Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка11/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37
ТЕМАТА ЗА ОТЕЧЕСТВОТО В ПОЕЗИЯТА НА ИВАН ВАЗОВ
Темата за Родината определя цялостното творчество на патриарха на българската литература Иван Вазов. Духовен наставник и летописец на своя народ, за него България и проявите на българското са висша ценност. Своя живот и своето творчество Вазов посвещава на отечеството: “Дадох всичко добро, което имах, за България”.

Въпросите за националната принадлежност, за съхраняването на родния език и народните традиции са неизменна част от живота на съвременното общество, затова темата за родолюбието и неговите прояви в творчеството на Вазов е значима и актуална.

Сред най-известните изследователи на творчеството на Вазов като проникновен познавач на народния живот и “поет на националните съдбини” са Милена Цанева, Тончо Жечев, Светлозар Игов, Стефан Елефтеров, Бистра Ганчева и мн. др.

.Целта на нашата разработка е да се проследят измеренията на родното в поетическото творчество на Вазов. В хода на изследването са използвани аналичният и историко-литературният метод.

В стихотворенията на Иван Вазов всички поколения българи откриват ценностите, величието на историята на българския народ и красотата на българската земя. От всичките осемнадесет стихосбирки, които издава творецът, петнадесет са пряко свързани с темата за Отечеството и неговата съдба. Темата за Родината в поезията на Вазов можем да разгледаме в няколко аспекта:


  1. Преклонение пред образа на майката, неизменно свързано с възторга от красотата и величието на родния език, с любовта към родния дом.

  2. Мотивът за величието на българската природа като обединител на нацията и свещена земя на всички българи.

  3. Мотивът за славното минало на българския народ.

  4. Мотивът за борбата на българския народ за свобода и национално обединение.

  5. Сатирични мотиви, изобличаващи пороците на издребняла-та следосвобожденска българска действителност.

Изповедният тон на творбите разкрива здравата връзка с родната земя и любовта към родното. Уверен в българската добродетелност и устойчивост, Вазов изгражда оптимистична теория за богоизбрания народ, който в най-тежки изпитания доказва своята свръхценност и достойнство.

В творчеството на Иван Вазов образът на Родината е неразривно свързан с образа на народа и неговата многострадална и величествена история. Красотата на родната природа, проявите на героичния български дух и съзидателната енергия на народа изпълват поета с увереност за бъдещето на България.


ЛІТЕРАТУРА

1. Жечев, Тончо. Въведение в новата българска литература. София, 1995. – С. 91-114.

2. Игов, Светлозар. Творби от българската класика. София, Г995. – С. 83-107.

3. Ганчева, Бистра. “Епопея на забравените” като поетически иконостас на нацията // Съвременни оценки, критически анализи и литературни разработки. Велико Търново, 1995. – С. 161-175


Васецька Катерина,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій БДПУ

Наук. керівник: О.Б. Червенко,

ст. викладач (БДПУ)
ДИНАМІКА ЖАНРІВ БОЛГАРСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

(НА МАТЕРІАЛІ С. МАРИНІВКА ПРИМОРСЬКОГО РАЙОНУ)
Актуальність представленого наукової роботи зумовлена важливими питаннями дослідження локальної специфіки фольклору Північного Приазов’я.

Населення України складають не лише українці, тут живуть росіяни, білоруси, болгари, угорці, поляки, євреї та ін. Таке розмаїття доповнює нашу культуру, ми знайомимося з традиціями інших народів, з їх історією.

У Північному Приазов’ї сьогодні компактними місцями проживання етнічних болгар є деякі села Бердянського, Приазовського та Приморського районів Запорізької області.

У роботі здійснено спробу проаналізувати фольклорні твори с. Маринівка Приморського району та розглянути особливості їх побутування на сучасному етапі, а також зіставити особливості, властиві розвитку жанрової системи.

Матеріалом дослідження є видані тексти болгарського фольклору Північного Приазов’я.

Методи дослідження: зіставний метод та порівняльно-історичний.

Фольклор етнічних болгар привертав вагу збирачів та дослідників з перших років їх переселення на ці землі (1860-1862 гг.).

“Песните на бердянските българи” [2] – перший друкований збірник болгарських пісень Північного Приазов’я зібраних вчителем Атанасом Варбанським.

Мову та культуру болгар України вивчали М. Державин, Н. Кауфман, В. Пейчев, Я. Конева та інші.

У липні 2012 року ми відвідали болгарське с. Маринівка Бердянського району з метою записати зразки болгарської усної народної творчості. Жителі села розповіли про своє життя, рідних, історію та погодилися поділитися фольклорним надбанням свого народу.

Ми спілкувалися із Вірою Іванівною Куцарськой, яка народилася у 1940 р. в селі Маринівка. Болгарські пісні дуже популярні в її родині. Зі слів Віри Іванівни були записані 12 пісень – весільні пісні, родинно-побутові та любовні. Зі слів Віри Михайлівни Дончевої (1952 р.н.) було записано 3 пісні, а саме любовна та родинно-побутові. Спілкувалися, також, із Ніною Борисівною Мірчевою (1933 р.н.). Від неї ми почули та зафіксували 4 родинно-побутові пісні.

Фольклор етнічних болгар Північного Приазов’я відображає споконвічне прагнення народу до кращого життя. Через нього можна пізнати народну душу, зберегти та передати наступним поколінням стародавні традиції. Пісні супроводжують побут болгарина і в радості і в горі.

Перспективою подальших досліджень ми вважаємо зіставне вивчення болгарських народних пісень.
ЛИТЕРАТУРА

1. Конева Я. П. Народно-песенная культура болгарской диаспоры в Украине : дис. … канд. филол. наук : 10.01.09 “Фольклористика” / Я. П. Конева. – К., 1992. – 225 с.

2. Песните на бердянските българи / [събрал и наредил Ат. Вас. Върбански]. – София : Академично из-во “Проф. Марин Дринов”, 2002. – 626 с.
Васецька Катерина,

cтудентка 2 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник:І.В Шиманович,

канд.пед. н., доцент (БДПУ)
СТИЛІСТИЧНА ЗАБАРВЛЕНІСТЬ ТРОПІВ

У ТВОРІ Д. ОСТІН “ГОРДІСТЬ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ”
Актуальність даної теми полягає у потребі вивчення призначення стилістичних фігур у художньому творі, оскільки тропічні фігури є одними з основних засобів створення образності мови. Для письменника важливимє вміння користуватися розмаїттям виражальних мовних засобів.

Метою роботи є характеристика структурних особливостей тропів, як засобів посилення прагматики мови в цілому, і розкриття особливістей їх функціонування у романі Д. Остін “Гордість та упередження”.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовувались індуктивно-дедуктивний метод, описовий метод,метод семантико-стилістичних спостережень.

Об'єктом дослідженняє тропічні фігури як прийоми стилістичної виразності. Предметом дослідженняєспецифіка функціонування стилістичних прийомів у романі письменниці.Матеріалом дослідження послугував роман Д. Остін “Гордість та упередження”. Аналіз стилістичних засобів виразності роману “Гордість та упередження” зображено на фонетичному, лексичному та синтаксичному рівні.

Проведене дослідження доводить, що один із проявів художньої майстерності Д.Остін– це вміння ненав'язливо представляти різні засоби словесної передачі одного і того ж змісту, яке досягається за рахунок широкого використання мовних одиниць, які поряд з іншими компонентами тексту служать важливим засобом створення виразності художнього мовлення.

З'ясовано, що найчастіше автор звертається до виразності, яка створюється мовними засобами, безпосередньо пов'язаними з предметною семантикою, і виявляється в лексико-семантичних категоріях. За лексико-семантичним рівнем за ступенем продуктивності виступають засоби фонетичного та синтаксичного рівня.



Висновки.Художні функції досліджуваних одиниць різних рівнів мовної системи розширюють діапазон виражальних прийомів Д. Остін.
ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса: На материале английского языка : [учеб.пособие] / Ольга Викторовна Александрова. – [изд. 2-е, испр.] – М. : Кн. дом „ЛИБРОКОМ”, 2009. – 216 с.

2. Остен Д. Собрание сочинений. – М. : Худ. лит., 1988 – Т.1. 750 с.

3. Шевченко Н.В. Основы лингвистики текста. – М. : Приориздат, 2003 – 160 с.


Васьковець Марина,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. О. Каліберда,

ст.викладач (БДПУ)
ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА РОЗВИТОК СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Актуальність досліджень полягає в тому, що на сьогоднішній день процес появи нових слів та словосполучень під впливом інформаційних технологій є невпинним, і присутній у різних галузях науки та суспільства та привертає увагу та інтерес багатьох дослідників.

Особливості поповнення словникового складу мови неодноразово ставали предметом конкретних досліджень. Вивченню процесів та шляхів збагачення словникового складу англійської мови значної уваги приділяли такі дослідники як: Ю. Зацний, О. Федоренко, С. Єнікєєва, М. Жулінська.

Мета полягає в тому, щоб виявити, як розвиток новітніх технологій впливає на лексичний склад англійської мови, а також виявити найбільш розповсюджені словотворчі моделі.

Методи, що використовувалися для дослідження – метод синтезу та узагальнення, метод кількісних підрахунків.

Широке впровадження інформаційних технологій у всі сфери соціального життя стало результатом інформаційної революції, яка ознаменувала новий етап у розвитку суспільства. Відповідно розвиток технологій не міг не вплинути на утворення нових слів та словосполучень в сучасній англійській мові. Прогрес мови насамперед виражається в розвитку словникового складу.

Інформаційна революція та розвиток мережі Інтернет призвели до появи величезної кількості нових понять, яким було дано назви як шляхом використання вже наявного мовного інвентарю, так і шляхом створення абсолютно нових лексичних одиниць.

На думку Ю. Зацного “вплив сучасного стану науково-технічного прогресу на словниковий склад англійської мови починається із самого позначення етапу інформаційної революції, комп’ютерним, кібернетичним, інформаційним віком або століттям, віком або ерою знань” [1, с. 129].

Вплив інформаційних технологій виявився в таких сферах, як: економіка – information-based economy (економіка, яка базується на інформаційних системах, на сучасній інформаційній техніці), manufacturing resource planning (комп’ютерна програма, яка дає змогу автоматизувати планування ресурсів виробництва), infopreneurial (пов’язаний з підприємницькою діяльністю в галузі сучасної інформаційної техніки та технології); бізнес – listserv (список адресів клієнтів організацій, зв’язок з якими здійснюється за допомогою комп’ютера), lap-topper (людина, яка працює з портативним комп’ютером, особливо службовець, який працює вдома, а не в офісі), mailmobile (робот, який розносить пошту по кабінетам фірми); наука – knowledge worker (людина, яка займається інтелектуальною працею і широко використовує сучасну інформаційну техніку), a-lifer (вчений, дослідник в галузі «штучного життя», особливо створення штучного інтелекту); медицина – body-scanner (рентгенівський апарат, який використовує комп’ютерну техніку для знімків внутрішніх органів людини), biosensor (електронний біосенсор), biomotor (комп’ютеризована система, яка імітує роботу системи м’язів людини); засоби масової інформації – mail-out (рекламний матеріал, який надсилається поштою), interactivate (працювати в режимі діалогу, забезпечувати участь глядачів (про телебачення, з’єднане з комп’ютером)), cable (кабельне телебачення); банківська справа – home banking (комп’ютеризована система управління своїм банківським рахунком), AIM (automated teller machine) (банківський автомат, електронний термінал для здійснення операцій між банком та клієнтом на відстані); культура – interactive fiction (літературний твір, записаний на комп’ютернім диску), keyboard (електронний музичний інструмент (з клавішами)), kidvid (розм. телевізійні та відео програми для дітей).

Тож ми бачимо, що з кожним роком технологічного розвитку розвивається і мова, утворюються все нові неологізми, які необхідні для адекватного відображення нової технологічної реальності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Зацний Ю. А. Неологізми англійської мови 80-90 років ХХ століття / Ю. А. Зацний. – Запоріжжя : РА “Тандем-У”, 1997. – 396 с.



Волошина Марина,

студентка 7 курса Института филологии

и социальных коммуникаций

Науч. рук: А. Л. Вусик,

к.филол.н., доцент (БГПУ)
ЯЗЫКОВАЯ ЛИЧНОСТЬ КАК ЛИНГВИСТИЧЕСКИЙ ФЕНОМЕН
Актуальность исследуемой проблемы в том, что одной из значимых проблем современной лингвистики является изучение субъективной части высказывания говорящего, которая направлена на отражение представлений человека о себе и окружающем его мире. Категория субъекта речи становится той точкой отсчета, которая позволяет рассматривать текст как коммуникативную категорию. На первый план выходят проблемы воздействия текста, его целевой предназначенности. В центр исследования ставится авторское намерение и адекватность используемых средств поставленной цели. В эту категорию входят средства различных уровней языка, создающие образ автора как языковой личности и как субъекта познавательной деятельности.

В. Виноградов [3] первым ввел в науку о теории языка понятие языковой личности, входившее ранее в концептуальный аппарат психологии, социологии, философии. Ученый связывает авторство с индивидуальным отбором и использованием языковых средств, создающих особое отношение пишущего к содержанию произведения.

Нужно заметить, что образ автора проявляется в своеобразии отбора, индивидуальности употребления синтаксических и лексических единиц, причем область лексического и синтаксического понимается широко, не только как слова и предложения, но как любые фрагменты текста.

Дальнейшее развитие теория автора получила в работах М. Бахтина, который дал ей диалектическую формулировку как категории взаимодействия, борьбы человеческих сил. Общение “речевых сознаний”, “словесных высказываний” не отделено у него от словесного общения в жизни. Автора, героя, читателя он называет “живыми участниками и двигателями жизни”, “живыми силами”, определяющими форму и стиль. Автор определяется ученым как “принцип, которому нужно следовать”[].

Рассматривая категорию образа автора применительно к ораторской речи, В. Виноградов обозначает категории образа оратора и ораторской маски. “Характер, наблюдаемый в ораторе, не есть действительно существующий, а лишь является воспроизведением характера в действительности существующего. Речь идет о коллективной “сценической маске” оратора, которая создается формами речи и моторной экспрессии” [1].

Впервые четкая дефиниция лингвистического понятия “языковая личность” была дана Г. Богиным. Он писал, что языковая личность – это “человек, рассматриваемый с точки зрения его готовности производить речевые поступки, создавать и принимать произведения речи”. Ю. Караулов расширил определение этого понятия, связав его с анализом текста. Под языковой личностью он понимает “совокупность способностей и характеристик человека, обусловливающих создание и восприятие им речевых произведений (текстов)” [2].

Однако, каждая языковая личность уникальна, обладает собственным когнитивным пространством, знаниями языка и особенностями его использования. Понятие языковой личности включает в себя не только языковую компетенцию и определенный уровень знаний, но и интеллектуальную способность порождать новые знания на основе накопленных с целью объяснения всей совокупности, как своих действий, так и действий других языковых личностей. Языковая личность является видом полноценного представления личности, вмещающей в себя и психический, и социальный, и этический, и другие компоненты, но преломленные через ее язык, ее дискурс.

В понятии языковой личности А. Пузырев выделяет следующие уровни:

1) личность – это некое качество человека;

2) языковая личность – это человек с определенными языковыми характеристиками [4].

Мы приходим к выводу, что данный лингвистический феномен представляет собой сложное явление в познавательном, поведенческом, ценностном плане, преломляющееся через разнообразие уровней и структур национального языка.
ЛИТЕРАТУРА


  1. Бахтин М. М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук. – СПб. : Азбука, 2000. – 332 с.

  2. Богин Г. И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текстов : автореферат дис… канд. филол. наук. – Л. : Ленинг. гос. ун-т, 1984. – 30 с.

  3. Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилей. – М. : Госуд. издательство художественной литературы, 1961. – 611 с.

  4. Психолингвистические проблемы массовой коммуникации / отв.ред. А. А. Леонтьев. – М. : Наука, 1974. – 147 с.



Волченко Ганна,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О.В. Дуброва,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
СТРУКТУРА І ПОРЯДОК СЛІВ В ПРОСТОМУ АНГЛІЙСЬКОМУ РЕЧЕННІ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ВИКЛАДАННЯ В СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ
Слід зазначити, що англійське речення відрізняється набагато жорсткішим і постійнішим порядком слів, ніж речення в українській мові. В останній, у порівнянні з англійською, порядок слів є більш вільним. Але необхідно мати на увазі, що свобода розташування членів речення в українській мові є відносною. Порядок слів завжди підкоряється певним нормам і завжди виконує ті чи інші граматичні, смислові чи стилістичні функції. Актуальність нашої розвідки полягає у вивченні структури та порядку простого англійського речення саме у середніх загальноосвітніх закладах.

Мета роботи: вивчити та дослідити особливості вивчення структури і порядку слів в простому реченні англійської мови у середніх загальноосвітніх закладах.

У своєму дослідженні ми спробували проаналізувати наукові роботи та узагальнити граматичний матеріал, пов'язаний з вивченням простого англійського речення, як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників (Д. Аракін, В. Бонк, А. Киреєв, З. Кумахова, Л. Новиков та ін).

Отже, прості стверджувальні речення англійської мови мають таку загальну структуру:

1. підмет + присудок + додаток (непряме, без прийменника, пряме) + обставина:

a) Непрямий додаток без прийменника стоїть перед прямим доповненням:

He shows me a nice film every day [3].

b) Непрямий додаток з прийменником стоїть після прямого додатка:

He shows a nice film to me every day [3].

c) Порядок слів вважається ПРЯМИМ, якщо присудок стоїть після підмета:

He shows nice films every day. – Він показує гарні фільми кожен день [3].

2. обставина часу + підмет + присудок + додаток + обставина:

Every day he shows a nice film to me [2].

 Щодо класифікації питальних речень, то останні поділяються на:



загальні питання, які, як правило, вимагають короткої відповіді: Так або Ні.

Загальна структура питальних речень:

  • допоміжний дієслово + підмет + змістове дієслово

Does he show nice films every day? [3]

  • якщо в якості присудка використовується дієслово to be, дієслово to have або модальне дієслово¸то вони самі й використовуються в якості допоміжного.

  •  дієслово-зв'язка + підмет + основна частина присудка (предикатив):

This film is interesting. – Is this film interesting? [3].

  • модальне дієслово + підмет + смислове дієслово:

They can play the piano. – Can they play the piano? [3].

  • спеціальні питання: на перше місце виносяться питальні слова: who, whom, when, what, which etc.

  • питальне слово + допоміжне дієслово + підмет + змістове дієслово:

When did you go to your doctor last time? [1].

Питання може бути поставлене й до підмета:



  • питальне слово + підмет + присудок:

What text are you reading? – Який текст ви читаєте?[2].

Заперечні речення

  • підмет + допоміжне дієслово із заперечною часткою not + змістове дієслово:

don't want any more tea, thank you [2].

речення з конструкцією there is / are

  • there + to be (is, are, was, were …) + підмет + обставина:

There is a book on the table [2].

Отже, така структура і порядок слів в простому англійському реченні пояснюється тим, що в англійській мові домінує синтаксичний принцип: при спільності логічного суб’єкта підмет підрядного речення виражається займенником, а підмет головного – іменником.


ЛІТЕРАТУРА

1. Англійська мова – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://angliyska-mova.com/poryadok-sliv-v-anglijjskomu-rechenni-2/

2. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ksenstar.com.ua/index. php?option=com_content&view=article&id=532:2012-09-19-08-43-05&catid=77:gr7&Itemid=93

Врубель Олександр,

магістрант 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: А.М. Сердюк,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ КОНЦЕПТІВ
Термін “концепт” ще не має одностайного тлумачення. Хоча підходи до вивчення концепту є різними, науковці доходять до спільної думки про те, що національна картина світу, складна та багатогранна за своєю сутністю, може визначатися багатьма чинниками

Об’єктом нашого дослідження став концепт в етнокультурному аспекті.

Мета нашої наукової розвідки полягає у вивченні способів формування концептів у мовній картині світу. Реалізація поставленої мети передбачає здійснити огляд теоретичних праць, присвячених дослідженню концептної сфери мови.

Метод дослідження – описовий.

Мовознавчі дослідження нашого часу акцентують увагу на проблемі взаємодії мовної та концептуальної картин світу. Сформовані на цій основі напрямки ґрунтуються на базі лінгвістичних досліджень мовознавців та психологів попередніх етапів розвитку наукового знання В. Гумбольдта (мова та позамовна дійсність (світ)), О. Потебні та Л. Виготського (теорія про мову як складну знакову систему, в якій відбувається зв’язкок й взаємодія мови та мислення), О.Леонтьева (теорія про взаємозв’язок мови й мовлення), Г. Штейнталя,І. Бодуена де Куртене (психологічні основи мовних явищ), а також багатьох сучасних мовознавців:Ю. Апресяна, Н. Артюнової, С. Жаботинської, В. Жайворонка, М. Комлєва, М. Кочергана, О. Кубрякової, Л. Лисиченко, Є. Шаффа, Є. Шапира, Д. Шмельова, Р. Фрумкіної та ін.

Концепт має складну структуру. З одного боку, до нього відноситься все, що належить будові поняття; з іншого боку, у структуру концепту входить те, що робить його фактом культуро-вихідної форми (етимологія); стисла до основних ознак змісту історія; сучасні асоціації; оцінки, конотації [3, с.175].

На сучасному етапі дослідження мовних явищ лінгвісти все частіше звертають увагу на використання концептів у мовах та мовленні.

Отже, центром нашого дослідження став концепт у мовній картині світу та його етнокультурний аспект. В ході нашого дослідження стало відомо, що мовна та концептуальна картини світу синтезуються у проблемі концепту. Адже під концептом розуміють певну лексему, що співвідноситься з поняттям, суттєвим для життя людини.

Перспективами наших подальших досліджень ми вважаємо вивчення та функціонування концептів в етнокультурній свідомості.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации / Е. А Селиванова – К., 2002. – С. 195–196.

  2. Ковалева Т.Ю. О содержательных константах понятия “концепт”: от В. Гумбольдта и А. А. Потебни до А. Вержбицкой и Ю. С. Степанова / Т. Ю. Ковалева. – Омск, 2000. – С. 180-182.

  3. Философская энциклопедия / под ред. Ф. В. Константинова. – М. : Советская энциклопедия, 1970. – С. 175–176.



Галіуліна Євгенія,

студентка 2 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В. О. Юносова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ДІАЛЕКТИЗМИ В ІСТОРИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ТВОРІ

МАРІЇ МАТІОС “НАЦІЯ
Групи слів, вживання яких обмежене певною територією, називають діалектизмами [2, с.89]. Діалектна лексика – мовний скарб, який необхідно вивчити, зберігати для розкриття внутрішніх закономірностей еволюцій літературної мови. Питання потреби використання діалектизмів у художніх творах досліджували С. Бевзенко, І. Бацій, Т. Бугайко, О. Єфімов, В. Грищук та ін. Учені вважають, що вживання діалектної лексики в художньому творі має бути обережним, стилістично виправданим. Діалектизми дають можливість авторові підкреслити територіальне походження персонажів, їхні характери, індивідуальні особливості, душевний настрій у момент зображення тощо. Усі ці аспекти маємо у творах української письменниці Марії Матіос. Нашу увагу привернула її книга “Нація”, в якій велику стилістичну і художньо-образну роль відводиться саме діалектним словам.

Мета дослідження – виявити особливості діалектної лексики в історично-психологічному творі Марії Матіос “Нація”, здійснити її класифікацію.

Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження.

У книзі “Нація” Марія Матіос змальовує події, що відбувалися в Західній Україні в повоєнні роки, тому в ній широко представлені говори південно-західного наріччя, зокрема галицько-буковинська група, до складу якої входять наддністрянський, надсянський, покутсько-буковинський та гуцульський говори [1, с.73]. Саме два останні переважають у творі. Вживання діалектизмів спостерігаємо на всіх мовних рівнях, а саме:

- фонетичні діалектизми – слова, що відрізняються від літературних окремими звуками: З войни (нормативна форма – війни) люди вернулися; …а тим, що мене будуть нести, горівки (горілки) не давати…; Можна було би піти в Вижницю до дохторів (докторів);

- словотвірні діалектизми на відміну від літературної мови характеризуються іншим поєднанням афіксів з твірними основами: зачнеться (почнеться) нова війна; Відколи ви в нас запанили (запанували), тут уже ніхто панської голови не має; Були то здебільша (здебільш, здебільше, здебільшого) колишні збіднілі міщани…;

- граматичні діалектизми відрізняються певними граматичними формами: …встидали би ся в політику її пхати знов; Бо так мені ся хоче! (рухома зворотна частка ся в постпозиції і в препозиції); …люде вернулися (форма називного відмінка множини); Уласій має діти (форма знахідного відмінка, що збігається з називним);

- лексичні діалектизми “відрізняються від слів літературної мови всією лексемою (і звуковою формою, і змістом) або семантикою” [2, с.90]. Це найбільша група діалектизмів, серед них виділяють власне лексичні, етнографічні та лексико-семантичні.

У творі Марії Матіос найчисленнішу групу складають власне лексичні діалектизми – слова на позначення понять, яким у літературній мові відповідають інші лексеми: бараболя, барабуля (картопля), ватра (вогонь), виходок (нужник), ґазда (господар), гопасувати (стрибати, танцювати), дідорня (дім для людей похилого віку), трепета (осика), файна любка (гарна коханка) та ін.

Цікавими є в книзі етнографічні діалектизми, що “називають предмети та явища, невідомі в інших місцевостях, оскільки там відсутні такі реалії й поняття” [2, с.91]: гументаші (трикутні пиріжки), кептар (верхній хутряний одяг без рукавів); цапіна (інструмент для роботи з деревом); криївка (схованка) тощо.

Лексико-семантичні діалектизми – це слова, що в місцевих говорах вживаються в іншому значенні, ніж у загальнонародній мові, пор.: господарка (господарство); гостинець (великий шлях; шосе).

Уведення діалектизмів у мову персонажів виконує стилістичну та образотворчу роль. Читач немовби переноситься в інші краї і стає безпосереднім свідком, учасником подій, що розгортаються у творі, він бачить людей навколо себе, їхній одяг, обличчя, чує їхню мову. Пор.: Сапа літала в руках їй доти, доки не заздріла через паркан молодицю в білій хустинці з кошиком квасолі. – Чи не обміняєте, ґаздине, фасулі на кукурудзяну муку? – запитала молодиця зігнуту над городом Корнелію

Отже, у творі Марії Матіос “Нація” спостерігаємо високохудожнє використання діалектизмів на всіх рівнях мовної системи, що є важливим засобом творення образів.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори / І. Г. Матвіяс. – К. : Наук. думка, 1990. – 164 с.

  2. Сучасна українська літературна мова : Лексикологія. Фонетика : підручник / [А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Кононенко, В. В. Бондаренко та ін.]. – К. : Знання, 2010. – 270 с.

Горбачева Алена,

студентка 1 курса Института филологии

и социальных коммуникаций

Науч. руководитель: Т.И.Никишина,

ассистент (БГПУ)
МОЛОДЕЖНЫЙ СЛЕНГ – КАК СРЕДСТВО ПОПОЛНЕНИЯ ЛЕКСИКИ РУССКОГО ЯЗЫКА
Сленг – это живой организм, находящийся в процессе постоянного изменения и обновления. Он непрестанно заимствует языковые единицы из жаргонов и прочих подсистем русского языка, а также сам становится поставщиком слов просторечивого, разговорного обихода – такая судьба ожидает популярный сленгизм, который из-за многократного повторения теряет свою экспрессивную окраску. Подвижность сленга делает невозможной его фиксацию на бумажном носителе, а также подсчет количественного состава. Возможно, лишь проследить некоторые общие особенности свойственные молодежному сленгу, законы его развития.

Молодежный сленг – особая форма языка. Несмотря на объективное существование данной разновидности лексики, это явление не устоялось во времени, оно является подвижным и меняющимся. В этом состоит актуальность темы, а именно в трудностях изучения поставленной темы, как составляющего процесса развития языка, его пополнения, его многообразия.

Представители различных отраслей гуманитарного знания (филологи, лингвисты, лингвокультурологи и другие) в последнее время уделяют повышенное внимание изучению молодежной субкультуры (А. И. Ковалева, Е. В. Панова, В. К. Сергеев и другие), в частности – изучению молодежного сленга, рассматриваемого учеными с различных точек зрения исследуются особенности формирования (Н. Н. Беликова, Т. Г. Никитина, Л. И. Скворцов) словообразования.

Целью работы является рассмотрение особенностей изменений лексики современного молодежного сленга, а также раскрытие основных теоретических основ осмысления феномена русского сленга, описать характерные модели словообразования в русском языке. Для осуществления данной цели мы использовали такие методы, как описательный, культурно – исторический анализ.

Сленг – это слова, которые часто рассматриваются как нарушение норм стандартного языка. Часто это очень выразительные, иронические слова, служащие для обозначения предметов, о которых говорят в повседневной жизни. Сленг имеет довольно строгие границы уместности и адекватности [2, с. 148].

Представлена лексика как средство неформального общения молодых людей: помогает самоутвердиться, почувствовать свое единство. Фразы, употребляемые молодежью, звучат более игриво, чем обыкновенные, придавая речи юмористический характер и превращаясь в “коллективную игру” (пример – виртуальные чаты) [1,с. 46].

Одно из высказываний подростков о данном подвиде языка: “Наш сленг – не болезнь языка, а источник самобытности. Благодаря нему подростковая дружба имеет свой голос, а это очень важно. Без этих специальных слов мы бы испытывали бы неудобства в общении, недостаток времени для выражения мыслей на переменах, да и вообще речь наша была бы скучнее”.

В русском языке существует три вида сленгов:


  1. эмоциональные слова и выражения – к этой группе относятся, прежде всего, такие лексемы, как блин, елы – палы, обсад, крутяк, улет, чума и пр.

  2. слова и выражения с эмоциональным значением – к выделенной группе прежде всего относятся глаголы типа: балдеть, тащиться, торчать, кайфовать, опухнуть и другие.

  3. слова с эмоциональным компонентом значения –например, родители (предки, шнурки), взаимоотношения между мужчиной и женщиной (снимать, клеить) и другие [3, с.101].

Таким образом, молодежный сленг занимает значимое место в лексическом составе, стараясь привлечь подростков и юношей, активно использует его в русском языке. Мы считаем, что крайне важна умеренность и избирательность в употреблении представленной лексики в жизни и в СМИ в частности.

На наш взгляд молодежный сленг – это интереснейший лингвистический феномен, бытование которого ограничено не только определенными возрастными рамками, так как он бытует в основном в среде учащейся молодежи, но и для остальных понятен.


ЛИТЕРАТУРА:

1. Береговская Э. М. Нормы человеческого общения. – М. : Профиздат, 1997. – 241 с.

2. Запесоцкий А. С., Файн А. П. Эта непонятная молодежь. – М. : Профиздат, 1990. – 224 с.

3. Крысин Л. П. Социологические аспекты изучения современного русского языка. – М. : Наука, 1989. – 186 с.



Григорян Евгения,

студентка 3 курса гуманитарного факультета

Научный руководитель: О. В. Клокова,

к. филол. н., доцент

(ГАОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)
АНГЛИЙСКИЕ ЗАИМСТВОВАНИЯ КАК СРЕДСТВО

ЯЗЫКОВОЙ ИГРЫ
Заимствования иностранных слов – один из способов развития современного языка. Язык всегда быстро и гибко реагирует на потребности общества. Заимствования становятся результатом контактов, взаимоотношений народов, государств.

Языковая игра – термин, использующийся для описания языка как системы правил, в которых участвует говорящий. Понятие языковой игры подразумевает плюрализм смыслов. Языковая игра – это те явления, когда говорящий „играет“ с формой речи, когда свободное отношение к форме речи получает эстетическое задание. Это может быть и незатейливая шутка, и более или менее удачная острота, и каламбур, и разные виды тропов (сравнения, метафоры, перифразы и т. д.). Механизм комического может проявляться в реализации переменных иллокутивных составляющих: шутка, насмешка, сарказм, ирония. Комический эффект создаётся в зависимости от установки прагматически ориентированной лексики. В основе комического непременно заложено какое-либо противоречие. Противоречие может создаваться при употреблении слов английского происхождения в общеупотребительном микротексте, имеющем идеологическую направленность – в лозунгах, призывах, словосочетаниях-клише, в названиях статей и книг, именах общественных деятелей. Появление англицизма в текстах такого рода деформирует все высказывания, придавая пародийное звучание. 1. Если тебе имиджмейкер имя, имя крепи делами своими. (АиФ. – 1997. – №13), Ср: Если тебе комсомолец имя, имя крепи делами своими. 2.Скинхэды как зеркало экономики (Моск. Новости. – 1996. – №22). Ср: Лев Толстой как зеркало русской революции. В приведенных микротекстах английские слова отражают шутку, иронию.

Англо-американизмы могут обозначать явления социальной жизни, а также профессию, род деятельности человека. В примере 1 ирония воспринимается не только через противоположное, но и через негативное значение – через насмешливое завышение слова имиджмейкер, критичность и колкость в данном микротексте завуалированы, но граничат с отрицательной оценкой субъекта действия. В приведённом примере иллокутивной составляющей иронического высказывания является насмешка. В примере 2 иллокутивная составляющая – насмешка-критика, так как критическое начало в данном микротексте (осуждение молодёжного движения скинхэдов) сочетается с насмешкой. В этом примере объект подвергается эмоциональной насмешливо-критичной оценке.

Наиболее употребительным способом создания комического эффекта является намеренное соединение исконно русских слов с лексемами английского происхождения. Данные сочетания могут содержать шутки с прагматической установкой на создание непринужденной установки. Шоу в стиле хороШоу. (Комс. правда. – 1997. – 31 окт.) Средством создания комического является употребление англицизмов в качестве компонента гибридных слов, возникающих в связи с теми или иными явлениями в жизни социума: Не хочет бабушка «еврошопиться» – даже в атласном вишневом халатике. (Вечерний Ростов. – 1997. – 23 июня). Используются англицизмы в комических целях и в фольклорных текстах, например, в сказках. Значителен пласт слов английского происхождения в пародийных парафразах известных пословиц, поговорок, крылатых выражений: Скажи мне, чей ты фэн, и я скажу, кто ты. (Культура. – 1998. – № 30). Ср. Скажи мне, кто твой друг, и я скажу, кто ты (Пословица). Созданию комического способствует включение слов английского происхождения в устойчивые сочетания. Хотя комизм может образовываться с помощью использования фактов всех языковых уровней, более всего он творится словами в рамках самых разнообразных фразеологических единиц. Иногда авторы газетных публикаций прибегают к использованию англицизмов в микротекстах, пародирующих рекламные лозунги.

Распространенным является использование синтаксических моделей названий известных литературных произведений и цитат из них с почти полной зачастую заменой лексических компонентов, в результате чего получаются иронические высказывания, например с иллокутивной составляющей “насмешка”. О бедном таймшере замолвите слово. (Моск. комс. – 1998. – 19 дек.). Ср.: “О бедном гусаре замолвите слово”.

В заключение отметим употребление слов английского происхождения в “бытовых” анекдотах-шутках с прагматической установкой на создание комического эффекта. Едет новый русский на 600-м мерсе. Видит, у обочины стоит роскошный джип и такой же новый русский, встав на четвереньки, пьёт из лужи. – Братан, – кричит ему хозяин мерса, – ты же нам имидж портишь! Коллега отрывается от лужи: – Имидж – ничто. Жажда – всё. (Комс. правда. – 1999. – 6 апр). В анекдоте выражено негативное отношение к словам такого типа. В нём на месте ожидаемого старого слова пародирована реклама на бытовую тему.

Как видим, создание комического эффекта в микротекстах печати осуществляется различными способами. Наиболее распространённым и значительным является намеренное соединение исконно русских слов с неологизмами английского происхождения.

Григор’ян Альона,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук.керівник: О. В.Дуброва,

к. філол.н., доцент (БДПУ)
ЖАРГОНІЗМИ ТА АРГОТИЗМИ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Перш за все варто сказати, що нелітературна, розмовна лексика існувала й розвивалася протягом багатьох століть і цей процес, на нашу думку, безперервний, тому словники жаргонізмів та арготизмів швидко змінюються та поповнюються новими словами, частина слів замінюється іншими тощо. Відтак актуальність нашого дослідження – розглянути вживання та функціонування, розвиток і використання жаргонів та арготизмів саме в сучасній англійській мові на прикладі різних мовних груп.

Мета роботи полягає у дослідженні особливостей відтворення арготизмів та жаргонізмів в сучасній англійській мові та аналізові англійського арго та жаргонної лексики як лінгвокультурного явища у контексті різних мовних груп. Тож об’єктом дослідження є англійська арготична лексика та жаргонізми, а предметом дослідження – способи й засоби відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей англійських арготизмів та жаргонізмів у національних варіантах сучасної англійської мови (британському, американському, канадському). Мета і завдання дослідження визначили його методи: метод опису – для систе­матизації й класифікації жаргонізмів й арготизмів та способів і прийомів їх відтворення; метод зіставлення – для встановлення взаємозумовленості між англійськими арготизмами та жаргонізмами , представлених у різних варіантах англійської мови.

Слід зазначити, що в англійській лексикології існує три терміни на позначення слів, якими можуть користуватися невеликі групи людей: slang, jargonіcant. Терміни синонімічні, але все ж таки мають певні відмінності у своїх значеннях. Отже, cant використовується для визначення мови певних соціальних та професійних груп (наприклад таємна мова школярів); jargon– термін для позначення так званих професіаналізмів (militaryjargon: a fish – торпеда, anegg – бомба).

Багато англійських науковців використовують слово slang як синоніми до слів кент, арго, жаргонізм. Саме цієї думки дотримувався відомий дослідник ЕрікПартридж: “жаргонізми – розряд пасивної лексики, якою користується лише вузька група людей, об’єднана соціальними ознаками” [2].

Дослідженнями жаргонізмів та арготизмів займалося багато й вітчизняних вчених й науковців ближнього зарубіжжя. Наприклад, І. Гальперін у своїй книзі “Очерки по стилистике английского языка” (1958) пропонує наступне визначення жаргонізмів: “… – це окремі слова, сполучення слів, мовні звороти. Вони створюються різними соціальними групами, класами. Вони можуть створюватися також і окремими особами. Найбільш характерною рисою жаргонізмів є їх секретність” [1]. Він виділяє декілька розрядів слів та словосполучень:



  1. слова, що становлять злодійський жаргон, наприклад: barker- у значенні револьвер; todance – “бути повішеним”; tocrush – «втекти»; ideapot – у значенні “голова”;

  2. cлова, що відносяться до інших жаргонів, наприклад: big-boy – у значенні “великокаліберна гармата”; knittingneedle – у значенні “шабля”; toeattheginger – виступати в кращій ролі;

  3. випадкові утворення, що виникли в результаті літературних асоціацій і значення яких обумовлено їх смисловими зв'язками з вихідним поняттям. Так, наприклад, “Скорочений словник сленгу” фіксує слово scroogeв значенні “злий і скупий чоловік” з позначкою “сленг” (слово це походить від імені головного героя твору Ч. Діккенса “A ChristmasCarol” Скруджа тощо.

Щодо арготизмів, то останні зазвичай використовуються у газетних публікаціях на кримінальну, політичнучи економічну тематику. Їх творення часто не відповідає словотвірним канонам та стандартам.

Отже, жаргонізми та арготизми є різновидами розмовної лексики, що має багато аспектів для дослідження. Вони мають велике значення для формування культури мовлення, тож їх можна вважати лексично-стилістичними утвореннями.


ЛІТЕРАТУРА

1. Гальперин И. Р. Очерки по стилистикеанглийскогоязыка – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://do.gendocs.ru/docs/index-10687.html.

2. Формальная и неформальная литературная речь в английском языке – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://rudocs. exdat.com/docs/index-7657.html?page=2.

Гужва Карина,

студентка 1 курсу

факультету економіки та управління

Науч. руков.: Бросленко О.Л.,

ст. викладач
ІНОЗЕМНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ЛЕКСИЦІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Запозичення, як процес, властиві для кожної мови і є невід΄ємною частиною лексичного складу англійської мови особливо. Тому ця тема завжди важлива і актуальна, вона має достатньо матеріалу для дослідження. Оскільки жива мова постійно розвивається – з΄являється щось нове, зникає непотрібне, зайве, той для вчених, працюючих в галузі лексикології, залишається багато питань, які потребують рішення.

Мета дослідження – довести, що, не зважаючи на те, що в англійській мові велика кількість слів є запозиченнями інших мов, ця мова не позбавилась своєї самобутності.

Проводячи дослідження стану словникового складу англійської мови в цілому, ми розглядаємо запозичення по мовам, з яких ці запозичення потрапили у дослідну мову за всі періоди розвитку.

Особливий пласт лексики, як з точки зору процесів номінації так і в плані мотивування, складають запозичення. Будучи однією з можливих відповідей на потребу номінацій, які з΄являються унаслідку мовних контактів та розширення, під впливом інших мовних соціумів, досвіду даного мовного колективу, вони вважаються певною економією мовних зусиль під час породженні розмови, тому що для заповнення номінативних лакун, які з΄явились в даній мові, використовуються готові одиниці іншої мови.

Запозичені, приблизно з 50 мов світу, лексичні одиниці складають майже 70% словникового складу англійської мови і включають пласти лексиці, запозичені у різноманітні історичні епохи під впливом різних –історичних, географічних, соціальних, економічних, культурних – умов розвитку і існування англійської мови.

Запозичення бувають безпосередні та через мову – посередник. Мовами – посередниками були, наприклад, латинська (через латинь в англійську потрапило багато грецьких слів) і французька (з якої було запозичені багато латинських слів).

Головними засобами запозичення лексиці є транскрипція (запозичені з французької “regime”,” ballet”, “bouquet”), транслітерація (таким чином з англійської мови в російську були запозичені слова “круиз” (англ. cruise), “клуб” (англ. club), калькування (наприклад,“below one’s dignity” – нижче своєї достойності (лат. infra dignitatem); “masterpiece” – шедевр (фр. chef d’oeuvre)).

Унаслідку впливу на англійську мову інших мов в її словниковому складі відбулись деякі зміни, найбільш помітними з яких є наступні:

1.В англійській мові з΄явилось багато іншомовних словникових одиниць, особливо слів запозичених з французької, латинської та грецької (через латинську) мов (“audio”-лат. слухати:”audience”, “auditorium”; “bios”-гр. життя:”biology”, “biography”; “vita”-лат. життя: “vitality”, “vitamin”).

2. В англійській мові з΄явились іншомовні словотворчі елементи (лат. та фр. афікси: anti-, re-, pro-, counter-, -ism-, -age-, -able-, -ous та інш.)

3. Під впливом запозичень багато споконвічних англійських слів перестали вживатись або змінили своє значення (через фр. мову лат.та гр..слова:”river”, “battle”, “army”; сканд. займенники:”they”, “them”).

4. З΄явилось багато різностильових оціночно неадекватних синонімів (головним чином романського походження).

5.Одним з наслідків запозичення стало виникнення етимологічних дублетів (“catch”-“chase”; “canal”-“channel”; “goal”-“jail”).

6. Завдяки запозиченням англійська мова поповнилась інтернаціональними словами (адреса –address(англ.), adresse (фр.).

7. З΄явилось багато слів, вимова і правопис яких не відповідають нормам англійської мови (“genre”, “alphabet”, “machine”, “Christ”, “ballet”).

У останнє десятиліття діє тенденція до зниження запозичень серед неологізмів англійської мови. Це означає, що сучасна англійська мова має достатні внутрішні ресурси для відображення змін у позамовному середовищі, причому значна частина ресурсів була у свій час взята з інших мовних систем. Більш того, англійська мова сама перетворилася в останні десятиліття в головне джерело поповнення словникового складу багатьох мов європейського ареалу.


ЛІТЕРАТУРА

1. Зацний Ю. А. Мова і суспільство:збагачення словникового складу сучасної англійської мови / Ю. А. Зацний, Т. О. Пахомова. – Запоріжжя : Запорізький державний університет, 2001. – 243с.

2. Зацний Ю.А. Англо-русский словарь новых слов и словосочетаний (рубеж столетий) / Ю. А. Зацний. – Запорожье : Запорожский государственный університет, 2000. – 200с.

Дворнікова Аліна,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: Г.А. Удовиченко,

старший викладач (БДПУ)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка