Борис Крігер Маськін



Сторінка12/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

Якщо ще на гондолі до Місяця туди-сюди, то не надумайтеся пливти на гондолі до зірки Проксіми в сузір'ї Центавра. Вона хоч і найближча до Землі зірка, але на гондолі подорож тільки в один кінець обійдеться більше, ніж у три квадрильйони доларів:

$ 3, 991, 227, 750, 000, 000

Так, так, саме доларів, а не лір! У лірах це було б не дивно, тому що в лірах всі ціни і так здаються переписаними з підручника астрономії.

Не вірите, що так багато? Вважайте! До зірки Проксіми в сузір'ї Центавра 1, 29 парсека, один парсек рівний 206 265 астрономічним одиницям – відстаням від Землі до Сонця.

Ось і підбивайте підсумки, тільки врахуйте, що гондольєри не приймають чеків.

Тепер ви розумієте, як синьйор Капучинка збирався розорити Маськіна? Але не так сталося, як гадалося, Маськін давно зрозумів, що його гондольєром є синьйор Капучинка власною персоною, і платити за цей недолугий фарс він не збирався. Ви знаєте, чому всі професійні розвідники розпочинають перестрілку в ресторані якраз у той момент, коли вони вже поїли і їм принесли рахунок, за який вони ще не заплатили? Елементарно! У сум'ятті, пов'язаному з перестрілкою, увага офіціанта дещо розсіється – розвідник рахунок у кишеню і поминай, як звали. Потім він його пред’явить до оплати, і вийде – і пузо набив, і гроші заощадив, і до оплати пред’явив.

Скажете, нечесно? А що поробиш – се ля ві... Зарплати у розвідників, як кіт наплакав, а от робота шкідлива, доводиться крутитися. Головне, розвідникам, на відміну від всіх інших, категорично заборонено продавати Батьківщину.

Через дві години вимушеної поїздки, псевдогондольєр синьйор Капучинка занепав духом і присів на борт гондоли перекусити. Тут Маськін зауважив, що синьйор Капучинка витягнув із кишені нещасну заручницю синьйору Піцу. Маськін одразу зрозумів, що синьйор Капучинка зараз її з'їсть. Треба було діяти не роздумуючи.

Маськін вихопив Піцу у синьйора Капучинки і шпурнув її високо-високо на небо – хай літає! А самого синьйора Капучинку зіштовхнув з гондоли у смердючу лагуну…

__________________

Квадрилйон (франц. quadrillion) – число, виражене одиницею з 15 нулями.



2 Відстань від Землі до Сонця, яка дорівнює 150 мильйонам кілометрів.

Не спиняючись ні на мить, Маськін посадив свій Правий тапочок справа, а Лівий – зліва, і вони стали швидко-швидко гребти. Їм услід з лагуни доносилася добірна італійська лайка.

Гондолу Маськін при допомозі тапочків затопив, а потім спробував спалити, щоби замісти сліди, але під водою гондола не горіла, і тому довелося її витягнути і висушити, щоб спалити, а потім вже втопити, тому що спочатку втопити, а потім спалити не виходило. Якась плутанина, мабуть, вийшла в інструкціях Маськіна, які він сам собі дав перед від'їздом до Венеції. Менше з тим, намучилися Маськін і його тапочки з гондолою, потім плюнули, розібрали і спакували в мішок, щоб відвезти з собою. Зранку, повернувшись благополучно додому, Маськін дізнався зі свіжого номера газети про помилку. У гондолі був не синьйор Капучинка, а дійсно гондольєр, і врятував Маськін не заручницю синьйору Піцу, а закинув на небо звичайнісіньку піцу. Ну що ж, головне, що у Маськіна були добрі наміри, а якщо наміри добрі, то дрібні помилки не в рахунок.

По телевізору у всьому світі показували мокрого гондольєра з піцою на голові (ця піца літати не побажала і приземлилася, як ви розумієте, гондольєрові на голову).

Гондольєр лаявся на чому світ стоїть, і тоді Маськіну стало соромно, і він вислав йому назад гондолу, правда, собачою поштою через Північний полюс і в розібраному вигляді, щоб не видавати товаришів-спільників. Тапочки дуже боялися викриття, якщо гондолу відсилати цілком, і ходили у венеціанських масках по будинку Маськіна ще два дні, так що Маськін їх не впізнавав – хто з них Лівий, а хто з них Правий, доки вони не висловлювалися з якогось політичного питання.

Гондола до гондольєра так і не дійшла, тому що вона була в розібраному вигляді, а на полюсі не вистачає дров і зима видалася надто суворою, не зважаючи на Глобальне Потепління.

Гондольєр після такої знакової пригоди вирішив стати космонавтом, тим більше що з оплатою там так само добре, як і в гондольєрстві.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

МАСЬКІН І ГАМАНЕЦЬ

Більшість з нас – раби свого гаманця. Він велично розсівся на троні з платіжних квитанцій і постійно вказує нам, куди ходити, що купувати, а від чого утриматися. Диктат наших гаманців іноді доходить до нашого з вами повного поневолення. Ми годуємо його ненаситне черево купюрами різного достоїнства, а він нас відверто зневажає і весь час намагається примусити нас працювати ще і ще, породжуючи постійний нервовий стан хронічної грошової недостатності.

Маськін одразу попередив свій Гаманець, щоб той не виступав з приводу і без!.. Маськін жив за рахунок натурального господарства і тому мало залежав від свого Гаманця. Закапризує Гаманець – мовляв, грошей немає, а Маськін йому: «Ну і що?» У Маськіна все своє, в магазин ходити не треба. Варення у Маськіна своє, чай зі смородини теж свій, хліб свій, картопля своя, а що потрібно ще для повноцінного життя?

Тому Гаманець Маськіна був найскромнішим в околиці. Сусідські гаманці зранку виганяли своїх власників на роботу. Вигляне Маськін у вікно, а його дорогою чимчикують вгодовані гаманці: і хто прутиком, а хто й серйознішою різкою підганяють своїх власників, шмагають їх по м'якому місцю, а декого, взагалі, куди влучить. «Справжнісіньке рабовласництво», – гадав опечалений Маськін і засмикував штори, щоб Гаманець Маськіна не надивився цього кошмару. Але Гаманець знав, що в інших будинках гаманці головніші од голів сімейств і до них проявляють усі можливі почесті. Тому Гаманець Маськіна безнадійно заздрив сусідським гаманцям і все думав, як би йому виправити цю несправедливість.

Гаманець Маськіна по природі був істотою раціональною, він не відав півтонів відчуттів. Такий собі Гобсек1 в мініатюрі. Гаманець колись начитався Адама Сміта2, і хоча, загалом, цей поважаний джентльмен був надзвичайно точним у своїх міркуваннях про гроші, я б не рекомендував це чтиво юним гаманцям, котрі ще свідомо не зміцніли, як і Гаманець Маськіна.

До речі, не дай Боже ви дасте читати вашому гаманцю Карлика Марлика. Найчастіше це може закінчитися для вашого гаманця смертельно, в результаті буйного божевілля. Бережіть здоров'я ваших гаманців! Виховуйте їх строго, але з ласкою, і вони ніколи не поганятимуть вас прутиком, коли ви будете йти вранці на роботу (самі радо побіжите, щоб порадувати ваш добре вихований гаманець).

Гаманець Маськіна мав поганий характер, бо мав погану звичку читати класиків економічної науки. Він часто давав Маськіну поради, як краще розпоряджатися грішми, і завжди, коли Маськін вірив порадам свого гаманця, – виходив якийсь новий конфуз.

_________________

Гобсек – літературний герой Оноре де Бальзака. Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей.



2 Адам Сміт (1723 1790) – великий шотландський економіст. Аналіз витрат держави, проведений Адамом Смітом, до сьогоднішнього дня залишається неперевершеним досягненням ліберальної думки.


А все тому, що гроші ніколи не були чимось окремим від людської натури – пристрасті, байдужості, сили, немічності, любові, ненависті, тупості, мудрості, вихованості, хамства, бдагородства, ницості, мстивості і милосердя. Ті, хто намагаються розглядати гроші, як окремий відладжений годинниковий механізм або, як інший всесвіт з своїми законами, завжди помиляються. Не купують люди те, що, здавалося би, повинні були купувати, а витрачають свої гроші на таке, про що ніхто і не міг подумати, що на це вони свої фертінги-пертінги витратять. Звичайно, коли починають скрипіти-молоти жорна глобальної економіки – вони нас змусять купувати і здохлих щурів … Проти такого глобального руху не попреш. Уявіть собі по всіх телевізорах, афішах, рекламах:
ЗДОХЛИХ ЩУРІВ НЕОДМІННО КУПУЙТЕ!

ВОНИ НЕ КУСАЮТЬ – БЕЗПЕКА! МАЙБУТНЄ!
ВАМ ГАРАНТОВАНО НАШ ЕКЛЮЗИВ –

ЩУР В САРКОФАЗІ, О, ДИВО ІЗ ДИВ !
ЗДОХЛИЙ ЩУР У САРКОФАЗІ – КОЖНОМУ – В УНІВЕРМАЗІ!

ЗДОХЛИЙ ЩУР – АЛЬТЕРНАТИВА: ВІД РАМЗЕСА КРАЩЕ ДИВО!
Мені вже засвербіло: захотілося купити… Взагалі-то, я не в рахунок. Я надто сильно схильний до впливу реклами. А вам? Не хочеться купити здохлих щурів? Ну, нічого-нічого. Коли ваша подруга купить собі добірного здохлого щура – ви теж обов'язково купите, дорогенька моя читачко. Або, коли в будинку вашого приятеля красуватиметься здохлий щур – ви теж не встоїте, любий мій читачу.

Взагалі, як людина витрачає гроші, залежить багато від тих ілюзій, якими наповнена її голова. Помисліть, як дійсно мало треба, щоби підтримувати гідну життєдіяльність, – кілька скибочок хліба, купка свіжих овочів, джерельна вода…

Все інше – безглуздя надлишків. У всьому іншому, що ми купуємо, боротьба оскаженілих заздрощів з безпросвітним глупством або непомірна гординя з непересічним прагненням до естетики. Взагалі, надмірне прагнення до естетики може проковтнути будь-який капітал. Я не маю на увазі купівлю картини за мільйон. Просто все, що ми купуємо, можна розділити на те, що ми їмо (частіше собі на шкоду), п'ємо (щоб зробити примару, звану життям, солошою для сприйняття) або використовуємо для інших плотських потреб. Ще ми купуємо все, що «красиво»: найсильніше блищить або з іншої причини привертає наш погляд. Деякі доходять до такого в цьому кінцевому прагненні оволодіти красою, що намагаються скуповувати навіть безсмертні шедеври мистецтва. Спроба купувати безцінні творіння – дуже невдячне заняття. Ви хочете сказати, що якісь, їдкого кольору, соняшники Ван-Гога красивіші, ніж їх прототип-оригінал – дивовижні, фантастичні жовті квіти з об'ємом, медовим запахом, ніжні на дотик та ще й з солодкими насінинками! Квітки, які безкоштовно можна нарвати і, – милуйся скільки душа бажає… Ну гаразд-гаразд, вам справжніх квітів недостатньо? Тоді потримаєте їх добу в сирому підвалі, потім поставте у вазу і прискальте око – вийде точнісінько, як у Ван-Гога!

Гаманець завжди штовхав Маськіна купувати речі і послуги, які Маськіну були цілком непотрібні, але які повинні були би йому бути потрібні на середньостатистичну думку Гаманця Маськіна, мислячого виключно середньостатистичними величинами. Наприклад, в середньому на душу населення доводиться півтора шарфа. Маськін мав один шарф. Гаманець йому товкмачить: «Купи півшарфа, непорядок, що у тебе один шарф, купи ще половинку. Купи!» А Маськіну хочеться купити ще одну нову книжку з картинками, яких у Маськіна і так вже на 1350 штук більше, ніж середньостатистичний показник 0,001 книжки на душу населення. Ну, піддасться Маськін наполегливим домаганням Гаманця і купить півшарфика – потім не знає, що з ним робити. Півшарфика замало, щоб закутуватися, і замало шерсті, щоб вив'язати з нього рукавички. Так і валяється півшарфика, а нової книжки Маськіну не вистачає – хоч плач. А книжку Маськін через шарфик не купив, а потім дуже жалкує.

Коротше кажучи, перестав Маськін слухати свого Гаманця. Гаманець тоді зовсім образився і став монети всі губити. Покладе Маськін у нього монетку, наступного ранку загляне в Гаманець – а там порожньо.

Де ділася монета? – строго питає Маськін.

Втратив-загубив, – спокійно відповідає Гаманець.

Маськін навіть став ховати монети в хлібницю, тому що вона книжок по економіці не читала і монет ніколи не губила.

Ви думаєте, Гаманець кудись у корисливих цілях монети Маськіна сплавляв? Зовсім ні. Бувало, лежить Гаманець в передпокої, нудьгує, підраховує, скільки місця займав би мільйон монет, якби Маськін був мільйонером. Тут дивиться – горбатий домовик-барабашка Цупик крадеться, намагається поцупити усохлу цибулину, яку сусід Жмикрут забув забрати. Цупик страждав клептоманією3 і весь час стягував дрібнички зі всього Маськіного дому до себе в комірчину. Жителі Маськіного будинку за це не ображалися, тому що дуже любили Цупика, а коли у них щось пропадало, насамперед перевіряли, чи не спочиває в комірці Цупика їхня загублена річ. Углядівши Цупика, Гаманець тихенько його кличе і дає йому монетки, а той їх накопичує, накопичує, і одного разу навіть з'їздив за зібрані монети на Карибські острови, де приймав лікувальний масаж на горб і коктейль «Кабальєро»4 на душу.

Коли домовик-барабашка Цупик повернувся із загорілим горбом з Карибських островів, Маськін вирішив викликати Гаманець на відверту розмову і відвів його в сторону, щоб інші не чули. Довелося піти в сторону без тапочків, тому що тапочки не дали б спокійно поговорити. Правий тапочок пропонував би Гаманець вигнати або віддати сусідові Жмикруту, бо у того і так після співпраці з коровою Пегаскою грошей не було зовсім і небезпека втрати монет не виникала. «Краще вже до Жмикрута», – готував себе Гаманець, здогадуючись про варіанти пропозицій. А ви взагалі можете собі уявити нещасливу долю викинутого геть порожнього гаманця? Плентається по дорозі знесилений гаманець.

Його кожен з захопленим вигуком піднімає – а він порожній! Його як шпурнуть! А потім хтось наступний піднімає – і знову як шпурне! Жах!

Лівий тапочок заторохтів би, що гроші взагалі треба відмінити, а гаманець переробити в портсигар для його смердючих цигарочок.

Отже, Маськін відкликав Гаманець убік і сказав:

Шановний Гаманець, ти не маєш рації.

Гаманець, ти робиш з грошей ідола, а гроші зовсім не самоціль, – лагідно картав Гаманець Маськін. – Зрозумій, що гроші не мають самі по собі ніякій цінності: увесь їх сенс у тому, як ти з їх допомогою можеш змінити навколишній світ, у якому ти живеш. Купиш, скажімо, ти за монетку морозиво, застудиш горло, захворєш на ангіну,

або вишлеш цю ж монетку голодному фіфапопу, який на неї купить булочку і не помре

____________________

3 Клептоманія – від грецького klepto (краду, викрадаю) і mania (безумство). Форма поведінкової залежності, пов'язана з потребою красти. Для клептомана важливий сам акт крадіжки, який є способом зняти дискомфорт і внутрішню напругу.

4 Коктейль «Кабальєро» – фруктовий вишукано-терпкий коктейль для вечора: Візьміть келих для коктейлів, посуд для змішування, 20 мл кампарі, 30 мл бананового лікеру. Всі компоненти разом з льодом змішайте в посуді для попереднього змішування і процідіть у келих для коктейлів.

сьогодні з голоду, – це буде одна і та ж монетка, але який різний сенс матимуть її справи!

Гроші – це найнадійніший засіб, який допомагає нам говорити зі світом. Своєрідна мова, на якій ми можемо цей світ умовляти стати набагато привабливішим для життя…або можемо зробити його ще гіршим, якщо неправильно застосуємо гроші.

Гаманець розплакався. Йому згадалися всі монети, які він даремно віддав клептоманові Цупику, і він підрахував, скільки фіфапопов від голоду можна було на них врятувати. А толку Цупику від масажу горба все одно не було – він як виїхав горбатим, так і повернувся горбатим, хіба що із загорілим горбом і страшним перегаром від коктейлю «Кабальєро».

Так означає, всі монети треба фіфапопам посилати? – здогадався заплаканий Гаманець.

Ні в якому разі, – усміхнувся Маськін. – Добрі справи теж розумно робити треба, якщо ти ним зайве пошлеш – вони на ці гроші пляшки із запалювальною сумішшю придбають і почнуть один одного вбивати. Ти їм краще, як Шушутка, купуй булочку і відправляй монету у вигляді булочки. Нам теж монети потрібні, щоб ми могли, колись у кіно сходити, наприклад, адже культурне життя дуже важливе, коли живеш натуральним господарством!

Добре, – витер зашмарканий і розпухлий ніс Гаманець Маськіна. – Я все зрозумів, я тепер буду хорошим, – справа не в кількості монет, а в тих справах, які ти на них робиш.



Маськін розцілував свій помудрілий Гаманець, і вони пішли в будинок пити чай.

А потім, щасливо поринаючи у сон, Гаманець Маськіна лічив тихенько мільйон добрих справ, які міг би зробити Маськін на мільйон монет, якби Маськін був мільйонером.

(ПІСЕНЬКА ГАМАНЦІВ-РОЗБІЙНИКІВ)

Як відомо, ми народ продажний

І не любим помислів розважних.

Любимо, проте, людські ми душі:

Ваші душі і серця, ваші душі і серця

Погубити за монети до кінця ми змусим.

Ми гам…
га-га…
гаманчики!
Гаманчики - розбійники,
Рік-два, і ви покійники
Покійники - покійники.
Рік-два, і ви покійники
Покійники - покійники.


Хто бачить нас, одразу радість-сміх:

Ми спокуса, ідол, солоденький гріх.

Золото-монети ми в собі тримаєм.

Ти нас годуй, ти нас годуй – годуй!

Ти нас годуй, ми грошики ковтаєм!

Ми гам…
га-га…
гаманчики!
Гаманчики - розбійники,
Рік-два, і ви покійники
Покійники - покійники.
Рік-два, і ви покійники
Покійники - покійники.



РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

МАСЬКІН І БУЛИЖНИК
У дворі Маськіна лежав величезний Булижник. Років йому було так багато, що ви не повірите: два мільярди років (хоча багатьом, що мільйон років, що мільярд років – все одно. Тільки геологи, астрономи і банкіри розрізняють різницю між цими цифрами, звичайним людям досить сказати «багато» – без особливих тонкощів). Булижник народився, коли значна частина Західної Божевільні була величезним океаном лави, яка поступово остигла і перетворилася на одну з найстаріших тектонічних плит Землі. Довго Булижник був частиною цього моноліту, це були чудові часи – ви уявіть собі, що означає бути частиною чогось такого непорушного і масивного, як тектонічна плита! Але якось почалася відлига і підталий льодовик Булижник відірвав і приніс на те місце, де згодом появився двір Маськіна.

Ну, що можна чекати від особи з такою біографією? Звичайно, Булижник Маськіна нікого впритул не бачив. А який сенс знайомитися, га? Не встигнеш оглянутися (а булижники, як ви самі розумієте, оглядаються неспішно), пройде п'ять, а то і вісім епох, і ті, з ким знайомився, не тільки давно померли, а й слід від них захолов. Ні порошинки, ні волосинки не залишилося. Ну, то який сенс заводити знайомства? Марна трата часу. А час Булижник Маськіна знав і цінував. Ніхто так не цінує час, як той, хто живе довго. Це ми, одноденні метелики, розкидаємося часом, як сміттям, згораючи раптово і несвідомо. Булижники знають толк в житті. Вони все роблять не поспішаючи, начебто нічого і не роблять, хоча це тільки здається, тому що життя наше дуже коротке, щоб помітити якийсь рух такої виняткової особи, якою, без сумніву, був Булижник Маськіна.

І не тільки є, а буде, можливо, до кінця часів, коли наша нещасна Земля через сім мільярдів років відчалить до орбіти Марса і обпалиться набряклим нещадним, позбавленим маси Сонцем. А може бути, що Булижник і далі житиме на безлюдній остиглій планеті, котра обертається навколо білого карлика, у який перетвориться наше померле Сонце. Ну, що ви з такою особою поробите? Поява Маськіна з його будинком для Булижника була не тривалішою, ніж змах метеликового крила або моргання ока, правда, слід віддати належне, Булижник Маськіна очима не моргав; ви думаєте, я скажу банальність – мовляв, у нього не було очей? Ні, аж ніяк! Тому що очі у Булижника є, але тільки направлені вони у себе, для самоспоглядання. Кажуть, у людей теж колись було третє внутрішнє око, але воно поступово атрофувалося, бо жінкам було незручно його підфарбовувати. Оскільки еволюція поступає з каменюками набагато людяніше, ніж з людьми, даруючи їм практично вічне життя, гідне розмірене існування і можливість неспішного споглядання плодів цієї самої еволюції, то я смію заявити, що булижники мають блат у природи.

Мати-природа по знайомству любить їх більше, ніж нас. Багатьом булижникам доводиться бути небесними тілами, їх називають вишуканими іменами і спостерігають у телескопи, а найголовніше, їх дуже поважають і побоюються, оскільки, не дай Боже, який-небудь булижник розміром з Манхеттен здуру впаде на Землю, то від нашої цивілізації залишаться ріжки та ніжки, причому ріжки залишаться, а ніжок буде набагато менше, хоча цей науковий факт все одно нікому буде підраховувати.


Отже, Маськін з великою повагою ставився до свого Булижника. Розміром той був завбільшки, як обідній стіл, тобто ні зрушити, ні підняти його без особливої техніки було неможливо, тому Маськін носив йому сніданок у ліжко і частенько запрошував усіх жителів Маськіного дому пити чай разом з Булижником, щоб йому не було нудно проживати вічність. Булижник спочатку не звертав на цю турботу ніякої уваги, мовляв, який з того толк, якщо цей Маськін пострибає, пострибає зі своїм самоваром, чашками і пампушками, та й дінеться кудись, як і все до нього чи як і все після нього.

Але все-таки турбота Маськіна пом'якшила кам'яне серце Маськіного Булижника. Булижник став помічати за собою, що чекає, коли Маськін принесе йому сніданок, і що йому вже не все одно, як закінчиться книжка, яку Маськін так часто читав йому перед сном.

Плюшевий Ведмідь спочатку трошки ревнував Маськіна до Булижника, але потім навіть став виходити зі ставка і тихо сидіти поряд, коли Маськін Булижнику читав казки і показував картинки. Як виявилося, Булижнику було добре у Маськіна, і одного разу він вирішив розповісти Маськіну незвичайну таємницю булижника, яку булижники зазвичай нікому не розповідають, тому що мало толку – розповіси раз комусь – а той пострибає, пострибає та й кудись зникне, а потім розповідай наступному, так вже не булижник вийде, а якесь радіо з гучномовцем.

Маськін приклав вухо до Булижника, і тапочки Маськіна теж приклали вуха до скам’янілої поверхні, щоб не пропустити ані слова, тому що камені дуже рідко розкривають свої таємниці.

Нам, булижникам, живеться нудно, – неквапливо почав Булижник Маськіна, – і тому ми іноді приймаємо людський вигляд і живемо серед людей. Вам, напевно, зустрічалися люди-булижники. У них ніколи нічого не зрушується з місця, якщо їм дати спокій, то ви застанете їх там само, де залишили, і через рік, і через два, і через десять. Під лежачий камінь точно вода не тече, так і під них нічого не тече. Часто ми, ставши людьми, скаржимося на долю, мовляв, чому всі навколо нас кудись просуваються, щось роблять, у них кипить якесь життя – а ми, як були булижниками, будучи булижниками, так ними і залишаємося навіть у людському вигляді.

Так, – сказав Правий тапочок, – я думаю, що ваших серед людей дуже багато. Кожен другий, якщо не кожен перший. І ходять чогось, все щось із себе уявляють, все щось планують, фантазують, роздумують, а через десять років подивишся – де був, там і залишився.

Ну, чому ж – я ось знав дуже навіть рухливі булижники. Пам'ятаю, я брав участь у звільненні одного маленького, але дуже потребуючого свободи народу в містах Великі і Малі Гази, – пригадав Лівий тапочок Маськіна, – булижники там літали за милу душу! Дуже рекомендую, не пошкодуєте. Вельми ефективна зброя у боротьбі з газами!

Так? А я ось ніколи не літав! – засумував Булижник. – А інші булижники стають небесними тілами… Уявляєте, летиш собі чорним, як оксамит вечірнього плаття, небом, а довкола зірки, зірки, зірки… Тихо, прохолодно... Називають тебе незвично – астероїд Ерос! Романтика…

Та куди там, – скривився Правий тапочок, – з цією астрономією злигаєшся, потім клопоту не оберешся. Ось недавно три астрономи відкрили десяту планету, більшу за Плутон. Діватися нікуди, раз Плутон – планета, то і нове небесне тіло, більше за розміром, знайдене в нашій Сонячній системі, доводиться визнати планетою… Знову ж таки питання – як назвати?! Астрономів три… Ось вони і побилися телескопами, на честь кого називати. До цих пір не вирішили.

Ну, значить треба жеребкування влаштувати! – порадив Лівий тапочок. – Ми завжди, коли з Правим тапочком не можемо вирішити, кого в розшалілу кішку кинути, жеребкування влаштовуємо.

Абсолютно виключено, – відповів Правий тапочок і поправив на носі окуляри. – Прізвище третього ученого Рабинович. Подумайте про прийдешні покоління! Уявіть собі, що доля випаде назвати планету Рабинович1. Потім всю історію освоєння космосу, що залишилася, люди слухатимуть по радіо і читатимуть у газетах:



«Маса Рабиновича більша, ніж…»

«На поверхню Рабиновича успішно зробили посадку…»

«Ах, як виглядає захід на Рабиновичі!»

«Знайдений супутник Рабиновича...»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка