Д21 Дахно, І. І. Ділова кар'єра [Текст] : навч посіб. / І. І. Дахно. – К. Цул, 2011. – 528 с. У книзі розглядаються різноманітні аспекти ділової кар'єри на всіх її етапах



Сторінка33/56
Дата конвертації11.04.2017
Розмір7.22 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   56

 9.4. Службовий секс


Одна дама якось справедливо зазначила: "Для дружби потрібен час, а для кохання - місце". Офіс, можливо, не є кращим місцем для сексу, але, як свідчить багатий практичний досвід, трапляється і у виробничих умовах.

Автору цієї книги довелось якось бесідувати з канадкою українського походження, яка тимчасово повернулася на історичну батьківщину. На довше в Україну можна заманити хіба що Романа Зварича, але для цього потрібні великі гроші.

Розмова з канадкою, яка, зрозуміло, вважала, що справжня українська мова є лише у Канаді, поступово торкнулася виробничого сексу. Канадка зазначила, що аборигенні українці (тобто ми з вами), очевидно, наїлися якогось дурману, оскільки маємо великий потяг до сексу у робочих умовах. Вона зазначала, що позашлюбним сексом грішать і українці, які потрапили до Країни Кленового Листа, але партнерів для таких приємних занять знаходять на полях для гри у теніс, гольф, басейнах тощо. В Україні партнерів для службового кохання знаходять швидше і ближче.

Тим, хто не хотів би провокувати своїх співпрацівників-чоло-віків, психологи радять переглянути свій гардероб. Міні і декольте відкласти для романтичних зустрічей поза межами офісу.

Роман з босом здавна вважався грою з вогнем. Певний час такій працівниці надається режим якнайбільшого сприяння. Вона звикає до того, що так буде завжди. Забуває відповідь Марка Твена на запитання журналіста про те, чим перше кохання відрізняється від останнього. Письменник відповів: "Тим, що останнє здається першим, а перше - останнім". Коли у боса кохання до співробітниці минає (бо, очевидно, настає з другою), то використану співробітницю звільняють з роботи. Так було, так є, так буде.

Дівчата і жінки використовують провокаційні прийоми - кокетство, флірт, стрілянину очицями. Вважають, що це - безвідмовна зброя. Насправді ж бере вона небагатьох з чоловічого племені. Більшість чоловіків вважають, що від таких представниць жіноцтва не слід чекати трудових звершень, бо вони легковажні.

Розумні дами (а є й такі) радять відмовитися від використання на роботі прийомів з жіночого арсеналу. Не слід також спішити з прийняттям знаків уваги. До компліментів колег слід ставитись без серцевого хвилювання, а двозначні - присікати негайно.

Службові романи стають нормою. Третина співробітників офісів у різних країнах зізналися, що мали любовні стосунки з колегами. Згідно із соціологічними опитуваннями, найчастіше на роботі встановлюють інтимні взаємини з метою просування по кар'єрній драбині. Найбільша схильність до службових романів - у артистів та журналістів. Найменше кохання на робочому місці мали бібліотекарі та міліціонери. Як правило, перший крок до інтиму на роботі роблять представниці чудесної статі. Службові романи набувають масштабів небезпечного вірусу. Зрозуміло, що вакцина проти нього відсутня. У результаті одного із соціологічних досліджень виявилося, що 32% жінок та 18% чоловіків забезпечують собі кар'єрне зростання завдяки сексуальним стосункам з начальством.

Якщо в Україні, не дивлячись на Чорнобильську катастрофу, секс ще залишається у пошані, то картина не є такою різнобарвною у низці країн світу.

Найбільша ділова асоціація Японії - "Кейданрен" висловила стурбованість тим, що японські працівники замало займаються сексом, проводять недостатньо часу із сім'ями і не заводять дітей. Асоціація рекомендувала своїм компаніям - членам (а їх 1,6 тисяч) влаштовувати так звані "тижні сім'ї" під час яких працівникам надається більше часу на домашні справи.

Стурбованість асоціації зумовлена тим, що японські працівники після часу, проведеного на роботі, з огляду на втому, рідко займаються сексом і проводять мало часу з дітьми. Наслідком цього є зниження народжуваності та демографічні негаразди. Підраховано, що у першій половині другого десятиліття XXI століття у Японії на двох пенсіонерів буде припадати лише одна дитина. До 2030 року кількість робочої сили скоротиться на 16%, порівнюючи з 2008 роком.

Компанія "Nippon Oil" заборонила співробітникам працювати у вихідні дні. Для того, щоб співробітник міг залишитися на робочому місці після семи годин вечора, потрібний дозвіл начальства.

Виявилося, що не всі працівники відгукнулися на полум'яні заклики інтенсифікувати секс. Багато з них використовують додатковий вільний час для того, щоб провести його у барі з колегами, почесати язики та випити чарку саке - теплої рисової горілки. Автор цих рядків ще якось може зрозуміти японців, які не хочуть займатися сексом, але не може зрозуміти - навіщо вони п'ють теплу гидоту. Невже японці думають, що у них руки відсохли б, якщо вони охолодили саке чи імпортували з України шедеври її лікеро-горілчаної промисловості?

Розділ 10. Трудоголіки

10.1. Пошук щастя у роботі і на роботі

10.1.1. Ознаки службового щастя


Автор цих рядків згадує свої студентські роки. Тоді як незаперечна істина, пропагувалося положення марксизму про те, що праця створила людину з мавпи.

Щоправда, марксизм мовчав про те чи неробство може перетворити людину у мавпу. Автор залишає осторонь трикутник (чи то ланцюжок) мавпа - робота - людина, переходить на більш заземлені речі і поведе розмову про те, як шукати щастя у роботі і на роботі. Це - важче, ніж вийти сухим з води. Рецептів на всі випадки життя запропонувати неможливо, але деякі підходи до цього трикутника психологам вже відомі.

В епоху Йосипа Сталіна співалося: "Трудовые будни - праздники для нас!". Нині інші часи та й інші пісні. Сучасна публіка (особливо молода) чітко знає, де будень, а де - свято. Фокусам Йосипа Віссаріоновича нині мало хто повірить.

За результатами одного соціологічного дослідження, яке 2007 року опитало 5 тисяч українців, виявилося, що 98% з них дотримувалися думки - трудові будні мають приносити радість.

Респонденти вважали, що:

- робота, яка не приносить задоволення, призводить до втоми, дратівливості і відчуття неповноцінності;

- лише на роботі, що приносить задоволення, працівник може реалізувати свій потенціал;

- настрій має починати поліпшуватися в момент просинання, думаючи про роботу;

- якщо робота не приносить задоволення - працівника просто купили як річ;

- неулюблена робота поступово вбиває.

Опитування на початку 2008 року понад півтори тисячі співробітників британських компаній виявило, що кожний третій з них замислювався над переходом на державну службу чи в компанію, яка опікується благодійницькою діяльністю. Ці співробітники дотримувалися думки про те, що державна служба чи благодійництво є більш гідними людини роботами, оскільки приносять користь суспільству. Понад 60 відсотків 18-24-річних і половина всіх опитаних хотіли б мати більш соціально значущу роботу, яка приносить задоволення.

В Україні така тенденція поки що не спостерігається, але у майбутньому може з'явитися. Серйозних керівників (топ- менеджерів та менеджерів середньої ланки) і в Україні цікавитиме ідейне наповнення роботи. Можливо, ця когорта може собі дозволити працювати на ідею, маючи достатньо інших джерел доходів.

Потяг до соціально значущої роботи, можливо, є реакцією на прорахунки компаній, орієнтованих на прибуток. Їх співробітники не завжди усвідомлюють важливість роботи, яку вони виконують. Суспільну користь можна відшукати у будь-якій роботі. Робота має бути стилем життя, а не вмиранням від одного вік-енду до іншого.

Поміж працівників можна зустріти чимало таких, які у роботі вбачають сенс свого існування і працюють самовідданіше, ніж того вимагає здоровий глузд.

Засоби масової інформації повідомляли, що мешканець британського міста Пітерборо Філіп Уінфілд впродовж 14 років на добровільних засадах безплатно прибирав вулиці рідного міста. Він впродовж всього трудового життя працював двірником, прокидався о 5-й години ранку і закінчував роботу о 10-й годині вечора. У 60 років він вийшов на пенсію і потім 14 років підтримував чистоту міських вулиць. Підраховано, що впродовж цих 14 років він зібрав близько 200 тонн сміття.

Ф. Уінфілд стверджував, що робота надає йому наснаги у житті, рятує від нудьги та дозволяє підтримувати себе у гарній фізичній формі. Мав намір працювати так і надалі.

Інший приклад стосується США.

Рада невеликого містечка Саут ель Монте (South El Monte штат Каліфорния, США) ухвалила, щоб мер Бланка Фігуероа (Blanca Figueroa) йшла зі свого кабінету до 23-00. До цього вона затримувалася на роботі до світанку. Любила працювати вночі. Члени місцевої ради вважали, що така звичка шкодить здоров'ю мера то негативно позначається на співробітниках мерії.

Очевидно, у США переробітки - не у пошані. Там не перепрацьовують. Якось у промові новий керівник фірми сказав: "Раніше на фірмі половина людей працювала, а половина - байдикувала. Тепер все буде навпаки".

10.1.2. Щастя і робота


Перейдемо до взаємозалежності щастя і роботи.

Щоб відчувати себе щасливим у роботі і на роботі необхідно знайти такий різновид діяльності, до якого у працівника лежить душа. Зі сфери кохання відомо, що силоміць милим не станеш. Якщо душі робота не подобається, то про яке щастя можна говорити? Трапляється й інша ситуація. Працівник виконує свою улюблену роботу, але щасливим себе не відчуває. Кохання, як відомо, буває з першого ж погляду. У більшості ж випадків воно приходить згодом. Мабуть, так трапляється і з роботою. Людству відомі численні випадки, коли примусове кохання переростало у "чисте гаряче кохання". Авторові цієї книжки у далекому 1977 році було нав'язано опікуватися патентно-ліцензійною роботою. Нинішньою мовою - це інтелектуальна власність. Стартовий рівень знань був нульовим. Любов до патентно-ліцензійної роботи формувалася поступово, але неухильно і навічно.

Канадські експерти 2008 року дійшли висновку - для того, щоб бути задоволеним своєю роботою, її потрібно полюбити. Необхідно знайти у ній сенс і слідувати до поставлених цілей. Ця група експертів встановила, що люди закохані у свою справу, за яку вони одержують гроші, є щасливішими за інших, а також є фізично і психічно здоровими. Любити можна і таку роботу, на яку інші увагу не звертають. Це нагадує шлягер студентської юності автора цієї книжки. У ньому співалося:

"Я гляжу ей вслед - ничего в ней нет. А я все гляжу, глаз не отвожу".

Комусь улюбленою роботою може бути посада глави уряду, а комусь - комірника. Кожному - своє. Якщо між посадами прем'єр-міністра і комірника є й щось спільне, то тільки те, що і там і там можна вкрасти. Щоправда в різних обсягах. Далі наведемо низку порад психологів про те як стати щасливим на роботі.

1. Працівник повинен на себе і на своє довкілля поглянути ширше. Те, що відбувається на роботі, є, зрозуміло, важливим аспектом життя. На щастя, окрім такого аспекту, є й інші. Доцільно і на роботі згадувати собі інші приємні речі з життя працівника. Не завадить поза офісом мати хобі, яке допомагає розслаблюватися і відпочивати після робочого дня та відволіктися від офісних проблем.

2. Слід усвідомити, що щастя є досягненним. Співкурсниця автора цієї книжки через багато років на одній із щорічних зустрічей випускників сказала:

"Хотіла стати щасливою - і стала нею!" Багато її співкурс-ників якось не думали про те, щоб стати щасливими, - отже щасливими і не стали. Потенційна можливість щастя стає реальним фактом тоді і там, де в існування щастя вірять. Доречно нагадати, що неопізнані об'єкти, що літають, досі бачили лише ті люди, хто хотів їх бачити і вірив в їх існування. Поміж очевидців автора цієї книжки не було. Очевидно, цьому причина - інший менталітет.

3. На діяльність компанії слід глянути під іншим кутом зору. Якщо працівнику набридла певна діяльність (наприклад, суцільні відрядження), то йому доцільно не "зациклюватися" над своєю конкретною діяльністю в цей час, а подумати, що його робота є складовою частиною діяльності компанії і ця діяльність загалом імпонує менталітету працівника. Можна себе втішати й тим, що одержаний досвід допоможе працевлаштуватися на посаду, про яку вже давно він мріє. Доцільно сконцентруватися на виконанні завдань, на які працівник є мастаком. Задоволення приносять і успішно завершені дрібні справи. Свого часу В. Ульянов (він же - В. І. Ленін) говорив, що у Червоної Армії не кожен день може бути велика перемога, але кожний день має бути хоч невеличка перемога.

4. Слід оточувати себе щасливими людьми. Здавна відомо: "Який їхав - таку й здибав". Щоб бути щасливим - потрібно, щоб щасливі були поруч. Ситий голодному - не товариш. Для того щоб поруч були щасливими, потрібно щось для цього зробити. Щастя чимось схоже на вірусну інфекцію.

5. Необхідно гордитися тим, що добре виконуєте свої обов'язки. Роботі слід віддавати максимально можливий запас енергії. Колись за радянських часів було дуже популярним гасло: " Віддамо всі сили будівництву комунізму!". Лозунг не врахував того, що певний запас сил потрібно було зарезервувати для сім'ї, родичів, близьких.

6. Свої сили слід правильно розраховувати. Від стресу та перевтоми розвивається відчуття тривоги та невдоволення життям. Час слід розрахувати так, щоб його вистачило не лише для роботи, а й для сім'ї, спілкування з друзями, заняття фітнесом і відпочинку. З огляду на постійні перевтоми робота може обриднути. Відомо, що найсмачніша їжа обридає якщо їсти лише її.

У багатьох арміях світу відоме правило: "Війна - війною, але обід - за розкладом". Не дивлячись на роботу, яка засмоктує, слід дбати про відпустки, добрий сон, нормальне харчування. Це теж сприяє поліпшенню самопочуття і привабливості роботи. Не виключено, що робота насправді не є такою ненажерливою як це здається працівникові. Проблема може полягати у тому, що працівник невірно розставив пріоритети. Робота не полонить до того часу поки працівники їй цього не дозволяють. З українського прислів'я відомо: "Робота любить дурнів". Потрібно навчитися ставити роботі межі, які вона не зуміє перейти за жодних обставин. Робота не повинна забирати у працівника час відпочинку, спілкування з сім'єю чи, навіть, час для лікування хвороби, якщо вона сталася. Союзником працівника у його боротьбі з авралами і перевантаженнями може бути начальник, який зацікавлений у тому, щоб працівник впродовж багатьох років успішно працював, а не "згорів" на роботі. Цілком можливо, що таких начальників не так вже і багато на цьому грішному світі. Якщо "допекли" постійні перевантаження, то не завадить взяти відпустку і відпочити. Після повернення з відпустки доцільно звернутися до керівництва про перерозподіл обов'язків, щоб надалі працювати у нормальному, а не у стресовому, трудовому ритмі.

7. Якщо під час робочого дня все набридає, то необхідно перепочити, тобто на короткий час вирватися із середовища, яке пригнітило. Наприклад, пройтися під час обідньої перерви наодинці, випити з колегою чашечку кави чи чаю або рюмку шляхетного напою. Не завадить регулярно провітрювати офіс. Такі нескладні заходи допомагають заспокоїтися. Зрозуміло, якщо не виходять за межі розумного. Розум же у кожного - свій.

Коли у молоді роки автор цієї книжки був командиром мотострілецького взводу на далекосхідному радянсько-китайському кордоні, то замполіт одного з батальйонів капітан Новіков говорив: "Организму нужна встряска!". В День піхоти (а ним в ті часи вважався день одержання щомісячної платні) капітан так напивався, що наступного ранку не міг запалити сірника. Мабуть, такий релакс є недоречним. Що занадто - то не здраво.

8. Якщо на роботі працівнику щось, як кажуть, "псує життя", то не слід очікувати, що проблему розв'яже хтось інший. Усувати її слід самому. Необхідно проникнутися відповідальністю за те, що не з усім вдається впоратися чи щось могло бути зроблено краще. Активність працівника може потрапити у вічі начальства і воно дійде позитивних висновків (підвищення зарплати, просування по службі тощо). Поліпшення ситуації на робочому місці у будь-якому випадку покращить самопочуття.

9. Оскільки дурень - це той, хто обманює сам себе, то так вчиняти не слід. З собою потрібно бути чесним. Якщо на роботі працівник перестав відчувати себе щасливим, то, можливо, це ознака того, що робото його не влаштовує. Якщо працівник зробив все, що міг, для підняття свого настрою, але результат виявився невтішним, то очевидно прийшов час шукати іншу роботу. Людина не повинна бути рабом роботи. Потрібно вибрати між рабством і свободою. Робота повинна бути тим засобом, який позбавить людину від нудьги, вад та нестатків. Психологи все ж таки стверджують, - якщо працівник перестав отримувати від роботи задоволення, то не слід поспішати зі звільненням з роботи. Швидше за все слід міняти не роботу, а змінити ставлення до неї. Слід замислитися над тим чому раніше улюблена робота перестала цікавити і приносити задоволення. Можливо, працівник досяг вершини досконалості на своїй посаді і нічому новому вже не вчиться. Слід звернутися до начальства. Не виключено, що воно розширить повноваження, змінить робочі завдання або підвищить у службовому становищі.

Помічено, що якою б захоплюючою не була робота, вона з часом стає рутинною і починає пригнічувати. Найчастіше рутинність виникає там, де працівник лінується урізноманітнити своє життя. Рутинна робота теж може приносити задоволення, а творча - його не приносити. Рутина - це інструмент випробування як кохання до людини, так і любові до роботи. Рутинність може буті уявною і реальною. Тут потрібно чесно собі зізнатися - можливо ви просто втомилися і занудьгували чи ж справді розчарувалися у своїй роботі. Відомо, що, навіть, у творчих сферах, наприклад, у науці, багато часу витрачається на рутину. Що ж тоді казати про інші сфери. Підраховано, що там до 80 відсотків робочого дня затрачається на рутину.

Якщо робота взагалі не приносить задоволення, а працівник виконує її лише заради вихідних, то слід поміркувати над тим на що саме витрачається найцінніший ресурс як суспільства, у цілому, так і окремої людини зокрема - час.

Вихід з рутини є. Працівник мусить змусити себе знаходити час на те, що приносить йому задоволення. Перелік місць і заходів, де можна розігнати нудьгу, можна продовжувати нескінченно.

Часто рутина в офісі здається такою важкою, тому що життя працівника поза офісом є прісним і позбавленим позитивних емоцій. Психологи дотримуються думки, що люди самі винні у рутині. Таких людей заполонили лінь та інертність і вони з ними не борються.

Подоланню рутини може допомогти і дружба з колегами, з якими на роботі можна, принаймні, стисло перемовитися і про щось інше, ніж робота.

10. Психологи стверджують, що, навіть, найнудотніша справа може принести задоволення, якщо зосередитися на її позитивних аспектах. Доцільно скласти перелік аргументів на користь роботи. Перелік може бути чи то довшим, чи то коротким, але у будь якому випадку сприятиме перетворенню негатива в позитив.

11. Якщо працівника не влаштовує сам процес праці, то йому слід докласти свою кмітливість і винахідливість, щоб цей процес перетворити у джерело позитивних емоцій. Наприклад, працівник у своїй фантазії може викликати колег на змагання за тими чи іншими показниками або результатами. Оскільки переможців прийнято нагороджувати, а переможцем у такій ситуації буде, без сумніву, цей працівник, то й він нагородить себе тим, що вважає за потрібне.

12. Якщо робота набридла, то доцільно розславитися і згадати перші дні перебування на цій роботі. Мабуть, спочатку робота не здавалася нудною і монотонною. Спробуйте згадати всі подробиці першопочаткового періоду, - радощі, хвилювання, одежу, що відчували і бачили на своєму місці. Екскурс у минуле додасть гарного настрою.

13. Слід пам'ятати, що загалом люди цінують дружність, життєрадісність і відсутність нахилу до пліток. Спробуйте ставитися до роботи як до місця, де відбувається багато цікавих та веселих подій.

14. Можливо доцільно змінити свій гардероб. Особливо ця порада стосується жінок. У житті жінок одежа відіграє більшу роль, ніж у житті чоловіків. В одному з анекдотів йшлося про те, як чоловік - начальник сказав дружині, що у нього нова секретарша. Дружина негайно ж поцікавилася як секретарша одягається. Чоловік відповів: "Швидко". Слід переглянути свої робочі костюми. Якщо у фірмі відсутній дрес-код, а ваше вбрання нагадує уніформу, то з ним слід безжалісно розпрощатися. У вбрання слід додати білий, червоний, жовтий та інші кольори, що контрастують з чорним та сірим кольорами.

Не завадить прикрасити і своє робоче місце. Помічено, що живі квіти та фотографія коханої людини приносять радість, а також підвищують працездатність.

Бридкий офіс, різноманітні перегородки, люмінесцентне освітлення, багато сірого, чорного та бежевого кольорів погіршують самопочуття, відбивають охоту працювати і в кінцевому рахунку знижують виробничі результати. Вихід простий - свій власний робочий простір слід зробити комфортнішим. Якщо керівництво не забезпечило працівника сучасними канцелярськими виробами, то доцільно їх придбати для себе за власний кошт. Ваше завжди буде належить вам. Важливо, щоб на робочому місті завжди був порядок.

Позитивні емоції, що виникають при погляді на усміхнене обличчя співбесідника чи фотографії дітей на письмовому столі, дозволяють працівникові ширше дивитися на довкілля і стимулюють абстрактне мислення. Це сприяє формуванню передумов для вірних рішень і досягненні успіхів. Американські вчені Апарна Лабру з університету Чикаго (штат Іллінойс) і Ванесса Патрик з університету штату Джорджія провели 5 тисяч експериментів за участю студентів їх вузів щоб дослідити взаємозв'язок між позитивними емоціями та процесом прийняття рішень. Ці науковці просили студентів згадати найщасливіші і печальні періоди свого життя. Виявилося, що щасливі періоди життя стимулювали в учасників дослідження абстрактне мислення. Розв'язуючи різного роду завдання, вони не звертали уваги на пригнічуючі подробиці і намагалися мислити перспективно.

15. Багато людей дотримуються думки, що на роботі нікому не можна довіряти і краще ні з ким не приятелювати. Тобто жити за принципом "людини людині - вовк". Психологи стверджують, що насправді ситуація інша. Потрібно працювати, не відчужуючись від колег. Відчуженням працівник відштовхне їх від себе і щасливішим не стане. Помиляється та людина, яка вважає себе повністю незалежною від колективу. Соціальне довкілля впливає, навіть, на найбільш "товстошкірих". Свого часу В. І . Ленін, очевидно, справедливо зазначав: "Жити у суспільстві і буті незалежним від нього - неможливо".

Цуратися колективу - недоцільно. У колективі можна здобути впевненість у своєму професіоналізмі, знайти якщо не друзів, то приятелів, з якими приємно поспілкуватися. У важкі хвилини у колективі можна знайти і підтримку.

Найчастіше проблеми у взаєминах з колегами розпочинаються з недобрих новин. Чутки про скорочення, які насуваються, сприяють посиленню підозрілості. Оповите туманом майбутнє залякує людей. Починають поширюватися плітки. Чутки і плітки породжують недовір'я, а недовір'я, у свою чергу, породжує плітки і чутки. Це згубно позначається на взаєминах з колегами. Врешті-решт від цього не виграє і самовідчуття працівника. Чутки і плітки несуть у собі певну розрядку. Якщо у спілкуванні з колегами їх не можна уникнути (бо більшість людей схильна "почесати язик"), то беріть участь лише у позитивних чутках про колег. Можна колег тримати у курсі тих чуток, що ведуться поза їх спинами. Прозорість спілкування є запорукою того, що колектив раптово не перекусається.

Той, хто навчиться до роботи ставитися позитивно, може сподіватися на те, що робота йому віддячить. Професійне і кар'єрне зростання відбуваються у тих працівників, які від роботи одержують задоволення.

Здавна відомим є вислів про те, що щасливою є людина, яка з радістю йде з дому на роботу, а з роботи - додому. На воротах однієї фабрики керівництво повісило оголошення: "Якщо ви одержуєте задоволення від роботи, у нас на вас чекає маса задоволення".

Отже, на роботі і в роботі можна знайти щастя. Коли ж його знайдено забагато, то це - вже небезпечно. Це - трудоголізм.


10.1.3. Трудоголізм - шкідливе явище


Досить поширеною є думка про те, що трудоголіки є бажаними співробітниками у будь-якій фірмі і успішними людьми. Більшість психологів, навпаки, стверджують, що трудовий фанатизм є шкідливим для здоров'я. Дехто з медиків схильний трактувати трудоголізм як один з різновидів психічного розладу.

Співробітник - трудоголік працює, не покладаючи рук. Він нічого не помічає довкола. Життя летить повз. " Проходит жизнь как ветерок по полю ржи", - як співалося в одній з пісень. Слід вчасно зупинитися і знайти баланс між особистим життям і службовою кар'єрою. Хто знайде баланс, - той впишеться в формулу "Делу - время, а потехе - час".

Симптомами трудоголізму є наступні.

1. Співробітник працює за межами робочого часу. Він продовжує працювати і тоді, коли всі колеги вже пішли з роботи. Працює у вихідні та свята. Вчиняє так бо думає, що у нього низька продуктивність праці. Такий режим роботи насправді ж продуктивність праці знижує. Цей режим ставить під загрозу здоров'я.

Для подолання цього недоліку рекомендують записувати щодня кількість годин, відданих роботі. Слід опрацювати план щодо поступового зменшення кількості годин, затрачених на роботу.

Розпочати скорочення робочого часу слід з вихідних та святкових днів. Вони мають присвячуватися відпочинку, спорту то спілкуванню с друзями.

2. Співробітник занадто багато бере на себе. Це спричиняє виникненню проблеми зі спілкуванням у колективі. Знову ж таки, можуть з'явитися проблеми зі здоров'ям. Важко сподіватися на службове просування, оскільки успіхів досягають ті, хто вміє встановлювати контакти з оточуючими, маючи, навіть середні показники у своїй роботі.

Фахівці рекомендують працівнику для подолання цієї звички доручати виконання дрібних завдань іншим працівникам. Згодом передавати їм і більш комплексні завдання. Слід намагатися більше спілкуватися з колегами і брати участь у житті колективу. Потрібно пам'ятати, що з колективом працювати складніше, ніж наодинці. Без колективної праці неможливо існувати у великій компанії.

3. Співробітник ніколи повністю не відключається від роботи. Він спілкується з колегами і начальством, навіть, у вільний від роботи час. Використовує з цією метою, зокрема, ноутбук та мобільний телефон. Вважає, що лише так можна уникнути проблем в екстрених ситуаціях. Забуває, що такі ситуації виникають постійно. У співробітника не залишається часу ні на що інше окрім роботи.

Психологи рекомендують такому співробітнику знайти у собі сили не виходити на зв'язок принаймні ввечері у будні дні та у вихідні дні. Час, що звільнився, слід віддати улюбленим заняттям. Застерігають не зловживати вдома телевізором. Години дозвілля мають забезпечити максимальний розряд енергії.

4. Співробітник постійно говорить про роботу. Він ладен говорити про неї з будь-ким, хто його слухає. Найбільше від цього потерпають близькі люди співробітника. Вони не отримують від нього належної уваги.

Психологи радять, передусім, серйозно обговорити з близькими людьми те, як його робота впливає на взаємини з ними. Можливо, розмова не буде простою, але такий захід буде кроком у вірному напрямку.

Медики стверджують, що працівник веде неправильний спосіб життя, якщо він допізна працює на робочому місті, бере додому роботу на вихідні, відпочиває з книгою на канапі. Помічено, що люди, що віддають роботі багато часу, страждають серйозними захворюваннями. Поміж менеджерів середньої ланки є чимало тру-доголіків. Більшість людей поки-що слово "трудоголік" вживають в іронічному значенні. Медики ж вважають "синдром менеджера" серйозним захворюванням. Ця хвороба за своїми наслідками є серйозною. Щоденна робота у ритмі нон-стоп є серйозним навантаженням на нервову систему.

Захворювання, породжені офісним життям, спостерігаються переважно у досить молодих людей.

Основний засіб боротьби із "синдромам менеджера" - рухливий спосіб життя. Слід якомога більше рухатися - до роботи, під час перерви, після роботи. Необхідно ходити пішки, займатися спортом, принаймні, робити ранкову фіззарядку.

Не слід брати службові проблеми, як кажуть, "близько до серця". Хвилюванням справі не допоможеш, а нерви можна підпсу-вати добряче.

Якщо цілий день доводиться сидіти за монітором, то слід дотримуватися низки правил:

- відстань від очей до екрана має бути щонайменше 70 см, інакше очі отримуватимуть занадто велике навантаження з огляду на невеликі вібрації зображення на моніторі;

- на монітор не повинні падати прямі сонячні промені;

- захищатися від бліків слід шторами або жалюзями;

- через кожні півтори-дві години слід дещо відволіктися від роботи, відвести погляд набік, прикрити віки, легенько натиснути на окові яблука або просто покліпати очима.

Дослідники із США дійшли висновку, що працездатність суттєво покращується, якщо впродовж робочого дня працівнику вдається трішки поспати.

Можуть виникнути проблеми, коли здібності надзвичайно старанного працівника потраплять у поле зору членів команди, особливо тих, хто любить перекладати на чужі плечі свої обов'язки. Якщо це відбудеться, то у старанних, працелюбних та ініціативних працівників життя стає непростим. Вони змушені будуть мати справу з перевантаженням та зрослим рівнем стресу.

Для того, щоб кар'єра просувалася, а співробітник не працював на межі своїх фізичних та моральних сил, необхідно дотримуватися таких порад.

1. Відзначайте тривожні ознаки перевантаження. Необхідно навчитися не звертати увагу на лестощі, щоб зрозуміти, що саме від вас хочуть і чи варто виконувати те завдання, яке нав'язують.

2. Встановіть пріоритети. Якщо ваше робоче навантаження виходить з-під жорсткого контролю, то слід визначити, які справи є найважливішими, а які можна відкласти на потім.

3. Самовпевненість. Якщо співробітник не хоче, щоб про нього склалася думка як про людину, яка не приходить на допомогу і є бюрократом, то слід пояснити колегам, які завдання готові взяти на себе, які завдання, на вашу думку, мають виконувати колеги і хто має взяти на себе відповідальність за проект у цілому.

4. Контакт з безпосереднім керівником. Про ваші плани і пропозиції менеджера необхідно попередити завчасно. Якщо необхідно передати частину роботи колегам, то впевніться, що менеджер це підтримує.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   56

Схожі:

Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Управління освіти Глибоцької районної державної адміністрації
Роман «Кар’єра Ругонів» як вступ до циклу. Провідні теми й мотиви твору
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Неперевершена Аїда
Ріхарда Штрауса. Ці сценічні образи – як спалахи на небосхилі її творчості. Але була роль, яка з перших же виступів Соломії на оперній...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Координатор проекту: £ М. Шустер, начальник управління у справах преси та інформації Кіровоградської облдержадміністрації
Кіровоградщина. Історія рідного крою [Текст]: навч посіб.: [для загальноосвіт навч закл. Кіровогр обл.];/за ред: І. А. Козир. Кіровоград:...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Частина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Тема. Е. Золя «Кар'єра Ругонів». Закони спадково
Е. Золя, проаналізувати його епопею, ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати культуру зв’язного мовлення,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Як правильно скласти резюме
Від того як буде складений цей документ, залежить не лише ваша кар'єра, а й, можливо, все ваше подальше життя. Тож пропонуємо вам...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Різновиди сучасних ділових паперів
Майбутнє достой­не місце в суспільстві, значуща соці­альна роль, успіх, кар'єра, активний зв'язок із зовнішнім закордонним світом...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Моя улюблена акторка Біографія Кар`єра
«Дневники вампира» розповідається історія дівчини на ім'я Елена по волі долі що стала причиною смертельної сутички братів-вампірів....
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Інформаційний бюлетень нових надходжень до фондів Наукової бібліотеки мду
Екологія довкілля. Охорона природи : навч посіб. / В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. К. Кондор, 2011. 292 с
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму 020105 „Документознавство та інформаційна діяльність
Документологія : навч метод посіб для студ вищ навч закл напряму 020105 „Документознавство та інформ діяльність” / Рівнен держ гуманітар...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка