Червоний виклик



Сторінка26/56
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.43 Mb.
ТипКнига
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   56

11.7

Розвиток сільського господарства


У сільському господарстві в Україні у 20-х роках четверо українських селян годували одного міського жителя й одночасно сільськогосподарська продукція вивозилася в Росію та за кордон. Три наступні десятиліття супроводжувалися урбанізаційними процесами, і в середині 50-х років міське населення за чисельністю майже зрівнялося з сільським. Здавалося, що колгоспи могли б розв’язати продовольчу проблему, оскільки в село надійшла машинна техніка. Однак сільське господарство залишалося найслабшою ланкою командної економіки. У міру того, як збільшувалася кількість міських споживачів, сільськогосподарська продукція ставала все більш дефіцитною.

У добу М. Хрущова сільське господарство не було занедбаною галуззю. За 1953–1964 рр. відбулося 11 пленумів ЦК КПРС, присвячених розвиткові цієї галузі, і ще на двох вона фігурувала поряд з іншими питаннями порядку денного. Відповідно в Україні відбулося 14 пленумів ЦК КПУ присвячених проблемам сільського господарства. Але розмови на пленумах ЦК слабо підкріплювалися фінансовими засобами. Якщо бюджетні кошти, призначені для розвитку української економіки в 1961–1965 рр., взяти за 100%, то вкладення в сільське господарство становили лише 14,2%365. Не маючи коштів на розвиток виробництва, село не могло забезпечити місто потрібною кількістю продовольства.



У динаміці сільськогосподарської продукції в Україні яскраво простежуються два різні за продуктивністю періоди: в 1950–1958 рр. — зростання на 65%, а в 1958–1964 рр. — на 3%366. Ця різниця пояснювалася звивинами в аграрній політиці М. Хрущова. Після вересневого (1953 р.) пленуму ЦК КПРС селу були надані податкові пільги і водночас держава почала платити за вирощений колгоспниками врожай справжню ціну. Це негайно позначилося на темпах зростання виробництва. Навпаки, після 1958 р. держава збільшила податки, підвищила ціни на промислову продукцію для села і стала давати менше коштів на його розвиток. Тепер її пріоритетом ставала «велика хімія».

Під час візиту до США М. Хрущов побачив, як широко американські фермери використовують кукурудзу, особливо для відгодівлі худоби. Після повернення він почав тиснути на партапарат, вимагаючи від нього розширення посівів кукурудзи навіть у регіонах, зовсім непридатних для вирощування цієї культури за кліматичними умовами. Все це дезорганізувало зерновий баланс. Наполегливий персек дістав прізвисько «Микита-кукурузник».

Друга спроба призвичаїти українських селян до вирощування кукурудзи (першу зробив ще X. Раковський у 1922–1923 рр.) увінчалася помірним успіхом. У 1961 р. колгоспи і радгоспи республіки виділили 3 млн га кращих земель для «цариці полів». Оскільки хімічна промисловість стала виробляти в цей час більше мінеральних добрив, було зібрано непоганий урожай. Проте під час неврожаю (наприклад, у 1963 р.) збільшення частки кукурудзи у посівах призводило до того, що худобу, як завжди, переводили на солому, а людей почали привчати до специфічного смаку хліба з великою домішкою кукурудзяного борошна.

«Кукурудзяна епопея» з усією переконливістю засвідчила, що аграрна політика державного керівництва в добу Хрущова не мала нічого спільного з інтересами селян. М. Хрущов любив сільське господарство, був щиро переконаний, що розуміється на ньому, і в його оточенні не знайшлося нікого, хто міг би переконати його у протилежному. Не покладаючись на свої знання, він звертався до вчених, це правда. Але слухав він лише тих, хто обіцяв негайний ефект. Величезний уплив на персека ще з його українських часів мав біолог і агроном Т. Лисенко — шахрай у науці, демагог і пройдисвіт у суспільно-політичному житті.

На грудневому (1957 р.) пленумі ЦК Компартії України, який відбувався з участю першого секретаря ЦК КПРС, Хрущов приголомшив усіх новою ідеєю — передати техніку МТС колгоспам: «Чи не було б справедливо піти на те, щоб деяким колгоспам передати техніку МТС? Коли земля і техніка будуть знаходитися в руках одного господаря, тоді всі машини використовуватимуться більш продуктивно»367. Ідея була втілена майже блискавично, притому не для «деяких колгоспів», а у всьому сільському господарстві. У травні 1958 р. вийшов закон, за яким замість МТС створювалися ремонтно-технічні станції (РТС), на які покладалися ремонтні та постачальницькі функції. Колгоспи повинні були купувати в них нафтопродукти, хімікати, добрива, сільськогосподарську техніку за цінами, які досить швидко зростали, щоб закрити дірки в державному бюджеті. До кінця 1958 р. колгоспи України купили 108 тис. тракторів, 43 тис. зернових комбайнів, багато іншої техніки368. Викуп її підірвав фінансове становище колгоспів.

Під приводом скорочення адміністративно-управлінського персоналу наприкінці 50-х років в Україні було об’єднано тисячі колгоспів. У 1960 р. функціонувало тільки 9 634 укрупнених колгоспів (проти 19 295 в 1950 р.). Як правило, один колгосп об’єднував декілька населених пунктів. Одразу з’явилася проблема зміцнення центральних садиб колгоспів і ліквідації «неперспективних сіл». Відповідні заходи здійснювалися під контролем райкомів партії з використанням демагогічних гасел про ліквідацію істотних відмінностей між містом і селом. Фактично ж укрупнення колгоспів украй несприятливо позначилося на економіці сільського господарства і побуті селян. За винятком окремих «маяків», для яких штучно створювалися найсприятливіші умови, сільські населені пункти поступово деградували. У колгоспів не було коштів, щоб перетворювати свої села в «агроміста» — будувати багатоквартирні будинки, споруджувати водогони, каналізацію, палаци культури і театри.

Виступаючи в 1957 р. на пленумі ЦК Компартії України, М. Хрущов озвучив ще одну ідею: поповнити тваринницькі ферми колгоспів за рахунок худоби колгоспників. Мовляв, навіщо мати клопіт із власною худобою, коли можна одержувати молоко і м’ясо на трудодні! Однак не знайшлося таких колгоспниць, які побажали б добровільно відмовитися від своєї корови й повірити, що колгоспна контора щодня виписуватиме їм наряди на молоко. Кампанія вилучення корів здійснювалася лише засобами адміністративного тиску, як і в сталінські часи. Кількість корів у підсобних господарствах українських колгоспників скоротилася за 1954–1964 рр. на 9%, свиней — на 20%, овець і кіз — на 53%369. Неколгоспникам у 1959 р. взагалі заборонили тримати худобу. Внаслідок цього обсяг продукції, що надходила в базарну торгівлю, зменшився, а ціни зросли. Від цього постраждали як міські споживачі, так і самі колгоспники.

На початку 60-х років сільське господарство знову перетворилося в най-слабшу ланку хронічно хворої радянської економіки. Посуха 1963 р. показала всю гостроту продовольчого становища: почалися труднощі з постачанням хліба населенню. Знову, як і в 1946–1947 рр., за хлібом виросли довжелезні черги. На Україну були накладені високі зобов’язання щодо постачання зерна, які вона виконати повністю не змогла. «Справи наші у сільському господарстві плачевні, якщо не гірше», — записав перший секретар ЦК Компартії України П. Шелест у своєму щоденнику в листопаді 1963 р.370

Монокультурна експлуатація цілинних земель призвела до ерозії ґрунтів, унаслідок чого врожаї зменшилися порівняно з першими роками освоєння на дві третини. Отже, цілина не виручила. Щоб запобігти голоду, уряд змушений був закупити в Північній Америці понад 12 млн тонн зерна вартістю в 1 млрд доларів США. Країна потрапила в залежність від імпорту хліба, якої вже не змогла позбутися аж до краху комунізму.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   56

Схожі:

Червоний виклик iconМатеріяли до біографії письменника лопуцьки
«Лопуцька В. випускає незабаром у видавництві «Червоний Пролетар» збірку оповідань під назвою «Червоні зеленя». Крім того, письменник...
Червоний виклик iconКомунальний заклад «рівненська обласна наукова медична бібліотека» рівненської обласної ради
Закон урср про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи // Червоний прапор. 1991. 25 січ
Червоний виклик iconІсторія України в романах Валентин Чемерис
Але І у Дорошенко, І у Маннергейма було в серці щось, перед чим не спроможні встояти ані чини, ані імперії. Це «щось» — любов до...
Червоний виклик iconМедична бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ
Батурін О. “Червоний Хрест” поспішає на допомогу: [про Бериславську районну організацію “Товариство Червоного Хреста України”] /...
Червоний виклик iconМисик Василь Олександрович (1907-1983)
Зшиток із його віршами Казка надіслав своєму другові Павлу Тичині, а той, у свою чергу, показав поезії школяра М. Зерову, М. Рильському,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка