Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка14/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37

Копоть Інна,


студентка 7 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Р. О. Христіанінова,

к. філол.. н., доцент (БДПУ)


Семантико-синтаксичні різновиди катафоричних складнопідрядних речень зі сполучним засобом коли

у мовотворчості шістдесятників

У граматичному ладі сучасної української літературної мови складнопідрядне речення належить до одиниць синтаксису, здавалося б, найґрунтовніше досліджених, проте й досі є не до кінця з’ясованим статус і місце деяких різновидів підрядних конструкцій.

Вагомий внесок у розвиток теорії складнопідрядного речення зробили російські вчені М. Поспєлов, В. Бєлошапкова, Н. Валгіна, М. Максимов, І. Кручиніна та інші. Особливості формально-граматичної і семантичної будови складнопідрядного речення були предметом дослідження багатьох українських мовознавців: Л. Булаховського, І. Вихованця, Н. Гуйванюк, А. Грищенка, А. Загнітка, Л. Кадомцевої, М. Кобилянської, І. Кучеренка, О. Мельничука, І. Слинька, Є. Тимченка, К. Шульжука та ін.

Наша робота присвячена аналізові складнопідрядних речень катафоричного типу зі сполучним словом коли у творчості шістдесятників. Вибір теми зумовлений, по-перше, тим, що в мовознавчих студіях сьогодення намітився перехід від аналізу великих груп речень до аналізу їхніх часткових виявів, по-друге, тим, що досі не звернуто достатньої уваги на всебічний опис складнопідрядних речень з окремими сполучниками та сполучними словами.

Метою роботи є з’ясування семантико-синтаксичних різновидів катафоричних складнопідрядних речень зі сполучним словом коли та аналіз функціонування таких речень у творах шістдесятників.

Як основний застосовано описовий метод. Використано також зіставний метод.

Складнопідрядні речення катафоричного типу (займенниково-співвідносні) у творах письменників трапляються досить рідко. Вони складають 9,3 % від загальної кількості складнопідрядних речень, виписаних нами із творів шістдесятників. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення розпадаються на два формально-синтаксичні різновиди – конструкції симетричної структури та конструкції асиметричної структури. Складнопідрядні речення зі сполучним словом коли бувають тільки симетричної структури. Для речень такої структури характерна семантична однорідність співвідносних і сполучних слів, а також повне уподібнення семантики підрядної частини значенню опорного співвідносного слова, між опорним словом і підрядною частиною виникає бепосередня кореляція, оскільки “зміст займенниково-співвідносного слова розкривається прямо, безпосередньо” [Вихованець 1993: 387].

Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу зі сполучним словом коли репрезентують три семантичні різновиди:

1) конструкції з атрибутивним значенням (5,7 %): У ті часи страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, – от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л. Костенко); Це був той дивний настрій, коли людині після довгого суворого стримування так раптом захочеться поділитися з ким-небудь своїм найсердечнішим, найінтимнішим (О. Гончар); Буває така година, коли повертає глузд моєму життю єдина усмішка милих уст (Д. Павличко); Страшнішого ж горя нема, ніж те, коли старість мати в домівці стрічає сама (В. Симоненко). Такі речення становлять: у Л. Костенко – 5,1 % (6 із 118) від загальної кількості речень, виписаних з її творів, у Д. Павличка – 3,7 % (7 із 189), О. Гончара – 7,7 % (22 із 287), В. Симоненка – 3,7 % (2 із 54);

2) конструкції з об’єктним значенням (0,2 %): Вона того лиш тільки і чека, коли ви до гущавини підійдете (Л. Костенко). Цей різновид складнопідрядних катафоричних речень представлений лише у творчості Л. Костенко і становить 0,8 % (1 із 118) від загальної кількості речень, виписаних з її творів;

3) конструкції із часовим значенням (5,4 %): Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко); Право тільки тоді право, коли його можна здійснити (О. Гончар); Коли крізь розпач випнуться надії і загудуть на вітрі степовім, я тоді твоїм ім’ям радію і сумую іменем твоїм (В. Симоненко); А як згадаєш ти про мене знов тоді, коли змішаюся з землею, не побивайся – хай твоя любов погасне із свідомістю моєю (Д. Павличко). У Л. Костенко таких речень 5,1 % (6 із 118) від загальної кількості речень, виписаних з її творів, у Д. Павличка – 1,6 % (3 із 189), О. Гончара – 3,5 % (10 із 287), В. Симоненка – 5,6 % (3 із 54).

Отже, катафоричні складнопідрядні речення зі сполучним словом коли передають часове, атрибутивне та об’єктне значення. Усі вони є конструкціями симетричної структури. Ці різновиди складнопідрядних речень не частотні у творах Л. Костенко, О. Гончара, Д. Павличка та В. Симоненка.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: [підручник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.



Кочетова Тетяна,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: С.І. Корнієнко,

к філол. н., доцент (БДПУ)
ВЗАЄМОДІЯ ЦЕРКОВНОСЛОВЯНСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ: КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Протягом тривалого часу терміни церковнослов’янська та старослов’янська мова не були чітко окреслені. Однак нині в мовознавстві розмежовують старослов'янську мову як південнослов'янську ІΧ-ΧІ ст., що сформувалася на основі солунського діалекту староболгарської мови і яку всі слов’яни почали використовувати як літературну, та церковнослов’янську мову ΧІІ-ΧΧІ ст., що стала продовженням старослов’янської на різних слов’янських територіях.

Багато вчених зробили свій внесок у вивчення старослов'янської мови. У XIX ст. мовознавці О. Востоков та Ф. Буслаєв створили граматики старослов'янської мови, що сприяло розумінню особливостей формування її граматичної системи. Відкриття В. Григоровича дали поштовх подальшим дослідженням. Словник давньоруської мови І. Срезнєвського, в який включено лексику старослов'янських пам'яток руського ізводу, відіграв велику роль при вивченні старослов'янізмів. Широке коло наукових інтересів

О. Шахматова охоплювало історію розвитку церковнослов'янської мови та її фонетичну систему. Завдяки дослідженням цих учених дані зі старослов'янської мови стали надзвичайно важливою ланкою в слов'янському порівняльно-історичному мовознавстві.

Ми здійснили спробу дослідити взаємовпливи церковнослов’янської та української мов на різних історичних етапах. Утворена на основі спільнослов’янської мови українська мова розвивалася поряд з церковнослов’янською, яка прийшла до нас зі Східної Болгарії разом із християнством і поширювалась через церкву, культові книги, колядки і щедрівки. У період Київської Русі церковнослов’янська мова насичувалась українськими словами й термінами, і, навпаки, книжна мова запозичувала церковнослов’янізми – абстрактні назви, конфесіоналізми. Ці дві мови зблизилися, що значно збагатило словниковий склад літературної мови, розширило її стилістичні можливості.



Мета роботи – схарактеризувати культурно-історичну зумовленість взаємодії церковнослов’янської та української мов. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

  1. дати визначення поять “старослов'янська мова” і “церковнослов’янська мова”;

  2. здійснити аналіз лексики церковнослов’янської та української на межі їхнього взаємовпливу;

  3. зясувати причини частотності поширення церковнослов’янської на українську мову.

Об’єктом є українська та церковнослов’янська лексика.

Предмет дослідження – культурно історична взаємодія української та церковнослов’янської мов на різних історичних етапах.

Методи дослідження: описовий – для відбору та інтерпретації фактичного матеріалу, а також прийом зіставлення – для аналізу, синтезу і узагальнення наукових теорій, структури і семантики лексичних одиниць української та церковнослов’янської мов.

Актуальність дослідження полягає у визначенні взаємодії української та церковнослов’янської мов полягає у тому, що дає змогу визначити причини і наслідки їх взаємовпливу. Результати роботи можуть бути використані для підготовки навчальних курсів з історії лінгвістичних учень, слов’янського лінгвоукраїнознавства історії української мови.

Отже, за допомогою системно описаних чинників появи взаємовпливу української та церковнослов’янської мов було простежено, як живі народні елементи ввійшли до церковнослов’янської, а церковнослов’янські – до літературно-писемної мови Київської Русі, що збагатило лексику літературної української мови


ЛІТЕРАТУРА

  1. Бернштейн С.Б. Очерки сравнительной грамматики славянских языков / С. Б. Бернштейн. – М. : Наука, 1974. – 378 с.

  2. Леута О. І. Старослов'янська мова : підручник / О. І. Леута. – К. : Вища шк., 2001. 255 с.

  3. Огієнко І. І. Історія української літературної мови / І. І. Огієнко. – Либідь, 1995. – 296 с.

  4. Русанівський В. М. Історія української літературної мови / В. М. Русанівський. – К. : АртЕк, 2002. – 424 с.

  5. Ягич И. В. История возникновения церковнославянского языка / Исследования по русскому языку. – СПб., – М., 1913. – Т. 2. – С. 103-127



Кошеленко Ольга,

студентка 4 курса Института филологии

и социальных коммуникаций

Научн. руководитель: А.М. Сердюк,

к. филол. н., доцент (БГПУ)
ОБРАЩЕНИЕ В СТРУКТУРЕ РУССКИХ ПОСЛОВИЦ
Пословицы и поговорки возникли в глубокой древности и с той поры сопутствуют народу во всем, на протяжении всей истории. Они являются самым любопытным жанром фольклора. Их изучали многие ученые разных уголков нашего Земного шара, но они до сих пор остаются до конца не разгаданными. Под пословицами, в широком смысле, мы понимаем краткие народные изречения, имеющие поучительный смысл и передаваемые народом из поколения в поколение. Поговорка же в свою очередь это широко распространенное образное выражение, которое не имеет обобщающего смысла и поучительной тенденции. Также их называют языковыми афоризмами. Пословицы и поговорки легко запоминаются, так как они имеют рифму. С уверенностью можно сказать, что их не вспоминают без повода и причины. Они всегда приходят субъекту на память при разговоре, к случаю. Также можно отметить, что пословицы и поговорки содержат прямой совет и подсказывают как поступить в данной ситуации.

Пословицы и поговорки, играют важную роль в обучении ребенка. Их начинают изучать уже с первых дней ребенка в школе, они используются на уроках русского языка и литературы, а также в сценариях школьных праздников. Они имеют большое воспитательное значение из-за своего поучительного характера.



Значительным событием в истории русской лексикографии было создание четырехтомного “Толкового словаря живого великорусского языка” В. И. Даля (1863 – 1866 гг.), в который автор включил 30 тысяч пословиц. Среди других исследователей паремий стоит отметить Михаила Иосифовича Шахновича – автора фундаментального труда “Русская паремиография как исторический источник”. К сожалению, была опубликована лишь первая его часть – “Краткая история собирания и изучения русских пословиц и поговорок” (“Советский фольклор”. 1936. № 4 – 5), а также два приложения – архивные документы, связанные с В. И. Далем. В 30-е годы М. И. Шахнович исследовал весь доступный русский паремиографический материал как рукописный, так и печатный, и составил первый библиографический указатель по русской паремиографии на 1435 работ. Сам паремиографический материал составляет свыше 2,5 тысяч пословиц.

Малоизученной остаётся проблема функционирования модальности в структуре пословиц.

Актуальность нашего исследования обусловлена необходимостью стилистической нагрузки категории наклонения глаголов в структуре фразеологического корпуса русского языка.

Цель нашей работы состоит в исследовании функционирования повелительного наклонения в русских пословицах и поговорках.

Реализация данной цели предусматривает решение следующих задач:

1) методом сплошной выборки отобрать пословицы и поговорки, содержащие глаголы в повелительном наклонении;

2) проанализировать семантику данных пословиц;

3) осуществить анализ обращений в структуре данных паремий.

Нами были отобраны 94 пословицы и поговорки с глаголами в повелительном наклонении.

Установлено, что 7,5 % из них содержат в своей структуре обращение. Анализ данных пословиц показывает, что с точки зрения семантики их можно разделить на следующие группы: 1) обращения-антропонимы: Мели, Емеля, твоя неделя; Сыпь, Матвей, не жалей лаптей; 2) обращения-флоролексемы: Не робей, воробей, дерись с вороной; Не смейся, горох, над бобами, сам будешь валяться под ногами; Не смейся, горох, не лучше бобов; 3) обращения-зоолексемы: Знай, кошка, свое лукошко; 4) обращение указывающее на вид деятельности:Терпи, казак, атаманом будешь; Читай, книгочей, не жалей очей.

Анализ этих пословиц показывает, что по своей семантике они все содержат поощрение или запрет.

Перспективой наших дальнейших исследований является изучение русских пословиц с точки зрения модальности.


ЛИТЕРАТУРА

1. Фразеологического словаря русского языка / Авторский коллектив: проф. Федосов И.В., к..филол.н., Ляпицкий А.Н. – М. : “ЮНВЕС”. – 2003. – 608 с.

2. Русские пословицы и поговорки: Электронный ресурс. – Режим доступа: http://letter.com.ua/proverb/rus-a.php.

Кравченко Валерия,

студентка 3 курс, Институт по филология

и социални комуникации БДПУ

Научен ръководител: Д.С. Николова,

ст. преподавател (БДПУ)
МОТИВЪТ ЗА ПЪТУВАНЕТО И ПЪТЯ В СБОРНИКА “БАЙ ГАНЬО” НА АЛЕКО КОНСТАНТИНОВ
Алеко Константинов си е извоювал славата на най-големия хуморист и сатирик в българската литература. Състрадателният хуманен реализъм на неговото творчество му отрежда почетно място в развитието на българския фейлетон и формирането на съвременната градска словесност. Най-яркото сатирично произведение на автора е сборникът “Бай Ганьо”

Веднага след своята поява през 1895 г. в сп. “Мисъл” книгата привлича вниманието на читателите и на литературната критика. Изследванията за качествата и слабостите на художествения текст, както и размислите за същността на емблематичния българин Бай Ганьо многократно надхвърлят обема на самото произведение. По думите на известния български литературен историк Светлозар Игов „За българската критика Бай Ганю“ е онова, което е за испанската „Дон Кихот“ и за театралната – „Хамлет“. Никой уважаващ себе си критик не може да отмине този възлов проблем”. [1] Бай Ганьо, без съмнение, е както образ-тип, характеризиращ българската следосвобожденска действителност, така и образ-символ, който проявява своята жизненост винаги, когато възникнат условия за морален упадък и политическа корупция. Историческата и социална устойчивост на героя определят актулността на нашето изследване.

Второто заглавие на сборника “Невероятните приключения на един съвременен българин” и названията на двете композиционни части – “Бай Ганьо тръгна по Европа” и “Бай Ганьо се върна от Европа” – определят централна роля на темата за пътуването и пътя в повествованието на автора. Целта на настоящата работа е да се изследват мотивите за пътуването на главния герой и характеристиките на неговия житейски път.

За постигането на поставените цели са използвани аналитичния и историко-литературния метод.

Първата част на сборника започва с преобличането на героя, символ на смяната на две епохи в развитието на България: “Помогнаха на Бай Ганя да смъкне от плещите си агарянският ямурлук, наметна си той белгийска мантия – и всички рекоха, че Бай Ганю е цел европеец” [2]. Актът на преобличането представя отхвърлянето на робството с намесата на Русия и приемането на белгийската конституция като образец за съдаването на първото българско законодателство. В едно изречение авторът определя пространствените и ценностните граници на предстоящото пътуване на своя герой: от робство към свобода и от Изтока към Запада.

В привидната трансформация на Бай Ганьо авторът поставя въпроса за нееднозначното съотношение между видимо и същностно, между пътуванията на духа и преместването в пространството. В първите девет фейлетона героят пътешества по Европа. Неговите приключения в Прага, Виена, Дрезден, в Женлоз и Петербург разкриват образа на груб прагматик, издигнал в житейски идеал измамата, цинизма и личната облага. Героят остава чужд на красотата и културата на европейската действителност. Робският му манталитет го лишава от интерес и уважение към естетската изтънченост и хуманност на западното общество

Опиянен от европейския си успех, във втората част на сборника героят се завръща в обичайната си среда “с по-импозантна външност и чувство на собствено достойнство и преимущество пред окръжающите” [2]. Започва едно ново „пътуване” на Бай Ганьо, но този път в социалната йерархия на младата българска държава. Той е политик, журналист, депутат, политически хамелеон, значима обществена фигура, която държи в страх и покорство цялото общество. Осъществен в своето битие, героят поема по пътя на деградацията и пълното оскотяване.

Действията и речта на Бай Ганьо разкриват един тираничен български Санчо, който не може и не иска да признае правото на съществуване на своя идалго. С надежда за духовно израстване на пътуващия в пространството Бай Ганьо остава авторът-разказвач: „бай Ганьо, взирай се по-дълбочко в европейския живот, дано му видиш лицето, стига ти се е натрапвало туй пусто опаки!...” [2]


ЛИТЕРАТУРА

1. Игов, Св. Българската литература ХХ век // Електронен ресурс <http://www.slovo.bg/showwork.php3?AuID=295&WorkID=11482&Level=3

2. Константинов, А. Бай Ганьо. // Eлектронен ресурс <http://www.slovo.bg/showwork.php3?AuID=169&WorkID=4673&Level=1>

3. Арнаудов, М. Алеко Константинов. // Електронно издателство LiterNet, 02.03.2004 <http://liternet.bg/publish9/ marnaudov/ bpisateli/5/akonstantinov.htm>



Кравченко Валерія,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: О.О. Каліберда,

ст. викладач (БДПУ)
ЛЕКСИКО–ГРАМАТИЧНА ДИВЕРГЕНЦІЯ БРИТАНСЬКОГО

ТА АМЕРИКАНСЬКОГО ВАРІАНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
На сьогоднішній день більше ніж міл’ярд людей на планеті говорять або прагнуть говорити англійською, бо вона є однією з найбільш досліджуваних та популярних мов у світі. Американський варіант англійської мови став найбільш вдалим суперником британському варіантові. Будучи модернізованим варіантом англійської мови, мова американців одночасно зберігає яскраві риси англійської “єлизаветенської” мови ХVІІ та XVІ століть, котрі у свою чергу для сучасних британців є архаїстичними та зникли ще у ХVІІІ столітті. Відмінності між американським та британським варіантами були достатньо суттєвими ще на початку ХХ століття (у 1922 році роман Сінклера Льюіса “Баббіт” було опубліковано в Англії зі словником), але пізніше завдяки засобам масової інформації ці відмінності трохи зменшилися [2].

Відмінності між англійським у Великобританії (British English) та англійським в Америці (American English) вже довгий час обговорюються як в лінгвістичній, так і в популярній літературі. Суперечки щодо того який з варіантів англійського можна вважати «зразковим» ведуться до сьогодні. Цим можна пояснити актуальність нашої роботи.

Велику увагу дослідженню дивергенції британського та американського варіантів англійської мови приділили у своїх працях такі науковці як В. Ярцева “Взаємовідносини в граматиці та лексиці в системі мови” 1968 рік, А. Швейцер “Теорія перекладу”, Г. Звиададзе “Сленгові та колегіальні ідіоми в американській прозі ХХ столітт” 1989 рік.

Метою нашого дослідження є систематизація лексико–граматичних відмінностей британського та американського варіантів англійської мови.

Для досягнення поставленої мети використовувався порівняльно – зіставний метод.

У даній роботі розглядалися лексичні та граматичні відмінності британського та американського варіантів англійської мови.

Лексичні відмінності у словах обумовлені перш за все різницею між словотворчими засобами, наприклад афіксами, але слова залишаються ідентичні за своїм значенням: брит.acclimatize – амер.acclimate – акліматизувати; брит.centre – амер.center – центр; брит.anticlockwise – амер.counterclockwise – проти годинникової стрілки; брит.pretence – амер.pretense – удавання; брит. (It) behaves – амер.behooves – себе поводить.

В особливу групу можна віднести використання фразеологізмів, в яких спостергіється часткова зміна лексичного складу: брит.To get the smelled head – амер.To get the big head – зазнаватися; брит.Cheese off – амер.Tick off – радощі; брит.Get ones cards – амер.Get a pink slip – буди звільненим; брит.In top gear – амер.In high gear – на всій швидкості; брит.Devil of work – амер.Working devil – працьовита людина [3].

У лексичному складі ми знаходимо розбіжності американського та британського варіантів англійської мови через історичні особливості: брит.accumulator – амер.battery – акумулятор; брит.biscuit – амер.cookie – печиво; брит.clever – амер.smart – розумний; брит.company – амер.corporation – компанія; брит.to cram – амер.to bone up – зубрити.

Граматичні відмінності:


  1. різниця у вживанні часів дієслова. Замість часу Present Perfect американці використовують Past Simple: амер.Did you see Dan with Almond? – брит.Have you seen Dan with Almond?

  2. британський варіант конструкції going to замінений американським gonna: брит.You are going to fall over. – амер.You are gonna fall over.

  3. в американському варіанті мови не використовується should після дієслів demand, insist, require та інших подібних: брит.I demanded that he should apologise. – амер.I demanded that he apologize.

  4. різне вживання артиклів: брит.to/in hospital – амер.to/in the hospital.

  5. стійкі вирази в американському варіанті зазанають змін: брит.have a shower/a bath – амер.take a shower/a bath.

  6. вживання модального дієслова needn’t в британському варіанті, замінено складною конструкцією don’t need to в американському: брит.You neednt stay when you are finished. – амер.You dont need to stay when you are finished.

Отже, підбиваючи підсумки можемо стверджувати, що відмінності між британським та американським варіантами англійської мови достатньо помітні. На відміну від британського американський варіант має досить спрощене написання та недотримання певних граматичних правил. Також мають місце певні лексичні відмінності, але у більшості випадків вони суттєво не впливають на значення мовних одиниць.
ЛІТЕРАТУРА

1. Аракин В. Д. История английского языка / В. Д. Аракин. – М. : ФИЗМАТЛИТ, 2003. – 304с.

2. Евдокимов М. С. Краткий справочник американо-британских соответствий / М. С. Евдокимов, Г. М. Шлеев. – М. : Флинта, 2000. – 96с.

3. Чернов Г. В. Американский вариант. Англо-русский / русско-английский словарь / Г. В. Чернов. – М. : Аби Пресс, 2001 г. – 976с.



Кулик Ольга,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В. О. Юносова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
СИНОНІМІЯ Й АНТОНІМІЯ В СИСТЕМІ ІДІОСТИЛЮ

МИКОЛИ ЛУКІВА
Індивідуальна неповторність письменника, його майстерність, мовна інтуїція та знання мовної системи представлені у вербально-естетичній картині світу, вираженій сукупністю мовно-виразових засобів, за якими визначають художній стиль мовця. Це є основним об’єктом вивчення ідіостилю письменника – “сукупності мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших” [2, с.604].

Проблемі дослідження ідіостилю автора через мову його творів присвячено праці В. Виноградова, Г. Винокура, Л. Ставицької, В. Дроздовського, С. Єрмоленко та ін.

Актуальність роботи полягає в тому, що ідіостиль Миколи Луківа не підлягав детальному дослідженню, є лише декілька статей, присвячених вивченню творчості митця на рівні поетики.

Метою нашої роботи є вивчення лексичних засобів виразності (синонімів та антонімів) індивідуального стилю Миколи Луківа.

Основні методи дослідження – метод лінгвістичного спостереження та опису мовних явищ.

Розгляд мови творів Миколи Луківа показав, що поет, варіюючи емоційну та смислову виразність думок, використовує різні групи синонімів та антонімів.

Особливістю синонімії української мови є спільна семантика, але різні семантико-стилістичні відтінки одиниць синонімічних рядів. Вони можуть бути як нейтральними, так і своєрідно значеннєвими, що істотно позначається на змісті та ідеї твору, де вони використані.

Найпоширенішою функцією синонімів у поезії Миколи Луківа, за нашими спостереженнями, є уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одного синоніма до іншого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чи властивості: Терор і кров – доби страшної міти, Ні крихти милосердя, ні жалю; По груди в хвилях сплять безмовні скелі, І в гаванях дрімають кораблі; Усюди спокій, мир і лад. Таке підкреслено відчутне накопичення в межах суміжних висловлювань синонімів називається ампліфікацією [1, с.22]. У цій ролі вживаються переважно семантичні синоніми, проте для надання вислову більшого емоційно-експресивного забарвлення автор використовує також стилістичні синоніми, пор.: Ну що для них ці декілька піщинок? – Затоплять, змиють, знищать, розметуть! Не печалься, не журися, мила; Одгуркотіли люті урагани, Одклекотіли бурі і шторми. Таку ж функцію виконують і контекстуальні синоніми: Лагідно, тепло і тихо було, Солодом серпня привілля п’янило; Спокійно, мирно, світло на душі, – Ідуть і йдуть у Києві дощі. Поет використовує все багатство української мови, вживаючи у своїх творах також фразеологічні синоніми: Слід твій покрила імла, Ледве на світ зазоріло. Понад безмов'ям села Треті півні проспівали.

Антонімія – це тип семантичних відношень лексичних одиниць, які мають протилежне значення: Дивлюся і думаю: всяким вас бачив, буваєте ви і веселі, і злі (протиставлення за інтелектуальними, морально-етичними й естетичними властивостями особи); Ночі в любові минали, а дні Плескотом весел затоку будили (за часом). Переважають у поезії градуальні антоніми. Вживає автор і лексичні конверсиви, як-от: Все продається і купляється – Од президентів до повій. З метою цілеспрямованого увиразнення тих чи інших зображуваних явищ поет використовує антитезу – свідоме різке протиставлення антонімів [1, с.171]: Два білі банти – мов лілеї, І чорні брови урозліт; Народження і смерть, Початок і кінець. І все-таки живе Надії промінець, Що прахом стане плоть, А дух не одквітує І що життя людське Не проминає всує.

У ліриці М. Луківа потужне навантаження несуть контекстуальні антоніми, які становлять найбільшу групу: Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла (цвітіння як життя, спочинок як смерть); Місяць на морі пролинув як мить, Пам'ять про нього лишилась назавше; По груди в травах і житах Судилося стояти. А мріялось, неначе птах, У небесах витати (земне, житейське і духовне, визначне); Час творця забуттям покрив, Але пісня жива понині.

Отже, синоніми й антоніми у творчості Миколи Луківа виражають особливості його індивідуального мовного стилю, дозволяючи авторові створювати оригінальні образи, підсилюючи емоційно-експресивне звучання його поезії.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.]; за ред. А. П. Грищенка. – [2-ге вид.]. – К. : Вища шк., 1997. – 493 с.

  2. Українська мова: енциклопедія / [Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.


Кумалагова Ольга,

студентка 2 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І. В. Шиманович,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕПІТЕТІВ У ПОЕТИЧНІЙ ЗБІРЦІ ТОМАСА ЕЛІОТА “OLD POSSUM’S BOOK OF PRACTICAL CATS”
Актуальність. Серед наукових праць, автори яких безпосередньо чи побіжно розглядають ідейно-художні особливості “Old Possum’s Book of Practical Cats”, немає таких, що були б присвячені вивченню особливостей епітетів та специфіки їхнього функціонування в текстовому просторі еліотового твору. Іншими словами, ретельне дослідження епітетів в “Old Possum’s Book of Practical Cats” створює всі підстави для аргументованого визначення глибинної художньої сутності цього твору.

Метою дослідження є проаналізувати стилістичне функціонування епітетів в поетичній збірці Т. С. Еліота “Old Possum’s Book of Practical Cats”. У відповідності з метою дослідження передбачається виконання наступних завдань: 1) визначити стилістичне функціонування епітетів у художньому творі; 2) дослідити контекстуальну значимість епітетів у поетичній збірці Томаса Еліота “Old Possum’s Book of Practical Cats”.

У ході дослідження були використані наступні методи: аналіз літературних джерел; описовий; метод аналізу словникових одиниць.

В ході дослідження ми виявили, що феєричність, міфологічна символіка, нерозривність світу фантастичного та реального реалізується в підсистемі метафоричних епітетів. З поміж інших виділяємо цілу низку таких, що привертають увагу підвищеною експресивністю: hewasbaggyattheknee, cruelcarvingknives, moonliteyes, her Woolworthpearls, hissentimentalside. Наведені приклади слугують чудовою ілюстрацією до особливостей метафоричного мислення Еліота, що ґрунтується на принципах абстрагування, подібності та конкретизації. Однак “якщо основними закономірностями власне метафори є подібність і абстрагування, то в метафоричному епітеті головним стає принцип конкретизації” [46, 180].

З-поміж семантично забарвлених епітетів, що зустрічаються в збірці “Old Possum’s Book of Practical Cats”, особливу увагу привертають колористичні епітети: tigerstripes, a gingercat, Inhiscoatfastidiousblack, the Blue Bonnets. Саме такі означення роблять художній світ Еліота яскравим, різнобарвним, блискучим. Колористичні епітети також стають засобом конкретизації рис чи манери поведінки окремих персонажів, констатації зовнішніх проявів в художній організації просторово-часових координат.

Найбільш численну групу в збірці “Old Possum’s Book of Practical Cats” складають алітераційні епітети: a CuriousCat, a horriblemuddle, extensivereputation, Sundaydinner, a wonderfulway, thenarrowestrail, Macavity’s Mystery Cat. Ця архітектонічна модифікація епітета володіє значним емфатичним впливом та здатна забезпечити фонічну неповторність поетичного тексту, його звукове багатство.

Підкреслена увага Еліота до алітераційних епітетів зумовлена, очевидно, самою природою утворення цієї модифікації: “Завдяки алітераційному епітету виникають додаткові фоносемантичні зв’язки між означенням та означуваним словом алітераційний епітет – це наслідок художнього перетворення двоїстості в єдність” [34, 99]. Алітераційні епітети, що густо наповнюють текст збірки “Old Possum’s Book of Practical Cats”, посилюють сприйняття поезії Еліота як фонічно багатої та, водночас, неповторної звукової організації.



Висновки. Результати розгляду епітетної системи збірки Томаса Еліота “Old Possum’s Book of Practical Cats” дозволяють зробити висновок, що епітет є досить важливим та активним елементом в художньому дискурсі поета.

ЛІТЕРАТУРА

1. Попова В. В. Т. Элиот и жанр “нонсенс”: (На материале стихов “Old Possum’s Book of Practical Cats”) // Актуальне проблемы английской лингвистики и лингводидактики. – М., 2002. – Вып. 1. – С. 96-104.

2. Hagemann S. “Old Possum’s book of practical cats”: Translation and intercultural communication. – FrankfurtanMein, 1987. – P. 173-198.

Куриленко Карина,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В.В. Богдан,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ПРОПОЗИЦІОНАЛЬНІ ВІДНОШЕННЯ В ПРИЄДНУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЯХ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДЖ. ГРІШЕМА)
Актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних синтаксичних студій на вивчення проблем функціонування текстових одиниць, а також тим фактом, щодо до цього часу приєднувальні конструкції (ПК) ще не були об’єктом спеціального дослідження як компонент індивідуально-авторського стилю Дж. Грішема.

У лінгвістичних працях неодноразово наголошувалось на складності вивчення семантичних зв'язків і відношень між лексичними елементами. Незважаючи на наявність значної кількості спеціальних праць на матеріалі різних мов, ще й досі не вистачає ґрунтовних досліджень семантичних відношень між частинами ПК (зокрема пропозиції, яка є семантичною моделлю даних одиниць), а саме тих нових значень, яких набувають ПК тільки контексті.



Мета роботи – вивчення особливостей реалізації пропозиціональних відношень у ПК на матеріалі творів Дж. Грішема.

Методи дослідження: описово-аналiтичний (для інвентаризації, зіставлення й пояснення структурно-семантичних і функціональних властивостей ПК); методи порівняння, синтезу та трансформаційний (для встановлення структурно-семантичної й функціонально-синтаксичної варіативності ПК і складнопідрядних речень (СПР); контекстологічного аналізу (для уточнення структури, семантики та визначення функцій ПК і СПР), кількісного аналізу (для виявлення ступеню представленості в тексті ПК, сполучних засобів (СЗ) і модифікаторів у їхньому складі та одержання об’єктивних результатів), а також методи протиставлення і опитування інформантів – волонтерів Корпусу миру США для більш об’єктивної оцінки окремих якісних і кількісних показників ПК.

СЗ мають першорядне значення при визначенні семантично-синтаксичних (пропозиціональних) відношень між частинами складних синтаксичних одиниць. В основу визначення даних відношень у структурі ПК нами було покладено спостереження В. Виноградова про виконання СЗ більш широкого кола функцій при поєднанні частин текстових одиниць, ніж при поєднанні частин СПР. Отже, звичайні в СПР відношення (обставинні, об'єктні, атрибутивні) у підрядних приєднувальних трансформуються в значення додаткової інформації та оцінки. У ПК за нашими спостереженнями, ці значення вже повністю домінують. Для синдетичних ПК характерні такі пропозиціональні відношення: додаткової інформації, уточнення, гіпотези, висновку, причини, наслідку, протиставлення і перелічення [1, с. 116].

1) Значення додаткової інформації й уточнення подібні за своєю семантикою (основа спільності сема сумніву, непевності, яку часто виражають другі частини ПК. Проте між цими значеннями встановлено й відмінні риси: а) якщо першому значенню відповідає розповідний тип висловлення, то другому – завжди питальний; б) можливість позначення різного ступеня точності додаткової інформації, а для значення уточнення постійно характерні непевність і сумнів; в) різна синтаксична позиція, яку вони займають в складному синтаксичному цілому (ССЦ). Уточнення в вигляді квеситиву – це спонукання до відповіді. Звідси витікає нетиповість постпозитивного розташування ПК з цим значенням в ССЦ, оскільки акт комунікації ще не завершено.

2) Значення гіпотези й висновку також мають певні значеннєві паралелі. Але попри подібність у їхній семантиці, є й розбіжності, які спираються не виключно на змістовий, але й на надійніший формальний критерій – розташування в рамках ССЦ. ПК зі значенням гіпотези має бути або в ініціальній, або в медіальній позиції в ССЦ (для підтвердження / спростування). А для структури зі значенням висновку логічним є закривати ССЦ, тобто (перед)кінцева позиція.

3) Значення причини та наслідку одним із компонентів своєї семної структури збігаються зі значенням висновку. Їх досить легко виділити, оскільки існують спеціальні семантичні класи детермінантних СПР – причини та наслідку.

4) Значення перелічення і протиставлення. Перше легко ідентифікується. Однорідні полісиндетичні конструкції ритмізують усе висловлення, створюючи ефект спонтанності, притаманний усному мовленню [2, с. 35]. Такі ПК з однорідними ПЧ можуть ускладнюватись настільки, що набувають в контексті нових значень, утворюючи своєрідні задньопланові ССЦ [3, с. 61-62].


ЛІТЕРАТУРА

1. Богдан В. В. Синтактика, семантика, прагматика англомовних приєднувальних конструкцій і складних речень з підрядним зв'язком : монографія / В. В. Богдан. – Донецьк : “ЛАНДОН-ХХІ”, 2011. – 263 с.

2. Проблемы варьирования языковых единиц. Материалы к спецкурсам и спецсеминарам / авторы сост. И. В. Арнольд и др. – К., 1990. – 199 с.

3. Прокопчук А. А. Контекстуальные связи сложноподчиненного предложения / А. А. Прокопчук // Предложение и текст : семантика, прагматика и синтаксис – Л., 1988. – С. 112-117.


Куропятник Валерія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: Олійник Е.В.,

к. філол. н., доцент (БДПУ)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка