Артеменко Т. Б



Сторінка4/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Ірина Вербицька

ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ПЕДАГОГА-НОВАТОРА



У середовищі науковців та практиків зростає популярність та значимість феномену «інноваційна культура».

У Законі України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності» інноваційна культура окреслюється як невід’ємна частина новітнього потенціалу, що керує і відповідає за показник якості освіти, культури, соціальної та психологічної культури особистості на нації.

Поняття «інноваційна культура» стало сьогодні досить поширеним [1, с.40]. Серед інших аспектів поняття включає здатність сприймати нову інформацію та вміло її використовувати. Якщо говорити про педагога, то перш за все він має розуміти, що змінюється світ навколо нас, змінюються діти і їх вподобання, змінюється наша психологія.

Наразі в контексті оновлення вищої та загальноосвітньої школи спостерігається підвищений інтерес вчених для аналізу проблем психолого-педагогічної культури [5, с. 62]. Психолого-педагогічна культура є частиною універсальної культури, в якій всі цінності виховання та навчання окреслені з найбільшою повнотою. З цієї точки зору психолого-педагогічна культура інтегрує історико-культурний досвід та широкі психолого-педагогічні надбання.

Психологічні уміння, навички та знання мають на меті забезпечити педагога школи чіткими уявленнями про закономірності функціонування психіки учня й особливості їх вияву в різних, у тому числі освітніх і життєвих умовах. Відповідні професійні компетенції, засвоєні педагогом, мають на меті зброїти його конкретними методами впливу на основні складові психічних процесів, врахувати психічні властивості особистості та спрогнозувати шляхи її розвитку; вміло впливати на психічний стан вихованців; ефективно керувати формуванням психічних утворень [2, с. 12].

Спілкування сучасної людини ґрунтується на умінні налагоджувати контакти, що виходить за межі буденних справ і професійної діяльності. Бути в курсі всіх новинок, намагатися зрозуміти їх та спробувати - ось якості особи, що хоче йти в ногу з часом. Професійна культура спілкування викладача залежить у значній мірі від уміння будувати свої взаємовідносини із учнями, іншими людьми, здатність і уміння сприймати, розуміти, засвоювати зміст почуттів [4, с.102].

Вагомим показником професійної комунікативної культури є дотримання балансу між ввічливістю та щирістю. Перед зустріччю з учнями потрібно готуватися. Вираз обличчя, одяг, манера поведінки, перша тема бесіди, усе це є мистецтвом. Щоб захопити увагу дитини, треба вчасно рефлексувати, відчувати перепади настрою і уваги співбесідника. У той же час не слід контролювати кожен жест, кожну інтонацію, кожне слово, а більше покладатися на власну природність, спонтанність [3, с. 79]. Коли вчитель дозволяє собі критику у бік дитини, то це має бути висловлено тактовно і не агресивно, щоб дитина, почувши зауваження, не відреагувала негативно, агресивно і не зачаїла в собі образу.

Психологічними дослідженнями доведено, що повага до інших людей обов'язково залежить від ступеня самоповаги. Особи, що не поважають себе, не здатні поважати інших. Самоповага – ключова вимога культури спілкування.

Важливим умінням є здатність утримувати, контейнувати сильні емоції у процесі спілкування. Вербальна агресія, словесні приниження є неприпустимими, навіть не зважаючи на насичені негативні емоції, пов’язані з цілковитим неприйняттям співбесідника.

Таким чином, психологічна культура визначається нами як виховна майстерність та емоційна грамотність, синтез психолога, філософа, педагога в одній особі. Педагог насправді має вміти вчитися на своїх недоречностях, робити висновки, неупереджено ставитися до навколишніх, відслідковувати свої психологічні проекції та вміти з ними справлятися. Педагог-новатор обирає активне життя, пов’язане з пошуком нових ідей, із задоволенням від спілкуванням та від контактів з дітьми та дорослими.

Список використаної літератури

1. Білик Л. Формування соціолого-психологічної культури студенської молоді у вищому навчальному закладі // Вища освіта України. – 1998. – №3. – С. 105-109.

2. Зиновкина М. Вузовский педагог ХХІ века // Высшее образование в России. – 1998. – №3. – С. 14-16.

3. Колошина В.Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 1. – С. 7-9.

4. Кудіна В.В., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. Курс лекцій. - Київ. славіст. ун-т, НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – 176 с.

5. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. – М.: Флинта: МПСИ, 1998. – 200 с.



Людмила Галата

ШКІЛЬНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ



Здоров'я людини – щастя. […] Людське щастя розкривається в розсудливості та цнотливості. Насолода людини – в діяльності, а фізичний стан має поєднуватися з душевною активністю. (Аристотель)
Сьогоднішні українські підлітки ростуть в умовах, які значно відрізняються від умов, в яких росли їхні батьки. Виникають серйозні проблеми зі здоров’ям дітей, майбутніх матерів та батьків, суспільства в цілому. Відсутня цілісна ідеологія, чіткі моральні орієнтири, організація дозвілля, які існували раніше. На свідомість підлітків впливає і стрімкий розвиток технологій, особливо комунікативних. Підростаюче покоління отримує величезні обсяги не завжди корисної інформації.

Загальновідомо, що стан здоров’я лише на 10% залежить від системи охорони здоров’я. Решта 90% припадає на екологію (майже 20%), спадковість (десь 20%), і найбільше – на умови та спосіб життя (50%). [2]

Справедливо зазначав видатний вчений, хірург Микола Амосов: «У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше вона хворіє через лінощі й жадобу. Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні». Зрозуміло, що вироблення відповідального ставлення до здоров’я – найважливіша умова оздоровлення суспільства.

Мета дослідження полягає в розкритті поняття здорового способу життя як способу життєдіяльності людини, у визначенні шкільних факторів, що впливають на формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Під час повсякденної роботи можна виділити аспекти, від яких залежить здоров’я людини. Це рівень культури суспільства й особи; місце здоров’я серед потреб людини; мотивація збереження й зміцнення здоров’я; настанова на довге здорове життя; навчання засобам збереження й зміцнення здоров’я.

Здоров’я дитини, її соціально–психологічна адаптація, нормальне зростання і розвиток багато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе. Для дитини 6-17 років таким середовищем є школа, оскільки тут вона проводить 70% свого часу.

Тому особливо гостро у закладі освіти постає потреба у створенні здоров’язбережувального середовища, упровадженні інноваційних педагогічних технологій у освітній процес, які забезпечували б розвиток здорової особистості в умовах закладу, створювали необхідні умови для гармонійного фізичного, психічного, духовного, соціального становлення дитини.

Реалізація завдань, що стоять перед педагогічним колективом, здійснюється через систему методичних заходів і надання педагогам права вільного вибору тих форм, які максимально відповідають їхнім потребам, запитам та інтересам.

Здоров’язбережувальні технології не є чимось невідомим, таємним. Грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках і перервах прийомів рухової активності (фізкультхвилинок, рухливих ігор, музичних перерв), уникнення стресів, зниження надмірного напруження та втоми, створення умов для зняття перевантаження, нормального чергування праці та відпочинку, організація гарячого харчування, зв'язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів екологічними знаннями, знаннями про здоров’я – це є повсякденна діяльність нашого закладу.

У школі повноцінно й ефективно реалізуються здоров’язбережувальні та здоров’яформувальні технології, які поєднують усі напрямки діяльності навчального закладу щодо формування гармонійно розвиненої та фізично здорової особистості (рис. 1).


Здоров’язбережувальні технології
Здоров’яформувальні технології

методичне об'єднання класних керівників;

конкурси малюнків «Я і здоров’я»


Дидактичний напрям




Профілактичний напрям

предметні тижні;

предмет «Основи здоров’я»;

години спілкування;

класні виховні години

логопедична корекція;

музикотерапія;

сміхотерапія


просвіта батьків;

медична просвіта
динамічні перерви;

фізкультхвилинки;

пришкільний табір;

веселі старти




Фізкультурно - оздоровчий напрям



Інформаційно – просвітницький напрям

спортивні заходи;

робота козацького класу;

дні, тижні і декади здоров'я і спорту;

екскурсії, походи

випуск газет, стендів;

семінарські і тренінгові заняття

агітбригада «За здоровий спосіб життя»;

екологічна агітбригада;

гуртки
Рис.1 Здоров’язбережувальні та здоров’яформувальні технології у школі


Сьогодні здоров’я ототожнюють з поняттям загального благополуччя (не лише фізичного, а й психологічного і соціального), а його рівень – з якістю життя людини.

Основою сучасного уявлення про здоров’я є визнання ВООЗ: «Здоров’я - це стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя».

Якщо взяти до уваги, що психологічне – це емоційне, інтелектуальне і духовне, отримаємо п’ятивимірну модель здоров’я (рис.2).

Рис. 2. Модель здоров'я


Усі складові здоров’я взаємозумовлені й тісно пов’язані: на базі фізичного здоров'я розвивається соціальне здоров’я, на основі фізичного та соціального формується психічне і, як наслідок, формується духовне здоров’я людини [3].

Педагоги в першу чергу стають консультантами для батьків у вирішенні проблем їхніх дітей. У бесідах з батьками вони розглядають ряд питань щодо пропаганди здорового способу життя, а саме: організація спільних заходів (змагань), особистої гігієни, раціонального харчування; проведення лекцій із проблем виховання здорової дитини в сім'ї; виготовлення інформаційних листівок, шкільних газет; участь в організації акцій, спрямованих на пропаганду здорового способу життя молоді, профілактику куріння, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, йододефіциту, запобігання насильству; організація екскурсій, спільного відпочинку тощо.

Відстеження певних результатів роботи вже сьогодні дає змогу корегувати освітній процес відповідно до вимог часу, тому колектив школи не зупиняється на досягнутому, а завдання з формування здорового середовища залишаються для колективу головними. Особливостями навчання основам здоров'я є здійснення комплексного, передусім виховного, впливу на дитину, цілеспрямоване формування її ідентичності, цінностей та переконань.

Список використаної літератури



  1. Збереження репродуктивного здоров’я неповнолітніх. Навч. – метод. посібник / В.М. Оржеховська, Л.І. Габора. - К.: ТОВ «ХІК», 2004. – 124 с.

  2. Кроки до здоров’я (профілактика вживання неповнолітніми наркотичних речовин). Навч. – метод. посібник / Т.Є. Федорченко. – К.: ТОВ «ХІК», 2003. – 152 с.

  3. Мандик І. Здоров’язбережувальне середовище. / Директор школи. - №1-2, січень 2018. – C.10-23.

  4. Захисти себе від ВІЛ: Методичний посібник для педагога–тренера / Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко. – К.: Алатон, 2011. – 208 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка