Борис Крігер Маськін



Сторінка11/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

У Маськіна від такого калейдоскопу культурних відмінностей навіть запаморочилося в голові, і він обхопив її обома руками, щоб цілком не відвалилася… Хоча цього ніхто з оточуючих не помітив би – усі б вирішили, що у Маськіна це така культурна відмінність, періодично втрачати голову. Та, незважаючи на прикрі обставини, Маськін вирішив дійти до суті і розібратися з цими культурними відмінностями, а то в одній країні красти недобре, але крадуть, в іншій – добре, і теж крадуть, а в третій – красти можна, але ніхто не краде, тому що злодій у злодія давно палицю вкрав, а без палиці крадіжка вже не така, якась нетрадиційна без палиці виходить. Ось знову у Маськіна хтось щось потягнув, і він не знав, погано поступили з ним цього разу чи це просто культурні відмінності й на це не треба звертати увагу. Так Маськін мучився, мучився і поїхав в місто Космополітинськ, де проживала пані на ім'я Культурні Відмінності, щоб все у неї детально на місці і з'ясувати. Маськін із собою узяв знову тільки тапочки, тому що інші жителі Маськіного дому їхати в Космополітинськ не хотіли.

Прибувши на місце, Маськін довго шукав потрібну адресу, тому що номери будинків писалися то арабськими, а то римськими цифрами, назви вулиць були написані то на псевдокитайській (це коли начебто ієрогліфи – а сенсу ніякого, просто так красуються), а то і на древньокукурікській (мові древніх бойових півнів).

Нарешті Маськін знайшов адрес за допомогою свого Правого тапочка, який вільно говорив на фені, як і багато несправедливо репресованих, і таким чином швидко знайшов дорогу, тому що феня в наші часи зарекомендувала себе як міжнародна мова.

Мадам Культурні Відмінності зустріла Маськіна прихильно, нібито очікувала зустрічі з ним. Виглядала вона особою неврівноваженою, оскільки, не зважаючи на худобу, різні виступи її буйного організму порушували рівновагу при ходьбі, і тому вона пересувалася, користуючись нанайськими лижами, навіть в межах квартири. На голові у неї красувалася китайська червона шапочка з довгою кіскою, загорнута вона була в розкішний японський халат, надітий поверх російської тілогрійки, а на ногах у неї були техаські чобітки зі шпорами, до яких вже й кріпилися нанайські лижі.


Маськін уважно оглянув мадам Культурні Відмінність і забарився, не знаючи, як привітатися.

Шалом, – скромно сказала мадам і поцілувала Маськіна за російською традицією три рази.

Салам-алейкум, – чомусь відповів Маськін і вмостився на дивані.

Я розумію, у вас до мене справа? – запитала мадам Культурні Відмінності, наливаючи Маськіну склянку російської горілки, розведеної шабатним вином. Маськін пити не став, але тапочки Маськіна прийняли за милу душу і попросили налити ще.

У мене до вас, поважана мадам Культурні Відмінності, – сказав Маськін, – у мене до вас питання. Я, звичайно, дуже поважаю всякі культурні відмінності, але мені часто незрозуміло, справа в культурних відмінностях, чи людина дійсно сволота. Від цього у мене голова вже йде кругом. Чи немає у вас якого-небудь вірного визначника, що відрізняє культурні відмінності від простого рядового сволотства?

А що конкретного з вами сталося? Мені без прикладу важко буде вирішити, – запитала мадам Культурні Відмінності і затягнулася величезною гаванською сигарою, зробленою в Нідерландах.

Ну, ось мене недавно обікрали, майже по світу пустили, а потім сказали, що я сам дурень, і що це все через культурні відмінності, – признався Маськін і спохмурнів.

І багато вкрали? – по-діловому уточнила мадам Культурні Відмінності.

Практично все, що могли винести.

Ну, вони сказали до побачення? – запитала мадам Культурні Відмінності.

Так, – відповів Маськін.

Це означає, що вони культурні, – відзначила мадам Культурні Відмінності і поцікавилася: – А як конкретно попрощалися? Ви відтворіть дослівно і бажано на тій мові, на якій ці слова були сказані.

Здається: «It has been nice knowing you»1, – пригадав Маськін, напружившись.

А ви що відповіли на це? – зацікавилася мадам Культурні Відмінності.

Здається: «Та пішов ти!» – відразу пригадав Маськін.

Ну, ось бачите, наявні культурні відмінності, – винесла присуд мадам Культурні Відмінності. – Ось якби ви відповіли «Go f. yourself»2, – то ніяких відмінностей не було би.



­­­­­­­­­­­­­– А! Тобто річ не в тому, що люди роблять, а річ у тому, що вони при цьому говорять! – здогадався Маськін.

Звичайно, – схвалила здогад Маськіна мадам Культурні Відмінності.

Тобто, якби я йому правильно відповів, він би засоромився, повернувся назад і став би порядною людиною? – у голосі Маськіна забриніла надія.

Ні, звичайно, просто у такому разі культурних відмінностей не було б, а в ситуації, описаній вами, культурні відмінності наявні.



_________________

It has been nice knowing you – Було прякби тоємно вас знати (англ.)

2 Go f… yourself – нецензурний еквівалент російського виразу: «Та пішов ти…» (англ.)

Чи не здається вам, високоповажана мадам Культурні Відмінності, що багато хто просто прикривається цими горезвісними «культурними відмінностями», щоб пакостити і паскудити безкарно, та ще при цьому залишатися в білому, ми, мовляв, не винні, що у всяких там Маськіних було інше дитинство, і вони ходили на горщик з етикеткою, написаною на іншій мові? – уточнив Маськін.

Ну, не без цього, не без цього. – призналася мадам Культурні Відмінності. – Але ви, Маськін, повинні ще радіти, тому що в деяких місцях культурні відмінності сягають такої напруженості, що вас могли б узагалі з'їсти-злопати-схавати… Я знала одне таке плем'я. Хочете, познайомлю? Дуже ввічливі людоїди. Думаю, серед них знайдуться і Маськоїди.

А тапкоїдів серед них немає? – затурбувався Лівий тапочок, для якого соціальні реформи були справою його життя, і він не міг дозволити себе з'їсти, не довівши справу життя до кінця.

Тапкоїди? – задумалася мадам Культурні Відмінності. – Не знаю, я запитаю.

Ага, – здогадався Маськін, – просто в світі нічого не змінилося, всі один одного їдять, але при цьому користуються культурними виразами!

Зрозуміло – у цьому і полягає прогрес цивілізації, – точився медом і патокою голос мадам. – Взагалі немає нічого шкідливішого, ніж вважати, що в світі щось змінюється. На це всі простачки завжди і купляються, мовляв, нині не ті часи, тепер уже не з'їдять посеред білого дня, і шусть на вулицю – стриб-скік-поскік – а там їх гам-гам і нема. Строщили…Часи не міняються, міняються фрази, якими задобряють ті або інші дії.

Отже культурні відмінності придумані ідіотами для ідіотів? – у Маськіна остаточно розвиднилося в голові.



Нарешті! – неабияк зраділа мадам Культурні Відмінності, нібито довго підводила Маськіна до цієї думки, хоча й сама здивувалася такій думці і вирішила наприкінці гарненько все обдумати. Обдумати, правда, цю думку так і не вдалося, тому що після відвідин Маськіна мадам Культурні Відмінності відправилася в перукарню, де разом залишками волосся у неї випадково відрізали і цю думку.

Так, знаєте, буває: прийдеш у перукарню подумати (де ще, як не в кріслі, мружачись, аби волосся не потрапило в очі, можна гарненько сконцентруватися на якійсь мудрій думці), а перукарка-балаболка такого набазікає, що виходиш не тільки без волосся, але і без цінних думок, які могли б розвинутися і процвітати, якби не це пустомельство.

І чому перукарі в Західній Божевільні такі балакучі? «Культурні відмінності» – звично скажете. Та ні, це чистої води ідіотизм. Так-так, ідіотизм чистої води!
Минають роки, покоління, століття

Цивілізацій згнивають суцвіття,

Нові приходять культурні уми –

Та, врешті, ніколи не змінюємсь ми.

Людство давно уже стало на ноги:

Правила, норми, закони, вимоги,

Усмішечки, маски, ввічливі міни,

Фрази привітні – культурні відміни.

Вже назбирали стоси, вагони

Відмазок культурних – всуціль перегони.

За словом облесним оскал хижака,

Прихована заздрість, отрута їдка,

Злоба людоїда, сльоза крокодила –

Він вас проковтне і без мила, і з милом…

Культурні відмінності – дама-омана,

Підлість прикриє не згірш од шамана.

Голівку закрутить, дурничок натрусить,

Пригріє, погладить – а потім укусить,

Понищить, потрощить усі ідеали.

Бо треба, щоби їй усі довіряли.

Міняйте не фрази – оманливі шати –

Учіться по-справжньому інших прощати,

Любити, дружити, сміятись, радіти

Людину у собі щомиті творити.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
МАСЬКІН І ФРАУ ДОЙЧЛЕНД

Маськін любив слухати радіо і якось почув, що в його містечко приїжджає з візитом фрау ДойЧленд. З цього приводу жителі міста вирішили залатати яму на дорозі, котра там зухвало щирилася з минулої зими.

Маськін одразу запитав у Лівого тапочка, що йому відомо про цю чудову особу, і Лівий тапочок все про неї розповів Маськіну, тому що, не зважаючи на свої ліві погляди, німців дуже поважав, відрізнявся обізнаністю у марксистських джерелах в оригіналі і пишався своїм особистим знайомством з Карликом Марликом, який ліве взуття поважав, і хоч був не зовсім німцем, але асоціювався в свідомості Лівого тапочка як німецький лідер всіх лівих тапків Землі, а лідерові можна пробачити будь-який акцент, навіть німецький. Крім того, знання різних мов дозволяє грати словами відразу на декількох говірках. Ось, наприклад, по-німецьки Das Kapital («Капітал») вимовляється «Даш, капітал». Мовляв, даш... натяк розумієте? Ні? Ну, шош. Вам і не обов'язково. Ну гаразд, поясню. Взагалі Карлик Марлик хотів помилково назвати свою працю Die Kapitalien (якщо потайки перекласти з суміші англійської і німецької, то вийде: «Умріть, капітали!»)1 . Тому Карлику Марлику і довелося рівно півжиття провести в Англії, оскільки, напевно, там краще розуміли його англо-німецький гумор, просто на нього не зважаючи. Мовляв, копошиться бородань у Британській бібліотеці, і гаразд: хати не пересидить. А ось на батьківщині, у Німеччині, його не розуміли, хоча не помічати не могли… Раді були б не помічати, та дзуськи, не той калібр. Крупний занадто, щоби не помітити. А Карлик Марлик, бувало, від свого фурункульозу в Лондоні страждає і цідить крізь зуби: «Я вам всім ще покажу! Дорого вам мій фурункульоз обійдеться!» І ви знаєте, дійсно дорого обійшовся, тому не можу не погодитися, що вчення Марлика правильне, тому що воно вірне. Ну як проти фурункульозу посперечаєшся? Взагалі хвороби великих людей дорого обходяться людству. Це все лікарі винні. Вони, костоправи-костоломи, ніяк підлікувати усіх кого треба не можуть. А великі люди тут ні при чому. Ну що ви там можете накерувати, коли у вас гостра параноя, закріплена хронічним запором? Або, ще гірше, сифіліс мозку, підсилений революційними позивами!

Я вимагаю зняти зі всіх лідерів держав відповідальність за все, ними вчинене, і повністю перекласти її на костоправів-лікарів. Я це серйозно.

_____________

Гра слів: слово Die – по німецьки просто артикль множини, а по англійськи означає «Умри!».



Отже, Лівий тапочок Маськіна почав свою розповідь, за наведення якої ви повинні нас пробачити, тому що, як ви уже знаєте з попередніх розділів, Лівий тапочок Маськіна не відзначався стриманістю у виразах і добропорядністю у помислах. Ви скажете – брехня, просто кожного разу, коли автор хоче висловити якусь непристойність, тоді й кличе Лівий тапочок, а той за автором бездумно все і повторює. Ні, це не так. Ну ось, дивіться. Я зараз піду на кухню, а Лівий тапочок вам усе без моїх підказок розповість. Тоді повірите в самостійність моїх героїв і в те, що я за них не відповідаю? Все-все, я пішов, а ви слухайте. Потім мені розповісте.

Фрау ДойЧленд, – неквапливо почав свою розповідь Лівий тапочок, – пишалася своєю схильністю всьому давати лад. Вона вважала, що всі навколо тільки й знають, що смітити, розкидати, поганити, пакостити і виробляти всякі недоладності. Вона ж завжди носила бездоганно білий фартух і не допускала ніяких відхилень від раз-і-назавжди заведеного порядку. Взагалі, в природі важко було знайти щось охайніше і дисциплінованіше, ніж фрау ДойЧленд. Узяти ось, наприклад, сонце. Ніби світить щодня. Так? А також недостатньо пунктуально. То зійде в 4:45 ранку, а то в 5:10. Ну і як після цього на сонце можна покладатися? А місяць, який узагалі ні в які ворота не лізе. Фрау ДойЧленд особисто обстежувала його в телескоп і знайшла стільки запорошених нерівностей і подряпин, не кажучи вже про те, що цей пакосний місяць, уявіть собі, завів огидну звичку з'являтися наполовину, а то і зовсім ховатися. Таке собі публічне обрізання кожного місяця на огляд всього чесного людства… Гіршого вияву сіоністської змови і не знайдеш. Ви погляньте тільки на небо! Але особливо багато претензій до місяця фрау ДойЧленд, як не дивно, мала тоді, коли місяць з’являвся поважно-повним. Так буває, що образишся на якогось обрізаного, і потім, коли вже до нього нема за що прискіпатися, все одно до чогось матимеш претензії. Повний місяць вона навіть намагалася підмести, але мітла виявилася закороткою, що теж, звичайно, означало непорядок! Якщо ти такий уже запорошений, то навіщо висиш так високо? Неподобство! А вже кому-кому, як не фрау ДойЧленд, знати, як вішати! У цій справі вона була майстер екстра-клас! Бувало, розвісить портрети по стіночках будинку – висять рівнесенько, як по шнурочку, не прискіпаєшся. Ось така була спеціаліст-очка. Ой, перепрошую, спеціалісточка…



У часи молодості, завдяки тому, що фрау ДойЧленд була така досконала, а всі інші навколо були так собі – сіра маса, вона уявила, що набагато краща за інших, що походить від особливої вищої стародавньої раси дойчленів, тобто дойчлендів, не тих дикунів, що дістали всю Європу ще у далекі часи, а від ін-дой-членд-ської раси, назв є багато: придумуй донесхочу! Вона навіть вирішила всі інші раси винищити дустом, але її, хоча з деяким запізненням, переконали товариші, які вважали, що справа зовсім не в расі, а справа в соціальному походженні, і вона, необхідне відсидівши, вийшла на свободу, хоча й у зім'ятому, проте бездоганно білому фартушку, так і не позбувшись, загалом, своїх переконань.

Досконалість,

бездоганність,

чистота і лад.

Хто посміє

тут розводити

бардак?

Фрау ДойЧленд

день і ніч –

все на посту,

Безперервно

буде нам

наводити красу.

ПРИСПІВ:

Пісню заспіваю

Вам свою,

Якщо треба,

Приспів повторю:

У всьому порядок

Завжди-назавжди!

Якщо хтось порушить,

То звісно – жиди.

Білосніжний

бездоганний

фартушок.

Щоб по струнці,

все висіло –

вішачок.

Мітлу в руки –

все навколо

підмести,

Бо й на Місяці

немає

чистоти.

Всюди змови,

різні раси –

ґвалт, біда.

Нам потрібна

чиста раса,

наднова!

Замітаю,

витираю пил,

перероблю всіх

на свій копил.

Дивно тільки, що фрау ДойЧленд насправді походила з дуже дикої сім'ї, яка в той час, як недосконало-неохайні раси будували піраміди і храми, пленталася лісами і полями, займалася розбоєм і всім залила сала за шкуру ще в ті давні римські часи. Та, як мовиться, що було – те загуло. Тепер фрау ДойЧленд була чистьохою і взагалі стояла на вищому щаблі культури, з якого, якщо вже оступишся, то гепнеш прямісінько вниз у нетрі дикунства-варварства. Щоби не впасти знову вниз, фрау ДойЧленд стала обмежувати себе в дозі шнапсу і не дозволяла собі мочитися стоячи, хоча їй так було зручніше з надлюдських міркувань, бо мочитися сидячи – прояв слабкості і безвольності. Ну, що поробиш, на які тільки жертви не підеш, щоб все-таки зберегти людство у повному асортименті. «Гаразд – нехайль живе», – сказала фрау ДойЧленд і вирішила свій ідеологічний запал направити в запал по прибиранню пилюки.

Так важко доводилося себе долати вже немолодій фрау ДойЧленд, можна сказати, переступати через себе, наступати на горло своїй власній пісні… Зате фрау ДойЧленд стали приймати в суспільстві, забули про її старі справи, її рідний син навіть став папою римським, хоча по-молодості теж бешкетував з матусею.

Лівий тапочок Маськіна закінчив свою правдиву розповідь, а я повернувся з кухні. Ну, і що він вам набалакав? Я бачу у вас на щоках виступив нездоровий рум'янець. Ну-ну, дайте-но мені прочитати. Так, так, так… Ага… Прочитав… Ну що ж, я би витер, але ви, я вже бачу, прочитали, і якщо вирішите, скаржитиметеся. Отже, я залишу. А то – пиши, витирай, а знаєте, як в Африці паперу бракує? Ні, не писати. Ні, не читати. Просто не вистачає папір. Я расист? Аж ніяк. Я був на кухні. Ви скаржитиметеся Папі? Будь ласка, скаржтеся… Розумієте, щоби від римської католицької відлучити, треба спочатку до неї прилучити... Я не люблю католиків? Я не люблю німців? Та ви що, збожеволіли, читачу? Та всіх я люблю. У мене друг дитинства – католик, чернець. Що означає «особисті знайомства не мають значення»? Слухайте, ви взагалі звідки узялися, мій любий читачу? І як ви до тридцять першого розділу з такою підозрілістю дійшли? Ах, по службі треба? Ну, тоді заспокойтеся і слухайте уважно далі.

Фрау ДойЧленд прибула в місто, поряд з яким проживав Маськін, з метою рутинної інспекції, котрі вона вчиняла в будинках усіх жителів Землі. У неї було таке доручення, яке вона сама собі доручила. Мовляв, якщо не можна боротися зі всім людством, то хоча би з брудом і безладом, які воно виробляє. Людство зраділо, зітхнуло на повні груди, а фрау ДойЧленд для вигляду потупила очиці, голос підсолодила: мовляв, соромиться за минулі справи. А людство ж наївне, як рожевий бантик, – йому кульку повітряну показали, він і розв'язався…

Тому ніхто не здивувався, коли одного ранку на порозі дому Маськіна з'явилася вона – фрау ДойЧленд власною персоною. Маськін спеціально нічого прибирати не став. Не любив він, знаєте, показухи. Фрау ДойЧленд не стала тоді будинок Маськіна критикувати, а делікатно сіла на краєчок стільця перепочити. Мовляв, все одно без толку, Маськіних не переробиш «по образу і подобію»… Такі вже вони недороблені, що і братися переробляти нема чого.

Розмова фрау ДойЧленд з Маськіним була дуже пристойною – про те, як робити пиріг з яблуками, про те, чи треба додавати палену горілку в сосиски з капустою, чи це не обов'язково, але фрау ДойЧленд весь час якось дивно посміхалася, і тому Маськін ніяковів.__________________

2Папа римський Бенедикт XVI в юності був членом нацистської молодіжної организації «Гітлерюгенд».
Так буває, коли зайде в автобус людина з пістолетом в кобурі. На вигляд людина начебто нормальна. І дозвіл на носіння зброї у неї напевно в порядку, і стріляти він явно не збирається. Але інстинктивно якось так не випускаєш з поля зору пістолет і мимоволі починаєш підлабузнюватися. Так уже влаштована наша масячкова суть.

Не любимо ми вогнепальної зброї…Не любимо. І крапка.


РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ
МАСЬКІН І СЕНЬЙОР КАПУЧИНКА

Гондола неквапно мережила води глибокого каналу. Мимо пропливали вкриті цвіллю будинки древньої Венеції. Іноді з човнів, котрі пливли на зустріч, чувся гучний спів.

Маськін плив на зустріч з синьйором Капучинкою, батьком італійської мафії. Тапочки Маськіна принишкли і намагалися не привертати нічиєї уваги. Вони знали, що синьйор Капучинка ставиться з підозрою до всього, що себе поводить демонстративно, і днями прострелив свою нову ліву туфлю за те, що та спробувала натерти йому мозоля. Взуття з діркою, нехай навіть нове, самі розумієте, річ нікчемна, а тапочки хотіли бути корисними, тому що Маськіна любили і у всьому йому допомагали.

Правий тапочок старанно гортав тапко-італійський розмовник і бурмотів: «Ськузі! Бонджорно! Престо!», а Лівий тапочок чистив секретну тапкову хлопавку, яка служила у тапочок замість револьвера. Усяке буває: береженого Бог береже…

Маськін був спокійний. Після вдалого завершення історії з Рибою 007, про яку ми вам детально розповіли, Маськін повірив у власні сили і сьогодні вирішив зробити новий подвиг розвідника – викрасти піцу у самого синьйора Капучинки. Синьйора Піца була заручницею у синьйора Капучинки вже багато років, і він постійно погрожував її з'їсти. Маськін хотів випустити синьйору Піцу на свободу, хай, мовляв, літає, як птах. Адже піци відрізняються від легкокрилих птиць усього на одну дві букви, і я вас запевняю, що літають навіть краще. Тому що важка буква «т» не тягне їх униз, зате легка додаткова «ц», навпаки, додає легкості. Деякі наївні особи вважають, що їм пощастило спостерігати в небі літаючі тарілки. Повірте, що це нісенітниця. Кожного разу, коли ви чуєте таке повідомлення, знайте, – це вони бачили літаючі піци.

Синьйор Капучинка знав про наміри Маськіна, тому що Маськін їх і не приховував. Напередодні поїздки Маськін подзвонив синьйорові Капучинці з аеропорту і домовився про зустріч, сказавши, що викрадатиме синьйору Піцу. Це був такий обманний маневр. Синьйор Капучинка давно стикався з розвідслужбами і знав, що вони ніколи не скажуть те, що насправді збираються зробити, тому й не запідозрив, що Маськін дійсно збирається викрасти Піцу, інакше навіщо Маськін йому все розповів? Чесність і відвертість іноді є найсильнішим обманом. Зарубайте добре це собі на носі!



Синьйор Капучинка думав, що Маськін їде розслідувати пропажу своєї глобальної макаронини, яку, як ви пам'ятаєте, з'їв Плюшевий Ведмідь, і Маськін вирішив не оприлюднювати цей інцидент, зам'явши його як сімейну справу, але преса все звалила на італійську мафію, і мафія вже і сама завагалася, чи не вона цю макаронину стибрила. Чому стибрила? Тому що на берегах Тибру так називається дія, що є незаконним відбиранням законної власності без застосування законної зброї, ношеної беззаконно…

Взагалі вплив преси на людські уми колосальний. Коли ви читаєте про себе в газетах, через деякий час ви вже і забуваєте, як воно насправді було, і пам'ятаєте тільки ту версію, яку подали про вас у пресі. Чудовий приклад суспільної свідомості. От у деяких мурашок є таке суспільний процес травлення – те, що один, поївши, виділяє, інший за ним доїдає і, виділивши, дає можливість третьому вже доїсти остаточно. Не плутайте це з системою громадського харчування, де споживання виділеного йде не по ланцюжку, як у мурашок, а одночасно паралельним чином. Так от, суспільна свідомість нагадує більше суспільний процес травлення мурашок. Один виділив, інший доїв.

Отже, синьйор Капучинка був цілком готовий до зустрічі з Маськіним. Він замаскувався під гондольєра і вже дві години возив Маськіна з тапочками каналами Венеції, намагаючись таким чином фінансово підірвати Маськіна, оскільки гондольєрство є ручною роботою і вартує стільки ж, як політ на Місяць. Не вірите? Добре-добре, ви знову за своє. Давайте порахуємо. Скажімо, приватний політ на Місяць коштуватиме 100 мільйонів доларів. Проїхавши по каналу, завдовжки в кілометр, ви платите гондольєрові, ну, скажімо, 100 доларів (хоча вам заморочать голову і візьмуть більше). Відстань до Місяця 384 тисячі кілометрів, і ще стільки ж назад. Разом 768 тисяч кілометрів по $ 100 за кілометр – виходить 76 мільйонів 800 тисяч. Дешевше? А на чай? Ну добре, добре… У вас залишиться здачі мільйонів десять, то ви думаєте, вам її віддадуть? Значить, ви не були у Венеції.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка