Борис Крігер Маськін



Сторінка5/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Англомовна громадськість дуже любить ні з того ні з сього ставити своїх рядових членів в абсолютно безвихідні ситуації, коли вони не впевнені: чи то всі навколо з’їхали з глузду, чи то їм самим пора лікуватися у зв'язку з психічним розладом параноїдально-буденного ґатунку. Так було у ситуації з будинком Маськіна. Ідіотський рядочок, написаний 125 років тому, ставив його перед дилемою: або зносити будинок, або все життя, що залишилося, прибирати смердючі слонячі коржики-ляпки у себе у дворі.

Та не так сталося, як гадалося. Оптиміст Маськін ніколи не втрачав присутності духу і незворушного спокою.

Ага-га-га-а-а! – жахливо зарепетував Маськін і спробував закрити собі одночасно рот, очі і вуха, використовуючи всього одну пару рук.



Переляканий сер Джентельменчик вирішив, що перед ним багаторукий бог Шива, впав прожогом на коліна і прочитав молитву чистою індуською мовою.

Річ у тому, що в молодості сер Джентельменчик був офіцером військ Її Величності в Індії і навіть був поранений півтора рази – один раз в ногу, інший раз в таке місце, що лікарі не погодилися визнати це повноцінним пораненням, тому що був пошкоджений орган, котрий не мав ніякогісінького відношення до армійської служби.

Ви дарма почервоніли, мій читачу. Йшлося всього-на-всього про власну гідність. У британця власна гідність є життєвоважливим органом і росте протягом всього життя. Ви скажете, що це нонсенс, нібито власна гідність не має відношення до військової служби. Ну що ж, якщо ви вважаєте, що я не маю рації, можете закрити книжку і відправити своє солдафонське високобродіє пастися куди-небудь в інше місце.

Ага-га-га-а-а! – надривався од крику Маськін, при цьому не втрачаючи присутності духу і сміливо дивлячись у безсоромні очі назрілої проблеми. Сер Джентельменчик прийшов до думки, що все-таки це не бог Шива, і тому налив Маськіну води з жовтої карафки.



Маськін розрахувався з сером Джентельменчиком за надану послугу і повернувся до себе додому, де розповів усім його мешканцям про несподівану неприємність. Сер Джентельменчик пішов за Маськіним до нього додому, щоби на місці поговорити з жителями будинку і з’ясувати, що їм подобається більше – позбутися даху над головою чи прибирати слонячі коржики.

Сумніву в тому, що Брахмапутр Гангосьорб потягне за собою слонів, не було, оскільки сер Джентельменчик знав цього вельмишановного пана ще по індійській кампанії, звідки він, власне, його і привіз як особистого слугу. Коли ж в Західній Божевільні зміцніла демократія, Брахмапутр Гангосьорб став поважаним громадським діячем і сер Джентельменчик порекомендував Її Величності призначити його Її високошанованим представником, оскільки ніхто не умів так справно чухати спинку своєму господареві, як високоповажний Брахмапутр Гангосьорб.

Ви не маєте рації, якщо вважаєте, що сер Джентельменчик переслідував якісь потаємні цілі, рекомендуючи Її Величності на цей пост любителя вигулювати слонів і знаючи, що всі його клієнти мають запис у своїх купчих про право королеви на проїзд, тому що коли це право призначалося, ще не знали, де проляже колоніальна дорога, і вписали його в купчі всіх приватних ділянок всієї Західної Божевільні. Корисливого наміру не було, тому що сер Джентельменчик дійсно був справжнім джентльменом і завжди подавав дамам пальта, навіть якщо вони приходили в плащах, і чемно цілував їм ручки, коли вони від пальт відмовлялися.

Справжні джентльмени ніколи не переслідують корисливих цілей, а якщо раптом виявляється, що все, що вони роблять, йде тільки їм на користь, то це є чистим збігом обставин. Не переслідував корисливу мету сер Джентельменчик, відвідуючи будинок Маськіна і цього разу, не дивлячись на те, що якось так вийшло, що на обід подавався розкішний пудинг, а вихований сер Джентельменчик не забув залишитися пообідати – він вирішив це ще зранку, перед приходом Маськіна, відпустивши раніше свою слугу Брахмапутра Гангосьорба додому, щоби той зміг як слід підготуватися до майбутніх обов'язків представника королеви.

За обідом всі говорили про несподівану лихопроблему Маськіна. Правий тапок Маськіна пропонував відв'язати прапор Плюшевого Ведмедя і подарувати його Брахмапутру як хабара, щоби він вибирав слонів меншого розміру. А Лівий тапок пропонував розв'язати, але тільки не прапор, а війну за незалежність.

Шушутка і Кашатка пропонували повернутися жити в Барвазанію, де вони щасливо проживали з Маськіним і Плюшевим Ведмедем у дерев'яній хатинці без усяких проблем. Оберемкові коти пропонували усім лягти спати на час проходження свити Брахмапутра Гангосьорба, а за слонами примусити прибирати Машину Маськіна. Машина Маськіна запропонувала виїхати на край світу і котів з собою не брати. І лише Плюшевий Ведмідь мовчав і загадково посміхався.

В п'ятницю, відразу після призначення Брахмапутра Гангосьорба представником королеви, Брахмапутр Гангосьорб власною парсуною з'явився в Маськіному дворі у супроводі свити слонів, але варто було слонам ступити на двір Маськіна, як вони стрімголов втекли із Західної Божевільні назад в Індію, забравши з собою Брахмапутра Гангосьорба. Сер Джентельменчик, присутній при цій події, аж очі вибалушив од несподіванки. А секрет, між іншим, був простий – відразу після пам'ятного обіду з сером Джентельменчиком Плюшевий Ведмідь подзвонив на нову квартиру хом'якові Гамлету, і той з'явився у дворі Маськіна разом зі всіма своїми знайомими мишками, яких у нього було стільки ж, скільки дружин у царя Соломона. А слони, як відомо, панічно бояться мишей, особливо коли їх бачать у такій кількості.

Більше їздити по Маськіному дворі ніхто не насмілювався.

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

МАСЬКІН І ГРОШОВА РЕФОРМА
Якось Маськін познайомився з Трамвайним Хамом на прізвисько Харкало, який мешкав у поламаному трамвайному вагоні недалеко від міста, поблизу дому Маськіна. Колись давно в Маськіному місті ходив трамвай, але Трамвайний Хам так йому насолив, що трамвай відчепив задній вагон разом з Трамвайним Хамом і втік в інше далеке місто, де й ходить до цих пір.

Трамвайний Хам Харкало, таким чином, позбувся життєвоважливого заняття і вирішив підшукати собі нове креативне покликання, яке б цілком задовольняло його професійний талант. Він вирішив стати фінансистом і провести в місті грошову реформу, в результаті якої всі гроші городян стануть не круглими, а квадратними. Така реформа була потрібна давно, тому що круглий гріш міг десь закотитися і загубитися.



Трамвайний Хам думав недовго: утелющився вночі в міський банк і встиг пообкушувати 52368 монет, які складали основну частину міського капіталу. Наступного ранку громадянина Харкала робив спробу заарештувати міліціонер Дерипалко, але Трамвайний Хам так йому нахамив, що міліціонер Дерипалко гірко проридав у своїй міліцейській будці до вечора і сказав городянам, що до Трамвайного Хама не піде ні за які гроші. Тоді городяни виявили, що обкусані гроші, загалом, теж гроші, тому вирішили довести до кінця почату грошову реформу, оскільки грошей, які потрібно було ще обкушувати, залишилося не так вже багато. Городяни встали в чергу до Трамвайного Хама, який практично за безцінь обслуговував народ.

Лише Маськін, який грошей в банку не зберігав, тому що жив переважно за рахунок натурального господарства, не пообкушував свої гроші, яких у нього було небагато, зате всі круглі.

Одного дня Маськін прийшов на пошту, щоб відправити вітальну листівку, підписану Плюшевим Ведмедем панові Сонцебрику, якого Плюшевий Ведмідь бачив по телевізору і вітав із блискучим бенефісом на естраді. Пан Сонцебрик скакав по сцені, мов знавіснілий цап, обвішаний блискучими ялинковими іграшками, котрі видавали жахливі звуки, підсилені надпотужним мікрофоном: «Брязь-Брик! Брязь-Брик!» Плюшевий Ведмідь відклав том Канта, в якому він шукав відповідь, як краще кантувати посилки, що приходять до нього, від друзів і знайомих; він із захопленням став спостерігати за Сонцебриком, жваво цікавлячись, чим же він закінчить свій зверхзмістовний виступ. Побрязкавши ялинковими іграшками і побрикавши у різних темпах і стилях, Сонцебрик гучно гепнувся зі сцени, роздавивши більшість брязкалець, викликавши цим невимовне захоплення залу і дуже розвеселивши Плюшевого Ведмедя.

Плюшевий Ведмідь одразу написав йому вітальну листівку такого змісту:

Сонцебрику дорогенький!

Скач і брикай день усенький,

А як втомишся бряжчати –

Вчись овації хапати

Від поклонника свого

Вінегрету Плюшевого.
Плюшевий Ведмідь перечитав листівку і знайшов неточність та недоладне римування. Правильно треба було підписатися «Плюшевий Ведмідь», але Плюшевий Ведмідь думав в той час про вінегрет і, згідно з теорією неофрейдопукалістів, про що думав – про те і написав, а оскільки виступ Сонцебрика викликав сверблячку зайнятися силабо-тонічним віршуванням, то й вітання Плюшевий Ведмідь написав у віршованій формі. Виправляти не хотілося, і він вирішив, що відправить листівку під псевдонімом, і що так навіть краще. Плюшевий Ведмідь спробував наклеїти марку, але всі його улюблені марки з королевою закінчилися і залишилася тільки одна велика марка з білим ведмедем. Його він лизати побоявся, щоб білий ведмідь не куснув його за язик, бо Плюшевий Ведмідь був хорошим фізіономістом і білому ведмедеві на марці чомусь довіряв мало. Маськін, який хоч і не був фахівцем з мордогноміки, теж погодився, що морда білого ведмедя виглядала вельми підозріло, і теж відмовився лизати марку. Тому її від гріха подалі поклали назад в коробку для листів й іншого поштового приладдя, а Маськін відправився у Машині Маськіна на пошту, щоб купити Плюшевому Ведмедеві його улюблену марку з королевою Західною Божевільні.

На пошті у Маськіна не захотіли приймати його круглу монету, тому що грошова реформа в місті успішно завершилася і оплата тепер приймалася тільки обкусаними грошима. Маськіну поніс свої монети для обкушування і йому довелося познайомитися з Трамвайним Хамом.

Ти чим заробляєш? – по-хамськи запитав Маськіна Трамвайний Хам.

Я живу натуральним господарством, а надлишки здаю державі. За це вона мені платить круглі монети.

А-а… – глибокодумно промовив Трамвайний Хам, і Маськін з якогось дива припав йому до вподоби.

Я прийду до тебе в гості, – рішуче сказав Трамвайний Хам і виставив Маськіна з обкусаними монетами, навіть не попрощавшись.

Маськін накупив марок, відправив листівку і повернувся додому готуватися до прийому Трамвайного Хама. Маськін увійшов до будинку, проте Трамвайний Хам вже там сидів, умостивши ноги на обідній стіл, і грубіянив тапочкам Маськіна.

Оце так хамство!

Цим і живу, – по-хамськи одрізав Трамвайний Хам, безцеремонно залізаючи в холодильник до Маськіна і ласуючи вінегретом, який Маськін приготував для Плюшевого Ведмедя як сюрприз.

Маськін ввічливо запросив всіх до столу, але довелося їсти тільки солодке, тому що Трамвайний Хам виїв вінегрет Маськіна, а каструлю з юшкою перекинув на оберемкових котів.

Грошова реформа, – заявив Трамвайний Хам, – була дуже потрібна місту. З тих пір, як у ньому чомусь перестав ходити трамвай, наше містечко заниділо і позбулося своєї єдиної визначної пам'ятки, тому що трамваї сьогодні стали великою рідкістю. Хоча кількість трамвайних хамів неухильно зростає і мене конкуренція підтискає. Ось не далі як вчора мені нахамили так майстерно, що я вперше з третього класу не знайшовся, що відповісти, – загиготів Трамвайний Хам і розмазав шмарклі по шпалерах Маськіна.



Найхамовитішим і найбезпардоннішим у будинку Маськіна вважався Лівий тапочок, тому Маськін навмисне посадив його поруч із Трамвайним Хамом, щоб Трамвайному Хамові було веселіше.

А я вважаю, – глибокодумно відмітив Лівий тапок, – що грошову реформу потрібно продовжувати. Даєш перманентну грошову реформу!

Чудово! – закричав втішений Трамвайний Хам і, сплюнувши Маськіну на килим, сердечно розцілував Лівий тапок. – Продовжуйте свою думку, – запропонував Трамвайний Хам, і Лівий тапок продовжив:

Спочатку всі пообкушувані гроші, потрібно скрутити трубочками, потім зав'язати вузликами, потім замінити на цукеркові фантики, потім на нарізаний газетний папір, а потім зовсім відмінити.

А як же вести товарообмін? – шанобливо поцікавився Правий тапок і знову поправив окуляри, оскільки страждав короткозорістю, на відміну від Лівого тапка, який страждав далекоглядністю, нічого не бачив у себе під носом, однак окулярів не носив.

Товарообмін вести на словах, – ґонорово задер носок Лівий тапок.

От здорово! Суперово! – почухав потилицю Трамвайний Хам. – Як я сам не здогадався?!

Поступово розмова за столом стала вщухати, і Трамвайний Хам залишився ночувати у Маськіна.

Наступного дня, добряче поснідавши, Трамвайний Хам на Машині Маськіна відправився в місто впроваджувати грошову реформу, але був затриманий за перевищення швидкості і відсутність прав. Машина Маськіна повернулася додому пішки, а Маськін наготував Плюшевому Ведмедеві цілу каструлю вінегрету, щоби підсолодити (увітамінити) йому життя.

Перед сном Маськін поліз у шафу за нічним ковпаком. У шафі ковпака не виявилось, але була записка: «Мене забрав Трамвайний Хам. Цілую. Ковпак. P.S. Буде можливість – подзвоню».

Маськін притьмом всівся біля телефону і став чекати дзвінка від нічного ковпака. Дзвінка не було, проте йому принесли термінову телеграму: «Згортаємо монети трубочкою ТЧК Не хвилюйтеся ТЧК Цілую ТЧК Ковпак ТЧК PS Трамвайний Хам прорізав в мені дірки для очей ЗПТ надів на голову і заліз в банк ТЧК PPS Усі гроші у банку скрутили ЗПТ передам себе поштою ТЧК».

Неподобство, – тільки й вимовив ошелешений таким розвитком подій Маськін.



А Лівий тапок схвально заспівав революційну пісню:
«В рій боковий ми вступили з рогами!»
І від хвилювання вийшов покурити на балкон.

Зранку Маськіну принесли посилку, з якою прислав себе нічний ковпак. У ньому дійсно прорізали дві великі дірки для безсоромних очей Трамвайного Хама, тому що безсоромні очі завжди великі і круглі, і ще моргають, запитуючи – а власне, що таке? Або: а вам яке діло? Або: давайте заокруглюватимемо цю розмову! Як заокруглюватимемо? А ви мажте п’яти салом і котіться на всі чотири сторони!

Опівдні до Маськіна постукав міліціонер Дерипалко і, відданий друг і товариш, Маськін хутенько заховав свій ковпак, бо подумав, що Дерипалко прийшов за ним. Проте виявилось, що міліціонер з'явився помилково: його викликав Плюшевий Ведмідь, який переплутав телефон з перемикачем телевізора і випадково набрав номер міліцейської будки.

Міліціонер Дерипалко перевірив всіх жителів Маськіного дому на наявність синяків, подряпин, потертості, зім'ятості, пожухлості, пожованості і, побачивши, що все у всіх гаразд, відбув геть.

Коли жителі Маськіного дому зібралися в їдальні за обіднім столом, в супниці супу не виявилося – натомість в ній сидів Трамвайний Хам. Ошелешений Маськін запитав, що він там робить, і Трамвайний Хам зніяковіло признався, що ховається від міліції, тому що міліція у Маськіна в будинку вже була, а вона в один і той же будинок двічі не потрапляє.

Переконавшись, що в будинку все спокійно, Трамвайний Хам послав Плюшевого Ведмедя за сигаретами, обізвав Золотого кота підозрілим типом, а кішку Басю – особою легкої поведінки. Цього вечора він грубіянив без перешкод і без перерви, тому що другий етап грошової реформи вдався на славу.

Залишившись ночувати в Маськіному ліжку, Трамвайний Хам довго не міг заснути: голосно скаржився, що суп викликав здуття і буркотіння в животі, що матрац у Маськіна колючий і жорсткий, і часто бігав в туалет, кожного разу наступаючи на Невроз Маськіна, який прийняв снодійне і тепер безуспішно намагався заснути в своєму спатковому кошику.

Зранку, під час сніданку по радіо оголосили: оскільки Трамвайного Хама не знайшли, а незгорнуті гроші більше згортати нікому, жителі міста одностайно вибрали Трамвайного Хама мером міста, щоб він завершив розпочаті реформи. Трамвайний Хам покинув негайно будинок Маськіна, прихопивши діловий костюм Маськіна (що складається з чорних шортів і футболки з написом «I am busy!»), а також концертну краватку-метелик Золотого кота, і відправився приймати пост мера міста.

Міські справи так надовго зайняли місце у житі Трамвайного Хама, що до Маськіна він більше не з'являвся. І Маськін, акуратно заштопавши дірки у нічному ковпаку, зажив по-старому.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

МАСЬКІН І МАКАРОНИ МАСЬКІНА
В одному відомому релігійному джерелі говориться, що коли наш Спаситель нагодував народ п'ятьма хлібинами, то це були зовсім не хлібини, а п'ять каструль з макаронами. І це аж ніяк не применшує дива, оскільки макарони – це дійсно чудова їжа.

Плюшевий Ведмідь не любив макаронів, але одного разу він побачив, скільки вони коштують в магазині – якісь копійки, і Плюшевий Ведмідь почав їх принаймні поважати, тому що він був, як і всі ведмеді, вельми розсудливим і вдумливим. Хіба можна пройти мимо чудового висококалорійного продукту, яким можна наїстися від пуза за якісь копійки?

Маськін макарони обожнював, але купленим макаронам довіряв не дуже, адже Маськін жив за рахунок натурального господарства, і тому вирішив виробляти свої власні макарони.

Спочатку Маськін посадив на грядці трошки вермішелі, але, мабуть, рік видався неврожайним і вермішель у Маськіна не зійшла. Та ж невдача спіткала спробу посіяти дрібно поламані спагеті і розмочені у воді ріжки. Локшина у Маськіна на городі теж не прижилася. Плюшевий Ведмідь з розумним виглядом ходив разом з Маськіним дивитися, чи не зійшли макарони, – вони їх поливали і навіть посипали тертим сиром, проте локшинні в Маськіному господарстві урожаю не давали.

Плюшевий Ведмідь почитав свою Енциклопедію і зробив вигляд, що знав із самого початку, що макарони на грядці не ростуть, а садити їх треба, як помідори, в теплиці. Маськін навіть розсердився: як це він сам не здогадався – в Італії, на батьківщині макаронів, тепло і, отже, макарони – рослини теплолюбні!

Наші аграрії зробили пробний посів у теплиці, але і це не дало ніякого результату, окрім негативного, який ані Маськіна, ані Плюшевого Ведмедя, як ви розумієте, не влаштував.

Тоді вони вирішили подивитися у всесвітній павутині – можливо, вони щось не так роблять. Вони пішли в підвал, де росла всесвітня павутина, і викликали на розмову павука Дабел-дабел-дабел-юшкіна, який по своїх каналах одразу з'ясував, що макарони виготовляють з муки, і навіть підкинув Маськіну докладний рецепт, як робити макарони.

Маськін почав робити першу макаронину і так захопився, що в Маськіному будинку цій макаронині стало бракувати місця. Після того, як об неї зашпорталися всіма восьми ногами два оберемкових коти, Плюшевий Ведмідь заклеїв один кінчик макаронини в конверт і послав його поштою одному своєму доброму знайомому Гумовому Їжачку на інший кінець Землі. Поки лист йшов до місця призначення, Маськін все робив і робив макаронину, а коли нарешті лист потрапив до Гумового Їжачка, макаронина протягнулася вже на півсвіту. Гумовий Їжачок відкрив конверт, подивився на кінчик макаронини і вирішив відправити його назад. Заклеїв в конверт і відправив Плюшевому Ведмедеві. Тільки цього разу лист вертався іншою стороною Землі.

Якось уранці Маськін прокинувся від гучного гавкання своєї Поштової Скриньки. Поштова Скринька Маськіна настільки зжилася зі своєю собачою роботою, що навіть почала помаленьку гавкати і гарчати. Маськін щодуху помчав діставати пошту і відразу помітив, що до Поштової Скриньки з-за горизонту тягнеться його макаронина. Маськін дістав конверт зі скриньки і прив'язав отриманий кінець макаронини до іншого кінця тієї самої макаронини, який був у Маськіна на кухні. Таким чином Маськін створив глобальну макаронину, яка округлим чином охопила всю земну куля.

До Маськіна приїжджали представники Французької Академії наук і подарували йому грамоту за доведення доказу, що Земля кругла. Всі попередні докази Французької Академії наук виявилися недостатніми. Маськіна відвідала делегація з Італії, брала ділянку макаронини на пробу і визнала, що макаронина справжня, й видала Маськіну офіційне посвідчення. До Маськіна приїжджали представники з Американського космічного агентства NASA, щоби набратися досвіду з виробництва надміцних довгоструменевих макаронів, тому що американці планували запускати наддовгу макаронину в космос, ба, навіть дотягнути її до Місяця і до планет, щоб забезпечити безперебійну доставку цього висококалорійного і, в той же час, недорогого продукту майбутнім завойовникам космічних світів. Французький журнал Paris Match опублікував велику статтю з кольоровими фотографіями, де багато розповідалося про особисте життя Маськіна і мало про його макаронину, завдяки якій він став відомим і знаменитим.

Все закінчилося раптово, коли одного разу перевтомлений Маськін пішов спати, забувши приготувати Плюшевому Ведмедеві вечерю. Зранку в будинку Маськіна, а потім і в усьому світі почався небувалий переполох – всесвітня макаронина Маськіна щезла. Спочатку всі погано подумали про терористів, але ті стали відмовлятися, і їм повірили.

Світ більш за все довіряє тому, що кажуть терористи. Мабуть тому, що ці виродки – єдині послідовні правдолюби, які завжди роблять те, що говорять.

У будинку Маськіна першими помітили пропажу Невроз Маськіна, який жив у спальні Маськіна в котячому кошику, і Невроз Плюшевого Ведмедя, який жив у Плюшевого Ведмедя в кошику для паперів. Вони так сполошилися, що одночасно побігли по сходах: один – вниз, а інший – вгору і, стукнувшись лобами посередині сходів, а тоді разом почимчикували в поліклініку до лікаря Замороки лікувати набиті гулі. Лікар Заморока оглянув гулі і заявив, що це всього-на-всього вірус, і відправив Неврози додому навіть без бюлетеня – мовляв і так пройде.

Маськін спочатку дуже турбувався, що його макаронина пропала, а потім, дізнавшись, що її з'їв Плюшевий Ведмідь, навіть зрадів, тому що з цією всесвітньою макарониною виникло дуже багато шуму, кореспонденти вимастили всю підлогу брудним взуттям, а фотографи розполохали всіх сов в околиці своїми спалахами, тому в нічному лісі не було кому говорити: «Пугу!»

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

МАСЬКІН І СВІТСЬКІ РОЗМОВИ
Розмови – це справа добровільна – хтось їх любить, хтось не дуже.

Вони тримаються зазвичай невеликими зграйками у різних коридорах, вітальнях, кухнях, трамваях, кафе – та де тільки вони не живуть! Є незрозумілі розмови, вони зустрічаються рідко і живуть недовго, зазвичай одну ніч, як деякі легкокрилі метелики, і лишень під задушевну закуску, із не менш задушевною випивкою.

У нас же піде мова про світські розмови: порожні і безтолкові, що й самі не раді зі свого життя, але куди ж від цього життя дітися: народили на світ божий – мусиш ніжками дибцяти, очицями кліпати – і не обурюватися. Ніхто не любить, коли живі обурюються з якоїсь причини і без причин. От умреш – тоді й обурюйся, скільки влізе, а поки живий – тобі все повинно подобатися і ходити треба з виразом веселковим і безхмарним на лицьовій стороні голови.

Отже: якось на Маськіна напала зголодніла зграйка світських розмов. Світські розмови взагалі, напевно, тому так називаються, бо нападають у світлий час доби. Колись давно у темний час доби жили-поживали Темні Справи, але їх тепер, не видозмінюючи, стали називати Business Talk (Ділові Розмови). Вони були улесливими, брехливими і бридкими, але не такими пришелепуватими, як світські розмови.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка