Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів



Сторінка8/21
Дата конвертації14.09.2017
Розмір4.09 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Список використаної літератури:

  1. Вилегжаніна, Т. Національна електронна бібліотека України: мрія чи реальність ? / Т. Вилегжаніна // Бібліотечна планета. – 2010. – №3. – С.4-5.

  2. Галінська, С. Існування електронних бібліотек в Україні : сучасність та перспективи / С. Галінська // Інтелектуальна власність. – 2009. – №11. – С. 17-22.

  3. Гуцол, Г. Формування фондів електронних бібліотек: шляхи розв'язання проблеми / Г. Гуцол // Бібліотечна планета. – 2010. – №4. – С.7-9.

  4. Киричек, Г.Г. Електронна бібліотека ВНЗ як середовище швидкого доступу до наукових та навчальних матеріалів / Г. Г. Киричек, О. В. Коваленко // Матеріали Міжнародного форуму "Проблеми розвитку інформаційного суспільства". – 2009. – С.105-112.

  5. Кіщак, Т. Використання електронних ресурсів наукової бібліотеки Національного університету біоресурсів і природокористування України / Т. Кіщак, О. Ткаченко // Бібліотечний вісник. – 2011. – №2. – С.17-20.

  6. Ковальчук, Г. Використання електронних ресурсів в обслуговуванні користувачів у публічних бібліотеках / Г. Ковальчук, Н. Кучерява // Бібліотечний форум України. – 2010. – №1. – С.13-16.

  7. Колесникова, Т. Електронні форми бібліотек ВНЗ як вищий рівень інформатизації бібліотечної діяльності в освіті / Т. Колесникова // Вісник книжкової палати. – 2011. – №3. – С.23-28.

  8. Пошелюжна, Х. Електронні бібліотеки в українському суспільстві / Х. Пошелюжна // Інтелектуальна власність. – 2011. – №5. – С. 7-12.

  9. Проблеми накопичення і використання електронних ресурсів у бібліотеках НДУ НАН України // Бібліотечний вісник. – 2011. – №4. – С.64-68.

  10. Шахова, М.І. Управління колекцією електронних ресурсів у науковій бібліотеці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / М. І. Шахова // Бібліотека в освітньому просторі. – 2011. – №12 : Комплектування бібліотечних фондів ВНЗ - сучасні технології та вимоги часу. – С.38-43.

  11. 02:004 Я77 Ярошенко, Т.О. Електронні журнали в системі інформаційних ресурсів бібліотеки : монографія / Т. О. Ярошенко. – К. : Знання, 2010. – 215с.


Шахова М.І.,

м. Кам'янець-Подільський
Бібліотека як електронно-інформаційний центр ВНЗ
У статті розглядається впровадження нових способів накопичення електронної інформації, створення власних інформаційних ресурсів, автоматизація бібліотечно-інформаційних процесів, організація доступу користувачів до електронних документів.
Сьогодні у сучасному інформаційному суспільстві велике значення відводиться вузівській науковій бібліотеці. Вона не може обмежуватися лише функціями надання користувачам одиниць зберігання зі своїх фондів. Бібліотека повинна бути провідником нових технологій, надаючи максимально повну інформаційну підтримку всім категоріям користувачів, таким чином, забезпечуючи підвищення якості освіти у ВНЗ.

Бібліотека університету, яка є однією з важливих ланок в інформаційному забезпеченні освітнього процесу, велику увагу приділяє сучасним формам накопичення та надання інформації. Процес накопичення електронних ресурсів, які придбані у сторонніх організацій і видавництв, так і тих, що виходять друком в інформаційно-видавничому центрі університету, вимагає створення системи, що забезпечує зберігання, оновлення, пошук і доставку необхідного електронного ресурсу. Ресурси, розміщені в комп'ютерному читальному залі наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, здатні істотно впливати на інтенсивність навчального процесу та наукових досліджень, а забезпечення відкритого доступу до них стало одним із першочергових завдань обслуговування освітнього, наукового і культурного процесів.

Тому середовище університету є найбільш оптимальним для використання та розвитку наявних ресурсів, а також для створення інформаційних комунікаційних технологій. Розвиток процесів, пов'язаних зі створенням, придбанням електронних ресурсів, а також обслуговування користувачів в електронному вигляді, стає сьогодні пріоритетним для бібліотеки вищого навчального закладу, як інформаційного центру.

Це пов’язано насамперед з тим, що більшість читачів - студенти, які не є ще досвідченими користувачами. Вступаючи до ВНЗ, вони вперше звертаються до наукової бібліотеки як до установи, де вони можуть задовольнити свої інформаційні потреби. Саме тому бібліотека університету повинна орієнтуватися на обслуговування своїх користувачів як у сфері традиційної книжкової видачі, так і в сфері електронного обслуговування та забезпечення електронними ресурсами з різних галузей знань відповідно до профілю університету. Все це обумовлює підвищену увагу до процесів обробки, зберігання, подання і пошуку інформаційних електронних ресурсів в бібліотеці ВНЗ.

Сучасні користувачі цікавляться не тільки наявністю того чи іншого документа у фонді бібліотеки, а наявністю відкритого доступу до потрібної інформації.

Формування фонду електронних видань у бібліотеці університету розпочалося з 2007 року. Постійне поповнення фонду повнотекстовими електронними документами сприяє вирішенню наступних завдань:



  • забезпечення навчального та наукового процесів необхідними інформаційними джерелами;

  • відображення і поширення інформації про наукові розробки і дослідження, що ведуться в університеті;

  • збереження документів і матеріалів, які відображають історію університету, наукову та педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу;

  • поширення краєзнавчої інформації.

Організація поповнення фонду електронними документами, які є складовою частиною документно-інформаційного ресурсу наукової бібліотеки, має свої особливості. На даний час фонд комп’ютерного читального залу К-ПНУ імені Івана Огієнка складає 603 диски, на яких записано майже 12000 повнотекстових документів, він комплектується з таких ресурсів:

  1. повнотекстові електронні документи, що доступні в режимі віддаленого доступу;

  2. електронні копії публікацій викладачів університету, включаючи підручники, навчальні посібники, монографії, збірники, дисертації, автореферати;

  3. мультимедійні електронні видання, які куплені на компакт-дисках;

  4. електронні копії навчальних і наукових видань, що знаходяться у фонді бібліотеки в обмеженій кількості, які неможливо доукомплектувати;

  5. передплата періодичних видань;

  6. автореферати та дисертації, які захищені на базі університету.

Основу фонду електронних видань становлять медіа-ресурси — компакт-диски за галузями знань. Це мультимедійні підручники, словники, довідники, енциклопедії, навчальні програми. Систематично даний фонд поповнюється ліцензійними компакт-дисками, аудіо- і відеоресурсами. Такі колекції використовують викладачі та студенти для навчального процесу.

В університеті отримати доступ до повнотекстових електронних документів та електронного каталогу можна через локальну мережу. Внутрішньо-університетський доступ до ресурсів електронної бази забезпечується у наукових лабораторія, комп’ютерних класах і в комп’ютерному читальному залі наукової бібліотеки. Зал оснащений 20 персональними комп’ютерами та необхідним периферійним обладнанням (сканер, принтер, ксерокс) і представляє собою універсальний інструмент користувача, що забезпечує можливість оперативного доступу до інформації та її переробки.

З метою збереження електронних інформаційних ресурсів наукової бібліотеки вони записуються на оптичні диски і на жорсткий диск, який закупила бібліотека, об’ємом 640 ГБ. Ми вважаємо, що це є одним з найкращих варіантів збереження електронних ресурсів.

Для зберігання інформації ми використовуємо стандартні поширені формати. Повнотекстові документи, що є електронними аналогами друкованих видань, представлені у форматі PDF – як електронний версточний варіант видання. Крім формату PDF, для великих за обсягом електронних видань (книг) застосовується формат DjVu. Він дозволяє створювати файл меншого розміру в порівнянні з файлами PDF того ж змісту.



Основним завданням комп'ютерного читального залу наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка є покращення інформаційно-бібліотечного обслуговування, освітнього, наукового та управлінського процесів університету. Посилення ролі електронних документів як одного з основних постачальників інформаційних ресурсів для студентів, викладачів і аспірантів університету ми плануємо вирішити таким чином:

  • постійне інформування на сайті бібліотеки про наявні та нові надходження електронних ресурсів;

  • підвищення кваліфікації персоналу бібліотеки по роботі з новими інформаційними технологіями;

  • розширення спектру електронних ресурсів за напрямами науково-освітньої діяльності університету;

  • надання повної інформації про склад бібліотечного фонду через систему електронних каталогів, картотек і за допомогою інших форм бібліотечного інформування;

  • створення повнотекстової бази даних дисертацій, захищених на базі університету;

  • координація та кооперація діяльності структурних підрозділів університету для більш повного задоволення інформаційних потреб користувачів.

Таким чином, сучасний етап формування і розвитку бази даних електронних повнотекстових документів комп'ютерного читального залу наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка пов'язаний з активним впровадженням нових способів накопичення електронної інформації, створенням власних інформаційних ресурсів, автоматизацією бібліотечно-інформаційних процесів, організацією доступу користувачів до електронних документів.
Використана література

  1. Влащенко Л. Технологія створення колекції повнотекстових електрон-них видань у бібліотеках / Л. Влащенко // Бібліотечний форум України. – 2005. – №4. – С. 26-30.

  2. Іванов В. К. Електронна бібліотека як індикатор статусу університету / В. К. Іванов // НТБ. – 2007. – №8. – С. 22-31.

  3. Перехрест Г. Електронні інформаційні ресурси українського сегмента Інтернету / Г. Перехрест // Бібліотечна планета. – №3. – 2007. – С. 26-29.


Івах О.С.,

м.Хмельницький
Технології формування та використання електронних інформаційних ресурсів сучасної бібліотеки
У статті досліджено еволюцію терміну «електронні ресурси» та розкрито його суть. Подано типологію електронних ресурсів, їх структуру, склад та класифікацію, технології формування, збереження та використання, викладено особливості їх бібліографічного опису. Подано історію розвитку форматів MARC і обгрунтовано вибір формату UNIMARC як основи для розробки формату опису електронних ресурсів у вітчизняних традиційних і електронних бібліотеках.

Ключові слова: електронний ресурс, інформаційний ресурс, електронний документ, бібліотечний фонд, електронна бібліотека.

This evolution of the term "electronic resources" was expiored in this article and disclosed its essence. Tne typology of electronic resources, their structure, composition and classification, technology creation, storage and use, described the features of the bibliographic description were filed. The history of MARC was filed and the UNIMARC format as a basis for developing the format description of electronic resources in national traditional and electronic libraries were substantiated the choice of this format.

Keywords: electronic resources, information resource, an electronic document, library’s fond, electronic library.
На сучасному етапі побудови інформаційного суспільства серед тенденцій розвитку бібліотечної галузі виокремлюються ті, які пов'язані з активним використанням електронного середовища та формуванням систем електронних інформаційних ресурсів. Характерною ознакою сьогодення є збільшення виробництва інформації в електронному вигляді. Цьому сприяє розвиток інформаційних технологій, що базуються на засобах комп'ютерної техніки та телекомунікаційного зв'язку.

Значна частина інформації, яка виробляється та існує в електронному вигляді, потрапляє до бібліотек. У потоці надходжень до книгозбірень збільшується відсоток інформаційних продуктів на електронних носіях.

Бібліотеки стають виробниками власних електронних інформаційних ресурсів. На базі масивів бібліографічної, реферативної, аналітичної інформації формуються різноманітні бібліотечні інформаційні продукти такі, як: електронні каталоги і картотеки, бібліографічні покажчики та реферативні видання, в електронному вигляді створюється наукова і методична література. Здійснюються роботи з оцифровування першоджерел з бібліотечних фондів та формування колекцій електронних документів.

Активізується формування електронних бібліотек, що вимагає певної організації електронної інформації, обліку й технологічного опрацювання електронних документів.

Таким чином, інформаційна діяльність бібліотек активно переміщується в нове інформаційно-комунікаційне середовище. За цих обставин електронні ресурси стають об'єктами бібліотечних технологій, а також продуктами бібліотечної інформаційної діяльності. Тому виникає необхідність адаптації до вимог електронного середовища методично-нормативної бази для бібліотечних технологічних процесів, зокрема, технологій формування та використання електронних ресурсів. Ці питання потребують вирішення низки таких завдань, як термінологічне визначення електронних ресурсів як відносно нового виду документу та визначення їх типологфї, структури, складу та класифікації, технології формування, збереження та використання.

Термінологія щодо електронних інформаційних ресурсів та самої суті цих понять пов'язана з історією розвитку інформаційних технологій, бібліографічних форматів і розробкою нормативних та регламентуючих документів (стандартів, законодавчих актів тощо).

Сьогодні у нормативній документації щодо бібліографічного опису вживається термін «електронний ресурс»3, у спеціальній літературі — ще «електронний документ», «електронне видання» або «електронна публікація». Отже, розглянемо їх визначення.

Електронна форма представлення інформації — це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її збереження, обробку, розповсюдження та представлення користувачеві за допомогою засобів обчислювальної техніки2. Усі застосування визначення «електронні» можна узагальнити за такими ознаками, як подання інформації в цифровому вигляді, необхідність програмних та апаратних засобів для її сприйняття людиною, необхідність телекомунікаційних засобів для отримання або розповсюдження інформації4.

Під «документом» згідно з ДСТУ 2732-94. «Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення» розуміється засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної реальності та розумової діяльності людини25. Стандарт «Архітектура службових документів та обмінний формат» визначає: «Документ як структуровану одиницю, призначену для сприйняття людиною інформації, яка може бути одиницею обміну між користувачами і/або системами»27. Закон України «Про інформацію» у статті 27 трактує документ як «передбачену законом матеріальну форму одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео- фотоплівці або на іншому носії»40.

Електронні документи фіксуються на відносно нових фізичних носіях. Основними засобами збереження та розповсюдження інформації у цифровій формі сьогодні є: по-перше, найпопулярніші у останні роки компакт-диски, багатофункціональні цифрові диски тощо37; по-друге, засоби віддаленого доступу, такі як комп'ютерні мережі з відповідним програмно-технічним обладнанням для збереження електронної інформації та засобами візуального відображення (браузери, редактори, спеціалізовані програми для перегляду та друкування), у міжнародних стандартах вони визначаються як інтерактивні системи або системи оперативного доступу 3.

ГОСТ 7.83-2001 визначає електронний документ як документ на машиночитаному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки23. Поряд з цим Закон України «Про електронні документи та електронній документообіг» надає таке визначення: «електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа…»39 Далі уточнюється: «Електронний документ може бути створений, переданий, збережений, перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення інформації, яку він містить, електронними засобами (комп'ютерне обладнання і програмне забезпечення) або на папері (у спосіб переведення її у друковану форму за допомогою комп'ютерного обладнання) у формі, придатній для приймання його змісту людиною»39. Отже, у процесі каталогізування електронний документ розглядається у комплексі з носієм, на якому він зафіксований, або системою доступу.

Традиційним об'єктом обробки та збереження у бібліотеках є видання. Видання — це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання і містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості 20. Електронне видання є електронним записом інформації на певному фізичному носії, розраховане на використання за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Перше офіційне визначення електронного видання було подано в міжнародному стандарті ISO 9707:1991 «Information and documentation — Statistics on the production and distribution of books, newspapers, periodicals and electronic publications», де електронне видання розуміється як документ, який публікується у машиночитаній формі та доступний для публіки, включає файли даних та програмне забезпечення; може бути записаним на папері, магнітному, оптичному та інших медіа, призначених для обробки комп'ютером або периферійними пристроями2.

Дослідниками у галузі інформаційної діяльності електронне видання трактується як самостійний, закінчений продукт, який містить інформацію, представлену в електронній формі, і призначений для довготривалого зберігання, всі копії якого відповідають оригіналу7.

Відповідно до ГОСТ 73.83-2001 електронне видання — це електронний документ (група електронних документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, призначені для розповсюдження у незмінному вигляді, які мають вихідні відомості23. Це визначення вміщує такі типи електронних видань: текстове (символьне), зображувальне, звукове, програмний продукт та мультимедіа або їх комбінації, тобто відповідає визначенням електронних ресурсів, наданим в ISBD(ER), UNIMARC, AACR2.

Електронний документ може бути виданням, або частиною видання, також інтернет-публікацією. У загальному випадку під «публікацією» слід розуміти опублікований твір. Згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права» під опублікуванням розуміється «випуск твору в обіг» для задоволення «розумних потреб публіки», також надання доступу до твору через електронні системи інформації38. За нормативними документами, матеріали, що містяться в електронних ресурсах, включаючи віддалені електронні ресурси, вважаються опублікованими, навіть за відсутністю повних вихідних даних 1;20;22;23.

Редакційно-видавнича обробка та наявність вихідних даних — це відмінна ознака електронного видання, яка відрізняє цю категорію електронних ресурсів від будь-яких інших, зокрема, більшості Internet-публікацій. В цьому трактуванні термін «електронне видання» синонімічний терміну «електронний продукт». До електронних продуктів належать: програмні продукти, бази даних, електронні інформаційні видання, мультимедійні продукти7. Електронні продукти мають певний тираж, тобто усі копії продукту вважаються оригіналами, або онлайновий доступ до них регламентований певним чином, що забезпечує реалізацію їх комерційної функції. Крім того, ГОСТ 7.83-2001 «Электронные издания: Основные виды и выходные сведения» регламентує для електронного документа наявність вихідних даних, а Закон України «Про електронні документи та електронній документообіг» визначає необхідні атрибути електронного документа для визначення його правового статусу23;39.

Для повного термінологічного представлення електронних ресурсів, як нового виду об'єктів бібліотечного опрацювання, звернемося до поняття «інформаційний ресурс».

Інформаційній ресурс — це сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)41 або сукупність інформаційних продуктів певного призначення, які необхідні для забезпечення інформаційних потреб споживачів у визначеній сфері діяльності18.

Оскільки у міжнародній нормативній документації щодо каталогізації застосовується термін "електронні ресурси", надалі будемо вживати саме цей термін.

Згідно з ГОСТ 7.82-2001 електронні ресурси — це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера. Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їх комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі 22.

Згідно з викладеним вище, термін "електронні ресурси" вміщує такі аспекти поняття, як цифрова форма фіксації інформації, комп'ютерні засоби та програмне забезпечення для відтворення та керування, електронне середовище для розповсюдження.

Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межі традиційної системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо)34.

Надамо перелік деяких видів електронних ресурсів, сформований за матеріалами наукових публікацій7;13;14;34:



  • електронні текстові аналоги друкованих видань, таких як книги, журнали тощо (при цьому передбачається, що текстова інформація, котра міститься в них, подана у формі, яка допускає посимвольну обробку);

  • електронні копії друкованих видань, коли елементи останніх (наприклад, сторінки) подаються як цілісні графічні копії, до цього ж виду електронної інформації належать копії рукописних матеріалів — факсиміле;

  • бази даних, які відповідають вимогам до електронної інформації, наприклад, бібліографічні, адресні, статистичні, лінгвістичні, до цього ж виду належать і повнотекстові бази даних, якщо вони не відтворюють повною мірою друковані видання;

  • нові форми публікацій, що не мають друкованих аналогів, такі як електронні оголошення, матеріали електронних конференцій та інші електронні повідомлення, доступні користувачам через телекомунікаційні мережі;

  • електронні публікації аудіо- та відеоінформації;

  • мультимедійні продукти;

  • програмні продукти;

  • комбіновані програмно-інформаційні продукти, наприклад, геоінформаційні системи;

  • електронні ігри.

Особливий інтерес викликають динамічні електронні документи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують з даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених датчиків), або такі електронні документи, як законодавчі акти або стандарти, інформаційний вміст яких може змінюватися при офіційному редагуванні. Своєрідність інтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком оновленим15.

Отже, електронні ресурси різноманітні та знаходяться у постійному розвитку. Тому переліки термінів, які позначають види електронних ресурсів, завжди будуть приблизними, не закінченими16. На сьогодні не існує термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів, термінологія наводиться в ISBD(ER) та у міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-20012, ГОСТ 7.83-20012, ряд термінів наводиться в форматі бібліографічного опису UNIMARC. Деякі терміни також подані у низці довідників та словників з інформаційних і комп'ютерних технологій, також у наукових публікаціях з відповідної тематики7;15;16;22;23.

Бібліографічний опис електронних ресурсів вимагає наведення специфічних відомостей щодо загального визначення матеріалу, визначення виду ресурсу та специфічного позначення матеріалу1;3;15;16;22. Це спонукає звернути увагу на наступні аспекти типології електронних ресурсів:


  • типи ресурсів (за типом вмісту або типом даних),

  • типи носіїв або характер доступу,

  • види ресурсів (відповідають типології видань).

Тип ресурсу визначається типом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприйняття людиною26, також типом даних, що характеризується їх певними властивостями та операціями, які виконуються над ними29, або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація у ресурсі)16.

Основні типи вмісту:



  • електронні дані — інформація у вигляді текстів, числових даних, зображень (статичних або динамічних), звуків;

  • електронні програми (програмне забезпечення) — набір операторів або підпрограм, які забезпечують виконання певних завдань, включаючи обробку даних;

  • комбінація цих видів в одному ресурсі (у тому числі мультимедіа, відеоігри)3;22.

  • До типів даних відносяться:

  • числові дані — інформація, подана головним чином числами у вигляді цифр (статистичні дані, електронні таблиці тощо), над якими можна здійснювати математичні операції;

  • текстові (символьні) дані — інформація надається головним чином у вигляді текстової інформації (абеткові та числові символи), тобто у формі, яка припускає посимвольну обробку;

  • зображення — інформація, яка надається у формі, яка припускає перегляд, але не допускає посимвольної оброки, включає графічну інформацію (нерухомі зображення, такі як рисунки, фотографії, креслення тощо), відеодані (рухомі зображення, такі як кіно- та відеоматеріали, анімація тощо);

  • звукові дані — цифрове відтворення звукової інформації16;29;3.

Електронні програми поділяються на системні, прикладні та сервісні; комбіновані ресурси, в свою чергу поділяються на інтерактивні мультимедіа (системи, що дозволяють одночасне використання різноманітних засобів відображення та передачі інформації) та онлайнові служби (системно-орієнтована діяльність, яка підтримує доступ до інформації та її використання в мережі Internet)16.

Кожна з наведених категорій ресурсів має декілька рівнів поділу, що забезпечує гнучкий підхід до методики каталогізації різних типів ресурсів16.

За типом носіїв або режимом доступу електронні ресурси поділяються на ресурси локального доступу — інформація, зафіксована на окремому фізичному носії, яка має бути поміщена користувачем до комп'ютерного пристрою для зчитування; та ресурси віддаленого доступу — інформація розміщена на жорсткому диску або інших пристроях для запам'ятовування, або надана в інформаційних мережах1 (зокрема, ресурси, що розміщені на Internet-серверах).

Міждержавний стандарт "Электронные издания: Основные виды и выходные сведения" за технологією розповсюдження визначає наступні види електронних документів:



  • локальні електронні видання — призначені для локального використання, видаються у вигляді певної кількості ідентичних екземплярів (тиражу) на носіях, що переносяться (окремих фізичних носіях);

  • мережеві електронні документи, які доступні потенційно необмеженій кількості користувачів через телекомунікаційні мережі;

  • електронні ресурси (документи або видання) комбінованого розповсюдження, які можуть використовуватися як локально, так і через мережі23.

Отже, електронні ресурси можуть опрацьовуватися двома шляхами, залежно від характеру доступу (локальний або віддалений)3. Для локальних ресурсів мають бути наведені дані щодо фізичного носія. Віддалений доступ передбачає, що об'єкт опису міститься на жорсткому диску або іншому пристрої, в комп'ютерній мережі.

Додамо, що за характером взаємодії з користувачем відрізняють детерміновані електронні ресурси, параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені виробником і не можуть змінюватися користувачем; недетерміновані (інтерактивні) ресурси, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо або побічно встановлює користувач відповідно до його мети, інтересів, рівня підготовки тощо на основі інформації та алгоритмів, визначених виробником23.

Види ресурсів (типи або види видань) – це групи ресурсів, які мають спільні характеристики інформації, що в них міститься16, зокрема, такі ознаки, як цільове призначення, структура багаточастинних документів, періодичність тощо. За цими ознаками типологія електронних документів практично відповідає типологічній структурі традиційних документів23.

Отже, ГОСТ 7.83-2001 визначає наступні види електронних видань:



  • за цільовим призначенням — офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне (зокрема, нормативне), навчальне, масово-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, художнє;

  • за періодичністю — неперіодичне (виходить одноразово), серіальне (виходить за невстановленою тривалістю), періодичне (виходить через певні інтервали часу), видання, що продовжується (у міру накопичення матеріалу);

  • також електронне видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністью замінює вміст);

  • за структурою — однотомне, багатотомне, електронна серія (вміщує сукупність однотипних томів)23.

Наведена видова ієрархія відповідає визначенню видів електронних ресурсів у ISBD(ER), де надається визначення монографії, серії, підсерії та багаточастинного електронного ресурсу.

Електронний ресурс може бути самостійним або складовою іншого електронного ресурсу, також додатком до паперових видань тощо. Тому у процесі каталогізації необхідним є визначення його статусу, тобто положення у системі ресурсів, яке визначається певними ознаками і встановлює співвідношення з іншими ресурсами.

Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом вважається самостійний електронний ресурс39 — тобто кожний екземпляр самостійного електронного видання на окремих фізичних носіях, також самостійний мережевий (або віддалений) ресурс (наприклад, онлайновий ресурс, Інтернет-публікація тощо). У Законі наводиться поняття паперової копії електронного документа, якою є візуальне представлення на папері, перевірене на відповідність структурі та вмісту його візуального представлення електронними засобами39. Аналогічно може бути визначена електронна копія паперового документа. В UNIMARС об'єкти каталогізації означеного статусу позначаються як "відтворення"3.

За наявністю друкованого еквіваленту відрізняють самостійне електронне видання, тобто те, яке не має друкованого аналогу, та електронний аналог друкованого документу, який в основному відтворює відповідний друкований документ (зберігаючи розташування тексту на сторінці, ілюстрації, посилання, примітки тощо). Електронною версією слід вважати такий аналог друкованого видання, який має рівний з оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно із самостійним друкованим або електронним виданням (на окремому носії) у відповідному форматі з метою надання у мережевому доступі або на окремому носії23.

Отже, за статусом електронні ресурси можна поділити на:


  • оригінал — самостійний ресурс, який не має будь-якого аналога;

  • електронний аналог видання — в основному відтворює відповідний оригінал, зберігаючи розташування тексту на сторінці, ілюстрації, посилання, примітки;

  • електронна версія — такий аналог, який має рівний з оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно із ним (на окремому носії) у відповідному форматі з метою надання його користувачам у мережевому доступі або на окремому носії;

  • електронні відтворення — візуально відповідають структурі та вмісту оригіналу (зокрема, копії друкованих документів, зображення тривимірних об'єктів тощо).

Важливою є класифікація ЕІР та рубрикація згідно ГОСТу:

  • за ступенем структурування (від безперервного тексту, який не має розподілу на абзаци, параграфи тощо, до формального представлення інформаційних даних у БД);

  • за типом ресурсу (за типом контенту: електронні дані (числові дані, символьні дані, зображення, звукові дані); електронні програми (програмне забезпечення): системні, прикладні, сервісні; комбіновані: інтерактивні мультимедійні онлайнові служби;

  • за основними типами носіїв електронних ресурсів (режимами доступу: локального доступу (інформаційні дані зафіксовані на окремому фізичному носієві, який має бути поміщеним користувачем до комп'ютерного пристрою для зчитування) та ресурси віддаленого доступу (інформаційні дані, подані в інформаційних мережах, зокрема, ресурси, що розміщені на Інтернет-серверах);

  • за технологією розповсюдження (локальні електронні видання, мережеві, комбінованого розповсюдження);

  • за характером взаємодії з користувачем (детерміновані ЕІР, не детерміновані (інтерактивні) ресурси);

  • за специфікою електронних ресурсів (за цільовим призначенням, за періодичністю, за структурою, за правовим статусом, за наявністю друкованого еквівалента)32.

Кожна з наведених категорій ресурсів має декілька рівнів поділу, що забезпечує гнучкий підхід до методики каталогізації та систематизації різних типів ресурсів10.

Електронний інформаційний ресурс – одна із складових загального бібліотечного фонду.

За визначенням Ю. Н. Столярова, бібліотечний фонд — це систематизована сукупність документів, яка відповідає завданням, типу, профілю бібліотеки, також інформаційним потребам її абонентів та призначена для використання і збереження документів. За якісними характеристиками бібліотечний фонд — цілісна, відкрита, стохастична, керована, надійна система47.

Фонд електронних інформаційних ресурсів повинен мати ті самі ознаки, які притаманні бібліотечному фонду взагалі: наявність документів, множину зосереджених у фонді документів, профіль фонду, упорядкованість масиву документів, готовність до використання, бути призначеним для абонентів бібліотеки та використовуватися ними47.

Основним фондоутворюючим елементом бібліотечного фонду є документ.

Одиницею збереження фонду електронних інформаційних ресурсів є електронний документ.

Під формуванням бібліотечного фонду розуміють створення, постійний розвиток та підтримку його в працездатному стані47. Кількісні та якісні перетворення — об'єктивно неминучі динамічні процеси розвитку бібліотечного фонду — повною мірою притаманні й фонду електронних документів і пов'язані з бібліотечними інформаційними технологіями. Бібліотечна технологія — цілеспрямовані, послідовні дії з документами або відомостями про них — являє собою комплекс взаємопов'язаних циклів: формування бібліотечного фонду, довідково-бібліографічного апарату, обслуговування користувачів тощо. Цикли поділяються на процеси (моделювання, комплектування, облік, обробка, розташування фонду тощо), а процеси — на етапи, процедури, стадії, операції, прийоми11.

Значна кількість бібліотечних циклів — це інформаційні технології, тобто виробничі процеси, де основною продукцією, яка обробляється, є інформація35. Взагалі інформаційна технологія — це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, роззосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування47. Автоматизовані бібліотечно-інформаційні технології, які базуються на спеціалізованих бібліотечно-інформаційних системах, є програмно-технологічною основою формування довідково-пошукових апаратів бібліотек та інформаційних складових електронних бібліотек: бібліографічних, реферативних, повнотекстових інформаційних ресурсів та лінгвістичних засобів.

Формування фонду електронних документів — це нова бібліотечна технологія. Основна відмінність від традиційної технології формування фондів пов'язана зі специфікою онлайнових документів — відсутністю окремого для кожного документа фізичного носія, новими джерелами комплектування11 (зокрема, з глобальної мережі Інтернет) та шляхами надходжень (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку), файловою структурою електронних документів тощо. Тому етапи та операції окремих процесів технологічного циклу формування фонду електронних документів відрізняються від традиційних бібліотечних процесів опрацювання вхідного документального потоку, зокрема, друкованих видань. Але набір процесів залишається постійним48.

Загальний цикл формування фонду електронних документів повинен включати такі процеси:



  • моделювання фонду;

  • комплектування (виокремлюються технології збору електронних документів та технології оцифровування фондів);

  • облік;

  • технічну або формальну обробку файлів документів та аналітико-синтетичне наукове опрацювання вмісту документів;

  • розташування документів у файловому сховищі;

  • зберігання та захист інформації та носіїв;

  • забезпечення умов використання (онлайновий доступ та локальне використання);

  • аналізування інформації та моніторинг використання фондів електронних документів (у комплексі з іншими інформаційними ресурсами електронної бібліотеки).

Отже, із типових технологій створення та формування ЕІР, можна виділити такі:

  • комплектування актуальними електронними виданнями наукових досліджень інститутів: науковими працями, статтями, монографіями, рефератами;

  • отримання електронних копій друкованих видань та переведення до електронного вигляду видань наукових матеріалів;

  • залучення Інтернет-ресурсів, які знаходяться у вільному доступі;

  • передплата на електронну наукову продукцію провідних виробників інформаційних ресурсів46.

Можливість використання ЕІР є стратегічне значення для розвитку освітнього та наукового потенціалу, забезпечення наукових досліджень на новому рівні та потреб сучасних ВНЗ у нових формах навчання. До уваги науковців, професорсько-викладацького складу та студентів пропонуються електронні бази даних, енциклопедії, електронні інформаційні ресурси з усіх питань новітніх досліджень та досягнень сучасної науки, які стають надбанням електронних бібліотек.

Використання ЕІР дозволяє більш повно та релевантно задовольняти запити користувачів, тому що комплектування різними базами даних здійснюється з орієнтацією на користувача. ЕІР незамінний у самостійній роботі студента завдяки віддаленому доступу. Зверненню до цих ресурсів сприяють зручність у роботі з електронною версією, змога одержати необхідний матеріал для подальшої роботи з ним удома. Певну роль відіграє і можливість працювати з документами у зручний для користувача час.

Отже, процес формування, збереження та використання ЕІР, надання інтерактивних послуг є процесом невідворотним, що постійно розвивається і є одним із найважливіших у сучасній діяльності бібліотек.

Перспективами подальшого розвитку створення та поширення ЕІР є необхідність ефективної кооперації усіх установ, які займаються створенням цих ресурсів та інформаційних систем, призначених для формування, збереження та надання вільного доступу до ЕІР бібліотек.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Схожі:

Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconЮридична академія україни імені ярослава мудрого
Питання вдосконалення діяльності відділів рідкісних книг бібліотек в інформаційному забезпеченні науково-освітнього процесу : матеріали...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconН. В. Гонтаренко Методичний супровід інноваційної діяльності з педагогічними працівниками дошкільних навчальних закладів
Методичний супровід інноваційної діяльності з педагогічними працівниками дошкільних навчальних закладів
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconІіі всеукраїнська конференція керівників ліцензованих навчальних закладів з підготовки персоналу охорони та суб’єктів охоронної діяльності
«Особливості провадження Ліцензійних умов освітньої діяльності закладів з підготовки персоналу охорони та розвитку ринку охоронних...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconИємництва матеріали всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «сучасні тенденції розвитку інформаційно-комунікаційного простору» київ 2017 р
...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconСучасні тенденції розвитку держави та права україни
П 68 Сучасні тенденції розвитку держави та права України: Збірник наукових праць / За ред. В.І. Терентьєва, О. В. Козаченка. – Миколаїв:...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconТворчий проект
Евристичні методи як один із перспективних напрямків активізації діяльності студентів вищих навчальних закладів через використання...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconМетодичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017
Методичні рекомендації підготовлені згідно вимог, які передбачені типовими навчальними програмами для студентів медичних І стоматологічних...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconПрограма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти, К. 2010 р
Навчальна: дати загальне уявлення про модерністські тенденції в українській літературі наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., з’ясувати...
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconПрограма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Укладачі
Культурологія. Примірна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів iconЗакарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва «Освітянські вітрила: методика, теорія, досвід»
У інформаційному бюлетені зібрано статті наймасовіших фахових видавничих проектів мон україни, нан україни, інституту педагогіки...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка