Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини»



Сторінка3/5
Дата конвертації22.03.2018
Розмір0.84 Mb.
1   2   3   4   5

Варіант третій: «Робін Гуд»

Негарний вчинок може бути реакцією на об­разливу поведінку власника речі, який хизував­ся нею, виказуючи свою зверхність, принижував інших дітей, вимагаючи «плату» за можливість погратися цікавою іграшкою. Дитина сприй­має таку ситуацію, як несправедливу, а себе ба­чить жертвою несправедливості: «Чому у нього є, а в мене нема?! Я що — гірший? Ні! Я доїдаю кашу до кінця і одягаюсь на прогулянку першим, а він (власник привабливої речі) весь час драж­ниться. Так нечесно!» — ось приблизний хід ду­мок маленького «винуватця» інциденту.

У такому випадку необхідно з'ясувати разом з дитиною, що таке «добре» і що таке «погано», як слід чинити, а від чого потрібно утримуватися, а відтак навчити її захищати себе та відстоювати свою гідність, протистояти маніпуляціям і про­вокаціям (прикро, але часто-густо провокаційній моделі поведінки діти навчаються підсвідомо, на­слідуючи моделі поведінки батьків).

Варіант четвертий: «Агов, я тут!»

Можливо, на тлі матеріального статку ди­тина не отримує від батьків достатньої емоцій­ної уваги, тепла і любові. Тоді вона знаходить ще не випробуваний, але, як виявляється, доволі ефективний спосіб привернути до себе їх увагу, змусити зосередитися на своїй особистості: по­рушує узвичаєні правила поведінки, свідомо ігно­рує усталені вимоги. І досягає свого — опиняєть­ся у центрі уваги та яскравих емоційних реакцій (байдуже, що негативних!), стає об'єктом хай не­приємних, але жвавих розмов. У такій ситуації дитина розуміє, що від неї хоч якось залежить те, що відбувається у сім'ї. Такий вчинок дитини — сигнал тривоги батькам, який міг би звучати так: «Може, хоч тепер тато нарешті помітить мене і відірветься від комп'ютера, а мама перестане го­динами розмовляти по телефону та поспілкується зі мною. Вони все ж небайдужі до мене». Своїми діями дитина виявляє серйозну не стільки осо­бисту, скільки сімейну проблему, що поступово «руйнує» стосунки у сім'ї, блокує вияви почуттів, віддаляє дитину від батьків. Небезпечно пропус­кати такі важливі сигнали від дитини, закривати на них очі, ставитися до них поверхово, обмежу­ючись покаранням дитини. Отримавши такий сигнал, батькам необхідно розпочати роботу над собою та шукати шляхи налагодження відкри­тих, довірливих стосунків у сім'ї, рівноправним членом якої є дитина.



Варіант п'ятий: особистий приклад

Подумайте, чи не провокуєте ви дитину на крадіжку власною поведінкою: легковаж­ним ставленням до грошей (замість того, щоб по­класти їх до гаманця, розпихуєте по кишенях або скрізь розкидаєте), завищенням значення матері­альних цінностей, нав'язливими розмовами про престижні речі, «шопоголізмом» та захопленістю переглядами фільмів про заможне життя тощо. Залучайте дитину до обговорення сімейного бю­джету та планування витрат. Вона має знати, що гроші заробляють працею, чи фізичною,чи розу­мовою, і водночас вчитися адекватно визначати їх місце у системі цінностей, де пріоритетним за­лишається нематеріальне — дружба, любов, спів­чуття, взаємопідтримка.



КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ »
Значення трудового виховання важко переоцінити. Адже, чим частіше дитина залучається до трудової діяльності, тим швидше вона набуває соціального досвіду, життєвої компетентності. Як відомо, найсильнішим стимулом до діяльності є цікавість. Тому педагогу і батькам треба знати психолого-педагогічні особливості розвитку інтересу до праці.
Етапи формування інтересу.

Інтерес до різних видів праці виникає у дітей вже під час прогулянок та екскурсій на будівельні майданчики, до магазинів, музеїв, у ході спостережень за роботою дорослих, зустрічей з батьками – представниками різних професій, у процесі виконання нових трудових дій тощо. Та ця зацікавленість, як правило, спочатку поверхова, безпосередня: малюків приваблюють новизна робочого місця, інвентарю, окремі моменти праці. Здебільшого така цікавість буває нестійкою, нетривалою. А пізнавальний інтерес до трудової діяльності проявляється в прагненні оволодіти спеціальними знаннями про неї, набути практичних умінь та навичок, пов’язаних саме з цим видом діяльності.

Як свідчать дослідження, формування у старших дошкільнят інтересу до праці (з урахуванням сприятливих психолого-педагогічних умов) проходить у своєму розвиткові 4 етапи.
Послідовність розвитку інтересу до праці.

Потреба в активній діяльності

Пояснення трудових дій дорослим



Показ трудових дій дорослим







Споглядальний інтерес,

особиста емоційна зацікавленість




Усвідомлення завдання




Поява бажання виконати трудові дії





Споглядально-дійовий інтерес,

позитивний емоційний заряд



Перша проба сил

(не підтвердилася чи підтвердилася)


Кількаразове вправлення, набуття досвіду




Уміння виконувати трудові дії




Дієво пізнавальний інтерес



Поява нового способу виконання трудових дій




Переконання в його правильності

(підтвердження успіхом)






Пізнавально - творчий інтерес,

високе емоційне задоволення




Сформовані практичні навички


Творче виконання трудових дій

(схвалення дорослими)


Внутрішня потреба виконувати трудові дії







Систематичне застосування в повсякденному житті

( в мікро- та макрооточенні)



Звичка до праці

Як видно зі схеми, на першому етапі в дітей виникає споглядальний інтерес. Цьому сприяють суто зовнішні обставини: цікаві повідомлення, розповідь вихователя чи його бесіда з малятами про певні трудові дії; показ їх; читання відповідних художніх творів тощо.

Другий етап характеризується виникненням споглядально-дійового інтересу. Дошкільнят зацікавлює новий вид праці, розповідь педагога про професії. Вони ставлять запитання, намагаючись якомога більше дізнатися про трудові дії, їхнє значення, прагнуть виконати ці дії.

На третьому етапі у дошкільнят з’являється дієво пізнавальний інтерес. Вони намагаються осягнути сутність трудового процесу, набувають практичних умінь. Спочатку виконують трудові дії нечітко, роблять зайві рухи (при цьому інтенсивно концентрують довільну увагу) не переносять вивчені дії в повсякденне життя. Згодом, після багаторазового повторення, виконання стає якіснішим: без зайвих рухів, часом – із послабленням довільної уваги й появою можливості для її перерозподілу. Дошкільнята намагаються оцінити результати своєї діяльності, проаналізувати власні успіхи чи невдачі, виявити їх причини. Чим самостійніше та різноманітніша практична діяльність дітей на цьому етапі, тим глибший та стійкіший їхній інтерес.

На четвертому етапі формується пізновально-творчий інтерес. Діти вдаються до пошукової діяльності, роблять спроби якось змінити, раціоналізувати, поліпшити трудовий процес, шукають оптимальні варіанти застосування конкретних дій у грі, повсякденному житті. Коли в дошкільнят уже сформовані практичні навички, коли вони творчо сприймають трудові дії та починають відчувати потребу в них, тоді й виникає звичка до їх виконання.



Як зацікавити працею.

Щоб підтримувати в дітей інтерес до праці на різних етапах його формування, варто застосовувати різноманітні методи та прийоми зацікавлення. Причому слід водночас задіювати розумові (мислитель ні), сенсорні (сприймальні), рухові(психомоторні) та вольові процеси дитини. Не варто забувати й про забезпечення гуманного підходу до організації та педагогічного керівництва посильною працею дошкільнят. Необхідно створювати умови для того , щоб виконання трудових дій викликало у дітей почуття задоволення, радості, сприяло формуванню в них основ особистісної культури, розвиткові індивідуальних інтересів, уподобань та здібностей.

Одне із завдань вихователя в процесі формування пізнавального інтересу до праці – доступно розкривати дітям її роль у житті та здоров’ї людини, підводити їх до самостійних висновків про корисність, суспільну значущість праці, взаємозалежність різних її видів. Найкраще це робити на прикладі виконання представниками різних професій своїх трудових обов’язків. Тут важливо підтримувати інтерес дошкільнят до морального спрямування діяльності дорослих, звертати увагу на те, що вони намагаються старанно, якісно виконувати трудові завдання, узгоджувати свої дії. Щоб зацікавити дітей, педагог, представляючи кожну професію, має дібрати яскраво виражені її ознаки. Захопливими можуть бути екскурсії на виробництво, розповіді людей різних професій.


Значення продукції


Наприклад: під час зустрічі з працівниками сільського господарства дошкільнята ознайомлюються з їх роботою, з технікою, обладнанням та знаряддями праці, з послідовністю виконання трудових дій та їх впливом на результат. Варто дати дітям уявлення про те, що люди, які працюють у сільському господарстві, постачають населення продуктами харчування, а промисловість сировиною. Ознайомлювати дошкільнят з виробництвами, що переробляють сільськогосподарську продукцію, пропонуємо за такою схемою:

продукція,

що випускається


підприємство

сировина






місце, куди відправляють

Так у дітей формується уявлення про суспільну необхідність професій, їхній взаємозв’язок.

Діти шостого року життя здатні аналізувати, узагальнювати, набувати конкретні знання. Тому важливо включати їх у пізнавальну діяльність, яку стимулюють запитаннями причинного характеру: «чому треба підклеювати книжку?», «Навіщо акуратно складати речі в шафі?» тощо. Дошкільнята мають розуміти значення досягнутого результату трудових зусиль, перед ними варто розкривати емоційну привабливість процесу праці. Наприклад, вирвали бур’яни в квітнику – рослинам стало вільніше, вони отримали більше світла й тепла від сонця, поживних речовин з ґрунту; прибрали в кімнаті – стало чисто й затишно. Якщо праця даватиме малятам задоволення, буде емоційно захопливою, це стимулюватиме їхні вольові зусилля під час долання труднощів.

Організовуючи трудову діяльність дошкільнят, варто не просто пропонувати їм виконати певну роботу, а домагатися того, щоб діти сприйняли завдання не як нав’язане дорослим, а як вибране ними самими. Наприклад, педагог каже вихованцям: «Наймолодші дітки охоче грають у «Магазин». Але їм бракує іграшок для цієї гри. Як ви гадаєте, чи зможуть малюки виготовити їх самі? Цікаво, а чи під силу вам ця робота? Чи, може, почекаємо, поки підростете?» або інший приклад: вихователь повідомляє, що в горщиках з кімнатними рослинами затверділа земля. Її треба розпушити, але обережно, щоб не пошкодити корінців. Звертається до дітей: «Хто ж упорається з цим складним завданням?» такі заохочувальні прийоми не лише спонукають дітей до активності, а й сприяють розвитку в них почуття власної гідності.

Бажано залучати дітей і до планування трудового процесу, враховуючи при цьому уподобання кожного вихованця. Педагог ставить запитання: «З чого ліпше розпочати цю роботу?», «Що треба зробити потім?» тощо. Активність та інтерес до трудової діяльності зростуть, якщо під час обговорення плану спонукати дітей висловлювати свої побажання, пропозиції: «Що тобі подобається в цій роботі? Як би ти виконав її?» доцільно також обговорити з дошкільнятами, з якими трудовими завданнями вони зможуть впоратися самі, а де потрібна допомога дорослого.

Організовуючі навіть нові для дітей справи, бажано уникати прямих конкретних указівок, надавати перевагу створенню проблемних ситуацій. Так, можна запропонувати вихованцям самостійно вибрати з наявного асортименту потрібне обладнання та матеріали для роботи.

Варто надавати трудовим завданням ігрового спрямування, бо саме ігрова ситуація викликає й формує в старших дошкільнят інтерес. Так, до дітей «звертаються по допомогу» казкові персонажі; «оживають» звичайні речі; відкриваються «фабрика іграшок», «майстерня працьовитих гномиків»; проводиться День Мийдодіра тощо. Трудові вміння й навички успішно закріплюються під час сюжетно-рольових ігор «Лікарня», «Шкода», «Перукарня», «Бібліотека», «Крамниця» та ін.

У розвитку інтересу та формуванні звички значну роль відіграє контролювання педагогом виконання дітьми трудових дій, їхньої самостійної організації посильної праці. Це можна робити в різні способи. Наприклад, перед грою з елементами трудових дій вихователь роздає дошкільнятам картки, де кожний у ході гри проставляє порядковий номер виконуваних дій. Це дає змогу проконтролювати засвоєння дітьми послідовності операцій, виявити дітей, які уникають трудових завдань. У ході виконання дошкільнятами роботи варто відзначати успішні проміжні результати, стимулювати бажання усунути недоліки, довести розпочате до кінця. Під час колективної трудової діяльності (свідоме прагнення до неї є важливим надбанням старшого дошкільного віку) контроль здійснює не лише педагог, а й самі діти. Вони не лише керують власною поведінкою, контролюють свої дії, а й спостерігають за роботою один одного, допомога ют тому, хто її потребує. Дорослий втручається лише тоді, коли взаємодопомога дітей виявилася неефективною. Контролюючи виконання дошкільнятами трудових дій, дотримання ними гігієнічних вимог, виконання постійного чи тимчасового доручення, педагог обов’язково має враховувати індивідуально-психологічні особливості кожного вихованця. Особливої уваги потребують сором’язливі, невпевнені у собі діти. Бажано помічати й схвалювати їхні навіть незначні успіхи.

У формуванні бажання та вміння старанно, сумлінно ставитися до трудових завдань значну роль відіграє педагогічна оцінка дитячої праці. Так, отримуючи позитивний результат, малюк переживає позитивні емоції, що заохочують його до подальших трудових зусиль, спонукає розширювати діапазон діяльності. Старші дошкільнята особливо чутливі до оцінки дорослого. Вони сприймають його не стосовно своїх дій, а стосовно себе як особистості. Тому бажано, щоб вихователь насамперед, відзначав досягнення дитини, а не зосереджувався на недоліках в її роботі. Якщо позитивні оцінні судження висловлюються в присутності інших дітей, це додає радісних переживань тому, чия поведінка заслуговує на схвалення, і опосередковано діє на однолітків. Важливо вчити дітей радіти як власним успіхам, так і досягненням товаришів: «Мабуть, вам усім приємно, що Таня змогла вишити таку гарну серветку. Привітаємо її з вдалою роботою!» не варто протиставляти результати праці вихованців, бо це принижує гідність одних і може викликати зверхнє ставлення інших. Дитині, яка не впоралася з трудовим завданням, потрібно пояснити причини невдачі, висловити співпереживання та допомогти: «Не сумуй. Коли вчишся чогось нового, не відразу виходить. Я тобі покажу ще раз. Ти зможеш зробити ще краще.» при цьому допомога не має переходити в надмірну опіку. Надавати її слід тоді, коли дитина не змогла самостійно подолати труднощі навіть після неодноразових спроб.

Оцінюючи результат діяльності дошкільника, варто пам’ятати слова з Коментаря до Базового компонента дошкільної освіти, де наголошується: коли в полі уваги педагога – співвідношення між реальними показниками кінцевого продукту, вкладеними особистісними зусиллями виконавця та його здібностями, тоді можна говорити про реалізацію особистісного орієнтованого підходу. До того ж, якщо діти охоче приймають пропозицію дорослого виконати певне трудове завдання, отримують радість, задоволення від роботи, самі звертаються з проханням призначити їх черговими чи дати якесь доручення, можна бути впевненим, що керівництво їх трудовою діяльністю здійснюється за гуманними принципами.


ТВОРЕННЯ ТАЛАНТІВ

Відомо, що в ході інтелектуального розвитку людини кількість клітин кори головного мозку (20млрд.) збільшується незначною мірою порівняно з тією, якою вона була при народженні. Це означає, що ускладнення психічних функцій і формування здібностей до інтелектуальної діяльності відбувається на фоні не кількісних, а якісних змін мозку – підвищення активності його функціонування й ускладнення структури під впливом внутрішніх біологічних і зовнішніх навчальних чинників. Будь-яка дія, якої навчається дитина, заснована на залученні до активної роботи нових мозкових клітин; у ново родженого активно функціонує до 20% усіх мозкових клітин, надалі число активних клітин поступово збільшується. Чим більше клітин здатні в потрібний момент швидко активізуватися і передати нервові імпульси, тим ефективніший й рухоміший процес мислення , тим легше людина освоює нове – для цього є біологічна основа. Одночасно з цим відбувається ускладнення структури мозку: нервові клітини не ізольовані одна від одної; отриманий однією клітиною нервовий імпульс передається іншим, так формуються шляхи для передачі інформації, яка йде від органів відчуття. Збіднене зовнішнє середовище загальмовує ці процеси, а різноманітне – стимулює; тобто зовнішні чинники впливають на внутрішню біологічну структуру мозку. На думку американського нейрофізіолога Х.М. Дельгадо, «… мозок будує себе з зовнішнього середовища».



Підготуйте дитину до дитячого садка

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

Адаптація - це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму.

Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.

Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше — у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинутий емоційний зв'язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. На жаль, не всі діти можуть витримати проблеми адаптації, і це може призвести до розвитку неврозу у дитини.

Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.

Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини і починає заставляти дитину щось робити скоріше, то стрес виявляється ще сильніше. У результаті дитина стає заторможеною і в'ялою, безучасною.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини є проблеми з адаптацією, зверніться до вихователя якомога раніше і запитайте, як краще допомогти дитині подолати цей адаптаційний період. Запропонуйте вихователю звернути на дитину більше уваги.

Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються.

Якщо у дитини нервове захворювання, то віддавати її до дошкільного закладу потрібно не раніше від 3 років — дівчинку і 3,5 року — хлопчика.

Якщо єдина дитина в сім'ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.

Саме ви. батьки, маєте пам'ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме не лише імена вихователів, але познайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина має знати, в яких випадках їй варто звертатися за допомогою до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.

Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині «райського» життя в дошкільному закладі. І те, і інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина стикнеться в дошкільній установі.

Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.

Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини. Батьки мають пам'ятати, що щеплення потрібно зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.

Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.
ПОРАДИ БАТЬКАМ:

ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ТА РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ КАЗКУ?

Усі батьки рано чи пізно чули від своїх любих діток заповітне прохання: «Розкажи мені казку!..» Добре, якщо ви маєте ораторський хист і знаєте добру сотню казок.  А якщо ні? Тоді зазвичай ви берете книгу і починаєте читати… А чи замислювались ви над тим, як обираєте книжки для читання і чи однаково сприймає дитина прочитану казку і ту, яку їй розповіли?

Отже, почнімо з добору літературного матеріалу. Купуючи для дитини книжку, варто мати на увазі  кілька загальних правил:

 1.Книга – це привід для спілкування, а не можливість його уникнути. Через казкові події та персонажів ви зможете краще пізнати свою дитину і зорієнтуватиїї в питаннях морального вибору. Тут головне – відчути, підтримати й заохотити.

2.Підбір казки – питання індивідуальне, і залежить від вподобань та вразливості вашої дитини. Те, що розважить одну дитину, іншій може завдати психічної травми та призвести до снів-жахів (на цьому питанні докладніше зупиняється казкотерапія). Чого лише вартують деякі народні казки з сюжетами про поїдання дітей або сучасні історії про монстрів… Тож прислухайтеся до своєї інтуїції і дійте за принципом «Не нашкодь».

3. Не всі казки – дитячі. На жаль, не всі батьки це знають, проте більшість народних казок створювалися не для дітей, а для дорослих, які збиралися біля вогнищ і переповідали захопливі історії. З часом від цих історій все зайве відсікалося й наразі лишилися зашифровані символічні послання, які бережуть в собі глибоку народну мудрість. Однак адресат цих глибоких історій – таки доросла людина. Це стосується не лише народних казок,а й авторських, а також багатьох мультфільмів.

4. Перш ніж читати казки  дитині, постарайтесь хоча би попередньо проглянути її текст. Таким чином ви, по-перше, вбережете дитину від небезпечного чи неякісного продукту, а по-друге, зможете наперед продумати можливі запитання та завдання до казки.

5. Шукайте якісні книжки: з грамотним художнім текстом, орієнтованими на дитяче сприйняття ілюстраціями та якісною, не шкідливою поліграфією. Якщо книжка рясніє помилками, «прикрашена» недоладними та шаблонними комп’ютерними ілюстраціями, та й на додачу тхне фарбою – закривайте цю книжку і йдіть шукати далі. Інакше можете нашкодити здоров’ю дитини та зіпсувати її художній смак.

6. Зважайте на вікову категорію, на яку орієнтована книжка. Однак підходити до цього питання слід творчо: якщо ваша дитина вже доросла до тих речей, про які йдеться в книжці, сміливо їй читайте. А краще – переказуйте зрозумілими словами, відповідаючи на питання дитини. Не бійтеся складних казок, адже хороша казка – як листковий пиріг: у кожному віці дитина відкриватиме щоразу щось нове. 

Отже, книжку ви вибрали. І що робити далі: читати чи переказувати? Нумо, поміркуймо!




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconРівне 2011 «Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе»

Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Джакомо Джойс» — своєрідний жанр психологічного есеСлайд 11 Слайд 12, так як головна увага у творі приділяється внутрішньому світу особистості, її думкам, стану душі
Д. Джойса за жанром як есе, причому як психологічне есе, так як головна увага у ньому приділяється внутрішньому стану душі героїв....
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconСкладові частини моделі ідеального вчителя
...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconХристиянські традиції в системі дошкільного виховання
Формування всебічно розвиненої особистості зі стійкими моральними устоями – головна мета як дошкільного виховання, так І освіти загалом....
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconГоловна мета – виховання поваги до права І законності як ціннісної настанови особистості молодого громадянина, розуміння соціальної та юридичної відповідальності за свої дії. Учасники проекту
Учасники проекту: старшокласники загальноосвітніх навчальних закладів, педагоги, батьки, громадськість
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconВ умовах демократизації суспільства особливого значення набуває актуальність інноваційних підходів у вихованні
Щоб сучасна молодь стала в майбутньому єдиним народом, здатним творити власну долю, треба аби вона за час свого навчання, виховання...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconШкола сприяння здоров’ю
Виховання гармонійно розвиненої особистості, активної участі кожної дитини у творенні власного фізичного І духовного здоров’я
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії в 7- 11 класах.»
В державній національній програмі «Україна ХХІ століття» відзначається: «Загальна середня освіта повинна забезпечувати продовження...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» icon«Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії в 7- 11 класах.»
В державній національній програмі «Україна ХХІ століття» відзначається: «Загальна середня освіта повинна забезпечувати продовження...
Батьківський всеобуч «Сім’я – головна ланка у вихованні особистості дитини» iconКонспект уроку української літератури у 6 класі Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні.
Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. «Мрії», «Як дитиною, бувало…». Неповторний світ дитинства в цих...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка