«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот



Скачати 128,36 Kb.
Дата конвертації07.06.2017
Розмір128,36 Kb.

«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот/
Історія фотографії починається з 1839 року, коли академік Ф.Д. Араго, виступивши перед спільним засіданням Паризької Академії наук і Академії Образотворчих Мистецтв, познайомив присутніх з суттю дагеротипа, і тим самим поклав початок одному з найбільших відкриттів ХІХ століття.

Хоча світлочутливість певних матеріалів була відома дуже давно, отриматистійке зображення навколишнього нас світу і уберегти його від дії світла вдалося тільки Жозефу Нісефору Ньепсу і Луї Жаку Манде Дагеру, винахідникам сучасної фотографії (додаток 1).

З самого початку свого існування фотографія не визнавалася видом мистецтва, вона вважалася лише технічною новинкою, в якій від людини, яка знімає, практично нічого не залежить. І ось саме тоді з'явилися люди, здатні підняти фотографію на новий, якісно вищий ступінь.

В Україну фотографію принесли в 1840-их роках закордонні фотографи, учасники щорічних міжнародних київських ярмарків Контрактів, які часто залишалися в Україні [10, c.6].Першими фотографами-поселенцями були французи Жак і Шарль-Поль Гербст. Шарль-Поль Гербст відкрив у Києві дагеротипну студію.

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. був періодом розквіту української фотографії. ЇЇ центрами стали Київ, Харків. Одеса, Львів і Полтава. Розвиток української фотосправи йшов у ногу з відповідними тенденціями у всьому світі.Це період створення широкої мережі професійних фотоустанов, об’єднань фотоаматорів, перших паростків фотожурналістики, випуску фотолітератури, розгортання фотоосвіти, перших досліджень у галузі наукової фотографії, розгортання широкої виставкової діяльності, перших кроків фотовиробництва, створення системи фототоргівлі. Успіхи в розвитку літератури, освіти та науки сприяли появі цілої групи видатних фотохудожників. Твори українських фотографів відповідали світовому рівню, про що яскраво свідчать численні нагороди, завойовані на європейських виставках [9].

Вагомий внесок у розвиток вітчизняної фотографії зробили й полтавські фотографи.В червні 1909 року було створене Полтавське фотографічне товариство, а до 1916 року кількість фотомайстерень у Полтаві зросла до дванадцяти [5, c.90].

За дослідженнями К. Скалацького, перше фотоательє в Полтаві відкрив Л. Тираспольський у 1851 році [7]. Він був засновником великої династії Тираспольких, яка утримувала цілий ряд фотоательє в Варшаві, Лодзі, Єлисаветграді, Херсоні, Одесі та ін.

Одним з перших був також фото павільйон Є.Г. Котельникова. Він закінчив Харківський університет і отримав вчений ступінь за трактат «О действии света на материю вообще й некоторых случаях этого действия в особенности». Згодом написав книгу "Опыт фотографии на коллодиуме" та переклав з німецької "Курс практической фотографии". У 1867 роціЄ.Г. Котельников виїхав до Петербурга, а його ательє придбав художник В.О. Волков. Останнім хазяїном цього фотозакладустав Д.-С. Меєрович. Приміщення розташовувалося на Олександрівській вулиці поряд з будинком К. Ромера (був зруйнований під час війни і зараз на його місці знаходиться будинок за адресою вул. Жовтнева, 22). Давид-Самуїл (Лейба) Меєрович спеціалізувався на дитячих портретах і був єдиним фотографом, візитки якого друкувались українською мовою[8].

В цей період у Полтаві працювали також Ар. Іонін (орендував приміщення у Василя Волкова), А.Г. Прейс, Фр. Такман. А в домі провізора КостянтинаРомера до приїзду Й.Ц. Хмелевського було ательє Бориса ЛеонтійовичаВаршавського, який володів ще одним фотоательє у власному будинку по вулиці Олександрівській.

У полтавських газетах початку ХХ століття, що збереглися в обласному архіві, зустрічається рясна реклама багатьох фотографів, крім вже існуючих з’явилося ще декілька фотоательє – Л.Г. Харлаба, Л.Г. Ізраілевича, Х. Гомельського, Грінгауза (павільйон знаходився по вул. Пушкінській з 1912р.) [1, c.211].Ательє Рафаїла Йосиповича Салітана існувало з 1896 року і розташовувалося по вулиці Кобеляцькій, 11 у власному будинку (нині перехрестя вул. Фрунзе і пров. Піонерського, цей будинок згорів під час Великої Вітчизняної війни разом з іншими будинками єврейського кварталу).

Одним із відомих та успішних фотографів Полтави кінця ХІХ – початку ХХ ст. був М.Б. Фріденталь. Його фотомайстерня розмістилася «по Мало-Петровській вулиці на другому поверсі будинку Підземського, № 26» (на місці будівель цього кварталу, знесених в 1970-ті роки, розміщується приміщення Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського) [7].

Михайло Борисович (Меєр-Хацк (Мойсей) Борохович) Фріденталь народився у Полтаві в бідній єврейській сім'ї. Через брак коштів не зміг закінчити ні гімназію, ні згодом фельдшерську школу (там він потоваришував з Григорієм Коваленком). До відкриття власного ательє у 1896 р., працював у відомого полтавського фотомайстра Й.Ц. Хмелевського. Михайло Борисович, як і його наставник, не обмежувався салонними фотопортретами. Він знімав відкриття пам'ятників Котляревському, Келіну, святкування 200-ліття Полтавської битви, інтер'єр хати Котляревського, палац князя Кочубея, артистів драматичної трупи Басманова, які взимку приїздили до Полтави (ці фото виставлялись на мольбертах у фойє театру). Після 1917-го М.Б. Фриденталь працював без помічників, а з 1925-го став, як і всі інші фотографи, членом "Полтавського товариства кустарів и ремісників-одиночок, не експлуатуючих чужої праці". У 1931 р., коли усі фотографії стали державними, М.Б. Фріденталь виїхав до Харкова, де й помер 1935 року (додаток 2) [8].

Безперечно найвизначнішим полтавським фотомайстром другої половини ХІХ – початку ХХ ст., відомим далеко за межами міста, був Йозеф (Йосип) Целестинович Хмелевський – один з визнаних в світі класиків фотомистецтва, який зробив великий вклад у розвиток портретної, жанрової та документальної фотографії, а його ательє вважалось одним із кращих у царській Росії (додаток 3).

Народився Й.Ц. Хмелевський 18 березня 1849 року у Варшаві в сім’ї польського шляхтича та російської дворянки. Після закінчення гімназії готувався до вступу у Петербурзьку академію мистецтв, але перешкодою цьому стала участь його батька у польському повстанні. До Петербурга Й.Ц. Хмелевський переїхав разом з матір’ю. Тут він познайомився з відомим фотомайстром Б.Л. Галущинським, під керівництвом якого майбутній митець вивчав фотосправу.

У 20 років, переїхавши до Вінниці, молодий майстер відкриває власне фотоательє.

1875 рокуЙозеф Целестинович фотографував вихованок Смольного інституту, де познайомився з онукою полтавського провізора – Олександрою Марківною Ромер. Того ж року молоде подружжя переїжджає до Полтави, де почався справжній розквіт творчості майбутнього класика [1, c.209].

Й.Ц. Хмелевський відкриває своє фотоательє, про що свідчать датовані фотографії. На фірмових візитках – жінка, яка сидить на фотокамері з палітрою і пензлем в руках. Внизу напис – «Фотографическоє заведение И. Хмелевского в Полтаве на Александровской улице в доме Ромера».Ательє знаходилося на розі вулиць Олександрівської та Стрітенської, напроти Державного банку. Нині це будинок по вул. Жовтневій, № 20(додаток 4, 5) [4, c.267].

1880 року Й.Ц. Хмелевський разом із сім’єю переїздить до будинку О.С. Васильєва по вул. Олександрівській, 8 (після 1900 року – Олександрівська, 46) [7; 8; 1, c.209]. Це був двоповерховий будинок, на першому поверсі якого містилася турецька кондитерська, галантерейний магазин Варшавських, перукарня і ковбасний магазин Кірша. Другий поверх займав О.С. Васильєв і Й.Ц. Хмелевський (під час окупації міста будинок був зруйнований, зараз на його місці знаходиться приміщення за адресою Жовтнева, 32).Тут Йозеф Целестинович відкриває нове фотоательє, що підтверджуютьйого візитівки з 1880 р (додаток 5).

«Фотографическоє заведение И. Хмелевского» було одним із найкращих в Російській Імперії.У визначного митця знімалося багато відомих діячів науки і культури:Михайло Коцюбинський, Панас Мирний, Микола Скліфосовський, Леся Українка, Олена Пчілка, Гнат Хоткевич, Володимир Короленко, Микола Мясоєдов, Марія Заньковецька. Коли молода художниця Марія Башкирцева гостювала у батька в маєтку в Гавронцях під Полтавою, вона теж сфотографувалася в українському народному костюмі саме в ательє полтавського майстра (додаток 6).

Але Й.Ц. Хмелевський був не тільки чудовим портретистом. Він працював у багатьох жанрах, революційних для свого часу. Літописець був одним із перших фоторепортерів. Саме його камерою зафіксовано ряд подій, які відбувались у Полтаві протягом майже півстоліття. Але найбільше враження справляють жанрові сцени, де фотолітописець фіксував українське буденне життя. Відображення зовнішньої сторони побуту було новим явищем у фотографії кінця ХІХ ст. Йозеф Целестинович створив унікальний за своєю майстерністю опис міста у фотографіях та галерею портретів його мешканців. За його знімками надруковані цілі серії поштових листівок «Типы Малороссии», «Виды Малороссии» і «Пейзажи Полтавщины», які були видані в типографії І. Дохмана у Полтаві, а також кольорові – акціонерним товариством Гранберг і Сванстрем у Стокгольмі, в Москві – Шерер і Набгольц, в Києві – Рассвет. Репродукції окремих фотографій майстра досить часто можна зустріти як ілюстрації до різних праць вітчизняних істориків, етнографів. Ці роботи передають нам дух цілої епохи (додаток 7).

У 1902 році Й.Ц. Хмелевським був виданий фотоальбом «Гоголь на батьківщині» (Київ. Друкарня С.В. Кульженка), де були зібрані унікальні матеріали, що стосуються біографії великого письменника та землі, на якій він народився (додаток 8). У передмові до свого видання автор писав: «Местности и обстановку, драгоценные для биографии Гоголя, читатель найдет здесь, закрепленными при помощи света – почти в таком же виде, как они представлялись вигляду нашeго великого писателя». Саме фотографії Й.Ц. Хмелевського допомогли відтворити садибу М.В. Гоголя напередодні його ювілею у 1984 році [2, c.8].

Автором були видані також альбоми «Полтавская психиатрическая больница» та «Земский дом в Полтаве» (додаток 9). Останній був виданий 1908 року і пов'язаний із закінченням будівництва в Полтаві будинку земства, в якому зараз знаходиться Полтавський краєзнавчий музей. Завдяки цим світлинам ми маємо рідкісні види будівлі та прилеглої території в перші роки існування [3, c.250].

Роботи Й. Хмелевського «на полтавську тематику» експонувались на чисельних вітчизняних і міжнародних виставках, де отримали високі нагороди, їх охоче публікували журнали Росії. Фотохудожник брав участь у близько 20 фотографічних виставках: Москва (1882) - художньо-промислова виставка, Брюссель (1883), Санкт-Петербург (1888), Москва (1889) - всеросійська ювілейна фотографічна виставка, Париж (1889), Лозанна (1890), Чикаго (1893), Санкт-Петербург (1898), Нижній Новгород (1902). На Нижньоновгородській виставці 1896 року полтавський фотограф був нагороджений золотою медаллю. Тріумфальною була його участь на Всесвітній виставці в Парижі (1900) - окрім золотої медалі, французький уряд нагородив його орденом Академічних пальм і присвоїв звання "Officier D'Akademie" [7; 1, c.212-213].

Йозеф Целестинович брав активну участь і у громадському житті дореволюційної Полтави. У 90-х роках ХІХ ст. Й.Ц. Хмелевський – товариш голови Полтавського фотографічного товариства, член Другого громадського зібрання. Ім’я фотохудожника знаходимо в списках членів Полтавської вченої архівної комісії. Під час урочистостей із приводу відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві була організована «Первая украинская художественная выставка». До її організаційного комітету, крім відомих художників батька і сина Мясоєдових, О. Сластіона, П. Мартиновича, С. Васильківського, В. Кричевського, Г. Цисса, були також персонально запрошені скульптор Л. Позен, письменник В. Короленко і художник-фотограф Й. Хмелевський [1, c.213].

Фотолітописець був членом Полтавського церковногоісторико-археологічного комітету, заснованого 1906 року. На засіданнях Комітету розглядали питання про стан старих храмів Єпархії і вирішувалися способи про реставрацію церков, які її потребували. Й. Хмелевський та В. Бучневич мали дозвіл на фотографування всіх храмів, а за їх роботами було створено спеціальний альбом із цих фотографій [12, с. 84].

Під час підготовки до відзначення 200-річчя Полтавської битви церковний історико-археологічний комітет розпочав роботу по збору предметів для музею Полтавської битви на Шведській Могилі.Із фінансовогозвітуКомітету за період від 16.11.1906 р. по 25.11.1907 р. видно, щополтавський фотограф Й. Хмелевський отримав від Комітету 80 крб. за фотографії для музею пам’ятників на полі Полтавської битви. [11, с. 60].Фіксував Йозеф Целестинович безпосередньо і святкування ювілею баталії та урочистий приїзд імператора Миколи ІІ [6, c. 39]. На сьогодні в музеї історії Полтавської битви зберігаєтьсяряд світлин Й.Ц. Хмелевського, на яких зафіксовані події 1909 року. Альбом, присвячений святкуванню 200-річчя Полтавської битви, що містить 390 фотографій автора, зберігається у Королівському архіві Стокгольму. Серед зображень – пам’ятники, споруджені до дня ювілею; будинок першого музею та його експозиція; репортаж з урочистостей та ін.

Й.Ц. Хмелевський помер 5 серпня 1924 року, поховали його на старому кладовищі. До сьогодні могила майстра не збереглася. Нині там знаходиться парк імені Котляревського, а про старе кладовище (існувало до 1936 року) нагадує єдина могила письменника [1, c.232]. Але збереглося унікальне фото: «Хмелевський на смертному одрі» (додаток 10). Біля труни – католицьке розп’яття, збоку вінок з написом: «Незабвенному коллеге І.Ц. Хмелевскому отъ союза фотографов г. Полтавы» [7].

На часі у Полтавському художньому музеї ім. М. Ярошенка зберігаються безцінні реліквії – речі, що належали Й.Ц. Хмелевському: фотокамера, станок для ретуші негативів, рамка для друку фотовідбитків і кофр - сумка для фотокамери. У 2009 році в Полтавському краєзнавчому музеї до 160-річчя видатного фотохудожника відбулася ретроспективна виставка його робіт.

Фотографія давно зайняла чільне місце у мистецтві. Якби не диво ХІХ століття, ми б ніколи не дізналися якими були справжні портрети історичних постатей минулого, яке архітектурне обличчя мали старовинні міста. Сотні людей присвятили себе створенню дива фотографії. Імена багатьох з них відомі, інші назавжди залишаться безіменними.

Джерела та література:




  1. Волосков В.Ф. Координати часу. Краєзнавчі етюди полтавського краю / Валерій Федорович Волосков. – Полтава: Дивосвіт, 2010. – 284 с.

  2. Гоголь на родине: Альбом художественных фототипий и гелиогравюр, относящихся к памяти Н.В. Гоголя / Издание Й.Ц. Хмелевского в Полтаве; вступ. статья В.А. Мокляка – [Репринтное воспроизведение издания светопечатни С.В. Кульженко. Киев, 1901 г.] – Х.: Изд-во САГА, 2009. – 8, 10, 86 с., 42 ил.

  3. Жогова Ю. Альбом Й. Хмелевського «Губернский земский дом в Полтаве» з колекції Полтавського краєзнавчого музею. Наукова довідка / Юлія Жогова // Полтавський краєзнавчий музей: Зб. наук. статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Вип. ІV. Книга 2 / Редкол.: Волошин Ю.В., Годзенко В.Д., Киридон А.М. та ін. - Полтава: Дивосвіт, 2008. – С. 249-251.

  4. Кожемякин В. Избылого / Валентин Кожемякин //Провінційний Архітектор: Збірка матеріалів та фотодокументів, присвячена 100-річчю від дня народження Л.С. Вайнгорта / Укл. Б. Тристанов – Полтава: Дивосвіт, 2012. – С. 266-268.

  5. Памятная книжка Полтавской губернии на 1914 год // Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистического Комитета. - Потава: Типо-Литограф. Губернск. Правленія, 1914. – 260 с.

  6. Празднование 200-летия Полтавской победы в Полтаве // Издание редакции «Полтавского голоса». – Полтава: Типогр. «Полтавского голоса» (Бр. Иваненко), 1910. – 78 с.

  7. Скалацький К. Полтавські фотографи, ті, що зупинили мить (фотографи Полтави 1861 – 1921 рр.) / Кім Скалацький // Криниця. – 1995. – № 70-72.

  8. Скалацький К. Пошуки, знахідки, відкриття / Кім Скалацький. – К.: Родовід, 2004. – 180 с.

  9. Трачун О. Золотий вік української фотографії / Олександр Трачун. – Режим доступу: www.primetour.ua – Перше українське бюро.

  10. Трачун О. Фотографія в Україні 1839-2010 / Олександр Трачун. – Х.: Вид-во САГА, 2010. – 216 с., 252 іл.

  11. Труды Полтавского Церковного Историко-Археологического Ко-митета. – Вып.1. – Полтава: Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И.Фришберг и С.Зорохович, 1908. – 44 с.

  12. Труды Полтавського Церковного Историко-Археологического Комитета. – Вып.2. – Полтава: Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И.Фришберг и С.Зорохович, 1908. – 76 с.


ДОДАТКИ
Додаток 1



Перша в світі фотографія,

зроблена Ж. Ньєпсом у 1826 р – вигляд з вікна його майстерні.




Додаток 2

Паспарту М.Б. Фриденталя



Братська могила російських воїнів. Фотографія М.Б. Фріденталя




Редакційна колегія «Полтавського Вісника».

1910 рік, фотоательє М.Б. Фріденталя



Додаток 3

Йозеф ЦелестиновичХмелевський

(1849 – 1924)


Додаток 4

Будинок К. Ромера на розі вулиць Олександрівської та Стрітенської


Додаток 5

Візитівки Й.Ц. Хмелевського



Додаток 6


Діячі культури на відкритті пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві.

Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка,

Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко.
Фотографія Й. Хмелевського

М. Заньковецька



М. Башкирцева



Додаток 7
Й. Хмелевський. Серії листівок «Типы и виды Малоросии»









Додаток 8

Титульна сторінка альбому «Гоголь на батьківщині»


Додаток 9

Фотоальбом

«Земскийдом в Полтаве»
Додаток 10

«Хмелевський на смертному одрі», 1924 р.

молодший науковий співробітник

відділу охорони культурної спадщини

ДІКЗ «Поле Полтавської битви»



Назаркіна В.М.
Каталог: files -> conf pavlovsky 2013
files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
files -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
files -> Для вчителів зарубіжної літератури
files -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
files -> Только мертвый, спокойствию рад. Только мертвый, спокойствию рад
files -> Талант людини це божий дар
conf pavlovsky 2013 -> Полтава у житті Є. Р. Трипольської – першої жінки скульптора України
conf pavlovsky 2013 -> Ірина Передерій
conf pavlovsky 2013 -> Садиба Павловських –втрачена колиска історії Полтавщини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconЕкспресіонізм стильова течія модернізму,що виникла на противагу імпресіонізмові. На думку експресіоністів, спільною основою всього у світі є дух
Виразити його,тобто сягнути глибинного пізнання основ буття,можна насамперед за допомогою творчої інтуїції. Завдання мистецтва,за...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconКнига відразу здобула шалену популярність. Через два тижні після її виходу з'явилося друге видання, через місяць третє, а ще через два місяця четверте. Такої популярності не знала тоді в Англії жодна книжка
Дефо зазнав злетів І падінь – із ним рахувалися найвпливовіші вельможі, та двірські інтриги й підступи ворогів довели його до в’язниці...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconПосібник для батьків та учнів Зміст
Вдихаємо через одну носову порожнину, видихаємо через другу, в одному напрямі та у зворотному почергово тричі
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconТема. Т. Шевченко. «Заповіт» твір, що єднає минуле, теперішнє І майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього

«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconРекомендації для вітчизняних товаровиробників щодо роботи на ринках країн Африки
Через це, українські компанії, які можуть прийняти участь в тендерах, є юридично незахищеними через відсутність відповідної двосторонньої...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот icon«Ми чуємо тебе, Кобзарю, через віки, через століття!»
Т. Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconКонкурсірозминка (правило першої руки) 8 кл. Що означає слово «античний»?
Епіграф: «Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє»
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconТарас Шевченко. Минуле,теперішнє,майбутнє…
Т. Шевченка; формувати вміння сприймати текст на слух та вміти перекласти його з англійської мови; удосконалювати навички виразного...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот icon"Що треба знати про снід?"
Заразитись снідом можна через кров. Вірус сніду із зараженою кров’ю може проникнути в організм через пошкоджену шкіру чи слизову...
«Через очі фотографа теперішнє стає минулим…» /Береніс Ебот iconДраматургія Бернард Шоу «Пігмаліон» Франц Кафка
«Не може людина по-справжньому розділити чуже горе, яке не бачить на власні очі»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка