Борис Крігер Маськін



Сторінка16/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

полярністю динамічною єдністю протилежностей. Єдність протилежностей ми відобразимо у вигляді правого і лівого тапочків.

Тапочка з Духом? – уточнив Лівий тапок Маськіна.

Е ні, ви вже пробачите великодушно, але коли взуття з душком, це непорядок, – німецький філософ ввічливо відсунув від себе Лівий тапочок Маськіна.

Ну, ти, Жорочко, того, не мудруй занадто, – набундючився Лівий тапок і злегка шльопнув Гегеля по голові томом Карлика-Марлика, який про всяк випадок був схований у його шкарпетці…



А якось ще присурганився Геракліт з Ефеса3, прийшов, вмостився на стільчику та й каже:

Пфуух, шукав я самого себе. Насилу знайшов. Спочатку обмацав дупу – ніби не моя. Потім думаю – та й руки наче не мої. А потім думаю – ото притичина, все у мене не моє…

Попийте чайочку, – запропонував йому Плюшевий Ведмідь, – може легше стане. У мене ось теж таке бува, що сам себе не можу знайти. Загляну під ліжко – немає, у кухні на лавці – ніби теж немає. Приходжу до ставка – дивлюся: оце так халепа, ось він я, хлюпаюся в ставку…

Геракліта з Ефеса аж потягнуло до Плюшевого Ведмедя від такого визнання одностайності. Він його обійняв і говорить:

Скажи, заходячи в ставок, ти не помічав, що всіх, хто в ті самі ріки входить, один раз омивають одні води, іншим разом – інші води?

Не можу сказати, – ухилився від прямої відповіді Плюшевий Ведмідь, – ставок у нас непроточний… Ось і болітце у ньому потихеньку робиться...

Егеж, любить природа затаїтися, – зітхнув Геракліт з Ефеса і надкусив пряник. – Цей космос – однаковий для усіх. Його не створив ніхто з богів, ніхто з людей. Він завжди був, є і буде вічно…

Так точно, ось і у нас на зоні Вовка-Відмичка те ж саме твердив, – підтакнув Правий тапочок Маськіна, пригадавши свої репресовані роки. – Ех, Вовка-Відмичка – ото була особистість…

Особистість (ηθος) – це божество людини! – піддакнув Геракліт з Ефеса і затягнув з Правим тапком Маськіна античну табірну пісню:



Сиджу в одиночці та й думку гадаю:

Чому я не горобчик, чому не літаю,

_____________________

3Геракліт Эфéський – грецький філософ, досократик.

Дивлюсь на Елладу з-за кованих грат,

Я б землю покинув, якби не Сократ…
І вже всі разом в альтанці Маськіна підхопили приспів:
Далеко за хмари, подальше від світу,

Із Космосу слати небесні привіти…


І хто тільки до Маськіна в гості не приїжджав! І Данте, це той, що Алігьєрі, все свого другана Вергілія розхвалював; Демокріт приносив конструктор, щоби збирати молекули з атомів, і вони з Шушуткою дві години збирали неіснуючі молекули і лякали ними держдепартамент Сполучених Штанів, а особливо його відділ боротьби з незнайденою хімічною зброєю. Бував у Маськіина в альтанці і Жак Дерріда, твердив, що мова, мовляв, то бридня… вони з Плюшевим Ведмедем по чарочці настоєчки прийняли, і Дерріда думку поміняв й став цінувати мову, особливо йому сподобалися листкові язички, які віртуозно готував Маськін до чаю.

Приїжджав Діоген і забув у Маськіна свою бочку. Маськін опісля в ній огірки солив. Приїжджав Зенон і пускав з Шушуткою іграшкові стріли, доказуючи, що стріла ніколи не може потрапити в бігуна, але стріла все-таки потрапила в бігуна і той надавав Зенону по шиї. Довелося прикладати компрес.

Пив у Маськіна чай Кант Іммануїл, дуже високо оладки Маськіна оцінив. Але потім узяв і написав працю «Критика оладок Маськіна»… Ніколи не можна довіряти цим мислителям...

Бенедикта Спінозу Маськін лікував від скалки в нозі, а Піфагора Лівий тапочок обізвав ненажерою. Паскаль, котрй Блез, на дах альтанки вліз і намагався відправити звідти лист провінціалові… Маськін здався йому недостатньо провінційним, оскільки у нього був радіоприймач і електрична пароварка.

А от хто писав Маськіну листи постійно, то це Сенека ... Як вони з Маськіним дружили! Кожного тижня Маськін отримував від Сенеки одного листа. Потім Сенека4 їх навіть видав окремим томом і так і назвав: «Листи до Маськіна».

Пише якось Сенека Маськіну: «Дорогий Маськіне, не шукай щастя в багатстві…», а іншим разом: «Не ходи в натовпі – забруднишся…», або: «non qui parum habet, sed qui plus cupit, pauper est» – «Бідний не той, у кого є мало чогось, а той, хто хоче мати більше», а ось ще: «Hoc primum philosophia promittit, sensum communem, humanitatem et congregationem; а qua professione dissimilitudo nos separabit» – «Перше, що обіцяє дати філософія, – це уміння жити серед людей, доброзичливість і товариськість; але відмінність з людьми не дозволить нам стримати цю обіцянку» (пробачите мені вільний переклад, латиною, на жаль, тепер говорять і пишуть все менше і менше...)

Маськін йому завжди чемно відповідав і вже подумував видати свої листи окремим томиком: «Листи Маськіна до Сенеки», але поки що не знайшов відповідного видавництва.

Отже, якщо ці рядки читає який-небудь видавець, можете послати мені лист електронною поштою на mailto:bruce@kriger.ca, і ми все з вами обговоримо. Я думаю, Маськін погодиться.

А Ніцше в альтанку до Маськіна не прийшов, бо образився, що Плюшевий Ведмідь його обізвав дурнем на початку книги. Плюшевий Ведмідь засоромився і знову перечитав Ніцше, але не дочитав і до сімнадцятої сторінки, на якій стояв бібліотечний штамп:

Бібліотека психіатричної лікарні № 1

Усіх пацієнтів ласкаво ми просим:

В книжкові сторінки не сякайте носа!

Для носа хустинки вам вручить врочисто

Сестра-господиня в червонім намисті.
Книгу подарував Плюшевому Ведмедеві Клоп Сартирик Велетович під час їхньої ____________________

4Сенека, Луцій Анней (Lucius Annaeus Seneca) (бл. 4 р. до Р. X., Кордова, Іспанія – 65 р. після Р. X., Рим) – римський філософ-стоїк, поет і державний діяч; вихователь Нерона, згодом засуджений Нероном на смерть, що послужило прикладом здорового відношення до вчителів; автор «Моральних листів до Луцилія».

зустрічі в селі. Після того, як Клоп Сартирик Велетович позбувся цієї книги, його розум видужав і він повернувся до своєї професійної діяльності. Ні, не сартирика. Клопа.

Плюшевий Ведмідь ще раз переконався, що Ніцше дурень, і, жирно наслинивши олівця, навів слово «дурень» у своєму подарунковому виданні «Кухонної філософії»... У деяких речах Плюшевий Ведмідь залишався несхитним...

А зранку Плюшевому Ведмедеві прийшов лист-подяка від Заратустри5 з новою книжкою під назвою: «Я, слово честі, нічого такого не казав!»

А ще через тиждень Плюшевому Ведмедеві прийшла стаття від самого Фрідріха Ніцше: «Слухай, Плюшевий Ведмедю, ти сам дурень!», надрукована в німецькому філософському журналі «Deutsche Zeitschrift fü Philosophie»

Так у них і розгорілася філософська суперечка. Маськін, однак, їх помирив.

Ви, – каже, – обидва не маєте рації. Ти, Ніцше, не маєш рації, що простих маськіних не любиш, а ти, Плюшевий Ведмедю, тому що використовуєш неформальну лексику у філософській полеміці, – а потім подумав і захотів додати: – Від заздрості і дурості людської – все зло у цьому світі, – але потім ще подумав і натомість сказав: – Від молока коров'ячого – вся сметана і сир в цьому світі. – І подивився із зітханням на небо, чи не летить назад його дорога корова Пегаска.



За те, що Маськін відкрив людству очі на походження сметани і сиру, Маськіну знову хотіли дати Премію миру, але її знову відібрав інший лауреат – капітан Ібн-Оливка-Алібаб – за те, що згуртував усі народи світу на боротьбу із собою, а сам потихеньку вийшов і сів пити пиво з Ніцше, спостерігаючи, як народи гасають із палицями один за одним і за своїм мирним населенням… Ну, як за таке не відзначити Премією миру?

Ось які гості бували в альтанці Маськіна. На ній уже навіть місця не залишилося для нових меморіальних таблиць. Стали зверху прибивати другий шар: «Тут був отой-то і пив чай з отаким-от варенням…» і т.д. Маськін розсердився, що його альтанку всю меморіальними дошками понівечили, і використав всі дошки на дрова. Тому що Маськіну немає різниці, хто великий, а хто не дуже.

А для Маськіна всі гості хороші, головне тільки, щоб не смітили і не бешкетували.

А чаю на всіх вистарчить!
____________________

5Фрідріх Ніцше написав працю «Так сказав Заратустра».
РОЗДІЛ СОРОК ВОСЬМИЙ

МАСЬКІН І МУЗИЧНА СКРИНЬКА
Наше прагнення до естетичної насолоди – дивовижна річ…і якщо бажання збирати блискучі предмети якось ще можна зрозуміти, то нашу любов до звукових ефектів – не пояснити!

Маськін, наприклад, терпіти не міг тиші. Він не любив, звичайно ж, і шуму, але тиші не терпів. Тому Маськін оточував себе предметами, які постійно видавали звуки: радіоприймачем, своїм улюбленим Грамофоном, тріщалками, дзвінками, годинником з боєм й іншими деренчливими субстанціями... Паузи між музичними звуками, котрі зчиняли усі ці предмети, заповнював Плюшевий Ведмідь, який іноді мовчить, мовчить, а потім як заговорить, заговорить… Іноді Плюшевий Ведмідь взагалі заміщав радіоприймач, коли у того закінчувалися батарейки, бо, на відміну від радіоприймача, Плюшевий Ведмідь працював не на батарейках, а на манній каші, і всього на п'яти тарілках манки міг говорити до 16 годин на добу. Плюшевий Ведмідь читав величезну кількість журналів з картинками, які йому виписував Маськін зі всього світу, і потім, лягаючи на лавку на кухні, читав Маськіну довгі лекції, цитуючи такі рідкісні видання, як «Газета прогресивних вівчарів Нової Зеландії» або «Журнал балетного мистецтва Папуа – Нової Гвінеї»1. Маськін уважно слухав усі ці новини, що назбирав Плюшевий Ведмідь зі всього світу, і задумливо розмішував вміст каструлі з компотом. Коли ж Плюшевий Ведмідь починав розповідати Маськіну про тварин із різних журналів , приміром «Хвости і лапи» або «Гав-гав – няв-няв!»2, Маськін оживав, залишав каструлю з компотом без нагляду і стрибав по кухні, зображаючи різних тварин.

Але одного разу Плюшевий Ведмідь так переїв морозива, що у нього сів голос. На цілий тиждень Маськін залишився без своїх улюблених новин про сільське господарство, балет і тваринництво. Багато хто каже, що нині новини страшніші за фільми жахів. Згоден. Чому ж ті, хто їх демонструє, вважають, що якщо вони нам не покажуть два-три трупи в першу ж хвилину, ми роззявимо роти і не дочекаємося, поки вони нам упхають туди свою телевізійну рекламу, яка розоряє і рекламодавців, і рекламобравців однаково, збагачуючи, мабуть, тільки телевізійників, на гроші яких розв'язуються війни у всьому світі, щоб було чим лякати нас у випусках новин. Війни _______________________

1Назви цих видань вигадані.

2Назви і цих видань теж вигадані.

дорогі, і тому телевізійникам ледве вистарчає грошей на зарплату, і їм знову все доводиться починати спочатку. Якийсь замкнутий круг виходить. Телевізійники потребують усе крутіших новин і самі розв'язують війни, замовляють урагани і навіть

піднімають цунамі! Це все вони винні! Ну, а кому ще потрібні всі ці навмисні і стихійні лиха, як не телевізійникам? Вам потрібні? Ні? Мені також! Адже вони вважають – якщо у них новини не страшні будуть, їх ніхто дивитися не стане. А це зовсім не так. Навпаки. Ось Маськін став би дивитися хороші новини, господарські… Як у Радянському Союзі було. Пам'ятаєте? Там посіяли, тут зібрали урожай… Це ж просто щастя якесь! А ми не цінували. Ми взагалі не слухали того, що нам кажуть. Говорили нам, що капіталісти – це сволота і нам їхня ковбаса упоперек горла стане, – ми не вірили, а зараз подивіться – і справді упоперек стала. Говорили нам, що їхня реклама дебільна, а ми не вірили – мріяли подивитися, хто які джинси на попу напинає, – а зараз програми перемикаємо, щоб у морі божевільної реклами вивудити хоч крапельку чогось ще, окрім цієї реклами, і тим чимось являється черговий труп, жертва чергового конфлікту або стихійного лиха, яке організували капіталісти-телевізійники.

Тероризм неможливий без телебачення. Ну, уявіть собі який-небудь терористичний акт, здійснений в Америці в 1080 році. Про нього б ніхто не дізнався в Європі, тому що Колумб до Америки тоді ще не доїхав, а вікінгам, які туди вже доїхали і зібралися назад, повідомляти про нього резону не було, бо вони, хоч і самі його вчинили, але не задля показухи, а для реалізації своїх національних традицій розбою і грабежу. А зараз, не встиг терорист на одному кінці Землі чхнути, як це вже всій планеті показують по телевізорах… Пропоную почати боротьбу з телебаченням як основним розсадником світового тероризму! Я практично упевнений, що телевізійники не тільки поставляють терористам масажистів і візажистів, але й забезпечують режисерами і сценаристами. І все тільки для того, щоб нас настільки налякати черговим сюжетом, щоб ми залишилися сидіти перед телевізором з відвислими нижніми щелепами і таки переглянули їхній остогидлий шматочок реклами жувальної гумки, що йде відразу після трупомовлення, а потім зазомбовані, купили б цю жуйку… Ось що витворяють! Недолюдки! Але жуйку ми не купуємо, тому що з відвислою щелепою вона вивалюється з рота і жувати її не можливо. Таким чином, шкодить не тільки нам, але і рекламодавцеві, що не продав свою жувальну гумку і змушений переплавляти її на презервативи, які ми теж не купимо, тому що після перегляду телевізійних новин нам потрібні скоріше гумові рукавички, аніж презервативи. Перед очманілими очима телеглядачів проносяться СПІДоносні народи Африки, курячий грип, атипова пневмонія а-ля SARS, сибірська виразка, котрій набридло паритися в Сибіру на нарах і яка тепер розсилає сама себе поштою у більш презентабельні країни... Страшно обмацувати навіть себе самого без рукавичок…

Взагалі, Маськін не був противником новин, він просто прагнув новин хороших, позитивних, таких, що допомагають жити і покращувати життя. Ось тому Плюшевий Ведмідь і відшукував останні оплоти людської розсудливості, читаючи видання типу «Коров'ячі новини»3. Коли Маськін такі видання виписував, видавці на нього дивилися з величезним здивуванням, тому що він був практично єдиним їх підписувачем, і зверталися вони часом до своїх читачів у редакційних статтях не «Дорогі читачі!», а просто «Дорогий Маськін!».

Отже, через простуду Плюшевого Ведмедя Маськін на тиждень був позбавлений свіжих новин позитивного змісту. Тоді Шушутка з Кашаткою поїхали в магазин і купили Маськіну музичну скриньку, щоб Маськін не залишався в тиші, яку він не переносив. Маськін при зустрічі з музичною скринькою прийшов у захват. Він відкривав і закривав її багато разів, і вона грала чудову пісеньку: ля-ля-ля тра-лям-пам-пам…



Однак потім Маськін виявив, що музична скринька весь час співає одне і те ж. У тому-то й проблема: ми зустрічаємо людину – і вона нам так подобається! Все, що вона говорить, таке нове і несподіване, цікаве і чудове (я бачу, ви не зустрічали таких людей, я, загалом, напевно, теж, однак, уявіть собі хоча б теоретично) – що просто не хочеться відпускати від себе людину, але за годину починаєш помічати, що у людини заїло пластинку, всі його чергові історії та думки розказані, ви, загалом, теж, треба сказати,

_____________________

3Це видання теж вигадане. Якщо ви бажаєте організувати видання з подібною назвою, автор не заперечує.

випорожнилися і говорити, загалом, нічого. Всі люди відрізняються лише тривалістю своєї пластинки і цікавістю її змісту. Іншим разом послухаєш такого співбесідника або себе самого – і засумніваєшся у цінності людській, та і своєї, особи. У кого історії вистачає на сорок хвилин, у кого на півгодини…

Далі йдуть міркування про життя – їх зазвичай вистачає на п'ять хвилин, і нарешті все завершують анекдоти, анекдоти, анекдоти…Більшість з них чув так часто, що вже не пам'ятаєш, чим вони закінчуються, бо вони давно уже втратили сенс...
Мужик в сексшопі:

Покажіть мені цю ляльку.

Будь ласка…

А дата виробництва яка?

Січень 2005-го.

Козеріг??? Не підходить… Мені козеріг не підходить по гороскопу…



А ось це щось новеньке – і ми радісно сміємося, хоча треба плакати над нашою дурістю і сірістю безпросвітною, над безрадісною юдоллю, котру ми підготували нашій свідомості і розуму… На анекдотах і кінчається зазвичай мелодія будь-якої музичної скриньки, якою є кожний з нас.

Закрийте кришку! Вас всі вже чули! Ви вже все сказали!

РОЗДІЛ СОРОК ДЕВЯТИЙ
МАСЬКІН Й ІНОПЛАНЕТЯНИН ВАСЯ

Скільки всього незвичайного містить у собі всесвіт! Зірок, планет, галактик… Місця – море! Є де душі розвернутися. Інопланетян, звичайно, теж багато, але вони простим людям не показуються з почуття гуманізму, щоб не розхитувати їхні і так не дуже міцні нерви. Інопланетяни Маськіна дуже поважали, вони давно спостерігали за тим, як він веде своє натуральне господарство, і в якійсь мірі йому заздрили. Ні в кого у всесвіті не було такого багатого урожаю ґудзиків, як у Маськіна.

Терпіли інопланетяни, терпіли, але все-таки не витерпіли. Вирішили послати до Маськіна свого представника для обміну досвідом. Адже багато інопланетян теж жили натуральним господарством, оскільки виявилось, що це один з найбільш прогресивних і правильних видів життя у всесвіті.

Щоб не лякати Маськіна своїм неформальним зовнішнім виглядом, інопланетяни вирішили найняти когось із місцевих, землян, своїм представником і направити його до Маськіна, щоб він все як слід з'ясував і, якщо треба, то й замальовки зробив.

Інопланетяни довго вирішували, кого із землян вибрати як свого повноважного представника. Врешті-решт вони зупинили свій вибір на алкашеві Васі, який вічно марнував своє життя під огорожею біля гастронома. Вася аніскільки б не здивувався появі інопланетян, бо давно страждав хронічною білою гарячкою і мав звичай бачити ще й не таке. Окрім класичних персонажів – чортиків, Вася бачив холодильники, що літали, санки із вертикальним зльотом, балакучі самоскиди, водоплавних кенгуру, і одного разу, у зовсім вже примарному видиві, Васі привидівся непідкупний мент! Це видиво було настільки неймовірним і так суперечило здоровому глузду Васі, що виявилося практично несумісним з його душевним здоров'ям. Після цього він навіть добровільно припинив пити на півтори години, і, на щастя, примарне видиво непідкупного мента поступово розтало.

Отож, Вася виявився відповідним кандидатом для контакту. Річ у тому, що жили алкаші хоч і яскраво, але недовго, і тому інопланетяни сподівалися, що після виконання своєї місії Вася самознищиться найближчим часом, як того і вимагав секретний інопланетянський протокол для супер-пупер-інопланетних розвідників. Крім того, у Васі були на рідкість міцні нерви, бо алкаші приймають усередину те, що інші люди застосовують зовні і навіть у господарських цілях, а застосування цих субстанцій всередину вельми загартовує нерви, приводячи у філософський стан духу і підтримуючи в людині певну тонку душевну рівновагу. На Заході подібного ефекту намагаються добитися психотерапією і пігулками, що підвищують настрій, а ось у Росії, на батьківщині всіх Вась, є ефективніший метод лікування пораненої душі – і засіб цей по-науковому іменується: запій. Запій – це сукупність суспільно-індивідуальних заходів, спрямованих на подолання життєвих негараздів за допомогою підтримання постійного високого рівня алкоголю в крові.

Філософія запою надзвичайно проста і доступна кожному. Це скоріше не відхід від життя, а переміщення в інший вимір, де час вимірюється не годинами і хвилинами, а літрами і грамами. Прийняв сто грамів, вважай, пройшло часу на сто грамів, прийняв півлітра – часу пройшло на півлітра. У запою немає ні верху, ні низу. До людей у стані запою решта громадян відноситься з повагою і всіляко намагається їм сприяти. У такій ситуації проблеми не те щоб вирішуються самі собою, а вони просто залишаються в нашому вимірі і того іншого виміру, в якому велику частину життя знаходився Вася, не сягають... Тому Вася нітрохи не здивувався, коли до нього зранку з'явився зелений чоловічок з планети Зюзя зоряної системи в сузір'ї Лебедя. Планета Зюзя обертається навколо зірки, що входить у потрійну систему (її індекс HD 188753), де всі три зірки розташовуються досить близько одна від одної – приблизно на такій відстані, як Сатурн від Сонця. Відстань від HD 188753 до нашої Сонячної системи складає приблизно 149 світлових років1 .

З поверхні планети Зюзя можна побачити відразу три сонця, і тому жителі цієї планети вважали людей недорозвиненими, бо на Землі можна бачити тільки одне сонце. Проте зюзян украй цікавило, як Маськину вдається збирати по три урожаї ґудзиків з одного куща. Зюзяни застосовували ґудзики як засіб розрахунку, себто як гроші2, і їх, зрозуміло, не міг не зацікавити такий факт дивовижної врожайності. На планеті Зюзя, як ­­­­­­говорять французи, «Se procurer de l’argent devient souvent le but principal dans la vie» – «Здобуття грошей часто стає головною метою життя»… і які тільки не зустрічаються дивовижні і не схожі на наш світи!

Зелений чоловічок без зайвих розмов розстелив газетку і поставив на неї пляшку горілки, а на закуску запропонував Васі консервований рукав помірної закваски, які на планеті Зюзя продавалися як консерви. Взагалі постачання на планеті Зюзя було добре, не те що на інших планетах, і в солоних рукавах там не було недоліку.

Побачивши, що має справу з діловою, можна сказати, сурйозною людиною, хай навіть трохи інопланетної зовнішності, Вася дістав дві стопки, запхані під відламаною дошкою огорожі, і розлив по першій. Після першої традиційно не закушували і відразу розлили по другій. Після третьої зелений чоловічок відкрився Васі, що він зелений, і Вася, оглянувши його примруженим оком, йому повірив, тому що звик довіряти своїм співбесідникам на слово. Потім зелений чоловічок виписав Васі посвідчення, що він офіційно призначає Васю інопланетянином, і пояснив поставлене завдання: з'ясувати подробиці вирощування ґудзиків у натуральному господарстві Маськіна. За успішне виконання завдання зелений чоловічок пообіцяв Васі ящик горілки, сподіваючись, що така нагорода зможе вирішити питання з Васіним самознищенням, оскільки ящик горілки на планеті Зюзя вважався смертельною дозою… Яка інопланетна наївність!

Потім зелений чоловічок переніс Васю у двір до Маськіна, і сам статечно віддалився в своїй літаючій тарілці.

__________________________

1 Дані про зоряну систему HD 188753 вірні. У цій системі дійсно є планети, з поверхні яких можна спостерігати три сонця одночасно. Назва планети «Зюзя» – вигадана. Якщо астрономи майбутнього побажають скористатися цією назвою – автор не заперечує, я думаю, International Astronomical Union (IAU) – міжнародний орган, відповідальний за привласнення назв небесним тілам, – теж буде не проти.

2 Гроші – засіб розрахунку і товарообміну. По простому називаються – бабки, капуста,зелені й т.п.

Маськін не здивувався появі інопланетянина Васі у своєму дворі. Останнім часом у Маськіна шлялися різні особи, і він навіть привчив свого сторожового пса Ковбаскіна гавкати суворіше. Проте пес Ковбаскін, зачувши інопланетний запах, підібгав хвіст і забився в будку.

Тобі чого треба? – привітно запитав Маськін Васю.

Я прийшов до тебе з миром, – патетично проголосив інопланетянин Вася і чомусь відразу впав (мабуть, не зміг акліматизуватися до гравітації у Маськіному дворі).

Ех, оце тебе розвезло після міжзоряного перельоту, – заголосив Маськін і допоміг інопланетянинові Васі вмоститися на дивані в будинку.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка