Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр



Скачати 256,4 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір256,4 Kb.

УДК 94(477.83/.86)

ББК 63.3(4Укр)52 Юрій Яковлєв

РОМАН ЯРОСЕВИЧ – ПРОВІДНИЙ ДІЯЧ РУРП

У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1890-х рр.
У статті на основі широкої джерельної бази досліджено участь Р.Яросевича в заснуванні та діяльності Русько-української радикальної партії у Галичині. Проаналізовано особливості формування світогляду та становлення суспільно-політичних поглядів відомого діяча. Основну увагу звернуто на організаційно-політичну, публіцистичну та партійну діяльність, взаємовідносини його з членами РУРП.

Ключові слова: Роман Яросевич, Русько-українська радикальна партія, Галичина, журнал Народ”.
Р
© Яковлєв Ю., 2013
усько-українська радикальна партія (РУРП) – перша модерна українська політична партія, у створенні якої взяли активну участь діячі різного віку, неоднакових поглядів та ідейних переконань. Під цим кутом зору інтерес становить постать громадсько-політичного діяча, публіциста, педагога та лікаря за фахом Романа Яросе­вича (1862
–1934)*. Він належав до старшого покоління радикалів, водночас прихильно ставився до “молодого” крила РУРП, був активним діячем краківської групи соціа­лістів. Обрана тема є малодослідженою, питання місця і ролі Р.Яросевича в заснуванні та діяльності РУРП у першій половині 1890-х рр. історики торкалися фрагментарно та епізодично, в контексті висвітлення суспільно-політичних процесів у Галичині другої половини ХІХ ст. Окремі аспекти досліджуваної нами проблеми знайшли відображення в працях сучасних українських істориків Я.Грицака [15], М.Кугутяка [24; 25], О.Жерноклеєва [19; 20], серед зарубіжних – Р.Томчика [53] та деяких інших. Мета стат­ті полягає у спробі висвітлити місце і роль Р.Яросевича в утворенні та практичній діяльності РУРП у першій половині 1890-х рр.

Відомостей про його дитячі та юнацькі роки життя, на жаль, дуже мало. Наро­дився Р.Яросевич у родині священика, здобував освіту в Коломийській гімназії та на філософському факультеті спочатку Львівського, а згодом Віденського університетів [41, с.590]. Формування суспільно-політичних поглядів Р.Яросевича припало на кінець 70-х рр. ХІХ ст., коли в Австро-Угорській імперії активно поширювалися соціалістичні ідеї. У генезисі українського соціалізму в Галичині провідна роль належала відомому громадсько-політичному діячеві з Наддніпрянської України М.Драгоманову [26, с.6; 23, с.126]. Під його ідейним впливом у Галичині виникла радикальна течія, яка, на проти­вагу народовцям і русофілам, прагнула надати українському рухові модерного євро­пейсь­кого характеру [28, с.431, 432]. Радикали, ядро яких становила молодь, одразу ж виступили з різкою критикою існуючого ладу та діяльності старшого покоління наро­довців і русофілів [14, с.135]. Інтерес до радикального руху виявив і Р.Яросевич, со­ціаль­не походження якого не стало цьому перешкодою. Хоча у досліджуваний період впливи греко-католицького духовенства в політичному житті краю залишалися досить значними.

На початку 80-х рр. ХІХ ст. під час навчання у Відні Р.Яросевич належав до укра­їнського студентського товариства “Січ”, а в 1885–1886 рр. був його головою [36, с.234; 37, c.534]. Р.Яросевич брав участь у студентських мандрівках в Галичині, що були організовані за участю І.Франка [38, c.73]. Після здобуття ступеня доктора філосо­фії в галузі слов’янської філології [8, арк.1; 41, с.600] він два роки викладав у Коломий­ській гімназії. Серед його колишніх студентів були В.Стефаник та Л.Мартович [39, с.9; 41, с.616]. У 1888 р. Р.Яросевич видав у Коломиї лінгвістичну розвідку “Über das Euchologium Sinaiticum” (“Про Синайський Требник”) [42, с.99; 43, с.566].

Невдовзі Р.Яросевич переїхав до Кракова, де поступив на медичний факультет Яґеллонського університету та деякий час працював у місцевих гімназіях [41, с.595]. Найголовніші причини свого переїзду Р.Яросевич вказав у листах до М.Драгоманова**. Так, в одному з листів Р.Яросевич писав: “[…] Я 2 роки учительовав в гімназиї – а що там нема виглядів на який такий кавалок хліба – то я тепер тут на медецині” [41, с.594]. В іншому листі до М.Драгоманова від 24 жовтня 1889 р. зазначав: “[…] Я хоть и ви­йшов з доброі школи и хоть и добре ся вивчив, то все таки я по окінченю універзитету в тім напрямі не працьовав […]. (У нас при гимназиях не мож дістати місьця дійсного учи­теля словяньскоі фільологіі – а на універзитета всього кілька катедр в Австриі – через то я й кинув ся на медицину)” [41, с.601].

Н
Яковлєв Юрій. Роман Яросевич – провідний діяч РУРП у першій половині 1890-х рр.
априкінці 80-х рр. ХІХ ст. молодше покоління українських соціалістів ще не мало власної громадської чи політичної організації, в своїй діяльності змушене було опиратися на існуючі українські студентські товариства [15, с.75]. У Кракові Р.Яросе­вич брав активну участь у діяльності
“Академічної громади” – українського товариства, заснованого наприкінці 1887 р. студентами медичного факультету Яґеллонського уні­вер­си­тету [37, 463; 41, с.594]. Ця організація стала осередком політичного і культур­ного життя українських студентів у Кракові [31, с.338].

До товариства входили особи різних поглядів, однак переважали прихильники радикальних ідей. У листі до М.Драгоманова за 25 травня 1889 р. Р.Яросевич писав: “[…] Є у нас и більш консервативні одиниці, котрі однакож не підносят свого голосу. […] Тота більшість будь що будь відстала вже від доктрин львівских народовців, а бо­дай не стає в их обороні. […] Треба признати що она (“Академічна громада”. – Ю.Я.) толєрантно відносит ся до всіх думок и починів” [41, с.599]. Після відкриття 1894 р. медичного факультету у Львівському університеті товариство, до складу якого входили виключно студенти, майбутні лікарі, поступово почало занепадати, а в 1895 р. оста­точно припинило своє існування [39, с.10; 37, с.464].

Крім того, Р.Яросевич мав намір здобути посаду викладача у Софії [32, с.78]. Однак у ході свого листування з М.Драгомановим Р.Яросевич усвідомлював свої малі шан­си на можливість знайти роботу в Болгарії. Вже наприкінці жовтня 1889 р. у листі до М.Драгоманова він писав: “[…] Великоі надіі на то, щоби мож мені були дістати місце професора в Софіі, нема” [41, с.601]. Однак Р.Яросевич не полишав своїх надій, зазначаючи: “[…] Пішов би за три роки […] на словістику” [41, с.601]. Р.Яросевич, що не володів болгарською мовою, покладався на посередництво М.Драгоманова, якому навесні 1890 р. навіть вислав необхідні документи [41, с.605, 606].

На межі 1880–1890-х рр. розпочався якісно новий етап у діяльності радикальної течії. Так, з 1 січня 1890 р. у Львові під редакцією І.Франка та М.Павлика при мате­ріальній допомозі наддніпрянських українців почав видаватися двотижневий журнал “Народ” [21, с.49]. Р.Яросевич, який перебував на навчанні у Кракові, активно спів­працював з редакцією та протягом 1890–1895 рр. передплачував названий часопис [33, с.262]. В одному з номерів журналу Р.Яросевич у співавторстві з іншими радикалами Я.Невестюком і П.Думкою помістив розвідку, присвячену оцінці зборів товариства “Просвіта” від 28 серпня 1890 р. [7, арк.27]. Р.Яросевич загалом позитивно відгукнувся про факт проведення віча, що, на його думку, дало змогу селянам хоч якось включи­тися в культурно-просвітню роботу. Одночасно він підкреслив важке становище селян­ства, його політичну безправність, вказував на необхідність залучення інтелігенції до активної культурно-просвітньої роботи серед сільських громад [51, с.285, 286].

Спільно з І.Франком, М.Павликом та іншими радикалами Р.Яросевич виступив одним з ініціаторів створення Русько-української радикальної партії (РУРП) – першої модерної української політичної партії. Він був присутнім на установчому з’їзді ради­калів за участю до трьох десятків чол., який відбувся 4–5 жовтня 1890 р. у Львові [10, арк.1; 52, p.167]. У ході дводенних дискусій було вирішено заснувати масову партію та ви­робити її програму [25, с.57; 24, с.78]. Р.Яросевич долучився до справи вироблення проекту програми партії [45, с.42; 46, с.75]. За прикладом французьких соціалістів програма РУРП була формально поділена на дві частини – “максимальну” й “міні­маль­ну” [11, арк.151; 6, арк.5, 6].

Р.Яросевич поставив свій підпис під програмою РУРП, опублікованою 15 жовт­ня в часописі “Народ” [11, арк.149; 34, с.303], який став друкованим органом партії [41, с.610]. До того ж Р.Яросевич увійшов до складу першої головної управи – керівного органу партії [22, с.231; 38, с.182]. Інформуючи М.Драгоманова про результати з’їзду, Р.Яросевич зазначав у листі від 7 жовтня 1890 р.: “Зїзд наших радикалів випрацював по дво­дневних обрадах доста потрібну програму, спосіб організациї и тактику поступо­ваня “руско-украіньскої парт[і]і радикальноі” [41, с.610; 32, с.79]. Щодо програми РУРП Р.Яросевич писав: “В перших тижнях по заложеню дорого обійшлась аґітация та розпо­всюдньованє проґрами; мені здає ся, що она доволі добре приймаєсь на галицкім ґрунті и що має добрі вигляди в будучім” [41, с.612]. Водночас Р.Яросевич увійшов до складу комітету, що мав наглядати за роботою головного редактора “Народу” М.Пав­ли­ка. Останній у листі до М.Драгоманова від 11 жовтня 1890 р. писав про це: “[…] Jа остав властителем і редактором (журналу “Народ”. – Ю.Я.), а нагльадати буде надо мноjу комітет, до котрого j jа належу (Франко, Левіцкиj, з поза львівских – Данилович і Jаросевич)” [32, с.76].

Радикальна партія від самого початку своєї діяльності зіштовхнулася з пробле­мою фінансового забезпечення. Для належного функціонування РУРП потрібна була матеріальна допомога. Соціальною опорою партії в основному виступало місцеве укра­їн­ське селянство, яке було бідним. Тому єдиним виходом у цій ситуації було сподіван­ня на допомогу наддніпрянських українців, прихильників радикальних ідей. За дору­чен­ням М.Павлика в десятих числах жовтня 1890 р. Р.Яросевич виїхав до Києва, а звід­ти – в Одесу [32, с.79; 41, с.610]. Р.Яросевич був не єдиним членом партії, який виїздив за дорученням партії на підросійську Україну. Крім нього, такі подорожі в різний час здійснювали Т.Окуневський, Я.Невестюк, Д.Лукіянович та ін. Ціль його мандрівки по­ля­­гала в отриманні матеріальної допомоги від наддніпрянських українців, передусім для видання журналу “Народ” [32, с.78].

Однак поїздка Р.Яросевича мало допомогла справі. Підросійські українці пого­ди­лися надати грошову допомогу в розмірі 1500 рублів, але за умови, що дані кошти бу­дуть виплачуватися лише тим співробітникам, які мали вести слов’янську та євро­пейську хроніку в журналі [47, с.265; 27, с.366]. Р.Яросевич у листі до М.Драгоманова за 1890 р. зазначав: “На Україну відписали ми, що тих 1500 рублів, що они дают ми так хочем розділити: по 600 рублів Павликови и Франкови а 300 рублів для евентуальних (можливих – Ю.Я.) співробітників. Я тому настоював на те, щоби П[авлик]ови и Фр[анк]ови дати по 600 р[ублів] бо на ділі вийде так, що ониж сами й будут все робити […]. Та и ціла робота буде мусіла ся зробити Львівскими людьми […]” [41, с.612]. З Києва Р.Яросевич надіслав лише 250 рублів [32, с.83].

Водночас наприкінці ХІХ ст. не було єдності в національному русі на підро­сійській Україні. У київській Старій громаді, яка з 1886 р. фактично перейшла на пози­ції аполітичного культурництва, виділилося декілька груп з різною політичною орієн­та­цією. Серед них були “гуртки політиків”, представлені в основному молоддю, яка під­ри­му­вала зв’язки з радикальним рухом у Галичині та так звані “австрофіли” на чолі з В.Антоновичем та О.Кониським [15, с.80]. Результатом активного втручання наддніп­рянських діячів із київської Старої громади, передусім В.Антоновича і О.Кониського, у галицькі справи стало проголошення “нової ери”, однієї з найвідоміших та найгуч­ні­ших спроб польсько-українського порозуміння в Галичині – угоди 1890–1894 рр. [48, с.6].

Після проголошення в Галицькому сеймі наприкінці листопада 1890 р. угодової акції українські студенти Відня, в основному прихильники радикальних ідей, виступи­ли з окремою заявою, в якій засудили будь-які спроби порозуміння з польською шля­хет­сь­кою більшістю в сеймі [15, с.83]. Аналогічні протести були зроблені також львів­сь­кою та краківською групами радикальної молоді. Від імені українських студентів у Кракові лист підписав Р.Яросевич та ще 13 членів “Академічної громади”. У листі з Кра­кова від 30 грудня 1890 р., поміщеному в “Народі” [35], вказувалося на ігнорування інтересів селян та робітників, бо “виконанє пятоі точки програми (“і на конець старанє о розвій селянства і міщанства”), вважаємо за неможливе, наколи рускі посли мають попи­рати нинішну урядову систему”, угода визначалася як неповна та незроміла у багатьох питаннях. У кінці листа наголошувалося, що “програму таку при кінці ХІХ. сто­літя вважаємо понижаючою наше достоінство народне” [35, с.22].

Н
Яковлєв Юрій. Роман Яросевич – провідний діяч РУРП у першій половині 1890-х рр.
а початку 1891 р. були призначені вибори до Державної Ради – австрійського пар­ламенту
[53, s.63]. Р.Яросевич взяв активну участь у передвиборчій агітації РУРП, проводив її серед селян Коломийщини та Косівщини за кандидатуру С.Даниловича. У листі до М.Драгоманова за 1890 р. Р.Яросевич писав: “Кандидатура Даниловича має там великі шанси (попи зовсім не звернули уваги на социалізм партиї радикальної а чіпились раціоналізму, що їм розяснили в той спосіб, що все ліпший хоть раціоналізм в вірі, як зовсім безвірє, як у німецких социалістів, котрі в Галє (нині – м.Галле в Німеч­чині. – Ю.Я.) віру будь тоби зовсім зіґнорували – они й не виступают до тепер проти Д[анилович]а)” [41, с.611]. Згадуючи про свою агітаційну діяльність, Р.Яросевич писав: “2 неділі кидав ся я там у двох повітах (Косівському і Коломийському. – Ю.Я.) и між мужиків и між попів возом и пішки мерз и не спав цілими добами […]” [41, с.618].

Cпочатку Р.Яросевич покладав великі надії на перемогу радикалів та здобуття ними хоча б одного мандату до парламенту, високо оцінював їхні шанси на перемогу, зва­жаючи на поширення радикальних ідей на Покутті. З цього приводу він писав на по­чатку січня 1891 р. до М.Драгоманова: “[…] При виборах доста буде переводити одно­го посла в Коломийщині, що помоєму має великі шанси удати ся. Вітак вже в часі ка­ден­циї ради державної Народовці доста розчаруют провінцию, щоби она пізніще біль­ше прихилилась до Радикалів” [41, с.613].

Однак передвиборча боротьба була дуже напружена і жорстка. Крім того, не було єдності серед українських політичних сил, кожна з яких виступила окремо. Справа зводилася не до передвиборчої агітації, а скоріше до боротьби між прихильниками і про­тивниками “нової ери”. Сили, що критикували народовців, мали слабкі шанси на перемогу. Як писав з цього приводу Р.Яросевич до М.Драгоманова у листі від 16 лю­того 1891 р. “шанси наших кандидатів щораз менчі” [41, с.618; 32, с.125]. Як наслідок, на виборах до парламенту, що відбулися 2 березня того ж року, радикальні кандидати С.Данилович та Т.Окуневський не здобули жодного мандату. Мандатів не отримали також і русофіли, а лише народовці, прихильники “нової ери” здобули сім мандатів [29, с.28; 53, s.65].

Після виборчої агітації Р.Яросевич повернувся до Кракова, де намагався збаг­нути причини поразки радикалів на парламентських виборах. Аналізуючи свою перед­виборчу агітацію, в ході якої він “придбав 4 мужицкі голоси, одного попа вздержав від голосованя”, Р.Яросевич відзначав: “Ми могли й побідити, колиб були від разу пококєтовали з попами, та моральний бік такої побіди бувби дуже поганий” [41, с.618]. Він дійшов до висновку, що в своїй діяльності партія приділяла мало уваги просвітній ро­боті серед місцевого населення. Крім того, Р.Яросевич звернув увагу на те, що варто замінити окремі пункти з програми РУРП та укласти програму партії таким чином, щоб вона була більш зрозуміла селянам. Для прикладу, Р.Яросевич у листі до М.Драгома­но­ва від 14 березня 1891 р. писав: “[…] Чи не сьлідовало би пункту о вірі в наші проґрамі змінити або покинути?” [41, с.619]. Про діяльність РУРП у 1891 р. Р.Яросевич писав: “[…] Она безусловно буде розвиватись, коли лише вдержит ся “Народ” ходьби такий, як тепер […]. Найважніщов річев булоб видавати осібну ґазетку для мужиків – вітак знов писати що небудь для України не “Галицкого”, та конче тронути те питаньня об “марксізмі” в социалізмі” [41, с.613].

Р.Яросевич спільно з М.Павликом, краківськими та коломийськими радикалами скеп­тично поставився до участі польської Галицької робітничої партії (ГРП, заснована в листопаді 1890 р., згодом реорганізована в Соціал-демократичну партію Галичини, з 1893 р. і Сілезії – СДПГіС), яка відстоювала соціал-демократичні принципи у святку­ван­ні 3 травня 1891 р. 100-річчя Конституції [32, с.198; 19, с.135; 20, с.21]. Наприкінці лип­ня 1891 р. Р.Яросевич на прохання М.Павлика приїхав до Львова, де взяв участь у засі­данні комітету, який розробляв програму чергового з’їзду партії [32, с.239; 41, с.622]. На цих зборах обговорювали ультиматум краківських радикалів, надісланий незадовго до цього М.Павлику. Суть ультиматуму зводилася до трьох вимог: кра­ків’я­ни виступали за цивілізовану полеміку з народовцями; щодо Наддніпрянської України, то в партійній пресі мали вміщуватися статті програмного характеру, що давали б уявлен­ня про суть радикальних ідей. Крім того, наполягалося на необхідності продов­ження видання радикальної газети “Хлібороб” (виходила протягом 1891–1895 рр.), навіть ціною припинення видання журналу “Народ” [41, с.623]. Однак названі вимоги на М.Павлика не вплинули. Тоді, як згодом пригадував Р.Яросевич, “ми порішили, що П[авлик]ови приятельских рад замало, а треба щонебудь твердшого” [41, с.623]. Осо­бисто Р.Яросевич дуже поважав авторитет М.Павлика, оскільки “він один чоловік, що може ввесь час віддати на працю для партиі […]. Без него не булоб ні “Народа” ні партиі” [41, с.623].

Р.Яросевич намагався поєднати в діяльності РУРП драгоманівський, народниць­кий соціалізм із марксистським, водночас досягнути компромісу та утримати єдність партії. Свідченням того, що Р.Яросевич був прихильником ідей М.Драгоманова, може слу­гувати його переписка з вченим, зокрема уривок з листа за 31 серпня 1891 р.: “[…] Ви маєте великий авторітет (се Вам сьлід знати – для переважної части нашої молодежі Ви найвисший трибунал и від Вашого суду апеляції нема […]” [41, с.629]. Р.Яросевич погоджувався з думками М.Драгоманова, висловленими на сторінках партійної преси і часто підписував статті вченого [32, с.236, 237]. Крім того, криптонімом Р.Я. часто під­писувалися відповідно М.Драгоманов та І.Франко***.

Р.Яросевич прагнув такого партійного устрою, за якого б не одна людина вико­нувала всі партійні справи. Щодо “Народу” він зазначав: “Най […] буде або лишень в руках Павлика, але най не називає ся “орґан партиі”, […], або най він ся лишит орґаном партійним, але в такім разі най має комітет редак[ційний] вплив на єго редаґованє” [41, с.625]. Р.Яросевич рішуче виступив за те, щоб позбавити М.Павлика вирішальної ролі в “Народі”. Перед М.Павликом він поставив дві вимоги, про які написав М.Драгоманову в листі від 20 серпня 1891 р. Суть вимог зводилася до наступного: “[…] Не вольно ничого помістити в “Народі”, чого Павлик не запроєктує […]”, одночасно, на думку Р.Яросевича, “не вольно Павликови ничого помістити, чого комітет більшостев голосів (при чім Павлик має оден голос) не прийме” [41, с.625; 32, с.239]. Р.Яросевич намагався змусити редакційний комітет збиратися перед кожним виходом нового номеру часо­пису, а не перекладати всієї роботи на М.Павлика. У відповідь на це М.Павлик у листі до М.Драгоманова наприкінці серпня 1891 р. писав: “Шчо до Jаросевича, то jа зовсім не маjу jему за зле того, шчо каже, […] jа казав тілько, шчо Jар[осевич] виказав наjбільше недовірьа до мене (інші мовчать в очи)” [32, с.254]. М.Павлик з повагою ставився до особи Р.Яросевича: “[…] Jа jего може з усіх гал[ицьких] радикалів наjбільше шануjу j льубльу; […] шчо просто в очи говорить, шчо знаjе, чи чуjе […]” [32, с.259]. Восени того ж року Р.Яросевич відвідав у Коломиї збори селян, прихильників радикального руху [41, с.634, 635].

Р.Яросевич взяв участь у ІІ-му з’їзді РУРП, який відбувся 3–5 жовтня 1891 р. у Львові. Він виступив із доповіддю про ставлення РУРП до інших партій та організацій [13, арк.2; 18, с.267]. Питання ревізії (перегляду та зміни окремих положень) програми партії, висунене “молодими” радикалами, більшістю голосів було знято з порядку денного [18, с.266; 15, с.85]. Про спроби “молодих” радикалів змінити програму РУРП Р.Яросевич зазначив: “Радісний обяв, що “марксісти” заховувались так, щоби не дати нічим причини до ослабленя єдности в партиі” [41, с.638]. Р.Яросевича було обрано до складу комісії, яка до наступного з’їзду партії мала підготувати новий проект програми. До складу комісії також увійшли: В.Будзиновський, д-р С.Данилович, Є.Левицький, д-р Т.Окуневський, В.Охримович та М.Павлик [18, с.266; 32, с.271].

П
Яковлєв Юрій. Роман Яросевич – провідний діяч РУРП у першій половині 1890-х рр.
ідсумкам з’їзду була присвячена публікація Р.Яросевича під назвою “По зйізді”, опублікована в “Народі” [50]. Метою статті був аналіз діяльності партії протя­гом першого року існування. Р.Яросевич коротко охарактеризував взаємини РУРП із галицькими народовцями й русофілами, а також із польською ГРП. У статті Р.Яросевич визначив РУРП як культурну партію, яка лише поступово ставала політичною. Побіжно торкнувшись генезису радикалізму в Галичині, він висловив своє розчарування сто­совно малого числа прихильників радикально-соціалістичних ідей. Тим не менше Р.Яро­севич сподівався на можливість внутрішньої консолідації всередині партії. А в кінці публікації відзначив: “Дальший розвій партіі в наших власних руках: від нашоі сміливости, рішучости і консеквенціі (послідовності. – Ю.Я.) в поступованю залежати буде єі будучність” [50, с.266].

Наприкінці жовтня 1891 р. Р.Яросевич мав виїхати на підросійську Україну. Однак його поїздка затягнулася, можливо, через затримку з отриманням закордонного паспорту [32, с.266]. Невдовзі він таки виїхав до Києва, а звідти – до Одеси, де мав за дорученням партії отримати фінансову допомогу. У Києві Р.Яросевич зустрічався з М.Кова­левським, М.Галіним, Є.Тригубовим, В.Науменком та іншими наддніпрянсь­кими українцями [41, с.635]. Київські діячі, прихильники РУРП погодилися передати певну суму грошей і “по змозі” надсилати кошти редакційному комітетові. Так, М.Ко­ва­левський передав 100 рублів на агітаційний фонд партії [4, с.350]. В Одесі Р.Яросевич відвідав збори “старих”, з якими мав гостру дискусію і “молодих” [41, с.636]. Про одеську молодь М.Драгоманову в жовтні 1891 р. він писав: “Молодіж в Одессі дуже мо­лода и малоначитана – палка – горяча в спорах а деякі з неї фанатичні прихильники партиі” [41, с.637].

На початку 1892 р. Р.Яросевич знову виїхав на Наддніпрянську Україну [3, с.321]. У листі до М.Драгоманова від 27 березня 1892 р. Р.Яросевич повідомляв на­ступне: “Між инчим збирав ся женити […] и от через неділю йіду в Одессу на свій шлюб, що буде 28го лат. Апріля” [41, с.640]. Стосовно цього Леся Українка зазначала: “[…] Ті галичани, що приїздили “шукати жінки собі” на Україні, стали з тим своїм сватанням “притчею во языцех”! У нас хіба капелюхи так вибирають, а не жінок. І тож приїздили не які-небудь, а поступовці...” [44, с.119]. Нареченою Р.Яросевича стала Катря Біціллі – українка грецького походження, родом з Одеси [41, с.593]. Так, у своїх спогадах про І.Франка, Б.Лепкий зазначав: “Часто-густо, […] приїздили д-р Яросевич з жінкою, дуже гарною панею дещо екзотичного типу […]” [38, с.249]. М.Павлик у листі до Лесі Українки від 27 травня 1895 р. про неї писав: “Вчера jа познакомивсьа з жінкоjу Jаросевича – пресимпатична льудина – одессітка. Вона дуже бажаjе познакомитисьа з дьадьком (М.Драгомановим. – Ю.Я.), і може поjіде зо мноjу в Відень на тоj час, jак він там буде” [33, с.241].

В Одесі Р.Яросевич також зустрівся з М.Ковалевським, який, прибувши з Києва, передав йому 300 рублів для М.Драгоманова (найімовірніше на його видавничу діяль­ність) та відвідав одного з керівників Одеської громади Л.Смоленського [41, с.641, 642]. На важливість зв’язків Галичини і підросійської України вказав Р.Яросевич у своїй статті “На увагу русинам-украйінцям” [49; 5, с.645]. У кінці публікації він зазна­чив: “[…] Одними прихильними словами для радикалізму і радикальноі партіі нічого вдіяти не можна” [49, с.145].

На жаль, конкретних відомостей про життя і громадсько-політичну діяльність Р.Яросевича протягом другої половини 1892–1893 рр. нами не виявлено. Можливо, від­повідь на це слід шукати в листі Р.Яросевича, який 26 травня 1894 р. з м.Щакова писав до М.Драгоманова: “Мені ничо було Вам писати цілий той час, бо я зовсім відбив ся був від всего через те, що мені дуже тяжко приходилось жити: жінка й дитина хорі бу­ли – грошей не було а тут ще й екзамини треба було робити”. Щодо діяльності РУРП Р.Яросевич зазначав: “[…] Конче треба витворювати якусь організацію партиі в формі груп […] и що на горі партиі конче треба когось покласти спосібного до житя, щоби людей розумів […], а Павлик и Франко ніколи в політиці до ничого не доведут […]”. Наприкінці цього листа Р.Яросевич підкреслив, що “радикалізм росте, хоть партия паде” [41, с.644].

Навесні 1894 р. Р.Яросевич спільно з С.Даниловичем та І.Франком погодився взя­ти участь у скликанні чергового з’їзду партії, який був призначений на 13 травня. Так­ож Р.Яросевич згодився підписати запрошення [33, с.86, 95]. На загальних зборах 19 червня 1894 р. політичного товариства “Народна Воля”, заснованого в 1893 р. у Коло­миї, Р.Яросевича було обрано до складу його виділу – керівного органу. Новим голо­вою товариства став С.Данилович. Крім Р.Яросевича, до складу виділу обрано Щ.Тво­ровсь­кого, К.Трильовського, М.Павлика, І.Франка та трьох селян [53, s.92].

Це свідчило про його авторитет та повагу серед членів РУРП. Однак, протягом зазначеного проміжку часу Р.Яросевич проживав у Кракові, завершував навчання на ме­дичному факультеті та працював лікарем у м.Щаків [33, с.110]. Як зазначав він у листі до І.Франка на початку травня 1892 р. “я тепер далекий и так давно від всего пар­тійного житя, що перестав розуміти ситуацию” [1, с.494]. Подібну заяву Р.Яросевич зробив в іншому листі до І.Франка від 19 травня 1894 р.: “Я тепер так відстав від “по­літики” через брак часу […]” [2, с.346]. Він просто не мав фізичної можливості брати активну участь у діяльності РУРП, через що досить скептично поставився до факту обран­ня його до керівного органу товариства. Невдовзі в листі до М.Драгоманова від 8 липня 1894 р. Р.Яросевич писав: “Недавно вичитав я в “Дѣлѣ”, що мене вибрали не спи­­тавши мене до виділу Н[ародної] В[олі]. То явна деморалізация вибирати когось, хто за цілий рік не буде міг ні разу бути на засіданю не то щось робити” [41, с.646].

Після закінчення Краківського університету та здобуття ступеня доктора меди­цини Р.Яросевич у 1895 р. виїхав до м.Борщів на Тернопільщині [30, c.3], де проходив лікарську практику до 1905 р., коли переїхав до м.Станиславова. Він продовжував бра­ти активну участь у суспільно-політичному житті Галичини. Свідченням цього стало обрання його в 1897 р. депутатом (поруч з Т.Окуневським) від РУРП до австрійського парламенту [16, с.8; 17, с.7]. За рішенням партійного з’їзду він увійшов на правах гостя до австрійського соціал-демократичного клубу [9, арк.2]. Протягом 1898–1899 рр., поряд з Я.Остапчуком та іншими молодшими членами РУРП, активно виступав за пе­ретворення партії в соціал-демократичну [12, арк.4; 26, с.75]. Після невдалої спроби реор­ганізувати РУРП вийшов із неї та в грудні 1899 р. поруч з Ю.Бачинським, С.Віти­ком та іншими “молодими” радикалами утворив Українську соціал-демокра­тич­ну партію (УСДП) [26, с.75; 20, с.23; 40, с.21].



Отже, Р.Яросевич відіграв важливу роль у становленні партійно-політичної си­стеми в Галичині. Перебуваючи на навчанні в Кракові, поза межами головних осередків партії – Львова та Коломиї, він активно включився в процес заснування та організа­цій­ного становлення РУРП. Протягом першої половини 1890-х рр. Р.Яросевич був залу­чений до вироблення проекта програми партії, співпрацював з органом РУРП – часо­писом “Народ”, що видавався почергово у Львові та Коломиї, взяв участь у передви­бор­чій агітації радикалів до парламенту 1891 р., за дорученням партії декілька разів виїздив на підросійську Україну. Поїздки Р.Яросевича і контакти з наддніпрянськими діячами вплинули на зміни в особистому житті. Він навіть одружився з одеситкою і сприяв поширенню ідеї соборності на практиці особистого життя, за прикладом І.Фран­ка. За своїми ідейними переконаннями Р.Яросевич стояв ближче до старшого покоління радикалів, перебуваючи під значним ідейним впливом М.Драгоманова. Лише після смер­ті останнього та поглиблення конфліктів усередині партії Р.Яросевич посту­пово еволюціонував у бік соціал-демократії, з її марксистським світоглядом.


Яковлєв Юрій. Роман Яросевич – провідний діяч РУРП у першій половині 1890-х рр.



  1. Інститут літератури ім.Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописних фондів і текстології, ф. 3. Франко І, од. зб. 1607. Р. Яросевич. Лист до І. Франка від 4 травня 1892 р. – С. 491–494 // Листи до Франка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lnu.edu.ua/istoryky/franko-letters/dbr/index.php.

  2. Там само, од. зб. 1609. Р. Яросевич. Лист до І. Франка від 19 травня 1894 р. з Кракова. – С. 345–348.

  3. Там само, од. зб. 1612. Р. Яросевич. Лист-секретка до І. Франка від 2 січня 1892 р. з Кракова. –
    С. 321–322.

  4. Там само, од. зб. 1612. Р. Яросевич. Лист до І. Франка від 7 травня 1892 р. з Кракова. – С. 349–352.

  5. Там само, од. зб. 1635. Р. Яросевич. Лист до редакції журналу “Народ” (Франка І.) від 30 травня
    1892 р. з Кракова. – С. 645–648.

  6. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, ф. 29,
    оп. 1, од. зб. 170, 31 арк.

  7. Там само, ф. 167, оп. 2, од. зб. 3555, 27 арк.

  8. Там само, ф. 252, оп. 1, од. зб. 981, 2 арк.

  9. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 309, оп. 1, спр. 355, 5 арк.

  10. Там само, оп. 2, спр. 171, 7 арк.

  11. Там само, ф. 387, оп. 1, спр. 6, 387 арк.

  12. Там само, спр. 24, 15 арк.

  13. Там само, ф. 663, оп. 2, спр. 91, 2 арк.

  14. Аркуша О. Український національно-політичний рух у Галичині наприкінці наприкінці 80-х рр.
    ХІХ ст. / О. Аркуша // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 1997. – Вип. 3–4. – С. 118–139.

  15. Грицак Я. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини / Я. Грицак // Записки НТШ. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ. – С. 71–110.

  16. Д-р Роман Яросевич // Громадський голос. – Львів, 1934. – Ч. 21, 9 черв. – С. 8.

  17. Д-р Роман Яросевич // Діло. – Львів, 1934. – Ч. 140 (13.685), 31 трав. – С. 7.

  18. ІІ-гий зйізд укр[аїнських] радикалів // Народ. – Львів, 1891. – Ч. 20 і 21, 24 л. жовт. – С. 266–267.

  19. Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – 536 с.

  20. Жерноклеєв О. Українська соціал-демократична партія (1899–1918) / Олег Жерноклеєв. – Івано-Франківськ, 1997. – 104 с.

  21. Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: Український Технічно-Господарський Інститут позаочного навчання, 1937. – 108 с. + ІV.

  22. Іван Франко у спогадах сучасників. / упорядкували канд. філ.-х наук О. І. Дей та Н. П. Корнієнко. – Львів : Книжково-журнальне вид-во, 1956. – 592 с.

  23. Кравець М. М. До питання про Русько-українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. / М. М. Кравець // З історії західноукраїнських земель. – К. : Вид-во АН УРСР, 1957. – Вип. ІІ. – С. 124–140.

  24. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.) / Микола Кугутяк. – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с.

  25. Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 55–63.

  26. Левинський В. Початки українського соціялїзму в Галичинї / Володимир Левинський. – Торонто :
    З друкарнї “Робітничого Слова”, 1918. – 77 c.

  27. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова / редкол. І. Вакарчук, Я. Ісаєвич (співголови) та ін. – Львів : Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 564 с.

  28. Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням / Іван Лисяк-Рудницький // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : у 2 т. – К. : Основи, 1994. – Т. 1. – С. 413–450.

  29. Макух І. Д-р. На народній службі / д-р. Іван Макух. – Дітройт : Видання Української Вільної Громади Америки, 1958. – 628 с. + VII.

  30. Надôслане. Лѣкарь др-ъ Р.Яросевич // Дѣло. – Львôвъ, 1895. – Ч. 118, 11 мая (30 червня). – С. 3.

  31. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини (думки і спогади з мого життя) / Я. Остапчук // Збаражчина : збірник споминів, статтей і матеріялів. – [Б. р.], [б. м.]. – С. 181–417.

  32. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / зладив М. Павлик. – Т. VI (1890–1891). – Чернівці, 1910. – 317 с.

  33. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / зладив М. Павлик. – Т. VIII (1894–1895). – Чернівці, 1911. – 293 с.

  34. Програма Руско-украінскоі радикальноі партії // Народ. – Львів, 1890. – Ч. 20, 15. л. жовтня. – С. 301–303.

  35. Протести рускоі академічноі молодіжі протів угодовоі політики // Народ. – Львів, 1891. – Ч. 2, 15 л. січ. – С. 20–22.

  36. Сїч. 1868–1898. Альманах в пам’ять 30-их роковин основаня товариства “Сїч” у Віднї. – Львів : З друкарнї Наукового Товариства ім. Шевченка, 1898. – 241 с.

  37. Сїч. 1868–1908. Альманах в пам’ять 40-их роковин основаня товариства “Сїч” у Віднї. / зібрали і видали: др. Зенон Кузєля і Микола Чайківський. – Львів : З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка, 1908. – 538 с.

  38. Спогади про Івана Франка / упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка ; худож. оформл.
    Б. Р. Пікулицького. – Львів : Каменяр, 1997. – 635 c.

  39. Стефаник В. Про ясне минуле / В. Стефаник // Альманах українського студентського життя в Кракові / зібрала і видала редакційна колєґія в складі: Володимир Ничай та ін. – Краків : Накладом т-ва “Українська студентська громада”, 1931. – С. 9–11.

  40. Сухий О. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Олексій Сухий. – Львів : Каменяр, 1998. – 132 с.

  41. Трегуб М. Листи Романа Яросевича до Михайла Драгоманова (1888–1894 роки) / М. Трегуб // Записки НТШ. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – Львів, 2000. – Т. CCXL. –
    С. 590–655.

  42. Трегуб М. Листування між М.Драгомановим і Р.Яросевичем. 1888–1894 рр. / М. Трегуб // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ у Львові (лютий 1992 р. – жовтень 1993 р.). – Львів, 1994. – С. 99–101.

  43. Трегуб М. Роман Яросевич – політичний та громадський діяч, журналіст, редактор / М. Трегуб // Українська періодика: історія і сучасність: доп. та повідомл. дев’ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 28–29 жовт. 2005 р. / НАН України. ЛНБ ім. В.Стефаника. НДЦ періодики ; за ред. М. М. Ро­манюка. – Львів, 2005. – С. 564–568.

  44. Українка Леся Зібр. творів : у 12-т. / Леся Українка. – Т. 11 : Листи (1898–1902) / ред. Ф. П. Погре­бенник. – К. : Наук. думка, 1978. – 478 с.

  45. Феденко П. Український громадський рух у ХХ ст. / Панас Феденко. – Подєбради: Український Технічно-Господарський Інститут позаочного навчання, 1934. – 171 с.

  46. Феденко П. Український рух у ХХ столітті / Панас Феденко. – Лондон : Вид-во “Наше Слово”, 1959. – 267 с.

  47. Франко І. Зібр. творів : у 50 т. / Іван Франко. – К. : Наукова думка, 1986. – Т. 49 : Листи (1886–1894). – 811 с.

  48. Чорновол І. Польсько-українська угода 1890–1894 рр.: ґенеза, перебіг подій, наслідки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. Наук : спец. 07.00.01 Історія України / І. П. Чорновол. – Львів, 1995. – 22 с.

  49. Яросевич Р. Др. На увагу русинам-украйінцям / др. Р. Яросевич // Народ. – Львів, 1892. – Ч. 11 і 12,
    10 л. червня. – С. 145.

  50. Яросевич Р. Др. По зйізді / др. Р.Яросевич // Народ. – Львів, 1891. – Ч. 20 і 21, 24 л. жовт. – С. 265–266.

  51. Я[росевич] Р[оман] Др., Н[евестюк] Я[ків], Думка П. Селяне на зборах “Просвіти” й “общества Качковского” / др. Р[оман] Я[росевич], Я[ків] Н[евестюк], П.Думка // Народ. – Львів, 1890. – Ч. 19. – 1. л. жовт. – С. 285–289.

  52. Himka J.-P. Socialism in Galicia.The Emergence of Polish Social Demokracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – 244 p.

  53. Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – 422 s.


На основе широкой источниковой базы исследовано участие Р.Яросевича в учреждении и деятельности Русско-украинской радикальной партии в Галичине. Проанализированы особенности формирования мировоззрения и становления общественно-политических взглядов известного деятеля. Основное внимание обращено на организационно-политическую, публицистическую и партийную деятельность, взаимоотношения его с членами РУРП.

Ключевые слова: Роман Яросевич, Русско-украинская радикальная партия, Галичина, журнал “Народ”.
Based on wide sources investigated R.Yarosevych involved in establishment and operation of the Russ-Ukrainian Radical Party in Galicia. The features of the formation of worldview and the formation of social and political views known figure. Special attention is paid to the organizational and political, journalistic and party activities, his relationship with members RURP.

Keywords: Roman Yarosevych, Russ-Ukrainian Radical Party, Galicia, the magazine “Narod”.

Додаток
Серед матеріалів відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім.В.Стефаника у фонді 252 (“Українська Загальна Енциклопедія”) зберігається лист Р.Яросевича з його автобіографічними відомостями до головного редактора “УЗЕ” І.Раковського за 1933 р., написаний ним на прохання останнього. Подає для архіву “УЗЕ”, просить не друкувати. В додатку пропонуємо ознайомитися з текстом листа, який доповнить життєпис Р.Яросевича.
Вельми Шановний Добродію

Пане Редактор.


На Ваш заклик подати про себе материял до Вашого видавництва сьмію Вас просити занехати печатаня про мене, бо по моій думці не відограв я такоі важноі ролі в нашім політичнім і громадяньскім життю. – Я був лише невсипущим агітатором між молодіжжю і на селі.

Родив си я 19 мая 1862 р. в Москалівці пов. Косів. В Відни став доктором фільозофії (славяньска фільологія) а в Кракові 1894 р. доктором медицини.

1897 р. вибраний послом до парламенту до Відня з округа Vої куриі (Борщів – Заліщики Теребовля Чортків).

З правдивим поважанням !

Роман Яросевич

В Станиславові 4.7.1933 р.

Ф. 252, оп. 1, од. зб. 981. – арк. 1–1 зв. Автограф.


* У літературі немає точної дати і місця народження Р.Яросевича. У довідкових виданнях як правило, фігурує дата 1862 р., с. Бедриківці (Бердиківці), Заліщицького повіту (тепер Заліщицького району Тернопільської області); рідше зустрічається 1861 р. Однак крім вище названих зустрічаються ще й такі дані: 1862 р., с. Москалівка Косівського повіту (за одними даними Лановецького району Тернопільської, а за іншими Івано-Франківської області). Детальніше див.: Альманах Станиславівської землі: збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. 1. / ред.-упор. Б. Кравців. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : [б. в.], 1975. – С. 604; Бойцан В. Яросевич Роман / В. Бойцан // Енциклопедія Коломийщини / за ред. М. Савчука. Зшиток 14, літера Щ, Ю, Я. – Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 2002. – С. 50; Горбоватий В. Яросевич Роман Гнатович / В. Горбоватий, П. Гуцал, Д. Чубата // Тернопільський енциклопедичний словник / за ред. Г. Яворського. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат “Збруч”, 2008. – Т. 3: П-Я. – С. 693; Дроздовська О. Яросевич Роман / О. Дроздовська // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2006. – Вип.13. – С. 457–459; Малюта О. В. Яросевич Роман [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yarosevych_R; Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Біографічний довідник (до 1939 р.). Т. 1. / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. – С. 160; “Просвіта” Івано-Франківська: минуле й сучасне. – Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. – С. 72; Пундій П. Українські лікарі : біобібліографічний довідник. – Кн.1: Естафета поколінь національного відродження / П. Пундій. – Львів ; Чикаго : [б. в.], 1994. – С. 253; Українські лікарі Прикарпаття / упоряд. П.Арсенич, Л. Вардзарук. – Івано-Франківськ : Галичина, 1991. – C. 39; Українські лікарі Прикарпаття / упоряд. П. Арсенич, П. Білянський, С. Геник. – Коломия : Вік, 1995. – C. 89; Яросевич Роман // Енциклопедія українознавства. Т. 10. Перевидання в Україні. – Львів : Наукове Товариство ім.Шевченка у Львові, 2000. – С. 3987; Яросевич Роман // Українська загальна енцикльопедія: Книга знання : у 3 т. багатоілюстрована, з кольоровими таблицями, мапами та образками. – Т. 3: С-Я / під гол. ред. Івана Раковського. – Львів ; Станиславів ; Коломия : Видання кооперативи “Рідна школа”, 1935. – C.1284.

Сам Р.Яросевич у листі до головного редактора Української загальної енциклопедії Івана Раковського за 1933 р., подаючи свої короткі біографічні дані, зазначав: “Родив си я 19 мая 1862 р. в Москалівці пов. Косів” [Див. додаток].




** На сьогодні виявлено 39 листів Р. Яросевича, адресованих до М. Драгоманова, за період 1888–1894 рр. [41] і, відповідно, лише три листа М. Драгоманова до Р. Яросевича, які датуються 1892–1894 рр.:
Трегуб М. Листи Михайла Драгоманова до Романа Яросевича / М. Трегуб // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2002. – Вип. 37, част. 2. – С. 119–127. За свідченням
В. Стефаника, який протягом 1892–1900 рр. також навчався на медичному факультеті у Кракові і був членом “Академічної громади”, тільки Р. Яросевич з усіх краківських студентів (за винятком ще одного радикала Я. Невестюка, однак його листів не виявлено) листувався з М.Драгомановим. Письменник пригадував, що бачив листи у Р. Яросевича, коли той проживав у м.Щаків поблизу Кракова. Однак після переїзду Р. Яросевича в 1895 р. до м.Борщів на Тернопільщині більшість листів була втрачена. Див.: Павлик М. Проза. Публіцистика. Листування (З маловідомої спадщини) / упорядник Качкан В. А. – Львів Світ, 1995. – C. 140. Ще під час свого побуту у Відні в середині 80-х рр. ХІХ ст. Р. Яросевич при посередництві тодішнього січовика Т.Окуневського зголосився робити для М.Драгоманова виписки з місцевих віденських бібліотек [43, с.594]. Однак, як відомо з листів Т. Окуневського до М. Драгоманова, Р. Яросевичу в силу певних обставин не вдалося завершити взяті на себе зобов’язання. Див.: Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілом Окуневським (1883, 1885–1891, 1893–1895) / зладив і видав
М. Павлик. – Львів, 1905. – С. 23, 24. Свого першого листа до М.Драгоманова Р.Яросевич написав у жовтні 1888 р. від імені місцевого українського студентського товариства “Академічна громада”. Особисте знайомство з М.Драгомановим відбулося аж у жовтні 1890 р., коли Р. Яросевич відвідав вченого у Софії [41, с.610].

*** Про це див.: Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–ХХ ст.) / Олексій Іванович Дей. – К. : Наукова думка, 1969. – 560 с.; Киян О. І. М. П. Драгоманов і російський лібералізм / О.І.Киян // Український історичний журнал. – 1992. – № 4. – С. 38; Михайло Павлик. Бібліографічний покажчик / укладачі В.Т.Полєк, П. Г. Баб’як. – Львів : Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника АН УРСР, 1986. – C. 51; Р. Я. [Драгоманов М.] Галицко-рускі радикали перед російскою публікою // Народ. – Коломия, 1893. – Нр. 3–6; Драгоманов М. Галицко-рускі радикали перед російскою публікою /
М. Драгоманов // Народ. – Коломия, 1893. – Нр. 9, 10.

Каталог: depart -> SlavsHistory -> resource -> file
file -> “хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари
file -> Ббк 3. Ганна Скорейко, Ірина Яворська
file -> 477. 3/. 86) Ббк 63. (4 Укр) Василь Бурдуланюк українська археологія галичини ХІХ – першої третини ХХ століть
file -> Владислав Яценко " ліберальна візія"
file -> “1890/1895” ббк 3. (4 Укр) 52 Андрій Королько
file -> “1944/1958”: 29. 73 Ббк 63. (4 Укр) Cергій Гордійчук український національно-визвольний рух на закарпатті
file -> +37. 014. Ббк 63. 1(Укр) Василь Жупник депортаційні процеси 1944-1953 рр. На території західних областей урср як засіб тоталітарного “упокорення”: історіографічний аспект
file -> Ббк 63. Петро Федорчак, Тетяна Федорчак розвиток чеської та словацької культури
file -> Ббк 3. (4 Укр) Василь Педич, Ярослав Штанько інституалізація української історіографії в галичині ХІХ – початку ХХ століття: методологічні проблеми вивчення


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconЮрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941): Стан І статус. Чернівці: "Рута", 1998. – 208 с
Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconУрок тема уроку: Гетьманщина наприкінці ХVІІ у першій половині ХVІІІ ст
Хvіі у першій половині ХVІІІ ст., формувати поняття про роль І. Мазепи в історії України, його зовнішню І внутрішню політику
Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconТести з теми «Україна в умовах десталінізації»
...
Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр icon125 років від дня народження Карела Чапека (1890–1938) Ка́рел Ча́пек
Ка́рел Ча́пек (чеськ. Karel Čapek; 9 січня 1890 – †25 грудня 1938) – чеський письменник, найвідоміші його твори: збірки оповідань...
Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconБбк 74. 104(4Укр-4Зап)

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр icon“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconЯрославвеприня к ворожбавітр у поезії Київ 2009 ббк ш6(4Укр)6-5 в 306

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconСходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconОцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Ук­раїнські землі в першій половині XVII ст.»

Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр iconТема. Оцінювання знань за темою «Українські землі наприкінці XVII у першій половині XVIII ст.»
Тема. Оцінювання знань за темою «Українські землі наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка