Борис Крігер Маськін



Сторінка15/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

РОЗДІЛ СОРОК П'ЯТИЙ


ЯК МАСЬКІН з ТОВАРИШем ПЕРЕСУПЕРЧиКом сперечався
От ми все Маськіна нахвалюємо, а у нього був один маленький недолік, про який не можна змовчати, інакше наша оповідь втратить довіру у широкому колі читачів, бо чим ширше коло, тим довше по ньому бігати, а чим довше біжиш по колу, тим менше здається, що біжиш саме по колу, можна уявити, наприклад, що біжиш вперед або там убік. Тому і Землю створили достатньо великою, щоб у людей не створювалося враження, що вони гасають по колу. У людей такий вид бігу асоціюється з марною тратою часу. Їм обов'язково треба кудись просуватися поступально. Люди не бажають помічати, що все у всесвіті рухається по колу. Люди завжди хотіли бути розумнішими від усього всесвіту... Що за дурість, мовляв, Землі літати по орбіті навколо Сонця… Давай поступальний рух! Став перед собою яку-небудь мету і лети до зірок. А то щороку одне і те ж. Слава богу, що Земля не потребує людського коректування свого курсу, а то нам усім був би повний каюк, з людською неприязню до кругових рухів… Так би рівномірно і прямолінійно висвистали, що рідне сонечко нам би шпилькою здалося…

Так про що це я? Ах, так. Про недоліки Маськіна. Ні-ні, якраз Маськін нічого проти кругів і кіл не мав, а то, знаєте, з'являються нині горе-господарники, котрі прагнуть вивести квадратні помідори і квадратні яйця. Але якщо останні при деяких обставинах (не питайте при яких…) у природі зустрічаються, то квадратні помідори – все-таки з області фантастики, по моєму. (Він боляче ударився об кут помідора – звучить надзвичайно круто, себто квадратово.) Хоча чого тільки нині не буває... Ось в останньому номері Paris Match писали про книгу суперзнаменитого французького сучасного письменника Michel Houellebecq з інтригуючою назвою «La possibilité d’une île» 1 . Книгу, правда, ніхто ще не читав, вона поки у друці, але обіцяють таке, що Жюль Верн просто відпочиває… Особливо тішать літературні образи клонів Daniel 24 і Daniel 25. Колись автори мучилися, придумуючи імена героям, а зараз усе просто і чистенько – номерки проставив, і порядок. Втішає і свіже ім'я інопланетянина Елохіма (мабуть, без староєврейської назви Бога нині жоден роман не обійдеться). А ви критикуєте мене за фантазію. Та що я, грішний, тримаю ніс за вітром – на Париж…

Так у чому ж полягав недолік Маськіна? А хто сказав, що у Маськіна є недоліки? Я? Ну, це був навіть не недолік, а так, риса характеру. Любив Маськін всім і всьому суперечити. Скажеш Маськіну: «Напевно, сьогодні буде дощ», а він подивиться на небо і стане суперечити: «А я думаю, що буде сухо». Втім, якщо ви будете непослідовні, й іншим разом скажете, що ось сьогодні якраз буде сухо, Маськін обов'язково вам стане суперечити і стверджуватиме, що без дощу не обійдеться.


________________________

La possibilité d’une île – «Можливість одного острова» (фр.).



А якщо ви спробуєте визначити, хто має рацію, з сучасними погодними умовами це буде непросто, тому що або піде сухий дощ, або наступить волога посуха… Ось так воно у світі бува.

Ви, напевно, помітили впродовж цього роману, що Маськін увесь час суперечить-сперечається. Сперечається, не погоджується й іноді ріже правду-матку, а подібна гістеректомія2 мало кому подобається.

Ось і вирішило людство відрядити до Маськіна товариша Пересуперчика (не плутати з товаришем Переперсупчиком), який славився тим, що всіх міг пересперечати. Ведучи свій стародавній рід від сімейства Сократиків, він кожого ранку для профілактики пив склянку цикути3 натщесерце, тому йому ця отрута вже не шкодила, а іншої отрути рід Сократиків не визнавав.

Товариш Пересуперчик з'явився до Маськіна зранку і оголосив, що має розпорядження від усього людства провести з ним змагання, в якому з'ясується, хто найпоперечніший у світі, і якщо Маськін програє, йому доведеться працювати над своїм характером і стати менш поперечним, тому що за штатним розпорядком на один світ припадає одна украй поперечна особа.

Маськін одразу став із товаришем Пересуперчиком сперечатися, з якого дива він раптом повинен із ним сперечатися, що було дуже правильним стратегічним кроком. Адвокати і політики знають, що ніколи не треба дозволяти обговорення суті питання. Вимотай супротивника у процедурних тонкощах, і він розм'якне, як квадратний помідор, і впаде до ваших ніг, благаючи перейти до суті питання. Але і тоді ви повинні залишатися невблаганними. Ніколи, чуєте, ніколи не дозволяйте говорити з собою по суті, і ви прославитеся як великий співбесідник, політик, сім'янин і захисник вітчизни. Знову сперечаєтеся? Ох, дивіться у мене...

Весь час сперечатиметеся, і до вас коли-небудь пришлють на змагання товариша Пересуперчика зі склянкою цикути.

Товариш Пересуперчик теж вплутався в суперечку про легітимність суперечки, і вони сперечалися три дні і три ночі. Нарешті товариш Пересуперчик поступився і погодився, що ніщо не може Маськіна примусити сперечатися, якщо він того не бажає, _____________________

2 Гістеректомія – хірургічне видалення матки.
3 Цикута – отрута, котрою знищили Сократа.

з чим, проте, Маськін теж не погодився. Тоді товариш Пересуперчик вирішив загнати Маськіна в глухий кут старим сократівським методом, що називається в народі «проти лому немає прийому». Метод простий. Ви відволікаєте увагу співбесідника, а самі тим часом завдаєте йому легкого удару важким аргументом по голові. Товариш Пересуперчик тоді заявив, що якщо Маськін не згоден із тим, що ніщо не може Маськіна примусити сперечатися, якщо він того не бажає, то напевно Маськін погодиться, що Маськіна сперечатися змусить що завгодно, якщо він того побажає, з чим, проте, Маськін теж не погодився…

Товариш Пересуперчик сів на підлогу і заплакав. Він ще ніколи не зустрічав такого сильного супротивника. Маськіну стало товариша Пересуперчика жаль, і він пообіцяв нікому не розповідати про його поразку і погодився попрацювати над своїм характером, намагаючись менше суперечити-сперечатися, принаймні в громадських місцях.

Товариш Пересуперчик щиро подякував Маськіну і, з радістю випивши склянку компоту, відзначив, що компот Маськіна набагато смачніший за цикуту, з чим Маськін хотів було не погодитися, але промовчав, що довело товариша Пересуперчика у стан екстатичного блаженства. Товариш Пересуперчик записав рецепт Маськіного компоту і вирішив пити його вранці замість цикути, від якої у товариша Пересуперчик до обіду розігрувалася печія.

Маськін попрощався з товаришем Пересуперчиком і зажив по-старому.

Ви, мабуть, запитаєте: а хто ж такий товариш Переперсупчик? Ну, це зовсім інша історія. Переперсупчик – просто особа, що носить прізвище, схоже за звучанням на прізвище товариша Пересуперчика. Переперсупчик був видатним громадським діячем, відповідальним за національну політику, і працював у тандемі з товаришем Пересоличком над мирними ініціативами в неспокійних регіонах.

РОЗДІЛ СОРОК ШОСТИЙ
ЯК МАСЬКІН ДИВИВСЯ НА СЕБЕ

Пообіцявши товаришеві Пересуперчику менше суперечити-сперечатися і почати працювати над своїм характером, Маськін вирішив глибше проаналізувати свою особу, поведінку і спосіб життя. Іноді так буває, що на тлі загального благополуччя і повсякденності раптом починаєш хворобливо переосмислювати себе, своє життя і весь навколишній світ. Для цього психологи-неофрейдопукалісти навіть придумали своєрідну оптимістичну назву – mid life crisis (криза середини життя): мовляв, життя ще тільки посередині, нічого, Маськіне, встигнеш ще напустуватися… Живи – не тужи, товчися, як Марко по пеклі…

Ох, яке все стало прилизане, чистеньке і зручненьке в сучасному світі! У людини пошуки сенсу життя – на йому пігулку, незадоволеність світом – ось йому пілюльку, особливе бачення світу – ось йому укольчик (тому що, коли з'являється бачення, вже пігулкою не обійтися...). Я б написав про це роман-антиутопію, але, на жаль, подібна практика стала частиною нашого сьогодення, а про сьогодення антиутопію писати вже пізно.

Що б сталося, якби Ван-Гог вчасно отримав сучасну, чи то своєчасну, пігулку – переживає Time Magazine, – відрізав би він собі вушко чи стримався? Адже єдиним досягненням Ван-Гога, на думку Time Magazine, було членоушкодження, чи не так? Хто б сьогодні без такого епатажу навколо його персони помітив його чарівні лопухи, даруйте, соняшники… Так міркують деякі впливові неофрейдопукалісти: мовляв, це нам пігулка від нашої пристрасті, оце нам пілюлька замість нашої любові, а оця славна мікстура від страху небуття, приймати на ніч із склянкою цикути… А про мене, Семене, – хай годують пігулками… Ось і Time Magazine не заперечує, мовляв, якщо у багатьох великих цього світу був, наприклад, вибачите на слові, сифіліс, то що ж їх не треба було лікувати? Сифіліс у запущеній формі теж негативно впливає на мізки…

А я не вірю у геніальність, яка залежить від хворобливого стану. Брехня і популізм. Самозаспокоєння сірої бездарності, мовляв, якщо талановитий – значить, слабий на всю голову. Пийте, генії, пігулки, ходіть на психопроцедури! Що ж, коли геній, то тепер за всіх віддуватися? А по-моєму, геній не той, хто написав двадцять томів, всіх всьому навчив, живучи, як собака, і здохнувши, як собака. А геній той, хто зміг гідно прожити це життя, як людина, не зронивши при цьому ані слова наступним поколінням недоумків. І це, повірте, набагато хитромудріше завдання, аніж написати двадцять геніальних томів. Просто уміти жити – ось справжнє, непосильне часом завдання...

Та менше з тим, Маськін теж піддався кризі, якій раніше чи пізніше піддається усякий сучасний індивід, котрий напхався по зав’язку нашою з вами сучасністю. Після цього ти його вже можеш відвезти в «обитель світлую трудів і справжніх млостей...» Дзуськи. Рада б душа у рай та гріхи не пускають… Пізно. Не допоможе. Чому, питаєте? А ви пробували спочатку вийняти золоту рибку з води на півгодинки, а потім укинути її в прекрасне прозоре водне середовище з надмірною кількістю їжі? То скажіть, на милість, буде ваша рибка плавати? Що таке, набік завалюється? Ой, догори черевцем поплила? Це нормально. Це вона так переоцінює пережите і сьогодення…

А чи є кращий спосіб учинити собі перевірку, як не подивитися на себе? Адже часто під час суперечки або при сварці нам говорять: «На себе подивися», а це означає – подивись на себе критичним поглядом.

От Маськін і вирішив на себе подивитися, але для цього йому, зрозуміло, треба було спочатку з себе вийти, тому що, знаходячись у собі, важко подивитися на себе збоку. Маськін знав, що він легко виходить з себе, якщо його критикують з приводу роду його занять, релігійних вірувань і методів виховання. Досить було зробити Маськіну незначне зауваження по одному з цих трьох приводів, і Маськін легко й невимушено виходив з себе.

Маськін попросив своїх домочадців зробити таку послугу і покритикувати його по одному з вищеназваних питань, але ніхто у будинку на таке не зважувався, оскільки всі всім, загалом, були задоволені, добре Маськіна знали і не любили, коли він виходив з себе.

Маськін тоді став пиляти себе сам по усіх цих трьох питаннях і за деякий час розпиляв настільки, що зміг з себе вийти. Вийшовши з себе, Маськін причаївся і став дивитися збоку, що робитиме залишений справжній Маськін.

День Маськіна складався з безупинних дрібних турбот. Той Маськін, котрий вийшов з себе, зранку став спостерігати, як Маськін прокинувся, солодко потягнувся і позіхнув. Позіхання Маськіну (тому, котрий вийшов з себе) сподобалося, і він відзначив у спеціальному блокноті, що позіхання у нього чарівне, і з цього приводу ніякого поліпшення чи раціоналізації не потрібно. Далі справжній Маськін пішов умиватися, і Маськін (той, що вийшов з себе) теж відзначив, що з умиванням у справжнього Маськіна все гаразд. Хіба тільки, коли Маськін бризкав водою на мордочку, – «Б-р-р-рр!!!» можна було казати голосніше і бадьоріше.



Про це Маськін (той, який вийшов з себе) зробив акуратний запис у своєму блокнотику.

Потім Маськін розбудив свій Невроз і помив йому мордочку з милом, бо той звечора вимазюкався шоколадом (Маськін напередодні подарував йому величезного шоколадного коня, за його допомогою Невроз Маськіна почав піднімати настрій і не зумів зупинитися).

На половині коня Невроз Маськіна, даруйте, відлучився на хвилинку за римським звичаєм1, а потім доїв залишок коня, заснувши з виквацяною мордочкою прямо на підлозі.

Опісля Маськін заплів Неврозу волосся в кіску і прикрасив її рожевим бантиком. Маськін тепер дуже піклувався про свій Невроз, і той майже не будив його по ночах, став краще їсти і набрав трохи ваги, ставши цілком привабливим неврозиком з округлою попкою.

Потім Маськін з Маськіним Неврозом готували всім сніданок, прибирали будинок, читали казки Маськіному Булижнику.


Опісля Маськін з тапочками займався землеробством, причому Лівий тапок орав Правим, а Правий тапок волочив за собою плуг, міркуючи про тяжку долю російського народу і землеробів взагалі. Маськін, поки тапочки орали-волочили, працював у теплицях, збирав урожай помідорів, огірків, табакерок, пилочок для нігтів, трісок для самовара і грілок для Кашатки. Кашатка любила свіжі грілки, бо весь час мерзла, і тому Маськін мав цілу грядку грілкових кущів. Потім Маськін удобрив землю навколо чайного дерева і перевірив, як у нього поживають кущі з малиною, чорницею, ожиною, брусницею, а також кущі з ґудзиками, сірниками й іншими побутовими дрібницями.

Потім Маськін займався тваринництвом і виводив тварин у двір. Спочатку він виводив найпростіших, потім черв'яків, потім риб, потім жаб, а потім виводив невеликий загін кімнатних олігархів-динозаврів, яких йому подарував новонавернений дарвініст, – олігарх із Суспільства захисту плазунів перед властями. Справа в тому, що розмір олігархів-динозаврів тепер строго регулюється державою і більшість видів утримуються в межах кімнатної величини.

_______________________

1Стародавні римляни іноді бенкетували дні безперервно. Деякі за допомогою пера викликали блювоту, звільняючи шлунок.

Олігархи-динозаври завдяки своїм важким лапам чудово вичавлюють сік з винограду і сучасні державні винороби застосовують їх для виробництва широко відомого дурманного напою для народу, під назвою «винце».

Народ переживає, а йому олігархи натиснуть одурманливих ягід і говорять: «А чи не випити нам винця?», а якщо народ не заспокоюється, то йому дають невелику порцію свинцю. Оскільки вино ліпше за свинець, народ надає перевагу вину… А як народ любить цмулити горілочку! Я просто вражений – якщо об'єктивно підійти до питання – понюхайте, що вони п'ють. Я днями навмисне понюхав – воно ж пахне спиртом, просто спиртом, як на уроці хімії або в процедурному кабінеті. Звичайнісінький C2H5OH. Причому, на відміну від інших аспектів еволюції життя на Землі, збільшення кількості атомів вуглецю в цьому напої небажане. Треба саме C2, а не C3 і не C4… але й менше не можна. Вип'єш метилового спирту CH3OH – осліпнеш, якщо пощастить, а не пощастить – копита відкинеш. Уявляю, скільки безневинних життів моїх наївних читачів я рятую цим коротким відступом. До речі, ви знаєте, що лікують отруєння метиловим спиртом, даючи хворому етиловий спирт2? Концентрація повинна бути трохи нижча, ніж у горілки, але вища, аніж у кріпленого вина. Не вірите? Це правда. Почитайте зноску, кому цікаво, тільки не займайтеся самолікуванням, а особливо профілактикою! Подумати тільки, як тут необхідна точність! Які знання з хімії! Весь народ живе, можна сказати, однією тільки таблицею Менделєєва… Ледь помилишся в підрахунку атомів, не в тому кіоску пляшку купив – і каюк! Переставився! Дзуськи, краще уже вино, вичавлене олігархами. Ось і родичі – нащадки Дарвіна зареєстрували це удосконалення і рекламують:
Не відмовтесь від вина

Від нащадків Дарвіна!
А Маськін алкоголю не вживав. Уявіть собі, цілий день – і ні-ні. Ні чарочки. Ні наперсточка. Що – скажете, фантастика? Деякі стверджують, що у вживанні алкоголю страшне навіть не саме сп'яніння – а страшне похмілля, яке неминуче наступає після його вживання.

___________________

2Етиловий спирт є антидотом при отруєннях метиловим спиртом. Вводиться по зонду (іноді внутрішньовенно) всередину з розрахунку 2 мл/кг 30% розчину. Річ у тому, що етиловий спирт конкурує з метиловим за фермент, названий алкогольдегідрогеназа, що переробляє етиловий спирт у ацетальдегід, – дуже шкідлива речовина, з якою можна жити, на відміну від продукту метаболізму метилового спирту формальдегіду – з яким жити не можна. Формалін, проте, відмінно зберігає анатомічні препарати.

От і Хуан Бас в своєму «Трактаті про похмілля»3 стверджує, що похмілля страшне не поганим фізичним станом, а «таким важливим аспектом, як психологічні наслідки», під дією яких людина в стані похмілля здатна «вступити у [протиприродні, а тому небажані] сексуальні стосунки, підписати смертний вирок, оголосити війну або укласти шлюб».

На цьому своєму шляху він цитує Плінія Старшого, Светонія, Леонардо да Вінчі і Френка Сінатру. Однак головним і водночас фінальним акордом цього епічного оповідання є життєстверджуючий висновок Хуана Баса: «Світ без похмілля був би ще гіршим, аніж той, у якому ми живемо». Ergo, bibamus4.

Потім Маськін займався господаркою – тобто готував обід, прав білизну, бігав по будинку з мухобійкою, мишоловкою і аптечкою. Стукне злегка муху, потім надасть їй першу допомогу і випровадить на вулицю, тому що Маськін був не лише гуманістом, але і мухоністом, і мух ніколи не вбивав. Зараз гуманісти стараються самі людей не вбивати, а коли цим займаються інші, то вони при цьому прагнуть не бути присутнім, відвідуючи ГУМ, аби більше відповідати своїй назві гуманістів і не вводити громадськість у блуд своїм ставленням до людей. Тоді би їх звали «людисти». Правильно я кажу? З мишоловками і мишами Маськін робив те саме, що і з мухами. Замість мишоловки він використовував банку з-під варення, і під супровід пильних поглядів розморених сонцем оберемкових котів Маськін, висолопивши рожевого язичка, гасав за мишею, ловив її в банку і відвозив на Машині Маськіна за три кілометри від будинку, де відпускав із Богом, даючи їй на дорогу вузлик, напакований бутербродами з червоною ікрою.

Чому? Тому що Маськін не тільки муханіст, але й мишист.

Опісля Маськін годував пса Ковбаскіна ковбаскою, тому що Маськін ще й псист за переконанням. Потім Маськін нудьгував за коровою Пегаскою і писав їй листи з проханням скоріше повертатися. Потім Маськін спав після обіду, і йому снилися ромашки, комашки і несплачений рахунок за електрику. Тоді Маськіну снилося, що він пристосував домовика-барабашку Цупика виробляти електрику. Тільки той шасне щось поцупити, а від нього провід до генератора…Благодать – електрика мерехтить-блимає, аж очі сліпить… Потім Маськін відкрив п'ятий закон Ньютона, який, услід за четвертим, гласив, що тіло, залишене на самоті, неминуче засинає, свідчив у свою чергу, що якщо тілу горлати над вухом, воно обов’язково прокинеться.

___________________

3Бас Х. Трактат про похмілля. Роман. Пер з ісп. Т. Машкової. Видавництво «Махаон», 2004.

4Ergo, bibamus – Отже, вип'ємо (лат.). Заголовок і вітання застільної пісні Гете.

Маськіну, котрий горлав над вухом тіла, у його відкритті допомагали Плюшевий Ведмідь і Шушутка, дружно волаючи над вухом Маськіна: «Маськін!!!!!!!!!»

Потім Маськін займався кораблебудуванням.

Потім Маськін займався космонавтикою.

Потім Маськін навчав Кашатку пускати бісики очима по-македонськи.

Потім Маськін сушив білизну.

Потім Маськін дивився у вікно…

Ось так, власне, і промайнув день Маськіна. Той Маськін, який вийшов із себе, повернувшись назад, залишився задоволеним і вирішив, що справжній Маськін, загалом, живе цілком нормальним і, я не побоюся цього слова, геніальним життям. Тому що все геніальне просте, а отже, і все просте – геніальне.
РОЗДІЛ СОРОК СЬОМИЙ
МАСЬКІН Й АЛЬТАНКА МАСЬКІНА


Альтанка Маськіна була восьмикутної форми, укрита дахом із зеленої черепиці. Вона була доволі просторою і затишною, у ній зручно вмостився старовинний дерев'яний стіл. В альтанці завжди відчувався свіжий подих вітру навіть у найжаркіший день. Всі жителі Маськіного дому обожнювали сидіти і пити чай в альтанці. Маськін розкочегарював свій улюблений самовар і пригощав усіх солодким варенням і ванільними бубликами-сушками. Скільки чудових бесід відбулося в альтанці, скільки любителів побалакати-побазікати її відвідувало, бо хіба є щось солодше за приємну неспішну бесіду за чашкою ароматного чаю! Одним із перших до альтанки Маськіна завітав Августин Блаженний1. Він був надзвичайним поціновувачем московських дорожних сухариків. Августин блаженно ніяковів і твердив, що крім сухарів йому нічого в земному житті більше не треба. Зате у житті небесному він розраховував принаймні на трикімнатну квартиру зі всіма зручностями. Бувало, сьорбне чайку і скаже замислено:

Людська історія є одвічною боротьбою двох ворожих царств – царства прихильників всього земного, ворогів божих, тобто усього світського (civitas terrena або diaboli), і царства Божого (civitas dei).

Так-так, важко заперечити, – підтакував йому Правий тапочок, підливаючи ______________

1 Августин Блаженний (лат. Augustinus Sanctus, повне ім'я Аврелій Августин) (13 листопада 354 р., Тагаст, Нумідія – 28 серпня 430 р., Гиппон, поблизу Карфагена) – філософ, впливовий проповідник і політик католицької церкви.

гаряченького чайку і потайки хрестячи собі підошву.

А як на мене, то нема різниці між поборниками матеріального і духовного, – заперечував ввічливо Маськін. – Церква уявляє Царство Боже занадто матеріальним, я б сказав, буквально, іноді світська людина може переживати вельми божественні почуття і нематеріальні прагнення…



Лівий тапочок тим часом усе норовив відрізати в Августина Блаженного шматочок тканини з джинсів (Августин заходив до Маськіна по-простому, без уніформи). Лівий тапок, хоч у Бога і не дуже вірував, про всяк випадок святині колекціонував і дотримувався всіх постів для підтримання форми, тому схуднув і став насилу налізати на ліву ногу Маськіна. Августин Блаженний бачив, що Лівий тапочок у нього шматочок джинсів обрізає, і жмурився від блаженства, мовляв – нарешті визнали мене світські особи: і ліві, і праві, а Маськін він теж покомизиться про людське око і визнає... Куди ж йому, грішному, дітися… Так вони і розмовляли, потихеньку один одному ввічливо заперечуючи і підливаючи чайок. Далебі, як оце не поговорити з розумною людиною…

Якось приплентався в альтанку Гегель2, і як до пампушків допався, – усі навіть переглянулися – невже зголоднів? Йому Маськін варення підкладає, а сам ввічливо примовляє:

Та ви, Георге Вільгельмовичу, не поспішайте, у нас памушків багато.



А Гегель йому з набитим ротом відповідає:

Називайте мене просто Жора – і жує, жує, жує, і ковтає, смішно вирячивши очі.

А скажіть-но, Жоро, – строго питає йог Лівий тапок, – ось ви стверджуєте, що процес діалектичного розвитку абсолюту від його несвідомих ідеальних форм (Буття) через Природу до самопізнаючого себе в розвитку людства абсолюту (Духу) проходить повсюдно. А чому ви не врахували у своїй теорії роль лівого взуття, ось тапків, наприклад? Мені здається, що вам слід було би додати взуттєвий абсолют (Дух Тапків), – і задля переконливості Лівий тапочок відсунув від Гегеля тарілку з пампушками. Гегель піддався грубому натиску з боку Лівого тапочка і відповів, потихеньку присуваючи тарілку назад:

Ну добре, добре – переконали – я пораджуся з Шеллінгом і Фіхте, й ми допрацюємо теорію діалектики природи як живого організму, духовно-неусвідомленого творчого начала, висхідної системи ступенів потенцій, що характеризується _____________________



2Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (27 серпня 1770 р., Штутгарт 14 листопада 1831 р., Берлін) – німецький філософ.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка