Артеменко Т. Б



Сторінка12/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

Юлія Лукава

СУЧАСНИЙ ГАДЖЕТ – ВИХОВАТЕЛЬ, ДРУГ ЧИ ВІДВЕРТИЙ МАНІПУЛЯТОР СУЧАСНОЇ ДИТИНИ?

Сучасний світ мобілізує… Вимагає змінюватись, шукати нових, креативних, неординарних шляхів вирішення проблем. Розгубитись у такому потоці інформації може навіть доросла, сформована особистість, яка має неабиякий життєвий досвід, то що тоді можна сказати про дитину, яка сприймає безкінечний потік різної інформації, але об’єктивно не може її відфільтрувати - корисний сайт чи ні, дозволений контент чи 16+, справді хороша група чи маніпулятивного характеру? Як запобігти руйнівному впливу гаджетів на незміцнілу психіку?

Ці та інші питання періодично обговорюються на районному методичному об’єднанні педагогів, є предметом просвітницької та профілактичної роботи педагогів району з дітьми.

Сучасна дитина знаходиться на зіткненні двох світів – фізичного та віртуального. У час, коли комп'ютерні мережі та технології все глибше впроваджуються у наше повсякденне життя та розваги, їй стає все важче тримати баланс та не зірватись у прірву віртуальності, яку ми самі створили, щодня вдосконалюємо, граємось новими додатками та штовхаємо туди дітей. [3] Тому першочерговим завданням зараз, на мою думку, є залучення дитини до сприйняття світу реального, можливо, дещо складного, не завжди привітного, але надзвичайно цікавого, сповненого надій, справжніх почуттів та хороших людей.

Перебуваючи в режимі он-лайн, подорожуючи чатами, сторінками соціальних мереж, дитина живе поряд з нами, але не сприймає нас, спілкуючись з якимось безтілесним уявним другом та довіряючи йому найпотаємніше. Для вивчення цього питання було проведено дослідження стосовно користування інтернетом учнівською молоддю через мобільні пристрої. Методом збору даних було інтерв’ю, воно проводилось на вибірці дітей віком від 8 до 16 років. Були отримані наступні висновки: діти 8-10 років надзвичайно чутливо ставляться до збору нової інформації, особливо тієї, що цікавить. Більше десяти разів можуть заходити до мережі інтернет через мобільний телефон та скачувати різні ігри, дивитися відео, читати дитячі блоги, знайомитись з лайфхаками, прагнуть проводити цікаві челенджі з однолітками. Майже половина опитаних хоче вести свій блог та регулярно поповнювати його цікавими відео. 75 % дітей не задумуються над загрозами та небезпеками такого активного віртуального життя та вважають, що нічого поганого в цьому не має. Лише 10 % усвідомлюють можливість маніпулювання ними та бояться цього. Ця група опитаних вже має досвід користування інтернетом від 3 до 5 років, а отже користується наявним вдома чи особистим мобільним пристроєм з 4-5 років.

Діти віком 10-12 років більше чотирнадцяти разів заходять до інтернету через телефон чи планшет. Особливою популярністю користуються додатки, що стосуються зміни зовнішності, додавання собі деяких рис різних милих тваринок, звичайно, продовжується відвідування соціальних мереж, хоча майже всі опитувані знають про загрозливі для життя групи та вважають реєстрацію в них безглуздою. У цій групі також високий відсоток переглядів смішних та безглуздих відео на популярних інтернет–каналах. Але тут особливу увагу потрібно звертати на замкнених, некомунікативних дітей, та час їхнього перебування в мережі, адже вони відносяться до групи ризику, з якою активно можуть працювати зловмисники. Часто дитина своїми постами прохає про допомогу, міняючи статуси, кричить про свою проблему, але у своїй більшості батьки за сторінками своїх дітей у соціальних мережах не слідкують. А адміністратори всім відомих нам груп моніторять та викликають на діалог своїми повідомленнями та співчутливими коментарями. Тому зовні не виказуючи ніякого хвилювання, нікому не розповідаючи про свою проблему, дитина заганяє себе в такі нетрі безвиході, що єдиним виходом для неї стає найгірший варіант. Більшість опитаних дітей повідомили б особисту інформацію сторонній людині, навіть не задумуючись. Опитані діти також погодилися з твердженням «вся інформація в Інтернеті є правдивою». [4] І це говорить про недостатній рівень поінформованості дітей щодо рівня небезпеки в мережі. Хоча інформації з застереженнями зараз чимало.

Третя категорія опитаних – діти 12-14 років - майже живуть у мережі. Ведеться постійне листування з однолітками, шукаються вдалі ракурси для нових фотографій та постійне оновлення сторінок в соціальних мережах шляхом коментування, їх постійна зміна, редагування особистої інформації, зміна імені, прізвища, місця проживання для підвищення свого статусу в очах однолітків, проведення різних опитувань та користування новою можливістю багатьох соціальних мереж – прямим ефіром. Ця нова функція вважається трендом мереж, за допомогою неї ведеться демонстрація свого приватного життя, оприлюднення цікавих, на думку дітей, подій та фактів. Тому можна сказати, що опитувані практично перебувають у віртуальному просторі, а, значить, відносяться також до групи ризику. Пошук сюжету стає сенсом відвідування школи та перетворюється на схожу за відчуттями комп’ютерну чи ігрову залежність. [2] Прямий ефір став справжньою, на мою думку, бідою для вчителів. Діти часто прагнуть спровокувати педагога на певні дії, що компрометують його, а потім викласти це в мережу або демонструвати хибні кроки дорослої людини в режимі он-лайн. Тому введення правил стосовно користування особистими гаджетами на уроках та перебування з мобільним пристроєм в закладі освіти має бути обов’язковим.

Учнівська молодь 14–16 років відкрила свій особливий світ, зі своєю філософією, атмосферою та ідеологією. Нової популярності серед цієї категорії набувають вже інші, більш дорослі, зі значно відомішими світовими іменами, соціальні мережі. Демонстрація особистого життя ведеться, але не з такою інтенсивністю, як у попередньо опитаної категорії, адже матеріали для викладу підбираються ретельніше, часто повторюються до зняття аби отримати якісну картинку чи кадр. Не вважаються, на думку опитаних, забороненими для викладу фото та відео з алкогольними та тютюновими виробами, сценами обіймів та поцілунків, а навпаки додають авторитету. Дорослі розваги активно фільмуються та обробляються, монтаж відео проводиться майже на професійному рівні, але серед опитаної категорії бажання образити когось, принизити, заплямувати репутацію іншої людини хоча й виникає, але далі розмов не йде. Діти не вважають за потрібне цим займатися, адже розуміють проблеми свого друга чи подруги, прагнуть щиро допомогти, але не втрачають можливості пожартувати по-злому. Більшість дітей прагнуть набрати непомірну кількість лайків, мати сотні підписників, постійно отримувати коментарі та перегляди, ховаючи при цьому свої справжні проблеми від батьків та рідних. Табу на викладення особистої інформації не існує.

Проаналізувавши результати дослідження, можна сказати, що актуальність цієї теми не потребує додаткового наголошення. Проблема вже існує, адже розвиток комп’ютерних технологій йде такими кроками, що самі сучасні мобільні пристрої, додатки, програми спочатку освоює дитина, а потім ми десь плентаємось позаду. Дитина знаходиться вже у віртуальному світі. Тому потрібно змалечку прищеплювати культуру спілкування не лише в реалі, але й віртуалі також, розвінчувати міф про безкарність в мережі, [1] спонукати до розуміння, що тільки близькі люди, рідні, батьки зможуть справді щиро зрозуміти та допомогти в будь-якій ситуації. Ніякий віртуальний друг не замінить друга справжнього, з яким можна щиро посміятися, відверто посумувати та який ніколи не зрадить. Дитина має зрозуміти, що її безпека в мережі - це запорука цікавої та ефективної роботи в інтернеті. Дотримання елементарних правил про нерозголошення особистої інформації захистить від кіберзлочинців та убезпечить від розголошення приватної інформації. Батьки, забезпечуючи дитину необхідним технічними обладнанням, мають пояснювати не лише функції та можливості, а й звичайні прості правила користування мережею інтернет та можливі наслідки недогляду чи недбальства. Пояснення того, що інтернет - це не тільки соціальні мережі, а й цікавий світ корисної інформації, що допоможе у навчанні, розвитку улюбленої справи, здачі екзаменів, вибору професії, спонукатиме дитину до креативної роботи, творчого вирішення різних проблем, пошуку безпечних шляхів для їх розв’язання.

Список використаної літератури

1. Віртуальний світ – це вже реальність. Секонд лайф. – (Новини ТСН, 17.06.07). // url: www.pokrovka.2bb.ru/viewtopic.php?id=15 20

2. Дубенко Л. Соціальні мережі : реальні загрози віртуального світу. : [Електронний ресурс]. // url: www.ogo.ua/articles/toprint/2011-02-23/26490.html



3. Золотар О. Реальні загрози «віртуальної реальності»для сучасної молоді.: [Електронний ресурс]. // url: http://refdb.ru/look/2194156-p6.html

4. Процик І. Як “витягнути” дитину з віртуального світу.: [Електронний ресурс]. // url: www.vn.20minut.ua/news/158911





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка