Борис Крігер Маськін



Сторінка8/18
Дата конвертації09.04.2017
Розмір3.02 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18

Маськін з тапочками залишилися очманіло кліпати очицями, а Учений Вуж неквапно поповз далі, погордливо гойдаючи головою, – мовляв, які неуки, а ще туди ж лізуть – розмови вчені вести… Дискутувати…Патякала…Отрути на них нема зміїної…

Голосний стукіт Дятла привів нашого Маськіна до тями. Дятел був дільничним лікарем і лікував хворі дерева.

«Ну, цьому вже точне в лісі добре живеться», – вирішив Маськін і побіг розмовляти з Дятлом.

Чи добре Вам, пане Дятле, в лісі живеться? – життєрадісно запитав Маськін.

Тук-тук, – відповів Дятел, – а ви самі постукайте головою об дерево цілісінький божий день, а потім питайте, хоча я думаю, що у вас до кінця дня питалка-говорилка й відвалиться.

Але ж ви давали клятву Дятлократа, адже це благородна професія! – обурився Правий тапочок Маськіна.

А ти, стара калошо, взагалі мовчи – а то стукну куди слід, – застукав злісно Дятел.

Та ви просто стукач! – зрадів Лівий тапок. – Стукачі – це санітари суспільства! Без стукачів суспільство не могло б функціонувати. Даєш стукачів!!!

А ти, лівий шлапаку, взагалі мовчи – а то я тобі швиденько клізму з летальним результатом випишу – знатимеш тут, як гегемонію розводити.



Маськіну не припала до душі Дятлова мова, тим більше було видно, що хоч він і простий дільничний лікар, однак стукає прямісінько нагору, а з такими тільки зв’яжися – на нарах опинишся, як середньостатистична робоча одиниця побудови нового суспільства, яке у нас з дня на день почнуть будувати…

Маськін схопив обидва тапки в оберемок і побіг від гріха, тобто Дятла, подалі. Але по дорозі він натрапив на Вовка в Законі.

Чи добре вам живеться? – запитав Маськін Вовка в Законі.

Ти чаво, алямс-трафуля, на шконках ні разу... я тобі счас небо в алмазах покажу, гони декан…

Маськін злякався, що Вовк в Законі говорить на іноземній мові, але Правий тапок Маськіна, який свого часу, як і всі тапки з правим ухилом, був репресований і відгудів по повній чверть віку, перевів на нормальну мову жаргон Вовка в Законі: «Ви що, несерйозна людина, жодного разу не сиділи на нарах? Я вам все розтлумачу, женіть десятку».

Десятки у Маськіна з собою не було, і він чимдуж побіг назад до будинку, але тут натрапив на Кабана, який служив в лісі захисником правопорядку. Ну, цьому уже точно добре, вирішив Маськін і запитав Кабана:


  • Товаришу Кабан, чи добре вам у лісі живеться?

Кабан подивився на Маськіна, як на покидька, і про всяк випадок перевірив у нього документи. Лівий тапочок Кабан затримав для з'ясування особи, оскільки той здавався підозрілим. Правий тапочок теж був затриманий за неблагонадійне політичне минуле.


Маськін босоніж вже не біг, а летів додому. Вже біля самого будинку він натрапив на в’юнкого Тхора, відомого в лісі політичного діяча.

Маськін вирішив з ним не балакати, щоб той його ще чогось не навчив, за щось не настукав і за щось не затримав. Але Тхір сам звернувся до Маськіна, уявіть собі, з таким самим запитанням:

А як вам, Маськін, власне, живеться у нашому лісі? – облесливим голосом поцікавився Тхір і вишкірився на всю тхорячу фізіономію.

Зранку жилося добре, але як вийшов з дому, так уже й не знаю, як назад добратися. Надто народ у нас серйозний.

Так-так, народ у нас що треба, – прицмокнув вдоволено Тхір. – Ви ось думаєте, потрібно мати багато грошей, як у Бобра, або там Вовком у Законі бути, щоб щастя привалило? Ні-ні. Нам, тхорам, краще від усіх живеться. У нас і басейни більші, ніж у бобрів, і мухи нас не кусають, і навчаємо ми усіх усілякому маренню, як глухарі, і мудруємо, як вужі, і крадемо, як вовки в законі, і в пику всім можемо зацідити, як Кабан.



Ну, годі вже, і на тому спасибі, я вже краще якось натуральним господарством обійдуся, – відкланявся Маськін і поспішив додому.

Ти і дрімучий,

Ти і великий,

Ти і могутній,

Ти і безликий,

Батечку-Ліс!

В лісі дрімучому

Думка дрімає,

Вовком завиє,

Вужем проповзає.

Бобром огризнеться,

Застукає Дятлом,

Рогами поколе,

Мов Лось той сохатий.

Оглухне навіки

Від вчень Глухаря,

Кабанчиком хрюкне –

То й станеш СВИНЯ.

А як умудришся

Із Лісу втекти,

З Тхором не водися,

Життя бережи.

З рабства врятоване

Серденько зоряне.

Золото, золото –

Серце оновлене!

В Дружбі й Любові

(Мудрість народна)

Сила велика є,

Сила природна.

Ти і дрімучий

Ти і великий

Ти і могутній

Ти і безликий,

Батечку-Ліс!..

А тапочки повернулися тільки вранці і більше на прогулянку з Маськіним вирішили не ходити. І взагалі назовні не виходити, тому що тапки – це взуття домашнє. Також вони вирішили поступитися першістю зимовим чобіткам Маськіна – хай вони з Маськіним за все самі відповідають, а вони, тапочки, і під ліжком постоять, поки Маськін зовні валандається. Під ліжком набагато затишніше, ніж на тюремних нарах.

Так у чому мораль цієї байки-історії? А в тому, що сидіти треба вдома, від гріха подалі, а не сновигати по дрімучому лісі з провокаційними питаннями.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

МАСЬКІН І КОКА-КОЛА
Місіс Кока-Кола була дамою бальзаківського віку. Її темно-зелена скляна пляшкова фігура зберігала ще сліди модернової естетики салунів Дикого Заходу, різьблена постать з гранованою шийкою дарувала надію на зустріч із ковбоєм, котрий на своїх чотирьох уперто виповзає з питущого закладу на запорошену дорогу, припадаючи до її тверезих, як курси профілактики дорожніх подій, стіп.



Вона не була неприкрито вульгарною, як сучасні легкодоступні дволітрові пластикові пляшки, але містила в собі дещицю напою, що потопив у собі за останнє сторіччя світ, застряглого в стравоходах на півдорозі до шлунків чесних мешканців різних кінців Землі. Менше з тим, місіс Кока-Кола була достатньо знаменитою, щоби не пред’являти візитки, коли одного жаркого полудня постукала в двері дому Маськіна, щоб попросити склянку води і трішки перепочити.

Двері місіс Кока-Колі відкрив Шушутка і, зрадівши візиту такої знаменитості, напоїв її джерельною водою. (Місіс Кока-Кола сама кока-колу не пила, оскільки страждала від неї, пардон, відрижкою, явищем цілком не гідним такої пристойної дами її років і зовнішності).

Маськін, зустрівши у себе на кухні місіс Кока-Колу, що попивала холодну джерельну воду, чемно привітався і запропонував їй відпочити від полуденної спеки, полежавши в Маськіному холодильнику. Місіс Кока-Кола прихильно прийняла запрошення і проспала у холодильнику аж до п’ятигодинного чаю. Поки місіс Кока-Кола спала, в світі відбулися чудові зміни. У Росії народ знову став смакувати холодний квасом, та й інші нації повернулися до своїх стародавніх прохолодних напоїв. А то в багатьох країнах на запитання «Що ви будете пити?» давно вже з’явилася стандартна відповідь: «Колу», неначе це слово стало синонімом слова «вода». Витерши губи від своїх національних напоїв, народи Землі похопилися: «І як так вийшло, що нас присадили на цю огидну мазутно-чорну рідину, що заледве опускається в шлунок?

На жаль, прозріння виявилося короткотривалим. Місіс Кока-Кола прокинулася, вилізла з Маськіного холодильника, і світ знову, немов зомбований якоюсь інопланетною злою вищою расою, став слухняно вливати в себе цю рідину, що відрізняється від бензину, мабуть, тільки тим, що якщо її залити в бак – машина не поїде… А, вона ще й не горить, тому-то й здобула повагу серед пожежників… Ось, власне, і всі її позитивні сторони…

Місіс Кока-Кола віддячила Маськіну за гостинність і залишилася пити чай з Маськіним і всіма жителями Маськіного дому, тому що місіс Кока-Кола, як ви розумієте, пила практично все, окрім кока-коли. Так зазвичай трапляється, що швець залишається без чобіт, лікар не може себе вилікувати, пожежник – себе загасити, злодій – себе обкрасти, а міліціонер – себе посадити… у цьому і є недосконалість устрою професійного світу. Ви сперечатиметеся? Добре. Чи часто ви зустрічали зубних лікарів, які самі собі лікують зуби? Нечасто? Ну ось. Так і місіс Кока-Кола не могла себе напоїти, оскільки, хоч вона і була по шийку повна цим чудовим не засвоюваним напоєм, в себе місіс Кока-Кола не могла влити його ані крапелинки – душа не приймала.

Плюшевий Ведмідь якраз лікувався за чаєм промиванням Плюшевого Ведмедя горіховою настоянкою Маськіна і запропонував місіс Кока-Колі теж пригоститися. Місіс Кока-Кола не відмовилася і прийняла за милу душу дві-три чарочки. Потім почалася розмова.

Ви, місіс Кока-Коло, звідки родом будете? – діловито запитав Правий тапок Маськіна.



  • Взагалі я народилася 8 травня 1886 року в аптеці невеликого тоді американського міста Атланти, на задньому дворі будинку фармацевта Пембертона. Моїми батьками були тато Кокаїн і матуся – американський горішок Кола, відома як легкий запаморочливий наркотик, – почала свою розповідь місіс Кока-Кола. – До початку XX століття кокаїн був дозволений і в Америці, і в Європі. Все світське суспільство того часу його вживало. Коли кокаїн потрапив у розряд заборонених, його довелося прибрати з моєї біографії, а в середині століття з тих же причин була викреслена і матуся – екстракт горішка коли

  • Нелегка доля, – співчутливо зітхнув Правий тапочок, який відчув на собі увесь тягар розчарувань.

  • А, то ви тепер уже зовсім не та… – безпардонно скривився Лівий тапочок. – Ви тепер не маєте ані Коки, ані Коли…

Місіс Кока-Кола неприязно подивилася на Лівий тапочок Маськіна і зронила:

  • Ви що, хочете, щоб я поїла дітей кокаїном? Ви знаєте, що кожну секунду в світі випиваються 8000 склянок кока-коли? Якщо всю кока-колу, вироблену більше, ніж за сто років, розлити в пляшки, викласти в одну лінію і обвити нею Землю, то її вистачить, щоб обернути нашу планету 4334 рази. До речі, подібний ланцюжок дотягся би до Місяця 1045 разів туди і назад. Якщо всю вироблену коку-колу роздати в пляшках всім жителям планети, кожен з вас отримав би по 767 пляшок. Якби всією виробленою кока-колою заповнити басейн глибиною 180 сантиметрів, то його довжина була б 33 кілометри, а ширина сягала б майже 15 кілометрів. У такий басейн можуть одночасно увійти 512 мільйонів чоловік. Я вам не якась там пляшка з паскудною рідиною… Пляшок зі мною у багато разів більше, ніж у світі копій Біблії, Корану і Тори… Я вже не напій, я – суспільне явище, поширене не менше, аніж грип.

  • Дорога місіс Кока-Коло, – заметушився Плюшевий Ведмідь, підливаючи обуреній дамі горіхової настоянки, – ми зовсім не хотіли вас образити. Ми просто намагаємося зрозуміти, що означає явище, свідомого і добровільного вливання в себе переважною частиною людства напою об’єктивно сумнівного смаку, відвару, що спеціально має смак кокаїну і наркотичного горіха, яких у ньому насправді більше немає!

Це, чи знаєте, як недопалки лизати або порожні пачки з під сигарет нюхати, – заявив Лівий тапок Маськіна і смачно затягнувся цигарочкою. Лівий тапочок іноді дозволяв собі побалуватися димком, дуже нервуючи цим Правий тапочок, у якого був хронічний бронхіт і він частенько підкахикував.

Ви не питаєте, чому люди чинять усякі дурощі? Чого тільки люди не витворяють… – образилася не на жарт місіс Кока-Кола і підвелася. Але тут Маськін приніс з кухні величезну каструлю свого знаменитого смачного компоту, і місіс Кока-Кола вирішила затриматися, аби скуштувати скляночку-другу цього божественного напитку.

Людство по життю хворе на всю голову, – заявила місіс Кока-Кола. – Я не причина, а наслідок дурості цього світу. Ну, попили дурману, і гаразд, досить з вас, та ні, до цих пір пхають у мене всяку секретну субстанцію і споюють всіх навколо, а люди й не замислюються, що п’ють. Вони не замислюються і над серйознішими речами. Люди взагалі створені не для того, щоб замислюватися. Ось якби від мене падав мертвим кожен другий – тоді, згодна, інша справа… А те, що я упоперек горла встаю, – це справа непідсудна… Хіба мало такого, що у людей встає упоперек горла. Взагалі, я вам так скажу – якби кожна людина замислювалася хоч би на ту дещицю часу, затраченого, щоб випити скляночку зі мною, і вона, замість того, щоб вливати в себе те, що всередину йти не бажає, замислювався про себе, про своє життя, про те, що її оточує і куди вона прямує, – на Землі не було би воєн, не було би голодних, всі би ходили у чистих майках, і людство можна було б показувати на виставці, як приклад виду істот розумних… Адже справа не в тому, що люди мене п’ють і тому не думають. Можна подумати, якби вони мене не пили, вони б стали думати! Не в тому справа. Дзуськи… Уявіть собі, скільки вбивств, крадіжок і просто дурощів ми уникли за той час, коли люди зайняті тим, що спочатку мене п'ють, а потім борються з тим, щоб я не вийшла назовні!

Так, ми не подумали про це… – вибачився Лівий тапочок Маськіна і запропонував місіс Кока-Колі закурити, але вона ввічливо відмовилася, бо вела здоровий спосіб життя і не тільки не пила кока-колу, але й не палила.

Весь сенс зовсім не в тому, що люди п'ють… – задумливо сказала місіс Кока-Кола і підвелася, щоб покинути будинок Маськіна.

Оце жінка, – замріяно сказав Правий тапок Маськіна, коли місіс Кока-Кола пішла. – Якщо б її ще було можна пити, ціни б їй не було…


Компоту смачного у склянку налийте

Від спраги врятує – смакуйте і пийте!

Мадам Кока-Колу відправте додому –

Здоров’я від неї не буде нікому…

Прозорий, солодкий, вишневий, сливовий,

Суничний, чорничний, грушевий, айвовий –

Від ягід і фруктів не буде оскоми,

Живіт не болітиме, зніметься втома.

Ось так, – підвів риску Маськін, – далеко нам до сучасних смаків, – і налив собі ще компоту.



РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЯТИЙ

МАСЬКІН І МАКДОНАЛЬДС
Якось Невроз Плюшевого Ведмедя прокинувся в кошику для паперів, де він мешкав серед порваних непотрібних листів та цукеркових фантиків, і побачив надкушений бутерброд Макдональдс із добре збереженим гамбургером. Його туди викинув Шушутка, мабуть, розчарований цінним харчовим продуктом, який так рідко зустрічається в будинку Маськіна.

Невроз Плюшевого Ведмедя накинувся на Макдональдса і проковтнув його, не пережовуючи, тому що, по-перше, був дуже голодний, особливо зранку, а по-друге, думав, що Fast Food (Швидкісні Харчі) треба їсти дуже швидко, щоб не відібрали. Отже, на процес жування, що вимагає деякої задумливості, у Неврозу просто не вистачило часу.

Не дивно, що після таких поспішних ковтальних дій у Неврозу Плюшевого Ведмедя практично відразу розболілося черевце, і він гірко заплакав. Плюшевий Ведмідь любив свій Невроз і не давав його нікому ображати. Почувши звичне ридання з корзини для паперів, Плюшевий Ведмідь став з'ясовувати у Неврозу Плюшевого Ведмедя, хто ж його образив.

Невроз Плюшевого Ведмедя поскаржився на Макдональдса, а Плюшевий Ведмідь негайно доповів Маськіну, що за образа тут вчинилася. Маськін був захисником всіх ображених і об’їдених. Він володів чудовою лікарською здатністю: наприклад, об’їсться Плюшевий Ведмідь – лежить і охкає, а Маськін лагідно погладить його пальчиком по животику і пробурмоче старе знахарське замовляння:
У ворони хай болить, у сороки – пече,

Від Ведмедя мого всякий біль утече…

Піде лісом, піде яром – пошукає іншу пару,

Піде лугом, піде полем – не повернеться ніколи…

У ворони хай болить, у сороки – пече,



Від Ведмедя мого всякий біль утече…
Від цього у Плюшевого Ведмедя пукалка активізується і весь біль щезає…

Проте цей метод мав побічні ефекти. Треба сказати, що в околиці від таких радикальних лікувальних дій всі сороки і ворони давно перевелися. Хтось не витримав натиску різних захворювань і врізав дуба, гепнувшись з гілки, а хтось переселився від гріха подалі за 105-й кілометр від дому Маськіна, де замовляння Маськіна нікому не причиняли шкоди.

Лікарсько-знахарські заходи Маськіна допомогли поставити на ноги Невроз Плюшевого Ведмедя, не зважаючи на те, що Невроз Маськіна у той час гасав по всьому будинку, відкривав всі медичні книжки і журнали «На здоров'я» і вісім разів дзвонив на «швидку допомогу», яка так і не приїхала, бо виявилось, що Невроз Маськіна від хвилювання помилково весь час набирав номер місцевого зоопарку, а там відповідав слон: «Ви не туди потрапили».

Як тільки Невроз Плюшевого Ведмедя поставили на ноги, він одразу побіг і заховався назад в кошик для паперів, де негайно заснув, щоб скоріше забути неприємний інцидент з Макдональдсом.

Однак Маськін вирішив так цього не залишати і особисто відправився до містера Макдональдса скаржитися.

Містер Макдональдс був клоуном, неприємним на вигляд. Таких клоунів знімають голлівудські режисери, котрі страждають шизоїдними розладами. У нього була така зловісна усмішка, що хотілося кричати «А-А-А!!!» і притьмом утекти, гарячково озираючись, чи не женеться за тобою оцей страхолюдний клоун із сокирою.

Взагалі шизофреніки з Голівуду дуже запустили свої психічні недуги. Іноді таке знімуть – хоч одягай гамівну сорочку та ізолюй терміново від суспільства. Проте, як це не дивно, суспільство дивиться їхні марення, а потім залишає на свободі і навіть без нагляду цілковито звихнутих режисерчиків, хоча це, ви знаєте, дуже небезпечно. Голівуд – це сучасна версія раю, до якої прагне потрапити кожен представник глобалізованого суспільства. Це візуальне втілення культової американської мрії, якою марять іноземці, сурогат абсолютного щастя зі смаком солокої вати, персоніфікована гра у престиж і розкіш, від якої заслинюється середній клас та біднота. Голівуд – це сучасний міф про супер-пупер героїв та небожителів для всеїдних адептів споживацької релігії. Це набір замусолених життєйських переживань для всіх, кому власне життя стало попелясто-нецікавим, блиск мішури та фальшивих посмішок, стереотипні хепі-енди та двозначні пласкі жарти, всесвітні розрекламовані прокати почуттів, прогнозованість дешевих сценаріїв, вичавлені цибулевим соком сльози та зафарбовані кетчупом патьоки крові, безглузде витрачання свідомого життя на целофанове увічнення у райдужних смужках полімерів…  Голівуд – це сфальсифікований показухою символ піррової перемоги над нашою реальністю…  

Зайняте наше суспільство дуже…, важко викроїти час, дрімаючи уривками поміж багатогодинним спогляданням безконечних телевізійних серіалів, щоб організувати вилазку до Голівуду, відловити цього режисера-шизофреніка і відправити в психіатричну лікарню. Часом, буває, відклеїть суспільство свій розжирілий огузок від м’якенького дивана, думаєш, ось-ось зрушиться і піде урезонювати режисерчиків-маньяків – та де там, придивишся – це воно в туалет пошкандибало; дуже довго сиділо суспільство перед телевізором, ось і з'явилася нагальна потреба відлити у відомому місці все, що накопичилося. Потім думаєш собі, ну ось тепер, після туалету, суспільство ручки свої білі умиє (воно чомусь має звичку завжди каятися вголос: «Я умиваю руки!», традиція у нього така) і піде з шизофреніками розібратися, та ні, це воно на кухню за принадно-отруйною соломкою «чіпс» відправилося або за «попним кормом» – і притьмом назад, прикипить душею і тілом до екрана телевізора.

Ну, гадаєш, так довго бути не може… Кидаєшся до цього суспільства з відчайдушними криками – в'яжи їх, режисерчиків-негідників, вони ж зовсім глузд здоровий втратили... у них там таке заплутано-загудзовано, що не тільки дивитися, а й подумати про таке страшно... ненормально…а суспільство вмостилося біля телевізора і «попним кормом» безперервно хрум-хрум… Заглянеш тоді в посоловілі очі суспільства з останньою надією. А там – Боже мій! Очі суспільства геть-таки порожньо-безумні…

Отже, містер Макдональдс був клоуном голлівудського типу «а-ля фільм-жах». Маськін його відразу запитав, навіщо він всіх Швидкісними Харчами напихає. А Макдональдс давай одразу жонглювати гамбургерами і огидно реготати.

Що я вам можу сказати, мій шановний, – гиготів хижо Макдональдс. – Немає тепер часу у людей нормально поїсти: вишукано, смачно...



roast beef заслужено кривавий

І трюфель – розкіш юних літ,

Французів кухні кращий цвіт,

І Страсбурга пиріг нетлінний

Між лімбургських сирів живих,

І ананасів золотих…
не ті часи… Тепер люди ненавидять свої тіла, свою їжу, свої душі… Зараз люди носяться, мов очманілі, ковтають що-небудь, і так біжать-біжать-біжать, висолопивши язики в погоні за блискучою обгорткою карамелькового щастя, поки не попадають знесилено, як загнані скакові коні. А у вільний час вони присмокчуться до екрану телевізора і стежать за миготливими картинками – мовляв, раптом хто-небудь вискочить і вкусить. Так і проводять свої безглуздо-жалюгідні дні. А я їм гамбургерами життя скрашую-підсолоджую. Взагалі міг їжу в пілюлях продавати – і їли б за милу душу. А я, знаєте, гуманіст…людинолюб… Я традиції поважаю, розумію потребу людства в помірному консерватизмі. Називаю речі старими іменами – ланч, салат, пиріжок… Звичайно, це все вже давно не справжнє, однак традиції для мене святі. Ось і місіс Кока-Кола мені завжди допомагає. Заллє мою череводрельну страву своєю мазутно-льодяною шипучістю – і порядок.

Хіба це щастя? – похнюпив голову Маськін. – Треба до їжі відноситися з повагою, готувати її смачно, з душею, а потім неквапно сідати трапезувати і вести застільну приємну бесіду…

Якийсь ти, Маськіне, недорозвинений тип,– вишкірився злостиво Макдональдс. – Ти що, не розумієш, що вже давно наступило сьогодення, сучасність? А сучасність – це коли все старе вважається дурістю-недоумкуватістю. Зрозуміло тобі?

Так, все з вами стао зрозуміло, – зітхнув Маськін, і з горя замовив собі гамбургер, бо сильно зголоднів.

Ось так краще, – схвально закивав Макдональдс. – Не турбуйся, Маськіне, я тобі пластмасову іграшку Монстра-Понстра покладу. Тільки ти її не їси, гаразд? Вона пластмасова.

Добре, – погодився Маськін, з'їв гамбургер і відніс іграшкового Монстра- Понстра Шушутці…



А що робити? Не вставати ж Маськіну сучасності поперек дороги? А то ще, не дай Боже, переїде чимось…

.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ


МАСЬКІН І МАВПА

Раніше люди були примітивні, тому й називалися просто – примати. Вони лічили подумки, писали перами або кульковими ручками, роздивлялися непристойні картинки в глянцевих журналах і думали, що живуть цілком сучасним і просунутим життям. Яка наївність! Свята простота…


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18

Схожі:

Борис Крігер Маськін iconБорис Олійник: «Аби навчилися себе адекватно оцінювати, стали б сильнішими»
Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик...
Борис Крігер Маськін iconБорис граб
Лаврова до василіан, а потім до Перемишля до гімназії. Борис учився дуже добре І вчасно почав заробляти собі на хліб лекціями. Батько...
Борис Крігер Маськін iconВарнеке борис Васильович
Варнеке борис Васильович 06. 1874, Москва – 31. 07. 1944, Київ – магістр загальної історії
Борис Крігер Маськін iconБорис Ілліч Олійник (1935) Борис Олійник
Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені...
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання Каторжна
Розробка уроку з української літератури на тему: «Борис Грінченко, багатогранна діяльність як митця І вченого. Оповідання «Каторжна»,...
Борис Крігер Маськін iconУкраїни для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013
Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр нарис / Нац б-ка України для дітей; авт уклад. Н. В. Загайна, О....
Борис Крігер Маськін iconБорис Грінченко [Електронний ресурс] : відео // отб

Борис Крігер Маськін iconЛітературна спадщина Бориса Грінченка Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні
Борис Грінченко жив І працював у XIX столітті, але його діяльність І творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями,...
Борис Крігер Маськін iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Борис Крігер Маськін iconОбговорення законодавства 4
Борис філатов поділився з україною позитивним досвідом дніпропетровщини зі стабілізації ситуації 7


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка