Д21 Дахно, І. І. Ділова кар'єра [Текст] : навч посіб. / І. І. Дахно. – К. Цул, 2011. – 528 с. У книзі розглядаються різноманітні аспекти ділової кар'єри на всіх її етапах



Сторінка26/56
Дата конвертації11.04.2017
Розмір7.22 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   56

 7.2.7. Офісна "Попелюшка"


Трапляється, що досягнення працівника залишаються непоміченими. Визнання ж дістаються іншим. Бути переможцем хочуть бути всі. Бути переможеним не хоче ніхто. Першість часто визнається не за тими, хто добре робить свою справу, а за тими, хто вміє звернути увагу на власні досягнення. Деяким щасливчикам дістається вся слава.

Завищені очікування є однією з причин відчуття людей про те, що їх недооцінюють. Багато працівників сприймають роботу як замінника сім'ї і друзів. Позитивна оцінка керівництва та колег сприяє усвідомленню працівником власної цінності. Відчуття незадоволення викликає відсутність позитивної оцінки трудової діяльності.

Психологи стверджують, що недооціненими часто відчувають себе люди із заниженою самооцінкою. З точки зору навколишніх працівників, таких людей хвалять не рідше, ніж інших. Їм же здається, що їх недооцінюють.

Спеціалісти радять "Попелюшкам" намагатися думати позитивно. Наприклад, запитати себе про найкращу оцінку, яку б хотіли одержати. Потім використати методику за назвою "Колесо балансу". З цією метою робоча діяльність поділяється на кілька частин, подаючи їх у вигляді сектора колеса (функціональні обов'язки, кар'єра, взаємини з колегами тощо). Вісь колеса - 0 (нуль), а обід - 10. Потім намагаються об'єктивно свої досягнення. Визначаються ті сектори "Колеса балансу", які потрібно розвивати.

Рідко в одному працівникові поєднується професіонал і людина, яка вміє подати свою роботу. З українського прислів'я відомо, що "вміла готувати, та не вміла подавати".

Фахівці рекомендують подивитися як діє колега-щасливчик. Спробуйте запозичити щось з його поведінки. Змінитися буде важко, але, усвідомивши свій недолік, можна буде спробувати його усунути, наприклад, спираючись на тренінг з конкретної проблеми.

Для того, щоб звернути увагу начальства, потрібно буде на певний час зрозуміти цілі і проблеми начальства, а також те як ви можете сприяти досягненню цілей та подоланню проблем.

Використовуйте й інший спосіб, - говоріть про успіхи інших працівників. Вони незабаром почнуть говорити про ваші успіхи. Неминуче станеться те, про що говорив артист Аркадій Райкін: "Ты меня уважаешь. Я тебя уважаю. Значит, мы - уважаемые люди".

Пропонується ще й третій спосіб - змусити інших помічати ваші досягнення. З цією метою щодня впродовж 15 хвилин прогуляйтеся офісом і поговоріть з колегами.

7.2.8. Досвід - професія - кар'єра


Успішне просування кар'єрною драбиною багато в чому залежить від професійних якостей, на які є великий попит на ринку праці. Важливою складовою кар'єрного успіху є інтереси працівника та цілі, які він перед собою поставив. Існують якості, які на ринку праці цінуються завжди і скрізь.

Департамент праці (по нашому - Міністерство праці) США склало перелік навичок, вмінь та знань, які користуються підвищеним попитом у роботодавців.

1. Вміння вирішувати проблеми. Означає вміння їх розпізнавати, вивчати та ухвалювати ефективні рішення. Ці якості - у пошані у сфері державної служби, бізнесу, медицини, науки, інженерії.

2. Професіоналізм. Особливо важливим є у сферах інженерії та телекомунікації. Зокрема, передбачає вміння встановлювати і ремонтувати електронні та механічні пристрої.

3. Комунікабельність. Робоча атмосфера у фірмі чи організації багато в чому залежить від взаємин, що склалися між співробітниками та клієнтами.

4. Комп'ютерна грамотність. Значно підвищує шанси знайти гарну роботу знання можливостей комп'ютерів та вміння використовувати їх.

5. Педагогічні навички. Безкінечний потік інформації збільшив потребу у кваліфікованих викладачах та інструкторах. Особливо це стосується сфер освіти, торгівлі, менеджменту, громадських та соціальних послуг.

6. Математика. Існує великий попит на математичні мізки, оскільки математика - рушійна сила прогресу у медицині, інженерії та й науці у цілому.

7. Управління грошовими потоками. Не вичерпується потреба в інвестиційних брокерах, бухгалтерах, соціальних працівниках.

8. Знання іноземних мов. Беручи до уваги глобальні економічні та політичні інтеграційні процеси, значно збільшують шанси на знаходження гарної роботи знання таких мов: російської, японської, китайської, англійської, німецької.

9. Ділове управління. На ринку праці існує попит на фахівців з менеджменту, включаючи управління персоналом, системами, ресурсами і фінансами. Попитом користуються менеджери, які вміють розпізнавати потреби споживачів та перетворювати ці знання у прибутки компаній.

Професія, на яку існує попит, є важливою запорукою успішної ділової кар'єри.

Наприкінці 2008 року, коли світова фінансово-економічна криза прикотилася вже і до України, директор рекрутингового агентства Олександр Єгоров стверджував, що місця для роботи будуть і у подальшому, але компанії сконцентрувалися на наймі професіоналів. На чільному місці стоятиме питання про оцінку кандидата.

Весною 2008 року була інформація про те, що у США у середовищі роботодавців було різне ставлення до випускників бізнес-шкіл. 70% роботодавців віддавали перевагу вихованню керівників всередині компанії. Остерігалися брати зі сторони фахівця зі ступенем магістра з ділового адміністрування (MBA - Master of Business Administration). Негативне ставлення керівництва до випускників бізнес-шкіл пояснювалося їх великими амбіціями. 63% роботодавців були впевнені, що у багатьох таких випускників - занадто великі запити щодо зарплати та кар'єри.

Інша причина обережного ставлення до магістрів з ділового адміністрування - неготовність компаній до змін, яких можна очікувати від призначення на керівну посаду досвідченого магістра з ділового адміністрування.

У пресі висловлювалася й думка, що ті, хто успішно вчилися у школах та вузах, рідко на виробництві бувають успішними. Нерідко у студентські часи на трійки вчаться ті, хто одночасно ще й працює. На час отримання диплома вони вже мають певну кваліфікацію і ставлять перед керівництвом питання про своє просування.

Психологи давно помітили, - поки відмінники думають з якого боку підійти до проблеми і прорахувати всі варіанти, трієчники бачать завдання і його вирішують. Трієчники не роблять того, що для них нецікаво. Трієчникам притаманний високий емоційний коефіцієнт (Е0), а не коефіцієнт інтелекту (10). Успіх трієчників завдячується інтуїції, умінню чути і розуміти людей, внутрішній свободі. Зазначені якості не залежать від академічних знань.

Згідно з даними опитувань старшокласників, відмінники потрібні лише для того, щоб у них списувати. Вони - нудотні, зарозумілі, важкі у спілкуванні, підлизуються до вчителів. Навчання відбирає у них той час, який інші витрачають на спілкування. Не вміють шукати виходи з позаштатних ситуацій. Однокласники вважають, що відмінники живуть у штучному світі. З огляду на те, що відмінники готують всі предмети, у них не вистачає часу на глибокі вивчення профільних предметів.

На початку 2008 року київська газета "Обзор" оприлюднила статтю про рейтинг сфер діяльності, які є найпопулярнішими поміж тих, хто вступає у сімейно-шлюбні відносини. На жаль, у статті не повідомлялося хто, де і коли виконав соціологічне опитування. Оскільки було посилання на РІА "Новости", то можна зрозуміти, що мова йде про Росію.

Виявилося, що професія майбутньої дружини та чоловіка відіграє, якщо й не вирішальну, то дуже важливу роль. Пріоритетною професією супутника життя була професія лікаря. Цю точку зору поділяли як чоловіки (71%) так і жінки (78%). Парадокс цієї ситуації полягав у тому, що більшість опитаних відверто вказували на те, що лікарні на них наводять жах.

Поміж жінок користувалися популярністю такі професії майбутніх чоловіків як інженер, банкір або адвокат.

У чоловіків популярними були професії нотаріуса та декоратора. Чоловіки також не виключали одруження на журналістці (63%) і дизайнерші (62%).

Чоловіки зазначали, що жінка, яка завжди має свою точку зору на все те, що відбувається довкола, є завжди бажанішою, ніж та, яка у всьому погоджується зі своїм чоловіком.

Найменшою популярністю у чоловіків користувалися такі професії майбутніх дружин як актриса (23%) та діяч мистецтва (художниця, співачка тощо) - 21%.

98% жінок не хотіли, щоб їхні майбутні чоловіки були патологоанатомами, могильщиками та двірниками.

Більшість чоловіків не хотіли щоб їхні майбутні дружини були проститутками та стриптизершами. Переважна більшість чоловіків не хотіла б мати собі за дружин барменів (86%) та прибиральниць громадських туалетів.

Виявилося також що жінки звертають набагато більшу увагу на професію супутника життя, ніж та увага, яку чоловіки звертають на професію майбутніх дружин. Чоловіки лояльніше ставляться до професій своїх дружин. У жінок пріоритет професій сягав 89%, а у чоловіків - лише 36% від загальної кількості опитаних.

Намагання отримати престижну професію може сприяти утворенню сім'ї.


7.2.9. Сумісництво


Сумісництво є досить усталеним явищем. Було воно ще й за радянських часів. Очевидно масштаби сумісництва зросли після так званої "перебудови" і розвалу Радянського Союзу. Працювати на двох чи більшій кількості роботах стало модним. Спочатку більшість людей вдавалися до сумісництва з огляду на матеріальні чинники, тобто заробити додаткову копійку у ті страшні часи, коли старий лад руйнувався, а новий - не створювався. Згодом для багатьох сумісництво стало стилем життя. Друга робота може бути як джерелом доходів, так і викликати творчий інтерес.

Більшість сумісників якусь роботу вважають основною, а інші робочі місця - додатковими.

Нині широкого розвитку набуває таке явище як аутсорсинг. Компанії запрошують фахівців для разових консультацій чи виконання окремих проектів. Сучасний ринок праці створює попит на фахівців з кар'єрного портфоліо (portfolio career), - тобто людей, які одночасно працюють у різних сферах. За кар'єрного портфоліо з'являється можливість комбінувати прибуткову роботу - з приємною, знання - з улюбленими заняттями (хобі), реальні досягнення - з фантазіями.

Досвід свідчить, що ті, кого влаштовує такий стиль професійної життєдіяльності, переходять на півставки, за основним місцем роботи, а решту часу опікуються виконанням разових замовлень у певній сфері діяльності. Є й такі, хто освоює різні ролі у рамках однієї спеціальності чи компанії. Важливим є вміння концентруватися. Діяльність підходить комунікабельним працівникам.

У кар'єрного портфоліо є і певні недоліки. Фахівцю, який працює на засадах кар'єрного портфоліо, слід самостійно турбуватися про свою відпустку, лікування. Може бути й таке, що хтось із замовників не захоче, щоб такий фахівець виконував роботу ще й для інших. Сидіти на двох стільцях часто буває вигідним, але ж не слід забувати, що коли женешся за двома зайцями, то не піймаєш жодного.

Фахівці радять дотримуватися наступних правил, працюючи сумісником.

1. Доцільно не повідомляти керівництву за місцем своєї основної роботи про наявність додаткового підробітку. Ця пересторога доречна і тоді, коли додаткова робота виконується у вільний час. У начальника може виникнути заздрість до доходів співробітника. Начальник може дійти висновку що його підлеглий працює не з повною віддачею на своєму основному робочому місці і у нього залишається чимало енергії для підробітків. Керівник може більш прискіпливо контролювати підлеглого, навантажувати його додатковими обов'язками. Праця на другій фірмі може також тлумачитися як зрада корпоративних інтересів.

2. Слід визначитися з пріоритетами. Роботи не повинні накладатися одна на іншу. Доцільно концентруватися на роботі, яка виконується у певний час. Тобто потрібно належним чином виконувати завдання, як за основним, так і додатковим місцем роботи. Одна робота не повинна шкодити іншій.

3. Для того, щоб успішно працювати на двох роботах, не завадить завести щоденник для запису того, що потрібно виконувати на обох роботах. Щоденник має містити контактну інформацію. Щоденник має стати важливим помічником. Якщо працівник є впевненою, організованою і самостійною людиною, то він, може впоратися з виконанням функціональних обов'язків як за основним, так і за додатковими місцями роботи.

4. Слід дотримуватися певного балансу між роботою і відпочинком. Не дивлячись на завантаженість роботою, має передбачатися час і для особистого життя, інакше життя перетвориться в каторгу.

Якщо не відпочивати, то можна заробити проблеми зі здоров'ям і втратити всі місця роботи.

7.2.10. Релокація


Це поняття означає переведення працівника на роботу у інший підрозділ великої компанії або кардинальну зміну співробітником сфери своєї діяльності. У деяких компаніях релокація менеджерів є складовою програми з розвитку співробітників.

Часто має місце ситуація за якої співробітник регіонального підрозділу досяг певного рівня професіоналізму і готовий посісти вищу за значенням посаду, але у регіональному підрозділі немає відповідних вакантних посад. У такому випадку керівництво компанії пропонує йому переїхати до іншого регіону або у штаб-квартиру компанії. Найчастіше релокуються виробничники, логісти та управлінці різного рівня.

Нині менеджери погоджуються на переїзд не лише з огляду на матеріальні вигоди, але й беруть до уваги серйозні і цікаві завдання, які очікують їх на новому робочому місці. Переїзд вигідний і фінансово. Його оплачує компанія. Компенсуються витрати на оренду квартири. Платня на новому місця роботи встановлюється вищою, ніж на попередньому.

Новий проект, розпочатий "з нуля" на новому робочому місці, є серйозним внеском в кар'єру. Він дозволяє максимально виявити управлінський та організаційний потенціал менеджера. Такі проекти часто привертають увагу молодих і амбіційних менеджерів, які не бояться самостійно ухвалювати рішення.

Компанії, які запрошують фахівця з іншого місця, зазвичай намагаються максимально задовольнити потреби цього співробітника та його сім'ї. Надається квартира на весь час дії контракту, сприяють влаштуванню дітей у дитячий садок чи школу. Релока-ційні пакети є різними. Це слід брати до уваги.

Коли у співробітника закінчується термін дії контракту, то він може залишитися і далі працювати на новому місці, але вже без релокаційних пільг. Співробітник може повернутися до попереднього місця свого проживання або знову переїхати, одержавши новий релокаційний пакет.

Релокація, окрім позитивних аспектів, має і негативний. Основний мінус роботи у регіоні, проживанні у невеликому місті чи селищі, - це нехватка спілкування і культурного дозвілля. Великою проблемою є вмовляння дружин менеджерів на переїзд. У зв'язку з цим вони часто втрачають свою роботу. Виникають складності і тоді, коли у сім'ях є діти.

Переїжджаючи до іншого міста, працівнику слід оцінити всі обставини, що стосуються переїзду і потім ухвалити потрібне для себе рішення. Переїзд ніколи не був простою справою. Перед тим як погодитися, потрібно добре подумати.


7.2.11. Дауншифтинг


Дауншифтинг - це явище, коли перспективний висококваліфікований фахівець змінює свою професію і розпочинає працювати "з нуля". Колеги і попереднє начальство такого фахівця ставляться до нього осудливо. Психологи ж стверджують, що не вбачають у поведінці дауншифтера нічого кепського. Вони вважають, що рішення про зміну професії є складовою розвитку особистості. Психологи вважають, що дауншифтинг є усвідомленою відмовою від чужих цілей, традиційного розуміння кар'єри, пошуком нових шляхів. Дауншифтинг на вітчизняному лексиконі відомий як "крок набік".

Дауншифтинг є складовою еволюції людини, яка тривалий час перебуває у стресовій ситуації. Така людина працює заради заробляння грошей. На певному етапі свого розвитку вона розуміє, що більше так працювати не може і розпочинає пошук нових шляхів для свого розвитку. Психологи вказують, що будь-який розвиток особи є явищем позитивним, а будь-який розвиток без змін трапляється рідко.

Людина усвідомлює, що може жити далі лише у тому випадку, коли буде отримувати задоволення від роботи. Тоді вона розпочинає згадувати, що їй подобалося у житті, розпочинаючи з дитинства. За дауншифтинга відбувається рух у напрямі від роботи до справи.

Дауншифтинг суперечить корпоративній культурі. За неї люди виснажливо працюють впродовж багатьох років, щоб заробляти гроші на придбання благ, які врешті-решт виявляються ефемерними. У цій ситуації люди спочатку працюють, а блага - отримують згодом. Час праці і час благ - розділені. Між ними пролягає значна дистанція.

Ритм життя на засадах корпоративної культури триває доти поки людина зрозуміє, що бажані блага ніколи не прийдуть.

До свого рішення про кардинальну зміну професії людина йде, як правило, довго. Зовнішньо це буває непомітним. Коли ж рішення оприлюднюється, то оточуючі фахівця люди його не розуміють і вважають спонтанним.

Дауншифтинг - переломний момент у житті людини. Людина різко змінює сферу своєї професійної діяльності тоді, коли вона вже фізично не може знаходитися у своєму становищі.

Людина, яка розпочинає нове професійне життя, зазвичай, втрачає матеріально. Оскільки у дауншифтера є сім'я, то їй не просто змиритися з втратою частини доходів. Виникають конфлікти. Дауншифтинг - це ще й певна втеча від відповідальності за інших, яка добряче обридла.

Дауншифтери у більшості своїй є людьми з життєвим досвідом. Вони вже мають певну систему виживання. Дауншифтери полишають, всупереч суспільній думці, високі посади для того, щоб опікуватися чимось своїм. Вкладаючи душу в улюблену справу, вони не відчувають страх за те, що у них щось не вийде. Як правило, виходить. Дауншифтери отримують задоволення від самого процесу своєї діяльності. Знову ж таки, як правило, добробут повертається до них та їх сімей.

Скільки б суспільство не твердило, що головне у житті - це гроші, очевидно більшість працівників вважає, що робота має приносити задоволення. Вона має надавати можливості для самореалізації.

Якщо ви не відчуваєте задоволення від своєї роботи і дійшли висновку, що припустилися помилки у виборі професії, то ніколи не пізно цю помилку виправити. Зрозуміло, добре якщо людина визначається з вибором своєї професії, скажімо, так років до 35. Чим старшою є людина, - тим складніше що-небудь змінювати у її житті. Таке спостереження не слід вважати абсолютною догмою. Було немало випадків, коли люди і після 40-45 років з успіхом змінювали сферу своєї діяльності. Наприклад, ставали консультантами, викладачами тощо. Головне - щоб бажання про зміну діяльності було усвідомленим і сильним.

Ухвалюючи рішення про зміну професії, слід брати до уваги те, що нову професію доведеться розпочинати, швидше за все, з нижчої сходинки кар'єрної драбини, порівнюючи з тією, яка була досі. Досвід працівника у суміжних сферах може відіграти значну позитивну роль у побудові своєї подальшої кар'єри. Рекрутери рекомендують шукати такі вакансії, де може у дещо іншому ракурсі згодитися попередній досвід працівника.

Психологи радять людям, які виявили бажання змінити професію, враховувати таке.

1. До зміни слід готуватися серйозно і ретельно. Слід вивчити та проаналізувати всю доступну інформацію про ту сферу діяльності, якою забажали опікуватися. Слід усунути проблеми у своїй підготовці. Якщо одержання другої вищої освіти є довгим і дорогим процесом, то слід повчитися на короткотермінових курсах, взяти участь у семінарах, освоїти необхідне програмне забезпечення, поліпшити знання з іноземної мови, почитати професійну літературу. Не виключено, що після цього ваше бажання змінити професію розвіється як туман. Недарма ж чорногорці кажуть: "Якщо дуже хочеться працювати, то необхідно сісти, подумати, відпочити і бажання зникне".

2. Зазначене вище можна виконувати, не кидаючи ту професію, яка вже набридла. Опікуватися новою професією потрібно після певної підготовки до неї. Потенційні роботодавці зацікавлені у підготовлених працівниках.

Якщо наявний досвід лише частково задовольняє потенційного роботодавця, то доведеться докласти зусиль до того, щоб переконати його взяти вас на роботу. Роботодавця цікавитимуть чинники, які змусили працівника змінити професію. Роботодавець побоюватиметься, що через певний час цей працівник знову може дійти висновку про пошук нової професії. Роботодавця цікавитимуть ті здібності працівника, які він може підтвердити вже реалізованими проектами. Серйозним аргументом на вашу користь буде виконання вами у минулому певних обов'язків, які виходили за межі кола основних функціональних обов'язків, але схожих з тією діяльністю, якою б хотіли опікуватися.

Слід зазначити, що дауншифтинг не обов'язково передбачає перехід на роботу до нового роботодавця. Дауншифтинг може відбуватися і у межах тієї фірми, де працюєте. Якщо мова йде про роботу у суміжній сфері у компанії, де працюєте, і для цього маєте професійний досвід, але ще недостатньо певних навичок, то варто подивитися на те, що може запропонувати ваша компанія. Ймовірно, що керівництво компанії з розумінням поставиться до вашого бажання змінити професію у рамках компанії. Можна дочекатися коли у компанії з'явиться вакансія, що зацікавила вас і запропонувати керівництву компанії не лише свою кандидатуру, а й програму своєї діяльності на цій посаді.

Західні експерти вважають, що найдієвіший шлях у реалізації дауншифтингу - це користатися мережею знайомств. Слід звернутися до людей, які вас добре знають і які зможуть якщо і не запропонувати нову роботу, то дати вам гарні рекомендаційні листи, зробивши наголос на тих ваших якостях, які є важливими для нової сфери діяльності.

Компанія "Келлі Сервісіз" у травні 2008 року оприлюднила результати соціологічного опитування, що було проведене у 33 країнах світу, у тому числі і в Україні. Майже 59% українців жалкували про вибір професії. За цим показником Україна виявилася на другому місці, поступившись першим місцем лише Мексиці. У переліку країн, працівники яких були найбільше незадоволеними шкільною освітою, виявилися Швеція, Норвегія, Данія, Туреччина, Україна, Росія та Італія. Лише 37% українців на питання про якість шкільної освіти відповіли позитивно. У Німеччині, Франції та Китаї 42% респондентів відповіли, що добре підготовлені школою до професійного життя.

У так званих "нових індустріальних країнах" (Китай, Індія, Індонезія) від 76% до 80% респондентів оцінювали професійно-технічну освіту на "відмінно". Пересічно ж у країнах, де відбувалося опитування, до системи професійно-технічної освіти не мали претензій 65% респондентів.


7.2.12. Літуни і кар'єра


Часта зміна роботи вважається літунством. Воно було ще й за радянських часів. Шляхетною тоді вважалася зміна місця роботи не більше одного разу на рік. Щоправда, можна було, хоч і кілька разів на рік, звільнятися за переведенням з одного підприємства (організації) до іншого.

Літунство, очевидно, є міжнародним явищем. У англійській мові воно позначається job-hopping (a job - робота, hop - стрибання) - робоче стрибання.

Досить поширеною є думка про те, що найкращий спосіб швидкого зростання зарплати - це зміна роботи, скажімо, через кожні два роки. Літунам, це вдається. Літунів не люблять. Намагаються не брати їх на роботу.

Рекрутери твердять же про те, що літуни заробляють небагато. Можливо, про це рекрутери заявляють з огляду на виховні та профілактичні міркування. Вчені Університету Британської Колумбії (Канада) виконали дослідження. Виявилося, що часта зміна роботи дійсно може збільшити зарплату. Щоправда, позитивний ефект є помітним лише на початкових етапах кар'єри за умови, що часта зміна роботи не пов'язана зі скороченнями штатів, інтервалами у працевлаштуванні чи сімейними обставинами. Тобто стрімке зростання доходів мають ті літуни, які є цінними фахівцями, у яких зацікавлені роботодавці.

У певний момент постійна зміна роботи загальмовує зростання зарплати. Приріст зарплати, пов'язаний з черговим переходом на нове робоче місце, стає меншим, ніж приріст зарплати, що забезпечується кар'єрним просуванням у рамках однієї компанії.

Більша частина літунів - це молоді люди. Вони намагаються спробувати все і негайно. Коли вони стають статечнішими, то стрибки з одного робочого місця на інше припиняються.

Якщо кар'єра щойно розпочалася, то можна спробувати часто міняти роботу з метою збільшення зарплати. У випадку знаходження компанії, де відчуватимете себе комфортно, доцільно подумати про довгострокові перспективи. Найкращою кар'єрною стратегією вважається та, за якої відбувається поступове просування у рамках однієї компанії. Лише досягнувши "стелі" ви будете становити справжній інтерес для рекрутерів.

Дослідження, виконане компанією BlueStep.com , виявило, що з 1 тисячі опитаних топ-менеджерів європейських компаній, 40% вже працювали на свою компанію від двох до п'яти років. Понад половина цих менеджерів впродовж своєї успішної кар'єри працювали лише у 4-7 компаніях.

55% вважали, що два роки - це мінімальний термін роботи на одному місці. Понад чверть опитаних мінімальним терміном вважали три роки. 70% були впевнені, що максимальна кількість компаній, у яких ідеальний топ-менеджер може встигнути попрацювати впродовж 10 років, не може перевищувати двох чи трьох.

Не дивлячись на загальну тенденцію до частої зміни роботи, топ-менеджери демонструють традиційні корпоративні цінності.

75% опитаних заявили, що основним чинником, що змушує топ-менеджера думати про зміну роботи, є недостатні умови для подальшого зростання на компанії, де вони працюють.

Дві третини заявили, що поміняли б роботу, якби розчарувалися у цінностях компанії. 60% топ-менеджерів пішли б працювати у компанію, де їх посада надавала б більше повноважень та покладала більше зобов'язань.

42% готові були спокуситися більшою зарплатою.

Таким чином, матеріал, що викладений вище засвідчує:

- літунство впродовж всієї кар'єри забезпечує менше доходів, ніж узвичаєне стале просування службовою драбиною;

- літунство не поширене поміж топ-менеджерів.

Під час співбесіди на якій йдеться про прийняття на роботу, слід бути стислим, пояснюючи причини частої зміни місця роботи. Подробиць слід уникати. Достатньо пояснити одним - двома реченнями. Наприклад, розформування відділу у зв'язку зі скороченням бюджету. Майте на увазі, що супровідні листи до резюме не завжди ретельно вивчаються, тому стислі зрозумілі усні пояснення не завадять. Пояснення має бути саме поясненням, а не скаргою чи клопотанням надати роботу.

Говорячи про причини частої зміни місць роботи, не можна гудити попередніх роботодавців. Коли будете на них скаржитися, то у нового потенційного роботодавця може скластися враження, що ви ходите на роботу не для того, щоб працювати, а для того, щоб одержувати задоволення. Потенційний роботодавець може думати, що ви й від нього підете через два місяці і будете поширювати неприємну інформацію про компанію, яка надала вам притулок.


7.2.13. Завади на шляху кар'єри


Кожна людина хотіла б бути успішною як у своїй службовій кар'єрі, так і у повсякденному житті. Фахівці стверджують, що це не так вже і складно. Для цього потрібно лише надихати інших та підтримувати високий рівень довіри. Слід, щоправда, визнати - на це здатні не всі. Заважають дурні звички. Багато людей їх мають. Лише позбувшись цих звичок, можна досягти поставленої мети.

1. Якщо ви щось колись пообіцяли і взяли на себе певні зобов'язання, то свого слова слід дотримуватися. У раз виникнення непередбачених обставин, потрібно обов'язково і своєчасно повідомити тому, з ким домовлялися чи кому обіцяли про зміну своїх планів і намірів. Інакше недотримання слова, хай навіть, з об'єктивних причин, змусить ту людину думати, що її обманули чи зрадили.

2. Уникайте давати завищені обіцянки та повністю не виконувати те, що пообіцяли. Це викличе зневіру до вас.

3. На телефонні дзвінки слід відповідати. Якщо не піднімаєте слухавку, то це означає, що ви повністю ігноруєте того, хто вам телефонує. Якщо дуже зайняті, то надішліть коротке SMS, а згодом зателефонуйте і поговоріть з подробицями.

4. Слід також відповідати на листи. Письменник А. П. Чехов свого часу казав, що не відповісти на листа - це те ж саме, що не подати руку у відповідь на простягнуту вам.

5. Нетактовним вчинком є утримання від відповіді на електронну пошту. Всі знають, що вона є простим, зручним і швидким способом зв'язку.

6. Не кидайте на вітер порожні похвали, бо вони знижують ціну сказаного.

7. Не користуйтеся лаврами і похвалами, призначеними не вам, а комусь іншому за виконану ним роботу. Не сподівайтеся на те, що такі речі не помітять інші співробітники.

8. Свої помилки слід визнавати. Якщо цього не будете робити, то співробітники подумають, що ви ухиляєтеся від відповідальності або не враховуєте реальність. Припущені помилки слід негайно визнавати, інакше це зашкодить довір'ю.

9. Якщо ви не надали близькій людині розумну і досяжну підтримку у її скрутний час, то такий ваш вчинок будуть довго пам'ятати.

10. Якщо ви звикли лицемірити, то від такої звички слід відмовлятися, оскільки різниця між вашими словами і реальними справами швидко виявляється.

11. Обман руйнує довіру. Навіть у доброзичливому обмані закладено вибуховий потенціал руйнування довіри. Навіть одного випадку обману буває достатньо для того, щоб про вас сформувалася репутація брехуна.

У просуванні кар'єрною драбиною можуть зашкодити помилки, яких працівник регулярно припускається. Поміж дрібних, але разом з тим шкідливих помилок, можна вирізнити такі.

1. Виконання чужої роботи. Якщо працівник постійно підхоплює і виконує чужі дрібні завдання, то ризикує тим, що може неповноцінно почати виконувати свої. Слід братися за виконання тих завдань, успішне виконання яких буде належним чином оцінено.

2. Чепуріння. Ніколи не чепуріться при своїх колегах. Це - непристойно. Чепуріння, наприклад, при колегах-чоловіках може розкрити певні ваші таємниці.

3. Мій язик - мій ворог. Не слід при колегах виясняти відносини по телефону. Телефонне спілкування з другом, подругою, батьками та іншими близькими людьми виконуйте приватним чином, щоб публіка його змісту не знала.

4. Збори. На них не слід позіхати, перемовлятися про речі, що не стосуються справ. Бажано на зборах поводитися активно і ніколи не ігнорувати захід.

5. Робоче місце. Його потрібно тримати в порядку, намагатися не запізнюватися.

6. Участь у спорах. Уникайте непотрібних спорів. Якщо ж спір заводити, то запасайтеся об'єктивними доказами своєї правоти.

Далі розглянемо ті міфи, що заважають кар'єрі.

1. Освіта. Поширеною є думка про те, що немає освіти - немає і кар'єри. Це не зовсім вірно. Зрозуміло, що є види професійної діяльності, які вимагають наявності відповідної освіти та диплому. Наприклад, без освіти не можна стати лікарем, юристом чи вчителем. Для досягнення вершин майстерності у широкому переліку сфер можна обійтися без університетської освіти. Інколи достатньо закінчити курси.

2. Понадурочна робота. Багато працівників вважають, що понадурочна робота є запорукою просування по кар'єрній драбині. Це не завжди відповідає дійсності. Слід згадати, що Форд (засновник автомобілебудівної компанії) звільняв з роботи інженерів, які залишалися працювати після закінчення робочого дня. Вважав їх нездатними впоратися з обсягом роботи впродовж відведеного для цього часу.

Ваш керівник, які і Форд, може подумати, що ви не можете вчасно виконувати свої обов'язки з огляду на вашу слабку волю, некомпетентність, млявість.

Понадурочна робота може відгукнутися вам перевтомою, стресом, депресією, надлишковою дратівливістю та іншими негараздами зі здоров'ям.

3. Амбіції. У світі є певні посади, про бажання обійняти які потрібно мовчати, інакше це непоправно зашкодить. Тобто, ці посади не бачити як своїх вух без дзеркала. Кажуть, що до низки таких посад належить посада Папи Римського. В абсолютній же більшості випадків свої амбіції не слід зберігати у таємниці. Під час співбесіди у шукачів роботи часто запитують про те на якій посаді вони бачать себе через 5-10 років. Компанії зацікавлені у молодих, сильних і амбіційних працівниках, а не в тих, хто весь час хоче просидіти на першопочаткових робочих посадах.

4. Сперечання з начальством та колегами. З усіма співробітниками компанії слід підтримувати рівні й гарні стосунки. Все ж таки слід пам'ятати, що робота - це місце саме для роботи, а не для дружби. Не завжди і не скрізь слід погоджуватися з тим, про що говорять довкола. Свою думку мати не завадить. З персоналом, що оточує вас, слід спілкуватися як з колегами.

5. Часта зміна роботи. Колись до "літунів" ставлення було однозначно негативним. Нині - інші часи. Вважається, що розумна кількість змін місць і профілю роботи додає досвіду, знань та розширює коло корисних знайомств.

6. Момент визначення свого місця у професійному житті. Багато працівників вважають, що до 25-30 років вони мають остаточно визначитися зі своїм подальшим професійним життям. Тому точку зору вірною вважати не можна. Існує чимало прикладів того як у значно пізнішому віці люди змінювали професію і досягали успіхів. Від своєї мрії не слід відмовлятися і після досягнення 40-річного віку. Улюблена і неулюблена робота може бути у будь-якому віці.

На кар'єру можуть впливати і інші чинники, окрім тих, що зазначені вище. Про це свідчить і наступна інформація.

Весною 2008 року дослідницький центр портала superjob.ua виконав соціологічне опитування про взаємозв'язок між красивим тілом і кар'єрним просуванням. 55% опитаних негативно відповіли на це питання. Вважали, що розум є важливішим за фігуру.

34% опитаних вважали, що струнка оболонка є козирем в очах роботодавця. Така людини - здоровіша, впевненіша у собі і може досягти більше.

11% респондентів мали труднощі з відповіддю. Посилалися на індивідуальність характерів працівників і роботодавців.


7.2.14. Збагачення


Як відомо, вовка годують ноги. Людина ж працює чи іншим способом діє, щоб створити собі добробут. Оскільки ж В. Ленін визнавав, що соціалізм на голому ентузіазмі побудувати не можна, то й кар'єрне просування має за мету збагачення. Далі зупинимося на деяких способах і засобах збагачення.

Кажуть, що стати казковим багатієм не так вже й складно. Рекомендують добре подумати над тим, чи справді ви цього хочете. Ще за радянських часів був популярним тост: "Хай на вас нападуть такі гроші, щоб ви не знали як від них відбитися". Якщо ідея стати багатієм вам привабливою, то перш як приступити до її реалізації, слід максимально чесно оцінити себе. Тобто спробувати дати відповідь на питання: "Чи маєте ті якості, які є у мільярдерів?". Далі - стисло про якості мільярдерів.

Той, хто сам заробив мільярди (як, наприклад, Білл Гейтс), може вважатися революціонером у сфері бізнесу. Така людина має пророцьке бачення. Вона може передбачити майбутні події і побачити те, що не помічає більшість людей.

Біллу Гейтсу і йому подібним вдалося не просто досягти переваги на певній ділянці, а здійснити в ній революційні перетворення. Для цього замало просто розуму, смілості та удачі. Потрібно мати ще й "нюх" на майбутній розвиток подій.

Мільярдерам притаманні такі риси:

- упевненість у собі й своїй правоті;

- незламна воля до досягнення мети;

- непорушна віра в те, що вони знайшли найкращий спосіб розв'язати якусь проблему;

- схильність до ризику;

- відсутність страху перед грошима та їх можливостями. Ґрунтовну книгу про психологію багатства написав психолог

Сідней Леккер. Він досліджував бізнесменів і високооплачуваних

професіоналів. Запровадив термін "money personality" - грошова особа (особа, яка притягує гроші). Грошова особа має останню з названих вище ознак. Вирізняється така особа від інших людей своєю впевненістю у тому, що вона є гідним володарем всіх тих можливостей та благ, які приносять гроші.

Досвід свідчить про те, що найбагатші люди - це ті, хто багатство собі створив сам, а не одержав його у спадщину. Недарма американські мільярдери посилають своїх дітей працювати у ранньому віці. Гроші мусять цінуватися і зароблятися. Тих, хто народжується у багатій сім'ї і кому багатство дістається у спадщину відомий експерт Дональд Трамп назвав "представниками клубу вдалих сперматозоїдів".

Фахівці рекомендують тим, хто хотів би стати мільярдером, відповісти на низку запитань:

- чи здатні ви ухвалювати жорсткі і непопулярні рішення заради зростання бізнесу?

- наскільки ви цінуєте свою незалежність?

- яким обсягом незалежності готові поступитися?

- чи готові ви до публічності?

- чи готові ви до того, що ваші працелюбність, успіх та багатство будуть ненавидіти і заздрити вам?

Може статися так, що на шляху до багатства доведеться нехтувати поглядами своїх друзів і близьких. По мірі зростання бізнесу можуть з'явитися інвестори та акціонери, з думками яких доведеться рахуватися. Компанію слід буде представляти публічно, а це означатиме втручання суспільства у справи компанії та у приватне життя її керівника.

Гроші не лише дають права, а й покладають зобов'язання. Згадаймо, що у нині чинній Конституції України є сакраментальна фраза, яка вже давно відома законодавству економічно розвинених країн - "Власність зобов'язує".

Якщо всі ті запитання, що сформульовані вище, не відбили у вас охоту бути мільярдером, то наостанок залишається каверзне запитання: "А для чого вам потрібен мільярд?". Не виключено, що існують інші способи досягти те, що на вашу думку досягається лише за допомогою мільярда.

Всі хочуть бути багатіями, але оскільки світ - тісний, а час - летить швидко, то не всім вдасться стати по-справжньому багатими людьми. Все ж таки можна спробувати стати багатієм. Помічено, що є люди, які бажаючи стати багатіями, приступають до справи і розпочинають рухатися до мети. Інші ж люди продовжують мріяти про те як добре бути багатіями і для досягнення мети не роблять нічого.

Існує чимало способів досягнення успіху. Одні з них реалізувати важче, інші - простіше, для третіх - потрібна повна самовіддача, в той час як четверті залежать лише від удачі і нічого більше.

Далі мова стисло піде про деякі способи розбагатіти.

1. Свій бізнес. Тут потрібно вчасно розпізнати можливості для успіху. Після того як ідея бізнесу знайдена, потрібно виконати дослідження ринку і встановити чи є резон розпочинати саме той бізнес. Якщо ж бізнес вдалося започаткувати і він розпочав приносити доходи, то доцільно найняти управляючого, а самому - шукати нові ідеї, розкручувати нові справи і не зупинятися на досягнутому. Пам'ятайте, що конкуренти не сплять. Гарна і провірена ідея згодом розпочинає використовуватися і іншими бізнесменами. Слід завчасно готувати запасний план. Можливо, ідея стане міжнародною.

2. Інтернет. Мережа надає можливості для заробітку. Існує безліч веб-сайтів, які створили аматори, які згодом принесли їх творцям величезні прибутки. Відомий нині сайт "Amazon.com" було створено тоді невідомим нікому Джефом Безосом в 1994 році. Спочатку сайт називався Cadabra.com . Першопочатково спеціалізувався на онлайновому продажу книг. Нині асортимент сайту надзвичайно широкий. Окрім книг включає DVD-фільми, музичні диски, відеоігри, комп'ютерне програмне забезпечення, електроніку, меблі, продукти харчування, дитячі іграшки та багато інших товарів.

В Інтернеті все розпочинається з невеликих кроків. Потрібно створити сайт, наповнити його змістом, рекламувати, співробітничати з іншими ресурсами та й рухатися до успіху, який принесе багатство. Якщо таке сталося з Джефом Безосом та іншими, то чому воно не може статися з вами.

3. Лотерея. Цей спосіб декого миттєво робив багатим. Чекати на такий момент можна довго та так і не дочекатися. Частка щасливчиків є вкрай мізерною. Оскільки сотні тисяч, а то й мільйонів людей продовжують наполегливо випробовувати удачу, то спробуйте пограти в лотерею і ви. Шанси надзвичайно малі, але ж вони врешті-решт є.

4. Інші варіанти фінансового успіху. Їх чимало.

Перелік, зокрема охоплює:

- спорт;


- музику;

- кіно;


- спадщину.

Оскільки "у кожного своя доля і свій світ широкий", то і у кожного може бути свій шлях до багатства. Головне - не сидіти пасивно, а докладати зусиль до того, щоб стати багатим.

Тим, хто по-справжньому хоче бути багатим, фахівці рекомендують ставити перед собою максимальні цілі і наполегливо їх досягати. Для того щоб вирватися з бідності, замало просто "десь працювати". Працювати потрібно там, звідки дорога веде до багатства. Для того, щоб стати багатим, потрібно дотримуватися наступних правил.

1. Кожна проблема повинна розв'язуватися якнайшвидше. У такому випадку затрачаються найменші зусилля на її вирішення. Будьте рішучими. Менше роздумуйте, більше - робіть.

2. Якщо хочете мати гроші, запропонуйте якусь цінність. Люди самі принесуть вам гроші. Їх кількість буде залежати від того, як ви опишете переваги від цієї цінності.

3. Думайте про те, як можна щомісяця заробити щонайменше 50 тисяч доларів. Менше - не можна.

4. Оскільки гроші приходять до вас через інших людей, то необхідно спілкуватися. Некомунікабельні люди рідко стають багатіями.

5. Бідність виникає тоді, коли ухиляються від відповідальності.

6. Якщо у вас мало грошей, то слід робити бізнес. Якщо грошей немає, то бізнес слід робити негайно. Потрібно шукати проблеми та пропонувати способи їх вирішення. Найвдаліші рішення оформляйте у вигляді бізнес-проектів та пропонуйте їх інвесторам.

7. Шлях до великого багатства пролягає лише через пасивний дохід, - тобто такий який приходить до вас незалежно від ваших зусиль. Потрібно створити джерело (чи джерела) пасивного доходу.

8. Пам'ятайте, що існують лише два правила вигідного інвестування:

- правило № 1 - берегти гроші;

- правило № 2 - дохід має перевищувати витрати.

Якщо захочеться ризикувати, то слід пам'ятати про правило № 1.

9. Вивчайте біографії та думки найбагатших людей.

10. Слід завжди мріяти. Завжди ж і вірити, що мрії збудуться. Коли людина не мріє, то вона - покійник.

11. Допомагайте людям. Але не всім, а лише тим, кому самі хочете допомогти. Не обов'язково, щоб ними були родичі і знайомі.

12. Говоріть іншим компліменти. Привід для них можна завжди знайти. Це підвищує і вашу самооцінку.

13. Ведіть щоденний журнал ваших перемог. Пам'ятайте, що поразки і образи пам'ятаються набагато довше.

14. Ніколи не здавайтеся. З ворогом потрібно битися до кінця, без жалю до себе і ворога!

Звичка до інновацій не лише сприяє просуванню службовою драбиною, але й забезпечує багатство. Інновації люблять не всіх працівників, а лише тих, хто їх розуміє. Такі співробітники, впроваджуючи інновації, досягають гарних результатів, а останні - приносять гроші, гроші, гроші. Ці гроші течуть в компанію, у якій працює співробітник - інноватор. Частиною одержаного грошового потоку компанія ділиться із співробітником. Нестандартне мислення може стати джерелом грошових потоків.

Далі зазначимо низку порад щодо інновацій, про які писали газети.

1. Інноватором може бути будь-хто. Інколи геніальні ідеї спадають на мізки людям, що є далекими від відповідних сфер діяльності. Коли у компанії не придушуватиметься свобода слова, а навпаки, - заохочуватиметься, - то інновації підхоплять ті, хто знає що це таке.

2. Розмова про інновацію. Привнесення у компанію інновацій розпочинається з розмови. Предметом інновацій може бути й те, що з першого погляду може здатися божевільним. Обговорювати потрібно всі ідеї.

3. Внутрішньо корпоративна демократія. Якщо співробітники компанії жорстко пов'язані ієрархією (субординацією), то не варто очікувати доленосних інновацій. Інновація може перетворитися у план дій лише під час відкритої і невимушеної розмови всіх тих, хто нею зацікавився. Внітрішньо корпоративних дисидентів придушувати не слід, вони можуть виконувати роль конструктивної опозиції. Слід пам'ятати слова прем'єр-міністра Великої Британії часів Другої світової війни У. Черчілля: "Демократія - кепська річ, але нічого кращого людство не придумало".

4. Правильна організація співробітників. Англійський адмірал Гораціо Нельсон (1768-1805) перед початком Трафальгарської битви прапорами дав сигнал: "Кожна людина мусить робити свою роботу". Англійці перемогли французів. У сфері інновацій кожен мусить робити свою роботу. Співробітників слід організовувати таким чином, щоб кожному дісталася саме та роль, на яку вони найбільше підходять.

Відомо, що у сфері інновацій співробітники можуть виконувати ролі:

- творця (креативщика) інновацій, який її генерує;

- узгоджувальника, - того хто вміє, як кажуть, різні думки привести до єдиного знаменника;

- аналітика, - того, хто вміє бачити в ідеї її "плюси" та "мінуси";

- планувальника, - того, хто знає як ідею втілити у життя, тобто реалізувати її.

5. Усунення стереотипів. Вони заважають рухатися вперед і ніби ланцюгом стримують компанію. Слід виявити, що саме у компанії є стереотипами і докласти зусиль, щоб їх позбутися.

6. Інвентаризація ідей і ресурсів. Інновацією є не лише щось радикально нове, але і грамотне використання наявних ресурсів. Відомим є й положення про те, що нове - це добре забуте старе. Перш ніж вкладати гроші у нові ідеї, слід провірити чи є можливість реалізувати ідеї тими ресурсами і засобами, які вже є.

Насамкінець цього розділу мова піде про надомництво. Оскільки таке явище є, то не згадати про нього - негоже.


7.2.15. Надомництво


Надомна робота набирає популярності в Україні. Вона дозволяє уникати пробок на дорогах, заздрісних поглядів колег, суворого погляду начальника.

Хоч дійсно бос і не знаходиться у вашому будинку (квартирі) і не заглядає до вашої роботи із-за вашої спини, все рівно працівники ніколи не працюють без босів. Блогери догоджають аудиторії, фрілансери - клієнтам, програмісти - кінцевим користувачам. У надомників бос висить над головою як Дамоклів меч.

Здається, що надомники позбавлені потреби прогинатися перед начальством, щоб просунутися по службі і, слава Богу, не спостерігають як це роблять інші. Немає корпоративного духу і субординації. У реальній дійсності надомник позбавляється можливості розвивати у собі ті якості, які виникають в атмосфері суперництва. Надомник - це один у полі воїн. У надомника немає гарної команди з жартами, підтримкою, взаємодопомогою.

Надомник має бути організованим, зосередженим і мобільним. Повинен мати бізнес-план, щоб жодні проблеми не застали зненацька.

Портал bishelp.ru сформулював 10 правил. Їх дотримання допоможе працювати вдома та не затрачати на це занадто багато часу.

1. Відокремте ваш робочий простір від того довкілля, що може розслабляти. Може розслабляти диван (особливо коли на ньому лежить молода дружина, особливо чужа). Встановіть чіткий графік роботи. Так психологічно буде простіше входити у робочий ритм і не опікуватися домашніми турботами.

Надомну роботу можна, зрозуміло, виконувати за так званим "гнучким графіком". Фахівці все ж таки радять балансувати робочий час та час, який відводиться на відпочинок, сімейним контактам та іншим заходам.

2. Дотримуйтеся домашнього дрес-коду. Не одягайте піжами та халати. Слід одягтися, вмитися, поснідати, а вже потім приступити до роботи. То лише здається, що в піжамі, халаті та човганцях зручно працювати. Насправді ж продуктивність праці залежить від того, як людина одягнута.

3. Зачиніть двері до кімнати, у якій працюєте. Навіть не повністю зачинені двері ніби запрошують близьких зайти і почесати язик.

4. Наведіть порядок на робочому столі. Порядок на столі допомагає підтримувати порядок і у голові та підвищувати ефективність роботи.

5. Відключіть телефон, ICQ та увідомлення про нові поштові повідомлення. Якщо робота не пов'язана з Інтернетом, то краще виключити і його.

6. Через кожну годину слід робити 15-хвилинну перерву. Це значно підвищує якість роботи.

7. Вмійте вчасно зупинитися. Якщо запланована частина роботи вже виконана, не варто сидіти на робочому місці. Це негативно позначиться на роботі, якби ви вирішили її продовжити. Далися б ознаки - стомленість.

8. Якщо більша частина робочого часу проходить за монітором, то того дня слід випити щонайменше 2 л води. Довге сидіння за комп'ютером призводить до зневоднювання організму.

9. Працювати і одночасно слухати музику можна лише у тому випадку, якщо вона ненав'язлива і слугує лише фоном, який піднімає настрій.

10. Обсяг роботи слід розподілити правильно впродовж робочого тижня. Це допоможе уникнути авралів, обмежить кількість робочих годин, залишаючи більше вільного часу.

Надомна робота має приносити не лише гроші, а й задоволення.

Якось молодий письменник запитав у директора видавництва чи є надія, що книга цього письменника буде опублікована. Отримав відповідь: "Всі люди смертні. І я теж - не вічний."


Розділ 8. Взаємини у колективі

8.1. Становлення взаємин

8.1.1. Правила і поради


Оскільки значна частина життя людини проходить на роботі, то й зрозуміло, що атмосфера довкола її робочого місця відіграє неабияку роль. Сховатися від світу у діжці вдалося лише філософу Діогену.

Дослідники університету Міссурі-Колумбія (США) встановили, що сміх і жарти на роботі покращують пізнавальні навички, емоційний стан та продуктивність працівників. Дослідники також виявили, що гумор допомагає конкурентоспроможному веденню бізнесу і підтриманню гармонійної психологічної атмосфери.

Британська фірма "Office Angels" виконала у 2008 році опитування, що стосувалося електронної пошти. Виявилося, що офісних працівників

втомлювало написання й одержання електронних листів у межах колективу і вони віддавали перевагу живому спілкуванню. З огляду на відсутність прямого контакту погіршуються взаємини з клієнтами й колегами. Проблеми розв'язувалися, коли один день на тиждень відводився на живе спілкування.

Канадські вчені з Університету провінції Альберта, які впродовж кількох років спостерігали за діяльністю низки закладів, дійшли висновку, - щоб на 60% знизити прогули і на 75% підвищити продуктивність, слід на роботі підтримувати дружню і морально сприятливу атмосферу. У гарній службовій атмосфері у працівників також різко зростають задоволення від роботи та працездатність.

Згідно з даними онлайнового опитування, яке весною 2008 року виконав один із сайтів, що опікуються працевлаштуванням, неохайні та грубі колеги змушують працівників звільнятися з роботи. Двома головними причинами звільнення з роботи респонденти називали недотримання колегами особистої гігієни та грубість з їх боку. Огиду викликали крик, кражі, неохайні письмові столи, лайки та звички, що подразнюють інших. Наприклад, клацання шариковою ручкою.

Поміж тих, хто звільнявся, кожен третій скаржився керівництву на поведінку своїх колег, але такі скарги начальство ігнорувало.

Весною 2008 р. одна соціологічна компанія виконала опитування поміж менеджерів середньої ланки. Вони відповіли, що атмосфера у компанії є основним чинником, який штовхає працівників шукати собі нові робочі місця. Матеріальні міркування (зарплата) були на другому місці.

Під атмосферою у компанії розумівся налаштований навколо роботи побут.

Один з висновків дослідження - правильно вчиняють ті роботодавці, які дозволяють своїм працівникам займатися на робочому місці розв'язанням своїх проблем. Чим менше співробітник думає про побут, тим повніше він віддається роботі, а з огляду на це значно скорочуються втрати робочого часу.

Гумористи стверджують, що найреспектабельніша компанія нічим не відрізняється від зоопарку. Поміж співробітників компанії завжди є осли, козли та косолапі ведмеді. З усіма ними співробітнику доводиться працювати. Необхідно знаходити належний баланс між своїми бажаннями та вимогами пристойності.

1. Гострі зуби. Милих людей люблять всі. Дехто це робить щиро, а дехто - удавано. На милих людей зручно списувати всі помилки, промахи і недоробки. Щоб цього не трапилося, слід себе захищати від зазіхань оточуючих. Себе захищати потрібно достатньо рішуче, але не агресивно. Вказівка товариша Сталіна про те, що ворога слід бити на його ж території тут недоречна. Швидше за все ворога потрібно бити, якщо він вторгнувся на вашу територію.

2. Маскування нори. Слід завжди робити вигляд, що вам не до байдикування, хоч насправді така можливість існуватиме. Робоче місце завжди має створювати враження, що роботи - нерозпочатий край. Автор цієї книжки знав одного колегу, який після захисту кандидатської дисертації втратив інтерес до науки і нічого більше не робив. Все ж таки на своєму столі тримав розгорнуту книгу, щоб створити враження плідної роботи. Колеги це помітили. Заламали книжку так, що вона відкривалася завжди на одній і тій же сторінці. "Показуха" ще довго тривала.

3. Подолання розпорошеності. Рекомендується створювати у компанії якнайширше коло знайомств. Завдяки чому такий співробітник найраніше дізнаватиметься про важливі новини, користуватиметься у компанії популярністю і створюватиме підстави для свого подальшого кар'єрного просування.

4. Чепуріння. Зовнішність відіграє важливу роль кар'єрному зростанню. Підтягнутий, привабливий, зі смаком одягнутий співробітник в очах оточуючих має значні переваги над стомленим працівником, одягнутим як заманеться.

5. Простір. Кажуть, що коли всі співробітники знаходяться у постійній взаємодії і легко підмінюють один одного, то це йде на користь компанії, але не на користь співробітникам. Гумористи твердять, що колективна праця не прикрашає життя людини. Це життя прикрашає відчуття унікальності. Слід робити все від вас залежне, щоб ви були справді незамінним, принаймні, на невеличкій ділянці роботи.

Далі - стисло про те, як не зганьбитися в очах колективу. Психологи кажуть, що страх зганьбитися є притаманним кожній людині. У більшості випадків багато людей схиляються до так званої "обхідної тактики". Це означає, що вони намагаються уникнути ситуацій, за яких вони могли б почувати себе дискомфортно. Якщо ж постійно дотримуватись такої тактики, то можна прогавити масу можливостей для свого зростання.

Зрозуміло, що кожна людина має свій аршин для виміру своєї ганьби. У абсолютно однакових незручних ситуаціях різні люди поводяться по-різному. Дехто аж згорає від сорому. Інша людина до халепи, у яку вона потрапила, ставиться спокійно, ніби нічого й не трапилося.

Зазначимо кілька прийомів, що стосуються того, як не дати ганьбі прилипнути до душі людини.

1. Гумор. Психологи рекомендують у тих випадках, коли людина потрапляє у халепу, покликати на допомогу свою ж дотепність. Гострий розум - найкращий помічник. Той, хто вміє посміятися над собою, тим більше разом з іншими, не буде відчувати ганьби. Звичайне відчуття гумору може виручити людину за будь-якої халепи. Гумор піднімає настрій і звільняє від ніяковості за найскладніших ситуацій. Та людина, яка сміється разом з іншими, відсторонюється від ганьби і згодом згадує зі сміхом ту ситуацію, у яку вона потрапила.

2. Зізнання. Якщо на людину тисне страх припуститися якоїсь помилки чи недоречності, то слід негайно ж про це сказати оточуючим. Такий прийом розряджає обстановку. Оточуючі стають більш схильно налаштованими. Страх, якщо й повністю не зникає, то значно зменшується. У результаті виступ з лекцією перед великою аудиторією чи інший захід відбувається, якщо й не блискуче, то цілком пристойно.

3. Вибачення. Якщо людина ненароком наступила комусь на улюблений мозоль, то найдоречніше їй за такої ситуації негайно і щиро вибачитися. Щирість очищає совість.

4. Ігнорування халепи. Трапляється низка ситуацій, на які просто не варто звертати увагу оточуючих. Наприклад, людина щось бовкнула неоднозначне. Різні люди по-різному можуть те тлумачити. Найкращий вихід - продовжувати говорити ніби нічого й не трапилося. У подальших словах можна акуратно виправити промах.

Далі розмова піде про правила впливу на людей.

Існує чимало способів змусити когось зробити те, що вам потрібно. Можна з цією метою здійняти лемент. Можна вдатися до залякування. Можна бути милим. Можна вдатись до вмовлянь. Кажуть, що сила не є найкращим способом переконання. Відомо ж з прислів'я: "Силоміць милим не будеш".

Вміння переконати людей виконати не лише ваші розпорядження, а й прохання - це справжнє мистецтво.

Способи впливу однієї людини на іншу вже давно цікавлять психологів і соціологів. Друга світова війна рішуче стимулювала зростання інтересу до цієї проблеми. Ця проблематика тоді була дуже важливою для використання її результатів з метою пропаганди серед військ противника та ведення психологічної війни.

Чинники впливу однієї людини на іншу, зрозуміло ж, можна використовувати і з мирними цілями. Наприклад, відволікатися від своєї роботи і допомогти вам.

Далі мова піде про те, як змусити колег зробити те, що вам потрібно.

1. Позитивний нетворкинг. Поняття означає, що потрібно інвестувати в інших, щоб у разі виникнення потреби можна було покластися на почуття вдячності. Практика свідчить, що люди зазвичай готові допомагати тим, хто раніше допоміг таким людям. Способом: "ти - мені, я - тобі" не можна зловживати в тому плані, що занадто часте нагадування про борги може викликати негатив.

2. Спільний знаменник. Допомогу швидше нададуть колеги, з якими у вас є щось спільне. Завжди простіше домовитись з тими, з ким у вас склалися гарні особисті взаємини.

3. Авторитет. Набагато простіше переконати людину виконати ваше прохання, якщо така людина вважатиме вас експертом у своїй галузі. Якщо та людина у цьому не переконана, то слід попрохати когось відрекомендувати вас їй у вигідному для вас світлі і забезпечити таким чином досягнення вашої мети. Авторитет експерта слід постійно підтримувати. Він автоматично не зберігається. Якщо авторитету не приділяти уваги, то його можна і втратити.

Вже нині далекого 1955 року у Техасі влаштували експеримент. Вулицю на червоне світло світлофору переходив джентльмен, одягнутий у діловий костюм, краватку, золоті запонки. Кількість пішоходів, що йшли слідом за таким авторитетом зростала більш ніж втричі, порівняно з ситуацією, коли авторитета не було.

4. Симпатія. Простіше від людей одержати на щось згоду, якщо ви їм подобаєтеся. Робота у компанії чи в організації передбачає певний рівень дисципліни. Проханнями зловживати не можна. Про створення позитивної атмосфери і гарну репутацію думати варто, але щоб це не зашкодило злагодженій діяльності, яка спрямована на досягнення цілей компанії.

Психолог Олег Жиглов сформулював чотири правила поведінки з метою сподобатися співробітнику.

1. Частіше посміхайтеся.

2. Вмійте уважно слухати людину і намагайтеся зрушити її до розмови про неї саму.

3. Слід якомога швидше знайти у розмові тему, яка для співрозмовника є близькою і цікавою.

4. З першої миті намагайтеся проникнути в душу людини, а це можливо тоді, коли у вас до неї є інтерес.

Насамкінець цієї рубрики мова піде про пильність. Здавна було відомо, що стіни мають вуха і все чують. Для того, щоб почути, про що говорять за стіною, достатньо до стіни притулити чашку, до дна якої приставляє вухо підслуховувач. Нині інформацію можна вивідати і за допомогою комп'ютера.

Американська компанія "Суber-Аrk", що працює у сфері комп'ютерної безпеки, провела дослідження. Виявилося, що кожен третій співробітник ІТ-відділу у всьому світі використовує адміністративні паролі для одержання доступу до інформації про зарплату своїх колег, їх особисте електронне спілкування та протоколи секретних нарад.

33 відсотки опитаних співробітників ІТ-відділів з різних країн зізналися, що використовували адміністративні паролі для таємного ознайомлення з особистим листуванням своїх колег. 47% опитаних зізналися, що із задоволенням проглядають звіти про документи, що не стосуються їх посадових обов'язків.

Ця компанія стверджувала, що привілейовані паролі змінюються значно рідше, ніж паролі користувачів. Це дає можливість одержання доступу до конфіденційної інформації співробітниками ІТ-відділів, навіть, після їх звільнення зі служби.

Нині сім з десяти компаній у світі покладаються на незахищені методи обміну секретною інформацією. 35 відсотків використовують для цього електронну пошту, ще 35% залучають кур'єрів, а 4% - надсилають її звичайною поштою.

Психолог з Гарвардської школи бізнесу Робін Ебрахамс дійшла висновку, що використовування електронної пошти, текстових повідомлень та плеєрів іРоd призводить до поширення глобальної "епідемії сором'язливості ". Раніше лише 40% людей зізнавалися, що відчувають себе невільно, знаходячись у незнайомому товаристві. Нині цей показник сягнув 50 відсотків - так стверджує Р. Ебрахамс. Епідемія сором'язливості набула найбільшого поширення у високотехнологічній Японії, а найменшого - у неспокійному Ізраїлі.

Психолог стверджує, що зрослі замкнутість і скованість вже стали медичною проблемою. Її розв'язання є можливим за допомогою навчання людей навичкам поведінки у суспільстві.

Люди здійснюють он-лайн-покупки, слухають музику на своїх плеєрах іРоd, а не по радіо, надсилають один іншому електронні листи замість того, щоб просто поговорити. У результаті формується щоразу складніше соціальне середовище, з яким поки-що не вміємо взаємодіяти.

Не всі фахівці погоджуються з висновками Р. Ебрахамс. Наприклад, зазначають, що електронна пошта та текстові повідомлення прискорюють процес комунікації. Вказують, що прослуховування музики за допомогою плеєрів є явищем позитивним, бо люди з різними смаками слухають різну музику і не нав'язують свої смаки іншим.

Виконане німецькими вченими соціологічне опитування виявило, що кількість соціальних контактів і рівень освіти знаходяться у зворотній залежності. Вчені стверджували, що освіта сприяє самотності і не допомогає формуванню соціальних зв'язків.

Результати дослідження вказували на те, що студенти впродовж свого навчання звикають шукати друзів та партнерів лише у вузах, а потім за звичкою намагаються шукати їх лише на роботі. Інші шляхи формування нових контактів стають для них важко-доступними.


8.1.2. Офісні табу


Американський портал carrier-builder.com сформулював дев'ять "офісних заповідей" про те чого не можна вчиняти на роботі за жодних обставин.

1. Не вкрадь. Ця біблійна заповідь є особливо актуальною для офісного працівника. Співробітники часто забувають, що папір для принтера, блокноти, ручки та інші канцелярські товари, які лежать на столі, є власністю компаній. Багато співробітників вважає, що взяти додому те, що "кепсько лежить", сам Бог велів.

Насправді ж Бог нічого не велів і такі дії є не чимось іншим як дріб'язковою крадіжкою. Оскільки судять не за те, що крадуть, а за те, що попадаються, то майте на увазі несприятливий для себе розвиток подій у випадку виявлення крадіжки корпоративного майна. Заповідь поширюється і на крадіжки особистих речей співробітників.

2. Не звинувачуй інших у своїх помилках. Зрозуміло, що співробітнику неприємно визнавати те, що припущені ним помилки вплинули на якість роботи всього колективу. Свої помилки слід визнавати, як би гірко це не було. Ще більший гріх покладається на душу працівника, коли він свої помилки перекладає на інших колег. Слід пам'ятати, що: "Бог не теля - бачить і звідтіля".

3. Не розпускай пліток. Якщо працівник і почув якусь плітку, то він не повинен поширювати її далі. Врешті-решт ниточка розплутування цього клубочка може привести і до вас.

4. Не прикидайся хворим. Якщо втома й депресія напали на співробітника, то йому слід взяти відгули або відпустку за свій рахунок. Брехня може зашкодити і в результаті втрати будуть більшими, ніж відпустка за власний рахунок. Адже хворого співробітника можуть побачити у тих місцях, які він вважав найбезпечнішими. Керівництво може зробити певні оргвисновки. Співробітнику може бути вказано на двері.

5. Не виходьте на роботу під час хвороби. Надлишок службового заповзяття карається так, як і його дефіцит. Якщо співробітник справді захворів, то рознесення інфекції не є найкращим способом завоювання довіри співробітників. Краще за все взяти лікарняний і посидіти (чи навіть полежати) вдома. Поява хворого співробітника на роботі не розглядатиметься як подвиг, а зашкодити цьому працівнику зможе.

6. Не використовуйте офісну техніку для особистих цілей. Впродовж робочого часу недоцільно обговорювати по телефону те, що не стосується роботи, використовувати офісний принтер для роздрукування стороннього матеріалу, користування Інтернетом для розважання себе та робити інші вчинки. Слід пам'ятати, що терпіння начальства не є безмежним і йому може настати кінець.

7. Не обговорюйте особисті проблеми. У будь-якому випадку недоцільно плакатися колегам. Якщо щось у приватному житті співробітника заважає роботі, то він може взяти відгул чи відпустку для вирішення проблем, що виникли. Плач розв'язанню проблем не допоможе, а кар'єрному просуванню може і зашкодити.

8. Не одягайся неохайно. Одяг завжди має бути чистим, охайним і таким, що відповідає загальному офісному стилю. Оточуючих зовсім не цікавлять причини зовнішнього неохайного вигляду співробітника. Колеги це сприймають як факт, який не потребує пояснень.

9. Не фліртуй. Перед тим як завести службовий роман, варто поцікавитись ставленням до такого роману у компанії. Слід подумати про всі етапи службового роману, а не лише про його початок.

Колись один джентльмен сказав: "Щоб там не говорили про десять заповідей, слава Богу, що їх лише десять". Як бачимо, офісних табу також небагато і всі вони є такими, що під силу кожному.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   56

Схожі:

Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Управління освіти Глибоцької районної державної адміністрації
Роман «Кар’єра Ругонів» як вступ до циклу. Провідні теми й мотиви твору
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Неперевершена Аїда
Ріхарда Штрауса. Ці сценічні образи – як спалахи на небосхилі її творчості. Але була роль, яка з перших же виступів Соломії на оперній...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Координатор проекту: £ М. Шустер, начальник управління у справах преси та інформації Кіровоградської облдержадміністрації
Кіровоградщина. Історія рідного крою [Текст]: навч посіб.: [для загальноосвіт навч закл. Кіровогр обл.];/за ред: І. А. Козир. Кіровоград:...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Частина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Тема. Е. Золя «Кар'єра Ругонів». Закони спадково
Е. Золя, проаналізувати його епопею, ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати культуру зв’язного мовлення,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Як правильно скласти резюме
Від того як буде складений цей документ, залежить не лише ваша кар'єра, а й, можливо, все ваше подальше життя. Тож пропонуємо вам...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Різновиди сучасних ділових паперів
Майбутнє достой­не місце в суспільстві, значуща соці­альна роль, успіх, кар'єра, активний зв'язок із зовнішнім закордонним світом...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Моя улюблена акторка Біографія Кар`єра
«Дневники вампира» розповідається історія дівчини на ім'я Елена по волі долі що стала причиною смертельної сутички братів-вампірів....
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Інформаційний бюлетень нових надходжень до фондів Наукової бібліотеки мду
Екологія довкілля. Охорона природи : навч посіб. / В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. К. Кондор, 2011. 292 с
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму 020105 „Документознавство та інформаційна діяльність
Документологія : навч метод посіб для студ вищ навч закл напряму 020105 „Документознавство та інформ діяльність” / Рівнен держ гуманітар...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка