Д21 Дахно, І. І. Ділова кар'єра [Текст] : навч посіб. / І. І. Дахно. – К. Цул, 2011. – 528 с. У книзі розглядаються різноманітні аспекти ділової кар'єри на всіх її етапах



Сторінка34/56
Дата конвертації11.04.2017
Розмір7.22 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   56





10.2. Самомотивація

10.2.1. Самомотиваційні тренинги


Психологи стверджують, що будь-яка робота з часом набридає. Нічого не вдієш, - так влаштований світ. Можливо набридає не лише робота, а й кохання. Недарма ж після відвідин поліклініки Сара сказала своєму чоловікові: "Абрам, ти знаєш, те що ми вважали оргазмом, насправді є астмою".

Коли люди втрачають інтерес до роботи, то продуктивність праці різко знижується. У такому випадку слід пройти тренінг із самомотивації. Письменник Микола Гоголь писав про те, як унтер-офіцерша сама себе відлупцювала. Самомотивація чимось нагадує самовідлупцювання. Самомотивація передбачає способи доцільнішого, ефективнішого, зручнішого тощо виконання роботи.

З точки зору психологів самомотивація швидше є життєвою позицією, ніж управлінським явищем. Тренінги із самосотива-ції рідко зустрічаються у чистому вигляді. Найчастіше питання самомотивації опрацьовуються у контексті таких психологічних тренінгів як "Управління часом", "Персональна ефективність", "Саморегуляція у бізнесі" тощо.

Вибираючи тренінг слід:

- поспілкуватися з тими, хто пройшов аналогічні тренінги;

- впевнитися, що групи - невеликі (максимум 7-8 чол.);

- вияснити чи був попередній відбір на тренінг і чи хто-небудь з бажаючих відсіявся;

- ознайомитися з резюме тренера;

- звернути увагу на обіцянку конкретних результатів кар'єрного зростання або підвищення зарплати (якщо це є, - то це відвертий обман).

Далі - деякі поради щодо самомотивації.

1. Даючи обіцянку, що щось зробите, застережіть, що робити це вам заважатиме лінь. Коли ж настане час виконати обіцяне, то лінь доведеться прогнати і обіцяне буде виконано.

2. Потрібно себе весь час заганяти у невеличкий цейтнот. Завдань завжди має бути більше, ніж часу на їх виконання. Мозок, якого загнали у глухий кут, сам розпочне розподіляти пріоритети і працівник вчасно впорається з виконанням дійсно необхідного завдання.

3. Слід навчитися відкидати все непотрібне. Всім відомо, що не можна переробити всієї роботи світу, заробити всі гроші та пе-рекохати всіх жінок. Щоправда, стосовно двох останніх позицій рецепт давно сформульовано: "Слід намагатися це зробити".

Не слід забувати і слова письменника Миколи Гоголя, 200-річ-чя з дня народження якого 2009 року святкувала як Україна, так і Росія: "Всякому теперь кажется, что он мог бы наделать много добра на месте и в должности другого, и только не может сделать его в своей должности. Эта причина всех зол. Нужно подумать теперь о том, как на своём собственном месте сделать добро".


10.2.2. Брак часу


Брак часу є, очевидно, звичайною проблемою у роботі багатьох працівників-посадовців. Мабуть, проблема браку часу полягає у невмінні планувати час, а не у великому обсязі роботи, що виконується. Багатьом працівникам не вистачає часу на те, щоб виконати всю роботу впродовж робочого дня. Їм доводиться працювати поза межами робочого дня і у вихідні дні. Проблема підвищення продуктивності праці і ефективного витрачання часу була і є актуальною.

Встановлено, що на виконання 80 відсотків всього обсягу роботи затрачається не більш, ніж 20 відсотків робочого часу. Решту часу з'їдає так звана рутина. Фахівці рекомендують, передусім, чітко визначитися зі стратегічними цілями і пріоритетами і саме їм віддати ось ці продуктивні 20 відсотків.

Всі справи фахівці радять розділити на чотири групи.

1. Важливі і термінові справи. Ними слід опікатися в першу чергу і бажано робити самому. Коли новачок-перукар порізав клієнта, той сказав: "Дайте і мені лезо. Я буду оборонятися".

2. Важливі і нетермінові справи. Їх доцільно помістити у графік виконання довгострокових завдань.

3. Неважливі, але термінові справи. Опікуватися такими справами слід доручити комусь і з співробітників, а за начальником залишити контроль за їх виконанням.

4. Неважливі і нетермінові справи. Справи цієї категорії слід передовірити підлеглим. З метою економії часу керівник мусить визначити питання, які вони вирішують самостійно.

Якщо у працівника багато справ і він не знає за яку справу слід спочатку вхопитися, то він часто хапається за ту, яка потрапила першою йому під руку. Часто виявляється, що це - менш важлива і менш термінова робота. Вона могла б і зачекати. Слід щоранку на роботі виділяти 10-15 хвилин на те, щоб спланувати свій робочий день. Щоденно планувати потрібно лише те, що має бути виконане того дня.

Працівник, що посідає відповідальну посаду, мусить мати щоденник. Він - незамінний помічник у плануванні робочого часу. У спеціальних графах щоденника можна визначитися з черговістю виконання справ відповідно до пріоритетів.

Виконання найвідповідальніших справ бажано планувати на ті дні тижня, коли у працівника спостерігається найвища працездатність. У більшості випадків такими днями вважаються вівторок і середа. Здавна відомо, що понеділок - день важкий. Продуктивність цього дня - невисока.

Виконання рутинної і складної роботи бажано чередувати. Наприклад, чверть години говорити по телефону, а потім півгодини писати листи. Справи, що потребують великих затрат часу, доцільно розбити на етапи. Після завершення чергового етапу, можна зайнятися якоюсь іншою менш важливою справою. Через кожні півтори години роботи доцільно влаштувати 15-хвилинний перепочинок. Зустрічається й рекомендація про те, що тайм-аути слід влаштовувати через кожні дві години тривалістю 5-10 хвилин.

Тайм-аути допомагають зберегти сили на виконання конкретної роботи і зберегти здоров'я у цілому.

Американські вчені довели, що ICQ підвищує продуктивність праці і економить час. Вчені з університету штату Огайо опитали 912 чоловік, які працюють в офісі за комп'ютером щонайменше 30 годин за тиждень. За допомогою "аськи" багато працівників провіряють чи знаходиться на робочому місці той чи інший співробітник, а також чи завантажений він у той чи інший момент. Часто інтернет-пейджери виручають, коли потрібно отримати швидку відповідь на коротке запитання. Це дозволяє уникати тривалих бесід. ICQ практично всім замінює не лише телефон, але й електронну пошту. Інтернет-пейджери значно скорочують час для звичайних розмов з колегами. Звідси висновок - неправі ті роботодавці, які забороняють своїм співробітникам користуватися на робочому місті ICQ. Смайлик є корисним для продуктивної праці.

Ніколи не слід забувати про облаштування власного робочого місця. Свій стіл доцільно тримати у порядку. Кожний документ, кожна річ мають бути на своєму робочому місті. Для висхідних і вхідних документів - окремі теки. На всіх теках мають бути наклейки, етикетки, вказівники та інші позначення, які дозволяють швидко і впевнено знайти ту теку, яку шукають.

Гори паперів на столі заважають працювати. Лише окремі посадовці можуть почуватися у цих горах як риба у воді. Автор цієї книжки згадує вченого секретаря Інституту економіки АН УРСР Василя Федоровича Кифорака. Той у будь-яку секунду міг з цих гір безпомилково висмикнути потрібний папірець. Здавна помічено, що чистий робочий стіл підвищує працездатність.

У світі є чимало людей, які не цінують ні свого часу, ні часу інших. Це, - як правило, люди, яким часу не бракує і вони думають, що і в інших його більше, ніж достатньо. Відволікати можуть підлеглі. Часто без причини або за дрібними причинами. Нерідко - щоб просто почесати язик. Слід ввічливо пояснити співробітникам, що у вас нині дуже ущільнений графік і ви з радістю поспілкуєтеся з ними в обідню перерву, наприкінці робочого дня або після його закінчення. Частенько не спішать закінчити переговори і продовжують говорити і тоді, коли все вирішено і зрозуміло. Є й любителі телефонних розмов марафонської тривалості. Телефонні дзвінки і листування електронною поштою часто заважають продуктивній праці і забирають багато часу. Цю прірву слід завжди мати на увазі і докладати зусиль щоб тримати її у розумних межах.

На спілкування з клієнтами та партнерами доцільно резервувати не більш ніж 50-60 відсотків робочого часу. Максимальна тривалість переговорів не повинна перевищувати години. Якщо переговори топчуться на місці і не вбачається їх успішне закінчення, то переговори треба припиняти хвилин через 40 після їх початку. Слід навчитися користуватися словом "ні". Це слово може буди головним важелем у економії часу.

Фахівці рекомендують не відкладати на потім справи. Затягування розв'язання того чи іншого питання з'їдає час подвійно. Разом з відтягуванням ухвалення рішення відтягується і початок самої роботи з того чи іншого питання.

Багатьом людям не хочеться опікуватися неулюбленими справами. А є й такі справи. Їх теж треба вирішувати. Слід змусити себе, спираючись на самодисципліну і контроль, вчасно розв'язувати і такі справи. Працівник, який зуміє стати організованішим, позбавиться шкідливих звичок і набуде тих, які допомагають працювати краще і швидше, - навчиться цінувати час і буде отримувати від роботи задоволення.

Фахівці пропонують такий перелік способів економії часу:

- точне визначення цілей;

- зосередженість на головному;

- створення стимулів;

- встановлення термінів;

- рішучість;

- вміння говорити "ні";

- контроль часу використання телефону і інтернету;

- ведення нотаток;

- фільтрація завад;

- повне використання часу;

- зміна занять;

- контроль за вільним часом.


10.2.3. Загальна мета і проміжні цілі


Багатьом працівникам впродовж дня доводиться виконувати кілька робіт одночасно. Кажуть, що свого часу так вчиняв і Юлій

Цезар. Напевне він мав результати. У сучасних же працівників, які опікувалися кількома справам одночасно, наприкінці дня часто немає про що відзвітуватися. Крутився як муха в окропі, а результатів - немає. Час сплинув, а для чого - невідомо. Отже, хаотично працювати недоцільно. Потрібно і в улюблену роботу запроваджувати певний порядок. Роботі потрібна зосередженість.

Для того, щоб зосередитися на роботі, слід, приступаючи до вирішення нового завдання, розставити пріоритети і визначити кінцеву мету та проміжні підцілі.

Найголовніше - позначити для себе чіткі і достатньо зрозумілі цілі та вишикувати певний план, який допоможе досягти бажаного результату. Свої цілі слід фіксувати у письмовому вигляді. Якщо упродовж робочого дня працівника щось відволіче, йому достатньо буде поглянути на цілі і він знову сконцентрується на роботі.

Працівнику слід визначитися не лише з глобальними цілями, але й визначитися з вужчими та менш глобальними. Підцілі мають слугувати своєрідною драбиною на шляху до глобальної мети. Планомірно досягаючи підцілі, працівник наближається до кінцевого результату. Вирішення того чи іншого позначеного завдання допоможе усвідомити, що ще потрібно зробити.

Слід навчитися розставляти пріоритети і визначитися з тим, які завдання є терміновими, а які - важливішими. Термінові завдання допомагають роботу виконувати вчасно. Не всі термінові завдання є одночасно і важливими. Слід вміти правильно оцінювати ситуацію.

Працівникові на початку робочого дня часто потрібен певний час для того, щоб змусити себе працювати.

Розпочинати робочий день слід з таких справ, які працівник готовий вирішувати із задоволенням, або ж, принаймні, без негативних емоцій. Такий прийом дозволяє уникнути змарнування дорогоцінного часу та підвищує загальну продуктивність праці. Коли працівник відчуває, що робочий настрій уже з'явився, тоді йому слід приступати до розв'язання менш привабливих справ.

Якщо працівникові впродовж останнього часу доводилося багато працювати і він притомився, то йому слід перелаштувати свій графік роботи, пересунувши виконання важливіших справ на першу половину робочого дня. Другу половину можна присвятити менш важливим справам. Такий економний режим роботи дозволить працівникові закликати на допомогу колег, коли він перебуватиме у кепському гуморі. Хай вони нагадують працівникові про його цілі та про те, що має бути зроблено ним того дня. Колеги можуть допомогти працівникові поліпшити настрій та розв'язати складні проблеми.

10.2.4. Евристика


Евристика - це набір правил, призначених для вирішення завдання. Якщо воно є складним, а оптимальне рішення - неясним, то застосування евристичних методів допомагає у просуванні на шляху вирішення певного завдання.

Далі наведемо низку евристичних правил.

1. Позбуватися зайвого. Означає викреслення з переліку того, що є непотрібним для вирішення завдання.

2. Спочатку - найгірше. Спочатку слід розв'язувати найскладніші і найнеприємніше завдання, а не відкладати їх для розв'язання наприкінці. Такий підхід допомагає впоратися із заповільненням.

3. Піковий час. Слід визначатися з часом дня, коли у працівника спостерігається найвища продуктивність і планувати на цей час виконання найважливіших завдань.

4. Невзаємодія. Це - визначення часу, який є необхідним для виконання такої роботи, яка вимагає найбільшої зосередженості. У цей час працівника не слід відволікати. На час, відкритий для взаємодії, слід планувати виконання найпростіших завдань.

5. Верстові стовпи. Приступаючи до виконання завдання, працівнику слід визначитися з метою, не досягнувши якої, працівник не припиняє працювати. До досягнення мети слід докладати максимуму зусиль.

6. Обмеження часу. Для того, щоб зрушити з місця виконання завдання, працівник має виділити собі якийсь обмежений проміжок часу. У цей час не слід думати наскільки далеко працівник просунувся у вирішенні завдання. Слід у цей час просто працювати.

7. Пакетний режим. Об'єднуються в одну групу схожі завдання. Потім вони одночасно розв'язуються.

8. Рання пташка. Початок роботи над найважливішим завданням - рано вранці. Впродовж кількох годин такий працівник виконує таку роботу, яку інші не виконають і впродовж дня.

9. Темп. Слід обдумливо вибрати потрібний ритм. Необхідно діяти дещо швидше, ніж звичайно (тобто швидше говорити, ходити, друкувати тощо).

10. Парето. Принцип Парето стверджує - 80 відсотків того, що потрібно зробити, вимагає 20 відсотків зусиль. Працівнику слід сфокусувати свої зусилля на зазначених критично важливих 20 відсотках і занадто не переобтяжуватися рештою 80 відсотків.

11. Людина хвилини. Означає, що для прийняття рішення достатньо хвилини після одержання потрібної інформації. Після прийняття рішення необхідно щось вдіяти з метою дати справі хід.

  10.2.5. Ранок буднів


Мабуть для більшості працівників будень розпочинається сигналом будильника. Потім - нескладне задоволення практично в автоматичному режимі потреб організму і рух у напрямку роботи.

Фахівці стверджують - для того, щоб проснутися у доброму гуморі, у такому ж і потрібно лягати спати. Якось начальник карав підлеглого за те, що той повільно працює. Підлеглий у відповідь сказав, що має й позитивну рису - швидко засинає.

На вітчизняних просторах багато працівників використовують ніч для осмислення тих чи інших проблем, а не для того, щоби перепочити і поповнити свої сили. Не можна засинати з думкою, що день минув кепсько, а завтрашній день буде таким же.

Після напруженого робочого дня не завадить тепла ванна з оливами, що заспокоюють. Найкраще влаштують хвойні есенції. У ванні спробуйте ні про що не думати і відчуйте як розслаблюється тіло у теплій воді. Вдихайте аромат ванни. Можна замугикати пісеньку. Замість водних процедур можна зайнятися дихальними процедурами, йога та іншими методиками релаксації.

Психологи радять просипатися від сну з посмішкою. Вона відганяє насупленість. Тим, хто любить проснувшись полежати під ковдрою, слід завести будильник, скажімо, хвилин на 10-15 раніше. Не варто позбавляти себе такого вранішнього задоволення. Люди, які люблять у ліжку поніжитися, але які собі у цьому відмовлять, вчиняють над собою ж насильство. Цього робити не слід. Якщо людина не хоче сама себе пожаліти, то хто ж інший пожаліє її? Той хто просинається з посмішкою, налаштовує себе на цілий день на позитивний лад.

Для одержання підзарядки вранішньої бадьорості доцільно включити музику, що поліпшує настрій. Прослуховування музики можна розпочати ще ніжачися у ліжку. Ще перебуваючи під ковдрою, слід про роботу подумати оптимістично. Межа для фантазії про позитивні аспекти роботи практично відсутня.

Поцілунок коханої людини під час пробудження не можна замінити нічим іншим. Це як у китайському прислів'ї: "Тисяча кроликів не замінять одного слона". Якщо вас не пробуджують від сну таким способом, використайте його щодо тих, хто не встиг його застосувати до вас.

Їсти на сніданок слід улюблені страви. Відмовляти собі у цьому - означає погіршити настрій. Варто уникати споживання страв, які їдяться силоміць.

Одежу і потрібні на ранок речі слід підготувати ще звечора. Некрасивий і некомфортний одяг надягати не варто. Виходячи з дому на роботу стверджуйте собі, що цей день буде прекрасним.

Як свідчить аналіз думок фахівців про те як зробити ранок бадьорим, - вони одностайні у тому, що найголовнішим чинником є позитивні думки. Ранок не принесе радості, якщо людина цього не захоче.

Друге місце віддано склянці води. Пара ковтків холодної води після просинання гарантує, що людина вже більше не засне. Холодна вода збудить організм.

Бадьорість можуть забезпечити різні запахи, наприклад, лимону чи м'яти. Можна нанести на скроні пару краплин ментолової оливи або ж просто її понюхати. Можна пожувати м'ятну жуйку чи з'їсти м'ятну цукерку.

Деякі фахівці чи то жартома чи то напівжартома вважають, що швидше просинання забезпечить кілька будильників, розставлених між ліжком і душем. Вони мають мати таку різницю у часі, щоб на момент, коли виключається перший, розпочинав сигналити другий, а за ним - наступні. Це гарантуватиме те, що така людина потрапить до ванної кімнати.

Бадьорість вранці може викликати відсутність води, зокрема, гарячої, ранні переговори та інші справи, які потрібно виконати до роботи. Ці речі безвідмовно бадьорять.

Музика є дієвим чинником бадьорості, але не оригінальним. Не дивлячись на це, вона допомагає багатьом бути бадьорими, а деяким людям - ще й щасливими.

Гарний гумор з самого ранку - це цілком реально. Кожний може проснутися саме "з тієї ноги".

Для того, щоб на роботі розігнати сонливість, фахівці радять періодично влаштовувати міні-зарядку.

Масаж вух. Швидко підвищує тонус нервової системи і навіть знімає біль. Виконувати цей масаж потрібно теплими руками. Розминка за годинниковою стрілкою підбадьорює, а проти - заспокоює. Стимулювання центральної то верхньої частини вуха починають виконувати подушечками вказівних і великих пальців. Мочки стимулюють всіма пальцями, а поверхню у глибині вушної раковини - великим пальцем. Масаж центру мочки вуха знімає стомленість очей, а масаж ближч до обличчя - зубну біль.

Велику стомленість допомагає знімати стимуляція мочок та козелків вух (виступів над впадом до вушного каналу).



Розминка пальців рук. Полягає у масажі кінчиків пальців на руках, розпочинаючи з мізинця лівої руки. Слід почергово двічі згинати нігтьову фалангу зверху-донизу, а потім - по боках.

Така стимуляція одночасно є і профілактикою хвороб внутрішніх органів.



Масаж ступнів. У верхній частині ступні дещо нижче подушечки великого пальця вздовж лінії, що розділяє стопу вертикально, знаходиться одна з найголовніших точок. Вона відповідає за відкриття каналів циркуляції енергії ЦІ у всьому організмі. Масажуючи цю точку, можна відчути легке поколювання вздовж хребта або потік "легкого вітерцю".

10.2.6. Відпустка


Якось молоду вчительку запитали: "За що ви любите свою роботу?". Вона відповіла: "Червень, липень, серпень". Це означало тривалу відпустку. Не у всіх працівників тривалість відпустки може позмагатися з вчительською, але відпустка - це все-таки приємно. Відпустка - вона і в Африці відпустка. Відпустки і вихідні та святкові дні люблять всі. Така любов - явище інтернаціональне. Експерти Інституту німецької економіки підрахували, що найбільше у Європі відпочивають жителі Німеччини. Тривалість відпустки там - 30 днів. Щорічно на свята припадає від 10 до 13 днів. Якщо взяти до уваги вихідні, пересічні показники за лікарняними, родильні відпустки з догляду за дитиною, поїздки до санаторіїв, то виявиться, що німці поза роботою проводять 40% часу.

Далі наведемо поради про те, як провести дні перед відпусткою і не залишити за собою "хвостів" з виробничих справ, за які колеги і начальник не будуть картати працівника під час його відсутності. Кусень хліба з шаром масла, як відомо, падає чомусь на землю саме масляним боком. Хвости, які місяцями дрімають і нікого не чіпають, просинаються саме тоді, коли відповідальний за них працівник знаходиться у відпустці далеко від робочого місця.

Слід пам'ятати й про те, що життя на місці ніколи не стоїть. Проблеми накопичуються постійно. Після відпустки буде дуже важко розв'язувати одночасно як старі проблеми, так і ті, які з'явилися за час відсутності працівника. Недарма ж кажуть, що проблеми ж слід вирішувати по мірі їх надходження.

1. З пам'яті комп'ютера слід усунути всі зайві файли або ж поставити пароль для входу. Це слід зробити і тоді, коли працівник впевнений, що його комп'ютером ніхто інший не буде користуватися. Ризикувати - не варто. Береженого - і Бог береже. Слід також усунути із "закладок" посилання на улюблений сайт, форум чи ігри типу on-line, пам'ятаючи прислів'я про те, що диявол може багато чим жартувати поки Бог спить.

2. Слід знайти людину, якій працівник тимчасово передає справи або ці справи необхідно розподілити між кількома колегами. Можливо на це буде команда з вуст начальника. Кожному співробітнику необхідно пояснити що й до чого. Не завадить, окрім слів, скласти ще й письмові інструкції. Від перебування у США восени 1995 року, автор цих рядків зрозумів - американці люблять чітко і зрозуміло письмово фіксувати прохання, рекомендації, вказівки. Як казав один росіянин: "Лучше плохие чернила, чем хорошая память". Доцільно обговорити всі можливі проблеми і питання, які можуть виникнути під час відсутності працівника.

3. На своєму робочому столі слід залишити нотатки про те, де що лежить і як це можна знайти. Якщо працівник хоче щоб його турбували і під час відпустки, то може зазначити і номер свого мобільного чи іншого телефону, за яким його можуть знайти у разі потреби.

4. Розвантажуватися перед відпусткою працівникові слід поступово. Варто докласти зусиль до того, щоб останні перед відпусткою робочі дні не були перевантаженими. В останній робочий день з роботи бажано було б піти раніше. Хоч тут слід пам'ятати про те, що у кожному монастирі - свій статут. Є чимало колективів, де чергова відпустка чергового співробітника перетворюється у локальне свято. Можливо, прапори при цьому і не вивішуються, але "галявинка" - накривається.

Психологи дотримуються думки, що ставлення працівника до відпустки залежить від того як він ставиться до своєї роботи. Якщо робота - не що інше як ярмо, то такій людині - не позаздриш. Для неї кожний робочий день - це кара небесна. Повернення з відпустки - це повернення у пекло. У такому випадку слід звернутися до фахівців (передусім, кадровиків та психологів), які на підставі тестів та з урахуванням професійних потреб працівника допоможуть йому знайти роботу, до якої лежить душа. Як що ж для працівника робота є самореалізацією і самовідображенням, то така людина почувається на роботі краще, ніж риба у воді. Така людина, перебуваючи у відпустці, часто думає про те, що вона зробить, повернувшись з відпустки. Працівника, закоханого у свою роботу, напевне, не торкнеться так званий поствідпусткний синдром, мова про який буде далі. Входити у робочий темп йому доведеться кілька днів лише у тому разі, коли місце відпустки було у вирізняльних від місця роботи кліматичних умовах.

У фахівців не співпадають думки про те, скільки має тривати відпустка. Мабуть єдину тривалість для всіх працівників визначити неможливо. Дехто з фахівців вважає, що відпочивати потрібно не більше, ніж два тижні. Нетривала відпустка годиться для працівників динамічних професій - керівних працівників, менеджерів, журналістів. Їхній фах вимагає щоденно бути у курсі справ. Впродовж двох тижнів можна не лише відпочити, а й зійти з ділової колії. Іншим фахівцям не завадить і триваліша відпустка. Для повноцінного відпочинку двох тижнів для них - замало. Впродовж своєї тривалішої відпустки вони аж ніяк не ризикують втратити свої професійні навички.

Тривалість відпустки - може бути різною. Головне (це стосується всіх), щоб відпустка не розчарувала. Відпустку, можливо, не слід обирати так ретельно, як дружину, але все ж таки, готуючись до відпустки, слід подумати над віддачею від неї. Час і місце відпустки потрібно прискіпливо обирати, щоб потім не жалкувати про витрачені час та гроші.

Відпустка - це прекрасний період. Він - виключно індивідуальний. Відпустку слід відбути так гарно, щоб це полегшило повернення до роботи.

Для того щоб період адаптації до роботи після відпустки пройшов без болісливо, бажано повернутися за кілька днів до виходу на роботу. За два-три дні до роботи працівник встигне адаптуватися до свого житла, погоди, ритму довкілля і звикнути з думкою про те, що слова пісні: "Я так хочу, чтобы лето не кончалось" є бажаними, але нереальними. Потрібно виходити на роботу щоб заробити нову відпустку.

Під час перших робочих днів слід основну увагу, час і енергію зосередити на вирішенні головних проблем. Пилюку з підвіконника можна буде зняти і дещо пізніше. Рекомендують не спішити з ухваленням важливих рішень, перш ніж працівник не адаптується до роботи. Слід докласти зусиль, щоб не заполонила післявідпускна лихоманка. До уваги не завадить взяти ту обставину, що за час відпустки люди стають дещо менш кмітливими. Вчені встановили, що у людини, яка два тижні поніжилася на пляжі, коефіцієнт інтелектуального розвитку знижується на 20 пунктів. Це слід мати на увазі, але не печалитися. Повернувшись на роботу, людина відновлює свій 10 впродовж всього кількох днів.

Під час відпустки люди живуть у іншому ритмі. Вони розслаблюються. Під час відпустки у людини виділяється велика кількість ендорфінів. Вони є гормонами щастя. Відповідають за бадьорість духу і добрий гумор. Змінюється у відпустку і частота серцевих скорочень та дихання. По-іншому працюють мозок та серце.

Якщо працівник, думаючи про повернення на своє робоче місце, відчуває себе дискомфортно, то це - не що інше як післявідпустковий синдром. Іншими словами це - післявідпускна депресія.

Є міфом поширена думка про те, що працівник після повернення з відпустки готовий з новими силами стати до роботи. Насправді ж повернутися до довідпускної працеспроможності він буде здатним лише через кілька днів. Після повернення працівника з відпочинку його організму необхідно перелаштуватися на швидший темп життя, раніше просинатися, встигати зробити більше справ. Для того, щоб організм повністю перелаштувався, йому необхідно два тижні. Після 2-тижневої відпустки у працівника практично відсутній час щоб підготувати свій організм до робочого ритму. Щоб максимально знизити неприємний ефект неминучої після відпускної депресії, слід не забувати про роботу і під час відпустки. Людина, що вийшла на роботу з відпустки, головою продовжує відпочивати, а довкілля вимагає від неї активних дій та конкретних результатів. Нерідко такий конфлікт закінчується звільненням працівника. Психологи вважають, що під час відпустки у деяких людей може відбуватися переосмислення життя. Вони можуть дійти висновку, що опікуються чимось їм не властивим. Приймають рішення все змінити. Якщо на таку людину у перші після відпускні дні нахлинає великий обсяг роботи, то вона може подати заяву про звільнення.

Післявідпускна депресія - явище неминуче. Якщо працівник не хоче її мати, то йому не слід на 100 відсотків забувати про роботу під час відпустки. Якщо під час відпустки працівник продовжує виконувати певні службові справи, то йому простіше повернутися до робочого ритму.

На думку фахівців, з метою ефективнішого подолання після-відпускного синдрому, перший робочий день слід присвятити виконанню простої роботи, - поговорити з колегами про останні новини компанії, проглянути щоденник і згадати, на чому закінчилися довідпускні справи тощо.

Медики радять щоб працівники, після повернення з відпустки, не забували про вітаміни та інші антидепресанти - шоколад, зелену цибулю, настій шалфею, сонячні та солоні ванни.

Жінкам краще замінити шоколад шопингом. Шопинг допоможе відволіктися від повсякденності та й не додасть тілу зайвої ваги.

Приведенню в тонус допомагає також ранкова йога.

Про роль алкоголю у післявідпутковий період змовчимо. Зате повідомимо читачеві, що директор зоопарку, помітивши, що слон кашляє, звелів додати йому у відро горілки. Наступного ранку цей слон вже не кашляв, але почали кашляти три інших слони.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   56

Схожі:

Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Управління освіти Глибоцької районної державної адміністрації
Роман «Кар’єра Ругонів» як вступ до циклу. Провідні теми й мотиви твору
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Неперевершена Аїда
Ріхарда Штрауса. Ці сценічні образи – як спалахи на небосхилі її творчості. Але була роль, яка з перших же виступів Соломії на оперній...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Координатор проекту: £ М. Шустер, начальник управління у справах преси та інформації Кіровоградської облдержадміністрації
Кіровоградщина. Історія рідного крою [Текст]: навч посіб.: [для загальноосвіт навч закл. Кіровогр обл.];/за ред: І. А. Козир. Кіровоград:...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Частина Інтелект у цілому. С. Частина Мислення й вирішення проблем. С
Це як клацнути пальцями І готово! Суть у наступному: є якийсь механізм, що знаходить рішення в різних ситуаціях: І в побудові кар'єри,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Тема. Е. Золя «Кар'єра Ругонів». Закони спадково
Е. Золя, проаналізувати його епопею, ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати культуру зв’язного мовлення,...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Як правильно скласти резюме
Від того як буде складений цей документ, залежить не лише ваша кар'єра, а й, можливо, все ваше подальше життя. Тож пропонуємо вам...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Різновиди сучасних ділових паперів
Майбутнє достой­не місце в суспільстві, значуща соці­альна роль, успіх, кар'єра, активний зв'язок із зовнішнім закордонним світом...
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Моя улюблена акторка Біографія Кар`єра
«Дневники вампира» розповідається історія дівчини на ім'я Елена по волі долі що стала причиною смертельної сутички братів-вампірів....
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Інформаційний бюлетень нових надходжень до фондів Наукової бібліотеки мду
Екологія довкілля. Охорона природи : навч посіб. / В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. К. Кондор, 2011. 292 с
Д21 Дахно, І. І. Ділова кар\Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму 020105 „Документознавство та інформаційна діяльність
Документологія : навч метод посіб для студ вищ навч закл напряму 020105 „Документознавство та інформ діяльність” / Рівнен держ гуманітар...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка