Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка



Скачати 356,44 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації03.04.2018
Розмір356,44 Kb.
  1   2   3



Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва

Центральна районна бібліотека імені Івана Франка









КИЇВ 2017


Едгар Аллан По : біобібліогр. список літ. / уклад. Н. Романюк; дизайн серії та ред. О. Іоаніді; відп. за вип. Г. Брагарник; ЦБС Поділ. р-ну м. Києва, центр. район б-ка. ім. І. Франка. – Київ, 2017. – 31 с. – ( Вони написали детектив. – Вип. № 4).

Від укладача
Біобібліографічний список літератури “Едгар Аллан По” продовжує корпоративну серію “Вони писали детективи” централізованої бібліотечної системи Подільського району м.Києва.

Випуск № 4 присвячується Едгару Аллану По, американському письменнику, поету, есеїсту, драматургу, літературному редактору і критику, одному із провідних представників американського романтизму. Найбільш відомий своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями.

Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики.

Будучи представником американського романтизму, По писав у різноманітних жанрах, включаючи жахи, пригоди, фантастику (в тому числі наукову), детектив, сатиру, містифікацію. У масовій культурі за асоціюється, в основному, зі своїми «страшними» розповідями. Широко відомий як популяризатор готичної літератури, По, проте, не був її родоначальником.

Бібліографічний список літератури включає перелік кращих його творів, адресується широкому загалу читачів. Він може зацікавити як учнів старших класів, так і студентів та викладачів, бізнесменів і пенсіонерів, будівельників і медичних працівників, всіх, кого цікавить творчість письменника.


Укладач : Н. Романюк

Дизайн серії та редакція: О. Іоаніді

Відповідальна за випуск: Г. Брагарник

© Центральна районна бібліотека імені Івана Франка




Король хоррора



Edgar Allan Poe






Біографія

Молоді роки
Народився Едгар По 19 січня 1809 у Бостоні (Массачусетс) у шотландсько-ірландській родині. Син актриси Елізабет Арнольд Гопкінс По і актора Девіда По-молодшого. Середній з трьох дітей: старший брат – Вільям Генрі Леонард По, молодша сестра – Розалія По. Можливо, Едгара назвали на честь персонажа трагедії Вільяма Шекспіра «Король Лір», в якій у 1809 році грали батьки письменника.

Його батько покинув сім'ю 1810 року. Мати померла роком пізніше від сухот. Едгара взяв до своєї сім'ї Джон Аллан, успішний шотландський купець з Річмонда (Вірджинія), який торгував тютюном, одягом, пшеницею, надгробними плитами та іншими товарами. Друге (середнє) ім'я По, яке він прийняв на знак поваги до сім'ї Аллана (хоча ніколи не був формально всиновлений), часто (навіть в енциклопедіях) помилково подається як «Аллен» (насправді є «Аллан»).

Сім'я Алланів охрестила юного Едгара як вірного єпископальній церкві в 1812 р. Джон Аллан одночасно розпещував і агресивно дисциплінував свого прийомного сина. Він, його дружина Франческа Аллан і Едгар 1815 року здійснили подорож до Англії. Едгар недовго відвідував школу латинської граматики в рідному місті вітчима Ірвін (Шотландія). 1816 р. сім'я переїхала до Лондона. Едгар навчався в школі-інтернаті в Челсі до літа 1817 р. Потім вступив до «Школи Маєтку превелебного Джона Бренсбі» (Reverend John Bransby's Manor House School) в Стоук Ньюінґтоні (тоді містечко за 6 кілометрів від Лондона).

1820 року Едгар разом з Алланами повернувся до Річмонда. В 1824 році По був лейтенантом почесної варти Річмонда під час святкування приїзду до міста маркіза де Лафаєта.

У березні 1825 року помер дядько Джона Аллана Вільям Гейт, який вважався одним з найбагатших мешканців Річмонда і залишив Алланам кілька акрів землі. Спадок оцінювався в близько $750 000. Влітку 1825 року, Аллан відсвяткував збільшення своїх статків придбанням двоповерхового цегляного будинку, що мав назву «Молдавія». Можливо, По був заручений з Сарою Ельмірою Ройстер перш ніж у лютому 1826 року його прийняли до Університету Вірджинії, де він мав вивчати мови. Навчальний заклад на початку був створений на ідеалах свого засновника, Томаса Джефферсона. Були встановлені жорсткі правила щодо азартних ігор, коней, зброї, тютюну і алкоголю, але вони в більшості випадків ігнорувалися. Джефферсон впровадив систему студентського самоврядування, згідно з якою студенти могли самостійно обирати предмети і доповідати про всі порушення дисципліни на факультеті. Єдина в своєму роді система все ще знаходилася в повному безладі і в університеті був високий відсоток студентів, що самі покидали навчання. Під час свого перебування там По порвав із Сарою і постійно конфліктував з прийомним батьком через гральні борги. Едгар По заявив, що Джон Аллан надає йому недостатньо коштів для оплати занять та гуртожитку. Аллан вислав додаткові гроші, але й борги По збільшилися.

Після року навчання Едгар По покидає університет, відчуваючи, що на нього ніхто не чекає у Річмонді (особливо після того як його кохана Сара вийшла заміж за Александера Шелтона), він у квітні 1827 року відправляється до Бостона, по дорозі перебиваючись заробітками як клерк або журналіст, у якийсь момент письменник починає використовувати псевдонім Анрі Ле Реннет.






Військова кар’єра

Не в змозі утримувати себе фінансово, 27 травня 1827 року По був зарахований рядовим до лав армії Сполучених Штатів, використовуючи ім'я «Едгар А. Перрі». Він заявляв, що йому 22 роки, хоча на той час його справжній вік становив 18.

Спочатку він служив у Форті Незалежності, на Бостонській гавані за 5 доларів на місяць. У тому ж році вийшла його перша книга, 40-сторінкова збірка віршів «Тамерлан та інші вірші», підписана псевдонімом «Бостонець». Було надруковано лише 50 примірників і публіка зустріла її прохолодно. Військо, в якому служив Едгар Аллан По, передислокували до форту Молтрі, в Чарльстоні, Південна Кароліна. Едгара підвищили у званні до артилерійського техніка, майстра робочої спеціальності, який підготовлював снаряди для артилерії, його щомісячна заробітна плата зросла майже удвічі. Після двох років служби й досягнення рангу сержанта артилерії (найвище звання, яке може досягти унтер-офіцер), По вирішив завершити своє служіння Батьківщині, яке мало тривати 5 років, раніше. Він відкрив своє справжнє ім'я і становище своєму командиру, лейтенантові Говарду. Говард міг його відпустити лише тоді, коли за нього попросить опікун Джон Аллан. Кількома місяцями пізніше йому було відмовлено в допомозі, можливо, Аллан навіть не повідомив Едгару про хворобу його прийомної матері. Френсіс Валентина По померла 28 лютого 1829 року. Напевно, пом'якшений втратою дружини, Джон Аллан вирішив підтримати спробу По піти з армії, щоб служити у Військовій академії США в Вест-Пойнті.

По остаточно був демобілізований 15 квітня 1829 року після того, як була забезпечена його заміна в особовому складі. Перед вступом до Вест-Пойнту, По на деякий час повернувся до Балтимора, щоб побачитися зі своєю овдовілою тіткою Марією Клем, її дочкою Вірджинією Елізою Клем, своїм братом Генрі та хворою бабусею Елізабет По. Тим часом в 1829 році в Балтиморі він опублікував свою другу книгу «Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші».

По відбув до Вест-Пойнта й 1 липня 1830 року був прийнятий до академії. В жовтні 1830 року Джон Аллан вдруге одружився на Луїзі Паттерсон. Одруження і круті суперечки з По через народження позашлюбних дітей призвели до того, що прийомний батько відрікся від По. Едгар вирішив покинути Вест-Пойнт, навмисно потрапивши під військовий трибунал. 8 лютого 1831 року він спробував грубо не виконувати обов'язки, не підкорюватися наказам та не відвідувати заняття і церкву. По спеціально звернувся з проханням не відраховувати, знаючи, що його визнають винним.

Він вирушив до Нью-Йорка в лютому 1831 року й видав третю збірку поезій з назвою «Поеми Едгара А. По. Друге видання». Книжка була видана на кошти, зібрані серед товаришів, з якими навчався у Вест-Пойнті, сума становила 170 доларів. Вони, можливо, сподівалися побачити у збірці памфлети на командирів та викладачів, якими По став відомим ще під час навчання в академії. У книжці було ще раз надруковано вірші «Тамерлан» і «Аарааф» та 6 нових творів. Пізніше, в березні 1831 року, По повернувся до Балтимора. Його старший брат Генрі помер 1 серпня 1831 року через алкоголізм.


Творча зрілість
Після смерті брата По вирішив розпочати кар'єру письменника. Це був складний час в американському книговидавництві. Видавцям було вигідніше робити нелегальні копії творів англійських авторів, аніж платити за написання чогось нового в Америці. Становище індустрії значно погіршилося ще й через фінансову кризу 1837 року. З'явилися нові технології друку, які спричинили виникнення величезної кількості періодичних видань і деякі з них взагалі не отримували прибутку через конкуренцію. По впродовж усього подальшого життя доводилося часто принижуватися, беручи гроші в борг.

Після перших невдалих поетичних спроб По вирішив зосередитися на написанні прози. Він опублікував декілька історій у Філадельфії і почав роботу над єдиною своєю драмою «Politian». У жовтні 1833 року Едгар зі своєю історією «Рукопис, знайдений у пляшці» виграв конкурс, проведений газетою The Baltimore Saturday Visiter. Оповідання привернуло увагу Джона П. Кеннеді, впливової людини в Балтиморі, який порекомендував По Томасу Вайту, редакторові річмондського журналу «Південний літературний вісник» (Southern Literary Messenger). Переїхавши до Річмонда, По став помічником редактора, проте за два тижні його впіймали п'яним на роботі та звільнили. Повернувшись до Балтимора, 22 вересня 1835 року По таємно одружився зі своєю кузиною Вірджинією Клем, яка стала адресатом його найпроникливіших ліричних віршів. Йому було 26 років, а Вірджинії лише 13, хоча в свідоцтві про шлюб її вік збільшено на 8 років. Поновлений на посаді після обіцянки Вайтові чемно поводитися Едгар, Вірджинія та її матір переїхали до Річмонда. Він працював у Southern Literary Messenger до січня 1837 року. Впродовж цього періоду тираж зріс до 3 500 примірників. По надрукував декілька поезій, ряд критичних статей та оповідань. 16 травня 1836 року на прохання Вірджинії було проведено другу, публічну церемонію одруження.

«Повість про пригоди Артура Гордона Піма» була надрукована й стала широко відомою в 1838 році. Влітку 1839 По обійняв посаду помічника редактора в Burton's Gentleman's Magazine. У цей період написано чимало статей, оповідань і літературних відгуків, які стверджували репутацію По як різкого й чесного критика. По залишив Burton's через рік плідної праці, бо дістав кращу пропозицію від Graham's Magazinе.

Одного вечора в січні 1842 року Вірджинія грала на піаніно і співала перед гостями, коли у неї раптово лопнула кровоносна судина. Вона була при смерті через туберкульоз. Засмучений тяжким станом дружини Едгар почав пити ще більше.

Надрукований 29 січня 1845 року вірш «Ворон» у нью-йоркській газеті Evening Mirror став літературною сенсацією того року і привернув увагу публіки до творчості По. The Broadway Journal, у якому тривалий час працював письменник у Нью-Йорку, 1846 року збанкрутував. По переїхав до будинку в Бронксі, Нью-Йорк. Цей дім, відомий як «Котедж По», стоїть на південно-східному перетині Кінгсбрідж Роуд і Ґранд-Конкорс (нині 149-та вулиця). У цьому будинку 30 січня 1847 року померла Вірджинія. Смерть дружини стала останньою і непоправною катастрофою життя По, сповненого виснажливої праці, яка не допомагала вибратися з бід, що переслідували його і призвели до душевного зриву й ранньої загибелі.
Останні роки життя
3 жовтня 1849 року По було знайдено на одній з вулиць рідного Балтимора без свідомості. За словами Джозефа Волкера, чоловіка, що його знайшов, він був «жахливо виснажений і… потребував невідкладної допомоги». Поета було доставлено до клініки Вашингтонського медичного коледжу, де він і помер у неділю 7 жовтня 1849 року о 5-й ранку. До своєї смерті він ні разу так і не прийшов цілком до тями, щоб пояснити причину свого критичного стану і те, чому він був одягнутий у чужий одяг. Деякі джерела стверджують, що останніми словами письменника були : «Боже, допоможи моїй бідній душі». Усі записи в лікарні, а також свідоцтво про смерть По вважають втраченими. Причина його смерті досі не з'ясована і може бути пов'язана з тяжкою пневмонією, зловживанням алкоголем, наркотиками, холерою, сказом, самогубством (ймовірно помилкова версія, зважаючи на спроби самогубства в попередні роки), туберкульозом, серцевою недостатністю, крововиливом до мозку та іншими чинниками.

Поховальна церемонія була дуже скромною. 12 жовтня 2009 року шанувальники таланту По влаштували до 200-ї річниці з дня народження письменника та 160-річчя з дня його смерті пишне символічне друге поховання.

В день поховання Едгара Аллана По в газеті New York Tribune з'явився довгий некролог підписаний ім'ям «Людвіг». Скоро ця замітка поширилася друкованими виданнями всієї країни. Стаття починалася такими словами: «Помер Едгар Аллан По. Він покинув нас позавчора в Балтиморі. Це повідомлення багато кого здивує, але декого серйозно засмутить». Скоро з'ясувалося, що під ім'ям «Людвіг» писав літературний критик, редактор, укладач антологій і давній опонент По – Руфус Вілмонт Грізвольд. Якимось незрозумілим чином Грізвольд став виконувачем духівниці письменника і всіма можливими методами намагався зруйнувати репутацію Едгара По навіть після смерті.

Руфус Грізвольд є автором біографічної статті про По «Коротка біографія автора», включеної до збірки вибраних творів 1850 року. Грізвольд зобразив По як розбещеного, вічно п'яного, зіпсованого наркотиками психопата. Як доказ правдивості статті, біограф додавав «листи По». Більшість цих заяв були неправдивими і пояснюються лише особистою неприязню Грізвольда до письменника. Наприклад, зараз відомо, що Едгар По не був залежним від наркотиків. «Коротка біографія» була категорично засуджена товаришами По, але набула значної популярності серед широкого кола читачів. Довгий час саме книга Руфуса Грізвольда була єдиною широкодоступною повною біографією По. Пізніше листи, на які в своєму творі спирався Грізвольд, було визнано підробкою.



Таємничий прихильник Едгара Аллана По

Загадкова особистість, яка щорічно відвідує могилу Едгара Аллана По в день його народження, 19 січня, для вшанування пам'яті генія. Ця традиція бере початок з 1949 року, коли перший таємний прихильник відвідав могилу на цвинтарі Вестмінстерської пресвітеріанської церкви в Балтиморі, штат Меріленд. Він виконував цей ритуал до самої своєї смерті в 1998 році, після чого традиція була продовжена його «спадкоємцем». Залишені на могилі новим таємничим прихильником записки неоднозначного змісту викликали у деяких людей негативні почуття. Іноді записки містили слова шани до письменника – «Едгар, я пам'ятаю про тебе». У 1993 році була залишена таємнича записка такого змісту: «Смолоскип перейде до іншого», що, можливо, вказувало на серйозну хворобу чи наближення смерті першого прихильника. Хоч би як там було, а 19 січня 2010 року таємничий прихильник взагалі не прийшов на могилу великого Едгара Аллана По.



Особливості літературного стилю
Свої твори Едгар По писав, на відміну від більшості американських письменників XIX ст., літературною англійською мовою. Оригінальність його творчості і його літературні герої багатьом європейцям видавалася несумісними з панівним уявленням про унормованість, пуританство, обивательську безбарвність американського суспільства, його раціоналізм й прагматизм, бездуховність, ворожість усьому інтелектуальному. Звідси пішло не раз повторене твердження про чужість По духові Сполучених Штатів. Лаконічно це висловив Бернард Шоу: «Як міг з'явитися в Америці цей найвитонченіший художник, справжній аристократ літератури?»

У цьому твердженні лише частка правди. Хоча він не відтворював у реалістичних образах життя американців, По дуже американський письменник. Як продовжувач прозової традиції свого сучасника Вашингтона Ірвінга і опонент поетів-трансценденталістів, як художник, що відгукувався на читацькі потреби земляків, писав про те, що цікавило і хвилювало саме його співвітчизників, і, нарешті, як автор сатир на американську діловитість, беззастережний оптимізм та хвалькуватість, на пресу і літературу США, він був, безперечно, національним митцем.

Характерні особливості життя батьківщини відбилися в інтелектуальній своєрідності багатьох його оповідань, у культі раціо, в науково-фантастичній тематиці, особливому інтересі до технічних винаходів, оспівуванні вченого, подорожанина, піонера нових земель. За життя американського майстра незвичність його натури й певна ексцентричність поведінки викликали в багатьох сучасників водночас і заперечення, і хворобливий інтерес. Ось як характеризує Едгара По прихильна до нього близька знайома літераторка Френсіс Сарджент Осгуд: «Я завжди вважала його взірцем витонченості, шляхетності і великодушності… Його гарна гордовита голова, темні очі, які блищали сяйвом обраності, сяйвом почуття і думки, його манери – все це було поєднанням невимовної величі та ніжності… Особливою величчю здавалася мені проста й поетична душа Едгара По. Він був веселий, щирий, дотепний, інколи стриманий, чи вередливий, як розбещена дитина, але навіть під час найважчої літературної праці він знаходив ласкаве слово, добру усмішку до лагідної, молодої та обожнюваної дружини і до всіх гостей ставився уважно й люб'язно. Нескінченно годинами проводив він за столом… Завжди старанний, терплячий, записуючи своїм прегарним письмом чудові фантазії, котрі безперервно породжував його блискучий і гострий розум».

Едгар Аллан По написав свої найвідоміші твори в готичному жанрі, якого він дотримувався, аби задовольнити смак публіки. Найчастіше в своїх оповіданнях він піднімає питання смерті: її фізична незрозумілість, страх передчасного поховання, реанімація мерців та скорбота. Багато його робіт, як правило, відносять до романтизму, течії, що виникла на противагу трансценденталізму, який По сильно не подобався. Він жорстоко висміював представників цього літературного напрямку. Одного разу в листі до свого товариша По сказав, що не любить лише «лицемірів і філософів серед трансценденталістів».

За межами жанру жахів, По також успішно писав гостру сатиру, гумористичні твори та містифікації. Для комічного ефекту він використовував іронію і абсурдну гіперболізацію. Він намагався звільнити пересічного читача від традиційного сприйняття культури. «Метценгерштайн» – це перше надруковане оповідання По, а також його перша проба пера в жанрі хорору, спочатку твір передбачався, як бурлескне висміювання популярного жанру. По також заново відкрив світу літератури наукову фантастику, критично відреагувавши на появу нових технологій, таких як повітряна куля. Доволі часто зустрічається використання в його творах елементів популярних на той час таких псевдонаук, як фізіогномія та френологія.

По написав більшість своїх творів, використовуючи теми, націлені на вподобання масової аудиторії.

Твори По відбивали його теоретичні літературні погляди, які яскраво показані в його рецензіях і есе, як «Поетичні принципи». Йому не подобався моралізм і алегорія, він вірив, що зміст в літературі повинен бути глибоко прихований під поверхнею. Твори з очевидним, тривіальним розумінням, на його думку, перестають бути мистецтвом. До кінця своїх днів Едгар По вірив, що письменник повинен враховувати кожне почуття та ідею.

В Едгара По є влучна характеристика власної оповідної манери. В одному з листів він пише: «Ви питаєте мене, в чому полягають їхні характерні особливості. В нісенітницях, доведених до гротеску, у страшному, якому надано відтінок жахливого; в дотепності, піднесеній до ступеня бурлеску, в незвичному, перетвореному на дивне і таємниче».



Внесок Едгара По до світової літератури

Едгар Аллан По справедливо вважається основоположником детективної та фантастичної (передовсім наукової фантастики, містики та фантастики жахів) у США та в Новому світі в цілому. Не меншим є значення По для поезії та малого драматичного оповідання.

Впродовж всього свого життя По був найбільш відомим, як літературний критик. Його колега Джеймс Рассел Лоуел назвав його «найбільш специфічним, філософським та безстрашним критиком Америки». Завдяки своїм їдким коментарям По отримав прізвисько «Людина-томагавк». Його улюбленою жертвою критики був бостонський поет Генрі Водсворт Лонгфеллоу, якого захищали численні друзі, пізніше ці події отримали назву «Війна з Лонгфеллоу». По звинувачував Лонгфеллоу «в моралістичній єресі» та в написанні плагіату. По вірно передбачив, що репутація і якість поезії Лонгфеллоу погіршаться. Едгар Аллан По став першим американським поетом, що став популярнішим в Європі, аніж в Сполучених Штатах Америки. У Франції протягом майже 20 років видатний поет Шарль Бодлер перекладав твори По на французьку мову. Його точні переклади поширили роботи По всією Європою.

Ранні детективні новели про слідчого Огюста Дюпена заклали фундамент для подальшого розвитку детективного жанру загалом. Сер Артур Конан Дойл казав: «Кожне з детективних оповідань По – це корінь, з якого зросла література загалом….. Де були детективи до того, як По вдихнув у них життя?». Твори письменника також значно вплинули на формування наукової фантастики, вельмишановний Жуль Верн написав сиквел до роману «Повість про пригоди Артура Гордона Піма». Герберт Веллс вважав: «Пригоди Артура…» розповідають, що міг уявити дуже ерудований розум про Південний полюс століття тому».

Як і творчість багатьох митців, твори По породили численних послідовників. Заслуговує уваги одна цікава тенденція серед імітаторів – дехто з них стверджував, що отримував нові твори від духу По. Найточніше зафіксований випадок з Ліззі Дотен, яка в 1863 році опублікувала збірку «Вірші зі Світу Духів». Вірші в збірці були переробленими відомими поезіями По, але відбивали інший, позитивний світогляд.

По не тільки хвалили, але також і добряче критикували. Це було частково пов'язано з негативним сприйняттям характеру По та його впливу на репутацію. Вільям Батлер Єйтс періодично критикував письменника і одного разу назвав його вульгарним. Олдос Хакслі писав, що поезія По «падає в вульгарність» через свою «надмірну поетичність», що є еквівалентом надягнутого на кожен палець діамантового персня. Трансценденталіст Ральф Волдо Емерсон, за його словами, «нічого не побачив» в Вороні.

Вважається, що збереглося 12 копій збірки «Тамерлан та інші поезії». В грудні 2009 року один з примірників був проданий на аукціоні «Крістіз» в Нью Йорку за рекордну суму 662 500 доларів.

«Еврика: прозова поема», есе, написане в 1848 році, в якому описана космологічна теорія, що пророкувала Великий Вибух через 80 років і була першим вірогідним вирішенням парадоксу Ольберса. По свідомо відмовився від наукового методу в «Евриці…» і керувався чистою інтуїцією. Сам він відносив цю роботу до мистецтва, а не науки. Проте «Еврика..» переповнена науковими помилками. В деталях здогадки По суперечили провідним ідеям Ісаака Ньютона.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Рекомендована література
2016 -> Літературна вікторина Т. Г. Шевченко – великий син України Коли І де народився Т. Г. Шевченко?
2016 -> Тема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
2016 -> Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Замилування переплітається зі смутком. Ганна Чубач «Зупинюся над рікою» Мета
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconЦентралізована бібліотечна система подільського району м. Києва центральна районна бібліотека імені івана франка київ*2011 Від укладача
Пропонований біобібліографічний довідник присвячено постатям видатних архітекторів, які своєю творчою працею відобразили епоху, час...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconІ вулиці твої поезіями сповнюють поети
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника інформаційно—бібліографічний...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconЦентралізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника Інформаційно-бібліографічний відділ
Києві на Сирці вулиця, яка носить ім’я відомого «києвознавця» Максима Берлинського. Пролягає вона від вулиці Ризької до вулиці О....
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconНові публікації про подільський район бібліографічний покажчик
Бібліографічний покажчик інформує про книги, публікації у збірниках, періодичних виданнях, що надійшли до центральної районної бібліотеки...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconЧернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
Д 44 Дивосвіт поезії Агнії Барто : бібліографічна подорож для юного читача / упоряд. Н. Крижановська; відп за вип. Н. Власенко. –...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconСпівець молодих доріг олександр іванович копиленко
Співець молодих доріг: біобібліогр нарис: / цбс подільського району м. Києва; центр район б-ка ім. Івана Франка; уклад. Г. А. Брагарник;...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconЗіньківська центральна районна бібліотека імені в. Г. Короленка літературний вечір
Обладнання: святково прибраний зал. Портрет Івана Антоновича Цюпи. Вишитий рушник, грона калини, букет осінніх квітів. Книжкова виставка,...
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconДепартамент освіти та гуманітарної політики управління культури черкаська міська централізована бібліотечна система черкаси 2017 «а було мені тоді…»
Гуманітарної політики управління культури черкаська міська централізована бібліотечна система
Централізована бібліотечна система Подільського району міста Києва Центральна районна бібліотека імені Івана Франка iconСарненська центральна районна бібліотека сектор інформаційно-бібліографічної роботи Серія : Гордість краю
Сарненська центральна районна бібліотека; методично-бібліографічний відділ. – Сарни. – 016. – с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка