Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки



Скачати 422.47 Kb.
Сторінка6/6
Дата конвертації17.01.2018
Розмір422.47 Kb.
1   2   3   4   5   6

Розділ 3. Вербалізації концепту "кохання"

У спілкуванні закоханих поєднуються елементи як особистісного, так соціально-детермінованого дискурсів. З одного боку, комунікація між закоханими визначається як personalized communication/ idiomatic communication (R. A.Bell, N.L. Buerkel-Rothfuss, K. E.Gore), якому притаманне використання лексичних одиниць або висловлювань, що мають символічне значення лише для двох закоханих (relationship-specific messages, personal idioms). Використання цих лексичних одиниць або висловлювань кимось іншим може розглядатися як порушення приватності (invasion of privacy), оскільки вони втілюють тенденцію мовців до створення емоційної близькості, „втаємниченості”. З іншого боку, мовлення закоханих має характеристики соціальної детермінованості, а також характеризується наявністю ритуальних компонентів у спілкуванні закоханих. Ці елементи найяскравіше простежуються у комунікативній ситуації „освідчення у коханні”, яка є культурним текстом, що включає в себе елементи різних кодів: акціонального, предметного, вербального, персонального та темпорального.

Основними загальними рисами дискурсу кохання є його підвищена емоційність, ритуальність, реалізація парольної функції мовлення (вживання мовних одиниць символічного значення, які відомі лише закоханим) та кооперативно-спрямованої стратегії ввічливості, більша порівняно з іншими комунікативними ситуаціями тенденція до граничної відвертості про себе (self-disclosure), наявність особливого культурно-детермінованого невербального коду.

Дискурсивні особливості мовлення закоханих залежать від психологічного портрету кожного із учасників такого спілкування. Теоретичною базою при виділенні в дискурсі кохання типових особистостей-учасників спілкування закоханих стало поняття „мовної особистості”, яке активно розробляється сучасною лінгвістикою (Ю.М. Караулов, В.І. Карасик, С. Г.Воркачев, Ф.С. Бацевич). У роботі виділено такі типи мовних особистостей, як: романтичний закоханий (romantic lover), суб’єкт кохання-гри (ludus lover), прагматичний закоханий (pragmatic lover), маніакальний закоханий (maniac lover), та суб’єкт кохання-агапе (agapic lover). Така типізація дозволяє описати характерні ситуації спілкування, в яких проявляються ці особистості, виділити основні жанри комунікативної взаємодії, проаналізувати стильові регістри та емоційну тональність спілкування, яке детермінується саме цим типом мовної особистості у дискурсі кохання.

Прототиповим жанром, в якому реалізується характерна для романтичного закоханого домінанта мовленнєвої поведінки, є любовне листування. Характерною рисою мовлення романтичних закоханих є вживання „естетичної" та позитивно-оцінної лексики, що вживається відносно фізичної або духовної краси об’єкта кохання. Жанру романтичного листування притаманна особлива конфігурація дейктичного простору, в якому основними дейктиками є I та YOU. Конфігурацію І - YOU в любовних листах конкретизує використання речень за моделлю You are my X (Y, Z). Таке вербальне присвоєння відображає прагнення закоханого заволодіти об’єктом кохання; a також імплікує, що адресат має велике значення для адресанта: You are my heart and soul. You are my inspiration. You are my everything (LL). У жанрі любовного листування провідною є тактика „визначення обраності адресата адресантом”. Для її реалізації підкреслюється одиничність, ексклюзивність об’єкта кохання. Зокрема, це можне відбуватися за допомогою вживання означеного артиклю як частини предикату дейктика YOU. У функції іменної частини складного присудка вживаються лексеми загальної семантики (man, woman, one, тощо): You are truly the woman, the partner and the wife I have only dreamed of until now. You are so "The Man." You are "The One", the only one, the man I love (LL).

Любовне листування характеризується особливостями конфігурації темпорального дейксису. Найважливішим видом часового дейксису у мовленнєвому портреті романтичного закоханого та, зокрема, у жанрі любовного листування є пантемпоральний дейктик always. Існує тенденція закоханих передавати своє почуття як довготривалий, а не тимчасовий стан, вживаючи так звану „диспозиційну мову” („dispositional or continuous language”). Описуючи своє кохання, мовці схильні характеризувати його за допомогою підсумкових тверджень про почуття („summary affect statements”), що імплікують довготривалість взаємовідносин (S.Duck): I love you, Harley, I'll always love you, and you'll always love me (LL).

Вербальний портрет мовної особистості - суб’єкта кохання-гри детермінується психологічною установкою на гру в комунікації. Прототиповим жанром, в якому реалізується кохання-гра, є романтичний флірт. Для мовної особистості суб’єкта кохання-гри характерними є недомовки, приховування приватної інформації про себе:

KAT (continuing) When you were gone last year - where were you?

PATRICK Busy

KAT Were you in jail?

PATRICK Maybe.

KAT No, you weren't

PATRICK Then why'd you ask?

KAT Why'd you lie?

He doesn't answer, but instead, frowns and turns up the music (K. Lutz).

Основною є куртуазна комунікативна стратегія. Частотним є використання такого комунікативного прийому, як використання неправдивих тверджень. Відповідно, емоційна тональність спілкування, детермінована психологічними особливостями мовної особистості суб’єкта кохання-гри, є позитивно-спрямованою, із елементами гри з партнером. На мовленнєво-поведінковому рівні частотним є використання жартів, іронічних висловлювань, спостерігається відсутність властивої романтичному коханню патетичності та тенденції до граничної відвертості про себе (self-disclosure). Навпаки, для мовної особистості суб’єкта кохання-гри характерними є недомовки, приховування як приватної інформації про себе, так і своїх комунікативних намірів, адресат має весь час здогадуватися про рівень зацікавленості адресанта.

У повсякденному спілкуванні для мовної особистості прагматичного закоханого характерною є раціонально-евристична стратегія мовленнєвої поведінки. У пропозиціях про почуття кохання спостерігаються дискурсивні маркери логічних відносин причини, наслідку або умови: And that, logically, leads me to the obvious conclusion - that I love you, and that we must be married as soon as possible [BNC]. Констатація факту в дискурсі прагматичного кохання переважає над гіперболізацією, спостерігається тенденція до максимальної точності, буквальності та правдивості у висловлюваннях, відчутна орієнтація на з’ясування реального стану справ, що не враховує емоції співрозмовника: Why would I send flowers? What's the occasion? (M. Shyamalan). Мовна особистість прагматичного закоханого реалізується, як правило, у побутовому дискурсі, у різноманітних ситуаціях повсякденного спілкування. Основною концептуальною метафорою прагматичного кохання є метафора LOVE IS A BUSINESS, наприклад: But, in any case, for the thrifty bourgeois love-insurance, with its daily payments of patience, forbearance, and resignation, she was no longer eligible (М.Mccarthy).

Основною стратегією особистості маніакального закоханого є здійснення сильного емоційного впливу (вербально та невербально) на адресата з метою втримання та контролю над його почуттям. У межах цієї стратегії розглядаються дві тактики вербальної поведінки. Перша полягає у цілеспрямованому намірі викликати емоцію жалю, співчуття у адресата, зокрема, шляхом приниження себе та звеличення співрозмовника. З тактикою викликання емоцій співчуття та жалощів у адресата пов’язані мовні прийоми опису власного почуття як вкрай болісного, такого, що має сильний вплив на самопочуття мовця: When my love affairs break up, I get so depressed that I have even thought of suicide [BNC]. Метафорична репрезентація власного почуття (self-report statements) у мовленні маніакального закоханого буде представлена концептуальними метафорами у вигляді схеми: PHYSIOLOGICAL EFFECT OF LOVE IS LOVE (наприклад, LOVE IS ILLNESS, LOVE IS MADNESS, LOVE IS INTOXICATION, LOVE IS PAIN та ін.). Друга тактика включає в себе більш агресивні, владні прийоми контролю над адресатом, інвективні стратегії, тощо. Мовна особистість маніакального закоханого може реалізувати себе в афективному, владному типі дискурсу, у вживанні „емоційної тираніі”, що реалізується в інвективній мовленнєвій поведінці, наприклад, риторичних питаннях (Do you love me, then?), звинуваченнях (You don’t love me), демонстративній вербальній поведінці (I don’t care if you still love me or not), погрозах (And if you don’t do that, I will fall ill or become very unhappy), категоричних вимогах (I have done so much for you, so now you should do this for me. I want you to live your life according to my beliefs and ideas). Важливо, що метою маніакального закоханого є не стільки контроль над діями адресанта, скільки контроль над його (її) внутрішнім світом: I need you to need me, and to look after me exactly the way I have in mind. I need your attention, your sympathy, your consent, your time, your presence, your love [BNC].

Мовна особистість суб’єкта кохання-агапе описує своє почуття відповідно до існуючих моделей теоретичного опису цього типу кохання. Мовній особистості суб’єкта кохання-агапе властива всеохоплююча адресатність: певна „розмитість" образу адресата, яким може бути як кохана людина, так і родич, і друг, і навіть знайомий. Зважаючи на існуючу в англо-американській культурі систему цінностей, таких, як: personal growth, individual freedom, self-reliance, враховуючи індивідуалістичність західної культури в цілому, можна зробити висновок, що якщо кохання-агапе і має високий аксіологічний статус у філософії та релігії, то у повсякденній, „наївній” свідомості агапе не належить до основних цінностей суспільства. Кохання-агапе переважно передається теоретично-описово, дистанційовано. Вживання дієслів переважно активного способу теперішнього часу концептуалізує таке кохання як субстанцію/силу, наділену характеристикою акціональності: Love makes us see the truth, makes it our duty to tell the truth. Love drives us, even when we are not aware of it (BNC).

Вербальна поведінка кожної типізованої мовної особистості у дискурсі кохання є реалізацією інтуїтивних та осмислених фонових знань комуніканта щодо кохання, нормативних засобів його вербального вираження та позалінгвальних компонентів, що супроводжують любовне спілкування. Комунікативна ситуація конфлікту між мовними особистостями різних типів кохання може спричинятися конфліктністю стилів вербальної поведінки, комунікативної програми в цілому. Так, комунікативний конфлікт між мовними особистостями маніакального та прагматичного закоханих може бути результатом розбіжностей у виборі типу аргументації. Якщо для мовної особистості суб’єкта кохання-манії властивою є емоційна аргументація, використання емоційного тиску на адресата, то мовна особистість прагматичного закоханого реалізується переважно у логічній аргументації. Типізація мовних особистостей того чи іншого різновиду кохання повинна також враховувати ґендерний аспект конкретної комунікативної взаємодії. Відомо, що жінки є більш орієнтованими на соціальну інтеракцію та спілкування в цілому. У неконфліктних ситуаціях спілкування жінки є більш уважними слухачами, які вживають більше емпатичних тверджень (empathy statements) та налагоджують емоційний контакт між комунікантами. Стосовно конфліктних комунікативних ситуацій відомо, що жінки більш емоційно поводяться під час вербального конфлікту: Women are more demanding, using threats, "guilt trips," and personal attacks to persuade. They send more double messages: smile and say, "You're terrible!" (D. Tannen).

Невербальні компоненти комунікації між закоханими є важливою складовою дискурсу кохання, природа яких може бути різною. Невербальний код спілкування закоханих включає в себе спектр неконтрольованих реакцій, які відображають підвищену емоційність. Невербальні компоненти спілкування між закоханими включають також низку комунікативно-значимих елементів, які є індикаторами почуття або романтичної зацікавленості та спрямовані на об’єкт почуття. Окрім цього, існує комплекс позамовних компонентів спілкування, які функціонують як маркери романтичних стосунків між закоханими та спрямовані на аутсайдерів комунікативної ситуації (affiliation cues, tie signs).

Висновки

Таким чином можна зробити висновки:

1. Концепт "кохання", вербалізований засобами сучасної англійської мови, включає в себе як наївні/буденні, так і наукові уявлення про відповідне почуття та є складним ментальним утворенням в єдності його понятійного, ціннісного та образного компонентів. Понятійний компонент концепту "кохання" розкривається у визначеннях кохання, що існують в англомовних наукових концепціях та теоріях, які утворюють фрагмент наукової картини світу. Центральне положення в філософській картині світу, об’єктивованій в англійській мові, посідає концепт егалітарного кохання до всіх, agape, та його англійські відповідники absolute love, ultimate love, supreme love. Концепт "кохання" в англомовних роботах з психології представлений розмаїтою типологією почуття кохання між чоловіком та жінкою, головними в якій є passion, intimacy, commitment.

2. Концепт "кохання" в наївній мовній свідомості є комплексом буденних уявлень про кохання та має ключові ознаки недиференційованості, подвійності, дуальності, цінності, багатоаспектності відповідного почуття, що відображується у стійких атрибутах лексеми love, пареміях та мовних кліше. Ціннісний аспект концепту "кохання" в сучасній англійській мові проявляється в існуванні культурно-детермінованої аксіологічної шкали різних за природою, основними ознаками та оцінкою почуттів (real love, infatuation, possessive love).

3. Образний компонент концепту "кохання" в сучасній англійській мові об’єктивується низкою когнітивних метафор, які мають рекурентний характер в синхронічному та діахронічному аспектах. Ці метафори розподіляються на три основні групи: онтологічні (метафори, пов’язані з вмістищами та субстанціями), структурні (метафори, пов’язані з людською діяльністю, з фізіологічними станами людини, з природними явищами, з живими істотами) та просторові (метафори, які концептуалізують кохання як рух по вертикалі, рух по горизонталі, рух вбік та просторово-темпоральна метафора початку руху).

4. Вербальне вираження почуття кохання пов’язано із соціо-культурними нормами суспільства. Мовлення закоханих обумовлюється соціальними, культурними, історичними, ґендерними, психологічними факторами, що дозволяє виділити його в окремий дискурс - дискурс кохання, який має особливості як вербального, так і невербального характеру.

5. Типи мовних особистостей (romantic lover, game-playing lover, pragmatic lover, possessive lover, agapic lover) у дискурсі кохання характеризуються реалізацією особливих мовленнєвих стратегій. Для романтичного закоханого провідною є стратегія визначення одиничності, ексклюзивності об’єкта почуття; для суб’єкта кохання-гри основною є куртуазна комунікативна стратегія; для суб’єкта кохання-манії основною стратегією є вербальне та невербальне здійснення сильного емоційного впливу на адресата з метою втримання та контролю над його почуттям. Для прагматичного закоханого характерною є раціонально-евристична стратегія мовленнєвої поведінки, що спирається на розсудливість та здоровий глузд. Мовній особистості суб’єкта кохання-агапе властива „всеохоплююча адресатність”.

Проведене комплексне дослідження концепту "кохання" у сучасній англійській мові показало, що відповідний концепт існує у свідомості носіїв англійської мови як складне ментальне утворення, яке конденсує різнопланові уявлення про почуття кохання. Ці уявлення експлікуються різноманітними мовними засобами: окремими лексемами, словосполученнями, пареміями, кліше, метафоричними виразами, тощо. Окрім цього, концепт "кохання" як комплекс інтуїтивних та усвідомлюваних знань про почуття є фактором, що регулює вербальну та невербальну поведінку мовців у ситуаціях спілкування між закоханими.

У роботі вербалізований в англійській мові концепт "кохання" розглянуто як складову наукової (філософської та психологічної) та наївної картин світу. На відміну від наївно-мовних, філософські та наукові уявлення, систематизовані в межах різноманітних концепцій, є універсальними, точнішими та детальнішими. В англомовних філософських роботах розроблені різноманітні класифікації кохання за суб’єктом (parental, mating love), об’єктом (eros, philia, agape) або природою почуття (spiritual love, deficiency love). Пріоритетний ціннісний статус в англійській філософській картині світу має концепт agape, який із суто філософського перетворився на предмет теоретизування у межах інших дисциплін: медицини, етики, релігієзнавства, психології, тощо. У психологічній картині світу найвищий ціннісний статус має концепт consummate love, який є ідеалізованим конструктом „ідеального кохання”, що включає в себе три обов’язкові компоненти: intimacy, passion, commitment.

Наївні уявлення про кохання було досліджено у курсовій роботі на основі їх експлікації у повсякденному мовленні, пареміологічному фонді, публікаціях публіцистичного характеру, тощо. Виявилось, що в наївній картині світу концепт "кохання" є нерозчленованим цілим, яке має ознаку дуальності - наявності двох протилежних ключових ознак, що призводить до диференціації між концептами REAL/TRUE LOVE та INFATUATION, кожен з яких має свої концептуальні характеристики та ціннісний статус у суспільстві, а також багатоаспектність, яка відображається у пареміологічному фонді англійської мови.

У курсовій роботі показано, що в ціннісному аспекті для британської та американської лінгвокультур найбільш високий статус має концепт REAL/TRUE LOVE (кінцева цінність), інструментальною цінністю може виступати концепт INFATUATION та інгеретно негативний ціннісний статус має концепт POSSESSIVE LOVE, який протистоїть основним цінностям англо-американської культури.

Образний вимір концепту "кохання" у сучасній англійській мові проаналізовано на основі конвенціональних метафоричних виразів, які є типовими для опису відповідного почуття. У роботі виділено 36 концептуальних метафор, які є основою як для мовлення про кохання, так і для створення нових, індивідуальних образів. Виявилось, що в метафоричному представленні концептуальний референт "кохання" має стійкі асоціати із явищами природи (водою, вогнем, повітрям та ін.), з видами людської діяльності (зокрема, війною, обробкою землі, спілкуванням, ідолопоклонінням, тощо), зі станами людини (голодом, спрагою, сп’янінням, болем та ін.) та живими істотами (людиною, тваринами, рослинами). Окрім цього, концепт "кохання" у сучасній англійській мові представлений низкою онтологічних та просторових метафор.

З дискурсивних позицій концепт "кохання" в сучасній англійській мові розглянуто як фактор, який регулює вербальну поведінку носіїв мови. На основі виділення у сучасній англомовній психології окремих „стилів" кохання у курсовій роботі були виділені п’ять типів мовних особистостей. Це дозволило не лише охарактеризувати психологічний портрет відповідних мовних особистостей та типовий для них вибір мовленнєвих стратегій, але й описати типові ситуації спілкування, в яких проявляються ці особистості, виділити основні жанри комунікативної взаємодії, проаналізувати стильові регістри та емоційну тональність спілкування, яке детермінується саме цим типом мовної особистості у дискурсі кохання. У курсовій роботі показано, що вербальна поведінка кожної типізованої мовної особистості у дискурсі кохання є дискурсивною реалізацією інтуїтивних та осмислених фонових знань комуніканта щодо кохання, нормативних засобів його вербального вираження та позамовних компонентів любовного спілкування. Це дозволило розглянути ситуації комунікативного конфлікту в дискурсі кохання як результат конфлікту ментальних уявлень про відповідне почуття в їх дискурсивній реалізації.

Список використаної літератури

1.Архангельський В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. - Ростов-на-Дону: Научная литература, 1964. - 216 с.

2.Баранцев К.Т. Англійські прислів’я та приказки. - К.: Радянська школа, 1973. - 176 с.

3.Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка: Учебное пособие по спецкурсу для филологов. - Пермь: Русский дом, 1974. - 158 с.

4.Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. Монографія. - К.: Логос, 2004. - 71 с.

5.Горький М. О том, как я учился писать. Збірник статей "О литературе". - М.: Высшая школа, 1955. - 331 с.

6.Ґудзик К. Про що говорить мова? - К.: "День" №161, 2004. - 50 с.

7.Иванчикова Е.А. Лексический повтор как экспрессивный прием синтаксического распространения. // Мысли о современном русском языке. - М.: Просвещение, 1969. - 256 с.

8.Кириллова Н.Н. О денотате фразеологической семантики. // Вопросы языкознания №1, 1986. - 318 с.

9.Корень О.В. Коммуникативно-прагматические аспекты английских пословиц. // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі. Збірник наукових праць. - Суми: Ризографія СумДУ, 1999. - 219 с.

10.Корень О.В. Системно-функціональні особливості англійських прислів’їв. Автореферат. - Суми: Ризографія СумДУ, 2000. - 22 с.

11.Кунин А.В. Английская фразеология. - М.: Русс. яз., 1970. - 218 с.

12.Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - 2-е изд., перераб. - М.: Высш. шк., Дубна: Феникс, 1996. - 381 с.

13.Кузько П.В. До питання про перспективність дослідження паремій. - Мелітополь: видавництво Мелітопольський державний педуніверситет, 2003. - 140 с.

14.Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. - Л.: Госкнига, 1977. - 109 с.

15.Пазяк М.М. Нові видання в пареміології: Народна творчість та етнографія. - К.: Наукова думка, 1989. - 206 с.

16.Пермяков Г.Л. Основы структурной паремиологии. - М.: Наука, 1988. - 237 с.

17.Пирогов В.Л. Структура і семантика паремійних одиниць японської, англійської, української та російської мов: типологічний та лінгвокультурологічний аспекти. Автореф. - К.: Київський Національний Лінгвістичний Університет, 2003. - 22 с.

18.Тарланов З.К. Русские пословицы: синтаксис и поэтика. - Петрозавод: Петрозаводский государственный університет, 1999. - 248 с.

19.Тарланов З.К. Становление типологии предложения в русском языке в ее отношении к этнофилософии. - Петрозавод: Петрозаводский государственный університет, 1999. - 208 с.

20.Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. - М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. - 288 с.

21.Телия В.Н. Что такое фразеология. - М.: Высш.шк., 1966. - 278 с.

22.Типология и взаимосвязи фольклора народов СССР. Поэтика и стилистика. - М.: Наука, 1980. - 343 с.

23.Фелицина В.П., Прохоров Ю.Е. Русские пословицы, поговорки и крылатые выражения. - М.: Русский язык, 1979. - 182 с.



24.Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию Изд.2-е, доп. - М.: УРСС Комкнига, 2005. - 336 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconМета: поглибити та закріпити знання дітей про свята та обряди українського народу; формувати почуття прекрасного, естетичний смак; розвивати бажання читати прислів’я, приказки, заклички, скоромовки, співати, танцювати
Обладнання та матеріали: дерево верби, різнокольорові стрічки, дідухи, тістечка-жайворонки
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconСвітова література клас Усього – 0 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години; контрольних робіт – годин
Фольклор, його характерні ознаки. Фольклорні жанри різних народів (прислів’я, приказки, загадки, пісні). Гуманістичні цінності, втілені...
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconСвітова література клас Усього – 70 годин; текстуальне вивчення творів – 56 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години
Фольклор, його характерні ознаки. Фольклорні жанри різних народів (прислів’я, приказки, загадки, пісні). Гуманістичні цінності, втілені...
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconКуп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мудре слово вислови про Україну, рідний край, українську мову та пісню
Щоб крилаті вислови були завжди під рукою, ми уклали збірку «Мудре слово», до якої уміщено вислови видатних митців сучасності та...
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconЗнайди до кажного прислів'я речення, яке виражає його думку. Знайди до кажного прислів'я речення, яке виражає його думку
Придумай для тексту таку назву, щоб в ній відбилася головна думка, використовуй приказку або прислів'я
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconГ. Бойко «Як невдаха виступав»; «Хвастунець Сашко»
Гра «Шифрувальник». Кожен учень отримує картку І складає прислів’ями учні На столах перевернуті листки з прислів’ями
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки icon8 клас І варіант українська мова
Пригадайте й запишіть українські народні прислів’я, які є односкладними реченнями. Назвіть тип цих речень. Чому, на вашу думку, прислів’я...
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconВидатні англійські письменники та їх твори 8 клас
Вступна частина If you want to be famous after you are
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconУкраїна І європейський світ (українсько-англійські історичні зв’язки)
Напрям підготовки 020303 Філологія* Мова І література
Баранцев К. Т. Англійські прислів’я та приказки iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка