Артеменко Т. Б



Сторінка11/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21

Роман Коломієць

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГА

Сучасні тенденції в галузі освіти, подальше її становлення тісно пов’язані з розвитком педагогічної практики, оновленням змісту та стилю діяльності закладів освіти і педагогів. У великій мірі перед системою освіти стоїть завдання переходу до функціонування на нових організаційних та психолого-педагогічних засадах. Все більшого значення набуває інноваційний тип розвитку освіти в Україні.

Актуальність впровадження освітніх і педагогічних інновацій засвідчується інтересом до теми багатьох практиків та вчених. Зокрема у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. педагогічний аспект проблеми розроблявся І.Д. Бехом, Ю.К. Бабанським, І.М. Богдановою, О.Г. Козловою, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко, І.П. Підласим, І.С. Якиманською, М.М. Поташником; психологічний – С.І. Максименко, О.В. Глузманом, С.І. Подмазіним, Л.М. Карамушкою та іншими.

В освітніх інноваціях дослідники вбачають ефективні технології, що націлені в першу чергу на вирішення проблем сучасної освіти в умовах її інформатизації, глобалізації та інтеграції у світовий освітній простір; забезпечують якість освітніх процесів та інноваційний розвиток закладів освіти; служать містком між науково-технічним прогресом, запитами держави, соціуму та освітніми закладами [4].

Впровадження освітніх інновацій в закладі загальної середньої освіти значною мірою залежить від формування інноваційного потенціалу навчального закладу, а саме професійної і психологічної підготовки педагогічних працівників до участі в інноваційних проектах та здійснення інноваційної діяльності.

Велике значення щодо входження в інноваційний режим роботи для педагога має його творча готовність до змін, до самовдосконалення, самоосвіти, саморозвитку. На думку В. Химинця, в особистому аспекті інноваційність пов’язана з відкритістю педагога до діалогічної взаємодії з учасниками освітнього, виховного процесів; з готовністю функціонувати в певному культурному середовищі з урахуванням суспільних впливів; створенням такого педагогічного середовища, коли відкритість внутрішнього світу вихователя сприяє розвитку образу «Я» вихованців. [6]

До фахових рис особистості педагога відносять такі інноваційні складові як інноваційне мислення, інноваційну поведінку та інноваційну культуру [7].

Проблему формування інноваційної культури у фахівців закладів освіти розглядають Н. Гавриш, Л. Машкіна, Т. Пироженко, І. Дичківська, К. Гораш, Н. Матвеєва, Н. Сидоренко, Ю. Терещенко.

І. Дичківська пояснює інноваційну культуру педагога як систему освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якого є цінності інноваційного плану [3, с. 206].

Дослідники акцентують увагу на важливості психологічного аспекту інноваційної культури педагога. Проте феномен психологічної складової інноваційної культури учителя потребує подальшого вивчення.

Сьогодні вже чітко йде мова про те, що в галузі освіти значимою складовою умовою інноваційного розвитку є певні характеристики особистості, а результати освітньої діяльності доцільно визначати в основному не за рівнем навченості, а за станом рівня розвитку та культури людини.

Наприклад, педагогічний працівник для ефективного функціонування має володіти цілісною системою психофізіологічних можливостей: стійким психологічним здоров’ям, певними здібностями, визначеними особливостями темпераменту. У сфері діяльності важливою є мотивація та когнітивні функції, пов’язані з напрямом діяльності. Емпатія, емоційна грамотність, розвиток комунікативних та організаційних здібностей мають особливе значення в сфері контактів. Особливу вагу серед складових інноваційної культури педагога складають його професійна інтуїція, цінності та смисли.

У співпраці нашого фахового регіонального центру практичної психології та районного методичного кабінету у 2016–2017 навчальному році започатковано роботу над темою «Створення освітнього простору, орієнтованого на конкретного учня».

Одним з ключових елементів, який покладено в основу реалізації теми, є врахування психологічних особливостей школярів (кожного учня, групи, класу) з метою створення оптимального навчального середовища для розвитку та набуття учнями відповідних компетентностей.

Перед педагогами закладів освіти постало ряд важливих завдань, а саме:

грунтовно ознайомитися з теорією про типи навчальної поведінки учнів, що обумовлюються їхньою психофізіологічною індивідуальністю (поняття про типи сприйняття, або стилі навчання і мислення; поняття про домінуючі канали сприйняття; темперамент дітей тощо);

систематично вивчати, спостерігати, досліджувати індивідуальні особливості школярів;

використовувати означені знання на практиці, враховувати їх при плануванні та проведенні занять [6].

Також діяльність педагогічних колективів спрямовано в русло організації освітнього процесу з урахуванням головних ідей теорії множинного інтелекту Говарда Гарднера [1].

У фаховому вирішенні завдань активну участь взяли спеціалісти психологічної служби району. У листопаді 2016 року практичними психологами Центру функціональної психолого-педагогічної діагностики та реабілітації дітей і підлітків серед школярів закладів освіти району проведено дослідження на визначення домінуючого каналу сприйняття з використанням методики С. Єфремцева. У 1339 учнів загальноосвітніх шкіл, що взяли участь у дослідженні, виявлені такі домінуючі канали сприйняття: аудіали - 436 осіб (31,67%), візуали - 483 (35,38%), кінестетики - 333 (26,98%); по два домінуючих канали сприйняття виявлено у 87 школярів (5,7%).

За підсумками дослідження практичні психологи ЦФППДРДП склали довідки і рекомендації та надали їх для роботи педагогічним працівникам.

Діагностика стилів навчання, мислення і темпераменту організовувалася по потребі та за запитом. Цікавими стали результати досліджень у розрізі шкіл. Наприклад, у Голов’ятинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Смілянської районної ради загальні результати діагностики домінуючого каналу сприйняття є такими. Серед школярів – 52-х учнів 5-11-х класів – виявлено по два домінуючі типи сприйняття - у 15 осіб (28,84 %), кінестетиків виявлено також 15 осіб (28,84 %), аудіалів - 12 (23,08%), візуалів - 10 (19,24 %). По класах переважають: 5 клас - аудіали 60 %; 6 клас - кінестетики 40 %; 7 клас – домінують два типи сприйняття, 50 %; 9 клас – теж домінують два типи сприйняття, по 33,4 %, кінестетиків тут 33,4 %; 10 клас – візуалів і кінестетиків порівну, по 33,3 %; 11 клас – домінують два типи сприйняття, 27,2 %, кінестетиків і аудіалів теж порівну, по 27,2 %.

У школі також проведено діагностику стилю навчання і мислення. Для дослідження використано тест «Визначення стилю навчання і мислення». Всього опитано 36 учнів 7-го, 9-11-х класів. За даними дослідження з’ясовано, що серед школярів переважають учні зі стилем навчання і мислення «лівопівкульного» змішаного типу (по 38,9 %). Учнів зі стилем навчання і мислення «правопівкульного» типу - 8 осіб (22,2 %). По класах переважають: 7 клас - «лівопівкульний» та «правопівкульний» типи представлені порівну, по 42,8 %; 9 клас – змішаний тип - 58,3 %; 10 клас – змішаний тип - 57,2 %; 11 клас - «лівопівкульний» тип 70 %. Найбільше учнів з «правопівкульним» типом у 7-му (42,8 %) та 9-му (25 %) класах, менше у 10-му (14,2 %) та 11-му (10 %) класах.

За підсумками досліджень надано рекомендації, проведено індивідуальні та групові консультації з педагогами, які використали напрацювання при підготовці до практичного семінару керівників шкіл. На семінарі-практикумі директорів шкіл, який відбувся в січні 2017 року на базі Голов’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів і був присвячений проблемі створення освітнього простору, орієнтованого на конкретного учня, відбулася демонстрація навчальних занять з історії України, фізики, української літератури, іноземної мови.

Поряд з цим здійснено широку інформаційну та практичну роботу спеціалістами методичної служби району, а саме проведено цикл тренінгів з керівниками методичних формувань та учителями-предметниками.

Працівники ЦФППДРДП взяли активну участь у проведенні семінару заступників директорів шкіл з навчально-виховної роботи у лютому 2017 року, презентували психологічні аспекти реалізації методичної теми та провели фрагмент заняття з елементами тренінгу «Значення емоційного інтелекту».

Врахування психологічних особливостей школярів та ключові поняття теорії множинного інтелекту Говарда Гарднера знайшли своє подальше відображення в діяльності закладів освіти та методичних установ району. Зокрема за підсумками проведення XХІІ обласної виставки «Інноваційний пошук освітян Черкащини» відзначено серію навчально-методичних посібників для розвитку компетенцій учнів на уроках природознавства, біології, географії, української мови і літератури, літературного читання, мистецтва з урахуванням різних типів інтелекту згідно з теорією множинного інтелекту.

До загальних підсумків щодо реалізації проекту можна віднести такі позитивні тенденції, як освоєння педагогами нових сучасних педагогічних засобів, у тому числі засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, або використання його елементів. Зросли особисті цінності, що опираються на інноваційну культуру, збагатився інноваційний досвід колег. За свідченнями педагогів, позитивні наслідки вони відчули і в плані формування власного іміджу та іміджу закладів освіти, підвищення фахової майстерності та результатів професійної діяльності.

Список використаної літератури

1. Гарднер Г. Структура разума: теория множественного интеллекта: Пер. с англ. - М.: ООО «И.Д. Вильяме», 2007. - 512 с.

2. Гораш К. Інноваційні складові особистості сучасного педагога // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2014. - №10. [Електронний ресурс]. // url: http://library.udpu.org.ua/library_files/probl_sych_vchutela/2014/10_1/25.pdf

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 351 с. [Електронний ресурс]: // url: http://eltutor.at.ua/Podskazki/Dychkivska.pdf

4. Організаційно-педагогічні засади інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу: монографія / [Г.Д. Щекатунова, В.В. Тесленко, К.В. Гораш та ін.]; за наук. ред. Г.Д. Щекатунової. – К.: Педагогічна думка, 2013. – 264 с.

5. Педагогічна культура вчителя: Навч. посіб. / П.М. Щербань, С.В. Шейко, М.П. Щербань. – К.: Вища шк., 2010. – 167 с.

6. Химинець В.В. Інноваційно-освітня діяльність. – Ужгород , 2007. – 364 с.

7. Хроменко І.А. Організація індивідуального навчання школярів на уроках літератури. Як пристосувати учительські методики до індивідуально-психологічних особливостей школярів / І.А. Хроменко // Зарубіжна література в школах України. - 2011. - № 9.

Людмила Кондратенко
ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРЧИХ ТА КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК
В наш час в усіх сферах життя, а особливо в освіті, впроваджуються якісно нові технології у роботі з різними категоріями дітей. Особливо актуальними є саме інтерактивні технології. Вагомого значення набувають інноваційні форми роботи з дітьми та підлітками. Мета їх – цікаво, доступно донести учням сутність соціальних проблем сьогодення, ознайомити з причинами та наслідками виникнення негативних явищ у освітньому середовищі.

Використання в освітньому процесі новітніх сфер творчості та культурних практик допоможуть учням виявити свою творчу активність, привчать до відповідальності, спрямовуватимуть їх зусилля на досягнення мети, сприятимуть формуванню культури спілкування, самовдосконалення та самореалізації, розвитку здібностей до самостійного мислення.

Аналізуючи роботу соціального педагога в сучасній школі, можна стверджувати, що його діяльність побудована на таких інтерактивних формах роботи: театралізованих, ігрових, інтелектуально-пізнавальних вправах, художньо-прикладних проектах.

В своїй роботі ми намагаємося створити умови для творчої, тобто вільної діяльності дитини. Залучаємо дітей до різноманітних гуртків, проводимо тренінги, виховні години, диспути, відео лекторії, ігрові програми, акції, творчі години на теми, які є цікавими для дітей. Якщо в школі відсутня така діяльність, то активність дітей виникає спонтанно за місцем проживання – на вулиці. Слід пам`ятати, що в школі дитина перебуває під наглядом, а на вулиці вона належить сама собі. І цей некерований процес в її розвитку може бути домінуючим. [4]

До своїх занять ми додаємо гумору, робимо їх веселими, що заохочує дітей до діяльності і допомагає розслабитися та відкритися.

У своїй діяльності соціальний педагог керується наступними принципами: принцип добровільності; принцип довіри; принцип відкритості; принцип прийняття цінностей іншої людини; принцип урахування інтересів дитини. [2]

В роботі часто використовуємо арт-терапевтичні методи. Під час таких занять кожен може самовиразитися за допомогою кольору, ліній, образів. Створюючи колаж, наприклад, на тему «Дружба це …» чи «Ми вміємо спілкуватися», «Мої емоції», діти реалізують свої творчі уміння і уміння домовлятися, вчаться поступатися, вчаться разом виконувати певну творчу роботу, мають можливість подивитися на свої почуття збоку, зосередитись на власних переживаннях, знайти нові моделі поведінки у символічному просторі художніх образів і реалізувати їх у своїй поведінці. Творчість переносить дитину на зовсім інший рівень сприйняття дійсності: більш тонкий, чутливий, зацікавлений і терпимий щодо інших. Творчість стає невід`ємною частиною життя дитини, займаючи час і місце, які раніше відводились для лінощів та агресії.

Дуже цікавою та дієвою формою роботи в нашій школі є соціальний театр «Точка зору», де старшокласники реалізовуються як справжні артисти. Головними темами вистав є патріотизм, боротьба з насильством, розкриваються теми справжньої дружби та співчуття. Учасники театру не завжди найкращі учні школи, є діти, які не мають високих здобутків у знаннях, мають неідеальну поведінку, але талановито грають на сцені. І тільки на репетиціях та виступах ми можемо побачити їх зовсім іншими: відповідальними, наполегливими, організованими. Соціальний театр є вагомим внеском у розвиток творчості школярів, адже за концепцією «рівний-рівному» саме театр є найпопулярнішим методом профілактичної роботи та навчання між однолітками. В такий спосіб однолітки в ході спілкування передають певні знання, що мають більший вплив на їхню свідомість, ніж тоді, коли їх научають старші, педагоги. І ми впевнені, що саме ця форма роботи залишить слід у їхньому житті, допоможе самовиразитися, розкрити свої позитивні якості, стати комунікативними, бути співчутливими та поступливими в нашому теперішньому нетерпимому світі.

Освітня робота з дітьми не повинна бути стандартною, похмурою чи сумною. Діти краще навчаються в процесі гри. Ігрова терапія ще не дуже широко використовується в роботі психологічної служби. Але ми намагаємося якнайбільше використовувати елементи гри у своїй діяльності. Діти втомлюються під час освітнього процесу і нав`язливі стандартні форми роботи сприймаються «в штики». Під час гри діти проявляють свою індивідуальність, реалізують внутрішні ресурси, які є частиною їхньої особистості. Так як у сприятливій, дружній, ненав`язливій атмосфері діти позбуваються тривоги, втоми, агресивності, ворожості, відчуття незахищеності.

Творчі роботи чи ігри сприяють розвитку ініціативи й творчості дітей, виховують в них такі соціальні якості, як колективізм, взаємодопомога, терпимість. Під час таких нестандартних занять учні можуть себе розкрити, виявити свої здібності, реалізувати інтереси, вільно спілкуватися. Звичайно, це може бути тільки за умови професійної підготовки та творчого підходу до проведення таких занять. Для роботи ми ретельно підбираємо матеріали, щоб дітям було цікаво та весело, заздалегідь ураховуючи контингент учнів, щоб мати можливість розкрити кожну особистість та виявити ті якості характеру, які є найкращими, показати всі можливі здібності дітей, уміння, знання, таланти. Це у свою чергу, спонукає їх до активного спілкування, досить інтенсивно, яскраво розкриваються особистісні якості. [1]

Важливим фактором у роботі психологічної служби школи є взаємопорозуміння між дорослими і дітьми. Популярними у школі є родинні свята, де діти разом з батьками готують творчі проекти, грають в ігри, виконують вправи, співають, танцюють. Таке спілкування допомагає гармонізувати відносини між батьками та дітьми, глибше пізнавати та розуміти один одного, відкриває двері до довірливого спілкування.

Кожна дитина це – ексклюзивна посудина, яка існує в єдиному екземплярі. А наше завдання - наповнити її по вінця, змістом, позитивом, добром і створити всі умови для того, щоб «чарівні паростки дитячої особистості не зів’яли під впливом буденності шкільного навчання».

Замислюючись над цими словами, ми розуміємо, що становлення особистості відбувається у взаємодії з іншими щирими, добрими, люблячими людьми. Становлення і розвиток особистості буде тільки там, де дитину приймуть такою якою вона є, допоможуть їй знайти себе у цьому житті, відчути значущість свого «Я», навчать поважати інших.

Ми підтримуємо думку, що інтерактивні форми роботи мають свої переваги перед іншими формами роботи: мають високу результативність у засвоєнні знань та формуванні практичних вмінь і навичок, дозволяють за той самий проміжок часу збільшити обсяг виконаної роботи, сприяють формуванню вміння співпрацювати в команді; розвивати гуманні, толерантні стосунки між учасниками освітнього процесу, активізувати власний досвід, знання та вміння учасників освітнього процесу, розвивати пам’ять та здатність до самоконтролю.

Творча діяльність є однією з умов утвердження моральної гідності. Завдяки творчості збагачується емоційне життя, розвиваються здібності. Творча діяльність, яка відповідає прагненням і нахилам вихованця, сприяє тому, що в його моральному обличчі переважають позитивні якості і, що особливо важливо, особистими моральними зусиллями усуваються негативні прояви поведінки. [3]

Список використаної літератури

1. Берека В. Роль позашкільних закладів у формуванні творчої особистості / В. Берека // Педагогічний вісник. – 1997. - № 2. – С. 6-7.

2. Бочелюк В.Й. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. / В.Й. Бочелюк, В.В. Бочелюк. – К. : Центр навч. літ-ри, 2006. – 208 с.

3. Евтеева Г.А. Психолого-педагогические основы использования свободного времени : учебник / Г.А. Евтеева. – М. : Прогрес, 1979. – 316 с.

4. Палтышев Н.Н. Педагогическое майстерство и пути его достижения: учеб. пособие / Н.Н. Палтышев . – К. : ИЗМН, 1991. – 314 с.



Леся Константинова
кризове консультування як форма взаємодії з сімʼями учасників бойових дій
Нині Україна стикається із проблемами, які викликали військові дії у межах держави. З’явились категорії сімей і дітей, які потребують додаткової допомоги й підтримки зі сторони психологічної служби школи, зокрема, сім’ї учасників бойових дій, що проходять на території Донецької та Луганської області.

За таких умов специфіка роботи соціального педагога зумовлює використання відповідних технологій та стратегій, що є адекватними до проблем та потреб сімей, які зазнали втрат, де батько чи інший член родини перебуває або повернувся із зони бойових дій.

Батьки або особи, що їх замінюють, самі у цей час переживають сильний стрес, кризу чи втрату і не завжди здатні виконувати свої батьківські ролі та можуть залишати дитину без належної допомоги і підтримки. Вони часто мають недостатньо внутрішніх сил, знань чи практичного досвіду, щоб допомогти собі та власній дитині. Тому школа стає центром взаємодії з сім’єю у таких ситуаціях.

Пошук нових форм взаємодії із сім’ями учасників бойових дій з метою полегшення адаптації військовослужбовців до мирного життя, актуальність цієї проблеми і зумовила напрямок роботи соціального педагога Мошнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області.

Консультування, за нашим визначенням, це технологія надання допомоги особі чи групі шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу з метою відновлення і оптимізації їхніх соціальних функцій.

Кризове консультування у роботі соціального педагога - це технологічний процес, чітко розділений на етапи взаємодії з клієнтом, що спрямовані на з’ясування причин виникнення проблеми, на допомогу сім’ї та дитині у напрямку розуміння й аналізу складної ситуації, на використання власних ресурсів клієнта, пошук шляхів вирішення ситуації.

Рис.1. Етапи кризового консультування
У практичній діяльності соціального педагога кризове консультування є одночасно технологією, стратегією й методом надання допомоги сім’ї та дитині, яка перебуває у кризовому стані, шляхом інформаційного пливу з метою відновлення соціальних функцій та психологічного комфорту.

Використовуючи кризове консультування як форму взаємодії із сім’ями учасників бойових дій ми помітили, що воно стає стимулом для соціального і психологічного зростання демобілізованого військовослужбовця та членів його родини.

У роботі з сім’ями та дітьми учасників бойових дій кожен випадок унікальний. Кризове консультування на різних етапах передбачає залучення різних спеціалістів, але залишається індивідуальним стосовно клієнта. Залучення спеціалістів, якщо немає загрози життю і здоров’ю дитини чи члена родини, варто здійснювати зі згоди клієнта. Кризове консультування є розтягнутим у часі (окрім ситуацій, які потребують негайного вирішення) і передбачає вивчення думки про ситуацію чи проблему усіх членів сім’ї.

Нижче наводимо приклади роботи з ситуаціями.

І етап. Встановлення контакту

На цьому етапі важливим є створення атмосфери підтримки, що сприятиме досягненню довіри між соціальним педагогом і клієнтом.

У своїй практичній роботі ми використовуємо програму «Соціально-психологічна підтримка адаптації ветеранів» Інституту психічного здоров’я Українського Католицького Університету, що розроблена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Після проведення тренінгу для членів сімей учасників та ветеранів бойових дій до соціального педагога звернулась пані Світлана, мати учня 3-го класу, з тим, що син б’ється з однокласниками, не працює на уроках. Класний керівник помітила зміни у поведінці дитини й повідомила про це матері. Мати перебуває в розпачі. Пані Світлана висунула припущення, що зміни у поведінці дитини відбулися після того, як батько повернувся з АТО. Вдома мати також помітила, що син почав поводитися агресивно. Стосунки з чоловіком напружені.

Соціальний педагог встановлює довірливий контакт з матір'ю, переважно слухає, відображає емоції та фактичні елементи розповіді. Застосовуючи підтримку, консультант утримується від спокуси надання марних надій на те, що «завтра усе буде добре». Потрібно дати зрозуміти клієнту, що тільки спільні зусилля можуть дати результат.

ІІ етап. Збір інформації.

Уточнюються проблеми сім'ї. Важливо, щоб соціальний педагог виділяв емоційні і когнітивні аспекти проблеми. У цьому йому можуть допомогти закриті і відкриті питання. Уточнення проблеми ведеться до тих пір, допоки консультант і клієнт не досягнуть однакового розуміння проблеми.



Батько перебував у зоні бойових дій 2,5 роки, із перших днів війни, пішов добровольцем, додому приїздив кілька разів у короткі відпустки. Повернувся додому через захворювання хребта, яке завадило далі продовжувати службу. Під час перебування батька у зоні проведення бойових дій у сімʹї народилась ще одна дитина. На думку Світлани чоловік після повернення із зони бойових дій не реагує на її прохання, не займається дітьми, сварить старшого сина через неохайність (хлопець не складає власні речі, все це робить за нього мама). Пані Світлана вважає, що зміни у поведінці чоловіка є причиною проблем із сином. Після уточнюючих питань клієнтка повідомляє, що коли чоловік перебував у зоні бойових дій, вона часто говорила сину, що коли повернеться тато, то він буде із ним гратися, і вони все будуть робити разом, адже вони «чоловіки».

На цьому етапі консультант може застосувати метод мотиваційного консультування та звернутися з клієнтом до його попередніх мрій та бажань, уточнити, про що клієнт мріяв, які будував плани. Можна також використати тест-опитувальник батьківського ставлення (ОБС, А.Я. Варга, В.В. Столін).

Зі специфічних інструментів роботи соціального педагога це може бути заповнення соціального паспорту сімʼї, карта ресурсу сімʼї, візит у сімʹю та складання акту обстеження умов проживання.

ІІІ етап. Визначення цілей консультування.

Доцільно обговорити з клієнтом, як він уявляє собі результат консультування, яких змін бажає досягнути та яким чином консультант і клієнт дізнаються, що ці цілі досягнуті. Після таких домовленостей сторони обговорюють права, обов'язки, які беруть на себе, а також об’єм здійснюваної роботи.

ІV етап. Вироблення альтернативних рішень.

Сторони відкрито обговорюють можливі альтернативи вирішення проблеми. Саме на цьому етапі соціальний педагог стикається з основними труднощами. Він допомагає позначити членам сім'ї всі можливі варіанти вирішення проблеми і відібрати ті з них, які є найбільш прийнятними з погляду існуючого ступеня готовності сім'ї до змін.

V етап. Узагальнення.

На цьому етапі підводяться підсумки роботи, узагальнюються досягнуті під час консультації результати та домовленості. При необхідності здійснюється повернення на попередні стадії .

За підсумками консультування пані Світлани було прийнято рішення запросити до розмови батька та дитину. У ході консультування із родиною дійшли спільної думки, що батько,перебуваючи тривалий час у зоні бойових дій і врешті повернувшись додому, не зорієнтувався, як йому краще поводитися з сином. Мати також звикла жити за відсутності чоловіка, а тому, зіткнувшись з новим форматом спілкування, не відразу змогла до нього пристосуватись. Те, що сімейна пара виділила як проблему, було пов’язане з ігноруванням потреб кожного з учасників пари. Визначивши внутрішні та зовнішні ресурси сімʹї, консультант залучила до роботи мотиваційні аспекти з життя сім'ї, а саме попередні мрії. Так, стало відомо, що батько до війни мріяв посадити малинник. Побачивши ролики про бійців АТО, які успішно реалізували власні бізнес-проекти, чоловік почав шукати однодумців (задіяння пошуку нових комунікацій і зовнішніх ресурсів). Згодом, об’єднавшись, товариство однодумців посадило малинник. До роботи була залучена родина клієнтки та родини інших ветеранів АТО.

Це був приклад кризового консультування, яке здійснювалося одним спеціалістом. Поряд з цим частина випадків потребує роботи команди.

У випадках, коли існує пряма загроза життю і здоров’ю дитини або члену родини, проводиться негайне залучення спеціалістів та органів, із якими взаємодіє соціальний педагог. У будь-якому випадку робимо оцінку потреб дитини.

Рис 2. Алгоритм оцінки потреб дитини та сімʼї


У процесі кризового консультування з учасниками АТО та їхніми сім’ями найчастіше ми використовуємо відновлюючі практики. Однією з таких практик є вже згадуване мотиваційне консультування.

Мотиваційне консультування – це засіб пробудження внутрішньої власної мотивації клієнта до змін. Його можна застосовувати на усіх етапах кризового консультування. Таке консультування стає стимулом для зростання і розвитку клієнта або потенціалу сім’ї.

На практиці ми включаємо до процесу мотиваційного консультування роботу із асоціативними картками. До прикладу, такими картками можна користуватися з метою визначення настрою клієнта та для налагодження контакту. По завершенню консультації, використовуючи ті ж самі картки, варто поцікавитись, чи змінився у клієнта настрій. Асоціативні картки можна використовувати і у разі, якщо ви помітили зміни у поведінці клієнта. Це дасть вам змогу оцінити ситуацію, а клієнту переключитися та трохи відпочити. Ми часто використовуємо інноваційну авторську методику «ФотоPOST» (Піхуля С.О. та співавтори).

Сам процес мотивування має три важливі складові, а саме визначення рівня мотивації, робота із прийняття рішення, допомога щодо готовності клієнта до змін.

Зазвичай зміни відбуваються повільно та мають відповідні етапи. Мотиваційне консультування (інтерв’ювання) залежить від того, на якому етапі змін перебуває клієнт. Розглянемо етапи більш детально.

Етап передусвідомлення (допроблемний етап). Клієнт: не вважає свою поведінку проблемою, не бажає змінювати її; не прагне порушувати звичний спосіб життя; як правило, на цьому етапі клієнт негативно ставиться до самої ідеї допомоги. Консультант: надає клієнту мотиваційну інформацію, яка б допомогла йому замислитися про зміну поведінки і спосіб життя; уникає виникнення опору, пов’язаного із випередженням клієнта консультантом.

Етап усвідомлення (роздуми, наміри щодо можливих змін). Клієнт: починає усвідомлювати, які позитивні результати може принести зміна поведінки і способу життя; у цей час у клієнта відбувається зміна ставлення до проблеми; можуть зародитися сумніви та перестороги щодо доцільності змін; іноді відмовляється від активних дій. Консультант: використовує мотиваційне консультування (метод «за» і

Рис.3. Етапи змін


«проти»); допомагає клієнту ретельно зважити усі «за» і «проти» щодо зміни поведінки, аналізує/ревізує разом із клієнтом його сильні сторони, показує позитивні наслідки змін; допомагає клієнту прийняти рішення про необхідність активних дій.

Етап прийняття рішення (визначення щодо змін). Клієнт: готується зробити активні дії або намагається змінити свою поведінку; може підтвердити свою готовність до активних дій. Консультант: підтримує клієнта і допомагає йому у визначенні цілей; ознайомлює клієнта із тими напрямками діяльності, які можуть дати позитивні результати.

Етап реалізації рішення (активна дія). Клієнт: починає змінювати свою поведінку, розпочинається етап активної дії. Консультант: підтверджує свободу вибору клієнта і його самоспрямованість.

Етап утримання (збереження змін, підтримка). Клієнт: зосереджує основні зусилля на закріпленні досягнутих результатів; у багатьох трапляються рецидиви і вони можуть повертатися до попередніх етапів готовності до змін. Консультант: визначає на якому етапі зміни перебуває клієнт; оцінює рівень реагування клієнта на зміни, уважно вислуховує його висловлювання; використовує метод «корисні думки».

Пропонуємо приблизний перелік питань на різних етапах змін певної поведінки клієнта: Чи думали колись над тим, щоб змінити / припинити / почати робити /зробити..? Чи плануєте щось змінити / припинити / почати робити / або робити… найближчим часом…? у найближчий тиждень..? місяць...? тощо. Чи пробували раніше щось змінити / припинити / почати робити / зробити..? Як Ви думаєте, наскільки вірогідно, що Ви почнете робити / зробите / припините..? тощо.

У будь якому випадку ми не повчаємо клієнта, використовуємо метод активного слухання, даємо змогу клієнту відчути, що переймаємося його проблемами і прагнемо допомогти.

Отже, мотиваційне консультування (інтерв’ювання) спрямоване на спонукання до оцінки, усвідомлення власної поведінки й пошуку шляхів вирішення проблеми та є стимулом для зростання клієнта.

Варто зауважити, що принципами мотиваційного консультування є емпатія, усвідомлення амбівалентності і протиріч клієнта, аналіз та робота з опорами клієнта, конфронтація до некорисної поведінки та некорисних думок, підтримка внутрішніх ресурсів клієнта та власного ресурсу як консультанта.

Отже, кризове консультування як форма взаємодії із сім’ями учасників бойових дій є складним технологічним процесом, який насамперед передбачає індивідуальний підхід до кожного клієнта, вимагає професіоналізму, оволодіння ефективними прийомами роботи із клієнтом, чималих психологічних зусиль спеціаліста, який здійснює консультування.


Приклад малюнку динамічної медитації

Пам’ятаючи про власний емоційних стан після спілкування із клієнтом, ми деякий час відводимо на відновлення власного ресурсу. Однією з технік, що застосовується, є потокова техніка динамічної медитації «Дихання й енергія».

Під час застосування техніки відбувається переключення з одного виду діяльності на інший, вивільняється психічна енергія, і це допомагає спеціалісту послабити або зняти психологічне і фізичне напруження. Для виконання вправи «Дихання й енергія» вам знадобиться аркуш паперу А-4 або альбомний аркуш, кольорові олівці, фломастери, фарби. Засоби для малювання оберіть самі. Сідаємо зручно, дихаємо спокійно. Робимо глибокий вдих через рот і видихаємо також через рот. Починаємо спокійно дихати і ведемо першу лінію, а потім наступну і далі наступну. Над темою малюнку не думаємо, рука малює, ви дихаєте, обираєте кольори, не замислюючись над їхнім змістом, зафарбовуєте ті фрагменти малюнку, які забажаєте. У той момент коли ви відчуєте, що почали дихати через ніс, припиняйте малювати. Якщо ви відчуваєте, що ваші внутрішні сили не відновились, повторіть вправу ще раз, можна малювати по тому ж малюнку. Нагадую, нічого аналізувати не потрібно. Техніку динамічної медитації можна використовувати й у процесі психотерапевтичної практики.

Список використаної літератури

1. Архипова С.П. Методи та технології роботи соціального педагога / С.П. Архипова, Г.Я. Майборода, О.В. Тютюнник. – Черкаси, 2009. – 456 с. – (Навчальний посібник).

2. Играя, побеждаем стресс. Игры для детей и их взрослых. — Детский фонд ООН (ЮНИСЕФ). — К., 2015. — 68 с.

3. Капська А.Й. Технологічні аспекти соціально-педагогічної роботи / А.Й. Капська, Р.Х. Вайнола // Соціальна педагогака / А.Й. Капська, Р.Х. Вайнола. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – (Видання третє). – (Підручник). – С. 420–444.

4. Постанова КМУ № 895 від 21.11.2013 Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах // url: http://kodeksy.com.ua/norm_akt/source-КМУ/type-Постанова/895-21.11.2013.htm.

5. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю: навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л.М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.

6. Сироватко О.М. Психологічні послуги дітям та підліткам у травматичних ситуаціях [Електронний ресурс] / О.М. Сироватко // url: https://tetyanapelekh.files.wordpress.com/2015/09/d180d0b5d0bad0bed0bcd0b5d0bdd0b4d0b0d186d0b8d0b8-d186d0b5d0bdd182d180d0b0-15-16.doc

7. Соціально-психологічна підтримка адаптації ветеранів АТО / [В.В. Горбунова, А.Б. Карачевський, В.О. Климчук та ін.]. – Львів: Інститут психічного здоров`я Українського католицького університету, 2016. – 96 с. – (Практичний посібник).



8. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період: [метод. рек.] / авт. кол.: Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. Залеська та ін.; [упор.: Н.В. Лунченко, Л.Л. Сідєльнік]. – К.: МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 с.

9. Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями. Консультування. [Електронний ресурс] / А.Й. Капська, І.В. Пєша, О.Ю. Міхєєва, Г.М. Соляник // url: http://pidruchniki.com/78685/sotsiologiya/konsultuvannya




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка