Біографія Джованні Боккаччо



Дата конвертації18.05.2017
Розмір445 b.



Біографія Джованні Боккаччо

  • Про народження Джованні Боккаччо достеменно нічого не відомо. За однією із версій, він побачив світу 1313 року в Парижі, а матір’ю його була французька аристократка, яка невдовзі після народження Джованні померла. З інших джерел відомо, що Боккаччо народився у Флоренції або поблизу в містечку Чертальдо. Батько його був флорентійським купцем. Дитинство Боккаччо провів у Флоренції, перші вірші написав у десять років. Навчався крамарству.

  • У 1327 р. був направлений до Неаполя вивчати торгівельну справу. Але купця з юнака не вийшло. Потім навчався у Неаполітанському університеті, де вивчав канонічне право. Саме у цей період Боккаччо пережив палке кохання до Марії Аквіно, яку назвав Ф’ямметтою і прославив у своїй творчості.



У 1340 році Боккаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки, брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 1344-1346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряли очолити дипломатичні місії. Так в 1350 році він мав запросити Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби.

  • У 1340 році Боккаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки, брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 1344-1346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряли очолити дипломатичні місії. Так в 1350 році він мав запросити Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби.



У 1359 році разом з Петраркою Боккаччо перебуває в Мілані. У 1362 році чернець Джякіно Чіяні з Сієнни навертає його до богомольного життя. 1363 рік Боккаччо проводить у Венеції, знову разом з Петраркою. Потім живе відлюдником у своєму помісті Чертальдо поблизу Флоренції, розмаїття вносять лише поодинокі дипломатичні місії: в 1365 році – до папи Урбана V в Авіньйон, в 1367 році – до Риму. В 1368 році знову приїздить до Петрарки, на цей раз в Падую. У 1370-1371 роках перебуває в Неаполі й планує піти в монастир, але врешті відмовляється від цієї ідеї. Внаслідок хвороби повертається до Флоренції.

  • У 1359 році разом з Петраркою Боккаччо перебуває в Мілані. У 1362 році чернець Джякіно Чіяні з Сієнни навертає його до богомольного життя. 1363 рік Боккаччо проводить у Венеції, знову разом з Петраркою. Потім живе відлюдником у своєму помісті Чертальдо поблизу Флоренції, розмаїття вносять лише поодинокі дипломатичні місії: в 1365 році – до папи Урбана V в Авіньйон, в 1367 році – до Риму. В 1368 році знову приїздить до Петрарки, на цей раз в Падую. У 1370-1371 роках перебуває в Неаполі й планує піти в монастир, але врешті відмовляється від цієї ідеї. Внаслідок хвороби повертається до Флоренції.



Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою з проблем античної культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій. У 1373 році взявся за дослідження творчості Данте й виступав з публічими лекціями, присвяченими “Божественній комедії”. Був ініціатором першого повного перекладу Гомера латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті в Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року. На його могилі написано: “Він займався благодатною поезією”.

  • Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою з проблем античної культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій. У 1373 році взявся за дослідження творчості Данте й виступав з публічими лекціями, присвяченими “Божественній комедії”. Був ініціатором першого повного перекладу Гомера латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті в Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року. На його могилі написано: “Він займався благодатною поезією”.



Сенс назви “Декамерон”

  • Назва книги «Декамерон» походить від грецьких слів грец. δέκα - «десять» і ἡμέρα - «день», буквально перекладається як «десятиденник». Вона створена автором за грецьким зразком - на кшталт титулу одного з трактатів святого Амвросія Медіоланського - Hexaemeron («Шестиднів»). У “Шестидніві” зазвичай розповідалося про створення світу Богом за 6 днів. «Декамерон» теж книга про створення світу. Але твориться мир у «Декамероні» не Богом, а людським суспільством, – і не за шість, а за десять днів.



Збірка має таку повну назву: “Зачинається

  • Збірка має таку повну назву: “Зачинається

  • книга, іменована Декамерон, прозвана Принц

  • Галеотто, в якій міститься сто оповідок, що

  • розказали за десять днів семеро дам і троє

  • кавалерів”.



Жанр новели

  • Новела (іт. novella – новина) – невеликий за обсягом прозовий

  • твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

  • Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх

  • засобів.

  • Ознаки новели:

  • -напружений сюжет;

  • -чітка композиція;

  • -сюжетна однолінійність;

  • -мінімум персонажів;

  • -несподівана розв’язка .



Композиція твору

  • Збірка Боккаччо становить єдине ідейне і художнє мозаїчне полотно: кожна новела відображає певний фрагмент життя, а увесь «Декамерон» — гуманістичне бачення світу й людини. Цілісність твору забезпечувала чітка композиція: десять розділів (днів), кожен з яких уміщує по десять оповідок. Боккаччо застосував прийом обрамлення, запозичений європейцями зі східних літератур. Усі сто новел обрамлені ліричними «Переднім словом» та «Одавторською післямовою», в яких автор розмірковує про вміння співчувати чужому горю і розповідає про своє кохання. За його словами, книга призначена для закоханих, зокрема жінок. Письменник вирішив дотепним словом розрадити і втішити слабку стать.



Десяти новелам кожного розділу передує інтродукція, в якій також виразно звучить голос автора. В інтродукціях Боккаччо переважно описує ідилічні ранкові пейзажі кожного нового дня, розваги товариства тощо.

  • Десяти новелам кожного розділу передує інтродукція, в якій також виразно звучить голос автора. В інтродукціях Боккаччо переважно описує ідилічні ранкові пейзажі кожного нового дня, розваги товариства тощо.

  • Суттєво відрізняється від інших інтродукція до першого дня, у якій детально описується «чумна моровиця», що спіткала Флоренцію. У місті панують відчай і жах. Страх перед хворобою нівелює моральні цінності, традиційні родинні і дружні стосунки. Одна частина городян переховується від смерті, усамітнившись у домівках, інша, навпаки, займається пиятикою і мародерством.

  • Трагічний колорит чумного міста відчутно контрастує з життєрадісним настроєм усієї збірки.

  • Опис чуми має символічне трактування: гине старий світ з його середньовічними аскетичними устоями.



Сюжет твору

  • Схема цього твору зустрічається у Боккаччо і раніше, в «Аметі» і «Філоколо». Структура твору двояка - використовується «рамкова композиція» зі вставними новелами. Події, описані у книзі, відбуваються в XIV столітті, під час епідемії чуми 1348 року. Група з 3 відважних юнаків і 7 дам, що зустрілася в церкві Санта Марія Новела, від'їжджає з охопленої заразою Флоренції на заміську віллу в 2 милях від міста, щоб там врятуватися від хвороби.



За містом вони проводять час, розповідаючи одне одному різні цікаві історії. Багато з них - не оригінальні твори Боккаччо, а перероблені їм фольклорні, легендарні і класичні мотиви - наприклад, з «Метаморфоз» Апулея, анекдоти, які становили значну частину міського фольклору, і релігійно-повчальні «настанови», якими уснащалі проповіді прославлені служителі церкви, французькі фабліо і східні казки, усні розповіді сучасних йому флорентійців. Боккаччо також черпав сюжети з італійського збірки XIII століття «Cento novelle antiche». Індійська збірка казок «Панчатантра» вплинула на структуру і низку новел, а «Historia gentis Langobardorum» Павла Диякона - на спосіб опису чуми.

  • За містом вони проводять час, розповідаючи одне одному різні цікаві історії. Багато з них - не оригінальні твори Боккаччо, а перероблені їм фольклорні, легендарні і класичні мотиви - наприклад, з «Метаморфоз» Апулея, анекдоти, які становили значну частину міського фольклору, і релігійно-повчальні «настанови», якими уснащалі проповіді прославлені служителі церкви, французькі фабліо і східні казки, усні розповіді сучасних йому флорентійців. Боккаччо також черпав сюжети з італійського збірки XIII століття «Cento novelle antiche». Індійська збірка казок «Панчатантра» вплинула на структуру і низку новел, а «Historia gentis Langobardorum» Павла Диякона - на спосіб опису чуми.



Кожен день починається заставкою до десяти новел, що оповідає про те, як проводить час ця невелика група молодих людей, освічених, вірних правилам благородства і вихованості. В обрамленні новел «Декамерона» можна побачити утопічну ідилію, першу ренесансну утопію: культура виявляється піднесеним і цементуючим початком цієї ідеальної спільноти.

  • Кожен день починається заставкою до десяти новел, що оповідає про те, як проводить час ця невелика група молодих людей, освічених, вірних правилам благородства і вихованості. В обрамленні новел «Декамерона» можна побачити утопічну ідилію, першу ренесансну утопію: культура виявляється піднесеним і цементуючим початком цієї ідеальної спільноти.



Розповідь починається вранці в середу, події тривають 10 днів, і в кожен день розказано по 10 історій. Кожен день обирається «король» або «королева», що встановлюють порядок дня і призначають тему оповідань. Цієї теми мають дотримуватися всі оповідачі, за винятком Діонео, який одержує привілеї розповідати свою історію останнім і на будь-яку тему. У п'ятницю та суботу оповідачі не обираються і новели не розповідаються. Після того, як всі 10 новел в один день розказані, автор їх «обрамляє» - показує читачеві оповідачів, зображує, як вони обмінюються враженнями щодо новел.

  • Розповідь починається вранці в середу, події тривають 10 днів, і в кожен день розказано по 10 історій. Кожен день обирається «король» або «королева», що встановлюють порядок дня і призначають тему оповідань. Цієї теми мають дотримуватися всі оповідачі, за винятком Діонео, який одержує привілеї розповідати свою історію останнім і на будь-яку тему. У п'ятницю та суботу оповідачі не обираються і новели не розповідаються. Після того, як всі 10 новел в один день розказані, автор їх «обрамляє» - показує читачеві оповідачів, зображує, як вони обмінюються враженнями щодо новел.



В кінці кожного дня одна з дам виконує віршовану баладу. Ці балади - кращі зразки лірики Боккаччо, у них «по більшій частині оспівуються радості простої і чистої любові або страждання люблячих, яким що-небудь заважає з'єднатися». Оскільки у вихідні дні історії не розповідаються, всього події займають 2 тижні, і після закінчення дійства, знову-таки в середу, молоді люди повертаються до Флоренції.

  • В кінці кожного дня одна з дам виконує віршовану баладу. Ці балади - кращі зразки лірики Боккаччо, у них «по більшій частині оспівуються радості простої і чистої любові або страждання люблячих, яким що-небудь заважає з'єднатися». Оскільки у вихідні дні історії не розповідаються, всього події займають 2 тижні, і після закінчення дійства, знову-таки в середу, молоді люди повертаються до Флоренції.



Тематика новел

  • Перша група – коротенькі оповідання, де

  • йдеться про дотепні, короткі, швидкі

  • вислови, які допомагають героям вийти із

  • скрутного становища. Їх розповідають 1,2,3,4 і 5

  • днів.

  • Друга група – сатиричні та антиклерикальні

  • новели. У деяких з них автор іронізує над

  • розбіжністю між неправедним життям священників

  • та їх проповідями.

  • Третя група – найбільша у творі. Це новели

  • любовної тематики. Боккаччо по-новому, у дусі

  • ідеалів Відродження зобразив жінку. Вона постає

  • багатогранною і вартою поваги та розуміння.



Герої “Декамерона”

  • Дами (вік від 18 до 28 років):

  • Пампінея (італ. Pampinea, «квітуча») — родичка одного із юнаків.

  • Ф’ямметта (італ. Fiammetta, «вогник») — кохана автора, справжнє ім’я Марія д’Аквіно, позашлюбна донька Роберта Анжуйського.

  • Філомена (грец. Filomena, «закохана у спів») — псевдонім дами, у яку Боккаччо був закоханий до Ф’ямметти. Їй присвячена його поема «Філострато».

  • Емілія (лат. Emilia, «лагідна»). Це ім’я використовувалось Боккаччо у деяких творах («Амето», «Любовне побачення»). Особливо вирізняється своєю красою.

  • Лауретта (італ. Lauretta, «боязка»). Нагадує образ Лаури — коханої Петрарки. Особливо гарна у танці і співах.

  • Неїфіла (Нейфіла) (грец. Neifile, «любляча юнка») — у неї закоханий один із юнаків, скоріше всього Памфіло. Вирізняється смиренністю.

  • Еліза (італ. Elissa, друге ім’я Дідони Вергілія). Вирізняється своєю глузливістю.

  • .



Юнаки (вік від 25 лет):

  • Юнаки (вік від 25 лет):

  • Панфіло (грец. Panfilo , «увесь кохання») — характер серйозний, розсудливий. Ім’я зрадливого коханця, яке зустрічається в еклогах Боккаччо і в його «Ф’ямметті».

  • Філострато (грец. Filostrato, «переможений коханням») — характер меланхолійний. Закоханий у Філомену. Його ім’я зустрічається у назві юнацької поеми Боккаччо, присвяченій трагічному коханню Троїла до Крісеїди.

  • Діонео (Діоней) (італ. Dioneo, «послідовник Венери»), має чуттєво-веселий характер, добивається собі права розповідати історію останнім і відхилятися від теми дня.



Ідея твору: утвердження життя над

  • Ідея твору: утвердження життя над

  • загрозами смерті, усвідомлення цінності

  • людини та її життя.



Боккаччо – зачинатель нової європейської прози

  • У своїй книзі Боккаччо зв'язав воєдино традиції французької куртуазною літератури і тосканської народної прози та фольклору, завдяки чому зробив крок до розвитку італійської прози.

  • «Декамерон» набув великої популярності в Італії, де творчість Боккаччо знайшла чимало продовжувачів (Франко Саккетті, Мазуччо та ін.) Завдяки зусиллям П'єтро Бембо на початку XVI століття книга стала еталоном прозового volgare - подібно до того, як «Божественна комедія» стала еталоном віршованого італійського. Вже в XIV ст. він був перекладений на французьку та англійську мови, пізніше сюжети «Декамерона» широко запозичала література інших країн Європи, нерідко переробляючи їх в дусі національних традицій. У числі авторів, які використали сюжети Боккаччо,– Шекспір, Шарль Перро, Кітс і т. д.

  • На російську мову книга цілком була переведена в 1896 році Олександром Веселовським, на українську – в 1980-х роках Миколою Лукашем.





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Біографія Джованні Боккаччо iconТоммазо Кампанелла І його утопія
Новонародженого назвали Джованні Доменіко. А пізніше, коли він став ченцем, йому в честь святого Фоми Аквінського дали ім’я Фома,...
Біографія Джованні Боккаччо iconЛіта невольничі … Т. Г. Шевченко на засланні Тематичний список літератури
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників : біографія окремої особи. – К., 1958. – 438 с
Біографія Джованні Боккаччо iconБіографія Кибальчича М.І. Біографія Кибальчича М.І
«Кибальчич замечательный ум, необыкновенная выдержка, адская энергия и поразительное спокойствие»
Біографія Джованні Боккаччо icon1. Біографія > Біографія
«Бігль». Ця подорож була важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зоолог, ботанік,...
Біографія Джованні Боккаччо iconЯ – Українець. Оце І вся моя біографія Наш проект: «Я – українець. Оце І вся моя біографія»
Але цей стереотип є далеким від правди. Оскільки бути українцем є набагато ширшою сферою. Тому, для кращого усвідомлення та розуміння...
Біографія Джованні Боккаччо iconПлан Біографія Марко Поло. Подорожі Марко Поло. «Книга про різноманітність світу» Література Біографія Марко Поло
Марко Поло народився близько 1254, у Венеції або на острові Корчула
Біографія Джованні Боккаччо iconНаукові праці доцента Онуфрієнко О. П.: «Наукова біографія митця в культуротворчому контексті»
«Наукова біографія митця в культуротворчому контексті» // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб наук праць. Вип....
Біографія Джованні Боккаччо iconЕзоп. Біографія. Байки. Біографія. Езоп – грецький байкар,який жив у VI ст до н е
Середньовіччя. Майже всі відомі за тих часів байки об’єднувалися у збірки під назвою «Езопові байки». Спочатку вони використовувалися...
Біографія Джованні Боккаччо iconОмар хайям біографія скорочено на українській мові наведена в цій статті. Омар Хайям біографія коротко Омар Хайям (18 травня 048 грудня 1131) перський поет, математик, філософ
Кошти на обсерваторію перестали надходити. Хайям переїжджає до Нішапура, здійснює паломництво до Мекки. Останні роки життя він провів...
Біографія Джованні Боккаччо iconБіографія Платона



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка