Частина II



Сторінка1/4
Дата конвертації17.01.2018
Розмір0,67 Mb.
  1   2   3   4

Масонські ложі — таємні структури Світового уряду. Аби не привертати до себе увагу, вони працюють таємно або, при­наймні, прикривають свої справжні наміри вивісками різнбго роду "філантропічних" товариств, фондів, асоціацій, що нібито борються за економічний, моральний та соціальний прогрес сус­пільства. Знищуючи релігію, нації, монархічні держави, ма­сонські організації поступово створюють умови для побудови єдиної світової колонії на чолі зі Світовим урядом.

-.Частина II

ТАЄМНА ВІЙНА ПРОТИ РОСІЇ Й СРСР



У1825 році Росія вперше побачила *
революційний рух проти царизму...

(В. І. Ленін, "Доповідь про революцію 1905 року")




Декабристський путч



Від початку повстання декабристів минуло 177 років, але ще й досі навряд чи можна стверджувати, що вивчено його в усіх про­явах. Основний архівний фонд стосовно декабристів зосередже­но в державному архіві Петербурга, який раніше був майже недо­ступний для дослідників. Це пов'язано з багатьма причинами і не є предметом цієї публікації. Проте з відкриттям таємних ма­сонських архівів в 1991 році24 з'явилася можливість більш пред­метно дослідити "революційний" рух декабристів і визначити його рушіїв. Сьогодні можна впевнено заявити, що 14 грудня 1825 року в Росії вперше постала масонська Змова з метою не тільки змінити державний устрій, а й поділити Російську імперію на окремі території.

Мене часто запитують з приводу об'єктивності висвітлених матеріалів, про те, зокрема, чому я вирішив займатися саме цією темою.



Відповідь проста: мета моїх публікацій не доводити те, що Давно й досить успішно доведено іншими дослідниками. Я лише опираюся на уже наявну й достовірну інформацію про те, що ре­волюційний дух в народі, самі революції та їх рушії це міф.

латоіюв О. А. Терновый венец России.Тайная история масонства. 1731-1996. -м-: Родник, 1996. — 704 с.

43


Відтак є змога екстраполювати результати дослідження минуло­го на геополітику сьогодення.

Ще одне питання, яке, безумовно, виникає у читачів і яке три­валий час бентежило й мене. А саме: чи масонські ложі й ма­сонський рух були і є позитивними, спрямованими на досягнен­ня вищих ідеалів людства: добра, миру, щастя й квітучого життя?

Справді: чимало хто з низової ланки масонства вважає, що ло­зунг масонів, який добре видно на печатці ложі "Нарцис", засно­ваної в Києві у 1914 році, — "свобода, рівність, братерство" — є істинною метою масонів. Проте свідчення й документи таємних масонських архівів відкривають інші реалії масонської романти­ки. Ідеологія масонства — це ідеологія обраних, що передбачає їхнє панування над людством. Керівники вищих ступенів ма­сонської ієрархії прагнуть встановити світовий порядок, в якому їм належатиме панівна роль, будь-що досягти світового верхо­венства, створити світовий уряд, єдину релігію, єдину армію і єдину грошову одиницю; власне, це і є новий світовий порядок, про який так багато говорять і пишуть у західних країнах, а особ­ливо в Сполучених Штатах Америки.

І якщо проаналізувати французьку 1789-го й російську 1917-го революції, то стане очевидним, що терор і людські жертви, які супроводжували ці революції, це не пошук кращого життя і не романтика революціонерів, а чорна Змова проти народів Франції та Росії.

Повертаючись до декабристів і російських масонів, слід заува­жити, що на відміну від західних масонів, котрі переважно вико­нували роль закулісного ідеологічного й політичного лобі, ма­сонство російське мало свої характерні особливості. Основна з них полягала в тому, що російське масонство починаючи з XVIII століття завжди було філією масонських орденів Західної Європи (масонів Франції, Німеччини, Швеції та інших країн) і виконува­ло всі інструкції та вказівки їх керівників. Про це свідчить листу­вання російських масонів зі своїми закордонними керівниками, а також звіти про роботу.

В Особливому архіві (ОА) СРСР (нині — Центр зберігання історико-документальної колекції) є інструкції та циркулярні

44

ти російським "братам", які чітко регламентують їх поведін-По суті, масони на теренах Російської імперії були агентами зарубіжних центрів, їх "п'ятою колоною", підриваючи націо­нальні інтереси Росії.



Перша російська ложа, очолювана англійським капітаном Джоном Філіппсом, який перебував на російській службі, виникла в 1731 році, її організатором стала Велика Ложа Англії. Надалі масонство швидко поширилося й легально існувало до 1794 року, коли Катерина II спеціальним указом повністю заборонила діяльність масонських лож.

Указ продовжував діяти, доки, в ніч з 11 на 12 березня 1801 року, за згодою великого князя Олександра Павловича масонські змовники вбили царя Павла II. Відтак цар Олександр І став заруч­ником масонів, його оточення було вже цілковито масонським.

1810 року в Росії діяла 31 ложа. Після поразки Наполеона й окупації Парижа російськими військами в 1814 році чимало ро­сійських аристократів відвідали Францію й надихнулися лібе­ральними ідеями французької революції. Це сприяло створенню в Росії двох масонських лож "Північна Зірка" і "Південна Зірка", до яких увійшло безліч впливових і багатих російських дворян.

Нині достеменно відомо, що французьку революцію органі­зував орден Ілюмінатів, який пустив глибоке коріння в масон­стві Франції. Ілюмінати дуже впливали на масонські організа­ції. Вони діяли під вивіскою французької масонської ложі "Об'єднаних друзів", а з 1790 року — прусського таємного со­юзу Тугенбунд ("Союз Доброчесності").

Російське масонство було пов'язане з ілюмінатами від самого зародження ордену. До цього фанатичного ордену входив князь М. В. Рєпнін (1734-1801) — генерал-фельдмаршал, член багатьох лож, зокрема секти "Новий Ізраїль". Керівник військово-масонсь­кої ложі шведської системи, член Капітула Фенікса, князь Рєпнін мав безпосередній зв'язок з керівниками світового масонства.

Членами "Союзу Доброчесності" були:

• граф М. Ф. Орлов (1788-1842) — генерал-майор, флігель-ад'ю­тант, засновник таємного "Ордену Руських Рицарів", віце-пре­зидент київського відділення Біблейського товариства; ._.

45

г?» полковник генерального штабу О. М. Муравйов (1792-,ilj 1863) — член "Священної Артілі", Військового товариства,



• керівник Московської управи "Союзу Благоденства", заснов­ник ложі "Трьох Доброчесностей", учасник підготовки декаб-; • ристського путчу, член лож "Єлизавети і Доброчесності" та л? "Трьох Доброчесностей", а також ложі у Франції, де в 1814

••.. році в м. Мелене отримав 7-й ступінь;

,у», полковник П. І. Пестель (1793-1826) — член "Союзу Спасін-ш ня" і "Союзу Благоденства", організатор і голова Південного . товариства, один із організаторів декабристського путчу, '«, член лож "Об'єднаних Друзів" і "Трьох Доброчесностей"; ij» князь С. П. Трубецькой (1790-1860) — полковник, член "Со-

•н юзу Благоденства" (голова і спостерігач Корінної ради), "Со­юзу спасіння", "Трьох Доброчесностей", один із керівників й Північного товариства й авторів "Маніфесту до російського .••(.,• народу";

• * дійсний статський радник М. І. Тургенев (1789-1871) — ди-oy; ректор Московського університету, член "Ордену Руських ,", Рицарів", "Союзу Благоденства" й Північного товариства : (один із організаторів і керівників), один із організаторів де­кабристського путчу, ложі "Залізного Хреста"; він відвідував також інші ложі в Парижі, у 1814 році мав 18-й ступінь;

• генерал-майор М. О. Фонвізін (1787-1854)— член "Союзу Спасіння", "Союзу Благоденства" (ініціатор і керівник Мос­ковського з'їзду), учасник підготовки декабристського путчу в Москві та ложі "Олександра Троїстого Спасіння". Одним із представників ордену Ілюмінатів у Росії був Ернст-Веніамін-Соломон Раупах, який з 1804 року жив у Москві і за сумнівну діяльність у 1822 році висланий з країни.

Під час війни з Наполеоном і після неї російські масони дедалі тісніше поєднуються з французьким масонством. За даними ма­сонських архівів, у січні 1815 року в Парижі під юрисдикцією Ве­ликого Сходу Франції засновується Велика Ложа "Астрея" (фе­дерація п'яти військово-похідних лож). При цьому було обумов­лено, що відразу після перенесення Великої Ложі "Астрея" до Росії Великий Схід визнає за нею самостійність (на правах авто-

46

омії)- Відбувається концентрація масонської влади. Перенесена Росії Велика Ложа "Астрея" об'єднала близько сорока лож (шість лож залишилось під шведською юрисдикцією).



Такий перебіг подій активізував діяльність масонів, і царю Олександру І все частіше надходять таємні повідомлення про полі­тичну змову масонських організацій. У 1821 році генерал О. Бен­кендорф (Бенкендорф Олександр Христофорович, 1783-1844, шеф корпусу жандармів, вступив до масонської ложі "Об'єднаних Дру­зів" у 1810 p., згодом від масонства відійшов) повідомив царя про змову, що становить велику загрозу державності. Проте його по­відомлення Олександр І залишив без належної уваги. Але звістки про наявність змови продовжують надходити. Все це переповни­ло чашу терпіння царя, і 1 серпня 1822 року в рескрипті на ім'я управляючого міністерством внутрішніх справ В. П. Кочубея Олександр І звелів ".. .усі таємні товариства, під якими б іменами вони не існували, чи то масонських лож чи іншими, закрити і на­далі не дозволяти; всіх членів цих товариств зобов'язати, що вони надалі жодних масонських та інших товариств не утворюва­тимуть і взяти від військових і цивільних чинів зобов'язання, що вони не належать до таємних товариств, взяти з них підписку, що вони надалі до них не належатимуть; якщо хтось такого зобов'я­зання дати не захоче, той не повинен залишатися на службі".

Офіційний список офіцерів, які належали до масонських лож, складений на основі їх заяв, 1822 року містив 517 чоловік. Проте, як свідчить масонський архів, до цього списку ввійшли далеко не всі масони. Вони продовжували свою антидержавну діяльність, Ще глибше перейшовши у підпілля.

Цар постійно отримує інформацію про Змову, про дух вільно­думства та лібералізму й починає зміцнювати апарат влади, звільняючись від масонських функціонерів. У 1823 році залишає посаду міністра внутрішніх справ масон Кочубей, у 1824 році з посади міністра освіти звільняється масон Голіцин. Незважаючи на ці дії царя, підготовка до насильницької зміни форми правлін-ня та державного устрою Росії тривала.

Про масонську сутність декабристського путчу відомо давно й написано дуже багато. Однак після указу Леніна про заборону

47

масонських організацій про них стали писати як про щось друго­рядне і всіляко применшували їх роль. Ось як у 1926 році висвіт­люється діяльність таємних товариств в Україні: "Багато україн­ських декабристів були спочатку масонами, але їх, перейнятих політичним раціоналізмом, не задовольняли вузькі завдання ма­сонства, їх політична реакційність й релігійна містика, і вони утво­рюють власні декабристські організації. Членами масонських лож були такі проводирі Південного товариства, як Пестель, брати Муравйови-Апостоли і С. Волконський. Зв'язок з масонством мали також і ті попередні організації, з яких почасти виріс і декаб­ризм — "Союз Спасіння" і "Союз Благоденства". В Україні масон­ство було досить поширене. Ще у XVIII ст. в Києві існувало дві ложі, а в 1818 році ми бачимо там ложу слов'ян, об'єднаних у спілці Астрея, куди входили також і поляки".



Академік Дм. Багалій у праці "Декабристи на Україні" зазна­чає: "...Масонські ложі були поширені — ми їх бачимо в Києві, в Полтаві, Одесі, Катеринославі й по інших містах Правобережної України (на Волині й Поділлі), де потім утворилися таємні товари­ства декабристів. В них входило дворянство, іноді вельможне й дуже багате"25.

Члени "Товариства Об'єднаних Слов'ян", як і окремі члени Південного товариства (С. Муравйов-Апостол та ін.), пропагу­вали свої ідеї серед солдатів. Влітку 1825 року "слов'яни" влили­ся в Південне товариство на платформі повалення царизму шля­хом військового перевороту, створення республіки та звільнення селян від кріпосницької залежності.

Романтична мрія російського дворянства, його патологічне неприйняття національних традицій та ідеалів, що понад десять років визрівало під впливом іноземних масонських лож, вилили­ся в першу відкриту репетицію на Сенатському плацу 14 грудня 1825 року та у воєнному бунті Чернігівського полку під Білою Церквою наприкінці грудня того самого року.

Час відкритого виступу настав після смерті царя Олександра І в Таганрозі 19 листопада 1825 року. Царем був проголошений



25 Багалій Д. Декабристи на Україні. — Державне видавництво України, 1926. — С. 56. 48

його брат, царський намісник у Польщі Костянтин. Але після того, як армія та державні чиновники принесли присягу Костян­тинові, стало відомо, що він перед смертю Олександра підписав акт про відмову від права на престол. Через те в Петербурзі дея­кий час панувало непевне становище, тож масони зважилися ви­користати його для здійснення державного перевороту.

Вирішено було виступити 14 грудня під час присяги цареві Миколі І. Планувалося вивести "революційні" війська на Сенат­ську площу під командуванням офіцерів-масонів і примусити членів Сенату оголосити Маніфест до російського народу, напи­саний членами товариства.

Водночас інші повсталі частини мали зайняти Зимовий палац і Петропавловську фортецю, заарештувати царську родину. Тимча­совий уряд повинен був скликати установчі збори, затвердити ро­сійську конституцію і вирішити долю царської сім'ї. Очолити повстання мав князь С. Трубецькой. У С. Трубецького був план повстання, але він ухилився від його виконання. Бо хотів приму­сити царя Миколу І без кровопролиття прийняти конституцію. 14 грудня він не з'явився на Сенатській площі, й повстання фактич­но очолили Рилєєв, Якубович, Каховський, Оболенський та ін.

Як зазначає Ф. Ястребов, "декабристам вдалося вивести на Сенатську площу лейб-гвардії Московський полк, лейб-грена-дерів і матросів морського гвардійського екіпажу, всього понад 3000 чоловік з 30-ма офіцерами". З різних джерел добре відомо, Що декабристів просили розійтися два митрополити і герой Вітчизняної війни з французами граф Милорадович, але це не допомогло. Один із членів товариства Каховський вистрелив і смертельно поранив графа Милорадовича, який закликав солдат До смиренності і принесення присяги новому імператорові. Після невдалих спроб умовити повсталих було наказано пустити в хід гармати, і повстання було розгромлено. Аналогічно закінчилися и 1НШ1 спроби підняти повстання в Москві і в Україні.

Неста Вебстер у книзі "Світова революція" розкриває нероз­ривний зв'язок масонських і революційних організацій, перекон­ливо доводить, що коріння революційної діяльності міститься в програмі ордену Ілюмінатів — знищення державності та релігії.

49

Досліджено й документально підтверджено зв'язки між ілюміна­тами, мартиністами і французькими масонами, з одного боку, і Тугенбундом, "Союзом Благоденства", карбонаріями і російсь­кими масонами-декабристами — з іншого.



У своїх свідченнях на допитах П. Пестель заявив, що Півден­не товариство було лише продовженням "Союзу Благоденства", побудованого за принципами Тугенбунду — гілки ордену Ілюмі­натів.

"Декабризм — пряме дитя Ілюмінатів, Тугенбунду і карбона­ріїв — через десятиріччя після своєї ганебної загибелі породив кривавий нігілістський рух "Народна воля", а той, у свою чер­гу, — не менш злочинний рух соціал-революціонерів і соціал-демократів, які залили Росію кров'ю мільйонів православних людей". Так говорить про масонів Олег Платонов у книзі "Тер­новый венец России".

Відтак хочу запитати: як сьогодні назвати людей, котрі за до­помогою насильницьких актів намагаються змінити суспільний лад, вбивають урядовців, навіть президентів? Відповідь може бути одна — терористи.

То чому ж і ми, знаючи зокрема про підступне вбивство Ка­ховським героя Вітчизняної війни графа Милорадовича, про під­бурювання і введення в оману солдатів з метою повалення дер­жавної влади, що призвело до вбивства сотень ні в чому не вин­них людей, — чому ще й досі вважаємо декабристів героями? Задумаймося, що сталося з нашою свідомістю і з нашим розу­мом. Як сталося, що офіційна ідеологія та засоби масової інфор­мації перевернули наше уявлення про честь і гідність, про хрис­тиянську мораль і любов до ближнього.

. ї OL

'•'* Жовтневі події 1917 року

Г

Можна знайти чимало свідчень того, що офіційна історія має безліч фактів фальсифікації. Американський президент Франклін Делано Рузвельт казав: "У політиці немає випадковостей. Якщо щось стається, значить так було заплановано". Вальтер Ратенау, котрий у 1909 році очолював німецьку компанію "Дженерал 50



електрик", писав: "300 чоловік, що знають один одного, спрямо­вують економіку Європи і вибирають спадкоємців зі свого се­редовища". Джозеф Кеннеді, батько покійного президента Джо­на Кеннеді, визначив 50 осіб, які управляють Америкою.

Професор історії Джорджтаунського університету доктор Ке-рол Квінглі 20 років досліджував існування міжнародної мережі англофілів, які ставили за мету маніпулювати світом. У книзі "Трагедія і надія", надрукованій у 1966 році, він дійшов виснов­ку про наявність Змови з метою встановити новий світовий поря­док і захопити владу.

З відкриттям після розвалу СРСР архівів значно розширилися можливості для дослідження перебігу багатьох світових подій. Російські історики відкривають нові джерела революційних по­дій початку XX століття. В 1996 році друкуються книги О. Пла-тонова "Исторический словарь российских масонов XVIII-XX веков" і "Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996", де чимало моїх думок і гіпотез документально підтвердилося масонськими архівними джерелами.

Так, О. Платонов пише: "1945 року в одному з німецьких зам­ків Нижньої Сілезії Радянська Армія захопила десятки вагонів архівів, що містять надзвичайно таємні відомості Західної Євро­пи, і насамперед таємні архіви масонських організацій Німеччи­ни, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу, Польщі, Чехосло-ваччини. Ці архіви звезені сюди за наказом Гітлера після його переможної ходи в Європі. Зібрані документи давали глибокі уявлення про механізми таємної влади і підривної змовницької діяльності "вільних каменярів" у всьому світі. Листування, осо­бисті досьє, списки масонських функціонерів і агентів, циркуляр­ні листи, фінансові документи сповна інформували про техноло­гію "непомітної роботи" світової закуліси... Багато захоплених Документів дозволяли Сталіну впливати на певну частину прав­лячих кіл Заходу, не зацікавлених у розголошенні, а значить за­кріпити свої позиції у світовій політиці. Захоплені документи під­твердили раніше йому відомі факти про зв'язки масонства й сіо­нізму та про панівне становище останнього в лавах "вільних мулярів". Факти фінансування масонства єврейськими колами та

51

сіоністськими організаціями посилили неспокій Сталіна в період створення "єврейської держави" в Палестині і при спробі створи­ти таку "державу" в Криму. Певно, саме це підштовхнуло його* на політику боротьби проти космополітів, де основним було протистояння масонству й сіонізму". Цей архів зберігався у Особливому архіві СРСР.



У своїх книгах О. Платонов на основі архівних матеріалів Особливого архіву глибоко досліджує роль російських масонів, які починаючи з XVIII століття завжди були тільки філіями ма­сонських орденів Західної Європи.

Нещодавно минуло 85 років після Жовтневої революції 1917 року, проте події в Україні свідчать, що в нашій державі надзвичайно сильні утопічні ідеї комунізму, ідеї Жовтневої рево­люції, яку, як свідчать архівні матеріали, здійснено руками ма­сонів і сіоністів за фінансування банківських кіл США, Німеччи­ни та інших західних країн.



Президент США Будро Вільсон (1913-1921 pp.) зробив свого часу таке сенсаційне повідомлення, на яке не звернули уваги: "...існує сила, настільки організована, настільки невловима, на­стільки повна, настільки всеохопна, що ті, хто промовляє слова осуду на її адресу, краще б робили це пошепки".

Незалежний великий командир Великої шотландської ложі, масон 33-го ступеня Альберт Пайк в "ізотеричній книзі", виданій 1871 року, писав про те, що всі таємні ордени й асоціації "...мали дві доктрини, одну, таємну, для вчителів, ...другу суспільну".

Однією з головних таємних сил, що має за мету управління світом і яка відігравала головну роль в усіх революційних подіях, є таємне товариство — орден Ілюмінатів.

Орден Ілюмінатів (від лат. illuminatus освітлений) було зас­новано 1 травня 1776 року єзуїтським священиком і професором Інгольштадтського університету в Баварії Адамом Вейсгауптом (1748-1830). Через те орден мав єзуїтські правила з дуже жорст­кою дисципліною.

Чому Вейсгаупт вибрав 1 травня для створення своєї таємної антихристиянської організації, неможливо чітко пояснити. Одна з можливих версій пов'язана з ім'ям римського імператора Діо-

f*'

52

клетіана, котрий правив з 284 до 305 року н. е. і жорстоко пере­слідував християн, які відмовлялися шанувати імператора. Діок-летіан заборонив усі зібрання християн, позносив церкви, зни­щив святі писання, повбивав сотні віруючих. Так тривало до 1 травня 305 року: Діоклетіан захворів і зрікся престолу. Й пото­му переслідування християн продовжувалися, проте не так жор­стоко, як за часів Діоклетіана. Можливо, професор Вейсгаупт ді­знався про дату зречення, підняв мантію, скинуту Діоклетіаном, через 1471 рік і знову розпочав переслідувати християн?



День заснування ордену — 1 травня ще й досі комуністи світу відзначають як день міжнародної солідарності трудящих; мов­ляв, це — дата початку революції 1905 року. Проте це не заважає їй бути річницею заснування ордену Ілюмінатів і початку нового переслідування християн.

В Ілюмінатів була одна мета — людина, така ж досконала, як Бог, тільки — без Бога. Це був дивний ідеал, тому що Вейсгаупт дозволяв своїм послідовникам робити все для досягнення мети. Він писав: "Інколи слід казати одне, інколи інше... щоб неможли­во було визначити справжній хід думок". Проте, вступаючи до організації, майбутні її члени давали клятву, де зокрема було ска­зано: "Я пов'язую себе обіцянкою вічного мовчання, непохитної вірності й підпорядкування орденові..."

Організація Вейсгаупта швидко поповнювалася, особливо за ра­хунок "інтелектуалів" з університету. Фактично всі професори, за винятком двох, стали членами цієї організації в перші роки її існу­вання. Вейсгаупт вважав, що здатність людини міркувати швидше встановить атмосферу моральності в суспільстві, ніж вчення Біблії. Навіть назва його організації — "просвітлені" — свідчила про те, що її члени мали здатність пізнавати істини працею власного розу­му. Вейсгаупт навіть визнавав, що він створив нову релігію, яка проповідує заміну релігійної людини людиною, котра вирішує свої проблеми завдяки власному розумові. Він писав: "Розум буде єди­ним моральним кодексом людини. Коли врешті-решт розум стане релігією людини, проблема буде вирішена".

Ще одним гальмом на шляху прогресу суспільства Вейсгаупт вважав націоналізм. Він говорив: "З виникненням націй і народів

53

світ перестав бути великою сім'єю... Націоналізм зайняв місце людської любові".

Багато відомих фактів щодо ордену Ілюмінатів подано в книзі Джона Робінсона, професора філософії Единбурзького універси­тету в Шотландії, написаній в 1798 році. Книга називається "До­кази Змови проти усіх релігій та урядів Європи, що планується на таємних зібраннях масонів, Ілюмінатів і товариств читачів". Про­фесор Робінсон був масоном, коли його запросили вступити до ордену Ілюмінатів, але передчуття підказувало йому, що він му­сить вивчити орден до вступу в нього. Відтак Робінсон дійшов ви­сновку, що це товариство було створено "з метою знищення всіх релігійних закладів і повалення всіх існуючих у Європі урядів".


Каталог: data -> bib -> Inshi
data -> Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П. Ж. Прудона Вступ
data -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
bib -> Методичні вказівки до лабораторного заняття з дисципліни " Бази даних в інформаційно-комп'ютерних технологіях" для студентів базового напрямку 091 "Електронні апарати"
bib -> 1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
bib -> Джоан К. Ролінґ Гаррі Поттер І напівкровний принц
bib -> Львівська політехніка
bib -> Джоан К. Ролінґ Гаррі Поттер І смертельні реліквії


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Частина II iconI частина (вступні уваги) Як зробитися новелістом II частина (аналізи) Авантурне журнальне оповідання Фантастичне оповідання
...
Частина II iconЧастина загальна
К66 Кримінальне право І законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського-К.: Атіка, 2001. 432с....
Частина II iconЧастина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Частина II iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Частина II iconПрикметник як частина мови. Закріплення набутих знань
Тема: Прикметник як самостійна частина мови. Закріплення набутих знань
Частина II iconО. В. Чайковський Історія філософського факультету як частина історії ону

Частина II iconВидатні англійські письменники та їх твори 8 клас
Вступна частина If you want to be famous after you are
Частина II iconМетодичні рекомендації по роботі з документами особового походження
Загальна частина
Частина II iconСвітова література. 11 клас. Посібник для вчителя. Частина Деражня, 2011. с

Частина II iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка