Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка16/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   37

ЛИТЕРАТУРА

1. Земская Е. А. Особенности мужской и женской речи / Е. А. Земская, М. В. Китайгородская, Н. Н. Розанова // Русский язык в его функционировании : коммуникативно-прагматический аспект. – М., 1993. – С. 90-135.

2. Крейдлин Г. Е. Мужчины и женщины в диалоге – II. Невербальная агрессия как тип поведения. Агрессия в языке и речи: сборник научных статей / сост. и отв. ред. И. А. Шаронов. – М.: РГГУ, 2004. – С. 174-187.

3. Günter S. Sprache und Geschlecht: ist Kommunikation zwischen Frauen und Mannern interkulturelle Kommunikation? // Linguistische Berichte. – 1992. – № 138. – S. 123-143.

4. Johnson F. L. Political and pedagogical implications of attitudes towards women's language // Communication quarterly. – № 2. – Р. 133-138.

5. Key M. R. Male / female language. Metuchen, 1975.

6. Lakoff R. Language and woman's place. New York, 1975.

7. Spender D. Man made language. London, 1980.

8. Trömel-Plötz S. Frauengesprache – Idealgesprachе // Frauengesprache: Sprache der Verständigung. Frankfurt a. – M.: Fischer Verlag, 1996. – S. 365-377.
Матерацька Олена,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: М. М. Греб,

к. філол. наук, доцент (БДПУ)
УКРАЇНСЬКА ВЕЛИКОДНЯ ОБРЯДОВА ЛЕКСИКА

В ЕТНОЛІНГВІСТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ
У мові існують слова, які розгортаються в цілі народні дійства чи обрядодії. З-поміж них важливе місце посідає великодня лексика, яка розкриває свій глибинний зміст лише на етнокультурному тлі. Матеріалом для дослідження послужили насамперед фольклорні зразки словесної творчості – обрядові пісні, прислів’я, приказки, принагідно використовувались художні твори.

У роботі досліджуються лексико-семантичний і контекстуальний аналіз фольклорних і художніх творів,що дозволили виокремити такі тематичні групи великодньої обрядової лексики: номінації обрядодійств, днів тижня та пов’язаних з ними обрядів (Великдень, Великий піст, Шутковий тиждень, Вербна неділя, Чистий четвер, Страсна п’ятниця, Обливальний понеділок); номінації великодніх атрибутів (паска, писанка, верба, рушник, свічка, сіль, хрін); номінації ігор і танців (гаївки, навбитки, коток, кидка, вербова дощечка).



Мета дослідження – з’ясувати роль великодньої обрядової лексики та її щільний зв’язок з обрядодіями, ритуалами, віруваннями українського народу, його первинними міфологічними уявленнями, які формують історичний шар означеного виду лексики та глибоке символічне значення.

Сутністю нашого дослідження є мова, що відбиває етнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття. Напрям, який вивчає взаємозв’язок мови і культури називається етнолінгвістика

У фольклорних, релігійних і художніх джерелах зустрічаємо такі назви Великодня: Великодень, Великодні свята (святки), Світла (Свята) неділя, Свята Пасха, Воскресіння Господа Ісуса Христа [1, с.69-70].

Паска – солодкий здобний високий хліб циліндричної форми, що, за православним звичаєм, випікається до Великодня. Символізує вічність людського життя, бо “без хліба – нема обіда”, як каже народна мудрість. Цей обрядовий хліб освячується разом із іншими продуктами харчування – крашанки, писанки, ковбаса, хрін. Все це дійство є відгомоном дохристиянських жертвоприношень [1, с.435].

Лексема “паска” позначена особливим емоційним забарвленням, оскільки з нею пов’язано чимало прикмет, що підтверджують художні твори: “Ґаздиня вже вчиняє посад. Місить тісто з побожними думками, стараючись гнать від себе всяку злість і нечисть” (Г. Хоткевич) [1, с. 435].

Святкування Великодня на Україні пов’язане з великою кількістю обрядових дійств, що знайшло своє відображення в мові. Перша неділя Великого посту називається “неділя збірна”. У цей час уже зазвичай тане сніг, тому кажуть: “Неділя збір – тече вода з гір”. У цю неділю дівчата варили колись кашу з маком і на короткий час закопували її в землю – “щоб недоля пропала” [ 2, с 247].

Шостий тиждень Великого посту – Вербний тиждень. Його ще називають Вербовий, Вербич, Вербниця, Вербиця, Шутковим або Квітним [1, с.74].

Святкування Великодня в Україні пов'язане також з різними розвагами та іграми, які тривають три дні після Святої неділі (гаївки, навбитки, коток, воротар, вербова дощечка) Пов'язані з ними дії та ритуали формують їх внутрішню форму, а також вказують на символічне значення.

У такому значенні лексеми функціонують у фольклорних джерелах: “Прийде тиждень Вербовий – бери віз у дорогу дубовий”; “Прийшов Вербин, два кожухи тербин”; “Прийде Вербниця, назад земля вернеться”; “Світла Вербниця настала, Радість нам подарувала…” [3, с.79].

Писанка – традиційний Великодній атрибут – увібрала в себе велику кількість символічних значень: символ Сонця, життя, його безсмертя, любові і краси, весняного пробудження природи, добра, щастя, радості. За технікою розпису виділяють такі назви орнаментованих яєць: крашанки, дряпанки, крапанки, писанки, любительські (випадкові). Проаналізувавши у роботі означені лексеми, ми визначили, що кожне слово прозоро вказує на ту чи іншу техніку виконання.

Отже, етнолінгвістика та етнологія (етнографія) щільно пов’язані між собою, оскільки мовні феномени відкривають широкі можливості для реконструкції матеріальної і духовної культури народу, та навпаки.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник / В.В. Жайворонок. – К. : Довіра, 2006. – 360 с.

  2. Народ скаже – як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки. – К. : Веселка, 1973. – 280 с.

  3.  Воропай О. Звичаї нашого народу : Етнографічний нарис. –К. : Оберіг, 1993. – 560 с.



Матущенко Кароліна,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В.Шиманович,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Актуальність. З огляду на сучасні тенденції до об’єднання суспільств, англійська мова являється однією з провідних мов міжнародного спілкування, вона постійно розвивається і збагачується новими словами. Основним засобом збагачення словникового складу мови є словотворення.

Значну кількість наукових праць присвячено особливостям словотвору англійської мови (Л. Бауер, С. Єнікєєва, Ю. Зацний, Д. Квеселевич, А. Левицький, О. Мєшков, Г. Марчанд, Л. Омельченко, М. Полюжин, О. Смирницький, П. Царьов.



Метою нашої роботи є спроба розглянути морфологічні засоби творення прикметників в англійській мові, їх класифікацію та визначення характерних особливостей новоутворених прикметників. Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:1) дослідити основні засоби словотворення прикметників у сучасній англійській мові; 2) проаналізувати морфологічні засоби словотворення англійських прикметників; 3) виявити вплив словотворення прикметників на розвиток та розширення лексичного запасу слів в англійській мові.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Словотвір – це процес, який використовується для вираження постійного процесу творення нових слів у мові. Розрізняють морфологічні і неморфологічні засоби словотворення. До морфологічних способів належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний. Для англійської мови характерним способом утворення прикметників є афіксація, приєднання суфіксів і префіксів.

Аломорфи – це різновидність або варіант морфеми, що характеризується зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси аломорфа може мати позиційні варіанти. Аломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir-: il-liberal (перед приголосним l), ir-relevant (перед приголосним r), im-mature (перед губними приголосними). Аломорфи зустрічаються при утворенні прикметників, де спостерігається опозиція дзвінкого/глухого варіантів суфікса –ed: collected – passed.

У сучасній англійській мові суфіксація є домінуючою у словотворенні прикметників. Найбільш характерними суфіксами для утворення англійських прикметників є суфікси ed (damned, devoted, refined), -y (bloody, chancy, weary, sunny, rainy), -ing (horrifying, demeaning, charming), -ous(marvelous, strenuous), -al (social, manual, potential), -ful (skillful, beautiful, wonderful), -ent (confident, penitent), -able (comfortable, inconceivable, suitable),-ive (creative, imaginative, speculative) та інші.

Наступним за поширеністю засобом словотворення прикметників в сучасній англійській мові є префіксація, що базується на приєднанні до початку основи слова префікса. Вона увійшла в число основних засобів через те, що в англійській мові відсутні закінчення і саме префіксація допомагає розмежовувати частини мови. Найпродуктивнішими в англійській мові для утворення прикметників є префікси un-, dis-, in-, non-, il-, im-, ir- (приставки з негативним значенням або значенням протилежності): un- (unhappy, uncomfortable, unfriended), dis- (dissociable, disloyal), non- (non-aggressive, non-productive, non-resistant), in- (inadequate, incapable, inevitable),under- (underlying, undermost, undercover), over- (overabundant, overmature, overfull) та інші.

Ще одним засобом словотворення прикметників є словоскладання, яке ґрунтується на складанні двох чи більше основ, з можливими подальшими змінами новоутвореного ми новоутвореного композита. Деякі вчені ставлять словоскладання на перше місце, бо вважають найпродуктивнішим засобом словотвору в сучасній англійській мові. Найактивнішим засобом утворення нового композита є складання двох, а інколи і більше, основ. За допомогою словотвору також утворюються складні іменники, дієслова, числівники тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасна англійська мова має достатньо сильних та продуктивних засобів словотворення прикметників для поповнення лексичного запасу мови. Загалом система словотвору англійських прикметників є досить складною, оскільки складається з великої кількості словотворчих одиниць, яким властиве певне семантичне наповнення.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М., 1986. – 295 с.

  2. Gvishiani N. B. Modern English Lexicology: Vocabulary in Use. – M. Moscow State University Publishers, 2000. – 221 p.



Мірошниченко Наталія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. А. Крижко,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У ТВОРАХ П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
Інтенсивне вивчення індивідуального словотворення в останнє десятиліття послужило основою для вироблення самостійного спеціального погляду на розв’язання проблеми лінгвостилістичного аналізу неологізмів. Вивченню індивідуально-авторських утворень як стилетвірного засобу у системі художніх текстів різних жанрів і в поетичній системі окремих майстрів слова присвячено праці таких мовознавців, як С. Єрмоленко [1], А. Коваль [2].

Актуальність роботи визначається сучасною тенденцією української літературної мови до її “орозмовлювання”, потребою теоретичного осмислення явищ активізації розмовних та публіцистичних елементів у мові сучасної художньої прози, зокрема у творах П. Загребельного.

Мета нашого дослідження полягає у виявленні тенденцій індивідуального словотворення Павла Загребельного, у здійсненні структурно-семантичного аналізу оказіоналізмів та обґрунтуванні їх стилістичних функцій у художньому тексті. У науковій розвідці використовується описовий, структурно-семантичний методи.

Здiйснений у дослiдженнi структурно-семантичний і лінгвостилістичний аналiз iндивiдуально-авторських утворень дає пiдстави для формулювання загальних та iндивiдуальних тенденцiй утворення оказiоналiзмiв.

1. Бiльша частина словотвiрних оказiоналiзмiв Павла Загребельного, хоч і відходять від системності словотвірних законів i суперечать статичним кодифiкованим нормам, завжди мають аналогiйне пiдґрунтя, проекцiюються на словотвiрнi моделi, активно представленi у мовнiй свiдомостi носіїв української мови.

2. Найбiльш дериватогенною частиною мови в сферi оказiонального словотворення є iменник. Це передусім iменникові утворення, якi є результатом iндивiдуальних пошукiв експресивного, але, на вiдмiну вiд оказiоналiзмiв, часто мають, крiм художньо-естетичної вартiсностi, ще й комунiкативну доцiльнiсть.

3. В iндивiдуальному словотвореннi П.Загребельного виразно виявляють свої стилiстичнi властивостi тi словотворчi засоби, в яких експресивнiть зумовлена включенням деяких розмовних елементiв, зокрема лексико-семантичних суфiксiв i префiксiв (формальних показникiв розмовностi), а також словотвiрних типiв “як схем побудови слiв”, за якими утворюються словотвiрнi мовнi одиницi з вiдтiнком розмовностi (найхристияннiший, блокнотяра, медалька, препрославлений).

4. Створення оказiоналiзмiв базується на внутрiшнiй формi слова, неосемантичне забарвлення якої конструюється образним уявленням тiєї реалiї, ознаки якої включають нове значення: синонiмiчне (гопакгопакiзмпереплигнигопченки); омонiмiчне (метафiзика – Мета-Фiзика); паронiмiчне (вирiйви-рай, без грошей i без грiхiвбезгрiшний); метафоричне (iндусселянин-одноосiбник) тощо. Асоцiативно-образний потенцiал внутрiшньої форми слова “прогнозує” утворення унiкальних, експресивних, семантично збагачених новим змiстом слiв.

5. Як по лiнiї лексичної семантики, так i по лiнiї бiльш узагальненого словотвiрного значення оказiоналiзми вступають у формально-змiстовi вiдношення з iншими словами контексту, внаслiдок чого з’являються додатковi конотацiї позначуваного (препрославлений, найцентріший), активiзуються вiдношення аналогії (фітотерапія – кущотерапія, озеленення – орайкомлення) та кореляцiї мiж узуальним i оказiональним словом (апорiяапорiзуватися, фiззарядкафiззаряджатися), реалiзуються ритмомелодiйнi завдання, актуалiзується внутрiшня форма слова, яка пояснюється власне контекстом.

Таким чином, узагальнюючи сказане про семантичне й структурне розмаїття оказiоналiзмiв П. Загребельного, схиляємося до думки дослiдникiв про те, що “вражають i запам’ятовуються з книги, як свiжi, лише тi слова, що вимагають зусилля думки, як знак незнайомого” [3, с. 30]. Таке судження виправдовує доцiльнiсть новотворів, у тому числi й оказiоналiзмiв (звичайно, за умови, якщо вони є стилiстично i естетично вмотивованими).


ЛІТЕРАТУРА

1.Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності : Стилістика та культура мови / Єрмоленко С. Я. – К. : Довіра, 1999. – 413 с.

2.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови / Коваль А. П. – К. : Вища шк., 1978. – 376 с.

3. Ларин Б. А. Эстетика слова и язык писателя / Ларин Б. А. – Ленинград : Худ. литер., 1974. – 284 с.


Мушкина Юлия,

студентка 3 курса факультета

иностранных языков

Научный руководитель: Е. М. Александрова,

к. англ. филол., доцент

(Московский государственный

областной гуманитарный институт)
ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕВОДА АББРЕВИАТУР

(НА МАТЕРИАЛЕ ПРОИЗВЕДЕНИЙ М.А.БУЛГАКОВА)
Проблема художественного перевода остается актуальной и по сей день. Несмотря на все утверждения о том, что все произведения мировой литературы уже переведены до нас, переводить нечего, и с художественным переводом тоже все понятно, в тоже самое время, и новые переводы художественной литературы продолжают появляться на свет, и развитие такой науки как переводоведение во всех ее областях не стоит на месте.

Данная статья посвящена исследованию проблем перевода аббревиатур и сокращений, представленных в произведениях М.А.Булгакова "Дьволиада", "Собачье сердце" и "Мастер и Маргарита".

Аббревиатура (итал. abbreviatura, от лат. abbrevio — сокращаю) — слово, образованное сокращением словосочетания и читаемое по алфавитному названию начальных букв или по начальным звукам слов, входящих в него (определение понятия было взято из электронной версии Российского гуманитарного энциклопедического словаря).

Далее мы рассмотрим варианты перевода аббревиатур, представленных в исследуемом материале.

1) Главцентрбазспимат (Главная Центральная База Спичечных Материалов) – MACBAMM (the Main Central Base for Matchstick Materials). (Diaboliad by Mikhail Bulgakov. Translated by K.M. Cook-Horujy [с. 3])

Переводчик расшифровал сокращенное наименование объекта времен СССР или сокращение, применяя дословный тип перевода, и решает заменить данное сокращение аббревиатурой, в связи с неимением подобного явления в английском языке.

2) Центроснаб – CENTROSUPP (or Central Supplies Agency) Diaboliad by Mikhail Bulgakov. Translated by K.M. Cook-Horujy [с. 15]

В данном случае переводчик не заменяет сокращение аббревиатурой, а оставляет ее, пытаясь воссоздать похожее сокращение и по звучанию, и по написанию, и, конечно же, по смыслу. Центроснаб – это Центральное Управление Снабжения, переводчик подобрал эквивалент на языке перевода Central Supplies Agency и, с помощью калькирования, сократил его, чтобы получилось сложносокращенное слово, эквивалентное оригиналу.

3) Спимат – MACBAMM Diaboliad by Mikhail Bulgakov. Translated by K.M. Cook-Horujy [c. 21]

Данное сокращение является частью целого выше упомянутого сокращения Главцентрбазспимат. В данном случае переводчик не выделил этой особенности, указывая аббревиатуру полного названия.

4) Кооператив центрохоза – the Central Economic Administration cooperative Heart of a Dog by Mikhail Bulgakov. Grove Press/841 Broadway/New York, NY 1003 [c. 6]

В данном примере переводчик решил изменить структуру, он полностью расшифровал сокращение и оставил его без изменения. С одной стороны, это дает читателю возможность понять, что эта за организация и чем она занимается, и к тому же эквивалента в языке перевода нет. Но, с другой стороны, с таким преобразованием переводчик отходит от стиля автора, который показывает атмосферу того времени, которому были свойственны такие сложносокращенные слова в наименованиях советских организаций.

5) МАССОЛИТ (Московская Ассоциация Литераторов) – MASSOLIT (one of Moscow's biggest literary assotiations) The Master and Margarita by Mikhail Bulgakov. Translated by Michael Glenny.

Это вымышленное литературное объединение, придуманное самим автором. Переводчик, на первый взгляд, перевел сокращение с помощью транслитерации, но перед этим он расшифровывал само сокращение, стараясь сохранить и содержание, и форму. В целом, перевод эквивалентный, также сохранено сокращение, как по звуковой форме, так и буквенной. По-моему мнению, перевод расшифровки не очень удачный. Безусловно, он приближен к оригиналу, но слово “литераторы” в большинстве двуязычных и толковых словарях переводится как “man of letters”, “literary man” or “author”.

Проведенное исследование позволило сделать некоторые выводы.

Сложность перевода аббревиатур заключается в том, что у многих нет эквивалента в языке перевода, возникают трудности с передачей формы и содержания, в большинстве случаев, сохраняется что-то одно. Аббревиации не всегда переводятся одним и тем же способом на английский язык. При переводе аббревиатур используются следующие способы: развернутый дословный перевод аббревиатуры с последующим сокращением, как и в тексте оригинала, развернутый дословный перевод наименования без последующего сокращения, калькирование, транслитерация, при условии добавления переводческого комментария. Переводчик может и не сохранить форму аббревиатуры официального типа, а изменить ее на сложносокращенное слово, только при условии, если при этом не изменится смысл художественного образа.


Нагорна Віта,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. В. Павлик,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ЕКСПРЕСИВНІ ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Для сучасної лінгвістики залишається актуальною проблема дослідження лінгвістичних одиниць у функціональному аспекті. Вивчення мовних явищ з погляду виражально-зображальних можливостей набуває особливого сенсу: воно допомагає глибше зрозуміти призначення мови, пізнати її структуру, функціонально-диференціальну своєрідність, cилу, міць, багатство і краcу [2, с. 5].

Мова як знакова система, як об’єктивне і соціальне явище реально існує у формі текстів. Спеціалісти в галузі лінгвістики тексту виділяють різні його плани: подієвий, символічний, метафоричний, емотивний, експресивний тощо. Серед експресивних мовних засобів найбільшої уваги потребують лексичні, оскільки слово є провідною одиницею мови, виразником авторського бачення, основою для адекватного розуміння змісту тексту. Тому актуальність наукової роботи зумовлена потребою дослідити образно-виражальні функції емоційно-експресивної лексики в епічних творах Олеся Гончара, описати загальний процес формування експресивності художнього тексту.



Мета дослідження – визначити стилістичну роль емоційно-експресивної лексики та особливості її функціонування у творчості обраного нами письменника. У процесі аналізу застосовувались метод лінгвістичного опису мовних фактів та семантико-стилістичний метод.

Під експресивністю тексту розуміють таку систему використаних у ньому мовних засобів, яка дозволяє найбільш виразно уявити зміст і ставлення автора до нього, внаслідок чого посилити вплив на емоційну, інтелектуальну та вольову сфери людини [3, с. 183]. Експресивність тексту є найважливішою умовою здійснення його прагматичної функції. Дослідження саме емоційно-експресивної лексики пов’язується з працями В. Телії, Л. Мацько, В. Чабаненка, Н. Бойко та ін.

Для аналізу лексичних засобів вираження емоційного стану персонажів в ідіостилі Олеся Гончара нами відібрано роман “Людина і зброя”. Обстежений текстовий матеріал дозволяє стверджувати, що в художній мові письменника актуалізуються такі виражальні засоби, як експресиви, синоніми, антоніми, метафори та ін.

Найбільш поширеним засобом вираження емоційного стану у проаналізованій прозі письменника є експресиви, що слугують для опису почуттів, а також передачі емоційних відтінків в оцінці явищ, подій, людей тощо, наприклад: “Тепер обоє бачать, що не варто було сваритись, не хочуть і згадувати тих болісних безпричинних ревнощів, що відібрали у них кілька щасливих днів” [1, с. 6]. Застосування емоційно-експресивної лексики дозволяє викликати у читача адекватну реакцію, спричинити емоційний ефект, переживання.

Твори Олеся Гончара позначені широким використанням абстрактної лексики на позначення психічних станів людини, що відповідає настроєвим особливостям самого автора чи його героїв: “… і тільки мокрі гарячі плечі товаришів були йому ще єдиним опертям у житті, рятували від ганьби й безсилля[1, с. 95]; “…тепер війна зяє під ногами чорним бездонним проваллям[1, с. 100].

Однією з визначальних рис ідіостилю письменника є велика вага в його художній палітрі синонімів та антонімів: …в цей день райком проходитимуть лише гуманітарні факультети, але й ті, чиї справи розглядатимуть завтра, теж не розходяться, вирують натовпами на майдані, юрмляться в коридорах [1, с. 27]; Рано чи пізно все стане на своє місце [1, с. 26]. Синоніми створюють естетичний ефект і слугують для характеристики персонажів, явищ, ставлення автора до зображуваної дійсності, а антоніми допомагають розмежувати певні поняття, протиставити їх, дійти емоційного контрасту.

Як засіб посилення виразних якостей художньої мови метафоризація вважається найбільш ефективним і продуктивним експресивним виявом літератури. Неповторна індивідуальність образів, що виникають в метафоричних сполученнях, а також практично необмежена сполучуваність слів роблять метафоризацію невичерпним джерелом створення експресії: Життя без нього для неї одразу згасло, злиняло, втратило зміст[1, с. 7];Недобре, мстиве почуття душило його, палив біль щойно завданої образи” [1, с. 24].

Отже, загальна експресивність тексту уявляється як інтегрований результат реалізації таких його властивостей, як емотивність, оцінка, образність, інтенсивність, стилістична маркованість тощо. Своєрідність образної мови Олеся Гончара полягає не тільки в багатстві словникового складу, але й у способі використання його відповідно до предмета зображення, психічного складу самого автора, психічного типу й темпераменту, позначених пристрасністю та динамізмом.



ЛІТЕРАТУРА

1. Гончар О. Людина і зброя / Олесь Гончар. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1963. – 335 с.

2. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії / В. А. Чабаненко. – К. : Вища шк., 1984. – 167 с.

3. Человеческий фактор в языке: Языковые механизмы экспрессивности // под ред. В. Н. Телии. – М. : Наука, 1991. – 214 с.



Назаренко Вікторія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В. О. Юносова,

к. філол. наук, доцент (БДПУ)
ОНОМАСТИКА ПОЕМИ “КАССАНДРА” ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Ономастика (від грец. – мистецтво давати імена) – розділ мовознавства, що вивчає власні назви, їх будову, системну організацію, функціонування, розвиток і походження [2, с.404].

За напрямками дослідження ономастику прийнято розділяти на теоретичну, описову, історичну, прикладну й ономастику поетичну, а за об’єктами дослідження – на антропоніміку, топоніміку, космоніміку, теоніміку, зооніміку, ергоніміку, хрононіміку та хрематоніміку [2, с.404].

В окрему галузь науки про власні імена виділилася літературна ономастика. У художніх текстах автор створює вигадані антропоніми, складники яких нерідко виконують функції характеристики героя, стилістичну, соціальну, ідеологічну, служать засобами створення гумору й сатири. У творах майстрів поетичного слова імена – не тільки звичайне найменування конкретних осіб, у них часто відчувається особливе семантичне наповнення й виразне стилістичне забарвлення [1, с.129].

Власні назви в тканині художнього тексту стали об’єктом уваги таких лінгвістів, як Ю. Карпенко, В. Михайлов, С. Магазаник, А. Мойсієнко та ін.).

Мета нашої роботи – дослідити оніми в поемі “Кассандра” Лесі Українки та з’ясувати їхню стилістичну роль.

Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження.

В основу поеми “Кассандра” було покладено античну міфологію, тому в ньому немає жодного оніма, який не відповідав би міфам про грецько-троянську війну.

Ономастика поеми представлена переважно трьома розрядами власних назв – антропонімами (власні імена людей), теонімами (найменування божеств) й топонімами (географічні назви).

У поемі переважають широко відомі імена персонажів з античної міфології: Андромаха, Аполлон, Артеміда, Афродіта, Ахіллес, Зевс, Медуза, Мойра, Пандора, Паріс, Прометей та ін. Уживаються також імена рабинь: Айтра, Клімена, Креуза, Левке тощо. Передусім відзначимо насиченість тексту іменами античних богів: “Мчить Арес неситий на поводі Кіпрідинім, як огир в палу жаги” (бог віроломних і підступних воєн); “Покарає Зевс за кров невинну” (верховний бог греків, цар і батько богів та людей); “…з усіх синів праматері Землі його найгірше покарала Мойра” (богиня долі і призначення людей і богів); «З ним Афродіта розмовляє!» (богиня краси); “Ох, Артемідо, сестро Аполлона, богине ясна, погаси свій світач на сюю ніч, на сю єдину ніч!” (Артеміда – богиня полювання, Аполлон – бог мистецтва, музики і священних культів).

На цьому тлі чітко виокремлюється Кассандра (з древності усталена форма добре знаного наймення Александра), яка сміливо кидає виклик богам. Недаремно у драмі це найчастотніше ім'я – у ремарках і епілозі трапляється 43 рази, а в мові персонажів – 77 разів: “Ті дари – то все, що міг Долон Кассандрі дати”; “Негарно заздрити сестрі, Кассандро…”;В своєму щасті я зовсім забула, що слово “шлюб” гірке моїй Кассандрі…”.

Як свідчать наші спостереження, антропоніми й теоніми в поемі вживаються набагато частіше, ніж топоніми. Останні представлені лексемами, що є назвами стародавніх міст, держав, ужиті вони як в прямому значенні, так і в переносному: “Огні погасли на руїнах Трої, і дим від Іліона в небі зник…”; “Я бачу тільки: Троя погибає…”; “… а в нас у Лідії нема звичаю дівчат питати, коли батько згоден”; назвами річок та гір: “Понад Стіксом каламутним, понад Летою важкою ходять лаврами вінчані тіні наших незабутніх, та чого ж вони сумні?” (Стікс – одна з річок Аїду, що сім разів обтікала підземне царство; Лета – річка забуття в Аїді); “Понад берегом Кокіта ходять смутнії герої…” (річка в підземному царстві, притока Стіксу); “Боги з Олімпу зглянулись на сльози…” та ін.

Усі власні назви в поемі “Кассандра” дуже доречні, вдало й продумано дібрані. Вживання онімів з міфології дозволило Лесі Українці в лаконічній формі подати розуміння природи персонажа, водночас глибоко характеризуючи кожний образ. Оніми часто переосмислюються, набувають переносного значення, стаючи засобами образного мовлення, що свідчить про непересічність творчої особистості поетеси.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Мойсієнко А. Образний світ онімного слова / А. Мойсієнко // Дивослово. – 2006. – №4. – с. 34 – 37.

  2. Українська мова: енциклопедія / [Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П.Зяблюк та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.


Назімов Вадим,

студент 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І. О. Баранова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
особливості розвитку жанру біографії у Творчості Пітера Акройда
Одним із найбільш популярних літературних жанрів двадцятого століття став жанр біографії, який пережив за останні сто років істотну еволюцію. Інтерес до життєписів зріс і з боку читачів, і з боку дослідників. Показово, що якщо раніше "гібридність", "межовість" жанру, що поєднує у собі протилежності (суто документальність і художність), викликала сумніви, то тепер саме ця особливість визнається його перевагою. Таким чином, залишаючись тривалий час на периферії літературного процесу, біографія сьогодні посіла центральне місце в читацьких уподобаннях, що відзначається багатьма літературознавцями: "двадцяте століття ознаменувалося потужним злетом інтересу до біографії" [2]; "одним із найбільш стабільних читацьких захоплень двадцятого століття стала, біографічна проза" [1]; "біографія, судячи з усього, є сьогодні найбільш читаним жанром" [3].

Для сучасного англійського письменника Пітера Акройда, автора значного числа романів і життєписів, біографія – це також можливість проникнути в минулі історичні епохи, які, як він вважає, імпліцитно присутні і в наш час. Пізнати себе ми можемо тільки через пізнання минулого – таке його кредо. Тому не дивно, що в центрі уваги автора з’являються визначні історичні особистості, як правило, письменники, поети, художники. Слід відзначити, що для П. Акройда характерне використання широкого спектру жанрових моделей, у більшості випадків це поєднання біографії і роману. Саме у творчості цього письменника, котрий органічно поєднує якості романіста, біографа і літературознавця, яскраво відбилися особливості сучасного стану жанру біографії.



Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розгляду біографій П. Акройда в контексті його творчості, а також у зв'язку із сучасним станом жанру в цілому. Вивчення англійської літературної біографії кінця двадцятого століття має дотепер фрагментарний характер. Що стосується спадщини П. Акройда, то літературознавці зосереджують увагу тільки на аналізі романів письменника. Однак, на нашу думку, основоположним початком творчості цього автора є саме біографічний компонент. Новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше зроблено спробу аналізу біографій П. Акройда, що є найважливішою частиною художньої системи автора.

Мета дослідження. У нашій роботі ми ставимо наступні завдання: простежити особливості розвитку жанру англійської біографії та виділити основні його проблеми; визначити специфічні риси постмодерністської біографії; проаналізувати різновиди жанру біографії у контексті художніх шукань П. Акройда; виявити характерні властивості біографій П. Акройда й окреслити тенденції розвитку жанру в цілому.

Об’єкт дослідження – романи-біографії "Лондон", "Шекспір" П. Акройда. Предмет – особливості поетики жанру біографії у романах П. Акройда.

Вивчення проблем жанру біографії у сучасній англійській літературі є недостатнім. Ми вважаємо, що при розгляді цього питання повинні враховуватися наступні аспекти: існують певні жанрові традиції, які впливають на процес розвитку біографії на сучасному етапі; кожна історична епоха привносить своє розуміння великої особистості, у якій відбиваються її особливості; постмодерністські ідеї безумовно вплинули на жанр біографії.

Вивчення біографічної творчості П. Акройда з урахуванням вказаних моментів і є метою нашого дослідження. Цей автор обраний нами невипадково: він вважається одним із найталановитіших письменників сучасної Англії і, при цьому значну частину його спадщини складають саме біографії. Найбільший інтерес становить той факт, що у художника склався свій власний погляд на жанр і, як наслідок, його життєписи різноманітні за формою і вельми незвичайні. У його творчості сконцентрувалося багато тенденцій розвитку біографії і своєрідно переломилися традиції жанру. Таким чином, П. Акройд є репрезентативною фігурою: вивчаючи його твори, ми наближаємося до вирішення питань, пов'язаних з еволюцією жанру біографії.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Аникин Г. В. История английской литературы / Г. В. Аникин, Н. П. Михальская. – М.,1985. – 454 с.

  2. Барахов B. C. Литературный портрет (истоки, поэтика, жанр) / В. С. Барахов. – Л., 1985. – 396 с.

  3. Ackroyd Р. Notes for a new culture / An essay on modernism. – London, 1976 – 213 p.


Новик Оксана,

студентка 3 курсу Інститут філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В. Шиманович,

к. пед. н.,доцент (БДПУ)
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ WOMAN В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Увага багатьох дослідників зосереджена на проблемах вивчення взаємозв'язку мови та культури. Популяризація досліджень впливу та взаємозв’язку мови та культури зумовлює розвиток лінгвокульторології. В лінгвокульторології концепт розлядається як узагальнене поняття, більш образне.

Актуальність нашого дослідження зумовлена недостатнім вивченням, необхідністю детального та глибокого опису гендерно маркованої лексики, яка є невід’ємним фрагментом мовної картини світу в плані семантичного наповнення та культурологічного значення. Зосередження уваги саме на концепті woman в англійській мові зумовлене посиленням ролі жінки в суспільстві та розвитком гендерних досліджень в сучасній лінгвістиці.

Над вивченням цієї проблеми працювали такі вчені як О. Бондаренко в праці Концепти Чоловікі Жінкав українській та англійській мовних картинах світу”, В. Карасик “Языковой круг: личность, концепты, дискурс”, В. Васюк “Концепт “Женщина” в статике и динамике английского языка”, Ю. Абрамова “Регулятивний потенціал британських прислів’їв як засобів мовного втілення концептів чоловік та жінка”.



Метою нашого дослідження є визначити розповсюдженість та значущість концепту womаn в англійській мові, глибше дослідити проблему з гендерного та лінвокульторологічного боку.

На протязі дослідження ми використовували такі методи: описовий, порівняльний, пояснювальний опис, лінгвостилістичний.

Сутність дослідження полягає в визначенні особливостей гендерно маркованої лексики на рівні полісемічних слів, виявленні спільного та відмінного при застосуванні woman в різних мовленнєвих ситуаціях та дослідження живих та застиглих прикладів. Наше дослідження також охоплює принцип структурування та порівняння використання концепту woman представниками різних прошарків населення, тобто: нормована та ненормована лексика, сленг, фразеологія, літературна мова. Визначальними теоретичними поняттями дослідження є концепт, гендер, мовна і концептуальна картини світу. 

Отже, концепт виступає осередком ментального світу людини, одиницею колективного знання, що має мовне вираження і відзначена етнокультурною специфікою. Лексичні одиниці на позначення осіб жіночої статі складають лексичне угрупування, об’єднане семантичним компонентом тендерної маркованості і є досить компактною частиною словника. 

ЛІТЕРАТУРА

1.Абрамова Ю.В. Регулятивний потенціал британських прислів’їв як засобів втілення концептів чоловік та жінка : автореф. дис. –Х., 2007. – 20с.

2.Бондаренко О.С. Концепти “чоловік” і “жінка” в українській та англійській мовних картинах світу: дис. – Кіровоград, 2005. – 195с.

3. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин [под ред. И. А. Стернина]. − Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. − С. 75-79.


Новикова Алла,

студентка 3 курса

факультета перевода и переводоведения

Научный руководитель: Е.М. Александровна,

к.филол.н., доцент

(Московский государственный

областной гуманитарный институт)
К ВОПРОСУ О ПЕРЕВОДЕ НАЗВАНИЙ КИНОФИЛЬМОВ
Сегодня в Россию поступает огромное количество зарубежных фильмов, особенно англоязычных. Отсюда появляется проблема перевода оригинального названия, которое играет большую роль в восприятии самого фильма. Поэтому перед переводчиком ставится сложнейшая задача – перевести название фильма так, чтобы зритель смог составить правильное мнение о содержании фильма. Однако не всегда возможно создать перевод максимально приближенный к оригиналу, что связано с рядом причин. К примеру, отсутствие какой-либо реалии в иной культуре.

В данной работе мы ставим перед собой цель проанализировать и упорядочить приемы, которыми руководствуются переводчики в процессе перевода названий кинофильмов. Название фильма представляет собой короткую фразу, передающую основную идею фильма. Также эта фраза должна привлекать внимание читателя, давать ему представление о жанре фильма. Переводчик же, в свою очередь должен учитывать подобные цели и использовать не только свои языковые знания, но и учитывать другие нюансы в процессе перевода.

Социально-культурное влияние на стратегию переводчика нередко отражается и на полноте воспроизведения в переводе содержания оригинала, вынуждая переводчика сокращать или полностью опускать все, что в принимающей культуре считается недопустимым по идеологическим, моральным или эстетическим соображениям [1: 69]. При переводе названий фильмов переводчик использует разные стратегии. В большинстве случаев стратегия адаптации заключается в последовательном уподоблении друг другу языковых коммуникативных компетенций разноязычных специалистов и переводчиков, реализуемом через сопряжение их коммуникативных действительностей [2: 323].

Простейшим приемом является прямой (дословный) перевод названия на русский язык. Подобный прием применяется при отсутствии вызывающих затруднение социо-культурных реалий и несовпадения языковых форм. Примерами могут послужить следующие заголовки фильмов: Contraband (2011) -Контрабанда; Black Gold (2011) – Черное золото; A Dangerous Method (2011) – Опасный метод; Chronicle (2012) – Хроника; The Woman in Black (2012) – Женщина в черном; The Hunger Games (2012) – Голодные игры.

Широко используются такие приемы, как транслитерация и транскрипция: Cosmopolis (2012) – Космополис; Grabbers (2011) – Грэбберсы; Sinister (2012) – Синистер; Sushi Girl (2012) – Суши гёл; Superstar (2012) – Суперстар.

Следующий подход – преобразование названий, обусловленное лексическими, стилистическими, а самое главное – прагматическими нюансами. Здесь переводчик производит расширение когнитивной информации посредством замены или добавления лексических элементов. Таким образом, ввод дополнительных компонентов компенсирует в названии смысловую или жанровую недостаточность дословного перевода. Название комедии, в котором содержится лишь имя главного героя, – Paul (2011), на русский язык переведено как «Пол: Секретный материальчик». Такое преобразование позволяет читателю сразу идентифицировать жанр фильма. Оригинальное название американского триллера Argo (2012) было расширено и, в итоге, переведено как «Операция «Арго». Примерами подобных контекстуальных расширений также являются следующие переводы: 10 Years (2011) – 10 лет спустя; Last night (2009) – Прошлой ночью в Нью-Йорке; The Eagle (2010) – Орел Девятого легиона; Hanna (2011) – Ханна. Совершенное оружие. Порой дополнительные элементы добавляют к оригинальному заголовку, чтобы фильм пользовался большим успехом в прокате. В качестве примера можно привести фэнтези-боевик Abraham Lincoln: Vampire Hunter (2012), вышедший в российский прокат под названием “Президент Линкольн: Охотник на вампиров”.

Еще один подход к переводу заголовка кинофильма – это полная замена названия фильма, обусловленная лингвоэтническим барьером. Возникает необходимость прагматической адаптации культурных и прочих реалий. Например, оригинальное название фильма Mirror Mirror (2012), являющимся отсылкой к фразе из сказки “Белоснежка и семь гномов”, было адаптировано для русского зрителя как “Белоснежка: Месть гномов”. Название американского мультфильма-мюзикла Tangled (2010) было передано на русский язык как “Рапунцель: Запутанная история”. В данном случае заголовок становится ближе по восприятию для русскоязычного читателя. Фильм Hugo (2011) в российский прокат вышел как “Хранитель времени”, намекая, таким образом, на жанр фильма – семейный. Сложно сказать, является ли подобная трансформация удачной, так как для большинства ценителей за фильмом закрепилось другое название – “Хьюго”.

Далеко не всегда абсолютная трансформация названия фильма является оправданной. Заголовок фильма Salmon Fishing in the Yemen (2011) в переводе “Рыба моей мечты” никоим образом не отражает содержания фильма, а лишь привлекает внимание зрителя, ссылаясь на популярный в то время ролик в интернете.

Проведенное исследование позволило сделать некоторые выводы. Так выбор подхода при переводе названий кинофильмов зависит от многих факторов, связанных с языковыми так и с культурными особенностями оригинального кинозаголовка. Переводчики используют различные способы перевода, это может быть как, дословный перевод, транслитерация и транскрипция, так и преобразование названий, заключающееся в контекстуальном расширение или сужении, а также полная трансформация кинозаголовка, обусловленная лингвоэтническим барьером. В то же время, для перевода названий, как для художественного перевода вообще, никаких непререкаемых рецептов быть не может. Здесь также важны прежде всего культура переводчика и, разумеется, его одаренность.[3]
ЛИТЕРАТУРА


  1. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. М., 2000.

  2. Мезенцева Т.Д. Терминологическая адаптация в переводе // Языки профессиональной коммуникации. Челябинск, 2003.

  3. Рогов В. О переводе заглавий (http://magazines.russ. ru/inostran/ 1998/4/rogov.html)

Пеліванов Євген,

студент 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Т.С. Розумна,

к.пед.н., ст.викладач (БДПУ)
АНАЛІЗ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОЗИТИВНИХ РИС ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ
У різних за характером фразеологічних дослідженнях нерідко зустрічається зауваження про те, що одиниці фразеологічної системи в більшій мірі, ніж одиниці будь-якого іншого структурного рівня мови, наділені національним колоритом. Вони є носіями не тільки предметного значення, а й характерних рис етнокультурного обличчя народу. Актуальність вивчення того, як мовні знаки відображають національно-культурні особливості матеріального та духовного життя народу, використовуючи засоби порівняльного аналізу, зумовлена перш за все, зростаючою потребою міжкультурної комунікації.

Розробкою теоретичних питань фразеології займалися такі вчені як Б. Ажнюк, Н. Амосова, О. Ахманова, Є. Мєчникова, С. Григор’єва, Я. Баран, Г. Їжакевич, О. Кунін, І. Чернишова та інші. Їх внесок у становлення даної галузі мовознавства є загально визнаним.

Мета дослідження полягає у аналізі лінгвокраїнознавчої суті та способів перекладу англійських фразеологізмів, які вживаються для позначення позитивних рис людської особистості.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: компонентний аналіз щодо англійських фразеологізмів, порівняльний аналіз англійських фразеологічних зворотів стосовно наявності відповідників в українській мові та логічний опис опрацьованого матеріалу.

Різноманітність сфер, у яких англійська культура закарбувала свій колективний доробок у вигляді фразеологізмів надзвичайно велика. Будь-яка сфера життя людини обов’язково буде представлена тут. Оскільки метою даного дослідження є аналіз фразеологізмів англійської літературної мови, які пов’язані з характеристиками людської особистості, то саме про них і піде мова. Ми будемо розглядати ФО користуючись попередньо здобутими знаннями щодо лінгвокраїнознавчого аналізу та способів перекладу ФО.

У творі В. Теккерея “Ярмарок суєти” ми зустрічаємо фразеологічний зворот the babe unborn невинна людина [1, с.98] у наступному контексті: “Mr. Pendennis knows no more of this business than the unborn”. Даний фразеологізм припускає варіантність складових компонентів, зокрема компонента babe, на його місці і в його функції може застосовуватись синонім child. Значення даного фразеологічного виразу українською мовою не можна перекласти відповідним адаптованим до лінгвокраїнознавчого оточення фразеологізмом. Цей зворот має релігійне походження і окрім прямого значення (немовля), ще й переносне (саме воно пов’язане з релігійною тематикою). Релігійна тематика легко проглядається крізь прозору форму: дитина, яка ще не народилася, не прийшла в цей грішний світ, ще не вчинила жодного гріха, є невинною, або в сенсі твору В. Теккерея абсолютно нічого не знає, ні в якій мірі не причетна до якогось злочину.

Ведучи мову далі про виховання та відповідний соціальний статус, який зазвичай є наслідком відповідного або невідповідного виховання, розглянемо ФО to be choice of ones companyбути обережним, уважним у знайомствах [1, с. 115]. Прозора структура дає нам можливість уже при по компонентному перекладі з прямого значення зрозуміти зв’язок між структурою та семантикою: зважено ставитись до вибору кола спілкування.

Наступний фразеологізм (to sit) above the salt займати за столом почесне місце, бути людиною, яку всі поважають [1, с.812], належить до виразів, які характеризують як соціальне становище особи так і її здобутки на професійній ниві. Правильніше було б сказати, що в сенсі даної ФО, професійні досягнення мали наслідком високий соціальний статус. Звертаючись до лінгвокраїнознавчого аналізу ми можемо побачити зв’язок між формою, тобто компонентним складом, та семантикою даного фразеологізму. Мова йде про компонент salt, оскільки по компонентний переклад (сидіти біля солі) не допомагає нам у з’ясуванні структурно-семантичного зв’язку. Звернення до історичної довідки дає можливість з’ясувати, що в середньовічній Британії (вираз виник саме в середні віки) сіль була дуже дорогою і дуже високо цінувалась, саме тому найповажніших гостей у домі садовили біля солі для того, щоб виказати свою повагу та вдячність за честь приймати такого гостя.

Отже, саме відмінність у етнокультурних фонах англійської та української фразеологічних систем створюють найсуттєвіші проблеми зі сприйняттям та розумінням фразеологічних зворотів; саме з’ясування цих відмінностей та лінгвокраїнознавчих особливостей створює відчуття володіння мовою, бо для того, щоб володіти мовою певного народу необхідно перш за все збагнути (чи намагатися збагнути) її культуру.
ЛІТЕРАТУРА:


  1. Кунин А. В. Англо-русский фразеологический словарь: В 2 кн. / А. В Кунин – М. : Русский язык, 1967. –1264с.



Петрова Катерина,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Б. А. Салюк,

к.філол.н., ст. викладач (БДПУ)
Роль природи у характеристиці дитячого персонажа оповідання “дивак” гр. Тютюнника
У художніх творах для дітей і про дітей українських письменників ХХ ст., зокрема у прозі Гр. Тютюнника, виняткове місце посідає проблема розкриття стану душі маленьких героїв, тому автори увагу приділяють насамперед засобам психологічної характеристики. Власне, саме питання психологізму дитячих персонажів вивчали Л. Богачевська, Л. Дем’янівська, Л. Гінзбург, Г. Гримич, В. Гуменна, Ю. Кузнєцов та ін., які одним з продуктивних засобів визначали відтворення пейзажних деталей.

Мета роботи полягає у визначенні ролі природи у психологічній характеристиці головного героя оповідання Гр. Тютюнника «Дивак».

Тютюнників Олесь виражає тип дитини-дивака, якого не розуміють оточуючі, навіть власна родина, оскільки він відрізняється характером, поведінкою, вчинками. Цей тип дитячого персонажа загалом досить поширений для творчості Гр. Тютюнника (“Дивак”, “Комета”, “Дикий” та ін.). Письменник у творах намагався пояснити причини дивацтва своїх героїв, показати складність їхніх характерів. Таким персонажам важко призвичаїтися до суспільних правил життя, тому вони йдуть у ліси, поля, до річки, що приймають цих дітей такими, якими вони є насправді. Зображення взаємодії дітей-диваків з природою уможливлює психологізацію персонажів.

Олесь – герой, близький до світу природи, з тонким, поетичним відчуттям навколишнього. За глибоке сприйняття світу, за болісну реакцію на найменш помітну невідповідність у житті такі персонажі виглядають дивакуватими в очах недалекого і приземленого оточення [2, с. 27].

Дивацтво Олеся полягає передовсім у щирості та невинності його особистості, чиї очі “дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ” [1, с. 31]. Тонке відчуття хлопцем природи не можуть зрозуміти ні однолітки (“Дітвора сміється: дивак” [1, с. 32]), ні дорослі (“А ото, мабуть, Наталчин, – кажуть біля тину, помітивши Олеся. – Ба яке смирне… – Еге, воно якесь дивакувате…” [1, с. 35]).

Однак, саме природа стає просторовим відповідником характеру Олеся, його поетичної натури, яку оточуючі не розуміють. У творі зображується захоплення головного героя природою: “Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопи в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах – вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижневі допризовники” [1, с. 31]. Для хлопчика сила природи є цілющою, він почуває себе емоційно комфортно в лісі, куди тікає після конфлікту з вчителькою задля відновлення душевних сил: “Там він [Олесь] блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда, їв мерзлу калину, доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап’явши пальтечко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном” [1, с. 34].

Олесь переживає за кожну живу і неживу частинку природи: не розуміє, чому діти лід псують, адже “він ще молодий”, плаче через те, що щука з’їла маленьку рибку тощо. Для хлопчика природа персоніфікується в живу істоту: “Олесь біжить підтюпцем і раптом помічає, що дерева теж біжать, кружляють, ховаються одне за одного, немов у жмурка грають. Олесь зупиняється – і дерева завмирають” [1, с. 35]. Саме через сильну любов до природи, чисту незайману душу хлопчика оточуючі називають його диваком, якому надалі буде важко жити в занадто практичному світі людей.

Отже, герой оповідання “Дивак” – Олесь – є дивною дитиною для інших персонажів (дорослих та однолітків) через своє зацікавлення передовсім природою, а не людьми. Власне з природою хлопець має тісний контакт, оскільки вона для героя персоніфікована, “оживлена”, виступає у якості друга, порадника, захисника. Відтак і пейзажні деталі, до яких вдається Гр. Тютюнник, уможливлюють візуалізацію психологічних станів та характеру “дивака”.


ЛІТЕРАТУРА

1. Тютюнник Г. М. Твори [оповідання] / Г. М. Тютюнник. – Книга І : Оповідання / упоряд. А. Шевченко, передм. О. Гончара. – К. : Молодь, 1984. – 328 с.

2. Хороб М. Художнє дослідження світу дитини в новелістиці Григора Тютюнника і Євгена Гуцала / М. Хороб // Твори для дітей і про дітей у вітчизняній і зарубіжній літературі : тези і матеріали доповідей обласної міжвузівської науково-методичної конференції 11-15 травня 1991 р. [у 2 ч.]. – Ч. І. – Одеса, 1991. – С. 26–27.

Пискун Наталія,

студентка 7 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. А. Крижко,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
МЕТАФОРИ НА ПОЗНАЧЕННЯ "МЕНТАЛЬНОЇ" МОДЕЛІ СВІТУ

У ПОЕЗІЇ В. СТУСА
Актуальність дослідження метафор як структурно-семантичних явищ та засобів пізнання й освоєння світу визначена тим, що ці тропи особливо виразно представляють процеси, характерні для відповідного етапу розвитку поетичної мови. Крім того, авторські метафори є виразниками індивідуального світобачення.

Цілком закономірно, що метафори у їхній культурній значущості привертають увагу вітчизняних дослідників: В. Кононенка, Ю. Лазебника, А. Мойсієнка, М. Філона, які продовжують традиції вивчення цих тропів, започатковані М. Костомаровим, М. Максимовичем та О. Потебнею. Поняття мовної картини світу досліджують І. Карпенко, Ю. Лазебник, О. Почепцов, Т. Цив’ян, Т. Родіна, П. Соболєв, Є. Яковлєв та ін.

Мета роботи – проаналізувати особливості метафор на позначення "ментальної" моделі світу у поезії В. Стуса, виявити семантичні зміни у складових метафор, з’ясувати джерела художніх образів.

У роботі використано описовий метод з елементами контекстуального та лінгвостилістичного аналізу.

Автор є представником певної картини світу і творцем індивідуальної поетичної моделі світу.

У сучасному мовознавстві терміни "модель світу" (МС) і "картина світу" (КС) диференціюють або розглядають як синоніми. Ми дотримуємося тези Л. Головачової про необхідність розрізнення цих понять. Відповідно, КС – звичайне сприйняття навколишнього світу сучасною людиною і відбиття цього сприйняття у мові, а МС – "система концептів-символів, яку можна тлумачити як наслідок творчого, поетичного осмислення цих знань про світ і про людину як центр цього світу" [1, с. 396 ].

Спираючись на дослідження П. Соболєва, В. Медушевського та Т. Князевської, диференціюємо індивідуальну поетичну модель і генеральну. Оскільки митець як особистість тяжіє до духовного суверенітету і самовизначення, індивідуальна МС, яка виникає у його свідомості, втілює його світовідчуття, систему цінностей, морально-етичну оцінку явищ дійсності. Під впливом навколишнього світу світогляд може зазнавати суттєвих змін.

Типовими репрезентантами метафор, що описують "ментальну" сферу в поезії В. Стуса, є конструкції із компонентами "серце", "душа", "життя", "смерть", а також образні вислови, до складу яких входить лексика на позначення почуттів – біль, біда, знесилля.

Образи серця та душі засвідчені в такому контексті: "Ущухло серце джерела. Криниця тьмяна обміліла і висхла. Як душа зболіла!" [2, с. 406]. Джерело та криниця символізують життя, життєві сили, енергію. Метафори "ущухло серце джерела" та "криниця тьмяна обміліла і висхла" передають тяжкий стан ліричного героя, його песимістичні настрої. Він втратив життєву енергію та бажання боротися, втратив надію, що виражається через вживання словосполучення "душа зболіла".

У поезії В. Стуса використано образи життя та смерті. Зокрема, у контексті "…на долонях доль, поміж обачних пальців, потекло, немов пісок, дощами перемитий, моє життя" [2, с. 378–379] спостерігаємо своєрідне семантичне порівняння лексем "життя" та "пісок". Долю автор змальовує у людській подобі, на долонях якої потекло життя, що асоціюється із водою, рікою. Дощі, що перемили пісок, уособлюють усі труднощі, яких зазнав ліричний герой на своєму життєвому шляху.

У поезії В. Стуса вжито лексеми на позначення почуттів – біль, біда, знесилля та ін. У контексті "Квадратура таємних бід і ромби самоти, і прямокутники старих напастей, і лінії спадні усепокори, і вертикальний понадзірний щем. Куди податися? " [2, с. 448] автор вдається до метафоричного зображення почуттів та станів ліричного героя з використанням назв геометричних фігур, що мають кути та характеризуються відсутністю плавних ліній, а тому посилюють гостроту та різкість понять "біда", "самота", "напасті". У словосполученні "лінії спадні усепокори" актуалізована вища міра ознаки внутрішнього стану героя – покора. Прослідковуємо гіперболізацію лексеми "щем" у метафоричному словосполученні "вертикальний понадзірний щем", де автор використовує рух угору, понад зорі для зображення сильного болю.

Отже, метафори на позначення "ментальної" моделі світу В. Стуса відбивають екзистенційне сприйняття світу та життєві пошуки поета. Серед перелічених образних конструкцій наявні не тільки виразно індивідуальні метафоричні вислови, але й такі, що побудовані з використанням традиційних образів, властивих українському поетичному мовленню.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Головачова А. К вопросу о прагматике загадки / А. Головачова // Из работ московского семиотического круга. – М. : Наука, 1997. – С. 396–416.

  2. Стус В. Час творчості / В. Стус. – К. : Дніпро, 2005. – 704 с.



Пікалович Марина,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. В. Павлик,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИДИ БЕЗОСОБОВИХ РЕЧЕНЬ

В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ
Односкладні безособові речення, основним призначенням яких є вираження явищ природи чи стану людини, надійно утвердилися в системі української мови. Безособовими вважаються такі односкладні речення, головний член яких називає дію чи стан, незалежні від активного діяча [2, с. 120].

Безособові речення – найрізноманітніша і найуживаніша в українському художньому мовленні група односкладних речень. Дослідження цього різновиду односкладних структур пов’язується з працями О. Шахматова, І. Вихованця, В. Горяного, І. Білодіда, А. Загнітка, К. Шульжука та ін. Вітчизняні вчені вказують на необхідність перегляду та систематизації відомих у мовознавчій літературі поглядів на речення, чіткого розмежування критеріїв розподілу односкладних безособових речень за групами тощо.



Актуальність статті зумовлена потребою дослідити функціональні типи безособових речень у художньому мовленні. Мета наукової роботи – з’ясувати специфіку односкладних безособових речень, проаналізувати критерії їх класифікації тощо. Методи дослідження – лінгвістичний опис мовних фактів, семантико-стилістичний метод.

У результаті аналізу функціонування безособових речень у художній літературі нами виділено такі їх види за способом вираження головного члена (в основу дослідження функціональних різновидів безособових речень за способом вираження головного члена покладено класифікацію І. К. Білодіда [1]).

1. Безособові речення, головний член яких виражений безособовим дієсловом. Функцію головного члена в них виконує лише безособове дієслово – без афікса -ся чи з цим афіксом. У межах цього різновиду виділяється кілька підгруп безособових речень: “І смеркає, і світає, день божий минає” (Т. Шевченко); “Йшла чутка, що йому не пощастило (М. Коцюбинський); “Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила” (М. Стельмах).

2. Безособові речення, головний член яких виражений особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні. Виділяється дві їх підгрупи. Безособові речення першої підгрупи, в яких функцію головного члена виконує особове дієслово без афікса -ся, мають декілька функціональних різновидів: а) означають стихійні, атмосферно-метеорологічні природні явища і суто природні, фізичні процеси: “До Великодніх свят було сіро, холодно, першого (паски святили) заясніло (М. Хвильовий); б) означають стихійні процеси, що реалізуються з допомогою якогось предмета, що чинить дію, або ж певного явища природи: “Огонь… огнем кругом запалало!” (Т. Шевченко); в) означають різні вияви фізичної та психічної сфери в організмі людини, її настрої, переживання: “Трохи полегшало й надійніше стало” (А. Головко).

Інші ж безособові речення цієї групи залежно від семантики головного члена вживаються виключно на означення своєрідних психічних і фізичних станів людини: “Йому здавалось, що все йде дуже помалу, що будуванню кінця не буде” (М. Коцюбинський).

3. Безособові речення, головний член яких виражений незмінною предикативною формою на -но, -то. У таких реченнях повідомляється про дію в її результаті, а не в процесі. Вони вживаються на позначення природно-фізичних явищ та дій, які не залежать від людської волі: Замкнуто минуле, замкнуто прийдешнє (М. Куліш); Скажи – нас нема! Нас арештовано(М. Куліш).

4. Безособові речення, головний член яких виражений словами категорії стану: Здається, що в хуторі тихо й мирно (Марко Вовчок); Другого дня скрізь було тихо (М. Коцюбинський); Шкода того барвіночка й недосвіта шкода (Т. Шевченко).

Таким чином, у вітчизняному мовознавстві розрізняють такі функціональні види безособових речень: речення, в яких головний член виражений безособовим дієсловом; в яких особові дієслова вживаються у ролі безособових; головний член виражений безособово-предикативними словами (прислівникового походження, іменникового походження, модальним словом типу треба, можна, необхідно, заперечними предикативними словами нема (немає), безособовими формами на -но, -то).


ЛІТЕРАТУРА

  1. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972. – 512 с.

  2. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 408 с.



Пітріна Альона,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: Олійник Е.В.,

к. філол. н., доцент (БДПУ)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка