Будні районного ґебіста



Сторінка16/16
Дата конвертації15.04.2017
Розмір3.61 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ ЗА І ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Якось до рук мені потрапила книга «100 великих розвідників» московського автора, ветерана радянських органів держбезпеки Ігора Дамаскіна. Дорікати йому ніби-то й нічим, бо він намагається бути максимально (на його думку) об’єктивним.

Тут згадуються Нат Пінкертон, Мата Харі і Алан Даллас, Вільґельм Канаріс, Вальтер Шелленберґ і Рейнхард Ґелен. Не забули Брюса Локкарта з Сіднеєм Рейлі. В цьому ряду світові письменники з великим досвідом шпигунської діяльності: Даніель Дефо, Пьєр Оґюст Бомарше, Джон Ле Карре, Ґрем Ґрін і автор знаменитого «Агента 007» Ян Флемінґ.

В «100 великих…» включено менше 10 росіян, в лавах яких заслужено займають місце легендарні Микола Скоблін, Микола Кузнєцов, Конон Молодий та Зоя Рибкіна (після служби вона вже знана російська дитяча письменниця Зоя Воскресенська). До московської «культури спецслужб» також включено таких «росіян» як італієць Артур Артузов (Фраучі), латиш Ян Берзін (Петеріс), грузин Лаврентій Берія, англієць Кім Філбі, євреї Наум Ейтінґтон і Леопольд Треппер, німці Ріхард Зорґе і Рудольф Абель (Фішер). Врешті, автор книги має рацію, адже ці «неросіяни» вірою і правдою служили російському більшовизму і великій Росії.

Не забуто і Павла Судоплатова, в характеристиці якого відсутні відомості про його українство. В книзі українці взагалі згадані тільки як світова зараза чи неминуче зло, з яким чесні, освічені й цивілізовані повинні нещадно боротись. А ще автор книги змалював Судоплатова як вірного більшовика, з чим я категорично не згоден, бо його хазяїв (замовників) виведено за дужки. Адже саме там, зверху, приймаються рішення про акції і саме там повинні нести відповідальність, хоча в суспільстві і в державі не відмінено постулат про «злочин, яким є виконання злочинного наказу».

На жаль в ті часи ще не було української державності і він, Судоплатов, служив державності іншій. Спецслужби завжди працюють на державність, бо в іншому випадку чужими державами (наприклад, Росією, Польщею чи Ізраїлем) це кваліфікується як бандитизм. Генерал НКВД Судоплатов чесно воював проти українського націоналістчного підпілля, жорстоко і немилосердно карав як окремих виконавців, так і все населення краю, яке це підпілля підтримувало… Однак він, професійний розвідник, диверсант і терорист, отримавши наказ про необхідність примирення зі своїми ворогами, цей наказ виконав точно, без сумнівів і вагань. І якби його шеф, Лаврентій Берія, тоді в 1953-му, переміг Микиту Хрущова, то сьогодні ми того самого Павла Анатольєвича Судоплатова шанували б як одного з яскравих борців за українську незалежність.

Дозволю собі спробувати визначити найталановитіших і найвизначніших українців, що свого часу були причетні до організації спецслужб чи до таємної боротьби за українську незалежність або ж і проти неї. Я відібрав всього (аж !!!) тридцять чотири особи і відніс їх до різних колонок. Ясно, що це поділ умовний, дискусійний і не остаточний. Якщо хтось з читачів буде вважати, що когось віднесено не туди, або захоче щось доповнити, прошу відгукнутись.

Одне ми повинні знати: це вже історія. Наша історія. Історія становлення української державності. А це її герої, котрих ми, громадяни нової незалежної України, повинні знати, пам’ятати і шанувати. Шанувати, незважаючи на кольори партійних знамен і політичні симпатії.

Діячі національної спецслужби часів незалежної України ще повинні заслужити честь бути представленими в цьому списку. Великі зірки та генеральські лампаси ще не є підставою для мого упередженого вибору. Нинішні «лицарі плаща і кинджала», незважаючи на свій запал, результатів на ниві захисту моєї держави не досягли. Бездарна і майже безкоштовна здача ядерної зброї та шельфу острова Зміїний, кольчужний, касетний скандали, скандал навколо чорноморських маяків, отруєння Президента, відмова Україні у вступі в НАТО, ганебна і болюча газова капітуляція на їх совісті. Це провал, коли потрібну уряду інформацію розвідка не добуває. А ще більший провал, коли володіючи потрібною інформацією, керівники спецслужб не переконали урядовців в необхідності потрібних дій.

Чому таке стало можливим? Може тому, що на службу в розвідку неможливо попасти навіть з погашеною судимістю, а в її замовники – … як кажуть, "no comment".

Розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, як не одна інша професія, безпосередньо пов’язана з особистою честю, совістю і патріотизмом. І це не красиві слова, а обов’язкова умова добору виконавців і їх щоденної ратної праці.




Богдан Хмельницький (1596-1657), генеральний писар Запорізької січі, ідеолог, організатор і перший начальник таємної дипломатії Гетьманщини, пізніше гетьман України


Полковник Лаврін Капуста (бл. 1610 – 1658), посол з особливих доручень, начальник розвідки і контррозвідки в канцелярії гетьманів Богдана Хмельницького і Івана Виговського, начальник гетьманської особистої охорони
Граф Андрій Войнаровський (1680-1740), керівник військової розвідки гетьмана Івана Мазепи (1708-1709), радник гетьмана Пилипа Орлика, ідеолог та активний організатор антиросійської коаліції європейських держав
Генерал-лейтенант Франції Григорій Орлик (1702-1759), син гетьмана Пилипа Орлика, докладав ефективних зусиль до створення антиросійської коаліції держав, щоб з її допомогою утвердити незалежність України
Генерал-ад’ютант Михайло Драгомиров (1830-1905), Київський, Подільський та Волинський генерал-губернатор. З його «мовчазної згоди», а насправді за його таємної підтримки в часи дії Емського і Валуєвського указів (1875-1879) відроджувалась українська освіта та культура
Генерал-лейтенант Павло Скоропадський (1873-1945), гетьман України (1918), ініціатор створення державних інституцій: дипломатії, розвідки, контррозвідки. Організував в Берліні (1944) таємну нараду всіх українських опозиційних діячів: голови УНР в екзилі Андрія Лівицького, а також лідерів різних гілок опору Степана Бандери, Ярослава Стецька, Андрія Мельника, Тараса Бульби-Боровця
Полковник Федір Боржинський (1879-1919), філолог-сходознавець, учасник русько-японської (1904-1905), офіцер розвідки штабу Іркутського військового округу, склав першу детальну карту Монголії (1911), воював в Польщі (1915), на Кавказі (1917), консул України (резидент гетьмана) на Кубані (1918), вбитий білими «за измену России», таємно похований в Юзівці (сучасному Донецьку)
Генерал-хорунжий Олександр Кузьмінський (1884-1975), закінчив курс Військової академії ГШ руської імператорської армії, штабс-капітан (1917), штабний офіцер армії УНР (1918), нач розвідуправління ГШ ЗС УНР (1919), головноуповноважений Українського ЦК в Галичині (1921), еміграція (з 1939-го)
Полковник Микола Чеботарів (1884-1972), начальник політичного департаменту Міністерства внутрішніх справ УНР, начальник особистої охорони лідера УНР Симона Петлюри (1919-1921), еміграція (з 1939-го)
Яків Водяний (1886-1940), член партії есерів, арешт, ув’язнення, заслання (1906), еміграція в Японію та Австралію (1911-1917), організатор Вільного козацтва (1917), повстанський отаман Холодного яру (1920-1922), офіцер розвідки уряду УНР в екзилі (1927-1930), арешт НКВД у Львові (1939), страчений НКВД
Полковник Іван Литвиненко (1891-1947), служив в політичній розвідці УНР (1918-1919), керував контррозвідкою уряду УНР в екзилі (1926-1940), начальник розвідки крайового штабу УПА-Північ (1942), начальник старшинської (офіцерської) розвідшколи УПА (1942-1945), захоплений і страчений НКВД
Генерал безпеки Микола Арсенич-Березовський (1910-1947), фактичний творець військової розвідки УПА і СБ ОУН (1941-1947), ідеолог нової збройної тактики ОУН після закінчення ІІ світової війни, загинув в бою з НКВД. Діяльність СБ ОУН вивчали НКВД і гестапо, її й зараз аналізують в спецвиданнях Росії
Полковник Василь Вишиваний (Вільґельм Франц фон Ґабсбурґ) (1895-1948), учасник переговорів з боку УНР в Брест-Литовську (1918), конкурент Павла Скоропадського на посаду гетьмана України, заввідділом закордонних зв’язків ГУ розвідки ГШ армії УНР (1919-1920), голова Українського національного вільнокозацького товариства у Відні (1921-1938), співпрацював з лідером ОУН Коновальцем (1937-1938), організовував та координував український антифашистський опір в Європі з англійською розвідкою та з розвідкою французського Опору (1940-1945), захоплений контррозвідкою «Смерш» у Відні (1947), закатований в Києві, український поет
Микола Лебідь (1910-1998), перший керівник СБ ОУН (1940-1941), міністр держбезпеки в уряді Ярослава Стецька (1941), організатор протигітлерівського резистану (опору) (1941), вів переговори з польською Армією Крайовою про спільну боротьбу проти гітлерівців (1941-1944), з 1948-го керівник контррозвідки закордонних частин ОУН-Р
Капітан ҐБ (?) Богдан Сташинський (нар. 1931), агент-бойовик, ліквідатор С. Бандери (1959), здався мюнхенській поліції, на суді (1962) визнав причетність КҐБ СССР до організації низки політичних вбивств. Зараз, за деякими даними, ніби-то проживає в Києві, пенсіонер СБУ
Генерал армії Євген Марчук (нар. 1941), генерал КҐБ СССР, організатор та перший голова Служби безпеки України (СБУ), прем’єр-міністр України (1995-1996), кандидат в президенти України (1999),секретар РНБО України (1999-2003), міністр оборони (2003-2004), радник президента Ющенка (2008-2010)

Полковник Іван Ніс (бл. 1655 -1715), генеральний суддя при гетьмані Івані Мазепі, московський резидент, агент впливу, сприяв здачі гетьманської столиці Батурина військам П̴етра І (1708)


Іван Брюховецький (1623-1668), подвійний агент Москви в канцеляріях Хмельницького і Виговського, надалі запорізький кошовий і гетьман України, першим з гетьманів відвідав Москву, де підписав «московські статті» (1665) що сильно обмежували самоврядування Гетьманщини. Закінчив спробою організації антимосковського повстання, розірваний заживо козаками за запроданство Москві
Олександр Безбородько (1747-1799), дипломат, талановитий розвідник, канцлер Російської імперії, ініціатор та організатор закріпачення України (1783)
Генерал-фельдмаршал Іван Паскевич (Пасько) (1782-1856), «упокоритель» Кавказу та Польщі, організатор ефективних агентурно-оперативних заходів з дискредитації польського визвольного руху, русифікатор західноукраїнських земель
Володимир Антонов-Овсієнко (1883-1938), радянський державний діяч, організатор збройної та таємної боротьби проти УНР, надалі резидент радянської розвідки в Чехії (1924), Литві (1928), Польщі (1930), Іспанії (1936-1937)
Полковник Сергій Карин-Даниленко (1898-1985), резидент радянської розвідки (1931), замнач відділу ГУГБ НКВД СССР (1936), арешт (1937), реабілітація (1939), організатор партизанського руху на території УРСР (1941), активний учасник погрому греко-католицької церкви (1946), український письменник
Микола Глущенко (1901-1977), навчався в художній школі Шарлоттенбурґа (Німеччина) за кошти гетьманату (1918), як професійний художник мав широкі контакти серед мистецької богеми Європи, завербований радянською розвідкою як агент «Ярема» (1926), добуті ним дані про напад Німеччини на СРСР доведені до Сталіна ще 10 червня 1941 р., з 1944-го професор Київського художнього інституту
Старший сержант Олександр Лященко (1922-1998), боєць дивізійної розвідки, повний кавалер ордена Слави, на фронті з 1941-го, захищав Сталінград, визволяв Україну, Польщу, втратив ногу під Данцигом
Євген Березняк (нар. 1914), радянський військовий розвідник «майор Вихор», рятівник міста Краків. Після виконання завдання заарештований НКВД (1944), реабілітований (1965), працював в системі Міносвіти УРСР. Герой України (2003)
Полковник Олексій Деркач (1914-2012), радянський військовий контррозвідник, керував бойовими опергрупами НКВД, які забезпечували переговори лідерів антигітлерівської коаліції в Тегерані (1943), дві його спецоперації занесено до переліку 50-ти найцікавіших операцій розвідок світу
Віктор Петров (Домонтович-Бер) (1894-1969), агент НКВД-МҐБ, використовувався проти ОУНівського підпілля в окупованій Україні (1941-1943) та Німеччині (1943-1949), кавалер ордену Отечественная война І ст. (1965), доктор археології, український письменник
Генерал-лейтенант ҐБ Павло Судоплатов (1907-1996), професійний розвідник, безпосередній вбивця лідера ОУН Євгена Коновальця (1938), організатор замаху НКГБ на Гітлера (1941) та політичних «ліквідацій»: радянського опозиціонера Льва Троцького (1940), українського радянського діяча Олександра Шумського (1946), греко-католицького єпископа Теодора Ромжа (1947), командувача УПА Романа Шухевича (1950), засуджений (1953) і відбув 15 років ув’язнення, реабілітований в Росії (1992)
Генерал-лейтенант ҐБ Павло Мешик (1910-1953), замнач ГУ «Смерш» (1943), замнач радянської «ядерної програми» (1945), міністр внутрішніх справ УРСР (1953) – організатор (за завданням Берії) агентурно-оперативних заходів з примирення зі збройним підпіллям ОУН-УПА, страчений МҐБ
Підполковник Олександр Святогоров-Зорич (1913-2008), готував диверс.-розвід. групи, що закидались в тил фашистів (1941-1943), ліквідатор низки німецьких генералів (1944), підстава ОУН в Берліні (1945-1948), резидент радянської розвідки в Празі (1953-1961)
Генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко (1904-1954), організатор та перший командир спецназу ГРУ ГШ , нач. розвідуправління армії (1942), начштабу армії (1943), від імені СРСР підписував Акт про капітуляцію Японії (1945), перший іноземний розвідник, що оцінив наслідки ядерного бомбардування Хіросими і Нагасакі, заступник начальника ГРУ ГШ (1951), помер від променевої хвороби. Герой України (2007)
Генерал-лейтенант ВС Тимофій Строкач (1903-1963), начальник Українського штабу партизанського руху (1943), перший українець - міністр внутрішніх справ УРСР (1946)
Генерал-полковник Володимир Семичасний (1924-2001), секретар, перший секретар ЦК ВЛКСМ, голова КҐБ при СМ СССР (1961-1967), заст. голови уряду УРСР, голова Всесоюзного товариства «Знання»
Генерал армії Семен Цвігун (1917-1982), учитель, з 1939-го в органах НКВД, опер, нач ОО, партизанський командир (1941-45), заст., перший заст. голови КҐБ при СМ СССР, консультант фільму «Семнадцать мгновений весны», кіносценарист, письменник
Генерал-полковник ҐБ Микола Голушко (нар. 1937), останній голова КДБ УРСР, незалежність України не визнав. За його наказом знищені на місці або вивезені до Росії (1991) значні масиви (десятки тон) цінних оперативних та історичних архівів НКВД-КДБ УРСР, директор ФСБ Росії (1993-1994)

З М І С Т


СПОВІДЬ КОЛИШНЬОГО СЛУГИ САТАНИ………………………………………………..

ПЕРЕДНЄ СЛОВО……………………………………………………………………………..
ГЛИВКИЙ МЛИНЕЦЬ………………………………………………………………………….

САТАНИНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ…………………………………………………………….

ПРОФІЛАКТИКА………………………………………………………………………………

РАЙСЬКА МІСЦИНА…………………………………………………………………………

СПРАВА НА РІДНОГО КУМА……………………………………………………………….

ТОРЖЕСТВО ДЕМОКРАТІЇ …………………………………………………………………

ШПИГУНОМАНІЯ…………...………………………………………………………………..

ПІДВИЩЕННЯ ПО СЛУЖБІ…………………………………………………………………

ІНДИКИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ………………………………………………………………..

ІТАЛІЙСЬКІ КАНІКУЛИ……………………………………………………………………….

ПАРАЛЕЛЬНІ СВІТИ …………………………………………………………………………

ГОСТРІ ЗАХОДИ ……………………………………………………………………………..

ХУДОЖНИК-ВЕРХОЛАЗ…………………………………………………………………….

ПОГЛЯД З ТОГО БОКУ БАРИКАД…………………………………………………………

ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ ….……………………………………………………………..

ЯК НЕПРОСТО БУТИ РОМАНТИКОМ……………………………………………………

ПУТЧ, ПУТЧ, ПУТЧ... ………………………………………………………………………..

«ПСЕВДОНІМА СОБІ НЕ ВИБРАВ»……………….……………………………………...

ФАКТИ ВІДКРИВАЮТЬ ОЧІ……………………………………………………………………

ВИРВАНА СТОРІНКА З ПІДРУЧНИКА ІСТОРІЇ …………………………………………..

ІНКВІЗИТОРИ-ЖАНДАРМИ ЧИ ЯНИЧАРИ-ОПРИЧНИКИ-ЧЕКІСТИ?.......................

ГЕРОЙ НЕДОПИСАНОГО РОМАНУ………………………………………………………

НІ МОГИЛИ, НІ ХРЕСТА …………………………………………………………………….

СВІДЧЕННЯ ЖИТЕЛЯ СЕЛА МИКОЛАЇВКА ЗАДЕРИ ЛЕОНІДА ПАВЛОВИЧА …….

ПІДЛЯГАЄ РЕАБІЛІТАЦІЇ? ……………………………………………………………………

ПРО НЕСПРАВЖНЮ ВІЙНУ………………………………………………………………..

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ ЗА І ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ…………………...

Літературний редактор Галина Лисиця

Враження чи зауваження щодо тексту можна висловити за

E-mail: vol_ushenko@ukr.net



Богдан Хмельницький Лаврін Капуста Іван Брюховецький

(реконструкція кінообразу)

Андрій Войнаровський Олександр Безбородько Григорій Орлик



Іван Паськевич (Пасько) Михайло Драгомиров Володимир Антонов-Овсієнко



Павло Скоропадський Микола Чеботарів Федір Боржинський

(реконструкція)

Яків Водяний Сергій Карин-Даниленко Олександр Кузьмінський



Євген Березняк Віктор Петров-Домонтович Павло Судоплатов


Олександр Святогоров-Зорич Іван Литвиненко Кузьма Дерев’янко



Микола Арсенич-Березовський Павло Мешик Василь Вишиваний



Микола Глущенко Богдан Сташинський Микола Лебідь




Олексій Деркач у виконанні Тимофій Строкач Володимир Семичасний

Ігоря Костолевського (к/ф«Тегеран-43»)

Семен Цвігун Микола Голушко Євген Марчук



С И Н О П С И С

книги «Будні районного ґебіста» видавництва «Український пріоритет», 208 стор.


Автобіографічна сповідь офіцера-оперативника КҐБ з української глибинки про радянські органи державної безпеки зразка восьмидесятих-дев’яностих років минулого століття, в якій художньо описуються форми, методи, оперативні сили і заходи, що застосовувались чекістами проти власного народу для утримання його в покорі страхами і жахами невідворотного покарання, масовими чи вибірковими репресіями аж до фізичного знищенням непокірних.

Автор описує те, чому був безпосереднім свідком, про що дізнався під час навчальної чекістської підготовки, буденної агентурно-оперативної роботи, з спеціальної цілком таємної літератури чи з оповідок бувалих колег. Наголошує на безкомпромісній боротьбі «озброєного загону партії» проти українського дисидентського руху, національно-демократичної та націоналістичної опозиції останніх років перед здобуттям Україною державної незалежності.

В описаному відверто розповідає про вражаючі нестиковки дійсних фактів з їх офіційним трактуванням, про спеціально вибудовану і досі діючу систему приховування і фальсифікації історичної правди, сліди якої знаходимо в сучасних підручниках історії України.

На прикладі осіб, що були в полі зору радянської контррозвідки за часів служби в ній автора, а також на прикладі близьких і рідних, подає дещо інше трактування історії Великої війни.



Коротко показує історію створення органів державної безпеки, їх становлення та розвиток. Аналізує проти-, позазаконні та сумнівні дії розвідувальних та спеціальних служб, роль, місце, корисність і загрози цієї «пікантної роботи» в сучасному суспільстві. Окремо робить екскурс в історію саме українських національних спецслужб та відмічає історичні заслуги наших видатних земляків-українців, непересічних розвідників і контррозвідників світового рівня на службі як рідному народу, так і іншим державам.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Схожі:

Будні районного ґебіста iconТема заняття: І. Нечуй – Левицький. «Кайдашева сім’я». Будні родини Кайдашів. Проблематика твору. Мовне багатство повісті. Мета заняття
Тема заняття: І. Нечуй – Левицький. «Кайдашева сім’я». Будні родини Кайдашів. Проблематика твору. Мовне багатство повісті
Будні районного ґебіста iconМоє село у будні І у свята Пісня «Ласкаво просимо» слайд 1
Дівчина вручає хліб сільському голові, друга – коровай голові райдержадміністрації
Будні районного ґебіста iconБіографія закарпатського поета Івана Ірлявського
Неспокійні будні Івана Ірлявського. Штрихи життєвого І творчого шляху поета, публіциста, борця за Соборну Україну
Будні районного ґебіста iconРішення травня 2016 року Про звіт голови районної державної адміністрації про виконання Програми економічного і соціального розвитку Котелевського району, районного бюджету
Колоса В. П. про виконання Програми економічного І соціального розвитку Котелевського району, районного бюджету та делегованих районною...
Будні районного ґебіста iconРішення 27 березня 2017 року Київ №614/3дп/15-17 Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного В. В. до дисциплінарної відповідальності
Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного В. В. до дисциплінарної відповідальності
Будні районного ґебіста iconРішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності
Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності
Будні районного ґебіста iconПоложення про взаємодію Скадовського районного суду Херсонської області із засобами масової інформації та журналістами, затвердженого наказом №25-од від 09. 03. 2017 Пам’ятка для представників змі
Додаток 3 до Положення про взаємодію Скадовського районного суду Херсонської області із засобами масової інформації та журналістами,...
Будні районного ґебіста iconЛітературні диктанти
Остапенко Н. О., методист Яготинського районного методичного кабінету відділу освіти
Будні районного ґебіста iconРішення 24 березня 2016 року Київ №666/0/15-16 Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н. О., Мамонтової І. Ю
Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н....
Будні районного ґебіста iconРішення 17 березня 2016 року Київ №586/0/15-16 Про внесення подання Президентові України про звільнення Фролова М. О. з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за порушення присяги
Про внесення подання Президентові України про звільнення Фролова М. О. з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка