Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет



Скачати 197.45 Kb.
Дата конвертації29.06.2017
Розмір197.45 Kb.

Черкаський інститут банківської справи

Університету банківської справи НБУ (м.Київ)


БІБЛІОТЕКА

ВИЗНАЧНИЙ ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ



Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)

Політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України 

 «Його ім'я на початку 70-х років переказували пошепки з двору в двір, з душі в душу, з серця в серце.



В кінці 80-х воно зазвучало голосніше у кав'ярнях Золочева і Львова, на сторінках київських газет. Воно вознеслося народною надією на малих і великих вічах на початку 90-х років».
С. Бойко

 

Черкаси

2013 р.


ВИЗНАЧНИЙ ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ:

В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ

Ця бібліографічна розвідка представляє документальні джерела з фонду бібліотеки Черкаського інституту банківської справи та Інтернет-ресурси.

В ній вміщено коротку біографічну довідку, бібліографічна частина складається з розділів „Грані творчості В. Чорновола"( праці В.М.Чорновола) та „В'ячеслав Чорновіл на тлі українського відродження" (матеріали про нього).

    Бібліографічні записи розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами творів.    Розрахований на усіх, хто цікавиться новітньою історією України, українським визвольним рухом та біографією її видатних особистостей.



Відомий правозахисник, політик, журналіст, публіцист і громадський діяч, лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) в галузі журналістики й публіцистики, кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (1977), Герой України (2000, посмертно) В'ячеслав Чорновіл, започаткувавши в Україні національно-визвольний рух шістдесятників, разом зі І. Світличним, І. Дзюбою, А. Горською, Л. Танюком, В. Стусом та іншими представниками творчої молоді став символом української незалежності.    Журналістський хист, організаційні здібності, а понад усе - талант політика, державного діяча - ставлять ім'я В'ячеслава Чорновола до ряду видатних діячів національно-визвольних змагань.

Народився В'ячеслав Чорновіл 1937 р. у с. Єрки (тепер - Катеринопільський р-н Черкаської обл.) у родині сільських учителів Максима та Калини Чорноволів. Чорновіл, Чорний віл - чорний від поту, від безпросвітної туги, перший помічник у важкій роботі, перша надія в далекій дорозі. Хтось мудрий колись побачив у роду Чорноволів такі риси і нарік його цим прізвиськом, що пізніше стало прізвищем, а згодом - символом українства.
Зростав В'ячеслав на тривожній землі Шевченка, у часи, коли сталінські репресії досягли свого апогею. Переслідувань зазнала і родина Чорноволів. Рідний дядько В'ячеслава - Петро Йосипович - був заарештований у 1937 р. і загинув в ув'язненні. Батьки Чорновола були змушені змінювати місце роботи та проживання і врешті-решт знайшли прихисток у с. Вільхівці біля Звенигородки - на батьківщині матері. До школи В'ячеслав пішов відразу до другого класу (бо вже з чотирьох років умів читати).

У 1955 р. юнак з золотою медаллю закінчив Вільхівецьку середню школу і того ж року вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (спочатку - на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики). Здавалося, що Чорноволові була забезпечена блискуча стандартна біографія правильного хлопця радянських часів. Але гострий розум, бунтівна вдача, волелюбні прадідівські козацькі гени далися взнаки: юнак дуже швидко склав ціну тогочасній дійсності. Уже в університеті він мав неприємності через свої погляди, з чим була пов'язана майже річна перерва у навчанні. Студентом В'ячеслав багато писав до газет. Його жанрові зацікавлення були різноманітними, і в будь-якому жанрі проглядалася тонка іронія та критичний погляд на факти.

У 1960 р. Чорновіл закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка, отримавши диплом „з відзнакою". Під час випускного вечора, на Володимирській гірці, В'ячеслав присягнувся, що все життя боротиметься за самостійну соборну Україну. 39 років він був вірний цій клятві: крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею йшов до мети.

Потрапивши на телевізійну практику до Львова, В'ячеслав Чорновіл відкрив для себе іншу Україну, україномовне середовище, у якому про національну культуру говорили вільно і голосно. Можливість працювати без цензури, імпровізувати, вільно читати вірші Ліни Костенко в ефірі - все це вплинуло на рішення Чорновола залишитися у Львові. Протягом трьох років він працював редактором, згодом - старшим редактором програм для молоді Львівського телебачення.

У травні 1963 р. В. Чорновіл повернувся до Києва і вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту, але до навчання його не допустили через політичні погляди. Через „неблагонадійність" не дозволили захистити готову дисертацію про публіцистичну творчість та громадську діяльність В. Грінченка.

У 27 років В'ячеслав постав перед вибором: благополучна кар'єра перспективного науковця або мученицький шлях борця за волю, демократію та державність України, і обрав останній. До вересня 1965 р. працював завідувачем відділу газети „Молода гвардія", намагаючись прорвати інформаційну блокаду, друкував поезії шістдесятників, самвидавні твори Л. Костенко, І. Драча, В. Симоненка. Невгамовним було його прагнення реабілітувати цілі пласти вилучених творів української літератури, повернути народу слово. Затиснуті в лещата тоталітарної системи, літератори й художники, режисери й музиканти мимоволі ставали противниками системи, яка до кореня нищила їхню творчість і вимагала послуху. За таких умов народжувався спротив незгодних. Так виник національно-визвольний рух шістдесятників в Україні, що в 1960-1970 рр. протистояв тоталітарному режиму, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету, набирав обертів. В'ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху.

8 серпня 1965 р. у с. Шешори на Івано-Франківщині на відкритті пам'ятника Т. Шевченку відбувся перший знаковий виступ дисидента. Він говорив про Великого Кобзаря як про оборонця національного духу, про незалежну Україну, про людей, що поклали за неї життя. Тоді місцеві селяни, мабуть, уперше за багато років почули таку проникливу і відверту промову. Співробітники КДБ, присутні на мітингу, спробували затримати Чорновола, однак селяни захистили його і допомогли врятуватися. Така підтримка додала В'ячеславу впевненості в тому, що шлях обрано правильно, і була йому на довгі роки світлим спогадом.

4 вересня 1965 р., під час прем'єри фільму С. Параджанова „Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі „Україна", разом із Іваном Дзюбою та Василем Стусом Чорновіл виступив з протестом проти арештів української інтелігенції. Активна громадська діяльність, а також низка відкритих листів, у тому числі до ЦК Компартії та ЦК ЛКСМ України з протестом проти репресій, стали причиною того, що Чорновіл потрапив у поле зору органів КДБ - розпочалися допити та обшуки. У ході одного з них 30 вересня 1965 р. було вилучено частину наукової бібліотеки В'ячеслава Чорновола (усього 290 книг та комплектів журналів, які в протоколі названо „документами антисоветского содержания").

За участь у правозахисному русі В. Чорновола звільнили з роботи в газеті „Молода гвардія" (вересень 1965 р.), а згодом - з редакції „Друг читача". Після того, як Чорновіл демонстративно відмовився „брати участь у судовому свавіллі" проти братів Горинів, його засудили до трьох місяців примусових робіт.
Зібравши достатньо інформації про порушення прав людини й радянського законодавства судовими та слідчими органами, у 1966 р. Чорновіл написав та розповсюдив свою першу „самвидавівську" працю „Правосуддя чи рецидиви терору?". У такий спосіб молодий журналіст зробив свій життєвий і громадський вибір. 1965 р. у Львові він уклав документальну збірку „Лихо з розуму (портрети „двадцяти злочинців")", що в 1968 р. вийшла в Парижі, у якій йшла мова про арешти в Україні. „У той час молодий В'ячеслав Чорновіл, мабуть, до кінця не усвідомлював собі важливості справи, яку він розпочав, як розвинуться пізніші події і яких обертів набере нова радянська дійсність. Він, мабуть, не усвідомлював собі, що його книжка стане дуже вагомим чинником, який призведе до розвалу СРСР і до створення нових незалежних держав" (Осип Зінкевич).

Ці твори викликали значний резонанс у багатьох країнах Європи. Названа збірка та інші правозахисні дослідження В'ячеслава Чорновола, а також гостро публіцистська праця Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?", яку було завершено в 1965 р., заявили, що Україна є, і вона бореться. Це була перша закордонна публікація матеріалів українського Опору після 1930-х років, надрукована за кордоном, яку автор підписав власним іменем. Вона стала потужним ударом по ідеології диктатури пролетаріату, по ідеології більшовизму.

З того часу В. Чорновіл - професійний політик, організатор українського самвидаву, один з найавторитетніших борців за права людини в Радянському Союзі.
Праці, за які в 1975 р., В. Чорноволу присудили Міжнародну журналістську премію ім. Ніколаса Томаліна, в 1966 р. за „Лихо з розуму", а за інші гостро публіцистичні твори - Шевченківську премію, комуністичний режим визнав антирадянськими і В'ячеслав Чорновіл отримав свій наступний вирок - три роки в таборах суворого режиму за ст. 187 - 1 КК УРСР (розповсюдження свідомо неправдивих вигадок, які ганьблять радянський державний і суспільний лад).
Та тюрма тільки загартувала непоступливий характер Чорновола.

Вийшовши на волю в 1970 р., він розпочав випуск нелегального видання „Український випуск" і став „Гутенбергом українського опору". Видання згуртувало непересічно мислячих патріотів України і гідно репрезентувало українську суспільно-політичну думку за кордоном. У 1970-х рр. цей часопис був єдиним джерелом правдивої інформації про порушення прав людини, про цілеспрямоване нищення всього українського в Україні, про терор проти кращих її представників, розв'язаний комуністичним режимом.

До чергового арешту Чорновола вийшло п'ять номерів журналу.
Під час хвилі арештів української інтелігенції 1972 р. В'ячеслав Чорновіл отримав вирок: шість років таборів і три роки заслання. Його знову засудили за „антирадянську пропаганду й агітацію", що вважалось „особливо небезпечним злочином" (ст. 62 КК УРСР).

Незважаючи на важкі, навіть нелюдські умови перебування в ув'язненні, В. Чорновіл зазначав: „Я у своїй неволі вільніший за вас і життя моє ніби цікавіше й змістовніше. І це більш ніж компенсує всякі невигоди й фізичні труднощі".

Уміння В'ячеслава Максимовича абстрагуватися від тюремно-таборових реалій, протидіяти духовному поневоленню забезпечили його внутрішню свободу, сприяли виживанню в тій дійсності, особливо в таборах для кримінальних злочинців (В. Деревінський).

І в мордовських таборах для політв'язнів Чорновіл продовжував боротьбу з режимом. Його зброєю, як і раніше, було слово: публіцист написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах „Тільки один рік" (1977-1978). За колючим дротом став організатором акцій спротиву, голодування, вів боротьбу за статус політв'язня. За твердість характеру та непохитність, а також за вміння згуртувати навколо себе інших Чорновола назвали „зеківським генералом".

На початку 1978 р. В'ячеслава Чорновола відправили на заслання до с. Чаппанду (Якутія). Та навіть відбувши встановлений термін покарання та заслання, він не зміг повернутися в Україну, бо з середини 1979 р. радянський режим розпочав черговий (третій) широкомасштабний наступ на український національний правозахисний рух. За декілька тижнів до звільнення, у квітні 1980 р. В. Чорновола знову арештували і закритим судом міста Мирний Якутської АРСР засудили за кримінальною статтею до п'яти років покарання в таборах суворого режиму. Протестуючи проти цього цинічного свавілля, він оголосив голодування, яке тривало 120 днів.

Радянський режим, створивши для В. Чорновола нестерпні тюремні умови, намагався досягти кількох цілей: по-перше, ізолювати його як нестандартно мислячу людину від впливу на оточуючих; по-друге, показати, що може статися з тими, хто захоче виходити за визначені межі дозволеного, і, по-третє, морально або фізично зламати його. У комуністичної влади існувала вироблена система ламання непокірних, яку В. Чорновіл відчув на собі вже з перших днів арешту.


У 1985 р., після 15 років тюремних ув'язнень та заслань, В'ячеслав Максимович нарешті повернувся в Україну. Цей період став для нього, як і для багатьох інших його побратимів по духу, великою школою здобуття нових знань, розширення світогляду, ствердження власних позицій, гартування витривалості, посилення віри у справедливість і доцільність боротьби за права особи та нації.

Під впливом табірно-тюремних університетів В. Чорновіл перетворився на „активного лідера зі зрілим політичним мисленням, могильника тієї системи, яка з журналіста, літератора, науковця зробила непримиренного борця" (В. Деревінський).


Людина невтомної енергії, Чорновіл не міг відсиджуватись, склавши руки, у час, коли в Москві та в республіках почали діяти неформальні організації. На базі Української гельсінської групи він ініціював створення 1988 р. Української гельсінської спілки , яка відіграла важливу роль у становленні масової всеукраїнської організації, якою став Народний рух України.

Завдяки зусиллям В. Чорновола та інших діячів удалося об'єднати десятки тисяч українців в одну потужну організацію, що прискорила відновлення незалежності Української держави. Очолюючи прес-службу Української гельсінської спілки, В'ячеслав Максимович написав і відредагував понад 100 „Листків прес-служби Української гельсінської спілки ", які оперативно, у день виходу, передавали по радіо „Свобода" та розповсюджували „самвидавом".

Чорновіл став організатором і натхненником перших демократичних мітингів і демонстрацій, співавтором програмних документів, зокрема „Декларації принципів Української Гельсінської Спілки", яку 7 липня 1988 р. оприлюднив на 50-ти тисячному мітингу у Львові. Водночас В'ячеслав Максимович брав активну участь у створенні Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) та ініціативної групи за звільнення в'язнів сумління.

Така активна громадянська позиція стала причиною постійних цькувань з боку силових структур. Але ні залякування, ні наклепи в ЗМІ, ні численні провокації та протиправні дії і на цей раз не могли його ні зупинити, ні вплинути на хід політичних подій щодо відновлення Української державності.

У серпні 1988 р. на сторінках „Українського вісника" було опубліковано велику статтю Чорновола у формі резонансного листа до М. Горбачова про проблеми демократизації суспільства та прав української нації.
Восени 1988 р. В. Чорновіл разом з М. Горинем дали інтерв'ю закордонній журналістці Марії Коломієць, після чого влада розгорнула кампанію за їхнє висилання з СРСР та позбавлення громадянства. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів усіх держав з проханням, щоб їх не приймали.

Тоді ж, через політичні мотиви, В'ячеслава Чорновола в черговий раз звільнили з роботи. 1 червня 1989 р. В'ячеслав Максимович звернувся з відкритим листом до першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького, звинувачуючи його в русифікації України, переслідуванні інтелігенції, екологічній катастрофі, увінчаній Чорнобилем. Лист, написаний у жорстокому викривально-критичному стилі, по суті, засвідчував зміну політичної ситуації в республіці у бік демократизації суспільного життя.

На так званий період „мітингової демократії" 1988-1991 рр. припав розквіт таланту і популярності В. Чорновола. Блискучий оратор, полеміст, він привертав до себе увагу послідовністю, залізною логікою аргументів, умінням заворожити слухачів.
4 березня 1990 р. (уперше в СРСР) відбулися демократичні вибори, за результатами яких Чорновола було обрано народним депутатом, а також депутатом Львівської обласної ради. Його політична позиція була чітко окреслена - боротьба за повну державну незалежність України.
3 квітня 1990 р. до квітня 1992 р. Чорновіл - голова Львівської облради і облвиконкому. У цьому статусі він розрубав гордіїв вузол протиріч радянської Конституції стосовно пріоритетності її статей щодо суб'єктів реальної влади в державі. Прийнятий 26 квітня 1990 р. Декрет Львівської облради „Про владу" чітко визначив, що „вся повнота влади на території Львівської області переходить до рад народних депутатів як вищого органу державної влади на Львівщині. Відповідно, будь-яке втручання партійних чи громадських організацій у діяльність рад є неприпустимим". Під керівництвом В'ячеслава Чорновола Львівщина стала П'ємонтом боротьби українського народу за суверенну державу.

Чорновіл поступово ставав постаттю всеукраїнського масштабу. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. він - кандидат у Президенти України від Народного руху. На виборах 1 грудня 1991 р. В'ячеслав Чорновіл зайняв друге місце, набравши 23,27 % голосів. Згодом - народний депутат кількох скликань, керівник депутатської фракції Народного руху України. На ІІІ Всеукраїнських зборах Руху 29 лютого 1992 р. був обраний співголовою Народного руху України, а в грудні 1992 р. - головою на всіх наступних з'їздах цієї громадської організації. 3 квітня 1992 р. В'ячеслав Максимович перейшов на постійну роботу до Верховної Ради України. Був членом української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи з 1995 р.


Не полишав В'ячеслав Чорновіл і журналістської діяльності. Був шеф-редактором незалежної громадської політичної газети „Час/Time" (з січня 1995 р. до травня 1998 р.) і „Час" (з жовтня 1998 р. до березня 1999р.), у якій систематично вів „колонку редактора", друкував виступи, коментарі. В'ячеслав Максимович прагнув створити український часопис сучасного стилю, „де було б багато інформації і ще більше свіжого політичного, економічного, культурологічного аналізу. Щоб газета не тільки прогнозувала, але певним чином і впливала на ситуацію в державі, а не пленталася за подіями..."

Життя В'ячеслава Чорновола раптово обірвалося в розквіті творчих сил, на злеті його політичної кар'єри. 25 березня 1999 р. при загадкових обставин він загинув в автокатастрофі під Борисполем.

Його трагічна смерть дещо призупинила відродження та становлення нашої держави. Однак боротьба за Україну, за українську мову, український суверенітет, українську цілісність, розпочата Чорноволом, триває. Слова, вибиті на основі його пам'ятника: „Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!" стали життєвим кредо для багатьох його прихильників та послідовників.

Грані творчості В. Чорновола

З книги В’ячеслава Чорновола ‘’ Лихо з розуму’’ (портрети двадцяти „злочинців") про репресії проти опозиції (1967 рік)[Текст]//Хрестоматія з історії України .- К.: КНТ, 2007. – С. 461-464.

Заява до Комітету прав людини Організації Об’єднаних Націй 1971 рік. [Текст] // Українська культура. - 2007. - № 12. - С. 4-5.
Чорновіл, В. М. Твори у 10-ти томах.Т.2:Правосуддя чи рецидиви терору?Лихо з розуму . Матеріали та документи 1966-1968 рр. [Текст] . - К. : Смолоскип, 2003. - 906 с.
Чорновіл, В. М. «Як брати обнімемося, але не скоро…»[Текст] : [інтерв’ю      В. М. Чорновола] // Віче. – 1997. – № 12. – С. 91–106.


В'ячеслав Чорновіл на тлі українського відродження

Андрощук, О.В. В.Чорновіл та ідея федералізації України: еволюція поглядів [Текст] / О. В. Андрощук // Український історичний журнал. - 2010. - № 1. - С.22-34

 Бараневич, Л. Два портрети в інтер'єрі[Текст] : [спогади Людмили Бараневич про В. Чорновола] // Віче. - 2012. - № 7. -С. 64-65.

Державні,політичні та громадські діячі України:політичні портрети [Текст] : навч.посібник/ Ред. М.І. Панова. -К.: Ін Юре, 2002. -476 с.

Касьянов, Г. В. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років [Текст] / Г. В. Касьянов ; [голов. ред. Головко С. В.]. - К. : Либідь, 1995. - 221, [2] с., [16] арк. вклейки.

Кульчицький, С.В. Народження Народного руху України [Текст] / Український історичний журнал. - 2010. - № 1. - С.8-22
"Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!" : до 75-річчя від дня народження В. М. Чорновола[Текст] // Календар знаменних і пам’ятних. дат. – 2012. – № 4. –  С. 93–104.

Нагірняк, О. В’ячеслав Чорновіл [Текст] // Пам’ять століть. – 2007. – № 4/5.  – С. 248 – 249 : фото.

Нікітенко, Л. І стоїть Чорновіл біля хати...: у рідних Вільхівцях відкрили пам'ятник відомому політику[Текст] // Україна молода. - 2007. - 24 груд. - С. 5.



Нікітенко, Т.   Славкова земля [Текст] : [на батьківщині В. Чорновола] // Україна молода. – 2011. – № 139. – С. 11.

Остапенко, П.В. Усі видатні постаті історії України [Текст] : довідник. –Х.: Торсінг Плюс, 2008. -352 с. -(Іду на урок)



Сорока,  М. В’ячеслав Чорновіл[Текст] // Пам’ять століть. – 1997. – № 2. –  С. 32–36.

Чорновіл Валентина. Не поступитися принципами [Текст] :[спогади про брата] // Українська культура. - 2007. - № 12. - С. 4-5.

Чорновіл В'ячеслав Максимович (1937-1999): політик, журналіст [Текст] // Видатні постаті України : біогр. довід. / Г. Базильчук ; редкол. В. Г. Щокін (голова) [та ін.]. - К., 2004. - С. 821-824.

Чорновіл В'ячеслав Максимович (24. 12. 1937 - 25. 03. 1999) [Текст] // І. Мельник . Довідник з історії України: (А - Я) [Текст] / за заг. ред. : І. Підкови і Р. Шуста. - 2-ге вид., доопрац. і допов. - К. : Генеза, 2001. - С. 844-845.


Чорновіл В'ячеслав Максимович // В.В.Петровський Історія України : Неупереджений погляд : Факти. Міфи. Коментарі[Текст] / В.В. Петровський, Л.О. Радченко, В.І. Семененко. - Х. : Школа, 2007. – С.518-519.

Я є самодостатньою людиною [Текст] : [про В. Чорновола] // 100 видатних імен України : 1991 - 2001 / І. Шаров. - К. : Альтернативи, 2011. - С. 430-437.



Яремчук, А. Тому, хто проламував стіни тоталітаризму[Текст] // Українська культура. – 2006. – № 9. – С. 43.

Інтернет-ресурси

В. Чорновіл Реквієм [Електронний ресурс] .- Режим доступу// http://www.youtube.com/watch?v=atOmLrBPEi4.- Заголовок з екрана

В'ячеслав Чорновіл хотів будувати чесну Україну[Електронний ресурс] .- Режим доступу////www.radiosvoboda.org/content/article/24526224.html.- Заголовок з екрана

В'ячеслав Чорновіл [Електронний ресурс] .- Режим доступу //http://bestpeople.com.ua/persona/293.- Заголовок з екрана


Діденко , Ю. Він спалахнув востаннє тривожним світлом [Електронний ресурс] .- Режим доступу //http://www.mnru.mk.ua/viewtopic.php?tid=675.- Заголовок з екрана


Гордасевич, Г. В'ячеславу Чорноволу [Електронний ресурс] : вірш .- Режим доступу// http://fondhg.io.ua/s201679/galina_gordasevich_era_ukraeni.- Заголовок з екрана

Іn Memoriam. 13 років без В'ячеслава Чорновола (ФОТО) [Електронний ресурс]. - Режим доступу // http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/25/78404.- Заголовок з екрана


Климчук А. В’ячеслав Чорновіл: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні» [Електронний ресурс] // СІЛЬ . Молодіжна інформаційна спільнота. – Текст. дані. – Режим доступу : http://soli.com.ua/2011/12/24/vyacheslav-chornovil-daj-bozhe-nam-lyubyty-ukrajinu-ponad-use-sohodni/. – Заголовок з екрана

Кобилянський, О. Спогади про В. Чорновола [Електронний ресурс] // Гуцульський Край. – 2007. - № 12.– Режим доступу : http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land. chornovil/year/2007/. – Заголовок з екрана.
Крісман, Н. Роздуми біля пам’ятника В.Чорновола [Електронний ресурс] : вірш .- Режим доступу //http://maysterni.com/publication.php?id=45120.- Заголовок з екрана
Нікітенко, Т.Славкова земля. [ У батьківській садибі В’ячеслава Чорновола на Черкащині] [Електронний ресурс] .- Режим доступу // http://www.umoloda.kiev.ua/number/1926/219/68519/.- Заголовок з екрана
Спогади про В. Чорновола [Електронний ресурс]. - Режим доступу // http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land.chornovil/year/2007/.- Загол. з екрана
Чорновіл В'ячеслав Максимович (біографія) [Електронний ресурс] .- Режим доступу //http://uk.wikipedia.org.- Загол. з екрана

Чорновіл В'ячеслав (1937 - 1999) [Електронний ресурс].- Режим доступу //http://greatukrainians.com.ua/country/ukraine/304.html.- Загол. з екрана


Чорновіл В'ячеслав Максимович (цитати) [Електронний ресурс].- Режим доступу//http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/25/78404/.- Загол. з екрана

Увічнення пам'яті

Пам'ять про невтомного і безкомпромісного борця за Україну продовжує жити серед людей. У будинку, де проживали його батьки (с. Вільховець Звенигородського р-ну), влаштовано музей. За ініціативи Народного руху України та Міжнародного благодійного фонду В'ячеслава Чорновола, у Києві (вул. Гончара, 33) створено кабінет-музей відомого правозахисника, політичного діяча, публіциста, журналіста.

Ім'я В.М.Чорновола присвоєно: Єрківській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Катеринопільського району Черкаської обл. (2012), Львівському державному інститутові новітніх технологій та управління, Галицькому коледжу Національного Університету "Києво-Могилянська академія" у Тернополі.

Вулиці, названі на честь В'ячеслава Чорновола є в таких містах: Полтава, Івано-Франківськ, Одеса, Вінниця, Тернопіль, Хмельницький, Кіровоград, Луцьк, Рівне, Ковель, Дрогобич та ін. У Львові та Стрию існує проспект В'ячеслава Чорновола.

Черкаська міськрада 13 грудня 2012 року ухвалила рішення про перейменування вул. Енгельса на вулицю лідера Народного руху України В'ячеслава Чорновола.


Пам'ятники відомому політичному діячеві встановлено в багатьох містах України. Про життя невтомного борця за волю України знято документальні фільми: „Той, що пробудив кам'яну державу" (2006), „Дорога В'ячеслава Чорновола" (2006.).


Пам'ятник на могилі В'ячеслава Чорновола на Байковому кладовищі, в Києві

Національний банк України в 2003 році випустив в обіг ювілейну монету "В'ячеслав Чорновіл".





Ювілейна монета "В'ячеслав Чорновіл". Серія "Видатні діячі України".

Пам’ятники та пам’ятні знаки Чорноволу на Черкащині

Перший в Україні пам’ятник вірному сину України В’ячеславу Чорноволу споруджений у Каневі. Відкритий в липні 1999 року в Земському парку м. Канева. Відтоді сюди не заростає народна стежина.




Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у Каневі.

Садиба-музей В.М.Чорновола, де проживали його батьки (с.Вільховець Звенигородського району . 2007 року, з  нагоди 70-річчя від дня народження в будинку почала діяти  експозиція. Відвідувачі мають змогу ознайомитись з оригінальними інтер'єрами кімнат, унікальними фотографіями та документами, книгами, особистими речами родини Чорноволів. 





Погруддя в садибі-музеї на батьківщині .

Село Вільховець Звенигородського району
Вулиця Чорновола

в м. Черкаси вважається однією з головних артерій міста протяжністю 4,9 км.

З 1 червня по 10 серпня 2013 року Державним комітетом телебачення і радіомовлення України оголошується черговий прийом творів на здобуття премії імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу у галузі журналістики.



Відомі українські поети присвятили В.М.Чорноволу свої вірші

ГАЛИНА ГОРДАСЕВИЧ

В’ЯЧЕСЛАВУ ЧОРНОВОЛУ

Вiдроджуються древнi храми,


Встають iз попелу й руїн.
Тож пiд iсторiї вiтрами
Загоюймо душевнi рани,
Пiдводьмо храми iз руїн!

Нас доля гнула, i ламала,


І свiтом безвiстi вела,
Та вiра душi в нас тримала,
Хоч доля гнула, i ламала,
І свiтом безвiстi вела.

Яку знаругу ми терпiли


В пустелi, в тундрi i в тайзi!
На камiнь сльози в нас скипiли,
Не раз зубами ми скрипiли
В пустелi, в тундрi i в тайзi.

Та правда устає над свiтом


Висока й свiтла, мов зоря.
Нехай укриє землю цвiтом!
Нехай засяє нашим дiтям
Свобода, свiтла, мов зоря!

За неї кров’ю заплатили


Найкращi доньки i сини.
Нам їхнi iмена свiтили.
Ми їхню пам’ять освятили.
Навiк прославленi вони!

Вертаймо ж на пороги отчi


З усiх земель, з усiх країн!
Хай ниций зайда їх не топче!
Вертаймо ж на могили отчi,
Пiдводьмо храми iз руїн.
СЛИВЧУК БОГДАН

ПАМ'ЯТІ В'ЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

Ніколи він не бив себе у груди,


"Я - патріот!" - на весь світ не кричав.
Усе життя присвячував лиш людям,
Хоч завжди це не кожен помічав.

Ішов і не звертав із півдороги,


І була перед ним одна мета -
Вкраїна рідна із єдиним Богом,
Мов батько й мати навіки - свята !

Ніяк не міг змиритись із свавіллям,


Права людини завжди захищав.
Не будував до піднебесся вілли,
Не раз харчів ГУЛАГських скуштував.

За правду йшов, за правду і загинув,


Не побоявсь систем і перешкод.
Він був і є Вкраїни вірним сином,
Не все сказав про нього ще народ.

А смерть прийшла підступно і невчасно,


У тихий вечір, в розквіті весни.
Зоря його і по житті не згасне,
У русі був й лишився назавжди!

1999 р.


ОЛЬГА ДЯЧЕНКО

НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ЧОРНОВОЛА

Шістдесятнику ще шістдесят –

Чорновола мить урочиста.

Ой, як мало буває свят!

Простелилась дорога терниста.

Ювілей у театрі Франка,

Добре слово, пісні – Чорноволу.

Чорний штрих клала підла рука,

Через рік впали квіти додолу.

Все життя, за етапом етап,

Промайнуло , немов на екрані.

На всій долі – сліди хижих лап,

А вже пишуть сценарій останній.

Там без квітів, нема глядачів,

Нічна сцена із чорним КамАзом,

Понад шляхом примари сичів

Поодинці лякатимуть й разом.

Чорновіл, подолавши Сибір,

У польоті згорівши трагічно,

Серце стерзане кинув до зір

Щоб сіять над Вкраїною вічно.

Вузи, вулиці міст різних, сіл.

Як набат, озоветься нетлінно.

«Стус, Литвин, В’ячеслав Чорновіл,

Скільки ще синів, дочок, Вкраїно?»

Хто зупинить шалений КамАз,

Чий автограф запікся на крові?!

Чорновіл нагадає не раз:

«Україну любіть не на слові!»

Таємниця його вбивства ще довго не буде розкрита. Є сили, яким це не потрібно. Свідків, які були до цього причетні, в живих вже немає. В українській історії вже стає закономірністю, що великі люди гинули або від куль большевистських гебістів, або під колесами КамАЗів… Досить промовистим є вірш Івана Драча «На смерть В'ячеслава Чорновола. "

Як вам усім, шановні й нешановні,

Мотори негальмованих коліс,

Коли пливуть уста його безмовні

Дніпром розлуки в Чорне море сліз?

Мовчіть, мовчіть - він не таїть образи,

Лиш кожному з нас каже:"Не забудь,

Що в автопарках ворога КамАЗи

Стоять напоготові й ночі ждуть".


Крісман Наталія

Роздуми біля пам’ятника В.Чорновола
Знов я біля Чорновола,
Знову серце моє коле
Від печалі та зневіри,
Від того, що душі сірі
У людей, яких стрічаю...
Як позбутися відчаю?
Як надію воскресити,
Щоб як люди вільні жити –
А не бідними сліпцями
Знов бродити манівцями?

Знаю, важко сенс збагнути,


Коли бачити і чути,
Що є досі люд дволикий –
Нам несе біду велику,
Знов штовхає до розбрату,
Хоче волю в нас забрати...

Дай нам сили, В’ячеславе,


Щоб все підле та лукаве
Нам з життя свого прогнати,
Долю кращу вже обрати!

Вірю я, що час настане,


Мрії сповняться жадані –
І людина стане вільна,
Із незламним духом сильним,
Щоб тобі, наш Чорноволе,
Не ятрило душу болем,
Коли глянеш з піднебесся,
Як вкраїнцям тут живеться,
В ріднім краю, не чужині –
А на вільній Україні!
Підготувала бібліотекар Якубова Л.С.

Вересень, 2013 р.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Рекомендована література
2016 -> Літературна вікторина Т. Г. Шевченко – великий син України Коли І де народився Т. Г. Шевченко?
2016 -> Тема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
2016 -> Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Замилування переплітається зі смутком. Ганна Чубач «Зупинюся над рікою» Мета
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconВ᾿ячеслав Чорновіл – творець української Незалежності /до 80-річчя від дня народження В᾿
В᾿ячеслав Чорновіл – творець української Незалежності : до 80-річчя від дня народження В᾿ячеслава Чорновола : біобібліографічний...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconВ'ячеслав Чорновіл – буревісник української незалежності «Україна починається з тебе!»
«Ще переорем негаразди долі Розквітнуть ниви колосом добра. І україна буде, Чорноволе!!! Яку так тяжко першим ти орав.»
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconВ’ячеслав Чорновіл 1937-1999 В’ячеслав Чорновіл
В’ячеслава Чорновіла (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconВ’ячеслав Чорновіл І його покоління До 80-річчя від дня народження (1927-2017)
...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconУрок пам'яті «В'ячеслав Чорновіл-лідер Народного Руху України»
В'ячеслава Чорновола поглиблювати знання про розвиток національно-визвольного руху в Україні на сучасному етапі; формувати високі...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconБібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Сумського Д76 державного університету за 2008 рік: Бібліографічний покажчик. Суми: Вид-во СумДУ. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconГалицька централізована бібліотечна система
Лицарі української незалежності : [Методично-бібліографічні поради бібліотекам до 75-річниці створення упа] – Галич, методично-бібліографічний...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет icon01 Д76 Д76 Друковані
Сумського державного університету за 2007 рік: Бібліографічний покажчик. Суми: Вид-во СумДУ. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconТлумацька центральна районна бібліотека Довідково бібліографічний відділ
...
Бібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет iconЛеонід Глібов. Визначний український байкар, поет
Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Тл: гумор,сатира, байка, алегорія, мораль. Побудова байки. «Жаба І віл»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка