Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами



Скачати 127.12 Kb.
Дата конвертації09.03.2018
Розмір127.12 Kb.

В 3-х км на північ від міста Бобринця, по ліву сторону річки Сугоклей, простяглися землі Свердловської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області.
Це рівнинний степ, з балками і ярами, поділений на поля лісовими смугами.

Через степ проходить шосейна дорога Кіровоград – Бобринець і населені пункти розміщені в 3-5 км на схід і захід від цієї дороги.

До складу Свердловської сільської ради входить три населені пункти: село Свердлове (колишнє Різаново-Богунівка), село Полум’яне (колишнє Пустопілля) і село Піщане (колишня Володимирівка, давня Булгакова).

Центром сільської ради являється село Свердлове.


Самим давнім населеним пунктом на території теперішньої Свердловської сільської ради є село Полум’яне(колишнє Пустопілля). Засноване село в кінці другої половини ХVІІ століття. Першими поселенцями були бурлаки, а потім переведено кріпосних селян.

Після відміни кріпосного права в 1861 році поміщик Різанов продав землі купцеві Дмитряну, який створив на землях економію.

В 1921 році селянами села Пустопілля (теперішнє Полум’яне) в двох кілометрах на північ і південь на землях, відібраних у поміщиків, були засновані село Ленінське і село Чкалове (давня назва Кигички). До 1957 року це була окрема Пустопільська сільська рада , а в 1957 році село Пустопілля, село Ленінське і село Кигички ввійшли до складу Свердловської сільської ради.

Село Піщане (колишня Володимирівка, давня назва Булгакова), виникло на початку ХІХ століття. Воно було засноване сім’ями кріпосних селян із Курської губернії, яких було виміняно на собак поміщиком Булгаковим.


Тяжким було життя селян сіл Пустопілля і Володимирівки. Селяни працювали на поміщика по 3-4 дні. Та ще крім цього із свого бідного господарства вони віддавали поміщикові продукти і гроші. Тож людям залишались напівголодне існування і темрява.

Не покращало становище селян і після відміни кріпосного права. Майже вся земля належала поміщикам, на яких виникли економії Дмитряна (3645 десятин землі) і Ганни Задонської (7304 десятин землі).

Особливо велика економія була у Ганни Задонської. Із 7304 десятин землі більша половина оброблялася. В економії працювало біля 200 однолемішних і дволемішних плугів, паслося біля 10000 тонкоруних овець.

Селянські господарства були дуже бідні і не могли звести кінці з кінцями. Так в 1883 році селяни села Пустопілля мали на двір по 3-5 десятин землі, на 43 господарства мали 36 коней, 27 плугів, 63 борони. За рахунок такого господарства селяни не могли прогодувати свою сім’ю, тому вони йшли в найми до панської економії. Але оплата праці була такою малою, що заробляли вони тільки на ячмінний хліб і приварок без жирів.

В селах панувала страшна темрява і відсталість. Грамотних було шість чоловіків і одна жінка. Ще тяжчим в економіях було життя наймитів, які приїздили на заробітки з бувшої Київської губернії (тепер Київська і Черкаська області). Працювали від зорі до зорі за мізерну плату і погані харчі. А спали в бараках на соломі. Тому наймити, приїжджі і місцеві, часто бастували, вимагаючи кращих харчів і оплати праці.
Коли ж докотилася звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію, то селяни сіл Пустопілля і Володимирівки в лютому 1918 році розібрали з панської економії худобу, реманент, посівне насіння і стали ділити між собою поміщицьку землю.

З приходом військ австрійських імперіалістів, українських націоналістів, Денікіна і інших банд вернулися і бувші економи. Вони відібрали землю у селян, вимагали від селян повернути панську худобу, с/г реманент, зерно; заставляли працювати на панських полях. Але селяни давали опір цим бандам, вони йшли в ряди Червоної Армії, відбивали землю, не повертали в економії взятого.


Кипучим стало життя селян після закінчення громадянської війни. Під керівництвом місцевих партійних радянських організацій та передових людей села, які пізніше стали комуністами, Когута Миколи Григоровича в селі Пустопілля і Сербулова Кості Максимовича, в селі Володимирівка було встановлено органи радянської влади, організовано КНС (Комітет незаможних селян). Вони вели розподіл поміщицької землі , на кожного їдака було дано по 3 га землі. Селяни одержали також з панських економій ліс на будівлі, худобу, с/г реманент, посівне зерно.

В 1923 році на колишні поміщицькі землі приїхали бувші наймити і малоземельні селяни з Київської і Черкаської областей, вони заснували село Свердлове, село Разіно-Богунівка і село Вербове.

Селяни всіх сіл в 1925-1930 роках об’єднуються в товариства по спільній обробці землі ( СОЗи), а пізніше – в колгоспи. Так, в селі Свердлове уже в 1925 році було організовано СОЗи: ім.Свердлова, «Власна праця» і «Досвітні вогні». 18 березня 1927 року організовано СОЗ «Розселенець», який в 1928 році переходить на Статут сільгоспартілі. В селі Пустопілля 2 січня 1926року організовано СОЗ «Червоний хлібороб», який 18 березня 1929 року перейшов на Статут сільгоспартілі.

В 1930 році всі дрібні колективи було об’єднано в великі господарства, які швидко розвиваються і кріпнуть.

Напередодні Великої Вітчизняної війни на території сільської ради було п’ять колгоспів, а саме: ім. Свердлова, «3-й Вирішальний», «20-ти річчя Жовтня», «Перше Травня», ім. Сталіна. Це були міцні економічно, багатогалузеві господарства.
Так, в колгоспі «3-й Вирішальний», що в селі Свердлове (колишнє Разіно-Богунівка), було 854 га землі, які обробляли машини Бобринецької МТС, одержували по 15-20 ц зернових з га, була ферма ВРХ в 80 голів, 32 корів, свиноферма в 20 свиноматок, вівцеферма в 100 голів, птахоферма в 300 курей, пасіка, вантажна автомашина ГАЗ.

Колгосп ім.Сталіна, що в селі Полум’яне( колишнє Пустопілля), мав 1100 га землі, мав ферму ВРХ в 120 голів і 40 корів , свиноферму в 45 свиноматок, птахоферму в 500 курей, пасіку.

8 серпня 1941 року територія сільської ради була окупована фашистськими військами. Наступали тяжкі дні невільного життя і важкої боротьби. Жителі сіл саботували виконання наказів і розпоряджень окупаційних властей. Вони розбирали велику кількість зерна і інших продуктів, які призначалися для фашистської армії, молодь ухилялася від виїзду на роботу до фашистської Німеччини. А літом 1943 року бійці Радянської Армії, які втекли з фашистського полону Нескромний Михайло (він же Петрунін Іван Іванович з Москви) і Білик Іван Григорович (місцевий житель) організували для боротьби з окупантами підпільну групу з 12 чоловік. Але більшість з них були схоплені поліцією і майже всі загинули.

15 березня1944 року територія сільської ради була визволена від фашистської окупації. Зразу ж розпочалася відбудова колгоспів, відновили роботу партійна і комсомольська організації.

Тяжко було працювати в цей час . Всі дорослі чоловіки були в рядах Радянської Армії, всю тяглову силу і худобу фашистська армія забрала або забила. А потрібно було орати, сіяти, збирати урожай, вести його обмолот. На всю сільську раду МТС могла направити для роботи три 15-тисильні трактори, один 18-ти сильний двигун, 4 молотарки. В колгоспах було ще 6 коней і в колгоспників ще 14 корів. Тому посів доводилося вести вручну і присапувати сапами , косити косами, підносити снопи до молотарок на носилках. І всю цю тяжку роботу виконували жінки, старики, діти.

Особливо героїчно працювали жінки. Так в колгоспі «3-й Вирішальний» Довгаль Марія Василівна, а в колгоспі ім. Сталіна Бойко Аксюта Юхимівна, Когут Феня Пилипівна і інші викошували за день більше одного гектара пшениці, а вночі скиртували снопи.

Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Дорого обійшлась вона жителям Свердловської сільської ради. В сільській раді було 516 сімей і майже в кожну сім’ю не повернувся із фронтів війни один, а то і два, три близьких членів сім’ї. 206 жителів села захищали Батьківщину в лавах Червоної Армії, 103 з них нагороджені орденами і медалями. В селі було споруджено обеліск Слави, на мармуровій плиті якого викарбувано 114 імен загиблих воїнів-односельців, на могилі 15 воїнів-визволителів села встановлено пам’ятник.

Матеріальні збитки після Великої Вітчизняної війни тяжко підраховувати. Фашисти розграбували всі колгоспи, забрали все збіжжя в кожній сім’ї. Та не зважаючи на все це, вільні люди здатні перебороти всі труднощі. В короткий строк було піднято культуру землеробства, відновлено всі ферми, зростав матеріальний добробут і культура населення.

Щоб прискорити розвиток колективного господарства в 1951 році колгосп ім. Свердлова, «3-й Вирішальний», «20-ти річчя Жовтня» і « Перше Травня» об’єдналися в одне велике господарство – колгосп ім. Свердлова, а в 1956 році до нього приєднався колгосп ім. Сталіна.

Та особливо великі зрушення в розвитку соціалістичного господарства сталися після рішень Пленуму ЦК КПРС 1953 року. Швидкими темпами почали будуватися нові тваринницькі приміщення з електричним освітленням і механічним водопостачанням, техніка МТС дула закуплена колгоспом і поповнювалася все новими і новими машинами.

Так в 60-х роках колгосп ім. Свердлова, який розміщено на території Свердловської сільської ради, являвся високорозвиненим господарством.

З 5879 га сільськогосподарських угідь він мав:

Орної землі – 4240 га

Сіножатей і пасовищ – 505,5 га

Садів – 162,9 га

Виноградників – 4,9 га

Лісів (лісосмуг) – 70,0 га

Непридатні землі – 0,0 га

Ділянки присадибного користування – 217,4 га

Основними культурами в колгоспі являлися озима пшениця, кукурудза, соняшник, цукровий буряк, коріандр.

Набагато піднялась культура землеробства. Так, якщо селяни в 1913-1928 роках одержували на своїх клаптиках землі по 10-12 центнерів пшениці або ячменю; кукурудзи і цукрового буряка не сіяли зовсім, то тепер кожен гектар дає по 20-25 центнерів озимої пшениці, по 25-30 центнерів кукурудзи в зерні, 220-240 центнерів цукрових буряків, по 15-20 центнерів соняшника з гектара. В 1962 році колгосп продав державі 26000 ц хліба.

Набагато виросло тваринництво. До революції економії займалися в основному розведенням овець. То вже в 1953 році на території сільської ради було 1300 голів ВРХ, в тому числі 420 корів; свиней – 1200 голів, в тому числі 150 свиноматок; 600 голів овець. А на кінець 1963 року в колгоспі налічувалося 2239 голів ВРХ, в тому числі 760 корів; 2200 свиней, в тому числі 254 свиноматки; 1200 голів тонкорунних овець. Тваринництво розміщено в 15-ти типових тваринницьких приміщеннях, які мають електричне освітлення, механічну подачу води.

Основні роботи в колгоспі виконувалися машинами. В колгоспі було 24 трактори, 12 комбайнів, 5 бурячних комбайнів, 15 тракторних плугів, 28 культиваторів, 28 тракторних сівалок, 200 борін.

Швидкими темпами зростали неподільні фонди колгоспу. Так, якщо в1953 році неподільні фонди становили 100800 крб., то в 1963 році вони вже становлять 1 104408 крб.

Населення сільської ради змінювалося так: в 1894 році було 138 дворів, проживало 406 чоловіків і 364 жінки, всього 770 жителів. В 1916 році було 218 дворів , 538 чоловіків і 671жінка, всього жителів 1109. В 1959 році дворів було 544, всього населення 1764 жителя, в тому числі : 738 чоловіків і 1026 жінок.

За радянських часів дуже змінилася грамотність населення. Так, якщо в 1894 році на все населення було грамотних шість чоловіків і одна жінка, то по перепису населення 1959 року всі жителі старше семи років на території сільської ради були грамотні. А серед них 12 жителів мали вищу освіту, 22 жителя – середню спеціальну, 16 – середню загальноосвітню. Всі діти в той час навчалися в двох восьмирічних і одній початковій школах.

Зростав матеріальний добробут населення, його культура, здоров’я. До послуг населення – чотири магазини, два медпункти, три клуби, поштове відділення зв’язку. Села радіофіковані, більшість сіл електрифіковано.

Видача грошей колгоспникам на трудодень в 1963 році зросла в порівнянніз 1953 роком в два рази, а в порівнянні з довоєнним 1940 роком в три рази.

З 1962 року в колгоспі введено планові відпустки, оплата пенсії по старості і інвалідності.

Маючи матеріальний достаток, населення будувало нові багатокімнатні будинки, купувало автомашини, мотоцикли, велосипеди, радіоприймачі, радіоли, меблі, гарно одягалося.

Тепер в селах залишилось мало будівель з солом’яним дахом. Майже всі будинки – під залізом, шифером, черепицею; в дворах – бетонні колодязі, басейни, підвали. По сільській раді на той час було 8 автомобілів, 15 мотоциклів з колясками, 3 мотоколяски, 46 мотоциклів інших марок, в кожному дворі по 1-2 велосипеди.

В 1975 році на базі колгоспу імені Свердлова організувався насінницький радгосп імені Свердлова по вирощуванню насінницької продукції овочево-бахчових культур. Основними культурами були : горох, пшениця, ячмінь, жито, цибуля , огірки, коріандр, кавуни , дині, щавель, гарбузи, кріп, кабачки та багато інше. За роки існування радгоспу імені Свердлова було побудовано 23 житлові будинки , їдальня, типовий дитячий садок на 50 діток, приміщення контори, автомобільний гараж, дорога з твердим покриттям, водогін, магазин, цибулесховище, зрошувальна система.

За час роботи радгоспу повністю обновився машино-тракторний парк, були придбані 5 комбайнів Дон-1500, декілька К-700 та інша модернізована техніка. На високому рівні підтримувалася і соціальна сфера сіл сільської ради. Так в селі Свердлове є будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, поштове відділення, загальноосвітня школа, дитячий садок. В селі Полум’яне є будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт. Школа в селі Полум’яне була закрита в 90-х роках, трохи раніше припинив своє існування дитячий садок.

Багатий народними талантами наш степовий край. Славні традиції своїх попередників свято бережуть і примножують їхні нащадки. Працею славлять землю свою, піснею – велич людини – самодіяльні аматори сцени – учасники хору Свердловського будинку культури. Народився хоровий колектив в 1967 році до складу, якого входило 52 працівники радгоспу. Де б не виступав колектив – в селах чи в сусідніх районах – його вітали щиросердними оплесками. На долю учасників художньої самодіяльності випала велика честь представляти наш степовий край на обласних, республіканських оглядах-конкурсах хорових колективів. В 1978 році здійснилася завітна мрія колективу: ивчаючи досягнення у розвитку самодіяльного мистецтва, ідейно-художній рівень репертуару, виконавську майстерність та активну роботу по культурному вихованню населення, колегія міністерства культури Української РСР своєю постановою від 14 червня 1978 року присвоїла йому звання «Самодіяльний народний хор». В 2003 році колектив захистив звання « Народного». Та на жаль самодіяльний народний хор припинив свою діяльність.

Паралельно з хоровим колективом в 1967 році створився фольклорний аматорський колектив «Свердлівчанка». Справжнє життя в колектив вдихнув зі своїм приходом здібний організатор, художній керівник і акомпаніатор хору російської пісні Василь Захарович Якубський. Він з 1971—1985рр. був керівником і акомпаніатором колективу. Колектив «Свердлівчанка» мав сталий склад з шести співаків, справжніх майстрів народного співу: Надія Мусіївна Федусенко 1939 р.н., Катерина Миколаївна Щурова 1942 р.н., Людмила Миколаївна Зацарна 1938 р.н., Марія Іванівна Гордієнко 1937 р.н., Марія Костянтинівна Осадча 1938 р.н., Марія Яківна Палишнюк 1938 р.н.

В 1985-1994рр. керівником аматорського колективу був Ляхов Анатолій Іванович. Фольклорний колектив приймав участь у республіканській телепередачі «Сонячні кларнети», в обласних оглядах-конкурсах «Калиновий спів» (1992;2007рр.), святі фольклору «Невичерпні джерела» (1994 р.)

З 1994року з колективом працює директор Свердловського будинку культури Хилько Володимир Анатолійович. У творчій біографії «Свердлівчанки» численні виступи в Бобринецькому районі, в сусідньому Компаніївському районі та багато інших. Колектив приймав участь в районному фестивалі «Співуча моя Україна» , в районних святах фольклору «Скарбниця степового краю», «Вересневі самоцвіти», обласних та районних ярмарках.

У 2008 році колектив «Свердлівчанка» був запрошений до музичної програми Оксани Пекун «Фольк-music». У 2009 році колектив «Свердлівчанка» брав участь в творчому звіті майстрів мистецтв та художніх колективів Кіровоградської області «Благословенна ти, земля Кіровоградська!», який відбувався в місті Києві в Національному палаці мистецтв України.

За активну творчу діяльність по збереженню та подальшому розвитку самобутнього автентичного співу, високий художній рівень та виконавську майстерність аматорському фольклорному колективу «Свердлівчанка» колегія управління культури і туризму облдержадміністрації від 30 грудня 2009 року присвоїла звання «народний аматорський фольклорний автентичний колектив».

В 1996 році радгосп імені Свердлова було реорганізовано в відкрите акціонерне товариство «Богунівське». Акціонерам товариства були видані майнові сертифікати, а в 2005 році було виділено майно в натурі. В грудні 1999 року прийнято рішення сільської ради про розпаювання земель колективної власності. Кожен працівник отримав земельний пай в розмірі 5,74 га. Також на території сільської ради утворилось 10 селянсько-фермерських господарств. Після реформування радгоспу повноваження по утриманню соціальної сфери повністю перейшли до сільської ради.

В 2005 році розпочато будівництво газопроводу до села Свердлове, який забезпечуватиме газопостачання сіл Коржеве, Фрунзе, Полум’яне. За кошти населення побудовано 3,8 км. магістрального газопроводу, а в 2007 році з державного бюджету було виділено кошти в сумі 1800000 гривень, за рахунок, яких продовжено та завершено будівництво газопроводу. А вже 27 січня 2009 року було урочисто здійснено пуск газу до домівок жителів села Свердлове.

В 2012 році розпочато роботи по газифікації села Полум’яне.

В 2005 році при розпаюванні майна колишнього базового господарства , на баланс сільської ради було передано приміщення контори радгоспу імені Свердлова.

Сесією сільської ради прийнято рішення про реконструкцію вище згаданого приміщення під Свердловську загальноосвітню школу. На протязі 2009-2011рр. було виготовлено проектно-кошторисну документацію, та за рахунок коштів державного бюджету у сумі 2365,5 тисяч гривень виконано будівельно-монтажні роботи і придбано нове шкільне обладнання та меблі.

І вже 1 вересня 2011 року нова школа радо відкрила двері для школярів.

Багатий наш край на славетні родини та видатних земляків. Окремо хотілося б відмітити трудову династію Говтвів в селі Свердлове, Телих в селі Полум’яне, Безсонових в селі Піщане. Біля 150 чоловік сільської ради було нагороджено орденами та медалями за трудові здобутки. Трактористку Валентину Трофимович в 1972 році за трудові досягнення нагороджено орденом Леніна.



Основною економічною діяльністю території являється виробництво сільськогосподарської продукції, в основному це продукція рослинництва. Перспективою розвитку території є відкриття кар’єрів по розробці Полум’янського родовища гранітів та Володимирського родовища залежів польового шпату.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconКурс лекцій київ «либідь» 1997 зміст передмова вступ тема східна азія. Тибет І великий степ у середні віки лекція китай (закінчення) Лекція великий степ
Головна редакція літератури з духовного відродження України та історико-філософських наук
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconУрок №1/1 Дата проведення: Тема уроку: Абетка електростатики. Електричне поле. Напруженість електричного поля. Силові лінії електричного поля
Сформувати уявлення про електричне поле, пояснити властивості електричного поля, дати поняття напруженості електричного, навчити...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconО. Олесь «Згадую: так я в дитинстві любив »; «Степ». М. Рильський «Розмова з другом»; «Зимовий ранок» Мета
Тема О. Олесь «Згадую: так я в дитинстві любив»; «Степ». М. Рильський «Розмова з другом»; «Зимовий ранок»
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconКонспект 10 клас Тема уроку: Провідні мотиви поезії Поля Верлена "пейзажі душі"
Тема уроку: Провідні мотиви поезії Поля Верлена – "пейзажі душі", їх своєрідність та насиченість символами (на прикладі вірша "Осіння...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconОлександр Горобець
Публіцистичні розмисли про кремлівський воєнний гібрид для українського електорального поля та високий дух народу, який не побороти...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconПоетичне мистецтво
Урок на тему «Поетичне мистецтво» Поля Верлена – віршований маніфест символізму. Музичність вірша
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconУрок з теми «електромагнітне поле»
Ампера, сили Лоренца та правила визначення напрямків їхньої дії, закона електромагнітної індукції; закріпити магнітні властивості...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconЗразок звернення до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації
Будь ласка заповніть поля, видаліть підказки, які помічені жовтим кольором, роздрукуйте, пооставте особистий підпис та відправте...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconДавній китай природні умови І заняття населення
Хуанхе (Жовта ріка), що несе з собою багато родючого мулу. Осідаючи, він заповняє русло І примушує ріку змінювати його. Хуанхе затоплювала...
Це рівнинний степ, з балками І ярами, поділений на поля лісовими смугами iconЗакон Кулона. Поляризація речовин. Теорема Гаусса. Електрична ємність, типи конденсаторів
Навчальна мета: знайомство учнів з законом Кулона та теоремою Гаусса. Поняття конденсаторів – накопичувачів енергії електричного...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка