Артеменко Т. Б



Сторінка17/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Ольга Соколова

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ ЯК ІНІЦІАТОР ІННОВАЦІЙНИХ ЗМІН

Сьогодні з позицій гуманістичної освітньої формації, орієнтованої на особистість, переосмислюються педагогічні поняття, вводяться у практичний обіг нові форми і методи роботи. «Інновації», «інноваційні процеси» - ці терміни дедалі частіше чуємо з високих трибун, коли збирається широкий освітянський загал, і в окремих навчальних закладах.

Особливості інноваційної діяльності регламентовано Законом України «Про інноваційну діяльність», Положенням Міністерства освіти і науки України «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності».

Типологія інновацій складна і багатогранна: за впливом на освітній процес; за обсягом перетворень; за інноваційним потенціалом; за ставленням до попереднього.

Відповідно до завдань психологічної служби системи освіти України, а саме - підвищення ефективності навчально-виховного процесу, застосування на практиці новітніх досягнень психологічної науки - з інноваційною ініціативою може виступити практичний психолог, який виявляє намір удосконалювати або оновити освітню практику, експериментально перевірити продуктивність і можливість застосування нових ідей та підходів у системі освіти.

Для психологів, котрі працюють в інноваційному режимі, важливе значення має вивчення передового досвіду як джерела інноваційної діяльності.

З метою підвищення рівня психологічної освіти педагогів і батьків, психологи можуть застосовувати у роботі інтерактивні форми та методи, які, у свою чергу, також є інноваційними технологіями.

Інтерактивні методи навчання сприяють підвищенню компетентності педагогів, вивченню, апробації та активному використанню сучасних освітніх технологій, формують прагнення до самоосвіти, саморозвитку, допомагають усім учасникам педагогічної взаємодії усвідомлювати власні професійні можливості та професійну цінність.

Серед інших називають такі форми психологічної просвітницької роботи в закладах освіти: психолого-педагогічні семінари, прес-конференції, психолого-педагогічні консиліуми, ділові ігри, семінари-практикуми, тренінги тощо.

Сучасна освіта переживає справжній інноваційний «бум», що проявляється у прагненні педагогів віднайти нові ефективні методи, методики, технології, спробувати свої сили у дослідно-експериментальній діяльності.

Сучасні тенденції розвитку освіти засвідчують її спрямованість впровадження інноваційних психолого-педагогічних розробок та технологій. Відповідно перед практичним психологом постає особливе завдання – вміти адекватно оцінити пропоновану технологію, не піддатися впливу яскравих презентацій та гучних слів авторів про її ефективність.

Ефективність будь-якої технології – це доволі умовне явище. Ефективно вибудувати процес упровадження тієї чи тієї технології у конкретному навчальному закладі можуть лише фахівці, які в ньому працюють. Практичний психолог самотужки не може, наприклад, змінити характеристики освітнього процесу в дитячому садку. Це можливо лише в разі свідомої згоди та активної участі не лише методиста та керівника навчального закладу, а й усіх його педагогічних працівників. Тож, перш ніж упроваджувати ту чи іншу педагогічну технологію у навчальному закладі, практичному психологу варто критично оцінити її в цілому; ознайомитися з концепцією технології та науковими підходами, що стали її підґрунтям; визначити її відповідність педагогічній концепції навчального закладу.

Окрім цього, варто спрогнозувати можливі труднощі реалізації конкретної технології та визначити шлях її впровадження. Однак це можна зробити лише за умови тісної співпраці з іншими фахівцями навчального закладу. Тому найкращі результати в конкретному навчальному закладі можна отримати тоді, коли фахівці, приймаючи ідею технології, беруть її за основу, нанизуючи на неї специфіку функціонування свого закладу та сьогоденні особливості педагогічного колективу, контингенту дітей та їхніх батьків.

У навчальному закладі фахівцем, який покликаний допомагати педагогу орієнтуватися в інформаційно-комунікаційному потоці, спрямовувати діяльність, супроводжувати на науково-дослідницькому шляху, підтримувати в підвищенні психологічної культури, формуванні психологічної компетентності, у розв’язанні особистих негараздів, є практичний психолог.

Форми діяльності практичного психолога щодо підвищення психологічної компетентності та вдосконалення фахової майстерності педагогів дошкільного навчального закладу – різноманітні. Із-поміж найбільш ефективних – представлення психолого-педагогічного і методичного життя в педагогічному колективі у вигляді своєрідного екрану, рефлексивного дзеркала подій, думок, позицій педагогів, де кожен фахівець має змогу знайти цікаву, корисну, пізнавальну, релаксаційну інформацію для будь-яких ситуацій і запитів користувачів.

Історія розвитку психологічної служби засвідчує, що вона стала органічною складовою системи освіти України. Якість роботи психологічної служби системи освіти в цілому та окремого її працівника зокрема є вагомим чинником забезпечення умов розкриття особистісного потенціалу кожного члена колективу.

На сучасному етапі розвитку психологічної служби системи освіти України пріоритетного значення набуває удосконалення системи управління її підструктурами, запровадження нових форм та методів роботи з працівниками психологічної служби, які забезпечують комплексний і багатопрофільний психологічний та соціально-педагогічний супровід виховання, навчання і розвитку суб’єктів навчально-виховного процесу.

Для того, щоб зреалізувати психологічний супровід розвитку дитини, практичний психолог має працювати над підвищенням психологічної культури педагогів. Бажано, щоб психолог регулярно виступав з повідомленнями на засіданнях педагогічної ради, де «мовою педагога» роз’яснював наукові підходи в розв’язанні конкретної проблеми. Педагог, який має високу психологічну культуру, та вміє послуговуватися у своїй роботі знаннями з вікової та педагогічної психології, поступово стає не лише творчим, а й вільним і відповідальним у виборі способів і форм суб’єкт-суб’єктних взаємин з дітьми та іншими учасниками освітнього процесу.

Психологічна культура – важлива складова професійної сфери фахівця. Подбати про підвищення рівня психологічної культури – завдання, виконання якого потребує щоденних зусиль для формування позитивних особистісних налаштувань, позитивного мислення та поведінки за допомогою спеціально спрямованих процесів розвитку і саморозвитку.

Психологічна культура – уміння жити з позитивними поглядами на світ, конструктивно розв’язувати проблеми, бути відповідальним, мудро чинити в складних ситуаціях, думати про доцільність своїх дій.

Зважаючи на те, що більшість свого часу людина проводить на роботі, розвинена психологічна культура як керівника, так і підлеглих – важлива передумова створення позитивної атмосфери в колективі, оптимального його функціонування.

Для успішного функціонування педагогічного колективу необхідно забезпечити цілий комплекс умов, які сприяли б підвищенню професійної майстерності кожного працівника, продуктивності праці, вчасному та добросовісному виконанню кожним членом колективу своїх безпосередніх обов’язків. Однією з таких умов є створення сприятливого соціально-психологічного клімату педагогічного колективу.

Необхідність упровадження психологічної культури в освітній процес є доволі актуальною. Вирішальну роль під час формування психологічної культури як інтегральної характеристики освітнього середовища відіграє психологічна служба.

Щорічні листи Міністерства освіти і науки України, що містять інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності психологічної служби системи освіти України впродовж навчального року серед пріоритетних напрямів психологічного забезпечення системи освіти України виокремлюють роботу щодо підвищення рівня психологічної культури і психологічної компетентності педагогічних працівників. Така робота має стати провідною. Вона допоможе педагогам легше та сміливіше втілювати в життя інноваційні форми навчання та виховання які є невід'ємною складовою сучасного навчання та виховання.

Список використаної літератури

1. Гурковська Т. Як оцінити ефективність нової технології // Практичний психолог. Дитячий садок. – 2014. - №01. – С. 51 – 53.

2. Нижник Г. Упровадження інноваційних технологій у роботу психолога ДНЗ // Практичний психолог. Дитячий садок. – 2011. - №4(21). - С. 9-11.

3. Піроженко Т., Ладивір С. Психологічна служба дитячого садка налагоджує роботу // Практичний психолог. Дитячий садок. – 2013. - №1. – С. 4-11.

4. Сосновенко Н. Соціально-психологічний клімат педагогічного колективу // Практичний психолог. Дитячий садок. – 2013. - №4. – С. 28-31.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка