Червоний виклик



Сторінка39/56
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.43 Mb.
ТипКнига
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   56

12.8

Життєвий рівень населення


Застій у політичному житті сполучався з високою динамікою змін у соціально-економічній сфері. Найбільш яскраво вона виявлялася у стрімких темпах урбанізації, викликаних потребами індустріального розвитку. Неможливість забезпечення потрібних темпів зростання підприємств ВПК і важкої індустрії за рахунок інтенсивних чинників змусила владу зняти адміністративні перепони для перетоку населення з села в місто. Матеріальні й культурні умови життя в місті були істотно вищими, ніж на селі. Маючи загальногромадянський паспорт, селяни дістали змогу при бажанні ставати городянами.

За 1960–1985 рр. чисельність міського населення в Україні зросла з 19,9 до 33,3 млн осіб. Сільське населення за чверть століття скоротилося з 22,6 до 17,6 млн осіб. Середньорічна чисельність колгоспників, які працювали в громадському господарстві колгоспів, зменшилася з 6,4 до 3,9 млн осіб455.



Якщо в 1960 р. сільські жителі становили половину населення, то в 1985 р. — лише третину. Продуктивність праці в сільському господарстві за цей час майже не зросла. Кожному, хто працював на селі, тепер доводилось годувати не одного, а двох міських жителів. Такою була об’єктивна основа продовольчої проблеми, що раптово виникла в багатьох регіонах СРСР, перетворившись на грізну небезпеку.

В Україні дефіцит продовольства відчувався не так гостро, як в інших регіонах. Хоча більша частина продукції колгоспів і радгоспів вивозилася, становище рятувала базарна торгівля продукцією, вирощеною на присадибних ділянках колгоспників і в особистому господарстві міських жителів.

На початку 60-х років робітники та службовці становили половину зайнятої в господарстві України робочої сили, а в середині 80-х років — до 60%. Темп зростання робітничого класу помітно скорочувався внаслідок зниження народжуваності у містах і зменшення чисельності сільського населення, готового перейти на роботу у промисловість.

Умови праці робітничого класу визначалися специфікою конкретної галузі. На підприємствах ВПК та новобудовах важкої індустрії вони були кращими, а в технічно занедбаній сфері виробництва товарів народного споживання — набагато гіршими. До 40% робітників промисловості і близько 60% будівельників працювали вручну. Гострий дефіцит кадрів міг бути пом’якшений скороченням частки ручної праці. Однак капіталовкладення здебільшого спрямовувалися у сферу нового будівництва. На виведення з експлуатації застарілого устаткування і механізацію праці не вистачало коштів.

Компартійно-радянське керівництво країни цілком щиро прагнуло підвищити життєвий рівень працюючих шляхом підвищення оплати праці й «отоварення» грошей на руках у населення, в тому числі за рахунок зростаючого імпорту продовольства й товарів широкого вжитку. Надзвичайно високий рівень мілітаризованості економіки робив таке завдання непростим, але становище рятував видобуток «валютних» корисних копалин, особливо у малоосвоєних регіонах Російської Федерації. Постійно нарощуючи свій вклад у міжнародну торгівлю, Радянський Союз спеціалізувався на продажу енергоносіїв, напівфабрикатів та промислової сировини, які мали великий попит і давали можливість звести кінці з кінцями у державному бюджеті.

Середньомісячна оплата праці в господарстві України зростала таким чином (у рублях)456:






1960 р.

1970 р.

1980 р.

1985 р.

Усі сфери господарства, за винятком радгоспів і колгоспів

78

115

155

174

Радгоспи

51

96

135

162

Колгоспи

24

67

104

136

За чверть століття розрив в оплаті праці між промисловістю і сільським господарством скоротився, а рівень оплати зріс. Проте держава постійно запізнювалася з «отоваренням» виплачених грошей. За 1971–1985 рр. грошова маса в обігу збільшилася втричі, а виробництво товарів народного споживання (разом з імпортом) — удвічі. Це зумовило зниження купівельної спроможності рубля. У ринкових умовах воно проявилося б у вигляді інфляції. У плановому господарстві підвищення цін допускалося у виняткових випадках, ціни зростали в основному за рахунок появи у продажу нової продукції. Тому невідповідність товарної маси грошовій проявлялася у прихованій формі — дефіциті товарів. Тривале очікування, коли товар «викинуть» у продаж, і довгі черги за дефіцитом стали найхарактернішою рисою побуту 70–80-х років. Радянські люди звикли носити в кишені «авоську» (від російського слова «авось»), щоб у всеозброєнні зустріти чергу і зайняти в ній місце, навіть не питаючи одразу, що саме там «викинули».

Дефіцит породив специфічний список престижних і непрестижних професій. Престижними стали професії людей, які виробляли, розподіляли або продавали дефіцит, а також професії, пов’язані з офіційно встановленими пільгами у придбанні дефіциту. У найсприятливішому становищі була номенклатура. Почала зростати мережа закритих магазинів, де за помірними цінами певні категорії номенклатурних працівників одержували продукти харчування, виготовлені у спец-цехах, а також овочі й фрукти, вирощені у спецгосподарствах без застосування хімічних добрив. Поширилася практика закупівлі за кордоном дрібних партій високоякісних товарів, призначених для керівної еліти.



Додатком до заробітної плати, який мали переважно міські жителі, були суспільні фонди споживання. За конституцією СРСР громадяни мали право на безплатну освіту, охорону здоров’я, житло і т. п. Усі ці послуги мали свою об’єктивну ціну, але держава оплачувала їх, так би мовити, з власної кишені, щоб створити в суспільстві оманливе уявлення про наближення часу, коли всі матеріальні й духовні блага задовольнятимуться по-комуністичному, тобто за потребами.

Масштаби, яких надав житловому будівництву М. Хрущов, були майже збережені в добу «застою»457:






Збудовано квартир (у тис.)

Кількість осіб, які поліпшили свої житлові умови (у млн)

Восьма п’ятирічка (1966–1970 рр.)

1 987

8,9

Дев’ята п’ятирічка (1971–1975 рр.)

1 912

8,6

Десята п’ятирічка (1976–1980 рр.)

1 718

7,8

Одинадцята п’ятирічка (1981–1986 рр.)

1 688

7,7

Всього за 1966–1986 рр.

7 305

33,0

І все ж проблему житла цілком розв’язати не вдалося. Темпи урбанізації виявилися надто високими, сотні тисяч громадян і далі стояли в чергах на отримання квартири. Якість безплатного житла була низькою, а квартири — невеликими за площею й особливо — за кубатурою. Мало хто жив у помешканні, де кожен член сім’ї мав окрему кімнату.

Завжди підкреслювалося, що за кількістю медичного персоналу та лікарняних ліжок у розрахунку на душу населення республіки Радянського Союзу займають перші місця в світі. Це справді було так. Однак пропагандисти не згадували, що охорона здоров’я фінансується за залишковим принципом і невигідно відрізняється від медичного обслуговування в інших країнах слабкою технічною оснащеністю. Нестача коштів у цій сфері призводила до того, що країна «розвиненого соціалізму» витрачала на підготовку лікаря в 10 разів менше коштів, ніж високорозвинені держави Заходу. Вважалося за норму ставити ліжка для хворих навіть у коридорах непристосованих до лікарняних вимог приміщень. Проте медустанови, що обслуговували номенклатуру, розміщувалися в нових, спеціально спроектованих будівлях, які зводилися в паркових зонах, оснащувалися найновішим імпортним устаткуванням, комплектувалися висококваліфікованим і високооплачуваним персоналом.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   56

Схожі:

Червоний виклик iconМатеріяли до біографії письменника лопуцьки
«Лопуцька В. випускає незабаром у видавництві «Червоний Пролетар» збірку оповідань під назвою «Червоні зеленя». Крім того, письменник...
Червоний виклик iconКомунальний заклад «рівненська обласна наукова медична бібліотека» рівненської обласної ради
Закон урср про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи // Червоний прапор. 1991. 25 січ
Червоний виклик iconІсторія України в романах Валентин Чемерис
Але І у Дорошенко, І у Маннергейма було в серці щось, перед чим не спроможні встояти ані чини, ані імперії. Це «щось» — любов до...
Червоний виклик iconМедична бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ
Батурін О. “Червоний Хрест” поспішає на допомогу: [про Бериславську районну організацію “Товариство Червоного Хреста України”] /...
Червоний виклик iconМисик Василь Олександрович (1907-1983)
Зшиток із його віршами Казка надіслав своєму другові Павлу Тичині, а той, у свою чергу, показав поезії школяра М. Зерову, М. Рильському,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка