Частина ІI



Сторінка21/28
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.82 Mb.
ТипИсследование
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   28

Потягайло Е.Г.


профессор кафедры госпитальной педиатрии Кубанского Государственного медицинского университета,

город Краснодар, Россия

АНАЛИЗ НАРУШЕНИЙ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У ДЕТЕЙ С ВЕГЕТОСОСУДИСТОЙ ДИСТОНИЕЙ В КРАСНОДАРСКОМ КРАЕ


Целью работы было проанализировать нарушения ритма сердца у детей с вегетососудистой дистонией (ВСД) в Краснодарском крае. Методы: были проанализированы истории болезни 71 ребенка 14 лет с ВСД, находившихся на лечении в отделении кардиологии детской краевой клинической больницы г. Краснодара. Результаты исследования : проведенный анализ историй болезни детей с ВСД, позволил установить, что из обследуемых детей преобладали мальчики . При этом, у детей с ВСД наблюдались: нарушения проводимости ( АВ блокада 1 ст, полная АВ блокада , СА блокада 2 ст 2 типа) у 8, синдром WPW - 6, суправентрикулярная тахикардия- 4 , желудочковая тахикардия - 5, пароксизмальная тахикардия -6, другие нарушения ритма (миграция водителя ритма, эктопические ритмы)- 7, суправентрикулярная экстрасистолия- 13, желудочковая экстрасистолия- 9 , СССУ- 6 , дисфункция синусового узла-7. Обсуждение: полученные результаты свидетельствуют о том, что у детей с ВСД в Краснодарском крае встречаются различные виды аритмий. При этом, наиболее часто у детей с ВСД встречается экстрасистолия, причем, суправентрикулярная экстрасистолия встречается чаще, чем желудочковая. Следует отметить, что в отличие от взрослых, у детей нарушение ритма нередко протекает бессимптомно и зачастую самочувствие ребенка в течение длительного времени не страдает, что в значительной мере затрудняет раннюю диагностику этой патологии и не позволяет точно установить длительность существования аритмии [1]. Недооценка роли функциональных нарушений ритма сердца и в соответствии с этим неправильная тактика лечения и отсутствие эффекта от проводимой терапии еще больше убеждает больного в тяжести и неизлечимости его страданий и приводит к отнюдь небезобидным диагностическим исследованиям [1;2;3]. При этом, в отсутствии своевременной и адекватной терапии за 4-6 лет большинство аритмий прогрессируют, при этом формируются стойкие и необратимые нарушения функции миокарда, требующие хирургического лечения. По данным М.А. Школьниковой (1999) более 85% детей могут быть излечены с помощью методов медикаментозной терапии при своевременно начатом лечении.

Выводы: у детей с ВСД данного возраста целесообразно в рамках регулярной диспансеризации предусматривать обязательный электрокардиографический скрининг, а при наличии даже минимальных кардиогенных жалоб, помимо стандартных методов обследования, назначать холтеровское мониторирование, лекарственные и нагрузочные тесты, КИГ, нейрофизиологическое обследование и генеалогический анализ факторов риска.



Литература

1. Белоконь Н.А., Кубергер М.Б.Болезни сердца и сосудов у детей.–М.: Медицина, 1987.– 480 с.

2. Школьникова М.А. Жизнеугрожающие аритмии у детей. Москва, 1999–234 с.

3. Школьникова М.А., Березницкая В.В. Диагностика и медикаментозное лечение желудочковых экстрасистолий у детей // Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 2008. — № 2. — С. 60-67.




Руденко А.В.


д.б.н., проф., зав. лабораторії мікробіології, вірусології та мікології, ДУ «Інститут урології НАМНУ», Київ

Корніліна О.М.


к.б.н., старший науковий співробітник лабораторії мікробіології, вірусології та мікології, ДУ «ІУ НАМНУ», Київ

Мітченко М.В.


к.м.н, старший науковий співробітник лабораторії відділу запальних захворювань, ДУ «ІУ НАМНУ», Київ

ВПЛИВ ЗБУДНИКІВ РІЗНОЇ ТАКСОНОМІЧНОЇ НАЛЕЖНОСТІ НА СТАН МУКОЗАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПІХВИ У ЖІНОК, ХВОРИХ НА ПІЄЛОНЕФРИТ.


Запальні захворювання нирок та сечовидільних шляхів у жінок часто протікають на тлі гінекологічної патології. Це можна пов’язати з анатомічними особливостями, активацією персистуючої інфекції геніталій, порушенням ефекторних ланок імунітету саме слизових оболонок статевої сфери жінки [1, 2]. Провідне значення у виникненні і розвитку пієлонефриту мають також вид збудника і шляхи його проникнення в нирку. Найбільш частими збудниками гострих запальних захворювань нирок є кишкова паличка, протеї, клебсiєла, синьогнійна паличка, ентерококки, стафілококи [3]. До збудників, що можуть бути чинниками пієлонефриту, відносять також Mycoplasma hominis та Ureaplasma spp., які об’єднують під терміном молікути. Нами доведено, що спектр чинників інфекційного ґенезу, які призводять до розвитку запального процесу як сечовидільних шляхів, так і статевих, нерідко є подібним [4].

В останні роки все більшу увагу приділяють вивченню стану імунної системи слизових оболонок статевих шляхів як показника резистентності організму до інфекційних патогенів. Мукозальний імунітет перешкоджає колонізацію слизових оболонок патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. Фактори вірулентності збудників, з однієї сторони, та цілісність різнопланових механізмів захисту хазяїна з іншої, визначають перебіг інфекційно-запального процесу, тому важливим є з’ясування впливу збудників різної таксономічної належності на перебіг пієлонефриту та стан мукозального імунітету.



Мета роботи – дослідити стан мукозального імунітету піхви у жінок, хворих на гострий пієлонефрит та при загостренні хронічного; з’ясувати вплив збудників різної таксономічної належності на активність локальної імунної відповіді.

Імунологічні дослідження виконані у 64 жінок (середній вік 31,51,6 років), з яких у 43 хворих (І група) діагностовано гострий пієлонефрит (ГП) та у 21 пацієнтки (ІІ група) - загострення хронічного пієлонефриту (ХП). Крім того, на підставі даних попередніх мікробіологічних та молекулярно-генетичних досліджень змивів та зіскребів зі слизової оболонки цервікального каналу всі хворі були розподілені на чотири групи в залежності від таксономічної належності виділених збудників: 1 групу склали хворі, у яких були виявлені класичні бактерії (n=12); 2 групу – 18 хворих, у яких виявлені асоціації класичних бактерій та молікутів; 3 групу – пацієнтки тільки з молікутами у статевих шляхах (n=26) і 4 групу – 6 хворих жінок, у яких не виявлені названі вище збудники. Контрольну групу склали 15 клінічно здорових жінок, у яких не було скарг на захворювання нирок та сечового міхура і при мікробіологічному обстеженні не було виявлено будь-яких мікроорганізмів.

Матеріалом для дослідження була рідина, яку отримували після центрифугування змивів з піхви в режимі 1500 об./хв. впродовж 10 хвилин. Змиви отримували таким чином: у піхву стерильною пластиковою піпеткою вводили 3 мл стерильного фізіологічного розчину, кілька разів обмивали піхву впродовж 30 секунд і відбирали змив цією ж піпеткою у центрифужну пробірку.

У зразках змивів за методом імуноферментного аналізу визначали рівень імуноглобулінів (Ig) А, М, G, лактоферину (ЛФ) та секреторного імуноглобуліну А (sIgA) (“Вектор-Бест”, Росія); концентрацію С3-компонента комплементу (С3) (“Полігност”, Росія); концентрацію секреторного компоненту (SC) (“Цитокін”, Росія); вміст лізоциму (Immunodiagnostik, Німеччина); рівень фактора некрозу пухлини- (ФНП-).

Отримані дані опрацьовані статистично на персональному комп’ютері за допомогою програми «STATISTIKA 6.0» з використанням непараметричного U-критерія Манна-Уїтні. Для кожного показника визначали медіану (Ме), нижній та верхній квартілі (25 % та 75 %). Достовірну різницю (p<0,05) вичислювали за програмою AtteStat, версія 13.

При дослідженні гуморальних факторів неспецифічного імунітету у змивах з піхви обстежених жінок було виявлено підвищення рівнів С3-компонента комплементу, лактоферину та лізоциму відносно контрольних величин (табл. 1), але достовірне зростання медіани встановлено тільки для лактоферину у хворих ІІ групи.

Суттєве підвищення рівня sIgA відносно контролю спостерігалось у хворих з гострим перебігом пієлонефриту (І група). Збільшення медіани для секреторного компоненту відмічено в обох групах хворих, але вірогідних відмінностей не встановлено. При аналізі вмісту імуноглобулінів А, М, G у змивах з піхви обстежених жінок доведено зростання імуноглобулінів всіх класів у хворих на пієлонефрит: найбільше зростання рівня IgA відмічалось в обох групах хворих, а вмісту IgG та IgМ – при загостренні хронічного пієлонефриту (ІІ група). Підвищення рівня IgA можна пояснити тим, що при зростанні кількості збудників та їх ензимної активності можливо відбувається розщеплення структури секреторного IgA (форма IgA1) на окремі фрагменти, які, в свою чергу, вже не здатні аглютинувати мікроорганізми та попереджувати адгезію мікробів до епітеліальних клітин.

Прозапальний цитокін ФНП- має безпосереднє відношення до мобілізації макрофагів/моноцитів у вогнище запалення й посилює їх цитотоксичність. За нашими даними спостерігалось зростання (р>0,05) величини Ме для ФНП- у змивах з піхви хворих І групи у порівнянні до жінок контрольної групи.

Слід відмітити, що при співставленні показників, що були проаналізовані у хворих на ГП та із загостренням на ХП, не встановлено достовірних відмінностей в жодному випадку.

Таблиця 1 – Гуморальні фактори імунітету у змивах з піхви жінок, хворих на ГП та при загостренні ХП


Показники

(на 1 мг білку)



Здорові жінки

(n=15)


Хворі жінки (n=64), Ме (25 %-75 %)

І група (n=43)

ІІ група (n=21)

С3, мкг

0,29 (0,19-0,40)

0,40 (0,16-1,13)

0,42 (0,24-0,90)

ЛФ, мкг

10,7 (6,5-12,1)

9,4 (2,8-21,9)

19,9 * (6,7-33,4)

Лізоцим, мкг

0,86 (0,44-1,72)

2,35 (1,70-5,22)

1,52 (0,41-3,97)

sIgА, мкг

20,4 (11,2-27,7)

57,9 * (15,4-108,3)

26,2 (19,2-92,7)

SC, мкг

19,0 (13,0-26,5)

25,3 (17,8-44,2)

29,2 (14,3-39,9)

IgМ, мкг

3,2 (2,2-4,6)

8,6 * (5,0-13,1)

11,0 * (2,9-21,1)

IgА, мкг

34,0 (26,2-40,7)

223,9 * (63,3-328,3)

205,8 * (79,8-286,8)

IgG, мкг

93,9 (72,2-121,8)

136,4 (93,4-222,6)

262,1* (127,8-491,8)

ФНП-, пг

35,1 (25,0-212,8)

82,2 (24,6-282,2)

25,6 (14,9-165,0)

Примітка: * - вірогідні відмінності (р < 0,05) порівняно до групи здорових жінок

Дані, що характеризують стан імунітету у змивах з піхви за наявності збудників різної таксономічної належності, виявлених у статевих шляхах, представлені у таблиці 2. Показано найбільше і вірогідне підвищення медіани для лізоциму у хворих, в яких були виявлені молікути (3-я група). У пацієнток 1-ї групи за наявності у геніталіях класичних бактерій, виявлених в моно- або міксткультурі, спостерігалось зростання рівня С3-компонента комплементу. Інші показники неспецифічного імунітету не мали достовірних відмінностей при порівнянні груп хворих між собою – визначались як понижені від норми величини, так і підвищені.

Дослідження рівня секреторного sIgА та SC у змивах з піхви виявило суттєве (р<0,05) підвищення IgА у хворих 3-ї групи (з молікутами у геніталіях) відносно показників групи здорових донорів та хворих 1-ї групи (за наявністю бактерій); при порівнянні вмісту секреторного компоненту у змивах не було виявлено достовірних відмінностей між групами.
Таблиця 2 – Гуморальні фактори імунітету у змивах з піхви жінок, хворих на пієлонефрит, в залежності від таксономічної належності виявлених збудників


Показники

(на 1 мг білку)



Здорові жінки

(n=15)


Хворі жінки (Ме, 25 %-75 %), (n=64)

1 група

класичні


бактерії

(n=12)


2 група

кл.бакт.+

молікути

(n=18)


3 група

молікути
(n=26)



4 група

збудники не виявл.

(n=6)


С3, мкг

0,29

0,19-0,40



0,74

0,26-0,99



0,50

0,27-1,34



0,42

0,13-0,60



0,35

0,24-0,41



ЛФ, мкг

10,7

6,5-12,1


14,7

8,1-24,0


7,0

3,8-27,5


16,1

2,5-27,8


8,8

5,1-19,7


Лізоцим, мкг

0,86

0,44-1,72



1,83

0,59-4,74



1,90

1,70-2,19



3,97 *

1,70-2,19



2,42

0,27-4,57



sIgА, мкг

20,4

11,2-27,7



22,4

10,0-52,2



25,4

15,2-108,1



81,3 *

26,4-120,0



51,9

5,8-86,5


SC, мкг

19,0

13,0-26,5



25,0

13,4-40,0



27,2

14,3-44,8



29,2

19,8-43,5



18,0

13,6-36,4



IgМ, мкг

3,2

2,2-4,6


19,0 *

8,7-38,6


8,4 * 

5,0-10,9


8,4 * 

4,0-12,9


5,3

0-36,8


IgА, мкг

34,0

26,2-40,7



99,7 *

63,3-164,1



191,3 *

27,4-328,8



251,4 *

84,4-328,3



80,0 *

38,5-137,4



IgG, мкг

93,9

72,2-121,8



158,4 *

154,9-495,4



213,8 *

108,7-616,9



134,6

93,2-211,0



123,4

57,7-539,9



ФНП-, пг

35,1

25,0-212,8



26,4

21,6-82,6



100,6

12,5-288,8



112,8

37,9-285,0



36,3

8,6-94,2


Примітки: * - вірогідні відмінності (р < 0,05) порівняно до групи здорових жінок;  - достовірні відмінності (р < 0,05) порівняно з хворими 1-ї групи

При вивченні вмісту імуноглобулінів М, А, G у змивах з піхви в залежності від біологічних властивостей чинників встановлено достовірне підвищення відносно контрольних параметрів рівня IgМ у хворих 1-3 груп (найбільші відхилення від контролю спостерігалось у хворих з бактеріальною моноінфекцією), рівня IgА – у хворих всіх груп (найбільше за наявності молікутів – 2-а група) та рівня IgG – у хворих з наявністю у змивах бактерій (1-а та 2-а групи). Зростання рівня ФНП- в більшій мірі спостерігалось у пацієнток з наявністю молікутів у геніталіях (2-а та 3-я групи).



Таким чином, при вивченні гуморальних факторів імунітету у змивах з піхви у хворих на гострий пієлонефрит в більшій мірі спостерігалось підвищення вмісту імуноглобулінів різних класів, секреторного IgA, лізоциму та ФНП-. Достовірне зростання рівня ЛФ встановлено тільки у хворих із загостренням хронічного пієлонефриту. За наявності інфікованості геніталій бактеріями (в моно- і мікст-культурі) спостерігалось суттєве зростання вмісту ЛФ, С3-компонента комплементу, IgМ, IgG, а за наявності у статевих шляхах молікутів – підвищення рівня лізоциму та мономерного й секреторного IgА. Раніше отримані нами дані щодо подібності спектру збудників в сечі та піхві хворих на ГП та ХП та дослідження їх впливу на активність імунної відповіді слизової оболонки піхви дозволяє зробити висновок про загострення хронічного запального процесу геніталій, який слід розглядати як джерело інфекції при запаленні сечовидільних шляхів.

Література

  1. Валышев А. В. Анаэробная микрофлора женского репродуктивного тракта / А. В. Валышев, Н. Н. Елагина, О. В. Бухарин // ЖМЭИ. – 2001. – № 4. – C. 78-84.

  2. Воропаева Е. А. Микроэкология и показатели гуморального иммунитета у женщин с неспецифическими заболеваниями гениталий / Е. А. Воропаева, С. С. Афанасьев // ЖМЭИ. – 2005. – № 3. – C. 65-69.

  3. Етіологічний спектр інфекції сечової системи / М. О. Колесник, Н. М. Степанова, А. В. Руденко, В. Т. Кругліков // Укр. журн. нефрології та діалізу. – 2007. – № 3 (15). – С. 16-29.

  4. Інформативність результатів мікробіологічних досліджень для удосконалення етіологічної діагностики гострого пієлонефриту / [А. В. Руденко, С. П. Пасєчніков, О. М. Корніліна та ін.] // Лабораторна діагностика. – 2012. – № 3 (61). – С. 31-36.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   28

Схожі:

Частина ІI iconЧастина загальна
К66 Кримінальне право І законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського-К.: Атіка, 2001. 432с....
Частина ІI iconЧастина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Частина ІI iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Частина ІI iconПрикметник як частина мови. Закріплення набутих знань
Тема: Прикметник як самостійна частина мови. Закріплення набутих знань
Частина ІI iconО. В. Чайковський Історія філософського факультету як частина історії ону

Частина ІI iconМетодичні рекомендації по роботі з документами особового походження
Загальна частина
Частина ІI iconВидатні англійські письменники та їх твори 8 клас
Вступна частина If you want to be famous after you are
Частина ІI iconСвітова література. 11 клас. Посібник для вчителя. Частина Деражня, 2011. с

Частина ІI iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)

Частина ІI iconСвітова література. 11 клас. Посібник для вчителя. Частина Деражня, 2011. с



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка