоліття до н.е. Трохи пізніше поселення знайдено біля Тель-Хасуна, Тель-Халафа й Самарри над середнім Тигром.

Перші ассірійські царі вийшли на історичну арену в XXII-XXI століттях до н.е. Жили вони в місті Ашшурі (на правому березі Тигру, недалеко від гирла Нижнього Забу) й були залежні від урських володарів. Лише Пузурашшур І - а як не він, то, напевно, його син Шаліма-хун - на відміну від своїх предків не називає себе "слугою царя Ур". Його пізніший наступник Ілушума в XIX столітті до н.е. стає навіть володарем Уру. Ілушума підкорив собі Ур з усією південною Месопотамією. Могутність Ассирії зломив лише Хаммурапі, який про це у вступі до свого законника пише, що "відновив у Ашшурі порушену справедливість".



Староассирійське царство

Староассирійське царство утворили вожді аморейських племен після занепаду Урського царства; найбільшої могутності воно досягло у першій половині XVIII століття до н.е. за царя Шамшіадада І. Потім це царство підкорив Хаммурапі.



Середньоассирійське царство

Староассирійське царство утворили вожді аморейських племен після занепаду Урського царства; найбільшої могутності воно досягло у першій половині XVIII століття до н.е. за царя Шамшіадада І. Потім це царство підкорив Хаммурапі.



Середньоассирійське царство

Нового розквіту набула Ассирія лише на початку XIV століття до н.е. за царя Ашшурбалліта, засновника так званого Середньоассирійського царства. Наймогутніші його володарі - це Тукульті-Нінурта І (приблизно 1260- 1232 роки до н.е.) й Тіглатпаласар І (приблизно 1115-1093 роки до н.е.), які підкорили Вавилон і багато інших міст. Та перемоги виснажили Ассирію, і її підкорили арамейські завойовники.

А з попелу Ассирійського царства, як фенікс, знову повстав могутній Вавилон: Нововавилонське царство (625-539 роки до н.е.). Заснував його Набопаласар, зрадливий халдейський полководець останнього ассірійського царя Шіншарішкуна, який об'єднався з мідійцями й повалив ассірійського "колоса на глиняних ногах". Син Набу-паласара Навуходоносор II (604-562 роки до н.е.) поширив владу Вавилона аж до Середземного моря; між іншим, він здобув і Єрусалим і погнав євреїв у "вавілонський полон", надовго стерши Ізраїль з історичної карти.

За Навуходоносора II Вавилон став найпишнішим і найбільшим містом стародавнього світу: мав він за неповними підрахунками понад мільйон мешканців і гордо називав себе "пупом світу". Але в тіні його стін виростала тим часом нова могутня сила - Перське царство



1.6

Тексти пірамід. Характер текстів. Гімни, молитви, замовляння. Коронаційні промови. Зразки біографічних та історичних творів. Містерії. Заклики.

До сьогодні немає точно визначеного періоду написання Текстів пірамід, адже кожний дослідник намагається дотримуватися своєї точки зору. Найпоширенішими варіантами їх є приналежність до епохи служителів Гора або ж до епохи будівництва пірамід. Однак, доведено, що деякі тексти написані в кінці царювання Піопи 2. Тому можна впевнено сказати, що спадщина єгипетської л-ри формувалася майже впродовж 2х тисячоліть.

Характер Текстів пірамід є досить оригінальним: завжди головною темою є возвеличення померлого бога, повернення його до життя, про відновлення його розкладеного тіла, про сходження на небо, царювання над людьми. Можна зробити висновок, що найголовніше в цих текстах – відображення прагнення смертного стати безсмертним, наївна віра людини тих часів в можливість перемогти смерть і уподібнитися безсмертним богам, спроба людини поставити себе на службу всіх доступних йому засобів релігії і магії для перетворення свого тимчасового, земного життя в вічне.

Можна знайти в Текстах пірамід багато молитов, в яких люди зверталися до богів, щоб ті змилувалися над ними і охороняли їх, наприклад, від посухи або якоїсь епідемії, або ж допомагали зібрати великий урожай. Тут наявні і гімни, у яких возвеличуються усі справи і якості богів, їхнє хороше ставлення до простих людей. Цікавим є і те, що у Текстах пірамід є і гімни, що не мають відношення до заспокоєного культу. Можливо, вони потрапили в гробниці, щоб цар міг насолоджуватися їхніми поетичними достоїнствами. Рясні Тексти пірамід і на коронаційні промови, головна мета яких – підтвердження царського сана покійника, щоб він міг займати його і в потойбічному світі. Тут є і містерії, в яких зображалися події із життя богів, їхні справи, гідні наслідування. Тому багато дослідників склоняються до історичної підтвердженості подій, викладених у текстах гімнів, закликів, містерії, драм. Так, ЗакликиІсіди і Нефтіди, записи Тоту і Сафхат-Абуї прийнято вважати дійсно реальними історичними фактами. Також, Тексти пірамід вміщають багато закликів, авторство яких приписують богиням. В загальному, заклик-пісня, дуже мелодійна і легка у виконанні, що показувало великий талант і майстерність їх авторів.



1.7.

Богині Ісіда і Нефтіда.Їх заклики.

Ісіда (Ізіда)- Одна з найбільших богинь стародавності, що стала зразком для розуміння єгипетського ідеалу жіночності та материнства. Вона шанувалася як сестра та дружина Осіріса, мати Гора, а, відповідно, і єгипетських царів, які споконвічно вважалися земними втіленнями сокологоловому бога.

Єгипетський міф розповідає про вбивство Осіріса злим Сетом, який розкидав частини його тіла по світу; про страждання Ісіди, яка збирала частини чоловікового тіла, про воскресіння Осіріса, що став царем у світі мертвих.

Нефтіда (Небетхет)— молодша із дітей Нут і Геба. Є однією з Богинь геліопольської Еннеади.  




Як правило, Богиня Нефтіда зображувалася у вигляді жінки з ієрогліфом власного імені на голові (цей ієрогліф мав вигляд будинку з кошиком на даху). Вважалося, що Нефтіда є дружиною єгипетського Бога Сета, хоча за міфологічними текстами зв’язку між ними надзвичайно мало. Суть Нефтіди в релігійній літературі Стародавнього Єгипту практично не розкрита. 
У міфах і легендах, Нефтіда виступає разом із Ісідою в містеріях Бога Осіріса і в заупокійних магічних обрядах будь-якого роду. Разом із Ісідою вона оплакує мертвого Осіріса, шукає тіло, охороняє його мумію. 
«Заклики Ісіди і Нефтіди» вважалися дійсно сказаними промовами цих богинь.У закликах богинь йдеться про таємницю відродження та перемогу на смертю,таємницю священного молока,заклики майбутнього врожаю та добробуту,відлякування злих духів.Ісіда доходить до ступеня андрогінності бога-творця і проголошує неподільність свого стану словами: «Я стала чоловіком,яка перебуває жінкою».

1.1.8 Походження і характер давньоєгипетської драми.

Замечания о происхождении и характере египетской драмы.

Так едва ли не самой интересной частью текстов пирамид являются заимствованные из мистерий различных богов отрывки, то, думаю, не будет неуместным сказать здесь несколько слов о том, что представляла из себя египетская драма, и как она возделана. В этом нам много могут помочь изыскания специалистов по классической филологии о происхождении греческой драмы. Ведь ход развития духовной культуры у различных народов представляет такую же картину разительного сходства, хотя и отнюдь не тождества, как и ход умственного созревания отдельных личностей. В самом деле, один из важнейших источников греческой драмы являлся, как известно, дифирамб или точнее диалог между запевалой дифирамба и хором. Если мы присмотримся к дошедшим до нас в текстах пирамид отрывкам из Осирисовых мистерий, то мы неизбежно должны обратить внимание на следующее обстоятельство. Упомянутые отрывки состоят из песней хора всех богов или только некоторых, например, нескольких духов. Эти песни хора чередовались с речами главных действующих лиц драмы, как Геб, Нут и т. д. Ввиду всего этого, позволительно думать, что подобно тому, как в Греции драма развилась из песен в честь Диониса, и в Египте зародышем драмы являлись хороводы, хороводныепесни богу производительных сил природы – гимны Осирису.В упомянутых гимнах воспевались события из мифа о этом боге. Вполне естественно было, что эти хоровые песни преследовали магические цели, должны были содействовать новому урожаю, новому разлитию Нила; поэтому распевавшие их хоры, чтобы обеспечить силу действия за своими песнями, должны были по мере сил и возможности воспроизводить обстановку, при которой разыгрывались те или иные события мифической истории, а потому хор начинает изображать из себя совокупность богов, игравших роль в жизненной драме Осириса. Затем запевалы хора начинают изображать отдельных богов или богинь, делаются актерами и актрисами, играющими определенную роль в песне. Эти боги и богини либо обращаются с лирическими излияниями к Осирису, либо повествуют о событиях из жизни этого бога, причем обращаются к хору, и таким образом получается нечто вроде диалога, а потому мы можем называть это воспроизведение мифа об Осирисе драмою. Затем, исходя из мысли о пользе для людей драматического изображения жизни Осириса, нетрудно было прийти к тому выводу, что полезно и даже необходимо разыгрывать на сцене также и события из жизни других богов и приступить к созданию довольно богатой драматической литературы.

Другим источником возникновения египетской драмы является, пожалуй, обычай заупокойного плача. Этот плач служил и служит, конечно, прежде всего для выражения горести близких. Чтобы лучше удовлетворить умерших, а также живущих знакомых, рано входит в обычай утрировка скорби по отошедшем на тот свет, рано входит в обычай поручать оплакивание умершего не его близким, а профессиональным плакальщицам, которые могли возмещать недостаток искренней скорби знанием трогательных, хотя и шаблонных песней и жестов. Эти заплачки, естественно, должны были получить магический характер, стали предназначаться для обеспечения блаженства умершего в потустороннем мире. Вот почему египетский погребальный обряд рано превратился в своеобразное магическое действие, и явилась потребность уподобить этот обряд соответствующим событиям из жизни богов. При этом исходили из простого соображения, что формулы и действия, оказавшиеся столь полезными для умерших богов, должны оказать свое благодетельное действие и на умерших людей. Отсюда совершенно естественно было египетским драматургам почерпать свое вдохновение из таких сюжетов, как страдания и смерть и своего рода воскресение различных богов, а по преимуществу Осириса, с которым сближались сначала цари, как мы видели выше, а затем, по мере того, как царская власть приходила во все больший и больший упадок, в переходное время от Древнего к Среднему царству, простые смертные все более и более узурпировали обряды, бывшие раньше Царской привилегией, вероятно, руководясь мнением, что магическое слово или действие, оказавшееся полезным для какого-либо разряда лиц, должно быть полезным и для всех других людей. Таким образом, погребальный ритуал подвергся основательной переработке под влиянием Осирисовой драмы, превратился в воспроизведение тех ее частей, где идет речь о воскресении и апофеозе Осириса. В связи с этим упомянутые части Осирисовой драмы подверглись особенно тщательно разработке и, может быть, даже переделке в связи с потребностями погребального ритуала. Очень вероятно, что у египтян существовала и сатирическая драма, подобная греческому прообразу трагедии. На такую мысль наводит сообщение Диодора о принятии сатиров в спутники Осириса во время его похода в Эфиопию.. Принимая во внимание, что первоисточником повествования Диодора о царствовании Осириса являются Осирисовы мистерии и что египетский Бес был божеством очень сходным по своему значению с греческим Сатиром, можно думать, что тот и другой должны были играть почти одинаковую роль в драме.

Что касается других видов литературных произведений (гимнов, мифов и т.п.), попавших полностью или в отрывках в тексты пирамид, то они возникли по той же причине, как и аналогичные произведения других народов, а потому мы можем пока не останавливаться на вопросе о их происхождении.

1.9. Джерела єгипетської драми

Мало не найцікавішою частиною Текстів пірамід є уривки, перейняті із містерій різноманітних богів. Одним із найважливіших джерел грецької драми був дифірамб, а точніше діалог між тим, хто запівав дифірамб і хором. Отже, деякі уривки осірісівських містерій складалися із пісень хору всіх богів або тільки деяких. Ці пісні хору чергувалися із промовами головних дійових осіб драми, наприклад, Геб, Нут і т.д. Це дає можливість думати, що у Єгипті зародком драми були хороводи, хороводні пісні богу продуктивних сил природи – гімн Осірісу. У згаданих гімнах оспівувалися певні події із міфа про даного бога. Цілком природно, що ці хорові пісні супроводжували магічні цілі, і повинні були сприяти новому врожаю, новому розливу Ніла, тому хори, що їх співали, повинні були відобразити ту обстановку, при якій розігрувались ті чи інші події міфічної історії, тому хор починав удавати із себе сукупність богів, які відігравали певну роль у життєвій драмі Осіріса. Після цього заспівувачі хора починали зображати окремих богів чи богинь, які або звертаються до Осіріса із ліричними виявленнями або розповідають про події із життя цього бога, при цьому звертаючись до хору. Таким чином виходить щось на зразок діалогу, тому ми можемо назвати це відображення міфу про Осіріса драмою.

Другим джерелом виникнення єгипетської драми є звичай заупокійного плачу, який служив і служить перш за все для вираження жалю близьких. Щоб краще задовольнити померлих, у звичай входить перебільшення скорботи за тими, хто відійшов у той світ, також рано входить у звичай поручати оплакування не близьким померлого, а професійним плакальницям, які могли надолужувати недостачу щирої скорботи знанням зворушливих хоча і шаблонних пісень і жестів. Звичайно, ці заплачки мали отримати магічний характер, але вони стали призначатися для забезпечення блаженства померлого у потойбічному світі. Ось чому єгипетський похоронний обряд рано перетворився у своєрідну магічну дію, і з’явилася потреба уподібнити цей обряд відповідним подіям із життя богів. При цьому відходили із простого розуміння, що формули і дії, які виявилися настільки корисними для померлих богів, повинні проявити свою доброчинну дію і на померлих людей. Звідси цілком закономірно було єгипетським драматургам черпати своє натхнення із таких сюжетів, як царі, пізніше прості смертні. Таким чином похоронний ритуал значно змінився під впливом осірісової драми, перетворився у відтворення тих її частин, де йде мова про воскресіння і апофеоз Осіріса. У зв’язку із цим згадані частини осірісової драми піддались особливо ретельній розробці і можливо навіть переробці через потребу погребного ритуалу. Цілком імовірно, що у єгиптян існувала і сатирична драма, подібна грецькому праобразу трагедій. На цю думку наштовхує повідомлення Діодора про прийняття сатирів в супутники Осіріса в часи його походу на Ефіопію. Приймаючи до уваги те, що першоджерелом оповідання Діодора про царювання Осіріса були осірісові містерії і що єгипетській Бес був божеством дуже схожим за своїм значенням із грецьким Сатиром, можна вважати, що і той, і інший мали грати майже однакову роль у драмі.

Інші види літературних творів, наприклад, гімни, міфи і т.д., що потрапили повністю чи в уривках у Тексти пірамід, виникли з тієї ж причини, як і аналогічні твори других народів, тому поки що неможливо зупинитися на питання їх виникнення.



1.1.10

1.1 (10 питання) Давньоєгипетська драма в дослідженнях А. Коцейовського

Коцейовський у своїх дослідженнях проводить паралелі між розвитком єгипетської драми та грецької драми. Так одним із найважливіших джерел грецької драми був дифірамб, а якщо точніше, то діалог між виконавцем дифірамбу та хором. Що ж до уривків із осірісових містерій, маємо те, що всі вони складені з пісень хору всіх богів або ж деяких духів. Ці пісні чергувалися з промовами головних героїв драми. На основі вищесказаного можна дійти висновку, що на зразок Греції, де , драма розвинулася з пісень на честь Діоніса, в Єгипті зародком драми були хороводи та хороводні пісні для бога природніх сил – гімни Осірісу. В них оспівувалися події з міфів про цього бога. Доволі ймовірно, що пісні уособлювали магічні дії, мали сприяти новому врожаю, новому припливу Нілу. Тому хор, який їх співав, задля сили дії мав у міру сил та можливостей відтворювати атмосферу, за якої розігрувалися ті чи інші події міфічної історії, саме тому хор починає зображати пантеон богів, які брали участь у життєвій драмі Осіріса. Потім учасники хору зображають окремих богів чи богинь та стають акторами й актрисами, які грають у п’єсі певну роль. Ці боги та богині або ж звертаються ліричними виступами до Осіріса, або ж оповідають про події з його життя, звертаючись при цьому до хору. Таким чином отримуємо дещо на кшталт діалогу, а тому ми можемо назвати таке відтворення міфу драмою. Після того розігрувалися події з життя інших богів.

Інше джерело виникнення єгипетської драми – звичай заупокійного плачу. Перш за все цей плач служив для вираження горя близьких. Для кращого пошанування померлих стає звичаєм оплакування померлого не родичами, а професійними плакальницями, які могли компенсувати нестачу щирої скорботи знанням чуттєвих пісень і жестів, хай і шаблонних. Ці оплакування несли магічний характер, призначалися для забезпечення блаженства померлого в потойбічному світі. Як наслідок з’явилася потреба уподібнити обряд відповідними подіями із життя богів. Вважалося, що формули та дії, які стали корисними для померлих богів, мають проявити свій благодатний вплив і на померлих людей. Звідси абсолютно природно, що єгипетські драматурги віднайшли своє натхнення в ось таких сюжетах, як страждання, смерть і воскресіння богів, переважно Осіріса, до якого були наближені царі, а згодом у міру спаду царської влади і прості смертні. Останні перейняли царські обряди, керуючись позицією: якщо воно корисне для когось, то має бути корисним і для всіх. У зв’язку з цим частини осірісової драми змінювалися згідно з потребами поховального ритуалу.

Доволі ймовірно, що єгиптяни мали й сатиричну драму, що була подібна до грецької трагедії. На таку думку наштовхує повідомлення Діодора про царствування Осіріса під час його походу в Ефіопію. Взявши до уваги, що першоджерелом для Діодора про правління Осіріса є осірісові містерії, і, що єгипетський Біс був божеством доволі схожим із грецьким Сатиром за значення, можна припустити, що вони грали однакову роль у драмі.

Щодо інших видів літературних витворів, що повністю чи частково потрапили в тексти пірамід, Коцейовський вважає, що вони виникли з тих же причин, що й аналогічні твори інших народів, а тому поки не вдається встановити їхнього походження.

1.1.11 (Казка про двох братів)

На мійпогляд, тут маємо справу з випадкомсвоєрідногофольклоризму у літературномутексті: Франко використовує мотив так званого чудесного покажчика, якийвиступає у народнихказках. Всезнаючий Михайло Грушевський не оминувцього структурного компонента у морфологіїказки. У корпусі фольклору у першомутомісвоєї "Історіїукраїнськоїлітератури" у спеціальномуневеличкомупараграфі "Чудесніпокажчики" вінпише: "Чудесніпокажчики – дужецікавий мотив, – котрого прототип міститься у єгипетськійказці про Анупу і Бітіу: се плин, якийпочинаєкипіти, червоніти, стаєкров(ю і т.д., показуючи, щодіється з неприсутнім. Таку ж роль граєперстінь, щопітніє, ножик, щоржавіє, на знак того, щодіється з тимнеприсутнім, якиййого лишив, і йому треба допомогти, і пд. Відкриттязгаданоїєгипетськоїказки про двохбратів – Анупу і Бітіу – було великою сенсацією у вченомусвіті ХІХ ст. Записаний на папірусі текст казкизнайдено в могилі фараона Сеті ІІ. Його нанесли на папірусєгипетськіписарі ХІХ династії за 14 століть до народженняІсуса Христа. Цейунікальнийпапіруснадіслала для розшифруваннявченому-єгиптологові де Руже одна англічанка, яка придбалазнахідку в Італії.

Світоблетілазвістка: засохлієгипетськімумії, коли вони булищеживимилюдьми ,хоч і фараонами, цікавилисячарівнимиказками. І жанр цейбувповністюсформований й досягнув великоїмайстерностівже 3000 роківтому!Відкриття породило величезнулітературу. Текст казкивпершебувопублікований в 1857 р. Найбільшіфольклористисвіту – М. Драгоманов, В. Клоустон, Ж. Масперо, Е. Коскен – зацікавилисяєгипетськоюказкоюйдосліджувалиїї. Українськіфольклористи в Галичині й на СхіднійУкраїніне могли бути остороньцихзацікавлень. З англійськоїмови переложив А. Кримський. Виданняготувалиспільно Франко й Кримський. У ньомубуливміщеніуривки з праці "Populartalesandfictions, theirmigrationsandtransformationsby W. A. Clouston" у перекладі з англійськоїмови А. Кримського та з йогопримітками до нього, стаття Ж. Масперо "Єгипетськіказки і казка про двохбратів" (переклад Франка), а головне – текст казки "Про двохбратів", яку з французькоїмовитежперетлумачивІван Франко за виданнямMaspero "Lescontespopulairesdel'Egypteancienne".Михайло Грушевськийперелічує комплекс мотивівєгипетськоїказки, якієархетипамибагатьохпізнішихказок. Серед них – мотив кипіння пива на знак, що на героя чатуєбіда.

Мотив цейувиразнюється в такому контекстізміступапірусноїчарівноїказки.Дружина старшого брата намагаєтьсяспокуситимолодшого, а коли їйценевдається, наляканаможливістюрозголосуїївчинку, доносить чоловікові, нібито той намагавсяїїзгвалтувати. Старший брат зачаївся з ножем у стайні, абизарізатимолодшого, але того про небезпекупопередиликорови, мовуякихвінрозумів. Стоячи на протилежних берегах водойми, яка кишить крокодилами, бративиясняютьвідносини. Молодшомувдаєтьсяпереконатичоловіканаклепниці у своїйневинності.

Прощаючись з братом біля води з крокодилами, він просив його у випадкунебезпекиприбути на допомогу: "А типізнаєш, щозо мною сталося, коли візьмешзбан пива в руку, а вонопочнебулькотіти. Зокрема, він дав братовіінструкцію, як оживитирозлучене з тіломсерце, а тим самим і трупа. І ось, коли такесталося – акацію, у квітахякоїперебувалосерце, зрубали, а серцевикинули, "старшому братові подали


збанок пива, а воно почало булькотіти; подали йомудругийзбанок вина, і вонозакаламутилося". За вказівкоючарівногопокажчика, яким тут виступають пиво й вино, старший брат спішитьрятуватисерцемолодшого й воскрешаєйого. У своїх "Увагах до казки про двохбратів" ЕмільКоскен наводить аналогічнічудесніпокажчики у фольклорінародівсвіту, констатуючийогонаявність "у великійкупіновочаснихказок" .Зокрема, французький учений знаходитьйого в напівкнижномуоповіданні в публікаціїМиколи Костомарова в другому випускувидання "Памятники старинной русской литератур(, издаваем(е графом Гр. Кушелев(м Безбородко" (по-французькипереказане в книзіРамбо "LaRussi (pique"). "Паламар, батько героя, побачив, як наразпосередстайні почала плисти кров, як річка; тодіпішоввін на поле битви і найшов труп сина" .Від себе зауважу, що кров, яка капає з ціпка, сповіщає про небезпечнуситуацію, в яку потрапив герой у своїйборотьбізізміями, є в українськійказці у виданні І. Рудченка. Коскенвказуєтеж на одну сербськуказку у збірціВукаКараджичанімецькоюмовою (1854), в якійскаламученість води в пляшці є покажчикомсмерті героя; те самеозначаєскаламучення води у джерелі у шведськійказці. В іншійшведськійказці,що для нас дужеважливо, чудеснимпокажчикомвиступає молоко, почервонінняякого – знак небезпеки.

. Розстаючись з братом, один молодий парубок лишив йомубочівку, повнумолока.ДлявстановленняполігенезиФранкової новели "Неначе сон" важливезначеннямаєтежчудесний мотив з українського фольклорного матеріалу у записі XVI ст., добре знаномуавторові новели. Маю на увазіописчарів у поемі "Роксолянія" С. Кльоновича. Франко використовуєцюінформацію у статті про "Тополю" Тараса Шевченка. Вінзгадує, щоКльоновичдаєопис самого процесувиготовленнячарів, за допомогоюякихвикликано до дівчиниїїкоханого з далекого краю, але не цитуєцьогомісця з поеми, отожвартойого навести, послуговуючись перекладом МихайлаБілика.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Зарубіжна література
2015 -> Тест №1 микола вороний. Олександр олесь. Павло тичина. Максим рильський. Богдан ігор антонич. Володимир сосюра
2015 -> Озповідає про своє життя Рим 1996 Генеральний Дім Дочок Милосердя Каносіянок Via Stazione Ottavia, 70 00135 Roma Назва оригіналу
2015 -> Ю. О. Матвієнко, С. В. Матвієнко еміль крепелін. До 160-річчя з дня народження
2015 -> FHI-25.docx [александър абт биография фигурист]
2015 -> Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України
2015 -> Програма всеукраїнської наукової конференції " історія степової україни XVII хх століття"


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconТуристсько-краєзнавчої екскурсії
Археологічні пам’ятки; “Рожева криниця”; геологічні пам’ятки; пам’ятники боїв на Букринському плацдармі
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconМузично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації Матеріали Наукових читань до Дня пам’яті Соломії Крушельницької, Львів
Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації : Матеріали Наукових читань до Дня...
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconВідділ освіти Куликівської райдержадміністрації Чернігівської області Районний методичний кабінет
У посібнику пропонується збірка пам’яток для використання на уроках історії. Пропоновані пам’ятки ставлять на меті полегшити роботу,...
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconА джерелознавство. Б археографія. В геральдика. Г археологія
Галузь історичної науки, що вивчає речові (матеріальні) пам’ятки та реконструює за ними
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconПересопницьке Євангеліє – українська національна святиня
Пересопницького Євангелія як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови й мистецтва
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconКультурні пам’ятки Італії
Визначні міста Італії
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconМіністерство аграрної політики І продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж
В пошуковій роботі ґрунтовно подається краєзнавчий матеріал про визначні пам’ятки
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconДоба Київської Русі: Доба Київської Русі
Уявіть, що ви історик І хочете написати книгу про минуле. Кого ви оберете своїми героями: відомих діячів, невідомих поки що осіб...
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconКнижкова палата україни імені івана федорова літопис газетних статей державний бібліографічний покажчик України
Археологія. Передісторія. Археологічні пам’ятки
Архаїчна доба Шумеру найдавніші пам ятки шумерів, вавілонян, ассірійців iconІсторія написання «Заповіту» Т. Г. Шевченка
Т. Шевченко, закінчивши навчання в Академії мистецтв, виїхав на Україну. Від Київської археографічної комісії він одержав завдання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка