Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018



Сторінка6/10
Дата конвертації20.02.2018
Розмір2.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Чи є проблеми української мови в Україні?

Чудова науково-практична конференція в жовтні 2008 року проведена в стінах Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова: «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі». Дійсно широкий простір для осягнення умов і часу виникнення української мови, її формування, збереження на протязі віків і тисячоліть, в тому числі в жорстких і жорстоких умовах бездержавності, її занепад і відродження, її могутню силу об’єднання українців і створення неповторної різнобарвної української культури.

Українська мова – це той найцінніший, найважливіший для нації скарб, переданий великими творцями попередніх віків нам, нині перебуваючим у цьому світі, для збереження, для розвитку і удосканалення (мова це живий організм), для розширення сфер її вжитку, і об’єднання на мовній основі всіх українців навколо держави Україна. Цей скарб зобов’язані ми передати наступним поколінням українців. Чи вдається це зробити в умовах сьогодення?

Несподівано виявилась дуже важкою ця проблема. Теперішні українці дезорієнтовані. Молодь, закінчивши україномовні школи і добре володіючи українською мовою, часто надає перевагу у побутовому спілкуванні російській мові. Знання мов і вільне володіння ними – це позитивне явище, дає більш широкі можливості доступу до інформації, одержання освіти і реалізації свого потенціалу. Однак, чомусь росіяни спілкуються російською, німці – німецькою, англійці – англійською і лише в окремих специфічних умовах переходять на мову іншої держави. Українська ж молодь в цих питаннях часто поступає не традиційно. Це сумно, і не логічно. В усіх стабільних державах багато уваги приділяється збереженню чистоти і прогнозованому розвиткові мови, додержанню законодавства, культури мови. Молодь цьому не протидіє, а допомагає утвердженню і розвиткові рідної мови. Нашу учнівську чи студентську молодь потрібно умовляти або й заставляти любити свою батьківську мову. Це парадокс. Можна знаходити пояснення цьому негативу, однак результат від цього не стане кращим.

Безумовно, вплив тоталітарного спадку є і в певній мірі діди та батьки передали його своїм дітям і онукам. Однак чому ж не просинається генетичний код, який формувався віками і завдяки чому збереглася українська мова? Чому діти україномовних сімей переймають мовну практику російськомовних сімей, а не навпаки, що було б логічним? Відповіді можуть бути різними і все це буде правдою. Однак найголовнішим, мабудь є те, що у нашій державі сформувалася (або сформували) неповага до виконання законів, в тому числі ст. 10 Конституції та діючого мовного законодавства України. Треба погодитись також, що система освіти, працівниками якої є і ми, не виконала і не виконує своїх професійних обов’язків навчання і виховання молодого покоління. Працівники освіти, мабуть, у своїй більшості, не є природніми носіями рідної українскої мови. Вони виявились нездатними привити любов до державної мови, оскільки і самі часто лише на уроках чи заняттях користуються нею. Отже є проблема, вищі педагогічні заклади готують напівграмотних у мовному плані вчителів, а вчителі направляють до вищих закладів напівграмотних і нелюблячих рідну мову учнів. Це проблема держави, Міносвіти, суспільства і кожного українського педагога.

Хочеться закінчити ці роздуми оптимістично. Завтра за українською мовою. Україна і українці зі світом будуть спілкуватися своєю рідною, українською мовою. Так побудований світ, така воля слова, а Слово є Бог.



Іван Горбачук

Рідна мова у творах і піснях видатних українців

Український бездержавний народ впродовж століть своєї історії зазнавав багато важких і трагічних часів, коли нація перебувала на межі існування. Що надихало на життя і піднімало на боротьбу звичайних людей? Напевно, перш за все, генетична пам’ять про подвиги своїх попередників, які вступали на бій і перемагали, а єднала людей рідна мова і свій улюблений край, де жили рідня та побратими, яких потрібно було боронити.

Рідна мова, це особливий феномен людської цивілізації і формувалась вона у різних народів по різному. Українська мова немає визначеного в часі початку створення, вона споконвічна і формувалась протягом віків у середовищі народу в природних умовах, еволюційно удосконалюючись, як і всякий живий організм. На сьогодні, не дивлячись на переслідування, заборони, етнічні чистки, голодомори – наша мова збереглася і є однією з наймелодійніших та досконалих мов світу.

З почуттям любові і гордості, тривоги і болю українська мова, її слово, описані у творах і оспівані в піснях багатьох великих українців.


Ну що б, здавалося, слова…

слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

як їх почує!.



Т. Шевченко

Все називається Україною –

універмаг, ресторан, фабрика.

Хліб український,

телебачення теж українське.

На горілчаній етикетці

експортний гетьман з булавою…

І тільки мова чужа у власному домі.

У шовінізму кігті підсвідомі

сім’я вже ж вольна й нова.

Та тільки мати ледь жива.

Вона була б і вмерла вже не раз,

та все питає і на смертнім ложі:

аде ж те СЛОВО, що його Тарас

Коло людей поставив насторожі?!

Ліна Костенко
Вже на початку ХХ століття І.Я. Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західно-українськими говірками. Питанню літературної мови І. Франко присвятив такі мовознавчі праці: «Етимологія і фонетика в южно-руській літературі» та «Літературна мова і діалектика» (1907).

У вірші «Антошкові П.» (1902) у відповідь на його статтю в «Галичині» «Тщетная работа сепаратистов» І. Франко говорить:

Діалект, чи самостійна мова?

Найпустіше в світі се питання.

Міліонам треба сього слова,

І гріхом усяке тут хитання…

Хай та мова вбога в славнім роді,

Хай московська, польська, чешська краща,-

Поки служить Матері в пригоді,

То вона культурі не пропаща.


Українська письменниця, перекладач, культурний діяч Леся Українка писала в найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі. Також працювала в галузі фолькльористики (з її голосу записано понад 220 народних мелодій), брала активну участь в українському національному русі. В 1896 році вонаписала

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чому ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів…
Олена Пчілка, мама Лесі Українки і рідна сестра Михайла Драгоманова, письменниця, драматург, перекладач, етнограф. Національні і соціальні мотиви – основна тематика її творів. Вона сміливо виступала проти денаціоналізації і русифікації, проти чужої мови. Щоб не спотворювати душ своїх дітей чужою мовою, виховувала і навчала їх, переважно, у сім’ї. У творі «Рідне слово» вона пише:

Так довго сподівана, ждана година

Настала для рідного слова мого:

Не так, як приборкана, смутна пташина,

Озветься воно із затишку свого;

Не так, - весняним жайворонком у полі

Вкраїнськая мова тепер залуна

І гомоном вільним по всьому роздоллі,

По всій Україні озветься вона.

К.Д. Ушинський був українцем, який жив на теренах Російської імперії. Завжди своєю батьківшиною вважав Україну. Він сам підтверджував свою національність, - «Ні, я українець: рід наш старовинний, малоросійський, дворянський. Всі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися і поховані в українській землі».

У статті «Рідне слово» К. Ушинський пише: «Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне і вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук, небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори і й долини, її ліси і ріки, її бурі і грози – весь той глибокий, повний думки і почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів… Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одно велике історичне живе ціле… Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ… Коли зникає народна мова, - народу нема більше!»



Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) – письменник, автор творів «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» (1874), «Лихі люди» (1877), роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875), роману «Повія» тощо. Панас Мирний вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. У статті «Рідна мова» він пише: «В часи зневіри, в годину важких думок про долю того рідного краю, - ти одна моя підпора і допомога, о, велика, могутня, правдива та вільна рідна мово! Якби не було тебе, то, як не впасти в розпуку, бачучи усе те, що коїться дома?.. Та як його і не доняти віри, щоб таку мову не було дано великому народові!»

Пантелеймон Куліш – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор. Автор першої фонетичної абетки для української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису. Був духовною і високоосвідченою людиною, писав українською і російською мовами. Автор історичного роману «Чорна рада». Про рідну мову він писав:

Рідне слово Божа правдо!

Як мала дитина,

Тебе стала промовляти

Хирна Україна.

Промовляє, -оживає

Згнічений морозом,

Непозичений у німця

Український розум.

Борис Грінченко – український письменник, педагог, літературознавець, історик, етнограф, публіцист, просвітянин, громадський діяч. Патріот України, послідовно відстоював утвердження української мови у школі та в держаних установах. Працював у галузі народної освіти і свої погляди виклав у праціях «Яка тепер народна школа в Україні», «Народні вчителі і вкраїнська мова», «На безпровсетном пути. Об украинской школе» та ін. Відстоював навчання українських дітей рідною мовою. Автор шкільних підручників «Українська граматика», «Рідне слово». У вірші «Переляканий» (1892) він писав:
Певна річ, що я люблю

Просто до загину

Рідну мову та пісні,

Матір – Україну.



Спиридон Черкасенко – український письменник, драматург, педагог. Ім’я С. Черкасенка у радянські часи було заборонене у літературному процесі. У дореволюційний час він був знаним в Україні суспільним діячем, вважався будителем української самосвідомості – відстоював права українців на власну культуру, освіту, духовність, національні цінності. В поемі «Наша твердиня» (1934) він промовляє: «О рідна мово, скарбе мій! В мертвотних напастях чужини Ти – мій цілющій, мій єдиний души підбитої напій…»

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) – український письменник, поет, драматург. Подорожуючи Гуцульщиною у 1912 році він побував на храмовому св’яті в селі Криворівня і зробив такий запис: «Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прикрасний народ, що не знав панщини, що зберіг вільну думку, мову і старосвітські звичаї, повні краси.» він так відізвався про рідне слово (1907):

О, слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх

Дітьми безпам’ятно забутий.

І пізніше у вірші «Як довго ждали ми своєї волі слова…»

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.


Григорій Чупринка – український поет, політик, борець за самостійність України. У свій час прізвище Чупринки взяв генерал – Хорунжий УПА Роман Шухевич, як підпільний псевдонім «Тарас Чупринка». У творі «Найвищий дар» Г.Чупринка пише:

Як веселонька блискуча,

Переливна, мегатюча,

По моїй країні милій

Мова рідная звучить,

В казці, в пісні легкокрилій,

В юних спогадах ідилій,

Мов струмочок, стугонить.


Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) – український вчений, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. У вірші 1949 року «Тернистим шляхом» він пише:

Творилась віки Українськая мова

І потом, і кров’ю народу,

Як дар найсвятіший від вічного слова

На зоряне щастя та згоду.

І далі у вірші «Мова»;

Мова –

Душа кожної національності



Її святощі,

Її найцінніший скарб.


Василь Липківський (Митрополит). У статті «Рідна мова в церкві» писав «Браття! Якою мовою повинен звертатися з молитвою до Бога кожний народ? Здавалося б, що і й питання про це не повинно бути. Звичайно, лише тою мовою чоловік і може звертатися до Отця Небесного, якою розмовляє з батьком, матір’ю, з своїми рідними, - цепто своєю рідною мовою».

Павло Тичина – поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

У спадщині поета, окрім великої кількості поетичних збірок – близько 15 великих поем. У вірші «Слово» (1943) він пише:

Слово наше рідне!

Ти сьогодні зазвучало

як початок, як начало,

як озброєння всім видне,

слово наше рідне!

Тож цвіла калина,

червоніла, достигала,

всьому світу заявляла:

я – країна Україна –

на горі калина!

А Вкраїни ж мова –

мов те сонце дзвінкотюче,

мов те золото котюче,

вся і давність і обнова, -

українська мова…
Максим Рильський – український поет, публіцист, перекладач, громадський діяч, академік АН України у творі «Рідна мова» (1959) пише:

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих – рідна мова,

Весняних пахощі листків,

Сурма походу світанкова

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

І у вірші «Мова» (1956):

Як парость виноградної лози

Плекайте мову. Пильно і ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.


Дмитро Павличко – український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч у творі «Ти зрікся мови рідної» з запалом і гіркотою Д. Павличко пише:

Ти зрікся мови рідної. Тобі Ти зрікся мови рідної. Заріс

твоя земля родити перестане. твій шлях і зник у безіменнім зіллі…

Зелена гілка в лузі на вербі немаєш ти на похороні сліз,

від доторку твого зів’яне! немаєш пісні на весіллі!

Олександр Підсуха – український поет, прозаїк, драматург, перекладач і громадський діяч у творі «Мова» (1950):

Ой яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!

І така ж розкішна і гнучка, як мрія

Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль».

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…

Василь Симоненко – український поет, журналіст, один із самих відомих шістдесятників із когорти відомих правозахисників І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка, В. Стуса тощо. В. Симоненко увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст. У вірші «Моя мова» (1962) є такі слова:

Все в тобі з’єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій!

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Володимир Маяковський – російський поет українського походження, публіцист, драматург і громадський діяч. У 1912-1914 рр тричі відвідав Україну, а з 1924 р. – щороку. Виступав у багатьох містах України. У вірші «Київ » (1924) оспівав столицю нашої держави, теплі рядки прсв’ятив Україні і у вірші «Борг Україні» (уривок):

Говорю себе: товарищ москаль

на Украину зубы не скаль.

Разучите эту мову на знаменах – лексиконах алых, -

Эта мова величава и проста:

«Чуешь, сурмы загралы,

час расплаты настав…».
Микола Гоголь – визначний класик російської літератури українського походження, прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист (Уривок із статті «О малороссийских песнях», 1833). «Только в последние годы малоросийские песни, бывшие до того скрытыми от образованого общества, обратили на себя внимание самобытностью и собственной народной поэзией. До того времени только их очаровательная музыка заносилась у высший круг ( Бетховен використав мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» у своїх творах), но слова слышали только одни украинские степи…Теперь образованное общество повернулось лицом к содержанию песен и пришло к выводу, что это живая, говорящая, звучащая о прошедшем Летопись народа. В этом отношении песни для малой России – это все: и поэзия, и история, и отцовская могила…

Ничто не может быть сильнее народной музыки, если только народ имеет поэтическое рассположение, разнообразие и деятельность жизни, если натиски насилий не смогли так нигде выразиться, как только в его песнях».

Про роль пісні у долі Тараса Шевченка дізнаємось із спогадів Пантелеймона Куліша. « У ліберальному панському товаристві Шевченко завів розмову про свою поему «Іван Гус». Раз по раз у цій розмові поривав наш Кобзар очі за ту межу, що відмежовує імперію від народів свободних і лише я один розумів усі слова його. А, розколихавши духа, перейшов від розмови до народних пісень. Чарівною силою свого слова і голосу розгорнув Шевченко широку сцену життя людського…

Як у ту пору жизні співав Шевченко, такого, або рівному йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях. Пісню за піснею співав наш соловей, справді мов у темному лузі, серед червоної калини, а не в зимному захисті серед народу. Душа поета, об’явившись посеред чужого щастя (він був боярином на весіллі П.Куліша і Г. Барвінок) обернула весілля поклонниці його великого таланту в національну оперу, яку може ще не скоро чутимуть на Вкраїні».



Володимир Сосюра – український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, поем, роману «Третя рота», козак армії УНР.

Лірика В. Сосюри хвилює не одне покоління українців. Багато пісень на його слова увійшли в скарбницю нашої культури:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну…

Українська пісня надихала поета в самі складні періоди його життя, коли за любов до України, до рідного слова Володимира Сосюру ганьбили як «буржуазного націоналіста», але не зломили.

У посланні «Юнакові» (1956-1958) він пише:

О мово рідна! Їй гаряче

віддав я серце не дарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема.



Маруся Чурай – дівчина – легенда (уривки із однойменного роману Ліни Костенко у віршах…)

Ця дівчина не просто так, Маруся,

Це голос наш, це – пісня, це – душа…

Коли в похід виходила батава, -

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.

Звитяги наші, муки і руїни

Безсмертні будуть у її словах.

Вона ж була як голос України,

Що клекотів у наших корогвах!

Олександр Білаш, композитор. Його пісні «Ясени», «Лелеченьки», «Два кольори» на слова Михайла Ткача, Дмитра Павличка стали воістину народними.

Олександр Білаш писав також вірші. Рядки його поезії сповнені любові до рідної землі, рідного слова. В одному з віршів він зізнається, що слова і мелодії в його серці наче конкурують. Ось він схвильовано звертається до мелодії:

Не ревнуй мене до слова,

Що дає снагу мені.

Я клянуся перед Богом,

Що пишу тоді пісні,

Як мене вполює слово,

І йому я віддаюсь…

Моя Мово, рідна Мово,

Я люблю тебе й боюсь,

Що не встигну омузичить

Найкрасивіші слова.



Андрій Демиденко, відомий сучасний поет, багато його віршів покладено на музику.Особливої популярності набула пісня «Звучи, рідна мово» на музику Олексія Семенова. Першою виконавицею цієї перлини була незабутня Раїса Кириченко.

Мово Рідна, цвіти в кожнім домі,

Крізь зболений час і духовні руїни.

Вертайсь, рідна мово, у серце народу

У Душу Вкраїни.

Якого ж ми будемо племені – роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать.

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Якщо стихне вона в голосах?!

Звучи, рідна мово,

На землі рідній

Лийся по вінця.

Мово моя українська,

Мово моя материнська.

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздай всім народам і мовам.

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О, ріднеє Слово!


Іван Горбачук

Видатний американський фізик і винахідник українського походження

Нік Голоняк

Народився Нік Голоняк 3 листопада 1928 року в провінційному містечку в штаті Іллінойс. Батько Ніка Микола Голоняк, етнічний українець із закарпатського села, в 20-х роках минулого століття змушений був рятуватися від крайніх злиднів за океаном. Влаштувався працювати на вугільній шахті. Мати майбутнього видатного фізика також закарпатська українка, сирота. Її дядько, який виїхав з України до США ще до першої світової війни, запросив молоду дівчину до себе. Там вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Голоняком. Народився син. Хрестили його в українській греко-католицькій церкві та на американський лад назвали Ніком.

Сім’я Голоняків жила небагато. У США в цей час була криза, велика депресія, потім відновлення економіки. У шкільні роки юний Нік захоплюється технічними пристроями, радіотехнікою, фізикою. Разом з тим, для навчання і підтримки сім’ї доводилось під час канікул працювати на ремонтних роботах залізничної колії, пізніше, вже навчаючись в університеті, ремонтував дахи, працював на сталеливарному заводі, з часом став отримувати пристойну стипендію, підробляв лаборантом.

В університетах Америки високо цінують працьовитість, наполегливість і талант. В Іллінойському університеті в Урбан-Кампейн Нік Голоняк у 1950 році одержує диплом бакалавра, в 1951 – магістра. На талановитого студента звернув увагу і взяв до себе в аспірантуру американський фізик Джон Бардін. Він запропонував Ніку Голонякові зайнятися мало кому відомими на той час напівпровідниковими транзисторами. Як відомо, згодом напівпровідники в традиційній електроніці зробили справжню революцію, а Джон Бардін за розробку біполярного транзистора здобув Нобелівську премію і став одним із найзнаменитіших фізиків ХХ сторіччя. За результатами своїх досліджень Нік Голоняк в 1954 р. здобуває ступінь доктора філософії. Його запрошують до найбільш відомого в світі дослідницького закладу США ВellLabs. У цьому інституті лише Нобелівських лауреатів працювало 11 осіб. Якщо Джон Бардін провів свої дослідження на германії, то Нік Глоняк виготовив перший у світі транзистор із кремнію, що стало важливою віхою для швидкого розвитку комп’ютерних технологій. Саме ці розробки спонукали до народження Кремнієвої або Силіконової долини в США, яка і по сьогодні є світовим центром комп’ютерних систем і технологій.

Новим технічним винаходом Голоняка, що здобув всесвітнє визнання, став випромінюючий світлодіод, так званий Led-елемент. Ці надзвичайно економічні різних кольорів випромінювачі світла почали дуже швидко і широко використовуватись в самих різноманітних технічних, побутових виробах та пристроях в якості сигнальних лампочок холодного свічення: калькулятори, електронні годинники, телевізори, радіоприймачі, пральні машини, холодильники, інформаційні табло, автомобільні фари, світлофори тощо. У майбутньому сфера їх використання зростатиме, у тому числі і для економного освітлення приміщень і вулиць замість ламп розжарювання. Такі лампи будуть мати малі розміри, довговічні, безпечні, міцні і економічні (вони майже повністю перетворюють електрику на світло – холодне свічення). Скорочення витрат енергії на освітлення становитиме до 90 раз.

Серед багатьох відкриттів і винаходів Голоняка особливе місце займають його дослідження в галузі напівпровідникових лазерів, які працюють у видимому світловому спектрі. Такі лазери зчитують інформацію з електронних носіїв, не пошкоджуючи їх. Ці видкриття стали основою створення компакт-дисків та DVD-пристроїв.

Нік Голоняк – професор, з 1963 року працює в Іллінойському університеті. Результати його роботи могли претендувати на Нобелівську премію. Однак за споріднені роботи з фізики цю нагороду здобула інша трійка вчених і серед них знаменитий санкт-петербурзький учений Жорес Альфьоров. Разом з тим, Нік Голоняк здобув ряд найвищих нагород з усього світу: Японія нагородила його національною премією (аналог Нобелівської), президент США Буш-молодший нагородив Голоняка найвизначнішою науковою нагородою – Національною технологічною медаллю США (2002). Він одержав Почесну медаль ІЕЕЕ (2003), Премію Лемельстон – МТІ (2004); одним із небагатьох здобув вшанування національної зали слави винахідників (2008).

В Росії на здобуття Міжнародної премії «Глобальна енергія» після ретельного відбору було представлено 400 претендентів з усіх континентів, в тому числі 160 учених із Росії. В 2003 році президент Росії Володимир Путін в Блакитній залі Костянтинівського палацу Санкт-Петербурга у присутності наукової, культурної і політичної еліти Росії вручив премію трьом найвидатнішим, на погляд комітету на чолі з Жоресом Альфьоровим, сучасним ученим: Ніку Голоняку, Яну Дугласу та віце-президенту РАН Геннадію Мєсяцу.

І сьогодні 81-річний Нік Голоняк сповнений ідей, працює на повну силу. Інформаційна агенція США недавно повідомила: «Дослідники з університету штату Іллінойс повідомляють про розробку принципово нового напівпровідникового пристрою – світловипромінюючого транзистора. Група дослідників на чолі з Ніком Голоняком і Мілтоном Фенгом розробили, створили і вивчили властивості біполярного транзистора, який випромінює світло і який можна буде використовувати в пристроях для обробки сигналів. Учені вважають, що в перспективі на основі таких пристроїв можливо буде створити інтегральні мікросхеми, де, як середовище для передачі інформації, використовуватимуться не електричні імпульси, поширювані дротами, а кванти світла – фотони».

Ніка Голоняка називають «батьком світлодіодів», він має більше 30 виключно важливих патентів на винаходи, які примножили славу науки і техніки, прославили США. А могли б прославляти Україну.



Горбачук І.Т.,Мусієнко Ю.А.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 75-річчя від дня народження та
Професор Іван Тихонович Горбачук: Біобібліографічний покажчик: до 75-річчя від дня народження. – 2-е вид., допов. / Упоряд.: Ю. А....
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 75-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик
Олександер Шугай : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconПилип кислиця до 70-річчя від дня народження
Пилип Кислиця : до 70-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К. Линник....
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconБібліотека сергій Данилович Безклубенко Біобібліографічний покажчик До 80-річчя від дня народження Київ 2012

Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconЛада Сапухіна До 80-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик Суми 2016 Лада Сапухіна
Лада Сапухіна : до 80-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Л. П. Сапухіна,...
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 90-річчя від дня народження
Михайло Івасюк: 1917-1995: До 90-річчя від дня народження М. Г.Івасюка Біобібліогр покажчик. Чернівці, 2007. 81 с
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 65-річчя від дня народження
Г 96 Юхим Гусар: біобібліогр покажчик (до 65-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 40 с
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 75 -річчя від дня народження
С 50 Кузьма Смаль: біобібліогр покажчик (до 75-річчя від дня народження). Чернівці, 2009. 28 с
Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconВипуск 4 Спадщина А. С. Макаренка І педагогічні пріоритети сучасності: 1991 2008 рр. (до 120-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2008

Біобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018 iconДо 120-річчя від дня народження
З-14 Дмитро Загул: біобібліог покажчик (до 120-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 24 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка