Борис Крігер Маськін



Сторінка7/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18
Список рибальського устаткування Маськіна:

Вудки

вудка з самонавідною боєголовкою;

вудка з подвійним оптичним прицілом;

вудка з відеогачком на волосіні з скловолокна;

вудка з лазерним променеутворювачем;

вудка з атомним поплавком водотоннажністю у 300 тонн;

вудка з приладом нічного бачення;

вудка з приладом денного впритул-не-бачення;

вудка спеціальна № LGX344 (засекречена технологія – підлягає розсекреченню тільки в 2075 році, – заспокойтеся, ми не доживемо).

Прикорм

шоколадний торт;

ящик віскі;

10 таїландських танцівниць;

наркотичний порошок з плодів чагарника Кайфоочмарій.

Наживка для лову риби на живця

відгодований слон;

гренландський кит;

Лох-Неське чудовисько Нессі.



(А ви думали, чому його ніхто не може знайти в озері Лох-Несс? – тому що воно вже декілька років живе в шафі у Маськіна серед речей, необхідних для рибалки. Маськін його особисто завербував у Шотландії за допомогою дружнього шантажу: що всім розповість, що хвіст у нього не динозаврівський – а помпончиком. Хоча в іншому воно, звичайно, чудовисько хоч куди. Проте ви знаєте, як західна преса любить скандальні дрібниці!)

Рятувальні засоби

зореліт для раптової евакуації населення Землі у випадку, якщо рибалка прийме несподіваний поворот;

рятувальний жилет з триденним запасом манної каші для Плюшевого Ведмедя, який на рибалку не ходив, але сидів удома в рятувальному жилеті про всяк випадок і споживав рятувальну манну кашу;

рятувальні жилети для риб, якщо вони випадково впадуть за борт;

свисток для дезинформації;

ліхтар під оком.

Супровідні документи

довідка, видана Маськіну і яка підтверджує, що він не Маськін;

довідка, видана Маськіну і яка підтверджує, що він Маськін;

довідка, видана Маськіну і яка підтверджує, що він і Маськін, і не Маськін одночасно (для обдурювання супротивника);

довідка, видана Маськіну, що він Кіт;

довідка, видана Маськіну, що він Заєць;

канадський паспорт на ім'я Неошпійончика з фотографією Маськіна;

дозвіл на рибальство в забороненому місці;

заборона на лов риби в дозволеному місці (для виправдання, чому не ловили, коли ловити було можна, але не було бажання);

фотографія міжнародного терориста Хай-Буде-Не-Доладно в костюмі риби на випадок, якщо він, переодягнувшись рибою, опиниться в Маськіному озері).

Спецсачки



звичайний липучий сачок для діставання риби – 1 штука.

Зануривши устаткування на весловий човен Маськіна, який капітан Немо особисто замовив для Маськіна із залишків деталей для «Наутілуса», зібраний по частинах на різних верфях Європи і Америки, Маськін вийшов у відкрите озеро сам, тому що на таке небезпечне завдання, яке він обрав, завжди, згідно негласного коду честі розвідників, треба відправлятися одному. Сам собі обрав – сам собі і відправляйся.

Маськін узяв курс норд-зюйд-вест-ост, отже, як ви розумієте, весь час кружляв по озеру, виписуючи нерівні еліпси по прозорій поверхні, не заплямованій звичним на багатьох інших озерах мазутом.

Риба 007, як це не дивно, до облави була готова. Річ у тому, що, будучи простим, ні в чому не винним окунцем, Риба 007 все-таки за роки інтенсивного переслідування з боку Маськіна, навчилася деяким шпигунським прийомчикам і недавно завербувала всіх кротів на Маськіному полі для гольфу, яким сказала, що сама є переодягненим кротом, а вони і повірили, бо не хотіли зайвий раз випробовувати своє новонабуте прозріння. Шпигунські темні окуляри у них вже були (це, як ви пам'ятаєте, були старі сонячні окуляри Маськіна). Кроти, працюючи в глибокому підпіллі, з'ясували, що до Маськіна прийшла інформація про місцезнаходження Риби 007. Риба 007 негайно поміняла номер, котрий у неї на боці написав Маськін, ще в ті далекі часи, коли йому пощастило потримати її в руках на Червоному морі. Риба послинила собі бік, потерла і написала «008», після чого стала прогулюватися берегом, поки Маськін ошаліло кружляв по озерному плесі.

Але не так сталося, як гадалося. Маськін легко розгадав цей оманливий маневр і вискочив зненацька на берег, вправно накинувши на Рибу 007 липучий сачок. Вони обидвоє – Маськін і Риба 007 – весело розсміялися і пішли пити чай з пампушками в альтанку, де до них приєдналися Плюшевий Ведмідь в рятувальному жилеті, Кашатка, Шушутка, два блакитні тапочки Маськіна, двоє папуг – а коти не приєдналися, тому що ще спали і взагалі з рибами чай не пили з принципових міркувань.

А ви говорите, розвідка не клеїть дурня?

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

МАСЬКІН І ЯГІДНИЙ ПИРІГ
Одного разу Маськін приготував свій знаменитий ягідний пиріг. Я взагалі не люблю літературні твори, які згадують страви і кулінарні вироби без належного рецепту. А то потім ворожать на кавовій гущі сотню років, і яку він там, цей класик, страву мав на увазі, всуціль – повне розчарування. Тому я приведу точний рецепт пирога, щоб не було потім суперечок і розбіжностей.

До речі, як робити цей пиріг Маськін підглянув у Ганса Крістіана Андерсена, який жив в Данії, а Маськін там був проїздом. Він рятував там дівчинку з сірниками, щоб вона не закоцюбла від холоду, а Ганс Крістіан на тій вулиці стояв і увічнював, як вона коцюбне. Так вони з Маськіним і познайомилися. Андерсен запросив Маськіна з дівчинкою погрітися і пригостив їх своїм знаменитим данським пирогом. Потім Андерсен пообіцяв Маськіну приглянути за дівчинкою, але дівчинка наступної ночі віддала Богові душу, тому що Андерсен продовжував її увічнювати, а мороз надворі був страшний…

Маськін після цього з Андерсеном не листується, проте як робити пиріг, все-таки підглянув. Так і стали всі звати цей Маськін пиріг Данським Пирогом, хоча так його називали дотих пір, поки Маськін його робив і когось пригощав, а як тільки його хто-небудь брав, то відразу пиріг починали величати Братським Пирогом, тому оскільки його вже, самі розумієте, брали, а потім його називали З'їcтський Пиріг, опісля, зрозуміло, як уже його з'їли. У Маськіна мешкав семивідерний самовар, колосальних розмірів, і він частенько допомагав Маськіну пекти пиріг, тому рецепт, записаний з його слів, ми тут і наводимо:
Рецепт ягідного пирога Маськіна:

1. Випекти коржик з пісочного тіста у вигляді плаского кошика.

2. Наповнити його ванільним пудингом, зверху закидати свіжими ягодами і залити полуничним желе.

3. З'їсти.
Отже, Маськін приготував одного разу надзвичайно великий ягідний пиріг. Він вдався за розміром, мов річний бюджет однієї країни, назву якої мені не хотілося би тут згадувати через прикрі вчинки, які ця країна вчинила по відношенню до Маськіного ягідного пирога. Це може підірвати репутацію Організації Об'єднаних Прострацій, членом якої є ця країна, і тим самим порушити стабільність світової нестабільності, чого я, як ви розумієте, не хочу, бо як порушиш, то потім терміново шукай собі знову інший глобус…

Для зручності називатимемо цю країну ДУРЯП (Держава, що Украла Раптом Ягідний Пиріг). Так-так, а ви що думали? Саме так. Узяла і вкрала. Маськін поставив готовий пиріг на підвіконня, а держава ДУЯП тишком-нишком підкралася, хапнула пиріг і дала ногам знати... Маськін навіть оком не встиг моргнути (а моргав Маськін, треба сказати, дуже професійно, адже він був чемпіоном з художнього моргання).


Плюшевий Ведмідь з Шушуткою спробували наздогнати державу ДУРЯП, але у неї були довгі модельні ноги (є держави, у яких довгі руки…з такими краще не зв'язуватися, а є держави, у яких довгі ноги, якими вони пробують спокусити світовий бомонд, забувши про здоровий глузд; вони зазвичай хапнуть що-небудь і біжать зі всіх ніг). Так і ця держава, задерши хвоста, мов молода кобилиця, помчала на свою національну територію, а Плюшевому Ведмедеві з Шушуткою віз на в'їзд не видала. Плюшевий Ведмідь з Шушуткою постояли, постояли, потилиці почухали та й поспацерували додому, спіймавши облизня.

А в самій державі ДУРЯП прибуття Маськіного ягідного пирога сприйняли з величезною підтримкою і небувалим ентузіазмом. Згідно проведених опитів корінного населення виходило, що:

Опитування громадської думки жителів держави ДУРЯП

55% – крадіжку пирога схвалювали повністю

35% – вважали, що треба було перти пиріг з підносом

8% – вважали, що треба було стягнути ще й тапочки Маськіна

і лише 2% – сумнівалися в законності крадіжки пирога, проте дії уряду схвалювали, побоюючись: якщо виступатимуть проти, то їм не дадуть і маленького шматочка пирога.

Розумієте, яка штука? Демократія, вона ж як – повинна підкорятися вимогам більшості. А раз більшість схвалює – то як не красти? Це виходить діяти всупереч волі народу? Це виходить ставати антинародною державою? У світі віднеслися з розумінням до волі народу ДУРЯПії, тим більше що спостерігачів при народному референдумі було більше, ніж народу.

Державу ДУРЯП визнали народною, і вона так сентиментально розчулилася, дивлячись на своє населення, що почала пиріг Маськіна ділити. Тут проблеми і почалися. Пиріг, як вже говорилося, був більшим за річний бюджет ДУРЯПії, і до таких крупних фінансових операцій дуряпці були морально не готові. У ДУРЯПії почалася громадянська війна. Дуряпці розділилися на два табори: Партію поздовжників і Партію поперечників. Поздовжники вважали, що пиріг треба ділити, розрізаючи по довжині, а поперечники вимагали різати упоперек. Пиріг був круглий, але держава ДУРЯП швиденько спровадила його в Національний Банк ДУРЯПії, і тому населення не знало круглої суті справи. Партії ж наші і без пирога не дуже шанувалися, тому заповзялися щиро лупцювати одна одну, не зважаючи на такі дрібні подробиці: круглий, некруглий… яка різниця…ідіот, зазвичай, завжди круглий…

Тим більше на дуряпській мові ці два поняття мало чим відрізнялися. Дуряпці в процесі свого епохального історичного розвитку нічого круглішого, ніж цеглина не бачили, і тому ці поняття в дуряпській мові якось не розмежовувалися.

Організація Об'єднаних Прострацій втрутилася практично негайно, зажадавши припинити колотнечу і розділити пиріг порівну. Проте дуряпцям позакладало вуха і вони продовжували воювати. Взагалі держава ДУРЯП весь час перебувала в стані якої-небудь війни. У 1952 році, отримавши незалежність від Британії, ДУРЯП стала шукати свій особливий і неповторний образ державності. Ось коротка історія воєн ДУРЯПії за останні п'ятдесят років.



Коротка історія воєн держави ДУРЯП
1952– 1958 Війна за британську спадщину – два огризки яблук і три

недопалки сигар

1958– 1962 Війна за роздавлений лимон

1962– 1964 Ковбасна революція

1964– 1968 Антиковбасна контрреволюція

1968– 1969 Помідорний державний переворот

1969– 1978 Сливовий опір

1978– 1985 Абрикосова блокада

1985– 1992 Сифонне обприскування

1992– 1999 Сюсько- масюсьчин конфлікт

1999– 2004 Війна за орлине оперення

2004 – до цих пір Війна за розподіл ягідного пирога Маськіна
Президент країни ДУРЯП неофіційно переправив ягідний пиріг Маськіна для кращого зберігання у швейцарський банк, звідти його в титановому сейфі переслали в Сполучені Штани під особисту опіку президента Бушконя.

Бушкінь наказав принести йому ягідний пиріг для детального огляду, але коли відкрив сейф – там тільки вітер свистів… Відбувся незворотний процес всихання, здрібнення і вивітрювання, в результаті якого до президента Бушконя дійшли практично одні дрібки. Бушкінь особисто замкнув сейф знову, розуміючи, що всі підозри ляжуть на нього, тому що він останнім бачив пиріг і у нього не було відповідного алібі. Президент Бушкінь твердо вирішив таємницю зникнення пирога приховати, і тому безглузда війна в ДУРЯПії триває до цих пір.

Ну що вам сказати – ніхто в цій війні не винен. Ну, давайте проаналізуємо. Маськін не винен, тому що він завжди робив Плюшевому Ведмедеві і Шушутці їхній улюблений ягідний пиріг. ДУРЯП, як держава, теж не могла стриматися, коли побачила апетитний ягідний пиріг Маськіна, що стояв без нагляду на підвіконні. Адже всі знали, що ягідний пиріг Маськіна більший за річний бюджет ДУРЯПії... Чи могла держава ДУРЯП пропустити таку унікальну можливість? Адже вона несхитно стоїть на службі у дуряпців, і створена для того, щоб інтереси цих самих дуряпців захищати, а крадіжка пирога, як ми бачили, була практично повністю схвалена дуряпським народом. Дуряпський народ винен? Ну, це ви хильнули зайвого… Звинувачувати народ – це расизм. Йдіть полікуєтеся… Поганих народів не буває, бувають несприятливі обставини. Ну, швейцарці теж не винні, їм не випадає зберігати такий об'єкт...світового значення, яким виявився ягідний пиріг Маськіна.

Виходить, винен Бушкінь, що не зберіг-порятував, але він взагалі тут «не приший кобилі хвіст», – до нього сейф зовсім порожнім попав. Ну, практично порожнім. Так знайте, що ті крихти, які президент вимів з сейфа, не мали вже значення, тим більше, що він їх не з'їв, а тільки скуштував. А тим більше, що Бушкінь від усіх пропажу пирога приховав, а коли ніхто не знає, що об’єкт пропав, то він нібито не пропав… Розумієте? Крім того, ви уявіть собі, яка відповідальність лягла на плечі президента Сполучених Штанів? Ви могли б от так узяти і прийняти на себе таку відповідальність? Що, мовчите? Ось і мовчіть...мовчання – золото… Ви хоч на хвилинку уявіть, як їм, президентам, живеться... Одні з підвіконників пироги цуплять, інші пропажу пирогів приховують… Ось вони, тихі герої нашого часу, непомітні сірі багатирі, що творять історію прямо на наших очах…
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

МАСЬКІН НА ПРОГУЛЯНЦІ

.

Якось Маськін прочитав поему Некрасика «Кому там добре жити ще?» і замислився. А кому, цікаво, в Маськіному лісі жити добре? Маськін строго запитав себе, чи добре йому жити, і вирішив, що йому добре. Плюшевий Ведмідь теж сказав, що йому добре, тому що він вже наївся каші з варенням, а решта жителів будинку не відповіла, тому що всі були чимось зайняті. Коти солодко спали, Шушутка захопився майструванням літака зі старого валянка, Кашатка займалася дизайном, насипаючи у пляшку шар за шаром пісок, підфарбований в різні кольори. Було видно, судячи з їхніх занять, що живеться їм непогано. Політично підковані тапки Маськіна попросили дати їм подумати над відповіддю до зими, тому що все залежатиме від результатів їхньої коаліційної боротьби із зимовими чобітками Маськіна.



Маськін вирішив, що опитування жителів Маськіного дому недостатньо показове, і подзвонив хом'якові-індивідуалістові Гамлету на нову квартиру, але там відповіла якась мишка-мутантка і сказала, що хом'як просив його без потреби не турбувати, тому що він все літо ґрунтовно готується до зимової сплячки – читає німецьких філософів. Зазвичай, читання «Критики чистого розуму» Канта вводило його в стан повного ступору, терміном мінімум на три місяці. А тут йому Кант прислав нову праця – «Критику брудного безумства», яку він тепер посилено вивчає. «Ось взимку дзвоніть скільки завгодно – все одно вам ніхто не відповість – всі спати будуть», – ввічливо сказала мишка і на прощання нявкнула в трубку, але Маськін не здивувався, тому що від мутантів можна всього чекати.

Тоді Маськін вирішив відправитися на прогулянку і з'ясувати докладніше, кому в лісі добре жити. Оскільки Плюшевий Ведмідь вважав за краще гуляти, лежачи в будинку на дивані, а всі інші були зайняті, Маськін умовив піти з собою тільки свої блакитні тапки і відправився на прогулянку вздовж лісової дороги, на якій зручно примостився його затишний будинок.

Ліс дихав вранішньою прохолодою і манив своїм спокоєм. Густа травичка віддавала зеленим оксамитом, пахучі дрібненькі квіти милували око, дерева ніжно перешіптувались розкидистим гіллям, – одним словом, благодать. Ех, як же добре живеться лісовим мешканцям!


Першим на лісовій доріжці Маськіну зустрівся опецькуватий Бобер. Він волочив обгризену колоду і важко зітхав. Маськін ввічливо привітався і запитав, чи добре Бобру живеться.

Ох, і не питайте, – заохкав Бобер. Було видно, що йому доводиться несолодко. Бобер був будівельним підрядчиком, а для будівельних підрядчиків літо – гаряча пора.

А все-таки? – уточнив Маськін, тому що любив тварин, хоч і не любив будівельних підрядчиків. Маськін знав, що вони зазвичай більше руйнують, аніж будують.

Я тільки що побудував сам собі басейн, – заголосив Бобер. – Знаєте, так за день у загаті нахлюпаєшся, хочеться культурно в басейні відпочити. Вирив басейн, все по-людськи, лампочки вкрутив, воду чистеньку налив – потратив страшенні тисячі на матеріали. Тільки сів, розслабився – прилітає муха і давай мене кусати. Я їй говорю – приходь завтра в робочий час, там вже покусаєш, все одно, яким чином у робочий час страждати – сокирою розмахувати чи від мух відмахуватися, – години йдуть, а замовник погодинно платить. А тут, розумієш, сів втомлений будівельник відпочити в такий чудовий басейн, а ти кусаєшся. Недобре… А муха давай ще більше кусатися. Я вже її і так і сяк притовкти пробував – немає від неї ніякого життя. Втік я з басейну, пішов загату доробляти, тому що на робочому місці навіть мухи чомусь не кусаються.



Маськін здивувався:

Треба ж, така маленька муха, а все капіталовкладення ваше зіпсувала – яке ж це купання, коли тебе кусають?

І не кажіть, – зітхнув Бобер. – Так воно, мабуть, несправедливо в світі влаштовано, що задоволення від багатотисячної затії якась осоружна муха псує, якій красна ціна – копійка.

А ви на неї скаржитися пробували? – запитав Правий тапочок Маськіна. – Напишіть лист у Всесвітню Мухобійну Асоціацію – вам пришлють звідти термоядерну мухобійку. Говорять, дієва річ, один раз використав – не те що мухи, навіть слони ніколи більше не турбуватимуть. У мух за крилами стоять мільйони років еволюції. Он які живучі й прудкі! Так просто їм ради не даси.



За будівельними підрядчиками мільйонів років еволюції не стояло, і Бобер, потерши лоба, поскаржився:

Адже з мухами як – вони мстиві бестії. Краще з ними не зв'язуватися. Я ось цій мушці будував будинок, так вона на мене в'їлася, що я, бачте, дверний отвір зробив надто маленький, її благородіє не пролазитиме. А я говорю, задницю меншу наїдати треба було. У мене що в архітектурному плані вказане, те я і будую. Ну, а те, що архітектор каву пролив і метри з міліметрами розмазалися, – то хай вона архітектора і кусає. Я тут до чого? Думати ви мене не примусите, не для того я цю професію вибирав. Ми, будівельники, будуємо, а думати нам необов'язково.

Ага, значить у вас існували попередні стосунки з вищезгаданою мухою, – задоволено констатував Правий тапочок Маськіна. – Тоді ваш інцидент зрозумілий і подиву не викликає.

Чому це? – не на жарт обурився Бобер. – Я ж їй задля компенсації димар зробив ширший, а вона, стерво, тепер скаржиться, що її в нього видуває. Не догодиш цим мухам, то їм двері малі, то димар великий…

А ви її чоботом бити пробували? – поцікавився Лівий тапок. – Я знав одного шевця, так він незадоволених клієнтів бив чобітьми – ви знаєте, дуже допомагало. А то також пристануть – чому обидва чоботи ліві? Недолюблює народ ліве взуття, а дарма. Адже всі здебільшого встають з лівої ноги, тому ми, ліві тапочки, більше зношуємося.

Та я що тільки не пробував – не відстає муха, – поскаржився Бобер. – цілком знавісніла, покусала мене вздовж і впоперек, з тих пір, як у неї днями дах у будинку знесло. А адже я її попереджав – не чхай сильно, опори на голосне чхання не розраховані!



«Так, непросте у Бобра життя», – запечалився Маськін і пішов далі. Назустріч йому, мотиляючи рогами і невдоволено пофиркуючи, топав Лось.

Як вам живеться у лісі? Добре, сподіваюсь? – ввічливо спитав сохатого Маськін.

Та якби то! – махнув густими рогами Лось. – Все життя лосем працюю на півтори ставки.

І що, вам не подобається ваша робота? Вам, здається, це заняття підходить, адже ви, здається, даруйте, лось?

Так? І ви так думаєте. А в школі нас учили, що у всіх можливості однакові. Тому я вирішив стати метеликом. Всю юність намагався пурхати. Не виходило. Так все життя у мене і скапаралося. Нанівець пішло. Ненавиджу свою роботу, хоч роги скидай.

І Лось, невдоволено помахуючи кучерявими рогами, попрошкував далі. «Непорядок це, – подумав Маськін. – І що це їм в школах за безглузді марення викладають?»

Аж тут йому назустріч чимчикує Глухар, місцевий вчитель. Маськін його і питає:

Товаришу Глухар – чи добре вам живеться? Ви всіх повчаєте, зошити перевіряєте, двійки кому хочете ставите, лосів на кар'єру метеликів орієнтуєте. Вам, мабуть, чудово живеться?

Та де там! – затокував жалібно Глухар. – Дітки останнім часом зовсім збожеволіли, думки свої мають, дичавіють і в пампаси на перервах бігають, а звідти їх ніяк не докличешся… Раніше тільки бензин нюхали, а зараз на авіаційне паливо перейшли. Раз нюхнуть – до вечора по лісу пурхають.

Я не зовсім про це, – уточнив Маськін. – Ось Лось скаржився, що ви про якісь однакові чи рівні можливості токували-просторікували, тому йому все життя скалічили, хоч роги додолу скидай.

Та це не до мене, – завіднікувався поспішно Глухар, – який мені учені підручник спартачили, те я і викладаю. Адже у нас як: що зверху спустили – те й святе. Скажуть, що пінгвіни – тропічні птахи, – я так і вчитиму, адже не важливо, чому навчаєш, важливо, щоб ці бандити, поки ми їх в школах і університетах утримуємо, справ ніяких зовні не натворили... робочих місць не розхапали… А коли ми їх з дипломом відпускаємо – вони вже перестають бути небезпечними. По-перше, вони дуже старі на той час, щоб за справжню роботу братися, по-друге, ми їм такі закручені дипломи видаємо, що їх ніхто на роботу й не бере… Отже, не турбуйтеся, товаришу Маськін, за своє робоче місце, у вас його ніхто не відбирає завдяки моїй скромній вчительській праці.

Та я завдяки натуральному господарству живу, – знітився Маськін, – мені робочого місця не треба.

От-от, тим більше не турбуйтеся, – вдоволено підхопив Глухар. – Ми вчимо їх стільком ненатуральним речам, що вони на ваше натуральне господарство претендувати не будуть. У них в очах після закінчення навчання така гримуча суміш авіаційного палива з інтегральним численням – повна гарантія, що вашому натуральному господарству нічого не загрожує. Господарюйте натурально собі на здоров'я… Я це вам в натурі гарантую, як дипломований висококваліфікований педагог…

Маськін відправився далі шукати щасливчиків долі, а тут йому назустріч місцевий Учений Вуж повзе. Маськін його відразу запитав, для чого це він такі підручники для Глухаря пише, що лосі потім роги скидають від розчарування, що не стали метеликами.

У моєму підручнику, – відповів Учений Вуж, розтягуючи помаленьку фразу, – відображений тісний зв’язок класичного аналізу з комплексним і функціональним аналізом.

А що це ви там вказували про рівні для всіх можливості? – захвилювався Правий тапок Маськіна.

Бачте, – прогундосив Вуж, – на те й існує логічна символіка, множина, функція, дійсне число, межа, безперервність – ось на їхній основі така рівність-однаковість можливостей і визначається.

А ви взагалі упевнені, що вчитель Глухар розуміє, що ви там понаписували? – обурився Маськін.

Шановний голубчику, – зітхнув Учений Вуж, – диференціальне і інтегральне числення функцій однієї змінної не завжди однозначне. Іноді виникає потреба у диференціальному числення функцій багатьох змінних...



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка