Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета



Сторінка1/9
Дата конвертації17.10.2017
Розмір1.51 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Dorothy Bilajiw

Alla Rogers

Gina and Steven Long


Word and Echo
A Collection

Reviews of poetical works

by Wolodymyr Bilajiw,

marking his 80th birthday


Ukrainian Center of Cultural Studies

Donetsk, 2006




Доротея Біляїва

Алла Роджерс

Джіна і Стівен Лонг

Слово і відгомін

Збірник

рецензій на поетичну творчість

Володимира Біляєва з нагоди

80-річчя поета

Український культурологічний центр

Донецьк - 2006

ББК 84 (4-Укр)6



Б 61
Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен

Б 61 Слово і відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість

Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета - Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. - 152 с.
ISBN 966-7710-27-0
© Біляїва Д., Роджерс А.,

Лонг Дж., Лонг С., 2006

© Макет, "Український

культурологічний центр",

Донецьке відділення

НТШ, 2006



зміст
Володимир Біляїв. Від ювіляра 7

Володимир Біляїв. Від ювіляра (англійський текст) 8

Роман Ференцевич. Біографія Володимира Біляєва 9

Володимир Біляїв. Українське поетичне слово в моєму

житті (Шкіци про творчу лабораторію) 14

Катерина Бондаренко. Шануймо в собі

справжню людину 21

Микола Вінграновський. Володимиру Біляєву - 75 26

Микола Вірний. "Осіння обнова" та незабутня зустріч 27

Микола Вірний. Про його долю і шлях 30

Володимир Гаврилюк. Дещо на тему поезії 32

Віталій Гайчурський. Поезії, народжені в тіні

вашингтонського Капітолію 34

Марія Гарасевич. "Поліття": збірка поезій В. Біляєва 36

Н. М. Дьяченко. Зустріч з поетом-земляком 41

Абрам Кацнельсон. "Осіння обнова"

Володимира Біляєва 44

Ігор Качуровський. Про збірку В. Біляєва

"По той бік щастя" 46

Оксана Керч. Зустрічі з поезією 50

Оксана Керч. "Мій рідний край мов сни..." 53

Оксана Керч. Крапля амброзії 56

Петро Кізко. Високомистецька поезія 59

Ярослав Климовський. "Степів донецьких

мандрівне дитя" 61

Іван Кмета-Ічнянський. "Щоб собою буть" 64

Григорій Костюк. Дещо про поезію

як творення світу людини 66

Анатолій Кравченко. "Від заокеанського

земляка-поета..." 70

Дмитро Кремінь. Поліття пана Володимира 71

Олена Логвиненко. По той бік щастя 73

Григор Лужницький. Із новин нашого письменства 76

Лука Луців. Про нові видання 77

Н. Маничева, О. Москаленко. Слово поета

не знає відстаней 80

Петро Одарченко. Його муза - щедра й щира 83

Вадим Оліфіренко. Поезія, що зичить людям добра 86

Дмитро Онкович. Рідне слово з вигнання 90

Наталія Пазуняк. Рецензія 91

Наталія Пазуняк. Суть поезії та її роль

в житті людини 94

Леонід Полтава. Думки після вечора поета В. Біляєва 100

Владислав Проненко. В. Біляїв: "Ніби тут,

ніби вчора було..." 102

Владислав Проненко. Excelsior! 103

Аріядна Стебельська. Аналіз поетичної форми 106

Микола Степаненко. "З ясним чолом,

з чистим зором..." 109

Максим Стріха. Поети української діаспори 114

Микола Чабан. "Прийде година звершень..." 116

Ганна Черінь. Без марнослів'я клятв (Володимир Біляїв:

"Доля і шлях", Донецьк, УКЦ, 2005) 119

Микола Щербак. "Поліття" - збірка поезій В. Біляєва 123

Микола Щербак. "По той бік щастя"

- збірка поезій В. Біляєва 126

Інна Юрова. Осіння обнова чужини 129

Джерела 133

Примітки про рецензентів 137

Бібліографія 142

Привітання Української Вільної Академії Наук у США 146

Привітання Національної Спілки письменників України 147

Привітання редакції тижневика "Свобода" 148

Привітання редакції тижневика "Народна воля" 149

Привітання Українського культурологічного центру 150

Від ювіляра

25 червня 2005 року мені виповнилося 80 років життя. Вік не короткий! Упродовж п’ятидесяти шести років я написав та видав власним коштом чотири збірки поезій у США і на Україні: "Поліття"(1970), "По той бік щастя"(1979), "Осіння обнова"(2001) та "Доля і шлях"(2005).

Я свідомий того, що без відгуку фахових рецензентів на мою поетичну творчість вона б ніколи не здобула розголосу в читацьких колах у діаспорі та на Україні.

Нещодавно, святкуючи моє 80-річчя та 1-й рік народження (нар. 28 червня 2004 р.) Доротеїного і мого онука Нолана Томаса Лонга, моя дружина, доньки і зять запропонували укласти, за моєю редакцією, збірник рецензій на мою поетичну творчість як згадку для Нолана Томаса Лонга про його діда - українського поета. Я радо прийняв їхню пропозицію, і ось результат нашої спільної праці - 39 рецензій 33-х авторів, чиї думки та стилі, можливо, уперше пізнають сучасні та майбутні читачі.

Редагуючи ці рецензії, я сумлінно дотримувався оригіналів, порозкиданих по різних журналах та часописах. Я також поробив деякі скорочення в текстах рецензій - переважно несуттєвого характеру. А укладаючи збірник, я вирішив не дотримуватися хронологічного порядку рецензій, а натомість подавати їх у азбучному порядку прізвищ рецензентів. Сподіваюсь, що ця публікація стане виразом моєї та моєї родини вдячності й пошани до всіх авторів зібраних в ній рецензій - живих і мертвих - у діаспорі та на Батьківщині.

Шановні читачі! Перед Вами результат найуважнішої й найщедрішої ідеї моєї родини, за яку я їй назавжди вдячний.

При цій нагоді дякую всім моїм друзям, знайомим та установам, які були ласкаві привітати мене з моїм 80-річчям.

Роман Ференцевич

Біографія Володимира Біляєва

Володимир Іванович Біляїв - український журналіст, поет, перекладач, громадсько-політичний діяч - народився 25 червня 1925 року в селищі шахти № 12 Моспино-Ряснянського рудоуправління, що адміністративно належало до Грузько-Ломівської сільради Макіївського р-ну Сталінської обл., тепер м. Моспине Донецької обл.

Батько В. Біляєва Іван Семенович до революції 1917 року, працюючи прохідником на шахті, брав активну участь у підпільному русі робітників проти царату. Після громадянської війни, закінчивши Індустріальний інститут у Сталіно з дипломом гірничого техніка, займав керівні посади на шахтах Макіївського, Петрово-Мар’їнського та Рутченківського вугільних трестів. 1938 р. заарештований органами НКВС за звинуваченням у антирадянській діяльності, контрреволюції та шкідництві. Подальша його доля невідома. Мати - Домна Оксентівна з родини Кротошинських- походила із с. Іванівка Ставищенського р-ну Київської обл. Вона переселилася на Донбас під час Першої світової війни і невдовзі одружилася з Іваном Семеновичем.

В. Біляїв закінчив початкову й середню школи. Родинна трагедія - втрата батька, втеча дядьків з родинами з Київщини на Донбас від голодомору 1932 -1933 рр., глибока віра матері і тітки Ганни Оксентівни в Бога на все життя визначили шлях Володимира. Вже середньошкільником він почав розуміти протиріччя між комуністичним вченням і практикою, між партійними гаслами і реаліями життя.

Опинившись під час Другої світової війни на примусовій праці в Німеччині, В. Біляїв вирішив після звільнення його американцями не повертатися на Батьківщину. Спочатку він працював один рік цивільним службовцем військово-повітряних сил США - в хімічному депо і на аеродромі авіагрупи винищувачів, за що одержав похвальну відзнаку. У таборах переміщених осіб у 1946 - 1949 рр. після вишколу на спецкурсах він працював службовцем Міжнародної Організації Втікачів у таборах Фірнсберг, Нюрнберг-Конгрес та гісен. В. Біляїв почав вивчати невідому його поколінню, вихованому в радянській системі, добу УНР, відкриваючи вперше для себе М. Грушевського, С. Петлюру, В. Винниченка, В. Липинського.

Паралельно з працею в ІРО В. Біляїв заочно навчався у Школі журналістики Українського Технічно-Господарського Інституту (УТГІ) та, опанувавши англійську мову, самотужки поглиблював знання журналістики з американських та інших англомовних джерел.

Перша стаття В. Біляєва на тему декларації Бальфура щодо єврейської автономії в Палестині з’явилася 1949 р. на сторінках заснованих І. Багряним "Українських вістей". Відтоді почалася майже безперервна журналістська діяльність В. Біляєва.

В таборі Фірнсберг він одружився з киянкою Галиною Білик, також примусово вивезеною на працю до Німеччини. 1948 р. народилася їхня донька Алла (згодом в заміжжі Роджерс).

Емігрувавши 1949 р. до Австралії, В. Біляїв став працювати на сталеливарному заводі БГП в Ньюкастлі та був активним членом Федерації металістів Австралії, а згодом у металообробних підприємствах у Сіднеї. Водночас, поза працею, він був постійним вільним співробітником тижневиків "Єдність" та "Вільна думка". Його статті і коментарі "Мені здається..." друкувалися під прізвищем В. Біляїв-Чумак. З Австралії він також дописував до часопису "Український Прометей", що виходив на початку 50-х рр. у Детройті (США). З Австралії він був делегований як представник української громади до Міжнародної Ради Іммігрантів з країн, поневолених комуністами. На своєму першому засіданні ця Рада обрала В. Біляєва генеральним секретарем.

Після переїзду до США 1954 р. В. Біляїв друкував статті у газетах "Прометей", "Свобода", "Америка", "Українські вісті", "Народна воля", "Мета" і журналах "Нові дні", "Молода Україна", "Сучасність", "Київ", "Українська книга". Це переважно статті про українських письменників діаспори: І.Багряного, Є.Маланюка, Г. Журбу, Т. Осьмачку, В. Гайворонського (Гайдарівського), Г. Костюка, П. Одарченка, І.Кедрина-Рудницького, а також про знищених комуністично-радянським режимом М. Куліша, Є. Плужника, В. Стуса та брежнєвських в’язнів сумління - В. Мороза, С. Караванського, Є. Сверстюка. В. Біляїв також постійно інформував читачів про діяльність американсько-українських організацій Філадельфії - таких як Українсько-Американський Республіканський Клуб, спортивний клуб "Тризуб", Культурно-Освітній Центр, про церковне життя у Філадельфії. Працюючи на будівництві від 1954 р. до 1960 р., В. Біляїв, на основі здобутого практичного досвіду та технічної самоосвіти, заснував 1960 р. власне підприємство викінчення інтер’єрів у житлових та комерційних будинках, провадячи його разом зі спільником 0упродовж наступних 20 років.

Водночас він продовжував навчання в Пенсильванському університеті, наполегливо вдосконалюючи знання англійської мови та зосереджуючи свою увагу на проблематиці міжнародних відносин. Його статті висвітлювали внутрішні суперечності радянської системи, приреченість її на остаточний крах через органічну нездатність вирішити найболючіші питання та позбутися імперського комплексу в добу розвалу імперій, важливість існування Державного Центру УНР на вигнанні для відновлення незалежності України та заради об’єднання всіх національно-визвольницьких партій, організацій і течій на платформі ДЦ УНР.

1968 р. перший шлюб В. Біляєва закінчився розлученням. Рік пізніше він одружився з американкою шведського походження Доротеєю Стром. З цього шлюбу вони мають доньку Джіну Доротею, яка згодом одружилася зі Стівеном Лонгом. З цього шлюбу народився онук В. Біляєва Нолан Томас. Старша й молодша доньки В. Біляєва та його онук хрещені в православній вірі.

У 70 - 80-х рр. В. Біляїв тісно співпрацював із президентом УНР М. Лівицьким, віце-президентами УНР І. Багряним і М. Степаненком, головами УНРади І. Кедриним-Рудницьким і С. Довгалем та головами уряду УНР Т. Леонтієм і Я. Рудницьким. 1978 р. В. Біляїв очолив Представництво уряду УНР у США. 1980 р. Восьма сесія УНРади в Мюнхені обрала В. Біляєва головою УНРади, у 1982 - 1984 рр. він працював відповідальним редактором місячника "Мета" - напівофіціозу ДЦ УНР.

1984 р. на Дев’ятій сесії УНРади в Торонто кілька її фракцій висунули кандидатуру В. Біляєва на посаду віце-президента УНР, але він відмовився балотуватися, розуміючи, що імператив об’єднання вимагає на цій посаді не журналіста, а політичного діяча, який очолює широко розгалужену і впливову організацію. Знеохочений гострим конфліктом між тодішніми провідними особами, які творили "тверде ядро" ДЦ УНР, В. Біляїв залишив діяльність у системі ДЦ УНР і влаштувався в Український відділ "Голосу Америки" у Вашингтоні, де працював у 1984 - 1998 рр. (останні сім років на посаді керівника відділу).

Як радіожурналіст В. Біляїв повідомляв слухачів в Україні про зустріч на найвищому рівні президента США Рональда Рейгана та генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова у Вашингтоні. 1-го грудня 1991 р. він був у Києві, інформуючи про референдум та вибори президента. Від часу проголошення незалежності України В. Біляїв провів ексклюзивні інтерв’ю з її чільними політичними діячами у Києві та Вашингтоні: Л. Кравчуком, Л. Кучмою, І. Плющем, О. Морозом, Є. Марчуком, П. Лазаренком, Г. Удовенком, Б. Тарасюком, ген. К. Морозовим, В. Бойком, багатьма депутатами Верховної Ради, послами Л. Лук’яненком, О. Білорусом, Ю.Щербаком, вченими Г. Немирею, В. Білецьким, Є. Бистрицьким, В.І. Стріхою, діячами культури М. Вінграновським, І.Дзюбою, І. Драчем, М. Жулинським, Р. Федоровим, М. Воробйовим, В. Оліфіренком, Д. Павличком, М. Стріхою, О.Гриценком, М. Рябчуком, О. Шугаєм та іншими.

У Вашингтоні на телепрограмі "Вікно в Америку" В.Біляїв узяв інтерв’ю у відомого британського історика Роберта Конквеста, автора епохальної праці про голодомор в Україні 1932-1933 рр."Жнива скорботи". Для радіопередач він провів інтерв’ю з видатним американським поетом-лауреатом Стенлі Кюніцом, литовським поетом Томасом Венцловою та російськими поетами-вихідцями з України - Іриною Ратушинською та Олександром Ткаченком.

Упродовж багатьох років В. Біляїв організовував, готував і провадив радіомости з державними і приватними радіостанціями України на теми політики, економіки, екології, військових справ та правоохоронних органів у обох країнах, залучаючи до участі в радіомостах видатних американських україномовних учених: Романа Шпорлюка, Ярослава Пеленського, Василя Маркуся, Леоніда Рудницького, Тамару Воробій, Мирона Куропася, Олега Гаврилишина, Ігоря Масника, Віталія гарбера, Віктора Басюка, Степана Олійника та інших. Від 1995 р. до виходу на пенсію В. Біляїв вів щотижневий "Огляд найважливіших подій" за участю американських політологів Віктора Басюка та Володимира Звігоянича.

В. Біляїв відомий як автор збірок поезій "Поліття", "По той бік щастя", "Осіння обнова", "Доля і шлях", збірника про літераторів української діаспори "На неокраянім крилі..." та монографії "Олена Шишацька - оперна артистка". В. Біляїв удостоївся звання поета-лауреата Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук (УММАН) за 1980 р. Він - член-кореспондент Української Вільної Академії Наук (УВАН) у США та з 1995 р. член НСПУ. Упродовж певного часу він був членом редакційної Ради донецького журналу "Донбас".

Від 1999 р. В. Біляїв та його дружина Доротея живуть в м. Норт Пальм Біч, штат Флорида.
Володимир Біляїв

Українське поетичне

слово в моєму житті

(Шкіци про творчу лабораторію)

Моє перше знайомство з українським поетичним словом я завдячую моїй матері Домні Оксентівні (у дівоцтві Кротошинській) та тітці Ганні. Неписьменні селянки, які походили із села Іванівка, що на Ставищанщині, вони з дитячих моїх років у поспіль зрусифікованому індустріяльному Донбасі зріднили мене не тільки із самою мовою, але й з українською піснею, казкою, звичаями чи, вірніше, переказами про стародавні звичаї українського села.

З дитинства моїми улюбленими піснями були "Стоїть явір над водою", "Ой, Морозе Морозенку", "Їхав козак на війноньку", "Ой, у лузі та ще й при березі" та "Тече вода з-під каменя". Ці пісні, як і молитву "Отче наш", я (майбутній піонер!) знав з тієї пори, коли починає діяти пам’ять про людей, місця та події в житті родини і найближчого оточення.

Зерно, посіяне матір’ю та тіткою, перетривало всупереч пізнішому навчанню в російських школах з українською мовою та літературою як окремими предметами. Життя перед війною в докорінно зрусифікованих Моспиному, Ханжонкові та Сталіно змушувало (поза найближчою та дальшою ріднею) розмовляти російською мовою і вивчати панівну російську літературу.

Серед кількох десятків технічних книжок у бібліотечці мого батька Івана Семеновича - гірничого техніка та невтомного раціоналізатора - були "Кобзар" Тараса Шевченка та "Чорна рада" Пантелеймона Куліша. На обкладинці Кулішевого роману красувався герб українського козацького війська. Цей герб став немов поштовхом для мене - я зацікавився українською романтичною минувшиною, такою відмінною від довколишніх шахт, заводів та фабрик. Читання ж Шевченкових поезій дорівнювалося у моєму дитячому світі гострим почуванням, як біль утрати дорогої людини або радість зустрічі з рідними після довгої розлуки. Коли я читав "Причинну", "Наймичку" або "Катерину" - мати й тітка тихо плакали, а батько сидів задуманий та похмурий. Після такого поетичного сеансу він просив нас трьох заспівати його улюблену пісню "Ой, Морозе Морозенку". Він навіть не підспівував нам, бо не мав ні голосу, ні музичного слуху. Тітка Ганна, до речі, дівчиною співала в знаменитому народному хорі Порфирія Демуцького. Вона мала оксамитний альт, а мати - приємне сопрано. Сусіди і знайомі називали мою матір за її поставу - павою, а за голос і безліч пісень, які вона знала й любила співати, - співунею... Це був мій перший досвід, що справжня поезія здатна хвилювати, ба, навіть потрясати душу людини. Саме тоді я ходив до 4-го класу, отже, було мені 11 років.

У такому ранньому віці зродилася любов до поезії, а через пару років почалося ненаситне і хаотичне (поза шкільними уроками літератури) читання творів українських та російських поетів. Твори античних та західноєвропейських поетів я читав переважно в російських перекладах. Обставини життя у "всесоюзной кочегарке" позбавили мене можливості не те що грунтовно, а лише поверхово пізнати всю нашу українську поетичну спадщину. Ця прогалина відчувалася і тут, на вигнанні, до тієї міри, що навіть обкраяна київська чотирьохтомна "Антологія української поезії" стала для мене дорогоцінним набутком. Я пам’ятаю, що в Сталіно в приватних бібліотеках наших знайомих куди легше було знайти твори російських поетів не тільки післяпушкінської, але й попередньої доби, ніж поезії післяшевченківської плеяди, не говорячи про твори знищених чи заборонених поетів доби "Розстріляного відродження" та поетів-емігрантів. Тому доступними були мені ще із шкільної лави Тичина, Рильський, Бажан, Сосюра, Первомайський, Герасименко, Масенко, Кацнельсон та інші тогочасні поети.

Щасливий випадок долі післав мені вчителя української мови й літератури - Павла Остаповича Білоконя. Він мав дар прищепити любов до поезії навіть найчерствішому школяреві. А читав він неперевершено! Коли ми слухали "Ідуть дощі..." Коцюбинського (цей уривок з "Фата моргани" треба було вивчати напам’ять), нас - учнів - огортала осіння туга. Я не пам’ятаю випадку, щоб хтось з нас не вивчив цього уривка. "Каменярі" Франка з огляду на незвичність західноукраїнських наголосів - не легкий вірш для читання чи вивчення напам’ять. Але ми його вчили, та ще й як! Бо як же можна було розчарувати нашого улюбленого вчителя?! Особливо коли він міг читати цього вірша так, що, коли доходив до рядка "І руки нам ланці, мов гадь, обвили...", мені здавалося, що гадина справді обвиває мої руки, і легкий морозець пробігав по моїй спині.

Павло Остапович заохочував мене стати членом літгуртка в Палаці піонерів, який провадив російський поет Леонід Галкін. Він також порадив мені написати вірша, присвяченого Тарасові Шевченкові, що я й зробив із справжнім захопленням. На жаль, з того вірша я пригадую лише:


Тебе, України співця,

Царева жорстокість карала,

Та ти не зламав олівця

На березі дикім Арала.
У вірші Павло Остапович поробив стільки поправок, що автором слід вважати його...

Особисто для мене ті роки були добою болючих втрат (арешт, суд та ув’язнення батька за "шкідництво" в 1935 році та арешт 1938 року, після якого він вже ніколи не повернувся додому), постійного неспокою та непевності щодо завтрашнього дня та якоїсь сірої непроглядності, що огортала життя родини "ворога народу".

А потім на зміну радянській дійсності прийшла війна, важкий чобіт нацистської окупації, вивезення на примусову працю до Німеччини, розлука з матір’ю, старшою сестрою, тіткою та малолітніми племінницею й племінником. Про це я згодом писав у опублікованій 2005 р. поемі "Доля і шлях":
Шлях мені в чужі краї мандрівкою

У вагоні, мов на збут, товар.

О, чому упівською криївкою

Не явивсь мені Твій, Боже, дар?

Чом мені, замість гранат та автомата,

Випали на долю кайло та лопата

І полон німецький - не повстанський ліс,

Кидати ворожі танки під укіс?
Отож, примусова праця в Німеччині, а згодом визволення американцями, тверде рішення не повертатися до "сталінського раю", табори переміщених осіб, нове родинне життя, еміграція за океан спершу до Австралії, а звідти до Сполучених Штатів та важка фізична праця заради "хліба насущного" в металургії, на будівництві та на "Голосі Америки".

У 1947 році я написав свій перший справжній вірш. Це була така собі мініатюра, що називалася "Ранок":


Його зозуля на крилі принесла

І птаство будить у гаю "ку-ку",

Рибалка-вітер променисті весла

Занурює у повінь гомінку

Густих ланів - росистих, колосистих,

Виспівуючи начебто на жарт...

Вклоняється тополя срібнолиста

Березам лагідним, а маки сиплять жар.

І линуть, линуть хмари звідусюди.

Вже сонце крила золоті звело!

Мале хлоп’я - і з нього будуть люди -

Біжить стрічати ранок за село.
Вірш слабкий, але дорогий мені. Ретроспективно я оцінюю його як запізнений вияв початківства. Опісля я писав вірші, які були (я це усвідомлював) наслідком десятирічного нарощування й дозрівання. Їх відразу помітили критики Василь Шульга, Остап Грицай, Володимир Дорошенко, Микола Степаненко. З тих віршів два були надруковані 1949 року в 2-му числі відновленого "Літературно-наукового вісника", що виходив у Мюнхені.

Пишу я дуже повільно. "Умій спокійно позіхнути над недокінченим віршем..." - писав колись Євген Плужник. Постійно корегую версію вірша, на якій зупинився мій вибір. Інколи відкладаю у папку навіть на довший час. Окремі моменти свідомості, спогади, образи людей та природи дають мені натхнення, в процесі якого я намагаюсь сполучити думку та образність з ваговитою значимістю слова в його звуковій та зоровій маніфестації. У моєму випадку "натхнення" (inspiration) є частіше "потіння" (perspiration). Інколи вірш вдається, бо, як це добре знають поети, не часто трапляється синтеза внутрішнього і зовнішнього в духовному вияві істотності поезії. Але й ці короткі моменти натхнення утверджують у моїй свідомості, що людина є чимось більшим за машину, хімічну реакцію чи сукупність рефлексів. Колись Євген Маланюк в розмові зі мною сказав, що в молоді роки він міг за ніч написати десяток сонетів, Микола Вінграновський просто приголомшив мене, кажучи, що деякі вірші він склав уночі. Один з них він прочитав мені:


Мені приснилося, що вже тебе нема,

Що сизі тіні поле моє вкрили,

На довгім вінику летить моя тюрма

І з неба в поле висіва могили.
Нема дороги довшої за дим,

Нема дороги довшої за попіл,

Як термоядер голосом рудим

Прошепотить і видійснить свій клопіт.
Дві тіні на твоїм лиці,

На дорогім лиці дві солов’їні тіні,

І я люблю тебе вже літо й дві зими,

І серце вже оточують старці.
В затоплених лугах, де тліють води топлі,

Життям єдиним і єдиним днем

Ми проживемо із тобою на картоплі,

Як досі на картоплі ми живем.

Каталог: txt -> biletskv -> biljajivv
biletskv -> Біобібліографія вчених України
biletskv -> Перша науково-практична конференція“михайло коцюбинський І сучасність“ м
biletskv -> Навчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
biletskv -> Книга для культурологів, мистецтвознавців, спеціалістів-естетиків, а також для тих, хто цікавиться проблемами сакральної культури
biletskv -> Конспекти уроків, художні тексти, тестові завдання клас Донецьк 2006 ббк 83. (2=Укр) Рецензенти
biletskv -> Василя голобородька
biletskv -> Празька літературна школа
biletskv -> Бахмутчини Донецьк "Східний видавничий дім"


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета icon14 грудня 2015 р. V всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
Володимира. Минуле І сьогодення (з нагоди 1000-річчя успіння князя Володимира І 400-річчя Київських духовних шкіл) : матеріали V...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconСценарій літературного заходу для дітей з нагоди відзначення 185-річчя від дня народження
У фойє Народного дому оформлена книжкова виставка творів поета й байкаря Леоніда Глібова. Членами дитячого мистецького об’єднання...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconРеферат на тему: Уолт Уїтмен "Листя трави" (біографія) Великий поет-новатор Уолт (Уолтер) Уітмен (1819-1892) народився в Лонг-Айленді, неподалік
В ці роки складається його світогляд, перейнятий демократичним духом, повагою до простого народу, вірою в його великі можливості....
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconТ. Г. Шевченка нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне
М69 Слово художнє, слово сакральне Збірник статей. – Ніжин: тов “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 172 с
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconУрок позакласного читання. «Краса І милозвучність поезії Дмитра Павличка»
Мета: поглибити знання учнів про творчість Дмитра Павличка; розкрити красу І своєрідність його поезії; навчати розуміти поетичну...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconПоет-шістдесятник володимир підпалий збірник до 80-річчя з дня народження поета
«Любов’ю землю обігріти…» (Поезії, біографічні та методичні матеріали), серія «Урок літератури»
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconШануємо бабусю. Володимир Коломієць «Сиве сонечко» Мета
Володимира Коломійця; навчати розуміти поетичну мову, уявляти описані картини; розвивати спостережливість, творчу уяву, здатність...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconТалант людини це божий дар
Мета. Поглибити знання учнів про житті та творчість відомого українського композитора Володимира Івасюка. Розкрити глибинну сутність...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconСтівен Джобс Біографія
Стівен Джобс народився в містечку Маунтін-В'ю, штат Каліфорнія. Його дитинство І юність пройшли там же, у прийомній сім'ї Пола І...
Б 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета iconСтівен джобс видатна людина у цілому світі
Стівен Джобс народився в містечку Маунтін-В'ю, штат Каліфорнія. Його дитинство І юність пройшли там же, у прийомній сім'ї Пола І...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка