Блаженний свщмч. Зиновій ковалик



Скачати 77.54 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір77.54 Kb.

мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».

БЛАЖЕННИЙ СВЩМЧ. ЗИНОВІЙ КОВАЛИК


Народився 18 серпня 1903 р. у с. Івачеві під Тернополем. Вступив до Згромадження оо. Редемптористів, де 28 серпня 1926 р. склав монаші обіти. Філософські та богословські студії здобув у Бельгії. Після повернення, 4 вересня 1932 р., рукоположений на священика. Працював на Волині. Арештовано його у ніч з 20 на 21 грудня 1940 р. У камері, де він перебував ув’язнення було 32 в’язні (при тому, що розмір камери був 4,2 на 3,5 м.). Серед цих співбратів він не припиняв виконувати свої душпастирські обов’язки.

У 1941 р. розп’ятий на стіні тюремного коридору на вул. Замарстинівській у Львові, у черево священику кати-нелюди вклали тіло недоношеної дитини.

~~~~~~~

ПРИТЧІ БРУНО ФЕРРЕРО «УСПІХ»



Місіонер, який прожив в Японії багато років, і відомий співак, що пробув там тільки два тижні, поверталися до Америки. У Нью-Йорку місіонер побачив великий натовп прихильників співака, які вітали його радісним криком...

Господи, я нічого не розумію, – прошепотів місіонер. – Я пожертвував 42 роки для Японії, а він пробув тільки два тижні, і тисячі людей вітають його з повернення додому – мене ж ніхто не зустрічає.



Господь відповів:

Сину, та ж ти ще не повернувся до свого дому.


«ТУРИСТ»
Якось турист відвідав одного відомого рабина. Його дуже вразило те, що в кімнаті, наповненій книжками, єдиними меблями були стіл і дерев’яна лавка.

Де ж решта ваших меблів? – спитав турист.

А ваші де?

Мої? Я ж тут тимчасово, – здивовано відповів турист.

І я також, – сказав рабин.

Відповідальна за випуск с. Василія Гальцова, ЧСВВ.

Тираж - 200 прим.

4

Департамент Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви



у справах душпастирства силових структур України
Вісник Київського гарнізону

Випуск №86 від

"Господь - моя сила" 28 липня 2016 р. Б.

(Біблія, Книга Мудрості, 3, 1-9)




Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас - за згубу, вони однак - у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих благодійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри по стерні, розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при ньому, бо ласка й милосердя - для вибранців його.

СВЯТИЙ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ
Князь Володимир (християнське ім’я Василь) Святославович (рік народження невідомий – 15 липня 1015 р.) – визначний український державний діяч. За своїм походженням був молодшим (позашлюбним) сином київського князя Святослава Ігоревича та Малуші, доньки древлянського князя Мала, а також онуком київської княгині Ольги.

Перед тим, як вирушити походом до Болгарії у 969 році князь Святослав Ігоревич вирішив «посадити» своїх синів для правління в різних землях своєї держави – Русі. Старший син Ярополк посів престол у Києві, середній син Олег – в Овручі, а молодший Володимир посів престол у місті Новгороді. Але, оскільки Володимир був ще занадто молодим, Святослав призначив йому на допомогу свого вірного воєводу та дядька Володимира Добриню.

Після смерті Святослава (972 р.) між його синами почалася запекла боротьба за владу. Братовбивча війна тривала кілька років, аж до поки Володимиру не вдалося отримати перемогу над братами та вокняжитися в Києві. Ставши близько 980 р. єдиновладним правителем величезної Давньоруської держави, Володимир розпочав реформи, метою яких було об’єднання всіх земель, укріплення центральної влади та зростання могутності країни.

1

Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 рр. завершив тривалий процес формування території Київської Русі. Князь приєднав до складу держави союзи східнослов’янських племен і племенні княжіння хорватів і дулібів (981 р.), в’ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та інших. Пізніше Володимир Святославович провів адміністративну реформу, замінивши у центрах основних руських земель племінних вождів (що здавна там сиділи та постійно прагнули до автономії) на посадників, якими стали його сини та вірні бояри. Внаслідок цього була забезпечена територіальна єдність та цілісність держави.



З метою захисту своєї величезної країни від зазіхань сусідів, зокрема зі сходу, князь Володимир почав будувати прикордонні міста та укріплення по обидва боки Дніпра, Остра, Десни й Ірпеня, а на Лівобережжі – вздовж річок Сули, Рубежу та Сейму. У важливих місцях для оборони були побудовані укріплені міста-фортеці, а між ними зведені довгі та високі вали на десятки кілометрів. Завдяки цим фортифікаційним спорудам натиск печенігів було послаблено, і Володимир зміг розпочати більш ефективну боротьбу з ними. Як повідомляє літописець, війна з печенігами принесла київському князю військову славу, що з часом міцно закарбувалася у народних переказах.

Завершивши вирішення питань захисту держави, князь Володимир приступив до радикальних перетворень, пов’язаних з ідеологією та законодавством країни. З його ініціативи розпочалася ґрунтовна релігійна реформа, яка тривала кілька років та проводилася в кілька етапів. Спочатку на зміну численним культам, що відправлялися населенням різних земель, Володимир Святославович запровадив в країні пантеон з шести богів на чолі з громовержцем Перуном. Згодом увів його одноосібний культ, чим виявив потяг до монотеїзму.

В середині 980-х років князь почав схилятися до однієї з світових релігій – християнства. Традиційно часом введення християнства в Київській Русі вважається 988 р., хоча це був тривалий і не завжди мирний та безкровний процес.

Запровадження державної релігії в Давньоруській державі вивело країну на міжнародний рівень та забезпечило успіх багатьох заходів зовнішньої політики руських князів. Існують згадки й про те, що після прийняття християнства в характері самого Володимира відбулися великі зміни. Він зробився побожним, ласкавим, щедро роздавав милостиню, запроваджував школи, будував храми і став у повному розумінні батьком для своїх підданих. Він допомагав бідним, старим і калікам, сиротам і вдовам. Тому не дивно, що всі називали його Володимиром «Ясним Сонечком» та «Великим». За заслуги перед християнською церквою Володимир був прирівняний до сомну святих і прозваний «рівноапостольним».

Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибокі й ефективні адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий провів реформу законодавства, доповнивши та пристосувавши «Закон Руський» до вимог його часу; започаткував карбування власної монети з зображенням Христа та князівської монограми у вигляді тризуба; розбудував та укріпив свою столицю – Київ. Саме за правління Володимира в місті було збудовано головний храм Русі – Церкву Богородиці або Десятинну церкву, розбудовано «місто Володимира» з князівськими палацами та громадськими будівлями.

Згідно з відомим літописом «Повість времінних літ» Володимир мав 12 синів та 9 доньок. Найбільш відомим з них став Ярослав Мудрий.

Помер князь раптово 15 липня 1015 року в селі Берестові під Києвом. Його поховали у Десятинній церкві, у каплиці святого папи Климента, де вже спочивала його жінка Анна, яка померла ще 1011 року.

2

У РІЗНІ ЧАСИ - РІЗНІ ВИЯВИ СВЯТОСТІ: ПРО НОВИХ БЛАЖЕННИХ



УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
"Казав апологет первісної спільноти Церкви Тертуліан: кров мучеників – насіння християн. Це вони зростили у нашій Церкві те, що зараз маємо – людей у храмах, свідомих свого покликання. І от для того, щоб люди взорувались на здорові приклади з їхнього життя і щоб спокуси не проникали до глибини серця, щоб не зроджували байдужості – найгіршого, що є в людині, Церква подає до наслідування приклади святих", — говорить о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, який очолює "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ.

За словами о. Полікарпа, якщо суспільство забуває про достойну людину, це свідчить про його рівень — навряд чи воно зможе далі розвиватися і мати великі перспективи у майбутньому.



27 червня Українська Греко-Католицька Церква вшановувала блаженних мучеників, котрі віддали життя за віру та Церкву у ХХ ст. Цей день у церковному календарі відзначається щойно 15-ий рік, відтоді, як Іван Павло ІІ беатифікував 27 новомучеників під час візиту до Львова. Найвідоміші з них — владика Миколай Чарнецький (багато років його могила на Личаківському цвинтарі у Львові, ще до перепоховання у храмі св. Йосафата, збирала сотні паломників); о. Микола Конрад зі Страдчу – прощі туди є традиційними; проголошений Праведником світу о. Омелян Ковч, який загинув у німецькому концтаборі за те, що рятував євреїв і прославився як «парох Майданека». Подаємо короткі біографії двох з них.
БЛАЖЕННИЙ СВЩМЧ. ОМЕЛЯН КОВЧ (1884 – 1944) –

РЯТІВНИК ПРИРЕЧЕНИХ
«…Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього…»

Народився 20 серпня 1884 р. в с. Космач на Косівщині. Після закінчення Римської колегії св. Сергія і Вакха у 1911 р. прийняв священичі свячення. У 1919 р. став польовим духівником Української галицької армії. Після війни й аж до ув’язнення душпастирював у Перемишлянах, дбаючи водночас про суспільно-культурне життя парафіян. Опікувався бідними, пригортав сиріт, хоча сам мав шестеро своїх дітей. Під час Другої світової війни відважно виконував свої священичі обов’язки, проповідуючи любов до людей усіх національностей та рятуючи від винищення євреїв. 30 грудня 1942 р. гестапо заарештувало його. У тюрмі отець виявляв геройську мужність, рятуючи від зневіри засуджених на смерть співв’язнів.



25 березня 1944 р. загинув мученицькою смертю в концтаборі Майданек. У 1999 р. Єврейська рада України присвоїла йому звання “Праведник України”.

Отець Омелян Ковч в одному із листів до рідних писав:

«Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм перейти ці страждання?.. Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без

3

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Блаженний свщмч. Зиновій ковалик iconЗиновій Книш далекий приціл
Відпав стимул до безпосередньої дії, що тримав у напруженні, казав забувати про родину, професію, заробіткову працю. Ціле українське...
Блаженний свщмч. Зиновій ковалик iconНародознавчі хвилинки до Дня української писемності та мови Сторінка Нестор-літописець – Біографія
Народився 1056 року в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка