Борис Крігер Маськін



Сторінка10/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Маськін, звичайно, міг пошукати корову по знайомству, по рекомендації сусідів, так би мовити. Але він не хотів відразу такого кумівства, бо поважав демократичні основи суспільства, в якому проживав, і хотів всім коровам на ринку праці надати однакові можливості. Свідомість населення Західної Божевільні була на високому рівні, особливо стосовно питань, які не дуже стосувалися кишені або інших особистих вигод західних божевільних, хоча Маськін був свідомим громадянином не для показухи, а для загального поліпшення усіляких там важливостей, якими переповнена прогресивна громадськість. Громадськість Маськіна за це дуже любила, особливо в рідкісні хвилини пробудження від свого хронічного безумства, коли купувало у Маськіна свіжу моркву і кріп.

Першою в будинок Маськіна постукала коричнева корова з великими білими плямами. Маськін взагалі хотів класичну біло-чорну корівку, але, побачивши коричневу корівку, аж підстрибнув від захоплення, так йому хотілося мати в господарстві корову. До того ж відкрито висловлювати свої уподобання щодо забарвлення було з деяких пір незаконно і вважалося махровою дискримінацією. Тому всі продовжували керуватися своїми уподобаннями, але при цьому тримали язик за зубами…

Маськін запросив корову до себе в кабінет (без кабінету в сучасному натуральному господарстві обійтися не можна) і почав робоче інтерв'ю:

Мені необхідна в господарстві корова.

А господарство у вас велике? – строго запитала коричнева корова.

Та не дуже, – скромно признався Маськін.

А скільки у вас інших корів? – поцікавилася коричнева корова.

У мене немає інших корів. Тому мені й потрібна корова, що у мене немає корів! – пояснив Маськін.

Ну, знаєте, ви що ж, збираєтеся всю коров'ячу роботу на мене повісити? – аж підскочила з місця коричнева корова.

Я добре годуватиму, і мені не потрібно більше, аніж одна корова, – влещував роздратовану корову Маськін.

Я не працюю на маленьких підприємствах, – відрізала чванливо коричнева корова і вийшла, не попрощавшись. На прощання, гримнувши дверима, корова процідила: «Неподобство, і куди тільки влада дивиться».

Маськіна ця остання фраза коричневої корови вибила з ладу. Владу Маськін, як всякий чесний громадянин, побоювався, хоч і не розумів, де тут беззаконня, що у нього господарство маленьке і жодної корови немає. Він розсудив, що в цьому, загалом, нема особливого криміналу, але, як мовиться, від гріха подалі. Маськін одразу подзвонив своєму адвокатові серові Джентельменчику, і той після довгих віднікувань, що у нього немає часу для телефонних розмов і що це взагалі не телефонна розмова, все-таки просвітив Маськіна, що займатися дрібним господарством у Західній Божевільні якось не прийнято, і навіть, в якійсь мірі, злочинно… Хоча конкретного закону проти цього поки що немає, але судова практика показує, що дрібним господарствам у суді доводиться завжди несолодко, тоді як великі зазвичай якось викручуються і уникають суду.

А за що мене судити? – зашморгав у трубку Маськін…

Заведіть собі корову, – порадив сер Джентельменчик, уникаючи прямої відповіді.

Маськін поклав трубку і витер гіркі сльози. Питання найму корови з простого бажання переросло у життєву необхідність. Виявилося, що відсутність корови в натуральному господарстві прирівнювалася громадською думкою і судовою практикою практично якщо не до злочину, то до якогось дрібного злодійства... Як це – господарство, і без корови? Явне введення в оману громадських мас.

Слава богу, нових претендентів довго чекати не довелося. У двері постукала інша корова, саме улюбленого Маськіного забарвлення, і щасливий Маськін провів її в кабінет.

Вас не бентежить, що у мене поки що немає корови? – відразу запитав Маськін.

Ні, що ви, що ви, нічого страшного, – відповіла чорно-біла корова і почала сама про себе розповідати. – Я взагалі закінчила консерваторію, факультет художнього свисту.

Ой, свисніть що-небудь, – зрадів Маськін. Він знав, що корову треба буде доїти рано вранці, і музика може скрасити цю ранню годину позіхань.

Му-у-у-у-у-у-у-у, – засвистіла корова.

Так це ж не свист, а звичайнісіньке мукання, – здивувався Маськін.

Ну звичайно, я ж закінчувала факультет художнього свисту по класу художнього мукання – а ви що ж, хотіли б, щоб корови свистіли?

Ні, ні, – відразу здався Маськін, – мені це не важливо, мені б хотілося молочка...

Що?! – обурилася до глибини душі корова. – Ви мене, що ж, доїти збираєтеся? Тільки не це...

Корова схопилася, похапцем зібрала свої дипломи, і вийшла геть.

Маськін тільки плечима знизав... «От тобі й на…– подумав, – як же мені бути?» Але, на щастя, в будинок Маськіна знову постукали, і він побіг відкривати двері.

На порозі стояв величезний бик.

Даруйте, – сказав невпевнено Маськін, провівши все-таки бика в кабінет, – мені взагалі потрібна була корова.

Ви що, не знайомі із законом, що забороняє статеву дискримінацію? – спокійно запитав бик. – Основою цього закону є закріплення заходів із реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення рівних прав і свобод, а також рівних можливостей корів і биків, на запобігання дискримінації зі статевих мотивів мотивах, як необхідної умови стабільного і стійкого розвитку країни.

Маськін не на жарт злякався:

Я відмовляю вам у місці не тому, що ви бик, а тому що ви не корова. Тобто не тому, що не корова, а тому, що не даєте молока.



Бідний Маськін зовсім уже заплутався.

Ви не писали в оголошенні, що вам потрібне молоко. Ви писали, що вам потрібна корова. А повинні були написати: «Бик або корова». Цього вимагає закон, і я наполягатиму на своїх правах. – Бик став напирати на Маськіна, але, на щастя, до кімнати увійшов семивідерний самовар Маськіна повідомити, що він вже закипів і всім треба йти пити чай.



Бик, побачивши величезний самовар, опустив налиті кров’ю очі і погодився пробачити Маськіна на перший раз за незнання законів, хоча, звичайно, незнання закону не звільняє від його виконання. Річ у тому, що в попередньому місці, де бик відстоював права, його ошпарили кип'ятком, і він, побоювався повторення інциденту з самоваром, який сердито пихкав жаром і виглядав дуже переконливо.

Після того, як бик пішов, до Маськіна приходила божа корівка (сонечко) і теж погрожувала поскаржитися, оскільки вважала себе повноцінною коровою в усіх відношеннях, а її релігійні переконання (те, що вона була божа) не повинні були братися до уваги при наймі на роботу.

До кінця вечора Маськін своєю необдуманою кадровою політикою порушив стільки законів, що, якби доброта і, загалом, незлобивість відвідувачів, і значимість самовара Маськіна, то випадало сидіти Маськіну до кінця своїх днів у «турмі» за різного роду дискримінації…

Приходили до Маськіна й інші претенденти. Були серед них і професори з коров'ячого сказу, і фахівці з операцій по переробці корів у свиней і навпаки, і французький кухар – фахівець з приготування яловичини а-ля Шатобріан1. Було багато добре освічених корів-інженерів, корів-програмістів, корів-юристів, корів- балетмейстерів і навіть корів – потомствених авантюристів. Проте жоден з кандидатів на посаду корови не погоджувався давати молока.

Маськін уже зовсім засмутився, але кандидати продовжували прибувати, тому натуральне господарство Маськіна цілковито запустилося.

Цілісінькі дні Маськін возився з норовистими кандидатами, кожний з яких скандалив по-своєму, але особливо шаленів кухар – фахівець з приготування яловичини а-ля Шатобріан. Причому здавалося, що більшість і не збиралися влаштовуватися ні на яку роботу, оскільки вони заявлялися з підозрілими мордами, детально розпитували Маськіна про його господарство, іноді перевіряючи документи і рахунки… Особливо строгі були кандидати стосовно умов проживання. Більшість вимагали дво-три кімнатний корівник з телефоном і ванною, службовий мобільний телефон, автомобіль і частину акцій Маськіного господарства. Коли вони дізнавалися, що у Маськіна акцій немає, тому що він не компанія з обмеженою відповідальністю «Маськін Корпорейшн», а одноосібник, то кандидати з презирством плювали іноді Маськіну прямо на підлогу в кабінеті, а одна корова навіть залишила коров'ячий коржик у Маськіна на килимі.

Маськін намагався спочатку вмовити корів, що умови проживання у нього прекрасні і що молоко коровам давати нескладно, але відвідувачі і не думали погоджуватися на його пропозицію. Щоб припинити цей жах, Маськін був змушений терміново дати нове оголошення в місцеву газету:
Не треба корови,

З освітою – ні!

Ставок не буде,

Відсутні усі.

Хатинка в ремонті,

Подушки нема,

ковдра зітліла –

не буде тепла.

Практика, досвід,

Вимова – пусте,

Рекомендацій

Не треба уже.

Не стукати в двері

Три рази – не треба:

В Маськіна просто

Відпала потреба…
З Маськіна узяли дорого за це оголошення, тому що кожна частинка «не» коштувала в газеті долар, тоді як звичайне слово тільки 25 центів. Це робилося, щоб газета не виглядала дуже негативною. Маськіну також довелося приховувати від громадськості, що йому потрібна корова, тому що цим оголошенням він вводив громадськість в оману, особливо друкуючи його в газеті. Так благонадійний Маськін став злочинцем з усіх боків і навіть завів звичку озиратися по сторонах, коли виходив з будинку, – чи не стежать.

Одного разу вночі, коли сусід Жмикрут прийшов позичити цибулину і темні окуляри, які йому були потрібні, як уже згадувалося, для здобуття кленового сиропу з березових дрів, Маськін все-таки не витримав і запитав Жмикрута, чи не може він порекомендувати Маськіну порядну корову, згідну давати молоко. На превеликий подив Маськіна, Жмикрут одразу запропонував Маськіну свою корову Пегаску. Маськін аж нетямився від захоплення. Просила корова Пегаска недорого і обіцяла давати молоко щодня.

Через декілька днів корова Пегаска приступила до роботи і дала ціле відро молока. І з тих пір почав Маськін отримувати відро молока кожного ранку. І навіть доїти Пегаску не було потреби, тому що вона сама доїлася. Маськін запропонував Пегасці налагодити машинне доїння (за участю Машини Маськіна, яка в дитинстві думала, що вона корова, навіть паслася, і з неї до цих пір весь час щось виливалося в невеликих кількостях – коли масло, а коли і бензин).

Але корова Пегаска ледь не встала на диби…

Ні! Ні! – зарепетувала вона не своїм голосом. – Ніякого доїння! Я сама!



На цьому Маськін і заспокоївся.

Проблеми почалися не відразу, але з часом у будинку Маськіна стали щезати предмети побуту: годинник, іграшки, парасольки, кепки, чашки, предмети інтер'єру, вина із льоху Плюшевого Ведмедя, відкривачки, фляжки, запальнички, цигарки Лівого тапочка Маськіна і навіть попільнички з недопалками. Особливо було образливо, що пропала пельменниця на 52 пельмені, і Плюшевий Ведмідь не міг собі сам ліпити пельмені, тому що без пельменниці він їх ліпити не умів. Маськін ліпив пельмені без пельменниці, але був дуже зайнятий і ліпив їх Плюшевому Ведмедеві рідко. У Плюшевого Ведмедя навіть стала розвиватися легка пельменна недостатність, яку він лікував варениками.

Маськін спочатку подумав на домовика-барабашку Цупика, доброго гнома, троля за національністю і хронічного клептомана, який цупив усе, що погано лежить. Але, перевіривши комірку домовика-барабашки Цупика, нічого там не виявив, окрім старих окулярів Правого тапочка. Одного разу пропав термометр Шушутки, той самий пісочний термометр, який для нього винайшов Плюшевий Ведмідь (мовляв, якщо пісок в нім гарячий – значить, тепло, а якщо холодний – значить, холодно). Шушутка, звісно, дуже переживав. Проте незабаром у магазині секонд-хенд з'явився точнісінько такий термометр, і Маськін його для Шушутки купив. Шушутка стверджував, що це його старий термометр, тому що він закопав колись у нього монету, а тепер відкопав.

Нарешті всі таємниці розкрилися, коли одного літнього дня Маськін відправився в корівник за черговим відром молока, але ні молока, ні корови Пегаски в корівнику не знайшов.

На солом'яному ліжку лежала записка, явно написана копитом:

«Лечу я на південь, у теплі краї.

Чекайте нескоро, вернусь восени.

Цілую всіх щиро, сердечно, з любов’ю…

Корова Пегаска – Крилата на волі».
Маськін знав ще зі своїх відвідин села, що корови зазвичай відлітають на південь улітку, як і всі нормальні відпочиваючі, і тому не дуже здивувався, проте, оглянувши корівник, Маськін знайшов цілу гору порожніх пляшок з-під молока.

Все зрозуміло. – закусив губу Маськін. – Пегаска сама молока не давала, а купувала в магазині. А гроші діставала, продаючи різні предмети побуту з дому Маськіна. Ну не на свою ж зарплату мала це молоко купувати?

Ех, шкода, – запечалився Маськін, – чого ж вона мені не призналася, що молока не дає? Ми б її і так любили. ( У Маськіна корова вкрала і продала термос, який Маськін дуже любив, тому він і журився).

Ну нічого, корова повернеться, я їй скажу, що ми не сердимося, але щоб вона більше речі з будинку магазин секонд-хенд не здавала. Хай так живе, отримує коров'ячу зарплату, а молоко і справді можна купувати в магазині.

Тому-то цю корову тобі Жмикрут і сплавив – що він, від хорошого життя, ночами кленовий сироп з березових полін видушує? Мабуть, пустила старого зовсім по світу, – рішуче заявив Лівий тапочок.

Може, тобі її все-таки вигнати? – невпевнено запитав Маськіна Правий тапочок.

Ти що – без корови в господарстві не можна! – строго сказав Маськін і мрійливо подивився в синє небо: – І коли ж моя кохана Пегаска з півдня повернеться…

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
МАСЬКІН І ГРАМОФОН

Дідусь Грамофон, що став згодом улюбленим Грамофоном Маськіна, зустрівся Маськіну під час мандрівки у дев'ятнадцяте століття, яку він зробив з метою віднайти коріння роду Маськіна. Він якраз складав генеалогічне дерево своєї сім'ї і йому не вистачало відомостей про деяких родичів. Звичайно, можна було відправитися в архіви, але Маськін зазвичай чхав від пилу, а крім того, після стількох непорозумінь, які відбулися за останні 100-120 років, деякі документи, швидше за все, загубилися, а на інших взагалі понаписували якісь нісенітниці (ох, і важко доводиться історикам). Маськін, недовго роздумуючи, заліз в машину часу, яка зазвичай служила йому пральною машиною і застосовувалася як машина часу в будинку Маськіна тільки в окремих випадках, коли у Маськіна тікало молоко або ґрунтовно підгорав пиріг. Тоді Маськін нап'ялював головний убір, модний п'ять хвилин тому (мода на головні убори завжди міняється із запаморочливою швидкістю), і відправлявся в минуле, щоб вчасно вимкнути молоко або дістати з печі пиріг. Ви скажете, що це не зовсім правда, тому що іноді в будинку Маськіна молоко збігало і гасало по кімнатах, полохаючи і лякаючи оберемкових котів. Це так, але відбувалося це не тому, що Маськін не хотів зайвий раз користуватися машиною часу, а тому, що молоку треба іноді дати побігати, а то воно застоїться і захворіє на ожиріння.

Пральну машину в машину часу Маськіну переробив сам високоповажний Ейнштейник. Якось дня, вийшовши із запою, бо у нього закінчилася настоянка на швидких нейтронах, він ще раз обдумав парадокс Ейнштейника-Маськіна, згідно з яким, як ви пам'ятаєте, колір поштової скриньки впливав на якість отримуваних поштових відправлень. Ейнштейник вирішив особисто зустріти Маськіна, щоб обговорити з ним останні проблеми квантового поштарства.

Маськін поділився з колегою Ейнштейником своїм практичним спостереженням з-за кущів за своєю Поштовою Скринькою, яке вирішувало парадокс Ейнштейника-Маськіна витонченим і справді ейнштейнівським чином. Як ви пам'ятаєте, Поштова Скринька вихоплювала з сумки листоноші Благовістика найвеселіші листівки і одразу їх ковтала. Ейнштейник сміявся до сліз! Як же це він сам не здогадався!

Es ist einfach! Es ist einfach! – повторював він по-німецьки і втирав сльози,заходячись од сміху. – Мені треба було самому поставити такий Das Gedankenexperiment!



Ейнштейнику Маськін дуже сподобався своїм практичним розумом і яблучним штруделем. Маськін поскаржився Ейнштейнику, що він так часто буває зайнятий господарством, що у нього штрудель пригорає і молоко тікає. Тоді Ейнштейник подумав-подумав, подивився на Маськіна своїм знаменитим хитреньким поглядом, сьорбнув ще чудового бочкового медового коричневого пива з льоху Плюшевого Ведмедя і махнув рукою:

Гаразд, так і бути, перероблю твою пральну машину в машину часу.



Маськін і сам використовував пральну машину, як машину часу, але в основному для подорожей у майбутнє. Бувало, залізе в пральну машину в 12:30, а вилізе, то на годиннику вже 12:35. Отже Маськін сказав дякую, мовляв, і ми не ликом шиті. Але Ейнштейник не угамовувався. Він попідкручував якісь гайки, настромив довкола ліхтариків і ручних годинників – і врешті-решт модернізував пральну машину в справжню машину часу із заднім ходом, яка могла їздити назад, тобто в минуле. Отже, цього разу, завдяки модифікаціям Ейнштейника, Маськін відправився в дев'ятнадцяте століття, заздалегідь надівши відповідний тому часу головний убір. Оскільки машина була одномісною, Маськін з собою, окрім тапочків, нікого не взяв, та й не став нікому говорити, що відлучається так далеко назад в минуле, тому що повернутися планував у сьогодення практично в момент від'їзду, так, щоб усім домочадцям Маськіного дому не треба було турбуватися, що обід цього дня припізниться.

Дев'ятнадцяте століття було статечним і неквапливим. Ще відчувався шарм загниваючого феодалізму і аристократичності. Маськін відвідав усіх родичів і навіть з'їздив до зовсім вже далекого предка у Лондон.



У Лондоні дев'ятнадцятого століття Маськін розшукав того, кого треба, розпитав його про все (цей предок, виявляється, теж жив натуральним господарством), все акуратно записав, і вже мимохідь посварився з Карликом Марликом, що невдало підвернувся під руку, – мовляв, через його примарні комуністичні витребеньки, в майбутньому жодна корова молоко давати не погоджується, і вже зовсім було зібрався назад додому, в майбутнє, як раптом почув чудову музику, яка звучала з позолоченої труби тоді ще молоденького Грамофона, що проживав у Карлика Марлика. Бідненький романтичний Грамофон страждав, бо Карлик Марлик його замучив, крутячи зранку й до вечора «Інтернаціонал», а коли Грамофон не витримував і починав перебріхувати слова, боляче смикав його за ручку і плював у позолочену трубу.
Ми свій, ми новий гній влаштуєм

Хто був ніким, той став зовсім…– безбожно перебріхував Грамофон, крутячи одну і ту ж пластинку вже тридцять третій раз підряд.

Ах ти, контрреволюція, – накидався з кулаками на нещасний Грамофон корифей народних бунтів.



А одного разу Грамофон був жахливо наляканий привидом комунізму, який бродити по Європі не бажав, а засів у туалеті Карлика Марлика. Грамофон хотів було піти вимити трубу після всім відомого до нього ставлення господаря, а в туалеті сидить привид комунізму і плаче. Грамофон того дня твердо вирішив, що нічого хорошого з цього привида не вийде, тому став перебріхувати-перекручувати «Інтернаціонал» вже навмисно, намагаючись натякнути волохатому господареві, чим справа пахне. Але куди там, Карлик Марлик тільки скаженів, тому Грамофон його і прозвав «Скажений Мавр».

Маськін, зустрівшись з Грамофоном, підтвердив його найсумніші побоювання щодо майбутнього, а ось Карлик Марлик не став слухати Маськіна, а запустив унього своїм правим драним черевиком, чим здобув вічну шану і обожнювання Лівого тапка Маськіна, який і задля цього корифея ладен був душу продати.

Маськін запропонував Грамофону тікати з ним у майбутнє, і той вже було погодився, однак виявилося, що Грамофон з трубою у машину часу Маськіна не влізав, а без труби він їхати відмовлявся.

Тоді Маськін запропонував Грамофону добиратися своїм ходом і написав йому свій телефон, щоб він через 150 років подзвонив Маськіну, якщо доживе. Маськін зворушливо попрощався з молоденьким Грамофоном, і вони розлучилися – Маськін, пустивши сльозу, а Грамофон, видавши надривний звук, як символ смутку-розлуки.

І що ви думаєте, якось, уже в наш час, до Маськіна подзвонили, і в трубці з чарівливим потріскуванням зазвучав знайомий хрипкуватий голос Маськіного Грамофона. Маськін знову розплакався і поїхав за Грамофоном, щоб нарешті узяти його до себе жити.



Грамофон добирався до часу Маськіна 150 років. Багато він побачив на своєму шляху. Від Карлика Марлика його скоро забрав судовий пристав за борги, потім він попрацював у Шерлока Холмса, який по відбитках пальців на позолоченій трубі Грамофона визначив, що його відвідував Маськін, але не був упевнений, було це вже або ще тільки буде, тому що відбитки пальців були такими, які зазвичай залишають представники прийдешніх поколінь, – тобто відбиток чіткий, але в картотеці ще не числиться. Загалом, протягом довгого часу до Грамофона ставилися непогано, тільки двічі прострелили золоту трубу: під час однієї революції і під час першої світової війни. Під час другої світової Грамофон відсиджувався в Аргентині, і тому йому не дісталося на горіхи. Траплялося, звичайно, що анархічно настроєні аргентинці струшували попіл в його золоту трубу, і діймали до живого своїм аргентинським танго, але, порівняно з «Інтернаціоналом» Карлика Марлика, це було нісенітницею. Загалом, добрався Грамофон до Маськіного часу цілим-цілісіньким і, на загальний подив, досить пристойно крутив пластинки. Маськін відразу затягнув Грамофон на пікнік і пригощав його малиновим варенням, а всі домочадці Маськіна відразу почали обожнювати дідуся Грамофона. Вони його сталі навіть звати Грамусь, – від пестливого імені «дідусь Грамофон». Маськін був дуже радий, що Грамусь дотягнув до Маськіного часу крізь усі буремні і сторичні лихоліття. Ось на які подвиги спроможна справжня дружба, як це трапилося з Маськіним і Грамофоном Маськіна.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТИЙ

МАСЬКІН І КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ
Незрозуміло, що вважати культурними відмінностями, а що вважати відвертою підлотою і хамством. Маськін пожив у багатьох країнах до того, як поселився в будинку Маськіна в Західній Божевільні, та побачив різні звичаї і традиції. Звичайно, люди живуть по-різному, деякі з них настільки оригінальні, що взагалі ні на кого не схожі. Але у тому якраз і справа, що коли говориш про народ в цілому – це все лишень теорія, а от коли у тебе перед носом один його конкретний представник – то невідоме, як поводитися, незрозуміло які там у нього культурні цінності бубнявіють – дивися, аби не придушити. Менше з цим, намучив Маськін зі всіма цими культурними відмінностями. Бувало, гляне: людина – запеклий нахаба і сволота, а йому оточуючі пояснюють: та що ви, це зовсім не так, це просто у вас, Маськіне, з ним культурні відмінності, от вам і ввижається, що він нахаба і сволота, а по-справжньому, за місцевими мірками, цілком пристойна людина. Ну добре, добре, хіба що трішки-трішечки нахабніший і сволотніший від норми, але у нас це цілком прийнято і навіть заохочується.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка