Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско



Скачати 425,22 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.07.2017
Розмір425,22 Kb.
  1   2   3



c:\users\dl_ukraine\desktop\фото юнеско\нацкомісія_юнеско.jpg


БЮЛЕТЕНЬ
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ У СПРАВАХ ЮНЕСКО








Випуск 2, 2015







ХVIІ-е засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у форматі наради керівників секторів
19 червня цього року під головуванням Першого заступника Міністра культури України, Першого заступника Голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО – керівника сектора культури та культурної спадщини І.Ліхового відбулося ХVIІ-е засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у форматі наради керівників секторів: культури та культурної спадщини; освіти; науки; природної спадщини; молодіжної політики; інформації та комунікації.

Члени Національної комісії обговорили хід виконання Плану роботи Нацкомісії на 2015 рік та рішень XVI засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, а також питання внесення змін до Плану, підготовки делегації України до участі у роботі 39-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (28 червня – 8 липня 2015 року, м. Бонн, Німеччина), тематичне наповнення другого числа інформаційного бюлетеня Нацкомісії.

Було прийнято рішення посилити контроль за виконанням заходів, включених до Плану роботи Національної комісії України у справах ЮНЕСКО на 2015 рік, та на щоквартальній основі заслуховувати інформацію членів Нацкомісії про результати роботи національних інституцій, діяльність яких пов’язана з програмними напрямами роботи Організації.

Секретаріат Національної комісії України у справах ЮНЕСКО

Колекція Дніпропетровського художнього музею

«Петриківський декоративний розпис»
Дніпропетровський художній музей було відкрито 1914 року за ініціативою членів художньої комісії Катеринославського наукового товариства як картинну галерею. Біля витоків її створення стояли суспільні діячі та меценати, зокрема, відомі катеринославські художники і педагоги – П. Окулов, А. Лукашевич, М. Моргунов, І. Горбоносов. Сьогодні музейне зібрання нараховує майже 9 тисяч експонатів: творів живопису, скульптури, графіки та предметів декоративно-прикладного мистецтва XVI-XXI ст.

Перлиною музейної колекції є твори майстрів Петриківського декоративного розпису, який вважається своєрідною мистецькою візитною карткою Придніпров’я і є яскравим свідченням високої вітчизняної художньої культури, що створювалася протягом століть наполегливою працею і талантом багатьох поколінь українців.

5 грудня 2013 р. в ході VIII-ї сесії Міжурядового комітету держав-учасниць Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, яка проходила в м. Баку (Азербайджан), український елемент - «Петриківський розпис - українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ-ХХІ ст.» було включено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства.

Колекція музею нараховує майже 1300 експонатів кінця ХІХ – початку ХХІ ст. і репрезентує творчість 106 авторів. Унікальними в музейній збірці є розписні скрині кінця ХIХ ст. та рушники початку ХХ ст., що походять із села Петриківки, а також придніпровські парні ікони середини ХVIII ст. пензля невідомого маляра.

Петриківський розпис є унікальним проявом народного декоративного мистецтва, що сформувалося протягом ХІХ-ХХ століть як мистецтво розпису хат.
c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zodb.tmp\01. петриківський розпис. інтер’єр хати. (фото — пікуш а.а.).jpg
Стінопис був поширений як в інтер’єрі (насамперед, розпис комина печі), так і в екстер’єрі (хата, клуня, льох), що утворювало єдиний декоративний ансамбль садиби. На початку XX ст. саме Петриківка стає центром створення «мальовок» — малюнків на тонкому папері, що виконувалися дешевими аніліновими фарбами — «манійками». «Мальовки» користувалися великим попитом і досить швидко поширилися далеко за межі села. Ці паперові прикраси — стрічки-фризи, вазони-букети, гілочки з квітами — наклеювали на стіни, дотримуючись старої структури оздоблення селянської архітектури.

Поступово серед селян виділилася група напівпрофесійних майстрів, які розписували не лише інтер’єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, побутові предмети, посуд, іграшки. В середині ХХ ст. майстри опанували техніку підлакового розпису по дереву. Дерево, як новий матеріал, почало входити в арсенал петриківських майстрів протягом ХХ ст., розширюючи їхні творчі можливості.

В основі петриківського розпису лежить образне осмислення світу рідної природи, краси української землі. Характерною рисою розпису є його рослинний, переважно квітковий орнамент. Він ґрунтується на уважному вивченні реальних форм місцевої флори і створенні на підставі цього фантастичних, не існуючих у природі квітів («лучка», «кучерявки»). Широке застосування мають мотиви садових (жоржини, айстри, троянди) і лугових (ромени, волошки) квітів, ягід полуниці та винограду. Класичними елементами розпису є калина, звичні польові та цілком фантастичні квіти, різні ягоди, фрукти, овочі, птахи, тварини.

Унікальними є зображення листя, що називають «папороттю», бутонів, а також так званого пір’ястого ажурного листя.

Незвичайною рисою розпису є те, що весь малюнок має площинне зображення. При цьому лінії стебел і гілок не перетинаються між собою, а багато елементів мають силуетне зображення. Фігури птахів, тварин, людей виписані здебільшого контурно. При цьому тварин малюють у профіль, а квіти – анфас.

Усі петриківські майстри малюють без попередньо наміченого контуру, не користуючись жодним вимірювальним інструментом. Віртуозність виконання досягається писанням за допомогою тоненького пензлика з котячої вовни. Окрім пензля застосовують стебла чи щіпочки. Ягоди і деякі квіти малюють просто пальцем. Петриківські майстри за традицією застосовують для розпису яєчну темперу, гуаш, олійні фарби на ґрунті.

Характерним є контрастне поєднання основних і додаткових кольорів спектра, де переважають червоні та зелені відтінки.

Композиційні схеми малюнків відзначаються статичністю, ритмічною урівноваженістю усіх елементів. Проте сюжети не схожі між собою й підкреслюють неповторність індивідуальності майстра, його художній почерк.

Значну роль у формуванні стилістичних особливостей розпису відіграло географічне розташування Петриківки з її рослинністю та природним ландшафтом.

Історія створення музейної колекції петриківського розпису сягає 1940 року. Вона включає твори як славнозвісних «малювальниць» Тетяни Пати (1884-1976), Надії Білокінь (1894-1981), Орини Пилипенко (1893-1979), так і творчої молоді 2000-х років.


c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zoe0.tmp\02. пата тетяна якимівна (1884 – 1976). павичі. 1949. папір, темпера. (фото — шпак о.о.).jpg

c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zoe1.tmp\03. білоконь надія аврамівна (1894 – 1981). весільний поїзд. 1979. папір, темпера. (фото — золотарьов в.і.).jpg
Сьогодні Дніпропетровський художній музей по праву пишається кращими зразками петриківського мистецтва. Зокрема, персональна збірка творів заслуженого майстра народної творчості УРСР Надіі Білокінь нараховує 100 декоративних панно різних років. Не менш цікавими є твори Параски Павленко (1881 - 1983) та учнів Тетяни Пати: Надії Шулик, Марфи Тимченко, Віри Клименко-Жукової, Пелагії Глущенко – відомих майстринь середини ХХ століття.

c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zoe5.tmp\05. павленко прасковія миколаївна (1881 - 1983). птахи. 1960-ті рр. папір, темпера. (фото — золотарьов в.і.).jpg
Послідовною у збагаченні петриківських традицій розпису та новаторською по духу й широті інтересів є творчість Федора Панка (1924-2007) та Василя Соколенка (1922 р.н.) – вихованців Тетяни Пати, які заявили про себе у 1970-1980-ті рр. минулого століття. Обидва майстри збагатили стародавні принципи орнаменту варіаціями з нових квіткових і рослинних мотивів.
c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zoe9.tmp\06.панко федор саввич. 1924. петух и кукушка. 1965 .jpg
c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zof1.tmp\07.соколенко василь іванович. 1922. птах. 1975.jpg

Значна кількість робіт у музейній збірці належить авторству петриківських майстрів середнього покоління: Андрію Пікушу (1950), Людмилі Горбулі (1951), Валентині Міленко (1957), Валентині Декі (1957), Наталці Рибак (1958), Валентині Панко (1960), Марії Стативі (1962), Тетяні Гаркавій (1963), Марії Яненко (1963). Їх творчий доробок не лише стимулював роботу промислу, але й дав поштовх постійному пошукові нових композиційних та кольорових рішень. Їхні ідеї особливо помітні в орнаментальному розписі декоративних панно на папері, які широко та різноманітно представлені у музейному зібранні – 1038 примірників. Саме цей комплекс експонатів за кількістю та якістю становить основну частину колекції.


c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zof4.tmp\08.ваза горобина тетяна гарькава дерево, гуаш, підлаковий розпис_2..jpg

c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zof6.tmp\10.пикуш андрей андреевич. 1950 г.р.помидоры и перчик. 1980.jpg
Музейна колекція дає уявлення про розмаїття матеріалів (пап’є-маше, пресована тирса, пластмаса, метал, дерево, скло, порцеляна, фаянс, папір), які використовувалися художниками Петриківки у різний час на фабриці «Дружба», у експериментальній творчій майстерні Ф. Панка та Центрі народного мистецтва «Петриківка».

Цілий арсенал художніх образів петриківського розпису втілено у різноманітних за призначенням предметах з колекції музею: шкатулках, декоративних вазах, тарелях, ложках, цукерницях, пляшках, стопках, кухонних дошках, дитячих іграшках (свищики, дзиґи), порцелянових виробах, жіночих прикрасах (кулони, брошки), а також писанках, бандурах, скринях.


c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zof8.tmp\11. сучасні вироби декоративного петриківського розпису. (фото — пікуш а.а.).jpg
У музейній колекції зберігаються вироби цілих творчих династій, де майстерність та таємниці розпису передаються від покоління до покоління. Таких родин у Петриківці чимало: Панки, Соколенки, Пікуші, Чернуські, Стативи, Склярі, Деки.
c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zofb.tmp\12. статива марія іллівна. (1962 р. н.). блакитний птах. 1983. папір, темпера. (фото — золотарьов в.і.).jpg
c:\documents and settings\me\local settings\temp\7zo11c.tmp\13.чернусский анатолий алексеевич. 1947. букет.jpg
Експонатами, що тісно пов’язані з художніми традиціями петриківського розпису, є парні ікони «Христос-Вседержитель» та «Богородиця з немовлям», написані невідомим українським малярем середини ХVIII ст.

Образ Христа - мужній, величний, сповнений надзвичайної гідності й, водночас, ласкавий, привітний, співчутливий. Ясночоле обличчя огортає м’яке сяйво характерного німбу – символу святості, воно поступово переходить у соковито-зелене тло ікони.


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\ob9z5p93\.ptmp699116\новая папка\шапаренко, хупава колекція дхм\15. ікона христос-вседержитель середина хvііі ст.jpg
Образ Богоматері створено із щедрою мальовничою декоративністю.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\ob9z5p93\.ptmp699116\новая папка\шапаренко, хупава колекція дхм\14. ікона. богоматір з немовлям. середина xviii ст. невідомий автор. (фото — золотарьов в.і.).jpg
Такі парні ікони називалися «благословенними». Ними батьки благословляли молодят до вінця, на шлюб. Звідси їхня особливо задушевна, сердечна краса.

Їх можна було зустріти не лише у храмі, але й у кожному «божничку», що прикрашав червоний кут і козацького куреня, і хати. Немов весняний луг, рясніє квітами мафорій – одяг Богоматері та білий хітон – одяг Христа, повитий зеленим плащем-гіматієм. Цей візерунок нагадує петриківський декоративний розпис білої хатньої стіни.

Зібрання петриківського розпису Дніпропетровського художнього музею дає нам чудову нагоду познайомитися зі справжніми естетичними смаками українців Подніпров’я, стильовим і технічним розмаїттям та традиціями мистецтва декоративного розпису, які бережно зберігалися через покоління майстрів і сьогодні є невичерпним джерелом творчої наснаги для молодих художників.
Тетяна Шапаренко,

Директор Дніпропетровського

художнього музею

Тетяна Хупава,

головний зберігач Дніпропетровського

художнього музею

Книжковий шедевр
про золотий вік української гравюри

14 травня ц.р. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ) та Видавничий дім «Академперіодика» презентували науковий каталог «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII–XIX ст. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». Каталог був укладений фахівцями відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ та підготовлений до друку редакційним колективом Видавничого дому «Академперіодика».
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\d6g4v8kk\1.jpg
Науковий каталог «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII–XIX ст. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського»
За роки своєї діяльності НБУВ зібрала чимало рідкісних пам’яток світової і національної культури. Серед них – металеві гравірувальні дошки-кліше українських друкарень XVII – першої половини ХІХ століть, які є надзвичайно цінними для наукових досліджень з історії граверства та книжкової справи в Україні. Презентований каталог - перше наукове видання, що розкриває зміст унікальної колекції НБУВ, яка нараховує 329 артефактів, серед яких кліше гравюр, виконаних українськими та закордонними граверами.

Справжньою перлиною в науковому і видавничому сенсі назвав каталог генеральний директор НБУВ, член-кореспондент НАН України Володимир Попик. Він підкреслив, що «у тому, що ця книжка народилася та увійшла в інформаційний простір, величезна заслуга її авторів, які провели наукову атрибуцію досліджуваних артефактів. Проте не менше зусиль доклали й фахівці Видавничого дому "Академперіодика"»


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\d6g4v8kk\2.jpg
Вступне слово генерального директора НБУВ члена-кореспондента НАН України Володимира Попика (перший ліворуч).
Один з авторів наукового каталогу – завідувач відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ, канд. мистецтвознавства Гліб Юхимець – зауважив, що ця книга є результатом більш ніж десятирічної напруженої дослідницької праці. Він також подякував тим ученим, які у різні часи досліджували українську гравюру та українське мистецтво й чиї праці стали потужним підґрунтям у роботі над науковим каталогом. Це, зокрема, Павло Попов, Яким Запаско, Володимир Стасенко, Григорій Логвин, Володимир Січинський, Петро Курений, Ярослав Ісаєвич, Павло Жолтовський, Дмитро Степовик і багато інших.

Під час роботи над каталогом було здійснено наукову атрибуцію досліджуваних артефактів, в ході якої у більшості випадків встановлено авторство і дату виконання, розкрито тематику і сюжети, прізвища зображених осіб, назви архітектурних споруд, розшифровано написи тощо, здійснено розгорнутий науково-аналітичний опис кожного артефакту, який максимально враховує основні та допоміжні елементи і передбачає, крім детального опису основного зображення, обов‘язкове наведення всіх підписів, написів на лицевому боці і на звороті кожної дошки.

«Золота книга про мідні дошки», — так охарактеризував видання «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII–XIX ст. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» радник Президії НАН України, почесний директор НБУВ академік НАН України Олексій Онищенко. «Золота вона в багатьох значеннях: і в багатстві змісту, і у великій інформативності, і в прекрасному художньому оформленні», – наголосив акад. Онищенко.

Упевненість у тому, що українські гравюри, вміщені в науковому каталозі, мають європоцентричний характер і можуть гідно представляти Україну в світі, висловив науковий консультант і автор передмови до видання, д-р мистецтвознавства, д-р філософських наук, д-р богословських наук, професор, академік Академії вищої школи Дмитро Степовик. «Довголітній період несприятливих умов розвитку української культури призвів до розсіяння по всьому світу пам’яток нашого мистецтва... Настає час збирати – і є у нас збирачі, які познаходять усе по найдальших теренах, щоб збудувати новий дім нашої духовності», – наголосив Дмитро Степовик. Взірцем таких збирачів, на думку академіка, є автори презентованого наукового каталогу.

Директор Інституту книгознавства НБУВ, д-р іст. наук, професор Галина Ковальчук привітала своїх колег із виходом у світ довгоочікуваного наукового каталогу і підкреслила, що пишається тим, що саме це видання стало першим в історії видавничої діяльності Інституту книгознавства НБУВ. Присутні на презентації дослідники української культури, мистецтвознавці, історики, працівники музеїв, бібліотек та шанувальники мистецтва зійшлися на думці, що це видання – честь не лише для Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського й українського мистецтва. Багато європейських бібліотек і мистецьких установ матимуть за честь отримати таку книгу до своїх колекцій.

Ознайомитися з науковим каталогом «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII–XIX ст. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» можна буде найближчим часом у НБУВ і провідних бібліотеках України.


Валентина Здановська,

прес-служба НБУВ

Фото: Кирило Леванюк


«Майстерня міста» у Львові:

Простір для ідей
З 2012 року спільний українсько-німецький проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини м. Львова», що втілюється Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ GmbH, організовує «Майстерню міста». Основними цілями цього урбаністично-культурного проекту є залучення мешканців до процесу оновлення і розвитку міста, збереження культурної спадщини, усвідомлення та активне використання міського простору, поліпшення громадського простору, підвищення рівня свідомості та інформування мешканців щодо міських ініціатив та проектів, створення дієвої платформи та генерування ідей для розвитку міста, сприяння розвитку занедбаних районів міста, а також поширення цього досвіду на інші міста України. Всі заходи в рамках «Майстерні міста» мають відкритий формат, а проведення їх у громадському просторі допомагає залучити широку аудиторію та сприяє спілкуванню різних вікових та соціальних груп: дітей, молоді, старшого покоління, мешканців середмістя та периферійних районів, туристів, людей з особливими потребами тощо.

За три роки «Майстерня міста» стала дієвою платформою для співпраці громадських організацій, ініціатив, міської ради, мешканців, а також митців, ремісників та інших небайдужих до свого міста. Проведення цього урбаністично-культурного заходу дає змогу не тільки залучити мешканців до процесів оновлення та розвитку міста, а й врахувати їхні інтереси, думки і потреби.

Що ж собою являє сама «Майстерня»? Це відкритий дерев’яний павільйон, який щороку в червні встановлюється на одній із міських площ. У цьому павільйоні (або неподалік) відбуваються презентації, виставки, кіноперегляди, практичні майстер-класи на міську тематику. Тут, за участі мешканців, відбувається процес генерування нових ідей щодо майбутнього розвитку, збереження і оновлення культурної спадщини міста.

Вперше «Майстерня» відбулася у 2012 році на площі Ринок біля міської Ратуші, в самому серці Ансамблю історичного центру Львова, що включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0002.jpg

Львівські майстри – ковалі, реставратори каменю та дерева, під керівництвом німецьких експертів просто неба реставрували ковані огорожі історичного балкону, кам’яних консолей та цінної столярки вікон. Поруч наймолодші мешканці Львова малювали місто і його життя, таким, яким воно є для них, або яким могло б стати.

Представники управлінь міської ради надавали мешканцям ґрунтовні консультації з різних питань. Дискусії, стукіт професійного інструменту реставраторів, практичні семінари, безліч культурних і соціальних заходів змінювали один одного протягом всього періоду роботи «Майстерні».
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0003.jpg

c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0005.jpg
Концепція «Майстерні» щороку змінювалась та пристосовувалась до потреб мешканців. 2013 року родзинкою «Майстерні» стало залучення громадських ініціатив.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0006.jpg
Було також організовано навчальні презентації для мешканців, зокрема, на тему «Чого не можна робити у центральній частині міста Львова?» та представлено Довідник облаштування міста – практичний посібник щодо правил проведення ремонтно-реставраційних робіт в історичних будівлях.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0007.jpg
Діяла також «Дитяча Майстерня», у рамках якої діти взяли участь в оновленні міста у рамках проекту «Місто і його райони: Центр, Збоїща, Підзамче, Сихів, Левандівка». Значне зацікавлення юних мешканців Львова викликали майстер-клас «Міські ремесла – разом творити краще» та креативна майстерня «Площі і ми».

Спільні заходи, проведені разом з мешканцями, відкрили новий підхід до планування та співпраці у рамках збереження і оновлення культурної спадщини Львова.


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0008.jpg
Порівняно з 2013 роком, кількість громадських організацій та мешканців міста, які взяли участь у «Майстерні міста» 2014 року, значно зросла. До заходів активно долучилися управління міськради, які презентували мешканцям свою роботу і разом з ними обговорювали проблемні питання. «Майстерня» також змінила своє розташування, перебравшись до колишнього Єзуїтського городка.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0009.jpg
Для ознайомлення з об’єктом всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО – Ансамблем історичного центру Львова та популяризацією історичних пам’яток міста управління охорони історичного середовища міськради організувало для мешканців пішохідний та вело-квести. Завданням їх учасників було знайти і впізнати на фасадах пам’яток культурної спадщини різні декоративні елементи та скульптури.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0010.jpg
Чи не вперше львів’яни, шляхом голосування, взяли участь у виборі об’єкта для першочергової реставрації у рамках проекту «Шедеври архітектури Львова, що можуть зникнути протягом наступних 10 років». Переможцем стала скульптура, розташована на проспекті Свободи, 15, яка по праву є окрасою Львова.
c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0012.jpg

З метою ознайомлення мешканців та гостей міста з історією першого міського парку Львова було організовано виставку світлин, екскурсії парком і його околицями, а також історичною будівлею колишнього Галицького сейму (університет ім. І.Франка).


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0013.jpg
За підсумками роботи «Майстерні міста» в її роботі взяли участь 25 громадських ініціатив та мистецьких формацій, які за три тижні провели майже 100 різноманітних акцій, серед яких – численні майстер-класи, семінари, відкриті дискусії, кінопокази, концерти, виставки тощо. Тематично всі заходи можна поділити на чотири групи, а саме: розвиток та збереження міста, рівність та ідентичність, усвідомлення міського простору та популяризація велосипедного руху.

Особливістю «Майстерні міста» 2014 року стала участь в її роботі іноземних експертів та громадських ініціатив. Зокрема, варшавська організація «Е» поділилася багаторічним досвідом роботи з громадами в різних містах Польщі, а лекторка Крістіна Монзер розповіла про реалізацію урбаністичних та екологічних проектів у США.

Експерт Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) Крістоф Юнґганс провів майстер-клас з виготовлення та обробки екологічних покриттів дерев'яних поверхонь. Відвідувачі мали змогу побачити, як відбувається реставрація старих балясин та пошкоджених вітражів.

У рамках «Майстерні» було організовано воркшоп щодо відновлення площі Митної. Встановлення на площі лавок-лежаків та освітлення простору за допомогою свічок у вечірній час стали першими проектами тактичного урбанізму у місті і показали, як, маючи мінімальні ресурси, можна подолати шлях від ідеї до реалізації, згуртувати мешканців теплою невимушеною атмосферою.

Актуальною також залишалася тематика популяризації велосипедного руху. Під час проведення «Майстерні» діяв безкоштовний прокат велосипедів, відбувалися покази короткометражних фільмів просто неба на урбаністичну тематику.

Мистецька формація «ВІЗ АРТ» зібрала близько двохсот глядачів на перегляд короткометражних фільмів про архітектуру, де учасники, крутячи педалі велосипедів, генерували енергію, необхідну для кінопоказу.

Відбулося тестування настільної пізнавально-розважальної гри про Львів «Leopolis 1527: відродження з попелу». ЛММГО «Мистецька майстерня» Драбина» організувала паркову дискусію «Ціна культури». Центр міської історії Центрально-Східної Європи презентував інтерактивний проект «Голоси міста». Усі зацікавлені мали змогу щодня отримувати інформацію про проекти оновлення Львова та можливості реставрації.

Як проходила «Майстерня міста – 2015»? З 5 по 21 червня до участі у заходах, що відбувалися на площі Святого Теодора, вперше долучилися громадські організації та ініціативи з Києва, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Бучача та інших міст України.

Місце, де відбувалися заходи, розташоване в районі Підзамче, древній частині міста, яка входить до Ансамблю історичного центру Львова. В рамках «Майстерні» для опрацювання збереження і відновлення площі було організовано практичний семінар.

З метою ознайомлення з об’єктами культурної спадщини Ансамблю історичного центру Львова, зокрема його складової частини – Підзамче, Управління охорони історичного середовища Львівської міськради організувало пішохідні квести «Стежками Підзамче». У нагороду переможці мали змогу безкоштовно повечеряти у затишній міській кав’ярні або стати власниками зручних дорожніх рюкзаків.


c:\documents and settings\me\local settings\temporary internet files\content.ie5\xhbaclnd\0014.jpg
У рамках «Майстерні» Управління охорони історичного середовища Львівської міськради оголосило конкурс на кращий соціальний плакат на тему "Збереження культурної спадщини міста Львова". Плакати переможців були розміщені на центральних сіті-лайтах міста.

Громадські ініціативи зі Львова та Харкова разом з Львівською міською радою провели воркшоп щодо майбутнього відновлення площі Святого Теодора. Мешканці Підзамче зібралися разом з організаторами заходу, щоб обговорити вже реалізовані проекти з впорядкування двориків будинків і подискутувати про заплановані.

Таким чином вже четвертий рік поспіль «Майстерня міста» стала осередком, де відбувалося народження нових ідей та було започатковано нові проекти розвитку міської культури. Невимушена атмосфера спілкування міської влади з мешканцями дає змогу почути думку львів’ян, отримати їх підтримку під час реалізації проектів з розбудови міста.

Більше інформації про «Майстерню міста» можна отримати на інтернет-сторінці спільного українсько-німецького проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» за посиланням http://www.urban-project.lviv.ua/ua/gtz-projects/robota-zgromadskistyu/documenty-gtz Facebook-сторінці проекту http://facebook.com/urbanprojectlviv та Facebook-сторінці «Майстерні» https://www.facebook.com/maisterniamista.




Біосферний резерват «Розточчя» та перспективи транскордонного співробітництва
Українська частина біосферного резервату «Розточчя» включає території Яворівського та Жовківського районів Львівщини і охоплює більшу частину унікального за своїми природничими та історико-культурними особливостями природного регіону Розточчя.
http://geology.lnu.edu.ua/phis_geo/fourman/lviv-region/roztochja.gif

Цей регіон увібрав у себе риси Карпат, Полісся і Поділля. Звідси беруть початок низка річок басейнів Чорного та Балтійського морів. В регіоні Розточчя ростуть унікальні сосново-букові ліси, зустрічається багато видів рослин і тварин, які включені до Червоної книги України та Європейського червоного списку.


http://www.naturalist.if.ua/wp-content/recreation_blog_ru.jpg
Рішення про надання природному заповіднику «Розточчя» статусу біосферного резервату ЮНЕСКО було прийняте під час 23-ї сесії Міжнародної координаційної ради програми «Людина і Біосфера», що пройшла 27 червня – 1 липня 2011 року у Дрездені (Німеччина).

Біосферний резерват «Розточчя» — це територіальний комплекс, який охоплює п’ять природоохоронних об’єктів: природний заповідник «Розточчя» площею 2084,5 га, Яворівський національний природний парк площею 7108 га, регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя» площею 19103 га, орнітологічний заказник «Янівські чаплі» площею 16 га та заповідне урочище «Немирів» площею 276 га, а також інші території Яворівського і Жовківського районів площею 45828 га, що не належать до природно-заповідного фонду України. Загальна площа біосферного резервату «Розточчя» становить 74416 га. У структурі резервату передбачено зонування: це заповідні ядра, площа яких становить 3314,6 га, буферна зона площею 10874,2 га і транзитна зона 60227,2 га.

Розточчя — це транскордонний регіон, тому створення міжнародного біосферного резервату як об’єкта розвитку прикордонного і міжнародного співробітництва в галузі охорони природи та моделі території сталого розвитку є оптимальним шляхом вирішення проблем збереження самобутніх екосистем регіону.

Ідея створення українсько-польського резервату «Розточчя» неодноразово порушувалася в наукових колах України і Польщі ще з кінця 90-х років. Натхненником та автором обґрунтування і програми його створення є професор, доктор біологічних наук, заслужений природоохоронець України С.М.Стойко.

У процесі створення біосферного резервату основний акцент було зроблено на гармонізації відносин між природою і людиною з урахуванням потреб суспільства в економічному, культурному і духовному розвитку. Таким чином було закладено міцний фундамент для економічного й соціального розвитку регіону на основі традиційного невиснажливого природокористування. А це, зокрема, передбачає не лише розвиток екологічно чистого виробництва, але й розбудову соціальної інфраструктури населених пунктів, сільського та екологічного туризму, сфери послуг без шкоди для природи.
результат пошуку зображень за запитом
8 жовтня 2004 року було підписано Меморандум про співпрацю між Львівською державною адміністрацією та Люблінським і Підкарпатським воєводствами (Республіка Польща), в якому сторони взяли на себе зобов’язання вжити необхідних заходів для створення українсько-польського біосферного резервату. На виконання закріплених в меморандумі домовленостей відбулася низка конференцій, семінарів, робочих нарад, учасники яких всебічно обговорили питання, пов’язані з перспективами створення та діяльності цього об’єкта.

Науковці Львівського національного університету ім. І.Франка оновили картографічні дані, а спеціалісти природоохоронних установ – загальну інформацію, необхідну для підготовки номінаційої форми. Було створено Координаційну раду міжнародного біосферного резервату «Розточчя» з числа представників владних структур, керівників природоохоронних установ, науковців, громадських діячів обох країн.

Наприкінці 2014 року польська сторона подала до національної комісії програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» підготовлену номінаційну форму щодо створення біосферного резервату по своїй частині.

Протягом 2015 року на території Польщі має відбутися низка семінарів, нарад, конференцій за участі українських представників, де активно обговорюватимуться питання перспектив міжнародного співробітництва в межах транскордонного біосферного резервату «Розточчя».

З метою ознайомлення польських представників з умовами функціонування біосферного резервату була організована ознайомча поїздка представників сільських громад, природоохоронних та наукових установ Республіки Польща до його української частини.

Цій же меті був присвячений великий велопробіг у червні 2015 року за участі більше ніж 150 представників обох країн міжнародним велосипедним маршрутом, що проходить територією Розточчя - «Краснік – Звєжинець – Гребенне – Львів». Наразі ведеться підготовча робота щодо організації поїздки українсько-польської делегації для ознайомлення з європейським досвідом організації і управління біосферними резерватами до однієї з провідних держав ЄС.

Створення біосферного резервату «Розточчя» позитивно вплинуло на розширення торгівельно-економічного і культурного співробітництва між Жовківським і Яворівським районами України та прикордонними регіонами Польщі. Цьому сприяє розробка у прикордонних районах спільних економічних, екологічних та соціальних програм, націлених на розширення і поліпшення зовнішньоекономічної діяльності та налагодження добросусідських відносин. Одним з прикладів такої співпраці є започаткування проекту між Яворівським національним природним парком та Розточанським парком народовим (Республіка Польща) із розведення польських коней – нащадків тарпанів, які мешкали свого часу на території українського Розточчя.

Основними питаннями, що вирішуються в рамках транскордонного співробітництва, є координація робіт в сфері охорони навколишнього середовища, спільного економічного співробітництва, культурний, інформаційний обміни, а також координація робіт у надзвичайних ситуаціях.

Для прикладу, впродовж 1999-2006 років Яворівська районна рада та районна державна адміністрація уклали угоди про співпрацю та підписали виконавчі протоколи з 8 польськими староствами, а саме: Ярославським, Любачівським, Побяніцьким, Пижицьким, Груєцьким, Західно-Варшавським, Згожелецьким та Венгожевським. Крім того, у 2003 році було підписано чотирьохсторонню угоду про співпрацю між Яворівським районом (Україна), Ярославським повітом (РП), Крайсом Шьонебек (ФРН), районом Тракаі (Литва). Також підписано низку угод про співпрацю безпосередньо між українськими містами, селищами та селами та містами і гмінами Польщі.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconНаціональна академія наук україни національна бібліотека україни імені в. І. Вернадського яворська уляна Петрівна

Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconВчителя-логопеда: вимога часу
Конституція України (ст. 53), Національна доктрина розвитку освіти України у ххі-му столітті, проекти концепції гуманізації загальної...
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconНаціональна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconПоложення 0 Аналіз статистичних даних щодо розгляду справ в яких застосовано положення Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності 0
Львівським апеляційним адміністративним судом положень Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах щодо притягнення...
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconЗасновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека
Редакційна колегія: Н. Іванова (відповідальна за випуск), Ю. Половинчак, Т. Дубас
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Бюлетень національна комісія україни у справах юнеско iconКолегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом особа 1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка