Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини»



Сторінка1/5
Дата конвертації22.03.2018
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4   5



Батьківський всеобуч

«Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини».

Нащо й клад , коли в сімї лад.
Кажуть, діти - дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати. Дійсно, великий дар природи - продовжити себе в дітях. І не знайдеться, мабуть, серед усієї батьківської громадськості всієї планети жодного батька чи матері, які б не хотіли бачити свою дитину добре вихованою, і яка б успадкувала усе найкраще від батька-матері.

Але чому ж у реальному житті діти не виправдовують надій та сподівань своїх батьків? Чи не тому, що до питань виховання часто підходимо однобоко, дбаючи здебільшого про задоволення фізіологічних потреб дитини і менше турбуючись про розвиток духовності, моральності, розуму. Ще Плутарх говорив про тих батьків, які дбають лише аби нагодувати та одягнути дитину, що вони нагадують людей, які краще турбуються про чобіт, ніж про саму ногу. Саме про розумну батьківську любов хочемо повести мову.

По вулиці ідуть мати, батько і маленьке дитинча. Воно ясними світлими оченятами вдивляється в навколишній світ і з повною довірою сприймає все навколо себе. Батько і мати з великою любов'ю і захопленням дивляться на свою крихітку, рум'яну, веселу, гарно вдягнену, пишаються і милуються нею.


Куди ж часто зникає любов, близькість між батьками і дітьми, коли доні чи сину 15-16 років?!!! Розумна батьківська любов?.. На чому вона грунтується?

Перш за все на довірі, повній і взаємній між батьками і дітьми, починаючи з раннього віку.

Практика підказує, де батьки виконують не тільки функції батьків, але є друзями для своїх дітей, де відсутні, авторитарний стиль спілкування, нав'язливість, постійні спроби вивищуватися перед дітьми, там існує довіра, взаємна повага дітей і батьків, менше виникає складних педагогічних проблем та ситуацій.

А хто його знає. Таке, мабуть, удалося. Я його вже і паском била, і вовком лякала, і за вуха тягала, а він плаче, та й годі.

Ввічливою і зовні співчутливою можна зробити людину силоміць, але розвинути в ній сердечність, внутрішню культуру таким методом неможливо. У вихованні немає дрібниць.

Найбільше хиб батьки допускають при вихованні одинаків, які часто виростають егоїстами. Психологи називають таку дитину "кумиром у сім'ї". "Не сотвори собі кумира", - попереджає Святе Письмо.

Якогось єдиного універсального рецепту розумної батьківської любові, можливо, і немає.

Спробуємо дати декілька порад.

1. Розумна батьківська любов повинна базуватися на взаємній довірі. Ні син, ні доня з раннього дитинства не повинні таїти від батька з матір'ю найменші порухи своєї душі, щоб саме до батьків бігли діти зі своїми радощами, горем, невдачами, із визнанням своєї провини, за порадою, співчуттям, втіхою.

2. Не намагайтеся і не прагніть задовольняти всі, навіть найменші забаганки і бажання дитини, бути у неї на "побігеньках". Це здебільшого викликає таку хворобу, як "нарцисизм", самозакоханість, егоїзм, що у перспективі може негативно позначатися на стосунках з рідними людьми та колегами.

3. Не відштовхуйте дитину надмірною суворістю, строгістю, не викликайте страху від спілкування з вами. Це може стати однією з причин скритності, відчуження і створити у майбутньому прірву між батьками і дітьми.

4. Ніколи не виявляйте байдужості до справ дитини.

Якщо двоє за покликом сердець та духовної близькості свідомо, обдумано створили сім'ю, вони тим самим взяли відповідальність одне за одного, за своїх майбутніх дітей, їх духовний світ, фізичне та моральне здоров'я. За майбутнє своє і всіх членів родини.


Що означає сім'я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом. Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?
По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути.

До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Це значить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто зі любові.
А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.
По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або засмучуємо тих, кого Любимо. Тут формується почуття совісті, яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки по-тому, як вона покине рідну домівку.

Дім створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як правило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві називають головною для себе людиною. Це не обов'язково завжди мати, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бувають урівноваженими, спокійними, розсудливими, усе вміють - головне - люблять малюка. Вони, звичайно, і стають незаперечним авторитетом для малюка. На таких людях тримається дім. А ще - на добрих сімейних стосунках.



Мамина школа

  • Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне одного.

  • Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.

  • Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це - найнадійніший спосіб змінити людину на краще).

  • Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка особистість має право відстоювати власну самобутність.

  • Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.

  • Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.

  • Завжди пам'ятати: на нас дивляться, нас слухають, нас наслідують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в майбутньому.

Звичайно, це лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків у сім'ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити найголовніший період в житті ваших дочки чи сина - дитинство - щасливим.

Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного - складові сприятливої родинної атмосфери.



Пам'ятайте, батьки: ваша дитина - найбільша цінність, найбільше щастя, що визначає вашу повну людську затребуваність і сенс буття. І як би вам не було важко (менше часу залишається для себе та коханої людини, професійного росту та ін.), ваша дитина ні в чому не винна перед вами: ні в тому, що з'явилася на світ; ні в тому, що створила вам додаткові труднощі; ні в тому, що не дала очікуваного щастя; ні в тому, що не виправдала ваші сподівання. І ви не повинні вимагати, щоб вона вирішила ці про блеми.

Ваша дитина - не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати їй життя на свій розсуд ви не маєте права.

Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною та милою, її впертість і капризи неминучі так само, як сам факт її життя в сім'ї. У багатьох пустощах малюка винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли його, пошкодували свого часу та сил, стали вимагати від нього того, чого він просто не може вам дати через свій вік та вдачу. Ви повинні завжди вірити в те краще, що є у вашій дитині, у те краще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це краще неодмінно з'явиться. І зберігати оптимізм в усіх своїх педагогічних справах.

Тому що дитинство малюка починається саме з вас, шановні батьки!

Півгодини для дитини

Мама любить свою дитину — це зако­номірно. Але часто не вистачає часу, щоб приділити дитині увагу. Адже в мами завжди багато справ.

Давайте візьмемо за правило — хоча б півгодини протягом дня приділяти синові чи доньці. Вони чекають цього. Знайдіть такий час, коли ви будете спілкуватися тільки зі своєю крихіткою, не відволіка­ючись на домашні справи та телевізор.

Уявіть ситуацію: тільки ви й ваша дитина. Це може бути ЗО хвилин мрій або загадок. Можливо, ви почитаєте казку, а потім разом придумаєте щасли­вий кінець.

А я хочу запропонувати провести пів­години з дитиною за бесідою на тему «Моя сім'я».

Спочатку прочитайте своїй дитині опо­відання «Родове дерево».

Одного хлопчика запитали, як звуть його бабусю, а він не знав.


  • А як же дідуся звати?

  • Не знаю.

  • А як ти до нього звертаєшся?

  • Діду, дай меду.

Смішно, але не дуже. Більше сумно, що є такі хлопчики. Може, вони поза­бували, як тата й маму звати?

— Ех, — каже дід Петро, — хто не має коріння, той, як перекотиполе. Куди


вітер дме, туди й котиться. А гарні дітки знають свій рід: батьків, дідів, прадідів,
прапрадідів. Вони мають свій альбом, фотографії своїх родичів із добрим сло­вом про них. І складають родове дерево. Чим глибше коріння в такого дере­ва, тим міцніше воно стоїть на землі.

Обговоріть з дитиною це оповідання, розпитайте, що вона знає про родичів, погортайте з нею сімейний альбом. Зацікавте дитину й наступного дня спробуйте разом із нею зробити родин­не дерево.

Що для цього потрібно?


  1. Розпитайте у ваших батьків про їхніх батьків (важливо зробити це, поки не пізно).

  2. Залучіть до цієї роботи й свого чоловіка (він теж може багато чого розповісти).

3. Дерево можна запропонувати дітям намалювати, а підліткам — створити
дерево у вигляді таблиці на комп'ютері.

Що в цьому корисного?



  1. Завжди корисно знати своє корін­ня.

  2. Можливо, ви дізнаєтеся щось нове та цікаве для себе.

  3. Дитина зрозуміє, що вона прийшла в цей світ як частина великого цілого.

  4. У вас з'явиться шанс не тільки зга­дати своє дитинство, але й згадати яскраві епізоди минулого та використа­ти їх у педагогічних цілях.

  5. Складаючи родове дерево, в дити­ни з'явиться гордість за свій рід та повага до минулого. Ці якості дуже необхідні для формування гармонійної особистості.

  6. Якщо хтось із родичів був учасни­ком Великої Вітчизняної війни, то його спогади стануть у пригоді.

Як правильно «посадити» родове дерево?

  1. Внизу (коріння) знаходяться найдалекі предки, а крона — це сьогоднішнє покоління. Вершина дерева — дитина, внизу зліва — мама, її сестри, брати. Далі внизу стрілкою від мами — бабуся чи дідусь. Далі внизу від бабусі малюємо крону — це прабабуся та прадідусь, також і від дідуся продовжується крона — це прадід та прабабуся з іншого боку. Від стовбура дерева з правого боку така ж крона (по лінії батька). Жінок зобража­ють у колі, а чоловіків — у прямокутнику.

  2. З'єднуюча лінія між чоловіками й жінками (наприклад, між татом мамою або бабусею й дідусем) є суцільною (безперервною) й означає шлюб, якщо вона перервана, це зна­чить, що шлюб розірвано.

  3. Біля кожного члена сім'ї необхідно вказати прізвище, ім'я та по батькові, в жінок вказати дівоче прізвище і прізви­ще по чоловікові, дату народження та дату смерті, якщо людина померла, місце проживання (країна, місто). Також необхідно зазначити професію та соціальний статус.

Часи, проведені в спілкуванні з дити­ною, не минуть марно для вас, адже спілкування між рідними людьми необ­хідне для нас, як повітря та сонце.

Сподіваюся, мої поради будуть корисні.



Прочитайте дітям


Працьовита в нас сім я

...Сів мій тато до стола,

Я вечерю подала,

Засміявсь татусь до мене:

— Ах, хазяєчка мала!

Працьовита в нас сім я,

отака росту і я.

Недаремно каже мама:

- Помічниця ж ти моя!

(Л. Компанієць)
Родина

Тато, мама, брат, сестричка мила,

Це є мої рідні, моя родина.

Вранці, ввечері, щодня

благаю Бога я,

Щоб в щасті прожила

Родина моя.

(Р. Кабальчинська)



* * *

Що дитині треба?

Дім красивий, білий

І як світлий образ мамин

погляд добрий.

Й батька дорогого чути добре слово,

А ще було б добре мати сестру й брата.
Пограйте з дітьми
Вгадай емоцію

На столі картинкою донизу розклада­ються схематичні зображення емоцій, чи фотографії з яскраво вираженими емо­ціями. Діти по черзі беруть будь-яку картку, не показуючи решті учасників. Завдання дитини — вгадати, що за емо­ція представлена на картинці, чи фото­графії та зобразити її з допомогою міміки, пантоміміки, голосових інтона­цій, постави. Спочатку дорослий може допомагати дітям. Діти-глядачі мають відгадати, яку саме емоцію показує дитина, що саме може спричинити такі емоційні прояви.



Лото настроїв

Для проведення цієї гри необхідно мати набори картинок із зображенням тварин з різноманітною мімікою (напри­клад, до одного набору входить рибка весела, сумна, сердита тощо, до дру­гого: білочка сумна, весела, сердита тощо). Кількість наборів має відповіда­ти кількості дітей, або кількості міні-груп. Дорослий показує дітям схематич­не зображення тієї чи іншої емоції (чи показує сам, описує словами, змальо­вує ситуацію). Завдання дітей полягає у відшукуванні у своєму наборі тваринки з такою ж емоцією.



Назви схоже

Метою гри є активізація словникового запасу слів, що позначають різні емоційні стани. Дорослий називає основну емоцію (або показує схематичне зображення, чи розігрує сам), а діти згадують ті слова, якими позначається ця емоція. Можна дітей розділити на дві команди. Представники кожної команди по черзі називають синоніми. Виграє та команда, що назвала останньою слово.



Танці-протилежності

Завдання полягає в тому, щоб проти­лежними емоціями виразити протилеж­ності почуття в імпровізованих танцях. Отримуючи картки з назвами емоцій (сумний — веселий, жадібний щедрий, боязкий сміливий, нервовий спокійний, бунтарський — покірний, сердитий — задоволений тощо), не показуючи іншим, мають придумати - танок, в якому виявити ці почуття. В парі діти міняються ролями. Завдання інших дітей полягає у відгадуванні почуттів-протилежностей, показаних танцем. Діти, працюючи в парах, мають можли­вість попрацювати з різними партнера­ми.



Як запобігти формуванню заниженої самооцінки малюка?

Діти зі зниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі малюки погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями. На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні.

Знижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитини пред’являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осаджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах.

Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень особистісному розвитку малюка. Для цього батькам можна порадити ставитися більш уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей,а ще допомогти синові чи доньці правильно та об’єктивно оцінювати себе.


ДОВІР'Я ТА РОЗУМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ

Якщо хочеш погубити людину,

дай їй все, що вона хоче.

(Народна мудрість)

Кажуть, діти - дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати. Дійсно, великий дар природи - продовжити себе в дітях. І не знайдеться, мабуть, серед усієї батьківської громадськості всієї планети жодного батька чи матері, які б не хотіли бачити свою дитину добре вихованою, і яка б успадкувала усе найкраще від батька-матері. Але чому ж у реальному житті діти не виправдовують надій та сподівань своїх батьків? Чи не тому, що до питань виховання часто підходимо однобоко, дбаючи здебільшого про задоволення фізіологічних потреб дитини і менше турбуючись про розвиток духовності, моральності, розуму. Ще Плутарх говорив про тих батьків, які дбають лише аби нагодувати та одягнути дитину, що вони нагадують людей, які краще турбуються про чобіт, ніж про саму ногу. Саме про розумну батьківську любов хочемо повести мову.

По вулиці ідуть мати, батько і маленьке дитинча. Воно ясними світлими оченятами вдивляється в навколишній світ і з повною довірою сприймає все навколо себе. Батько і мати з великою любов'ю і захопленням дивляться на свою крихітку, рум'яну, веселу, гарно вдягнену, пишаються і милуються нею.




Куди ж часто зникає любов, близькість між батьками і дітьми, коли доні чи сину 15-16 років?!!! Розумна батьківська любов?.. На чому вона грунтується?

Перш за все на довірі, повній і взаємній між батьками і дітьми, починаючи з раннього віку.

Практика підказує, де батьки виконують не тільки функції батьків, але є друзями для своїх дітей, де відсутні, авторитарний стиль спілкування, нав'язливість, постійні спроби вивищуватися перед дітьми, там існує довіра, взаємна повага дітей і батьків, менше виникає складних педагогічних проблем та ситуацій.

А хто його знає. Таке, мабуть, удалося. Я його вже і паском била, і вовком лякала, і за вуха тягала, а він плаче, та й годі.

Ввічливою і зовні співчутливою можна зробити людину силоміць, але розвинути в ній сердечність, внутрішню культуру таким методом неможливо. У вихованні немає дрібниць.

Найбільше хиб батьки допускають при вихованні одинаків, які часто виростають егоїстами. Психологи називають таку дитину "кумиром у сім'ї". "Не сотвори собі кумира", - попереджає Святе Письмо.

Якогось єдиного універсального рецепту розумної батьківської любові, можливо, і немає. Спробуємо дати декілька порад.

1. Розумна батьківська любов повинна базуватися на взаємній довірі. Ні піп, ні доня з раннього дитинства не повинні таїти від батька з матір'ю найменші порухи своєї душі, щоб саме до батьків бігли діти зі своїми радощами, горем, невдачами, із визнанням своєї провини, за порадою, співчуттям, втіхою.

2. Не намагайтеся і не прагніть задовольняти всі, навіть найменші забаганки і бажання дитини, бути у неї на "побігеньках". Це здебільшого викликає таку хворобу, як "нарцисизм", самозакоханість, егоїзм, що у перспективі може негативно позначатися на стосунках з рідними людьми та колегами.

3. Не відштовхуйте дитину надмірною суворістю, строгістю, не викликайте страху від спілкування з вами. Це може стати однією з причин скритності, відчуження і створити у майбутньому прірву між батьками і дітьми.

4. Ніколи не виявляйте байдужості до справ дитини.

Якщо двоє за покликом сердець та духовної близькості свідомо, обдумано створили сім'ю, вони тим самим взяли відповідальність одне за одного, за своїх майбутніх дітей, їх духовний світ, фізичне та моральне здоров'я. За майбутнє своє і всіх членів родини.

 

Що означає сім'я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом.Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?
По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де
ми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Це


значить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто зі любові.
А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.
По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується
усвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або засмучуємо тих, кого Любимо. Тут формується почуття совісті,
яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому ;
шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки по
тому, як вона покине рідну домівку.

Дім створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як правило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві називають головною для себе людиною. Це не обов'язково завжди мати, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бувають урівноваженими, спокійними, розсудливими, усе вміють - головне - люблять малюка. Вони, звичайно, і стають незаперечним авторитетом для малюка. На таких людях тримається дім. А ще - на добрих сімейних стосунках.



Як же побудувати родинні стосунки?

  • Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне одного.

  • Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.

  • Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це - найнадійніший спосіб змінити людину на краще).

  • Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка особистість має право відстоювати власну самобутність.

  • Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.

  • Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.

  • Завжди пам'ятати: на нас дивляться, нас слухають, нас наслідують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в майбутньому.

Звичайно, це лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків у сім'ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити найголовніший період в житті ваших дочки чи сина - дитинство - щасливим.

Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного - складові сприятливої родинної атмосфери.

Пам'ятайте, батьки: ваша дитина - найбільша цінність, найбільше щастя, що визначає вашу повну людську затребуваність і сенс буття. І як би вам не було важко (менше часу залишається для себе та коханої людини, професійного росту та ін.), ваша дитина ні в чому не винна перед вами: ні в тому, що з'явилася на світ; ні в тому, що створила вам додаткові труднощі; ні в тому, що не дала очікуваного щастя; ні в тому, що не виправдала ваші сподівання. І ви не повинні вимагати, щоб вона вирішила ці про блеми. Ваша дитина - не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати їй життя на свій розсуд ви не маєте права.

Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною та милою, її впертість і капризи неминучі так само, як сам факт її життя в сім'ї. У багатьох пустощах малюка винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли його, пошкодували свого часу та сил, стали вимагати від нього того, чого він просто не може вам дати через свій вік та вдачу. Ви повинні завжди вірити в те краще, що є у вашій дитині, у те краще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це краще неодмінно з'явиться. І зберігати оптимізм в усіх своїх педагогічних справах.

Тому що дитинство малюка починається саме з вас, шановні батьки!

 



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconРівне 2011 «Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе»

Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Джакомо Джойс» — своєрідний жанр психологічного есеСлайд 11 Слайд 12, так як головна увага у творі приділяється внутрішньому світу особистості, її думкам, стану душі
Д. Джойса за жанром як есе, причому як психологічне есе, так як головна увага у ньому приділяється внутрішньому стану душі героїв....
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconСкладові частини моделі ідеального вчителя
...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconХристиянські традиції в системі дошкільного виховання
Формування всебічно розвиненої особистості зі стійкими моральними устоями – головна мета як дошкільного виховання, так І освіти загалом....
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconГоловна мета – виховання поваги до права І законності як ціннісної настанови особистості молодого громадянина, розуміння соціальної та юридичної відповідальності за свої дії. Учасники проекту
Учасники проекту: старшокласники загальноосвітніх навчальних закладів, педагоги, батьки, громадськість
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconВ умовах демократизації суспільства особливого значення набуває актуальність інноваційних підходів у вихованні
Щоб сучасна молодь стала в майбутньому єдиним народом, здатним творити власну долю, треба аби вона за час свого навчання, виховання...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconШкола сприяння здоров’ю
Виховання гармонійно розвиненої особистості, активної участі кожної дитини у творенні власного фізичного І духовного здоров’я
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії в 7- 11 класах.»
В державній національній програмі «Україна ХХІ століття» відзначається: «Загальна середня освіта повинна забезпечувати продовження...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії в 7- 11 класах.»
В державній національній програмі «Україна ХХІ століття» відзначається: «Загальна середня освіта повинна забезпечувати продовження...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconКонспект уроку української літератури у 6 класі Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні.
Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. «Мрії», «Як дитиною, бувало…». Неповторний світ дитинства в цих...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка