Артеменко Т. Б



Сторінка6/21
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


Юлія Дерябіна

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВЧИТЕЛЯ ЯК ВАЖЛИВОЇ КОМПОНЕНТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Реформа освіти передбачає наявність у учнів ряду компетенцій, в тому числі психологічної, лідерської, емоційної компетенції. Відповідно, розвиток цих компетенцій передбачає їх наявність в першу чергу у педагогів. Якщо ці навички і існують у вчителів, то ми майже не маємо на сьогодні шляхів передачі їх дітям у навчальному процесі, адже час і простір для вияву емоцій на уроці обмежений.

Зараз у системі освіти переважає цінність предметної і методичної складової навчання, але шкільна реформа пропонує цілісне – професійне і особистісне - включення педагогів у процес взаємодії.

Для прикладу розглянемо деякі реалії шкільного життя. Важливою професійною рисою вчителя на сьогодні є витримка, тобто вміння стримувати свої емоції і «тримати обличчя». У цьому напрямку потребує змін професійний імідж вчителя, ставлення педагога до емоцій - своїх і учнівських. Замість примусу вчитель може застосувати звернення з насиченою емоційною складовою, яке краще зможе передати потреби того, хто звертається, а також ефективніше апелювати до дитячих потреб. Так, застосування емоційного компоненту в освітньому процесі може допомогти значно підвищити мотивацію до навчання в той час, коли і вчителі, і батьки відчувають значну кризу стосовно цього питання.

Розвиток необхідних компетенцій передбачає наявність простору активної інтелектуальної і емоційної діалогічної взаємодії між учителем та учнем. Опанування компетенціями відбувається в тому числі через їх наслідування. Спостерігаючи певні компетенції у вчителів, відчуваючи їх дію в безпосередньому контакті з дорослими, учні можуть засвоювати значимі патерни поведінки навіть на підсвідомому рівні.

Створення простору діалогічної взаємодії висуває такі вимоги до особистості вчителя, як розвинений емоційний інтелект, здатність до емпатії, володіння діалогічними техніками.

Емоційний інтелект, за нашим визначенням, є інтелектуальною здатністю розбиратися в своїх і чужих почуттях, рахуватися з оточуючими і будувати з ними відносини на основі довіри і співпереживання.

Здатність розбиратися в своїх і чужих почуттях набувається в першу чергу через практику спілкування. Розвиток емоційного інтелекту в учнів активно формується через емоційну взаємодію з учителем. У цьому випадку дорослий фактично опиняється у ролі «Турботливого Батька» (за теорією Е. Берна), який допомагає дитині усвідомити свої емоції і виразити їх в оптимальній або прийнятній для цієї ситуації формі чи вигляді. Це в свою чергу також передбачає наявність у вчителя певних умінь.

У цьому контексті ми бачимо необхідність розробки певної структури психологічної підготовки вчителя до нових умов спілкування (див. додаток 1). Запропонований варіант такої структури може включати в себе:

1. Теоретично-оглядовий матеріал (когнітивний аспект);

2. Практичні зустрічі, тренінги, дослідницька діяльність по самоусвідомленню, набуття необхідних навичок (емоційний і поведінковий аспекти);

3. Групи особистісного зростання, психотерапевтичні групи (рефлексивний аспект).

Перші два види діяльності можуть проходити у школах, третій, можливо, має відбуватися поза школою. Останній варіант діяльності нам видається вкрай важливим, адже найчастіше неконструктивні дії педагога пов'язані не з недоліком знань - когнітивного аспекту, чи тренувань – поведінкового аспекту, а з неусвідомленими і не вирішеними особистісними питаннями, ригідними поведінковими тенденціями тощо.

Така підготовка вчителя потребує певного часу, який, на наш погляд, доцільно передбачити під час формування програм роботи на рік як закладу освіти, так і персональних програм професійного розвитку педагогів, включаючи їхнє післядипломне навчання з метою підвищення кваліфікації.

Вважаємо доречним додати, що не менш важливого значення у процесі психологічної підготовки вчителів набуває компетенція «вміння вчитися упродовж життя», яка безпосередньо реалізується саме в бажанні вчитися новому і, головне, бути готовим відкривати і набувати нових якостей в собі, формувати нові уміння і навички професійного спілкування.

Якщо говорити про вибір позицій у спілкуванні вчителя і учня, то, знову звертаючись до теорії Е. Берна, варто зазначити, що вчитель знаходиться в позиції мудрого наставника («Батька»), а учень в позиції дитини («Дитини»). І їх діалог має відбуватися як на рівні «Батько - Дитина», так і на рівні «Дорослий - Дорослий». Адже, з одного боку, тільки в спілкуванні на рівні «Дорослий - Дорослий» і формується доросла особистість; з іншого боку, ми маємо враховувати вікові і індивідуальні особливості учня, що і передбачає позиція «Мудрого Батька».

Іноді утримуватись у позиції Мудрого Батька або Дорослого вчителю заважають саме неконтрольовані, часто неусвідомлені емоції і почуття, які Е. Берн приписує «Дитині». І тоді вчитель раптом перетворюється на «Дитину» і втрачає здатність керувати - в першу чергу - своїм емоційним станом, що само по собі не тільки не сприяє вирішенню проблемних або конфліктних питань, а може, навпаки, затягувати, ускладнювати їх рішення або навіть продукувати нові проблеми і конфлікти. Це створює додаткове напруження не тільки в житті учителя і учня, а і в цілому в навчальному процесі.

Можна лише уявити, скільки непотрібного додаткового напруження доводиться переживати і самим педагогам, і учням і, іноді, навіть більш широкому загалу через просту необізнаність в емоційній сфері.

Всіх описаних наслідків могло би не бути, якби вчитель знав, що робити з власними емоціями, для чого вони потрібні, і мав би навички «Я-повідомлення» (див. додаток 2), емпатійного спілкування, володів прийомами зняття емоційної напруги.

Навчаючись у вчителів здоровим формам психологічної поведінки, учні могли би бачити шляхи реалізації своїх потреб різного рівня (самореалізації в тому числі) і використовували їх у своєму житті. Це могло би значно зменшити кількість формування різного роду залежностей (всім відоме зростання комп’ютерної залежності, наприклад), депресивних станів, зниження мотивації до навчання. До подібної роботи варто долучати і батьків.

Таким чином питання розвитку емоційного інтелекту ми вважаємо надзвичайно важливим для формування здорових відносин, для опанування засобами грамотної психологічної поведінки в різних життєвих ситуаціях, для збереження психологічного і фізичного здоров`я всіх учасників освітнього процесу, для вирішення різноманітних життєвих питань.

Для грамотного вчителя взаємодія з учнями є великим задоволення, способом реалізації свого особистісного потенціалу та засобом для професійного розвитку.

Список використаної літератури

1.Берн Э. Игры, в которые играют люди / Э. Берн. - Москва: Бомбора, 2018. – 256 с.

2.Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. КАК? / Ю.Б. Гиппенрейтер. - Изд.дом: АСТ, Астрель, Харвест, 2008. – 340 с.

3. Емоційний інтелект і можливості його розвитку [Електронний ресурс]. // url: http://www.empatia.pro/emotsijnyj-intelekt-i-shlyahy-jogo-rozvy/?utm_campaign=shareaholic&utm_medium=facebook&utm_source=socialnetwork

4. Закон України «Про освіту»: станом на 5 вер. 2017 р. / Верховна Рада України. // url: http://osvita.ua/legislation/law/2231/

Додаток 1.

ВСТУПНЕ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ «ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ НА ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ІМІДЖУ ВЧИТЕЛЯ» (подається скорочено)

Мета: ознайомити вчителів з об’ємом і загальним змістом емоційної сфери та її впливом на формування педагогічного іміджу.

Супровід: медіа-презентація.

Блок 1. Об`єм і зміст емоційної сфери. Демонструється фото айсберга, на якому видно надводну і підводну його частини. Це умовно демонструє приблизне співвідношення раціональної і емоційної складової психіки людини, свідомого і несвідомого. Приблизно 1/10 частина над водою і 9/10 під водою. Чи можливо і варто ігнорувати такий об’єм? Доцільно вивчати і усвідомлювати, цікавитися і використовувати можливості і переваги.

Блок 2. Особливості функціонування емоційної сфери людини. Демонструємо три фото, які символізують три стадії функціонування емоційної сфери у випадку, коли емоції пригнічуються, ігноруються: 1 стадія – «Я терплю», «Нічого страшного» і т. ін., коли почуття притримуються і поступово накопичуються. 2 стадія – «Повна чаша» або ефект останньої краплі. 3 стадія – «Вибух», коли всі раніше утримані емоції одразу знаходять «вихід».

Блок 3. 3.1. Складова емоційної сфери – ставлення до себе і світу. Використовується практична вправа з Позитивної психотерапії для самодослідження «Кристал Н. Пезешкіана», яка дає можливість виявити ставлення вчителя до себе, до партнера по спілкуванню, до групи людей (наприклад, до класу як групи). Це ставлення лежить в основі підсвідомої первинної емоційної реакції людини на будь-яку аналогічну ситуацію взаємодії і в результаті істотно впливає на емоційне самосприйняття і самопочуття вчителя, на те, як він сприймає іншу людину (колегу, учня, адміністрацію, психолога), або групу людей (клас, батьки, педколектив). Так це ставлення послідовно формує його вчинки, поведінку та – як підсумок – його педагогічний імідж.

Блок 3. 3.2. Розгляд 4-х основних позицій при взаємодії, їх прояви та наслідки (Я+ ТИ+; Я+ ТИ-; Я- ТИ+; Я- ТИ-). Ця частина є найбільш особисто спрямованою. Виникають особисті запитання. Зарезервувати потрібний для цього час. Можливо, попередньо підготувати загальні рекомендації.

Висновки: таким чином, ми бачимо, що емоційна сфера людини має великий вплив на вчинки і поведінку вчителя, що і є однією зі складових педагогічного іміджу; це потребує потребує її дослідження, ознайомлення з її особливостями, а також формує потребу розвитку навичок самоусвідомлення і налагодження діалогу між свідомим і несвідомим для використання їх можливостей.

Додаток 2

ТЕАТРАЛІЗОВАНА СЦЕНКА «Я-ПОВІДОМЛЕННЯ»

Сценка для учнів 7-10 класів, може бути також показана дорослим (вчителям, батькам) для ознайомлення з «Я-повідомленням» або адаптована для них.

Виходять на сцену дві учениці (або два учні), одна з них сумна. - Ти чого така сумна? - Та ось, з подругою посварилася… - І що? - Поговорити хочу, а як почати розмову – не знаю. І висловити все хочу, і так сказати, щоб не образити. Подруга ж… - Слухай! Я як раз іду з тренінгу для підлітків. Там ми тренувалися казати саме так і друзям, і батькам, і навіть вчителям: як висловити все, і не образити (тримає в руках табличку: «Висловити все і не образити»). - Ось,бачиш (показує на табличку). Хочеш, і тебе навчу? - Звісно,хочу! Давай же, кажи! - (Звертається до класу) А ви хочете? (Чекає відповідей) Тоді я не скажу, а покажу!

Дві учениці відходять вбік, і на сцену виходять четверо учнів з табличками. Вони по черзі їх називають і повертають надписом до глядачів.

Перший учень: Якщо ти хочеш сказати і (повертає табличку) «Не образити».

Другий учень: (повертає табличку) «Не розізлити».

Третій учень: Якщо ти хочеш, щоб тебе (повертає табличку) «Правильно зрозуміли».

Четвертий учень: (повертає табличку) «Відгукнулися на твоє прохання».

Перший учень: Тоді тобі допоможе (всі четверо разом) «Я-повідомлення» (табличка) (всі завмирають).

Дівчина, що все розповідає, дістає табличку з цим написом. - Що ж це таке і як же його казати?

Говорить Перша дівчина (одна з двох співрозмовниць). - Дивись! (показує знов на групу з чотирьох учнів).

Перший учень: Перше правило «Я-повідомлення»: говорити від свого імені (повертає табличку, на якій написано) «Я».

Другий учень: Друге правило «Я-повідомлення»: говорити про (повертає табличку) «Свої почуття».

Третій учень: - Третє правило «Я-повідомлення»: говорити про (повертає табличку) «Конкретна дія / або слова».

Четвертий учень: Правило четверте і завершальне :) Сказати про своє (повертає табличку) «Бажання» (група знов завмирає).

Подруга, що розповідає: Тобто, як би тобі хотілося вирішити це питання?

Дівчина, котра сумна: Все це виглядає дуже привабливо. Але мені не зрозуміло, що саме мені треба казати?

Діалог між дівчатами: Влучне питання! Давай розберемось на твоєму прикладі! Згодна? - Звісно ж, згодна! - Що ти відчуваєш до своєї подруги? - Повагу. - Чудово! А ще що? Саме зараз? - Взагалі-то я дуже злюся на неї! Вона таке вчинила! - Ось, дивись: перші два кроки вже є: «Я поважаю і злюся». - Згодна. А далі? – Далі - що тебе розлютило більше всього? - Те, що вона розповіла мій секрет своїй сестрі, а та своїй подрузі... і таке почалося! - Тобто найбільше тебе розлютило, що вона розповіла твій секрет? - Так. - Ось і третій крок. Тепер четверте питання: як би тобі хотілося, щоб вирішилася ця ситуація? - По-перше, щоб вона вибачилася переді мною. По-друге, щоб такого більше не повторювалося. І по-третє, щоб вона допомогла тепер все це припинити. - Ось і четвертий крок. Давай спробуй тепер все разом! Ніби вона тут. - Я поважаю тебе, але зараз злюся на тебе. Тому що ти розповіла мій секрет своїй сестрі. І мені б хотілося, щоб ти вибачилася переді мною і щоб більше такого не повторювалося!

Третя дівчина: Привіт, (ім`я)! Як добре що ти тут! Я чула вашу розмову і, знаєш, це дійсно, моя відповідальність. Мені дуже прикро, бо я вчинила це, не думаючи. Пробач мені. Наступного разу я буду уважна до своїх вчинків. Гаразд?

Дівчина, котра була сумна: Гаразд!

Подруга–порадниця: Дуже рада за вас! Давайте ж зрозуміємо, що ж дає нам «Я-повідомлення»?

Воно дає можливість проявити себе, а не винуватити іншого (Перша дівчина).

Дає можливість порозумітися, а не посваритися (Друга дівчина).

Дає можливість знайти спільне рішення для конкретної ситуації (Дівчина-порадниця).

Дівчина голосно повідомляє (наслідуючи тональність висловів Міністерства охорони здоров'я): «Я-повідомлення» гарантує результат при використанні за призначенням і дотриманні даної інструкції (вказує на покрову модель).

Всі разом: Бажаємо бути почутими!



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Артеменко Т. Б iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка