Частина ІI



Сторінка13/28
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.82 Mb.
ТипИсследование
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   28

Содомора П.


доцент,

Львівський національний медичний університет

ім. Д. Галицького

УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ТЕРМІНОСИСТЕМА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ


Читаючи будь-який текст (особливо це стосується перекладної літератури), схоплюємо його значення і відчуваємо колорит завдяки ключовим лексемам, які в цьому конкретному дискурсі виконують роль носіїв культурної інформації та смислового навантаження. Такі ключові лексеми у різних текстах є різними. Для філософського тексту, очевидно, такими носіями є лексеми, що виступають у ролі термінів. Культурний код, тобто мова філософського тексту, термінологія, є його основою. У лексичному складі будь-якої мови з огляду її співвіднесеності з іншою виділяється еквівалентна лексика, тобто така, що характеризується відповідністю тотожних денотатів. Однак відповідності проходять не завжди на усіх рівнях значення лексем: деякі позиції часто не співпадають. Це докладно видно та можна якісно продемонструвати на матеріалі зіставлення латинських філософських термінів та їх українських відповідників.

Для проведення такого аналізу дуже вдячним матеріалом є твори Св. Томи з Аквіну, у яких представлено широкий спектр філософських термінів доби схоластики. За словами Св. Томи, “Сума теології” розрахований на початківців у галузі теологічної філософії. Однак на сьогоднішній день цей твір є важкодоступним для сприйняття пересічному читачеві насамперед з огляду на густу канву філософських термінів, що важко надаються для осмислення. В переважній більшості випадків терміносистема Св. Томи є чіткою і структурованою, що вимагає відповідного ставлення при перекладі. З одного боку, це уможливлює систематизацію термінів, а з другого – вимагає дотримання певних правил при перекладі.

Однак, незважаючи на чітку, з першого погляду, систему, Св. Тома подекуди вдається до заміни термінів їх частковими синонімами, що слід тлумачити як перехрещення семантичних полів термінів. Очевидно, автор сприймав ці лексеми як синоніми. Хоча й тут часом зустрічаємо певні несумісності, які доводиться тим чи іншим чином пояснювати при дослідженні тексту.

Продовжуючи досліджувати питання синонімії, часто зустрічаємо випадки використання аналогічних грецького та латинського термінів – тобто філософ все-таки розрізняє ці лексеми, хоча латинське слово є, по суті, копією грецького. Так, подекуди Св. Тома все-таки послуговується власне грецькими термінами (hypostasis), хоча є латинський калькований відповідник (substantia), однак, досліджуючи текст, виявляємо, що значення у них різні. Такі випадки використання аналогічних лексем по тексту не є поодинокими. Детальніше це питання розглянуто у попередніх дослідженнях.

Загалом, усі терміни пропонуємо поділяти на тематичні групи – метафізичні, антропологічні, теологічні. Поділ хоча і є доволі умовним, все ж дозволяє певним чином структурувати терміни, уможливлює докладніший опис та контрастивне зіставлення термінолексем. Наголос насамперед поставлено на корелятивних групах термінів, від способу перекладу яких залежить відображення семантичного наповнення тексту оригіналу в перекладі. Більшість термінів, що походять від Аристотеля, мають аналогічне значення у Св. Томи.

Використання саме українських еквівалентів на противагу до їх латинських відповідників є як теоретично обґрунтоване, так і зумовлене необхідністю становлення української філософської терміносистеми. Цікаво, що одні й ті ж лексеми в різних мовах розвивалися по-різному, тому й мають дещо відмінні, а в деяких випадках зовсім різні значення (hypostasis – substantia – understanding – підстава). Тома використовує калькування грецьких термінів (symbebekos - accidentia), що слід приймати до уваги при роботі над українським перекладом. Зрозуміло, що неможливо завжди послуговуватися одним заздалегідь визначеним способом відтворення термінів, тому пропонуємо застосовувати креативний, а не буквальний підхід до процесу перекладу: в українській мові пропонуємо надавати перевагу калькованим, а не транслітерованим відповідникам; корелятивні терміни слід відтворювати одним і тим же способом. Щодо відтворення конкретних корелятивних термінів, пропонуємо: дієвий/переємний замість активний/пасивний; підстава/припадковість замість субстанція/акциденція. У деяких випадках (матерія, форма) вибору немає з приводу відсутності інших варіантів.

Пропонований підхід до перекладу термінів, попри певну новизну та незвичність, покликаний: полегшити сприймання схоластичного тексту, збагатити лексичний запас української мови активними новотворами, розширити семантичні рамки певних лексем-термінів. Не намагаємося встановити чіткі правила, а лише розгорнути широку міждисциплінарну дискусію на стику філології та філософії.

Рецепція терміносистеми Св. Томи у європейській літературі проходила двома шляхами: транслітерація (англійський, французький) переклади; калькування (німецький, польський) переклади. Концепція пропонованого методу відтворення термінів опирається на концепції філософії Томи: концепція аналогії у трактуванні є вихідною позицією для теорії про використання українських еквівалентів для відтворення латинських схоластичних термінів: тобто теорія аналогії є ключовою теорією, на яку опирається концепція цього дослідження загалом. Доктрина аналогії з погляду Томи є частиною загальної доктрини знака: ці дві доктрини перебувають у родово-видових стосунках. Концепція аналогії перегукується з двома корелятивними поняттями – однозначний та різнозначний (univocus - aequivocus) і українські терміни, перекладені з латинських шляхом калькування, підпадають під вид однозначних термінів.

Тома поставив та розвинув цілий ряд надзвичайно важливих філософських питань, які знайшли своє продовження у наступних філософських течіях. Одним з найголовніших понять, які опрацьовував Тома, було поняття буття у різних його планах та в зіставленні з іншими категоріями. Так, поняття буття, як найпримітивніша (тому й найперша) форма мисленнєвого сприйняття, сприймається відчуттями, однак головним чином – внутрішніми відчуттями, де витиснені види (species impressae) зовнішніх відчуттів випрацьовуються вищими внутрішніми відчуттями – пам’яттю, уявою, оцінкою для того, щоб випродукувати концепт – вищий рівень пізнання. Згодом дискусію про буття як перше пізнаване продовжують головним чином Пуансон і Каєтан.

У пізніший латинський період на основі праць Томи заснувалася Домініканська школа, яка була однією з трьох течій ренесансної схоластики. Ранній період називають “першим томізмом”, однак починаючи вже з раннього XV та до XVII ст. різко виросла кількість коментарів творів Томи, що й зазвичай називається “класичним томізмом”, а вже відродження томізму в XIX ст. називають “неотомізмом”.

Першим томістом (Princeps Thomistarum) вважають Йоанна Капреола (1380-1444). Невдовзі опісля смерті Капреола вийшла праця Томаса Германа “Libri IV Defensionum theologiae Thomae Aquinatis” (“Захист теології Томи з Аквіну, в 4-х книгах”), 1483 р. По суті, ця праця містила записки Капреола, у яких він викладає захист тієї позиції, яку обстоював Тома від того часу, відколи на посаді професора університету викладав “Сентенції” Петра Ломбардського. Саме від Капреола починається ціла плеяда латинських авторів, що працювали над викладом та коментуванням праць Томи. Ця лінія неперервно тривала протягом майже двох з половиною століть, аж до кінця латинського віку філософії.

Томас Каєтан (1468-1534) описував поняття аналогії, яке розгорнув Тома; Франциск де Віторія (1492-1536) продовжив точку зору Томи про милість (gratia), що передбачає природу завдяки розвиткові доктрини прав людини, незалежно від божої милості та релігії, що суперечило протестантській думці. Далі цю ж лінію продовжив Домінік Сото (1494-1560), розширивши позиції своїх попередників щодо проблеми розуміння права всередині держави. Праця “De locis theologicis”, яку написав Мельхіор Кано (1509-1560), висвітлює різноманітні теологічні питання, зокрема, питання критичної та наукової оцінки тих джерел, на яких базувалася теологічна думка. Праця була опублікована у 1563 р., уже після смерті автора і зробила значний вплив на розвиток теології як науково-критичної науки, а також спричинилася до розвитку такої галузі теології, як “фундаментальна теологія”. Домінго Бане (1528 – 1604) був одним із найвизначніших томістів, відомий завдяки підтримці томістичної сторони у величезній суперечці між єзуїтами та домініканцями, що виникла у XVII ст. Він був одним із останніх латинських авторів. Головним чином, він займався висвітленням ролі поняття “esse” у філософії Томи. Ці питання висвітлено в “Коментарях” на першу частину “Суми”.

Після Бане на арену диспутів виходить Джон Пуансо (1589 – 1644), який був першим автором найповнішого синтезу латинської філософії і теології на її кінцевій стадії розвитку. Філософ прийняв ім’я “Joannes a Sancto Thoma”. Із цим автором вичерпується лінія латинських коментаторів томізму, яку розпочав Капреол. Пуансо був, на думку багатьох дослідників, (серед них – Маритен, Ділі) останнім та найзрілішим генієм, що тлумачили Тому. До того ж, Пуансо привів латинський період філософії до вирішення тих оглядових проблем, які поставив ще Августин на самому початку латинського періоду. Якщо говорити про латинську лінію коментування Томи, чи томістичної школи, то тут визначними є три фігури – Каєтан, Бане та Пуансо. Загалом ідеї та концепти, що їх розвинув Тома, продовжували (й продовжують) своє існування в багатьох наступних філософських течіях. Вчення Томи, окрім власне томістичної школи, дало поштовх для розвитку різних філософських напрямків і згодом багато з них далеко відійшли від томізму. Так, вчення про буття займає основне місце у філософії Томи і від цього ж терміна утворилася назва сучасної філософської школи екзистенціоналізму, хоча її засади далекі від засад, що пропагував Тома.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   28

Схожі:

Частина ІI iconЧастина загальна
К66 Кримінальне право І законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського-К.: Атіка, 2001. 432с....
Частина ІI iconЧастина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Частина ІI iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Частина ІI iconПрикметник як частина мови. Закріплення набутих знань
Тема: Прикметник як самостійна частина мови. Закріплення набутих знань
Частина ІI iconО. В. Чайковський Історія філософського факультету як частина історії ону

Частина ІI iconМетодичні рекомендації по роботі з документами особового походження
Загальна частина
Частина ІI iconВидатні англійські письменники та їх твори 8 клас
Вступна частина If you want to be famous after you are
Частина ІI iconСвітова література. 11 клас. Посібник для вчителя. Частина Деражня, 2011. с

Частина ІI iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)

Частина ІI iconСвітова література. 11 клас. Посібник для вчителя. Частина Деражня, 2011. с



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка