Бакуменко в. Д



Сторінка1/13
Дата конвертації10.03.2018
Розмір2.79 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Міністерство освіти та науки України

Академія муніципального управління

БАКУМЕНКО В.Д.
ЗБІРНИК ВИБРАНИХ НАУКОВИХ

ПРАЦЬ
ЧАСТИНА 4.

СТАТТІ ДО БАЗОВОГО ПІДРУЧНИКА

З ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

КИЇВ - 2016

УДК 35.002.8

Статті до базового підручника з державного управління / Бакуменко В.Д. // Збірник вибраних наукових праць у 4 ч. - Ч.4. – К. : АМУ, 2016. – 265 с.

Наведено низку статей автора, які увійшли до базового підручника з державного управління, виданого у 2012-2013 роках в Національній академії державного управління при Президентові України.

Видання розраховане на наукових та науково-педагогічних працівників у галузі державного управління. Може бути корисним для широкого кола фахівців, що працюють у галузі знань «Публічне управління та адміністрування».
Рекомендовано до друку Вченою радою Академії муніципального управління. Протокол № 3 від 4 лютого 2015 року.
Рецензенти:

Кравченко С.О., доктор наук з державного управління, доцент;

Горник В.Г, доктор наук з державного управління, доцент.

Зміст

ПЕРЕДМОВА ………………………………………………………………… 4

На шляху інтеграції науки, освіти та практики …………………………… 5

1. Держава як об’єкт публічного управління ……………………………… 27

2. Сутність державного управління та його специфіка …………………... 37

3. Державне управління як складна система ……………………………... 43

4. Завдання науки в контексті трансформації його моделі в Україні …… 53

5. Закономірності державного управління …………………………….…. 64

6. Принципи державного управління ……………………………………… 71

7. Чинники вибору у державному управлінні …………………………….. 84

8. Базові моделі державного управління ………………………………..... 88

9. Чинники впливу на процеси самоорганізації в системі державного управління ………………………………………………..…………..…….. 100

10. Поширені підходи у державному управлінні ……………………...… 110

11. Американська парадигма досліджень державного управління ….… 120

12. Парадигма досліджень державного управління в Україні ……..….... 125

13. Характеристика функцій держави та державного управління ….…. 129

14. Контроль в державному управлінні ………………………….…….… 137

15. Методологія прийняття управлінських рішень …………….…..……. 165

16. Технології прийняття управлінських рішень ……..…………..…..…. 179

17.Технології менеджменту в державному управлінні …………….…..... 193

18. Планування нормотворчої діяльності ……………………………….. 206

19. Розвиток проблемно-орієнтованих нормативно-правових баз ….…. 213

20. Негативні явища та патології в державному управлінні…….…...… 228

21. Українська модель державного управління ……………………..….. 237

Запитання і завдання ……………………………………………….…….. 248

Список використаних джерел ………………………………………….…. 257




ПЕРЕДМОВА
Після видання енциклопедії та енциклопедичного словника з державного управління логічним продовженням розвитку галузі знань «Державне управління» стала підготовка відповідного базового підручника. Колективна робота над ним була завершена в Національній академії державного упаравління при Президентові України у 2012 році й на протязі 2012 – 2013 років були видані два томи цього підручника. До процесу підготовки були залучені провідні фахівці Національної академії, Дніпропетровського, Львівського, Одеського та Харківського регіональних інститутів Національної академії, Національного агентства України з питань державної служби, Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Національної академії педагогічних наук України, Академії муніципального управління, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Автор брав безпосередню участь у підготовці базового підручника і як член науково-редакційної колегії, і як активний розробник змісту томів та 20 статтей, що увійшли до нього. У даному виданні наведені як ці статті, так і деякі з тих, що не були включені до змісту або включені тільки окремими фрагментами. Назва всіх статей дана у первинній авторській редакції.

Автор вдячний своїм колегам та співавторам за велику справу та досвід спільного формування першого базового піцдручника у галузі знань «Державне управління».

НА ШЛЯХУ ІНТЕГРАЦІЇ НАУКИ, ОСВІТИ ТА ПРАКТИКИ
Практично у кожної людини раніше, чи пізніше наступає час підведення підсумків своєї життєдіяльності. Часто він співпадає з ювілеями. Саме це спонукало автора на видання Збірника вибраних наукових праць (у 4-х томах) та написання даної статті напередодні свого 70-річчя.

Мій життєвий шлях починався (Інститут кібернетики НАН України, 1969-1971роки), продовжувався (Інститут електродинаміки НАН України, 1971-1979 роки, Інститут підвищення керівних працівників Міністерства автоматизації та електроприладобудування СРСР, 1979-1991 роки, Київський інститут післядипломної освіти, 1991-1992 роки, Рада національної безпеки при Президентові України, 1992-1994 роки, Центр розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України, 1994-1996 роки, Національна академія державного управління при Президентові України, 1996-2005 роки) та відбувається зараз (Академія муніципального управління МОН України, 2006-2015 роки) у науковому, освітньому та державно-управлінському середовищах. Саме таке об’єднання (інтеграція), на мою думку, дозволило досягти певних професійних висот в науковій, освітній та практичній галузях вітчизняного державного управління.

Дану статтю присвячено етапам діяльності автора на шляху інтеграції науки, освіти та практики, що, певною мірою, відображає й відповідні етапи в історії України.

Більше 550 різних наукових та навчальних видань і публікацій відображають наукову, освітню та практичну діяльність автора. У системі Google Scholar у бібліометриці української науки за станом на квітень 2016 року наводиться більше 1050 їх цитувань з індексом Гірше 13. Майже в кожному другому авторефераті вітчизняних дисертацій у галузі державного управління є посилання на роботи автора.

Далі представлені основні етапи діяльності автора на шляху інтеграції науки, освіти та практики.

Етап 1. Інженерно-кібернетичні розвідки.

Цей етап (1969-1979 роки) був обумовлений роботою автора в межах напрямів досліджень великого наукового підрозділу  наукового сектору, який очолював мій науковий керівник академік НАН України Г.Є.Пухов, і який спочатку був у складі Інституту кібернетики НАН України, а потім у 1971 році перейшов до складу Інституту електродинаміки НАН України.

Науковим здобутком автора на цьому етапі є розроблення низки оригінальних гібридних (аналого-цифрових) моделей інженерних (теплофікаційних, вентиляційних) та електричних мереж, їх складових блоків та елементів, зв’язків між ними. Результати наукових розвідок на цьому етапі знайшли відображення у 21 авторському свідоцтві на винаходи, низці фахових статей та тез доповідей на наукових конференціях, у звітах з наукової роботи «Розробка математичної машини для розрахунків інженерних мереж» (1971, шифр «Мережа») та «Створення моделі електроенергетичної мережі на активних елементах» (1972 рік, шифр «Мережа-2»), у підготовці машини «Сейм» для розрахунку інженерних систем для серійного випуску на заводі «Червоний металіст» (місто Конотоп, 1974 рік) та гібридної обчислювальної системи для аналізу режимів електричних систем для використання на підприємстві «Київенерго» (1976 рік), а також у кандидатській дисертації «Питання гібридного моделювання режимів електричних та теплофікаційних систем» (1975 рік, спеціальність 05.13.13).

Етап 2. Набуття та передача досвіду розбудови інформаційного суспільства.

Цей етап (1979-1992 роки) пов'язаний з дослідженнями автора у сфері інформаційних та комп’ютерних технологій, переходом на персональні обчислювальні машини та мікропроцесорні системи, отриманням і передачею досвіду їх розроблення та застосування, а також з освітньою та організаційно-науковою роботою в Інститут підвищення кваліфікації керівних спеціалістів та фахівців на посаді завідувача кафедрою. Цей інститут був у складі одного з провідних міністерств СРСР, що управляло підприємствами та організаціями, які займалися розробленням та впровадженням систем автоматизації та електроприладобудування, зокрема обчислювальних систем, машин та пристроїв. Тобто, по-перше, цей інститут діяв у системі державного управління й це був перший досвід роботи автора у такій системі, а, по-друге, цей інститут діяв у напряму інформатизації та комп’ютеризації країни, що передувало становленню та розвитку інформаційного суспільства в країні.

Основним результатом цього етапу є підготовка численної когорти фахівців у сфері обчислювальної техніки, зокрема персональних комп’ютерів та мікропроцесорних контролерів, написання та видання низки навчальних посібників, причому на рівні Держкомвидаву СРСР.

У науковому плані, автор проводив дослідження щодо розроблення та побудови спеціалізованих багатопроцесорних обчислювальних пристроїв та контролерів на мікропроцесорній основі. У 1991-1992 роках у зв’язку зі здобуттям Україною незалежності відбулася трансформація зазначеного вище інституту в Київський інститут післядипломної освіти, де автор займав посаду проректора з освітньої та наукової роботи.



Етап 3. Аналітично-управлінське планування та проектування в структурах влади.

Цей етап був достатньо коротким (1992-1996 роки) у біографії автора, але, безумовно, епохальним. Відбулася зміна країни, що відкрила нові можливості для кар’єрного розвитку багатьох українців. Слід нагадати, що набуття української незалежності супроводжувалося небувалою політичною активністю. Патріотичні сили витісняли комуністичні кадри з влади на всіх її рівнях. В той же час, спостерігалося швидке падіння економіки, яке супроводжувалося різкою інфляцією та зубожінням населення, що сильно зачепило й науковців та викладачів. Чимало з них пішли працювати в органи влади. Майже всі з них були патріотично налаштовані й відносилися до цієї роботи, як до почесної місії зупинення негативних явищ та становлення нової незалежної держави, кращої у світі. Автор був серед них.

Насамперед була робота у першому складі апарату Ради національної безпеки при Президентові України на посаді завідувача відділу (1992-1994 роки). Ще не було закону, що лігімітизував би такий орган, й він входив до складу Адміністрації Президента України.

Робота в Раді дала великий досвід та сприяла мобілізації та збільшенню творчого потенціалу автора. По-перше, це була висококласна школа апаратної роботи під безпосереднім керівництвом Президента України. По-друге, ця робота була дуже важливою для країни, що вимагало високої особистої відповідальності та працездатності. По-третє, Рада була новою державною структурою у системі влади й робота в ній потребувала, з одного боку, колективної, а, з другого боку, високо творчої, креативної праці. По-четверте, цій роботі був притаманний надзвичайно високий рівень ситуативності та завантаженості. По-п’яте, ця робота супроводжувалася високою складовою аналітично-управлінського планування та проектування.

Серед найбільших організаційних здобутків автора на цьому етапі є: активна участь у підготовці та проведенні кількох засідань Ради, зокрема другого з них (після організаційного), яке було спрямоване на вирішення конкретної дуже важливої загальнодержавної проблеми у сфері охорони здоров’я та екологічної безпеки (вересень 1992 року); підготовка проектів указів Президента України на виконання відповідних рішень; розробка проекту регламенту підготовки та проведення таких засідань, положень та посадових інструкцій для структурних підрозділів апарату Ради; організація планування та звітування у структурі апарату; комп’ютеризація Ради; розробка структури, напрямів роботи відділу транснаціональних проблем та екологічної безпеки та організація її проведення; налагодження координації роботи відділу за своїм профілем з відповідними структурними підрозділами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Накопичений досвід роботи з комп’ютерною технікою та інформаційними технологіями дозволив автору допомагати своїм колегам в її засвоєнні та ефективному використанні для вирішення поставлених завдань. Серед таких колег, зокрема, можна послатися на нині професора, доктора політичних наук С.О.Телешуна, кандидата воєнних наук О.О.Папку та інших.

Вся ця робота була насичена аналітикою. Аналітичні та інформаційно-аналітичні записки з різних проблемних питань та ситуацій, в тому числі на ім’я Президента України, різні концепції, оцінки, обгрунтування, прогнози та інше. Специфіка роботи апарату Ради не сприяла публікації більшості з них. В той же час, був отриманий великий досвід аналітичної та апаратної роботи, що пізніше став потужним джерелом наукових ідей та розробок автора на шляху становлення та розвитку вітчизняної науки державного управління.

Цей досвід дав знати про себе вже під час роботи у Центрі розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України на посаді заступника директора (1994-1996 роки). Підтвердження цьому стала дуже оперативна розробка під керівництвом автора Державної програми використання відходів виробництва і споживання, яка здійснювалася у Центрі за замовленням Мінекономіки України у 1996 році та була затверджена Кабінетом Міністрів України у 1997 році. Ця програма розроблялася на новітній на той час науково обґрунтованій основі. Слід зазначити, що ще не було унормованим розроблення державних цільових програм. Розробці програми передувала аналітична оцінка стану у цій сфері, виділення найбільш суттєвих проблем з висновком  обґрунтуванням необхідності її розроблення та реалізації. Потім була розроблена концепція програми з виділенням вітчизняної номенклатури відходів виробництва і споживання та пріоритетних напрямів вирішення проблем їх використання. Концепція та структура програми була обговорена на нараді між міністерської робочої групи (Київ) та двох кустових регіональних нарадах (Харків та Донецьк). До розроблення програми були залучені вчені кількох провідних інститутів НАН України. В структуру програми був закладений принцип бізнес планування, тобто для кожної позиції відходів визначено необхідні витрати та очікуваний показник економічної ефективності. Структура програми зразу була переведена у електронний формат та надана всім замовникам для уніфікованого подання пропозицій у певному електронному форматі. Все це дозволило на протязі 1996 року не тільки розробити цю програму, але й погодити її з усіма центральними органами виконавчої влади та державними обласними адміністраціями.

Окрім розробки державної програми ще було отримано перший досвід роботи за зарубіжними грантами на прикладі формування екологічних фондів в Україні. Ця робота здійснювалася у тісному контакті з Кабінетом Міністрів України силами науковців з Ради вивчення продуктивних сил України НАН України (Б. Данилишин), Інституту економіки НАН України та Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України (В. Бакуменко).

Моє розставання у 1996 році з апаратною роботою пов'язане з проблемою, що набула в Україні хронічного характеру й яка, до речі, не притаманна європейським країнам. Сутність цієї проблеми  у постійних змінах працівників в апаратах органів влади при кожній зміні їх керівників, що призводить до збільшення відтоку кадрів. Нові керівники підбирають свої кадри. Це, на жаль, призводить до звільнення багатьох висококваліфікованих фахівців та певної втрати інституційної пам’яті цих органів влади. Після двох таких ситуацій автор вирішив не залежити від апаратної долі та повернувся у добре відоме йому наукове та освітнє середовище з суттєвим практичним досвідом роботи та хорошим знанням вітчизняної системи державного управління на її вищому та центральному рівнях.

Етап 4. Участь у процесах формування вітчизняної наукової та освітньої галузей державного управління.

Цей етап (1996-2006 роки) автор оцінює як найбільш суттєвий та плідний у своєму житті, оскільки він опинився у потрібному місці, у потрібний час, з потрібними досвідом та знаннями. Цей етап пов'язаний з роботою в структурних підрозділах Національної (до 2002 року ­ Української) академії державного управління при Президентові України (далі НАДУ) під керівництвом ректора В.І.Лугового та проректора з наукової роботи В.М.Князєва спочатку на посаді начальника управління наукових досліджень, а потім, після захисту докторської дисертації (тема «Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень», спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління, 2001 рік), на посаді директора Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування (далі Інститут), створеного за ініціативою та активною участю автора. Слід зазначити, що перехід автора за переводом з Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України до НАДУ супроводжувався передачею останній за розпорядження міністра Кабінету Міністрів України десяти штатних наукових одиниць, п’яти комп’ютерів та низки засобів організаційної техніки. Це сприяло створенню в НАДУ наукового Інституту.



На цьому етапі до основних результатів науково-організаційної роботи автора, окрім створення та керівництва цим Інститутом, можна віднести:

  • підготовку матеріалів до щорічних звернень Президента України до Верховної Ради України та його виступів на нарадах, зібраннях, урочистостях;

  • оперативне виконання інших поточних завдань Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

  • активну участь у становленні та розвитку наукової галузі «Державне управління» (з 1997 року);

  • роботу експертом ВАК (з 2002 року) та ДАК (з 2004 року) України у галузі державного управління; створення та ведення повного реєстру захищених у цій галузі дисертацій (з 1997 року);

  • участь у розробленні паспортів спеціальностей наукової галузі «Державне управління» (2002 рік) та розробці програми кандидатських іспитів за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління;

  • безпосередню участь в узагальненні матеріалів, підготовці анотації та реферату на роботу «Теоретико-методологічне обгрунтування та практичне запровадження освітньої і наукової галузей "Державне управління"» для представлення на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2003 рік;

  • участь у роботі Ради НАДУ та Ради Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування;

  • участь у роботі спеціалізованої вченої ради НАДУ із захисту докторських та кандидатських дисертацій;

  • координацію наукових досліджень НАДУ та її регіональних інститутів державного управління у межах бюджетного фінансування;

  • започаткування (1996 рік) та систематичне проведення ґрунтовного планування та звітування наукової діяльності НАДУ;

  • участь у підготовці, обґрунтуванні та узгодженні з Мінекономіки України, Мінфіном України та Державним управлінням справами пропозицій НАДУ щодо збільшення обсягів бюджетного фінансування на фундаментальні та прикладні наукові дослідження (1997-2002 роки);

  • участь у розробленні Державної програми фінансування фундаментальних та прикладних досліджень НАДУ (2003 рік), а також організація та координація її виконання (2004 рік);

  • безпосередню участь в плануванні, організації та проведенні щорічних наукових конференцій НАДУ, підготовці до видання їх матеріалів;

  • започаткування (1998 рік) та систематичне виконання госпдоговірних робіт на замовлення органів державної влади (Державного управління справами, Мінекономіки України, МНС України, Головного управління державної служби, Національного центру євроатлантичної інтеграції України та інших);

  • участь у розробленні низки концепцій та програм, зокрема Концепції сучасної державної кадрової політики України (2005 рік); Концепції Чорнобильської зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення (1998 рік); Комплексної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на 2000-2004 роки; пропозицій до Програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС (1999-2004 роки) тощо.

  • активну співучасть Інституту у підготовці, організації, проведенні, узагальненні та виданні матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції щодо розвитку вітчизняного державного контролю за дорученням та під керівництвом уряду, за успішне та якісне проведення якої НАДУ було нагороджено Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2004 рік);

  • представництво НАДУ та Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ на численних нарадах, у комісіях, робочих групах, колегіях, редколегіях різних фахових видань з державного управління та публічного управління, на випусках слухачів у регіональних інститутах державного управління НАДУ, на різноманітних інших комунікативних заходах як в Україні, так і за рубежем;

  • активну участь в організації та навчально-методичному забезпеченні в НАДУ дистанційного навчання з державного управління (2003 рік), у навчальному процесі Інституту підвищення керівних кадрів НАДУ, а також у створенні випускової кафедри та впровадженні у навчальний процес НАДУ спеціальності «Управління суспільним розвитком» (2006 рік).

Основні наукові напрями та результати автора на цьому етапі простежуються у монографіях та інших наукових виданнях, зокрема:

  • Організація та проведення наукової роботи (1997 рік, у співавторстві з В.Князєвим, М.Івашовим, С.Кравченком, Є.Ралдугіним);

  • Моделювання макроекономічних процесів (1998 рік, у співавторстві з В.Білецьким);

  • Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики (1999 рік, у співавторстві з В.Князєвим, В.Куценко, Є.Ралдугіним та ін.);

  • Формування державно-управлін­ських рішень: проб­ле­ми теорії, ме­тодології, практики (2000 рік);

  • Сучасні підходи до вирі­шення проблем Чорно­биль­ської Зони від­чуження та безумовного (обов’яз­кового) відселення (2000 рік, у співавторстві з В.Холошею та М.Проскурою);

  • Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми (2003 рік, у співавторстві з В.Князєвим, І.Надольним, Ю.Бакаєвим та ін.)

  • Регіоналізація і вибори як засоби удосконалення владних відносин в Україні: теорія і практика (2003 рік, у співавторстві з В.Лісничим, В.Грищенком, О.Радченком та Ю.Сурміним);

  • Соціологічна експертиза в дер­жавному управлінні (на прикладі досліджень політичної реформи в Україні) (2003 рік, у співавторстві з Ю.Сурміним, Ю.Кальнишем, С.Кравченком, О.Руденко та ін.);

  • Роль інформації у формуванні ринкової економіки (2004 рік, у співавторстві з Ю.Бажалом, І.Розпутенком, О.Титаренко та ін.);

  • Розвиток суспільства (2004 рік, у співавторстві з Е.Афоніним, І.Розпутенком та ін.);

  • Європейські орієнтири адміністра­тивного реформування в Україні (2004 рік, у співавторстві з Л.Гогіною, Ю.Кальнишем, Ю.Козюрою, С.Кравченком та Л.Штикою);

  • Проблеми і перспективи розвитку України: аналітичні матеріали (2005 рік, у співавторстві з А.Губою, Ю.Кальнишем, Ю.Сурміним, Л.Штикою та ін.);

  • Соціально-економічний розвиток регіонів (2005 рік, у співавторстві з В.Луговим, М.Орлатим, О.Осауленком та ін.);

  • Актуальні проблеми інтеграції України в НАТО: громадська думка та експертні оцінки (2005 рік, у співавторстві з Ю.Сурміним, Т.Крушельницькою, Ю.Кальнишем та ін.).

На цьому етапі з метою формування наукової української мови у галузі державного управління та виключення різночитання термінів автором було ініційовано видання вітчизняної енциклопедичної літератури з державного управління, насамперед словників-довідників, в першому з яких (2002 рік) у вступі було зазначено, що кінцевою їх метою є підготовка до видання енциклопедії державного управління. Серед таких словників-довідників були підготовлені та видані:

  • Державне управління (2002 рік, у співавторстві з Д.Безносенком, І.Варзарем, В.Князєвим, С.Кравченком та Л.Штикою);

  • Методологія державного управління (2004 рік, у співавторстві з Д.Безносенком, Ю.Кальнишем, В.Князєвим, І.Козюрою, С.Кравченком, О.Руденко, Ю.Сурміним та ін.);

  • Управління суспільним розвитком (2006 рік, у співавторстві з А.Михненком, С.Борисевичем, С.Кравченком);

  • Історія, теорія і практика європейської та євроатлантичної інтеграції України (2006 рік, у співавторстві з Ю.Кальнишем, О.Руденко та ін.);

  • Системний аналіз державного управління (2007 рік, у співавторстві з Ю.Сурміним, Л.Штикою та Л.Гогіною).

Окремі напрями та результати автора на цьому етапі на освітній ниві відображають такі підручники та навчальні посібники:

  • Економіка природокористування (1998 рік, підручник, видання на рос. та англ. мовах, у співавторстві);

  • Теоретичні та організаційні засади державного управління: навчальний посібник та опорний конспект для дистанційного навчання у 2-х частинах (2003, у співавторстві з П.Надолішнім);

  • Управління суспільним розвитком: вступ до спеціальності (2006 рік, у співавторстві з А.Михненком, С.Борисевичем та С.Кравченком).

Висока оцінка діяльності автора на цьому етапі була дана Вченою Радою НАДУ шляхом присудження йому звання Почесний доктор Національної академії державного управління при Президентові України (29 вересня 2005 року), а також у представленні до присвоєння звання Заслужений діяч науки і техніки України (2009 рік) і до нагородження орденом За заслуги ІІІ ступеню (2015 рік).

Етап 5. Створення нового осередку наукової та освітньої галузей державного управління, а також продовження наукового державно-управлінського пошуку.

Цей етап (2006 рік – до т.ч.) пов'язаний з роботою в Академії муніципального управління (далі Академія) на посаді проректора з наукової роботи. Під час мого приходу до неї вона була підпорядкована Київській міській раді. Потім перейшла під Мінрегіонбуд України, а зараз підпорядкована МОН України. Організації наукової діяльності в Академії приділялося дуже мало уваги. Не було навіть підрозділу, який би цим займався.

Під керівництвом та за активної участі автора була створена повноцінна наукова інфраструктура, що відповідає вимогам до ВНЗ ІУ рівня акредитації. На сьогодні в Академії функціонують: навчально-науковий інститут, науковий відділ, докторантура (за двома спеціальностями – економічною та з державного управління) та аспірантура (за двома економічними та одною спеціальністю з державного управління), дві спеціалізовані вчені ради із захисту докторських (а відтак і кандидатських) дисертацій (за спеціальностями - економічною та з державного управління), сім наукових фахових видань (два економічних, технічне, юридичне, два друкованих та одне електронне з державного управління), щорічне ґрунтовне планування та звітування, регулярне видання наукової та навчальної літератури, виконуються НДР, що зареєстровані в офіційному порядку. Щорічно проводяться численні науково-практичні комунікативні заходи, в тому числі й за міжнародною участю. У кілька разів зросла кількість наукових та освітніх видань і фахових публікацій. Налагоджено науковий обмін публікаціями з зарубіжними країнами. Академія почала готувати власні наукові кадри високої кваліфікації з економіки та державного управління. Значно збільшилася кількість докторів наук, як штатних, так і сумісників.

За ініціативою автора, підтриманою його колегами та учнями, Академія, фактично, перетворилася у відомий осередок наукової та освітньої галузей державного управління, що активно розвивається. Функціонує базова випускова кафедра державного управління та місцевого самоврядування, яку з 2007 року очолює автор. З 2007 року функціонують аспірантура (з 2012 докторантура), а також спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій з державного управління, на якій захищено 153 дисертації за спеціальностями 25.00.02 – механізми державного управління та 25.00.04 – місцеве самоврядування, в тому числі 28 докторських. Прийнято до захисту ще 4 докторські дисертації. Працівниками Академії захищено кілька докторських та кандидатських дисертацій з державного управління. Видано кілька десятків монографій та інших наукових видань у галузі науки «Державне управління». Є три фахових видання. Здійснюється підготовка магістрів за освітньою спеціальністю «Державна служба» з акредитованим обсягом по 50 осіб заочної та очної форм підготовки. Академія регулярно підтверджує свій високий рейтинг за прийнятою в Національному агентстві з державної служби системою оцінок. Два працівники Академії (О.Дацій та автор) на протязі кількох років є експертами МОН України з державного управління.



Для магістратур державної служби Академії, НАДУ та її регіональних інститутів державного управління, Національного університету біоресурсів та природокористування, Національного інституту нафти і газу автором, а також для навчального процесу Інституту підвищення керівних кадрів НАДУ власноруч та у співавторстві підготовлено та видано низку навчальних посібників, зокрема:

  • Методологічні аспекти прийняття сучасних управлінських рішень (2007 рік);

  • Технологія прийняття управлінських рішень (2007 рік);

  • Міжнародна інтеграція (2008 рік, з грифом МОН України, у співавторстві з С.Телешуном, О.Руденко, Ю.Кальнишем, І.Козюрою та ін.);

  • Механізми регулювання інтеграційних процесів в Україні (2009, з грифом МОН України, у співавторстві з В.Артемовим, В.Бондаренком, О.Руденко, Л.Тимчук, Ю.Кальнишем та ін.);

  • Державне управління: основи теорії, історія і практика (2009, з грифом МОН України, у співавторстві з П.Надолішнім, М.Їжею та Г.Арабаджі);

  • Інновації в управлінні суспільним розвитком (2009, у співавторстві з А.Михненком та С.Кравченком);

  • Прийняття рішень в державному управлінні: у 2-х частинах (2010 рік);

  • Державне управління: курс лекцій (2011 рік, з грифом МОН України, у співавторстві з Д.Дзвінчуком та О.Поважним);

  • Методологія системних досліджень в державному управлінні (2011 рік, у співавторстві з С.Кравченком);

  • Державно-управлінські рішення (2011 рік);

  • Державне управління: курс лекцій (2012 рік, з грифом МОН України, у співавторстві з Д.Дзвінчуком, О.Поважним, В.Толковановим, А.Мельник та ін.);

  • Основи адміністративного менеджменту (2013 рік, у співавторстві з Л.Усаченко, В.Тимцуником та О.Червяковою);

  • Теоретичні засади державного управління (2013 рік, у співавторстві з Л.Усаченко та О.Червяковою);

  • Людський вимір державного управління (2014 рік, у співавторстві з Ю.Кальнишем, О.Руденко, Л.Рибчинською, Л.Усаченко).

Автор, у плані багаторічної наукової та освітньої співпраці з колегами з НАДУ та його Інституту проблем державного управління і місцевого самоврядування, брав активну участь у підготовці та виданні:

  • Енциклопедії державного управління у 8-ми томах (2012 рік, у співавторстві, 117 авторських статей, розподілених по всіх томах);

  • Енциклопедичного словника з державного управління (2010 рік, у співавторстві, 220 авторських статей);

  • Національної наукової доповіді «Галузь науки «Державне управ­ління» в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку» (2012 рік, у співавторстві з Ю.Ковбасюком, К.Ващенком, Ю.Сурміним та ін.);

  • Наукової розробки «Науково-методологічні засади розвитку галузі науки «Державне управління» (2010 рік, у співавторстві з В.Бондаренком, В.Князєвим, Ю.Сурміним, О.Руденко та ін.);

  • Базового підручника «Державне управління» у 2-х томах для освітньої спеціальності «Державне управління» (2012 рік, у співавторстві, 20 авторських підрозділів, 16 у першому томі та 4 у другому томі);

  • Навчального посібника «Державна служба в Україні: соціально-правовий та організацій­ний аспекти» (2011 рік, у співавторстві з Ю.Сурміним, Т.Мотренком, Р.Науменко та ін.);

  • Монографії «Реформування державної кадрової політики в Україні» (2014 рік, у співавторстві з Ю.Ковбасюком, К.Ващенком, В.Толковановим, Р.Науменко та ін).

Для цього етапу характерна активізація науково-громадської діяльності автора. Він є членом Ради Академії, Ради НАДУ та Ради її Інституту, заступником голови спеціалізованої вченої ради Академії із захисту докторських дисертаційних робіт за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління, членом (з 2006 до 2012 року – заступником голови) експертних рад МОН України та ДАК з державного управління, головою редколегій двох фахових видань в Академії, членом кількох редколегій інших фахових видань в Україні та за рубежем, а також академіком трьох міжнародних академій наук та двох громадських вітчизняних академій наук за профілем наукових інтересів автора.

Етап 6. Становлення наукової школи креативного державного управління.

Цей етап відрізняється від попередніх тим, що він відбувався паралельно з етапами 4 та 5, та відображує якісне зростання наукового професіоналізму у сфері державного управління, синергетичне переростання останнього з індивідуального в організований певним чином колективний професіоналізм. Як правило, наукова школа формується навколо провідних вчених, що здійснюють не тільки активну наукову та освітню діяльність, але й приділяють велику увагу підготовці нових наукових кадрів та спрямуванню їх діяльності у певному науковому напряму. Саме така наукова школа, яку її представники визначили як наукову школу креативного державного управління, почала формуватися навколо автора з 2002 року в Інституті проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України й про яку було проголошено в його виступі 29 листопада 2012 року на Всеукраїнській конференції «Наука державного управління: досягнення, завдання, перспективи», присвяченій 15-й річниці утворення галузі науки «Державне управління» в Україні.

Цю наукову школу поєднує як те, що вона є об’єднанням більшості наукових «учнів» автора – докторів та кандидатів наук з державного управління, значна частина з яких безпосередньо працює у системі державного управління та є державними службовцями різних рангів, так і основні принципи наукової роботи, а саме: відданість науці державного управління; вибір сучасної, найбільш актуальної, значимої та складної тематики досліджень; творчий підхід з використанням не тільки системного, ситуаційного та синергетичного підходу але й широкого спектру інших менш відомих науково-методологічних засобів; безперервний науково-дослідницький та науково-організаційний пошук; надання численних пропозицій органам влади з вирішення практичних проблем вітчизняного державотворення.

Діяльність такої наукової школи заслуговує на окреме більш ґрунтовне та широке висвітлення. Але обсяги та мета даної статі не дозволяють це зробити. Тому автор далі тільки зазначив представників цієї наукової школи та найбільш значимі їх наукові розробки.

Бакуменко Валерій Данилович – доктор наук з державного управління (2001 рік), професор, Заслужений діяч науки і техніки України, заклав основи теорії та методології державно-управлінських рішень, вніс суттєвий вклад у розвиток синергетичної концепції публічного управління, сформував наукову школу креативного державного управління.

Грицяк Наталя Вітіславівна – доктор наук з державного управління (2005 рік), професор, зробила значний внесок в теоретико-методологічне обгрунтування формування й реалізації державних гендерної та інформаційної політики в Україні. Певний час займала посаду першого заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень.

Кравченко Сергій Олександрович – доктор наук з державного управління (2010 рік), доцент, заклав основи теорії та методології здійснення державно-управлінських реформ, розвинув механізм планування наукових досліджень у державних організаціях і установах.

Руденко Ольга Мстиславівна – доктор наук з державного управління (2011 рік), доцент, вперше в Україні розробила теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління. Здійснює активну науково-громадську діяльність, зокрема з розширення інституційних і наукових зв’язків вітчизняних та зарубіжних вчених.

Іванова Тамара Вікторівна – доктор наук з державного управління (2011 рік), професор, зробила значний внесок в екологізацію державного управління, зокрема в теоретико-методологічне обгрунтування управління еколого-економічною безпекою як умовою сталого розвитку. Зробила великий внесок у перетворення Академії на осередок наукової та освітньої галузей державного управління.

Шпачук Віталій Васильович – доктор наук з державного управління (2012 рік), доцент, зробив значний внесок в теоретико-методологічне обгрунтування антикризового державного управління банківською системою (2012 рік), а також стратегічного управління державним зовнішнім боргом України (2004 рік).

Козюра Ігор Валерійович – доктор наук з державного управління (2013 рік), доцент, зробив значний внесок в аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду місцевого самоврядування, а також розроблення та впровадження пропозицій щодо його застосування в Україні.

Чала Ніна Дмитрівна – доктор наук з державного управління (2014 рік), доцент, зробила значний внесок у розробленням механізмів державного управління економічним розвитком України в умовах глобалізації на засадах досягнення переваг, у тому числі із застосуванням напрацювань теорії гри.

Єлагін Віктор Павлович – доктор наук з державного управління (2014 рік), професор, зробив значний внесок у розроблення теоретико-методологічних засад становлення та розвитку соціальної держави.

Попов Сергій Афанасьєвич доктор наук з державного управління (2015 рік), доцент, вперше у вітчизняній галузі науки «Державне управління» теоретично та методологічно обґрунтував стратегічний підхід до розроблення та застосування нововведень в системі органів публічної влади.

Червякова Ольга Володимирівна – кандидат наук з державного управління (2011 рік), доцент, підготовила монографію та докторську дисертацію (2015 рік), в яких на основі застосування оригінальної синергетичної концепції управління суспільством представила теоретико-методологічне обгрунтування основних напрямів подальшого розвитку механізмів трансформації державного управління в Україні в контексті суспільних змін. Здійснює активну науково-громадську діяльність.

Губа Олександр Петрович – кандидат наук з державного управління (2005 рік), обґрунтував шляхом теоретико-методологічного аналізу світового, вітчизняного та власного досвіду основні підходи до удосконалення діяльності керівника в органах державної влади.

Кушнір Марина Олексіївна – кандидат наук з державного управління (2007 рік), доцент, зробила значний внесок у методологію формування та розвитку організаційно-правової культури в діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні. Працює над докторською дисертацією.

Попова Ірина Миколаївна – кандидат наук з державного управління (2007 рік), зробила значний внесок у дослідження регіонального аспекту реалізації державної політики щодо національних меншин України.

Краснейчук Алла Олексіївна – кандидат наук з державного управління (2008 рік), с.н.с., ґрунтовно висвітила становлення і розвиток консультативної діяльності в державному управлінні України. Ця тематика більше ніким у галузі науки «Державне управління» на такому рівні не розроблялася. Працює над докторською дисертацією.

Зайцев Володимир Миколайович – кандидат наук з державного управління (2010 рік), обґрунтував шляхом теоретико-методологічного аналізу світового, вітчизняного та власного досвіду основні підходи до вдосконалення фінансового контролю в системі державного управління.

Стригун Віталій Олексійович – кандидат наук з державного управління (2010 рік), науково обґрунтував низку організаційних механізмів забезпечення переходу до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю.

Рибчинська Людмила Василівна – кандидат наук з державного управління (2011 рік), узагальнила досвід та запропонувала шляхи удосконалення механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

Башкатов В’ячеслав Михайлович – кандидат наук з державного управління (2011 рік), зробив значний внесок в узагальнення та удосконалення механізмів державного управління демократичними змінами в Україні.

Дончик Наталія Петрівна підготувала до захисту оригінальну кандидатську дисертаційну роботу на тему «Удосконалення міжрівневої взаємодії у системі державного управління» (2013 рік).

Туча Вікторія Володимирівна – кандидат наук з державного управління (2014 рік), підготувала і захистила дисертаційну роботу на дуже складну і, в той же час, дуже актуальну тему «Удосконалення механізмів імплементації політичних рішень в державному управлінні»

Кормілецький Олексій Миколайович – кандидат наук з державного управління (2014 рік), теоретично узагальнив та розробив науково-практичні пропозиції щодо удосконалення державних механізмів забезпечення доступу громадян до офіційної інформації в органах влади. Активно працює у секторі громадянського суспільства.

Козак В’ячеслав Миколайович – кандидат наук з державного управління (2015 рік), підготував та захистив оригінальну дисертаційну роботу на тему «Адміністративна реформа в Україні як механізм протидії корупції». Активно співпрацює з міжнародними науковими організаціями.

Власенко Олександра Степанівна – кандидат наук з державного управління (2015 рік), ґрунтовно дослідила механізми державного управління формуванням і розвитком національної інноваційної системи та розробила суттєві практичні пропозиції щодо удосконалення такої системи в Україні.

Михайлов Артем Олексійович – кандидат наук з державного управління (2015 рік), здійснив оригінальний науковий пошук щодо оптимізації причинно-наслідкового зв’язку функцій держави та механізмів державного управління в Україні та розробив слушні пропозиції щодо вдосконалення такого зв’язку у практиці державного управління на центральному та місцевому рівнях. Здійснює активну громадську діяльність.

До представників зазначеної наукової школи з повним правом можна також віднести кандидатів наук з державного управління О.Бєлоусову, О.Бикова, О.Євсюкову, А.Кожину, О.Немирівську, С.Штурхецького та інших.

Представниками наукової школи був створений та активно функціонує на громадських засадах Інститут глобальних стратегій управління Національного університету "Острозька академія" (директор О.Руденко, координатор заходів С.Штурхецький, науковий консультант В.Бакуменко). На його основі проведено кілька міжнародних наукових комунікативних заходів та підготовлено низку видань та публікацій.

Нижче наведені окремі монографії, підготовлені та видані автором в останні два роки спільно з представниками наукової школи креативного державного управління:



  • Підходи та моделі креативного державного управління (2014 рік, у співавторстві з С.Кравченком та О.Руденко);

  • Місцевий розвиток за участі громади (2014 рік, у співавторстві з О.Руденко, С.Штурхецьким та ін.);

  • Механізми імплементації політичних рішень в державному управлінні (2015 рік, у співавторстві з О.Руденко та В.Тучею);

  • Механізми державного управління демократичними змінами (2015 рік, у співавторстві з В.Башкатовим).

Заслуговує на увагу і те, що створена автором творча обстановка в Інституті проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України сприяла розвитку й наукової школи соціологічного аналізу та синтезу під науковим керівництвом першого заступника директора Інституту, доктора соціологічних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України Ю.П.Сурміна.

Висновки. В статті відображено основні етапи діяльності автора на шляху інтеграції науки, освіти та практики, як обов’язкової умови досягнення професіоналізму. Наведено стислу інформацію про сформовану наукову школу креативного державного управління та найбільш значимі її наукові розробки. Обмежений формат статті дав змогу лише позначити основні наукові результати. Більш детально про наукові ідеї та розробки автора дають уявлення його численні публікації.

На завершення хочу подякувати своїм колегам за великий спільно пройдений шлях інтеграції науки, освіти та практики державного управління та побажати своїм науковим спадкоємцям ніколи не зупинятися на досягнутому на цьому шляху.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка