Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога



Скачати 200.82 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір200.82 Kb.

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога
Методист Полтавського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

ім. М.В. Остроградського

Костенко Л.М.
В статті розглядаються чинники успіху санітарно-просвітницької роботи в школі та надається орієнтовний алгоритм ефективного використання інтерактивного методу «шести капелюхів» у навчально-виховній роботі з питань профілактики туберкульозу серед дітей та молоді.

Для класних керівників, педагогів організаторів, вчителів основ здоров’я інших зацікавлених педагогічних та медичних працівників.


Ключові слова: туберкульоз, профілактика, санітарно-просвітницька робота, здоровий спосіб життя, метод «шести капелюхів».
Серед чисельних соціальних проблем, з якими стикається сучасне українське суспільство, однією з найбільш серйозних є проблема збереження здоров'я людей перед загрозою поширення невиліковних і життєво небезпечних захворювань. Несприятливий соціальний фон, загальне погіршення умов життя, призводить до того, що навіть відносно невеликі порушення здоров'я людей породжують цілий комплекс проблем, які зачіпають суспільство. У ряду цих проблем найбільш серйозними й досі залишаються проблеми поширення інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу.

З 1995 р. в Україні оголошено епідемію туберкульозу. За офіційною статистикою в Україні щорічно вперше діагностують туберкульоз у 32 тис. осіб, кожного дня реєструють 88 нових випадків захворювання, кожної години – 4 нові випадки захворювання. Виліковуються від туберкульозу близько 60% хворих, 8% хворих переривають лікування, не розуміючи трагічних наслідків цього, 12% – помирають. Щоденно від туберкульозу помирає 20 осіб.

Серед найефективніших методів розв’язання цих проблем є санпросвітробота.

Санітарно-просвітницька робота має на меті вироблення у населення переконання в необхідності дотримання правил здорового способу життя на основі знань про причини захворювань, методах їх попередження та підтримання організму в здоровому стані.

Прикінцевою метою санітарно-просвітницької роботи є не розповсюдження інформації про предмет, а формування переконань дітей та молоді, вироблених у в результаті набутих ними знань. Ланцюжок, який проходить інформація перш ніж вона буде реалізована у вчинках конкретних осіб має наступний вигляд:

Інформація Знання Переконання Вчинки

Одним з найважливіших чинників успіху санітарно-просвітницької роботи є знання психології аудиторії, а форми і методи роботи безпосередньо залежать від конкретних колективів.

Робота з дітьми має серйозні особливості. Але, поряд з тим, правильно продуманий комплексний підхід до санітарно-просвітницької роботи серед дітей та молоді дає найбільшу ефективність у формуванні навичок здоров’я на все життя. В основі такого підходу має бути комплексність впливу санітарної просвіти на дитину. В ньому повинні брати участь чотири складових – лікар, педагог (та інший персонал закладу), батьки та, власне, діти.

На наш погляд, першим етапом завжди повинна бути робота медиків з педагогами. Метою цієї роботи є пояснення педагогічній спільноті цілей і задач санітарно-просвітницької роботи, окреслення кола заходів з її проведення, визначення часу та умов її проведення. Окремо необхідно пояснити роль педагогів у запланованій роботі, підкреслити, що від їх участі й вимогливості залежить міра успіху та ефективність профілактичної роботи. Належить, також, переконливо відповісти на всі питання педагогічного колективу, надати їм цікаві історичні факти та факти з життя, приклади з науково-популярної літератури, листівки, пам’ятки, плакати, бюлетені, медичну статистику, провести демонстрацію науково-популярних кінофільмів тощо і тоді педагоги стануть переконливими союзниками та провідниками в санітарно-просвітницькій роботі серед дітей.

Другим етапом має бути спільна робота медика і педагога з колективами дітей та їх батьків. Метою цієї роботи повинно стати надання знань про причини захворювань та формування переконань у необхідності проведення профілактичної роботи, яка попереджає виникнення захворювань.

Необхідною умовою успіху цього етапу є його направлення на емоційну сферу особистості. Для реалізації поставленої задачі необхідно враховувати деякі особливості сучасного підростаючого покоління, що виявляє високу чуттєвість до стороннього впливу, який вони часто розцінюють як тиск. Тому важливим чинником для конструктивного спілкування з дітьми та підлітками, яке б сприяло отриманню зворотного зв’язку, розвитку усвідомлення самоцінності й цінності інших людей, потреби у самопізнанні і саморозвитку, прийняття своїх особистісних властивостей, формування довірливого ставлення є робота з використанням інтерактивних технологій.

Суть інтерактивних технологій – це діалог, який заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою. Інтерактивне навчання та виховання сприяє використанню можливості одночасного виконання ролі учасника та спостерігача за однолітками. Це дозволяє дітям подивитись на себе, свою поведінку, емоції, проблеми у різних ракурсах, а також спонукає до особистісного зростання підлітків шляхом самодослідження, саморозкриття, самозмін та прагнення до саморозвитку.

Наводимо орієнтовний приклад використання методу «шести капелюхів» або «капелюхів Боно» (засновник методу – британський психолог, доктор медичних наук Едвард де Боно) в навчально-виховному процесі із старшими школярами та студентською молоддю з метою профілактики туберкульозу.

В основі методу – ідея паралельного мислення: конструктивного мислення, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.

Метод шести капелюхів – це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору.

Ми можемо навчитися оперувати різними аспектами нашого мислення по черзі. Потім зібрати ці аспекти разом і дістати «повнокольорове мислення».

За умовами гри, використовуючи інформаційні матеріали Полтавського обласного Центру здоров’я та інтернетвидань, кожен учасник зобов'язаний побувати В УСІХ капелюхах та намагатись підстроїти своє мислення згідно відповідної моделі.

Синій капелюх. (Організація процесу)

Щороку 24 березня відзначається Всесвітній день боротьби проти туберкульозу. Саме ця дата визначена в ознаменування того, що цього дня у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу — туберкульозну бацилу. Це стало першим кроком на шляху діагностування і лікування небезпечного захворювання.

Організації і країни, що борються проти туберкульозу, проводять цей День з метою привернення уваги до масштабів цієї хвороби і способів її профілактики та лікування.

Метою нашої гри є підвищення власної обізнаності про глобальну епідемію туберкульозу і консолідація зусиль молоді з профілактики та ліквідації цієї хвороби.



Білий капелюх. (Інформація. Тільки факти)

Туберкульоз – соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу. Туберкульоз передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Також розповсюдження туберкульозу може відбуватися через продукти харчування та контактно-побутовим шляхом. Факторами передачі можуть бути заражені збудником туберкульозу продукти, зокрема некип’ячене молоко, недоварене м’ясо від хворих на туберкульоз тварин. Ризик зараження виникає при недотриманні правил особистої гігієни, під час спільного користування речами і посудом хворого.

Найчастіше туберкульоз вражає легені, але захворювання може виникнути в будь-якому іншому органі.

З 1995 р. в Україні оголошено епідемію туберкульозу. За офіційною статистикою в Україні щорічно вперше діагностують туберкульоз у 32 тис. осіб, кожного дня реєструють 88 нових випадків захворювання, кожної години – 4 нові випадки захворювання. Виліковуються від туберкульозу близько 60% хворих, 8% хворих переривають лікування, не розуміючи трагічних наслідків цього, 12% - помирають. Щоденно від туберкульозу помирає 20 осіб.

Збудник туберкульозу – мікобактерія (паличка Коха – за прізвищем видатного німецького вченого Роберта Коха, який у 1882 році її відкрив). Мікобактерія відрізняється від інших мікроорганізмів надзвичайною стійкістю до впливів зовнішнього середовища. Вона стійка до дуже низьких і дуже високих температур, кислот і спиртів, але чутлива до ультрафіолетового випромінювання, від якого гине вже через 5 хвилин (пряме сонячне опромінення вбиває її за 10-20 хвилин, а розсіяне світло – за 1-1,5 місяці). Потрапляючи в грунт та стічні води, зберігає свою життєздатність до 1 року, у житлових приміщеннях 1-1,5 року. Мікобактерію руйнують хімічні сполуки, які містять хлор або фенол, альдегіди. Вони дозволяють знешкодити її за 5-10 хвилин.

До туберкульозу схильні люди з ослабленою або виснаженою імунною системою. Особливо сприйнятливі до інфекції діти. За умови ослаблення контролю з боку імунної системи, мікобактерії, які знаходяться в організмі людини у "сплячому" стані, можуть почати розмножуватися. Стрес, вживання ін’єкційних наркотиків, зловживання алкоголем, неякісне і недостатнє харчування, переохолодження, запальні захворювання дихальних шляхів чи інші захворювання, травми руйнують імунну систему, що може призвести до захворювання.

На туберкульоз часто хворіють ВІЛ-інфіковані особи, тому що ВІЛ ослаблює імунну систему і сприяє загостренню дрімаючих в організмі інфекцій. Туберкульоз є основною причиною смертності людей, інфікованих ВІЛ. Сьогодні туберкульоз піддається лікуванню, в тому числі і у людей, що живуть з ВІЛ. Успіх лікування в значній мірі залежить від своєчасності діагностики туберкульозу та дотримання протоколів лікування.

На туберкульоз можуть захворіти також особи з повноцінною імунною системою у випадку потрапляння в організм великої кількості мікобактерій туберкульозу.

Незалежно від шляхів потрапляння мікобактерій в організм людини, вони оселяються в тому органі, опірність якого до хвороби найменша. Це можуть бути легені, кістки, нирки, очі, шкіра, м’язи, печінка, мозок, сечостатеві органи тощо. Тобто розрізняють легеневі та поза легеневі форми туберкульозу. Епідеміологічну небезпеку несуть легеневі форми туберкульозу та позалегеневий туберкульоз органів дихання (бронхів, гортані) і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, оскільки захворювання передається переважно повітряно-крапельним шляхом.

На ранніх стадіях туберкульоз часто протікає без симптомів або симптоми найчастіше невиразні, захворювання перебігає під маскою грипу, бронхіту, запалення легенів.

Найхарактернішим симптомом туберкульозу легенів є кашель з виділенням мокротиння, що триває 2-3 тижні. Крім цього, спостерігаються наступні симптоми:


  • Рясне потовиділення вночі

  • Слабкість

  • Безпричинна втрата ваги

  • Температура тіла вище 37℃ без видимої причини, що триває понад тиждень.

Іноді захворювання може супроводжуватися кровохарканням, болем у грудній клітині, задишкою (легенева форма).

Найбільш інфекційно небезпечним є хворий, у якого в мокротинні виявляють кислотостійкі туберкульозні бактерії. Такий хворий потребує негайної ізоляції в протитуберкульозному диспансері та лікування.



Жовтий капелюх. (Логічний позитив. Символічне відображення оптимізму)

Про підступного ворога треба знати якнайбільше, щоб не стати його жертвою.

Туберкульоз, або сухоти, відомий із сивої давнини – відколи існує людство на Землі. Туберкульозом страждали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують люди на землі, а за археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому.

Отже, незважаючи на наявність туберкульозу з часів існування людства, захворюваність цією недугою почала зростати у міру переходу від розсіяного до кочівного способу життя і до осілості у поселеннях та містах, що було зумовлено скупченістю людей і сприятливими факторами зараження туберкульозом.

Туберкульозні ураження хребта виявлені при дослідженні останків людини періоду неоліту (близько 5000 років до н.е.). Їх знаходили у єгипетських муміях (близько 2700 років до н.е.), муміях молодого жерця у Фівах (близько 1000 років до н.е.). Так, на стінах єгипетських гробниць (2160–1335 рр. до н.е.) знайшли зображені фігурки людей зі змінами, характерними для туберкульозу хребта і кульшового суглобу.

Численні історичні документи й матеріали свідчать про повсюдне поширення туберкульозу в далекому минулому. Найдревніша знахідка, що вказує на захворювання туберкульозом людей, які населяли у віддалені часи Європу, належить Бартельсу. У 1904 р. при обстеженні знайденого поблизу Гейдельберга кістяка людини, що жила в кам’яному віці (приблизно за 5000 років до н.е.), він установив туберкульозне ураження декількох грудних хребців з утворенням горба. Подібні зміни в хребті, що супроводжувалися напливними абсцесами, а також специфічні ураження великих суглобів кінцівок зі свищами були виявлені у муміфікованих трупів єгиптян, що жили за 2000—2750 років до н.е.

Ще Гомер (750 років до н.е.) указував, що в його сучасників часто зустрічалися запальні зміни в різних органах, у тому числі в легенях. Він називав ці процеси phyma (запальне розростання). Цим терміном Гіппократ, що жив набагато пізніше (між 459 і 377 рр. до н.е.), називав легеневий туберкульоз у сьогоднішньому розумінні.

Як свідчать літописи і писемні знахідки, лікарі минулого найбільше цікавилися туберкульозом легень, який був надзвичайно широко розповсюджений, зокрема у давніх Індії, Китаї.

Перші відомості про туберкульозоподібні ураження знаходимо у Старому та Новому Завітах Біблії. У третій книзі Мойсея (Левіт), наприклад, викладений Закон про проказу (розділ ХІІІ). Ісус Христос чудодійно зцілив не одного прокаженого. Пророки Старого Завіту та Ісус Христос у Новому Завіті найчастіше зцілювали людей, хворих на лепру, яка, як відомо, спричинена Мікобактерією лепри, тобто збудником того ж роду, що спричиняє туберкульоз.

Туберкульоз впродовж тисячоліть косив і заганяв у могили щороку мільйони невинних людей – і дорослих, і дітей. Епідемія туберкульозу хвилеподібно то спалахувала, то затихала. Остання велика всесвітня епідемія була у ХІХ столітті, ще в доантибактеріальну еру, коли не було ні антибіотиків, ні інших протимікробних засобів. Тоді від туберкульозу пішла у вічність незчисленна кількість людей. Кінець другого тисячоліття ознаменував себе новим витком епідемії туберкульозу.

Починаючи від зародження медицини з часів первіснообщинного ладу й до кінця ХІХ століття ні населенню, ні лікарям не були відомі ані збудник туберкульозу, ані шляхи зараження цією недугою, не було ефективних методів лікування. Така страшенна й безвихідна ситуація стала поштовхом до вельми значних відкриттів стосовно перемоги над туберкульозом.

Так, другим революційним відкриттям після відкриття у 1882 році Робертом Кохом кислотостійку мікобактерію туберкульозу, були Х-промені. Їх описав і запатентував ще у 1877 році український вчений Іван Павлович Пулюй. За цей винахід і конструкцію вакуумної трубки (трубки Пулюя) галичанин І. Пулюй у 1881 р. одержав срібну медаль на світовій електротехнічній виставці в Парижі. Лише через 14 років після цього Х-промені відкрив німецький вчений Вільгельм Конрад Рентген, який народився в одному і тому ж 1845 році, що й І.Пулюй. Проте В.К.Рентген в своїх працях і доповідях жодного разу не згадував ні імені І.Пулюя, ні його трубки. Через таке замовчування світовий пріоритет отримав В.К.Рентген.

В 1919 році Кальмет і Герен розробили протитуберкульозну вакцину БЦЖ. Це було третє відкриття. Далі в 1944 році американський бактеріолог українського походження Ваксман отримав протитуберкульозний препарат – стрептоміцин. З 1954 року в практику ввійшли інші протитуберкульозні препарати. Останні поряд із поліпшенням добробуту народу привели до значного покращання епідеміологічної ситуації з туберкульозу у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні – в 1970–1980 роках.

Сучасна медицина володіє ефективними методами виявлення туберкульозу на ранніх стадіях (флюорографічне або рентгенологічне обстеження, мікробіологічне дослідження мокротиння, клінічний аналіз крові, тощо), туберкулинодіагностика (проба Манту) в дитячому та підлітковому віці.

Якщо у пацієнта відсутній кашель із виділенням мокротиння, але є інші симптоми, підозрілі на туберкульоз, виконується рентгенологічне обстеження.

Дослідження мокротиння є обов’язковим, оскільки іноді може бути позалегеневе туберкульозне ураження бронхів або гортані без ураження легенів.

Якщо туберкульоз виявлено на ранній стадії, по-перше, хворий не є розповсюджувачем мікобактерій туберкульозу і не може інфікувати своїх близьких. По-друге, це легка форма туберкульозу, яка добре і повністю виліковується, лікування менш тривале.

Після встановлення діагнозу "туберкульоз" необхідно одразу розпочати лікування, яке в Україні згідно з законодавством безкоштовне і триває щонайменше 6 місяців. На весь період лікування оформляється лікарняний лист, а якщо хворий не працював на момент захворювання, - надається група інвалідності на 1 рік та призначаються матеріальні виплати.

Дуже важливо, щоб хворий дотримувався етикету кашлю, щоб знизити ризик зараження оточуючих. Якщо хворий кашляє, він повинен щільно прикривати рот і ніс серветкою. Якщо хворий кашляв, не прикриваючи рота і носа, необхідно відкрити вікно і добре провітрити приміщення.

Своєчасна діагностика дозволить розпочати лікування та вилікувати хворого без негативних наслідків для здоров’я найкоротшим курсом (6 місяців) із застосуванням найменшої кількості протитуберкульозних препаратів (зазвичай 4) без побічних реакцій від їх застосування.

Захворюваність на туберкульоз у Полтавській області у 2013 році порівняно з 2012 роком зменшилась на 1% і становить 60,2 проти 60,5 на 100 тис. населення (Україна – 67,9). На 8,8% знизилась кількість рецидивів захворювання, на 17 випадків зменшилась смертність від туберкульозу.

Лікування туберкульозу в Україні забезпечується за державні кошти. Зазвичай курс протитуберкульозного лікування проходить в 2 етапи: в стаціонарних умовах протитуберкульозного диспансеру та амбулаторно. Головне в лікуванні цього захворювання – регулярний систематичний прийом протитуберкульозних препаратів під безпосереднім контролем медичних працівників.

Самолікування неприпустимо, це призведе до розвитку важко виліковних форм туберкульозу. На стадії доліковування туберкульозу симптоми захворювання відсутні, пацієнт незаразний! Після виліковування від туберкульозу пацієнт має щороку протягом 3-х років робити рентгенологічне обстеження органів грудної клітини.

Одним із головних заходів з профілактики туберкульозу є запобіжні протитуберкульозні щеплення – вакциною БЦЖ (Бацилла Кальметта — Герена или БЦЖ (Bacillus Calmette—Guérin, BCG: виготовлена із штамма ослабленої живої коров’ячої туберкульозної палички). За допомогою цієї вакцини утворюється імунітет на туберкульоз, і організм стає несприятливим до цього захворювання. Протитуберкульозне щеплення роблять немовлятам (на 5-6-й день життя у пологовому будинку) та повторне – у 7 років після отримання негативних результатів проби Манту (туберкулінова проба). Імунітет до цієї хвороби після щеплення зберігається 7-10 років, але щеплення не дає 100% захисту від захворювання. Якщо дитина, яка контактує з хворим на туберкульоз, все ж таки хворіє, то перебіг хвороби більш легкий.

Вакцинація БЦЖ з метою профілактики туберкульозу у ВІЛ-інфікованих дітей протипоказана.

Здоровий спосіб життя – протидія туберкульозу!

Туберкульоз зазвичай не вражає людей, які відповідально ставляться до свого здоров’я, приділяють увагу зміцненню імунітету та які:



  • дотримуються здорового способу життя, займаються фізичними вправами на свіжому повітрі, загартовуються;

  • не мають шкідливих звичок (не вживають алкоголь та наркотики, не курять), які послаблюють захисні сили організму;

  • повноцінно харчуються з достатньою кількістю вітамінів та мінеральних речовин;

  • мають збалансований режим праці та відпочинку;

  • дотримуються правил особистої гігієни та санітарії, температурно-повітряного режиму;

  • щорічно проходять профілактичні медичні огляди та флюорографічне обстеження.

Для дезінфекції приміщень використовуються сучасні дезінфікуючі засоби. Доцільним і простим методом знезараження є провітрювання приміщень та вивішування на сонці ковдр та речей – пряме сонячне світло вбиває мікобактерії туберкульозу впродовж 20 хвилин.

Прийнято вважати, що туберкульоз – це хвороба, яка вражає виключно представників соціально-дезадаптованих верств населення і що для таких хворих на туберкульоз властиві наступні риси: зниження працездатності, фізичної і соціальної активності, втрата інтересу до життя тощо, а складний соціальний характер більшості хворих не сприяє успішному лікуванню, що і є, зрештою, головною причиною невдач у боротьбі із туберкульозом.

Це твердження не є правдивим і справедливим повною мірою, адже історія знає надзвичайно багато прикладів, коли туберкульоз вражав відомих, талановитих, соціально активних, надзвичайно енергійних і працездатних людей. Ось далеко неповний список таких прізвищ з усього світу: письменники і поети − Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Максим Горький, Джордж Байрон, Шолом-Алейхем, Ілля Ільф, Олександр Грін, Віссаріон Бєлінський, Микола Добролюбов, Борис Грінченко, Федір Достоєвський, Антон Чехов, Роберт Стівенсон, Семен Надсон, Олексій Кольцов, Іван Нікітін, Шандор Петефі, Енн Бронте, Андре Жид, Анна Ахматова, Алан Сіллітоу, Франц Кафка, Олександр Бєляєв, Дмитро Мамін-Сибіряк, Альберто Моравіа, Фрідріх Шиллер, Олександр Купрін, Василь Гроссман; композитори і музиканти − Фредерік Шопен, НіколоПаганіні, Йозеф Гайдн, Карл фон Вебер, Ігор Стравінський, Олександр Варламов; актори − Вів’єн Лі, Сара Бернар; філософи − Бенедикт Спіноза, Альбер Камю; художник Ісаак Левітан, вчений Володимир Вернадський та багато інших.

Ці великі люди, які страждали від туберкульозу, зробили неоціненний внесок в скарбницю світової культури і розвиток сучасної цивілізації. При цьому немає сумніву, що своєї величі вони досягли якраз завдяки своїй високій працездатності, фізичній і соціальній активності.

Так, Леся Українка вела мужню боротьбу із своєю недугою. Втім, туберкульоз не зміг зламати сили Лесиного духу, адже вона встигла залишити по собі літературні шедеври справді світового значення. Хвороба виснажувала фізично та духовно. І тоді вона пише свою знамениту поезію «CONTRA SPEM SPERO!», яка стала маніфестом її боротьби із хворобою:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

І далі:


Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать,

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Хворий на туберкульоз письменник Антон Чехов вів велику громадську роботу як гласний земства, був попечителем сільського училища, будівником шкіл на свої скромні кошти, організатором і учасником боротьби із холерою.

Як пише біограф А. Чехова В. Єрмілов, хвороба (мовою оригіналу) «ворвалась в жизнь Чехова властно, неумолимо. На весь оставшийся ему срок жизни он переходит на положение тяжело больного. И весь последний период его жизни − все восемь лет − окрашен трагическим противоречием между душевным и физическим самочувствием Антона Павловича: все больше сказывался подъем в его идейном, общественном, художественном самосознании, в его чувстве жизни, в его творчестве, и все быстрее шел роковой ход болезни. У Чехова нашли верхушечный процесс в легких».

Організації неурядового сектору за сприяння засобів масової інформації повинні більше розповідати українському народові про цих людей, їх творчий шлях та мужню боротьбу із підступною хворобою в ті часи, коли вона вважалася практично невиліковною. Цим ми можемо значно вплинути на суспільну свідомість наших співвітчизників в їх ставленні до туберкульозу та до хворих на туберкульоз, а самих хворих стимулювати до лікування, одужання та повернення до здорового, повноцінного та суспільно – корисного життя.

Чорний капелюх. (Дозволяє дати волю критичним оцінкам, побоюванням і обережності)

В 90-х роках минулого століття соціально-економічна криза в країні, погіршення добробуту нашого народу, невпевненість у завтрашньому дні, стреси, незбалансоване харчування і навіть недоїдання багатьох наших співвітчизників, малі дози радіації після Чорнобильського лиха, забруднення довкілля, насамперед, повітря, води і харчових продуктів промисловими викидами, пестицидами та іншими нечистотами, погіршили імунітет у багатьох людей, й на цьому тлі відбувся спалах туберкульозу. Не незалежність України є виною зростання туберкульозу, як це хибно дезорієнтують народ деякі горе - політикани. Туберкульоз процвітає зараз у посткомуністичних країнах, а також у найбідніших країнах Африки та Азії. У незалежних індустріальних й високорозвинених країнах туберкульоз у корінного населення майже не реєструється, або зумовлений в основному ВІЛ/СНІД, або завезений туди іноземцями, що прибули на постійне місце проживання із бідних країн, найбільшою мірою із посткомуністичних.

Туберкульоз – соціальна хвороба, тому він зростає у тих країнах, де погані соціально-економічні умови, де поганий добробут народу, низька його освіченість, примітивна санітарна культура, а також кризовий соціально-економічний стан країни.

За даними Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, аналіз індикаторів ефективності лікування хворих різних категорій свідчить про неефективну організацію лікування хворих в Україні, яка включає в себе, в першу чергу, пізню діагностику, відсутність стовідсоткового контролю за прийомом ліків, відсутність санітарно-освітньої роботи з пацієнтами, високу поширеність ВІЛ та ТБ/ВІЛ інфекції, поширеність тяжких випадків у зв’язку із пізнім виявленням, низький рівень спілкування «лікар − пацієнт», відсутність стимулу до лікування у пацієнтів, що призводить до значного відсотку перерваного лікування тощо. Щорічно флюорографічними обстеженнями охоплюються ті ж самі контингенти населення. Групи ризику інколи сформовані формально. До них здебільшого включені лише ті, які легше обстежити. Із запланованих у 2008 році 29 млн. профобстежень понад 2,3 млн. осіб залишилися не охопленими профоглядами. Таким чином, формується великий прошарок населення, який не обстежується протягом 10 років і більше. Про те, що заходи з раннього виявлення туберкульозу все ще проводяться не на належному рівні, свідчать високі показники виявлення хворих на деструктивні форми туберкульозу. Питома вага деструктивних форм туберкульозу серед хворих на активний туберкульоз органів дихання становить нині близько 40,0%. В Україні досі відсутній достовірний облік показників захворюваності, поширеності та ефективності лікування туберкульозу, тривалий час не створений Реєстр хворих на туберкульоз, що унеможливлює чітке визначення їх загальної кількості та ефективний контроль за епідемією.

Така ситуація в Україні, в першу чергу, пов’язана із тривалою відсутністю необхідних для подолання епідемії соціально-економічних перетворень, погіршенням рівня життя значних прошарків населення та із вкрай незадовільним фінансуванням заходів боротьби із туберкульозом з державного та місцевих бюджетів.

Події, що відбуваються в Україні сьогодні, нажаль, не дозволяють робити оптимістичних прогнозів щодо подолання епідемії туберкульозу в найближчі роки.



Червоний капелюх. (Почуття та інтуїція)

Люди, хворі на туберкульоз, або ті, які перехворіли і успішно вилікувались, часто відчувають стигму (слово «стигма» - від грецького «знак, клеймо, татуювання, пляма» - в даному випадку має значення негативної асоціації людини з чимось непрестижним, ганебним, таким, що відштовхує) і дискримінацію по відношенню до себе. Їх засуджує оточення, знайомі та сусіди стороняться, нерідко їх звільняють з роботи, вони бояться зізнатись, що хворіють або перехворіли на туберкульоз.

Високий рівень стигми та дискримінації по відношенню до хворих на туберкульоз пов’язано з недостатньою інформованістю суспільства щодо туберкульозу та його виліковності.

Правда полягає в тому, що хворий на туберкульоз становить небезпеку для оточуючих тільки в період «відкритої» (заразної) форми туберкульозу. Якщо вчасно і правильно розпочати лікування, то протягом інтенсивної фази лікування (триває 2 місяці, зазвичай у стаціонарі) пацієнт стає незаразним, в нього зникають усі симптоми захворювання. Далі триває підтримуюча фаза лікування (4 місяці), яку проводять в амбулаторному режимі, вдома. Мікобактерія туберкульозу втрачає здатність до розмноження, і людина виліковується.

Отже, людина, яка перехворіла на туберкульоз і пройшла повний курс лікування, не являє небезпеки оточуючим. Щоб надати можливість тисячам людей, які перехворіли на туберкульоз, повернутися до нормального життя, ми повинні толерантно ставитися до таких людей. Адже їм, як і усім нам, потрібна підтримка. І не тільки близьких, а й усіх оточуючих.

«Хворі на туберкульоз – це звичайні люди. Захворіти може будь-хто, незалежно від соціального статусу, але кожен може одужати. Туберкульоз – це лише хвороба, а не вирок».



Зелений капелюх. (Креативність. Зосередження на творчості.)

Гарячо підтримуємо коаліцію громадських організацій «Зупинимо туберкульоз разом!», яка не дочекавшись протягом двох років відповіді від влади оголосила громадянську ініціативу вважати 1 серпня – день річниці смерті Лесі Українки від туберкульозу − «Національним днем вшанування пам’яті жертв туберкульозу». А також пропонуємо варіанти національного символу боротьби з туберкульозом. (Як відомо У Росії – це біла ромашка. До речі, вперше день боротьби з туберкульозом – День Білої Ромашки – був проведений у Росії в 1911 році.).



Нехай у нашій країні цим символом стане відома кожному з дитинства блакитна квітка з золотою серцевиною, ніжна і тендітна, як людське здоров’я, що однією своєю назвою нагадує про дбайливе відношення до життя – незабудка, квітка надії.

Також пропонуємо листівки з гаслами, які можна використовувати в місцях великого скупчення народу (громадському транспорті, вокзалах, поліклініках тощо): «Чисті руки – чисті легені», «Купуєш молоко і м’ясо у несанкціонованому місці? Туберкульоз чекає саме на тебе!»

«М – мама,

А – аргумент

Н – нашого протистояння

Т – туберкульозу

У – у твоїх руках!»

«Б – бережи,

Ц – цінуй

Ж – життя!»

Синій капелюх. (Організація процесу)

Отже, «Шість капелюхів» дозволили розглянути проблему туберкульозу з різних точок зору, а також ми змогли керувати своїм мисленням яскравим і захопливим засобом. В ході роботи з інформацією наше мислення ставало більш сфокусованим, конструктивним і продуктивним. Ми відчули значимість усіх компонентів роботи над завданням (проектом) – емоцій, фактів, критики, нових ідей – і включали їх у роботу в потрібний момент, уникаючи деструктивних факторів.


Література:

1. Пометун О. Інтерактивні методики та системи навчання. – Київ, 2007. – 112 с.



2. Петрухіна Т. Інформаційні матеріали Полтавського обласного Центру здоров’я. – Полтава, 2014. – 9 с.

3. Звернення всеукраїнської спілки неурядових організацій «Коаліція «Зупинимо туберкульоз разом» з нагоди Всесвітнього та Всеукраїнського дня боротьби з туберкульозом: http://www.stoptb.org.ua/index.php/novyny/140-q- q

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога icon«Неправильний» погляд на війну
Це майже 2,5 млн молодих людей, котрі потрапили на примусові роботи до Рейху. Це й неоднозначний характер взаємин представників радянського...
Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconІнший погляд на вибори: Інший погляд на вибори
...
Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconРобота соціального педагога з обдарованими дітьми та молоддю
Мета: Ознайомлення з основними напрямками роботи соціального педагога з обдарованими дітьми
Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога icon“…на півдорозі між злиднями і сонцем” А. Камю (сторінками біографії А. Камю). “…на півдорозі між злиднями і сонцем” А. Камю
Боротьба людей проти конкретного зла (боротьба європейського руху Опору проти фашизму), це книга про тих, хто не підкорився, а не...
Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconБоротьба упа-«Захід» І збройного підпілля оун на західноукраїнських землях

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconБоротьба болгарського суспільства за визнання геноциду болгар у східній фракії в 1913 році

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога icon«українська національно культурна ідентичність : джерела, сьогодення, погляд у майбутнє»

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconКнига м. Київ зміс т валентин Рибалка
Аксіологічний погляд на обдарованість І талант особистості
Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconКритерії особистісного зростання педагога

Боротьба з туберкульозом. Погляд педагога iconБоротьба між Римом та Карфагеном за панування в Західному Середземномор’ї
Друга війни; ознайомити учнів з класичними зразками військової майстерності, зокрема в справі оточення І знищення сил противника


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка