Артеменко Т. Б



Сторінка14/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

Ніна Мусатенко

СПІЛЬНІ ТРЕНІНГИ ДЛЯ УЧНІВ І ПЕДАГОГІВ

Інноваційна поведінка педагога пов’язана з постійним пошуком і апробацією найбільш ефективних тактичних моделей здійснення інноваційної діяльності. Одним із видів роботи практичного психолога навчального закладу є профілактика – своєчасне попередження відхилень у міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у освітньому процесі. Тому пошук новітніх ефективних форм і методів роботи в зазначеному напрямку є важливим завданням фахівця.

В педагогічній науці проблема розвитку особистості педагога є актуальною не одне десятиріччя. Особистісні та професійні якості вчителя досліджувалися такими відомими вітчизняними та зарубіжними дослідниками, як І. Бех, І. Зязюн, Г. Костюк, Н. Кузьмін, Ю. Кулюткін, С. Сисоєва, Г. Сухобська, М. Поташник. Цими вченими професійний та особистісний розвиток педагога розглядається як єдиний процес, що відбувається в умовах підготовки майбутнього вчителя у педагогічних ВНЗ та на етапах його саморозвитку і здійснення педагогічної діяльності [2].

Вчені Б. Ананьєв, Є. Бондаревська, Ф. Гоноболін, О. Щербаков, В. Сластьонін, Н. Кузьміна, А. Маркова серед основних професійних рис вчителя визначають: працездатність, порядність і людяність, відповідальність, наполегливість, організованість, компетентність, творчу активність та адекватність поведінки тощо. Особистість сучасного педагога як фахівця у психолого-педагогічній літературі характеризується такими інтегрованими поняттями як педагогічні здібності, професійно-педагогічний потенціал, педагогічна культура, професіоналізм (Н. Амінов, Е. Гармаш, І. Багаєва, В. Крутецький, Н. Кузьміна, А. Маркова, І. Підласий та ін.).

Сьогодення педагогічної науки і практики – це пошук нових принципів і підходів до педагогічної діяльності, організації освітнього процесу. Підвищується інтерес дослідників до інноваційних процесів в освітній системі.

В науковій педагогічній літературі підтверджує важливість і актуальність дослідження таких інноваційних складових особистості сучасного педагога як інноваційне мислення, інноваційна поведінка та інноваційна культура. Основними характеристиками інноваційного мислення, інноваційної поведінки та інноваційної культури, на думку дослідників, є: активність і динамічність (постійний пошук), творчість, перманентність змін (безперервність), відкритість і демократичність, прагнення до збільшення ефективності (максимальної результативність педагогічних інновацій) [2].

Інноваційна поведінка педагога пов’язана з постійним пошуком і апробацією найбільш ефективних тактичних моделей здійснення інноваційної діяльності (розроблення і впровадження педагогічних інновацій, інноваційних технологій), її сутність має відповідати істинним інтересам конкретного педагога та сприяти його розвитку як особистості і фахівця.

Щодо роботи практичного психолога навчального закладу, то вважаю, що пошук нових форм роботи з педагогічним та учнівським колективами, спрямований на реальний перехід від педагогіки авторитарної до педагогіки демократичної, також є показником інноваційної діяльності, поведінки та інноваційного мислення. Пропонуємо до розгляду таку форму роботи як спільний тренінг для педагогів та учнів «Ми - за порозуміння у шкільному колективі».



Учням старших класів та учителям було запропоновано взяти участь у новій формі співпраці – спільному тренінгу. Зауважимо, що не всі запрошені на тренінг педагоги відгукнулися. Було висловлено побоювання щодо втрати авторитету, порушення субординації. Деякі учні також з острахом поставилися до такої пропозиції. Та по закінченню заняття ті, хто взяли участь у ньому, залишили такі відгуки: «цікава форма співпраці»; «краще зрозумів мотиви деяких вчинків учнів», «потрібно більше проводити таких зустрічей»; «сподобалося спілкуватися з учителями», «зрозуміла, що ми по-різному дивимося на деякі речі», «задоволена, що прийшла на зустріч».

Можна припустити, що дана форма роботи, впроваджена як система, підвищує рівень довіри між учасниками (учнями та педагогами), а отже сприяє попередженню деяких «гострих» ситуацій у шкільній взаємодії.

Додаток

ТРЕНІНГ «МИ – ЗА ПОРОЗУМІННЯ У ШКІЛЬНОМУ КОЛЕКТИВІ»

Учасники: учителі школи; учні 8-11 класів.

Мета: визначення бар’єрів спілкування педагогів та учнів; сприяння взаєморозумінню між школярами та педагогами; формування довіри між учасниками круглого столу; формування навичок активного слухання, шляхів розв’язання конфліктних ситуацій.

Матеріали та обладнання: фліп-чарт, плакат «Правила роботи», зображення (малюнки) учительського та учнівського портфелів, картки з описом педагогічних ситуацій, маркери, ручки, аркуші паперу А-4, м’яч або кулька.

Хід роботи.

1. Вступне слово практичного психолога «Що сьогодні відбудеться». Ми живемо у такий час, який вимагає від нас усіх навчитися мирно врегульовувати конфлікти. У багатьох школах створюються Шкільні служби порозуміння, які очолюють учні, тому що від психологічного клімату у колективі залежить ефективність його роботи, його досягнення. А психологічний клімат створюємо ми всі разом і кожен окремо. Тож сьогодні пропоную зробити ще один крок до порозуміння.

2. Вправа-знайомство «Моє ім’я». Кожен учасник називає своє ім’я та рису характеру, яка починається з першої літери імені.

3. Обговорення правил роботи.

4. Вправа «Портфелі очікувань». На дошці розміщені зображення двох портфелів: учительського та учнівського. Це портфелі наших якостей. Учні пишуть на стікерах якості, які вони хочуть бачити, цінують в учителях, та прикріплюють до учительського портфеля. Учителі пишуть риси, які цінують в учнях, і прикріплюють до учнівського рюкзака. Після того, як портфелі заповнені, відбувається обмін ними. «Відреагування»: учасники «дістають з портфеля» по одній якості та дають зворотній зв’язок: «я можу (не можу) відповідати цим вимогам, тому що…» ( по черзі учні та учителі).

Психолог у цей час записує на фліп-чарті риси учителя та риси учня. Відбувається обговорення, порівняння, висновки.

5. Вправа «М’яч по колу». Передаючи м’яч в один бік, учасники називають те, що заважає взаєморозумінню між учителями та учнями. В інший бік – те, що допомагає.

6. Рухавка «Мої руки». Учасники рухаються («броунівський рух»), за сигналом психолога утворюють пари «учитель-учень». Пари стають у два кола, беруться за руки в парах та закривають очі. За сигналом учасники у зовнішньому колі починають рухатись за годинниковою стрілкою, переходячи до наступного учасника, і беруться за руки. Так рухаються, доки хтось впізнає свою пару і скаже «мої руки».

Рефлексія: як почуваються, які відчуття були під час виконання вправи, чи змінився настрій, самопочуття?

7. Робота в малих групах. Вправа «Ситуації». Психолог пояснює поняття «педагогічна ситуація».

Пари об’єднуються у дві групи. Кожній групі пропонується педагогічна ситуація, яку вони мають вирішити та програти, демонструючи толерантне розв’язання. Педагогічні ситуації:

1) Увійшовши до класу на урок, учитель побачив на дошці карикатуру на себе. Діти розраховували, що почнеться пошук винуватця й урок буде зірвано. Що робити? (Учитель посміхнувся, підійшов до дошки, підправив малюнок і почав урок. Учні засмутилися та здивувалися. Урок пройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)

2) Учні збиралися втекти з додаткового уроку, причому вчителеві потрапила до рук записка, у якій вони домовляються піти з уроку й не дуже добре відгукуються про нього. Що робити? (Учитель сказав, що він обізнаний щодо їхньої підготовки прогулу уроку, що його хвилює їхня думка про нього, але він не збирається мститися, а хоче розібратися, чому так сталося. Дуже хоче вислухати дітей, але просить і їх вислухати його. Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися задоволеними один одним, урок тривав далі.)

3) Вчителька замінює хворого колегу в чужому класі. Почався урок. Клас важко піддається управлінню. Вчитель вітається - жодної уваги. Як бути? (Учителька, зовсім не звертаючи уваги на клас, почала малювати на дошці дуже цікаву картинку. Розмови потихеньку припинилися. Діти почали уважно розглядати малюнок. Тоді вона запитала, що б це означало. Деякі діти висловили свою думку. Вона подякувала. Почався нормальний урок.)

Висновки. Школа - це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не лише основ наук, а також і уміння будувати взаємини з людьми.

Буває, що стосунки з’ясовуються через сварки і біль. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самоплив і сподіватися, що все розв’яжеться саме собою. Чим швидше буде роз’язаний конфлікт, тим менший негативний наслідок він залишить у житті дитини, в душі педагога. А для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін та надати посередницьку допомогу.

8. Інформаційне повідомлення психолога «Як висловити незгоду толерантно» [1].

9. Робота в парах «учитель-учень». Пропонується ситуація, в якій потрібно толерантно сказати про свою незгоду або виразити почуття за допомогою «Я-висловлювання», «Я-повідомлення».

Обговорення: чи вдалося це зробити? Важко чи легко було висловити незгоду. Що відчував партнер?

10. Підсумки. Рефлексія «Що я думаю, як почуваюся, що я буду робити з отриманою інформацією та досвідом?».

11. Вправа-прощання «Коло надії».

Список використаної літератури

1. Безпалько О. Спілкуємось та діємо. Навч.-метод. посіб. / О. Безпалько, Ж. Савич. – Київ: Навч. книга, 2002. – 112 с.


2. Гораш К. Інноваційні складові особистості сучасного педагога. [Електронний ресурс] / Катерина Гораш // Проблеми підготовки сучасного вчителя. - № 10 (Ч. 1), 2014, с. 171-179. – 2014. // url: http://library.udpu.org.ua/library_files/probl_sych_vchutela/2014/10_1/25.pdf


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка