Артеменко Т. Б



Сторінка2/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Алла Баштова, Людмила Криволап

МУЗЕЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Формування особистісних якостей та духовних цінностей, які людина реалізує у своєму житті, значним чином залежить від її власної активності в навколишньому соціокультурному просторі. На нашу думку, умови музейного середовища можуть бути ефективним засобом формування духовної культури особистості учня, місцем збагачення та відновлення психолого-педагогічних ресурсів педагога.

Дослідження філософів, психологів та педагогів сучасності визначають духовну сферу життєдіяльності людини як провідний напрям її виховання та розвитку.

Наша школа та психологічна служба, зокрема, розпочали працювати над пошуком нових технологій, форм роботи, засобів, при застосуванні яких формування духовної культури школярів буде здійснюватися більш ефективно та буде співзвучним темі роботи над науково-методичною проблемою школи: «Духовно-моральне становлення особистості в умовах школи-інтернату».

Ми пішли шляхом пошуку такого розвивального середовища для дитини, у якому б особистість не тільки широко збагачувала свої знання, а й прагнула би системно та усвідомлено включатись у процес самопізнання, саморозвитку власного духовного потенціалу. Поряд з цим вихід педагогів за межі стандартного освітнього середовища – це дієвий засіб, завдяки якому педагог долучається до професійного навчання (інформальної освіти) – перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники культурного саморозвитку та відновлення особистісних ресурсів. Музейне середовище, як підтвердила практика, є простором діалогу з мистецтвом, який впливає на особистісні ресурси учасників освітнього процесу.

В теоретичній психології, зокрема культурно-історичній теорії Л.С. Виготського та в широкій педагогічний практиці ми знайшли доказ того, що саме музейне середовище є розвивальним та досить «екологічним засобом» впливу на формування особистості, зокрема її духовну складову. Так, в онтогенезі психіки розрізняють генетичне, внутрішньо обумовлене дозрівання, і формування психіки під впливом середовища і виховання. Формування під впливом середовища і виховання відбувається в ході інтериоризáції (від лат. interior - внутрішній) та екстериоризації (від лат. еxterior – зовнішній). В культурно-історичній теорії Л.С. Виготського інтериоризація — становлення людської форми психіки завдяки засвоєнню індивідом людських цінностей, а екстериоризація - перехід внутрішніх, психічних актів в зовнішній план, в конкретні зовнішні реакції і дії людини. Виходячи з цього, можна стверджувати, що мистецтво виступає одним із вирішальних засобів виховання духовності людини, воно є універсальним шляхом до перетворення зовнішніх культурних цінностей у духовний світ особистості. Діючи на глибинні психологічні механізми людських емоцій, мистецтво активно впливає на особистість, збагачує її духовний та моральний потенціал [3].d:\мої документи\мои рисунки\тімбілдінг, 2017\dscn7801.jpg

Прикладом успішності взаємодії школи і музею з опорою на педагогічну програму є цікавий досвід сучасної музейної педагогіки за кордоном. В США працює національна програма на основі якої будують свою роботу усі музеї країни. Загальнодержавна програма «Музей і освіта» уже більше 30 років упроваджується в Італії. В багатьох містах Німеччини організована система спільного педагогічного планування музеїв і шкіл. Позитивний досвід інтеграції музеїв у шкільне середовище є і в Східній Європі. d:\мої документи\мои рисунки\тімбілдінг, 2017\dscn7695.jpg

Теоретичні джерела та ефективна практика сприяли створенню довгострокової Програми соціально-культурного партнерства нашої школи та Шевченківського національного заповідника. Психологічна служба школи долучилась до реалізації цієї Програми через проведення уроків психології, факультативних занять, «годин психолога» з дітьми різного віку, через психологічний супровід методичних заходів з педагогами закладу на базі Канівського природного та Шевченківського національного заповідників. Добрим прикладом є цьогорічна участь спеціалістів у «школі педагогічної майстерності». Територія Канівського природного заповідника стала середовищем, яке наповнювало знаннями. У діалозі зі співробітниками заповідників педагоги відвідали історичну, біологічну, географічну, скіфську, літературно-мистецьку локації. Психологічний тімбілдінг був «камертоном взаємодії», доречним засобом профілактики «емоційного вигорання», джерелом позитивної енергії, ефективним засобом згуртування творчої професійної команди.

Підсумовуючи, можемо сказати, що форми комунікації музейного середовища і навчального закладу можуть бути різноманітними, дієвими, сучасними та сприяти формуванню однієї з важливих компетентностей Нової української школи – загальнокультурної, яка «передбачає розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва, … глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших» [2, с. 14].

Список використаної літератури

1. Капустіна Н.І. Деякі аспекти роботи з музейною аудиторією // Сучасний музей: між скарбницею та підприємством. Матеріали Міжнародної конференції 8 жовтня 2006 р., м. Чернівці. – Львів, 2008. – С. 99-102.

2. Нова Концепція української школи / Л. Гриневич, О. Елькін, С. Калашнікова, І. Коберник, В. Ковтунець та ін // За заг. ред. М. Грищенко // url: http://www.oblosvita.mk.ua/attachments/article/3935/

3. Помиткін Е.О. Психологічне забезпечення духовного розвитку дитини. - Бібліотека «Шкільного світу». - 2008. - С. 52.-57.

Світлана Безпала

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ПРИЧИНИ ТА ПРОФІЛАКТИКУ ЗАЛУЧЕННЯ УЧНІВ ДО НЕБЕЗПЕЧНИХ ГРУП ТА КВЕСТІВ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Упродовж останнього часу в Україні зафіксовано активну діяльність небезпечних груп, квестів та рухів для дітей та молоді. Ці утворення на сьогоднішній день мають суїцидальний, булінговий та екстремально-небезпечний характер. Вони жваво поширюються російською соціальною мережею «ВКонтакте», незважаючи на Указ Президента України № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Функціонування VPN-клієнтів дає змогу безперешкодно, з мобільних пристроїв (смартфонів, планшетів) та персональних комп’ютерів отримувати доступ до заблокованих російських інтернет і медіа ресурсів «Mail.group.ru», «Одноклассники», «ВКонтакте», «Яндекс».

У другій половині 2016 року Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення небезпечних суїцидальних груп. Такі групи називаються «Море китів», «Тихий дім», «Кити пливуть угору», «Розбуди мене о 04.20», «Рина», «Ня.пока», «50 днів до мого…», «f57», «f58». На сторінках цих груп - їхні характерні ознаки: зображення та відео з китами, літаючими китами, можливі зображення єдинорогів та метеликів. Групи є закритими, з обмеженим доступом. Для того, щоб увійти, дітям пропонується подати заявку на вступ, написавши у себе на сторінці або у статусі певний текст: «розбуди мене о 04.20», «хочу у гру», «я у грі», числа від 50 і менше у порядку їх спадання. Після затвердження кандидатури учасника на вступ до групи адміністратори групи проводять психологічне вивчення особистості дитини чи підлітка та її готовності до самогубства через листування у приватних повідомленнях. Далі учасник групи отримує повідомлення із описом завдань, які має обов’язково виконати. Виконання завдань фіксується на фото чи відео і надсилається для перевірки адміністраторам. Для виконання кожного завдання відводиться обмежений час. Після відмови виконувати певні завдання учасника виключають з групи. Всього дається від 10-13 до 50 завдань («квестів»). Куратори груп заохочують учасників до виконання завдань, метою яких є заподіяння собі тілесних ушкоджень, каліцтв або болю. Після виконання всіх завдань учаснику «квесту» надсилається відео з ним, з відображенням його основних проблем та психоделічною музикою. Єдиний вихід з усіх проблем, який пропонується дитині – вчинення самогубства. Цей вчинок має бути відзнятий на відео в он-лайн режимі. Потім ці записи активно продаються мережі «Darknet».

З грудня 2017 року, за повідомленням Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби у соціальній мережі «Facebook», набирає обертів нова суїцидальна гра «Червона сова». Її учасник не повинен спати дванадцять діб і виконувати он-лайн цілодобово всі завдання адміністраторів. До груп приймаються лише неповнолітні особи. Діти та підлітки залучаються до гри, далі йде збір інформації про місцезнаходження дитини, її сім’ю та друзів. При відмові виконувати завдання дитині погрожують фізичною розправою над її рідними і друзями. Дитині наприкінці гри обіцяють вже не смерть, а вхід до «Сакрального світу» і контакт із «Червоною совою», щоб нівелювати її страх перед смертю.

Останнім часом серед українських підлітків набирає популярності небезпечна гра «Зникни на 24 години». Її основна суть – піти з дому і не давати знати про себе впродовж доби.

Головна мета участі дітей підлітків у небезпечних іграх, квестах, групах – похизуватися спритністю і хоробрістю перед однолітками, стати популярним, значимим, потрібним і авторитетним у референтній групі; врятувати себе від самотності, непотрібності; довести всім – «що я чогось таки вартий…» – уваги, статусу, свого місця у суспільстві, розуміння, любові.

Питання впливу соціальних мереж, небезпечних груп, спільнот, рухів і квестів у мережі Інтернет на дітей та підлітків, на розвиток їхньої особистості в останні роки почало набувати своє актуальності та досліджуватися соціологами, спеціалістами із соціальної роботи, психологами, психіатрами (Л. Кондратенко, М. Смульсон).

Висновки дослідників зводяться до наступних тверджень: 1) спілкування за допомогою мережевих ресурсів, в тому числі і у соціальних мережах, докорінно відрізняється від «живого» міжособистісного спілкування; 2) існує чимало небезпек для розвитку особистості дитини і підлітка, які віддають перевагу мережевому спілкуванню на противагу безпосередньому; 3) вплив спілкування за допомогою соціальних мереж на розвиток дітей і підлітків вивчений не в повній мірі; 4) серед небезпек при спілкуванні у соціальних мережах називають залучення дітей до груп асоціальної спрямованості, залучення до девіантної, делінквентної поведінки, суттєва підміна життєвих цінностей, настанов і соціальних відносин, намагання підмінити реальні соціальні групи, в яких спілкується підліток (сім'я, шкільний та класний колективи, друзі поза школою, факультативи, гуртки, секції різного спрямування та ін.) віртуальними спільнотами, групами, рухами, квестами [1, с. 9].

Для повного розуміння батьками небезпеки залучення їхніх дітей до небезпечних груп та квестів у соціальних мережах вони повинні бути обізнаними із позитивними та негативними факторами популярності серед дитячої та підліткової аудиторії віртуальних спільнот та рухів.


Позитивні фактори залучення дітей та молоді до віртуальних груп у соціальних мережах

Негативні фактори залучення дітей та молоді до віртуальних груп у соціальних мережах

Швидкий і цілодобовий доступ до джерел необхідної інформації, можливість її поширення.

Анонімність партнерів у спілкуванні (можливі злочинці, шахраї, маніпулятори і т.п.).

Можливість спілкуватися анонімно, відверто, не обмежуючи себе.

Відсторонення від реальних процесів спілкування; самоізоляція від оточення.

Знайти нових людей і друзів «які розуміють тебе».

Втрата соціальних контактів, невміння їх підтримувати у реальному житті.

Можливість знайти розуміння, співчуття; можливість уникати справжніх емоцій і почуттів.

Відлюдькуватість, асоціальність, невміння спілкуватися, закритість, непередбачуваність поведінкових проявів.

Можливість говорити неправду без викриття.

Можливість підміни «Я-реальне» «Я-ідеальним».

Діти та підлітки з ознаками соціальної і педагогічної занедбаності, емоційної дезадаптації, з відхиленнями у поведінці, з порушенням психосоматичного і нервово-психічного здоров’я схильні до різного роду залежностей та правопорушень, зі складними і конфліктними стосунками у сімейному і шкільному середовищі – об’єкт уваги не тільки спеціалістів психологічної служби, педагогічних працівників, а і їхніх батьків в першу чергу. Надання своєчасної і ефективної допомоги таким учням залежить від співпраці всіх учасників освітнього процесу. Вона має базуватися на принципах взаємодовіри, взаємодопомоги, підтримки.

Батьки наших учнів мають чітко знати фактори та основні причини відхилень у поведінці їхніх дітей. Серед них дослідники виділяють наступні: 1) нескладні розлади нервової системи, різні види акцентуації; 2) сімейні та шкільні конфлікти; 3) несприятливе соціальне середовище, відсутність виховання і уваги дитини вдома (сім’ї з аморальною спрямованістю, сім’ї з низьким виховним потенціалом, негативні виховні позиції батьків по відношенню до дитини); 4) відсутність раннього виявлення відхилень у поведінці дитини; 5) відсутність захисту, розуміння, допомоги і підтримки дитини в процесі її розвитку; 6) втрата інтересу до навчання і відвідування навчального закладу; 7) труднощі адаптації до навчально-виховного процесу у школі; 8) невміння соціально прийнятними способами компенсувати власну дезадаптацію [2, с.12].

Основними напрямками профілактики суїцидальних тенденцій у поведінці підлітків, залежних від соціальних мереж, для класних керівників та спеціалістів психологічної мають бути наступні: вивчення становища особистості дитини у структурі неформальних відносин; спостереження за сімейним становищем дитини, її місцем у сімейних відносинах; спостереження за подіями, які відбуваються у житті учнів (переїзди, розлучення батьків, смерть близьких тощо) і їх реакцією на дані події; формування навичок міжособистісного спілкування, розвиток емпатії, способів подолання конфліктів; формування навичок адекватного поводження в соціальних мережах, інформування про переваги й небезпеки соціальних мереж; формування навичок життєстійкості до життєвих криз та умінь адекватно розв’язувати конфлікти.

Педагогічні працівники, а особливо спеціалісти психологічної служби системи освіти (практичні психологи та соціальні педагоги), мають працювати над постійним розвитком психолого-педагогічних знань батьків учнів, використовуючи різні форми та методи роботи.

Список використаної літератури

1. Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення / Методичні рекомендації. – К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2017. – 76 с.

2. Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до прояву девіантної, делінквентної поведінки (з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби системи освіти України) [Електронний ресурс] / авт. кол.: О.П. Абухажар, Н.М. Акімова, В.В. Білецька та ін.; упор.: В.Г. Панок, Ю.А. Луценко – К.: Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка